Віктор Янукович: сеанс конституційної самореклами

Ні, не з Днем Конституції привітав громадян України Віктор Янукович. Він привітав їх із собою, зі своїм перебуванням у президентському кріслі.

Коли вітають подружжя з річницею весілля, якось не заведено казати: часи, мовляв, змінилися, тож настав час чоловікові й дружині пошукати собі нові пари. Коли вітають людину з ювілеєм, нікому й на думку не спаде тільки й вести мову, що от би відправити ювіляра на пенсію, а на його посаду призначити когось нового.

Президент України Віктор Янукович, відкинувши умовності (часи ж бо змінилися), саме в такому ключі витримав своє звернення з нагоди Дня Конституції: «Шістнадцять років тому молода українська держава прийняла Конституцію - Основний закон нашої країни. Він закріпив статус України як незалежної, демократичної та правової держави. Країни, в якій найвищою соціальною цінністю є людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека. Динамічний розвиток України та світу ставить перед нами нові завдання».

Ні, хоч що кажіть, а Віктор Янукович - президент-новатор. Із чим зазвичай зверталися в День Конституції до українців усі попередні президенти? Із банальними привітаннями. Ніхто тих привітань тепер і не пригадає. Нинішній президент виголосив не менш ніж звернення. Як і належить не просто політикові, а державному діячеві й, не побоюся цього слова, вождеві народному.

Узагалі-то, після того, як телеканали та радіо анонсували трансляцію звернення президента, стало якось не по собі. Бо так уже заведено: глави держави виступають зі зверненнями до громадян зазвичай тоді, коли сталося щось надзвичайне й, здебільшого, аж ніяк не приємне. Фраза «Шановні співвітчизники!», з якої почав президент своє звернення зі звичною для нього інтонацією, теж нічого доброго не віщувала. А виявилося, що мова всього лише про День Конституції. І як же потеплішало одразу на душі! Як спокійно стало, як затишно! Ні, хоч що кажіть, а підняти настрій наш президент уміє.

Тож учитаймося в наведені вище слова. Динамічний розвиток світу - то, поза всяким сумнівом, дуже вагома причина змінювати Конституцію однієї окремо взятої України. Із динамічним розвитком самої України дещо цікавіше. Ще одна цитата: «Оновлення Основного закону - це, фактично, основа нашого сучасного державотворення. Це - фундамент модернізації країни і наш обов'язок перед майбутніми поколіннями». Щодо обов'язку перед майбутніми поколіннями - то як часто той обов'язок треба виконувати? Тобто, як часто він вимагає змінювати Конституцію? Хто й коли його, той обов'язок, на нас поклав? Що ж до модернізації країни... У благополучних країнах модернізація - це постійний і безперервний процес. Але чомусь конституції свої вони безперервно не змінюють - ледарі, мабуть, безпросвітні.

От що вже зовсім важко зрозуміти, то це такий пасаж президента: «І сьогодні я закликаю все суспільство, всіх, кому не байдуже майбутнє держави, долучитися до оновлення Основного закону». Воно, звісно, дуже добре було б (адже відомо, що в Україні геть усе суспільство - то компетентні фахівці з конституційного права), от тільки як це зробити? Як пересічний українець - член суспільства, якому не байдуже майбутнє держави - може сказати своє вагоме слово, у який спосіб і за якою процедурою? Та ще й так, щоб його слово бодай хто-небудь почув - не кажучи вже про те, щоб розглянув по суті?

Ні, не хочеться вірити, що президент це сказав просто так, задля красного слівця, не вкладаючи у свої слова жодного змісту.

«Переконаний, лише спільними зусиллями можна змінити країну на краще. Разом ми збудуємо сучасну, сильну, заможну Україну, - сказав Віктор Янукович. - Країну, де кожен громадянин справді відчуватиме захист своїх прав, гарантований державою». І під кожним із цих слів хотілося б підписатися - можливо, навіть по декілька разів. Одного тільки шкода: президент так і не сказав, скільки разів треба ухвалювати нову Конституцію, щоб одного чудового ранку (чи, може, вечора) все це взяло й стало реальністю. Може, оновлювати Конституцію щодня, а то й двічі на день? Може, закинути всі буденні справи, а тільки й виконувати магічний ритуал зміни Конституції? А може, під час ухвалення нової Конституції якесь заклинання треба вимовити - щоб вона тут само запрацювала, а не залишилася на папері?

Дуже хотілося б дізнатися відповідь на одне дріб'язкове запитання: що саме не влаштовує Віктора Януковича в нині чинній Конституції? Які її положення гальмують «динамічний розвиток світу»? Але у зверненні президента шукати цієї відповіді марно. Як, боюся, й у повному на даний момент зібранні його публічних виступів. Так само марно шукати відповідь і на інше запитання: яким хотів би бачити президент новий конституційний устрій, які фундаментальні положення він хотів би до нової Конституції включити - бодай у загальних рисах. Як має виглядати омріяна модернізована Україна. Головне - вступити в бій, а там видно буде?

Утім, навіщо всі ці запитання? Президент - непересічний державний діяч - вирішив подарувати народові нову Конституцію, тож усі ми хоча б за це мусимо бути йому дуже й дуже вдячними. Зрештою, навіщо взагалі нам та Конституція, коли є в нас такий президент?

От тільки раптом за два місяці, 24 серпня, виявиться, що й сама незалежна Україна взірця 1991 року безнадійно відстала від «динамічного розвитку світу»?

Якщо ж серйозно... Ні, не з Днем Конституції привітав громадян України Віктор Янукович. Він привітав їх із собою, зі своїм перебуванням у президентському кріслі. Що ж, ми привіталися. Щиро дякуємо.

З відгуком Інни Долженкової про конценрт на Першому національному на День Конституції можна ознайомитися тут.

Борис Бахтєєв для «Телекритики» 30-06-2012

//www.telekritika.ua/view/2012-06-30/72970

//zaxid.net/home/showSingleNews.do?pro_uyavnu_i_realnu_stabilnist_rezhimu&objectId=1250055