вівторок, 26 червня 2012 р.

Народна опозиція - народна Конституція


ПОТРІБЕН ПРОЕКТ 
НАРОДНОЇ КОНСТИТУЦІЇ

Можна не сумніватись – 
якось недоречно напередодні парламентських виборів говорити про нову конституцію і вигідний для українського суспільства лад. Опозиція готова тричі ігнорувати президентську Конституційну асамблею, вважаючи себе зайвою у цій провладній структурі. Ну то й що?

Вибори завершаться і в один момент ми зненацька опинимося перед такою ж проблемою, якою став мовний проект Ківалова-Колєсніченка. Поки ітимуть вибори, непомітно для патріотів повним ходом відбувається на цей раз цілком реальна підготовка до конституційної трансформації держави. При цьому влада наголошує- процес відбуватиметься в тісній співпраці з відповідними структурами Європи. Про вплив Росії на цей процес не мовиться - і так зрозуміло.

Не виключено, що зовнішні фактичні учасники процесу намагатимуться так переформатувати українську систему влади і правила життя суспільства, щоб мати передовсім власну вигоду , а українці повинні подбати про себе самі. Безумовно чужі інтереси будуть якнаймайстерніше заховані у складних формулюваннях статей проекту і проштовхуватимуться так званими експертними рекомендаціями. Не секрет, що механізми демократії без чіткого гуманітарно-морального стандарту суспільства перетворюють владу народу у владу негідників і захланних людиноненависників з цитатниками прав людини в руках.

Чи справиться Конституційна асамблея з цими викликами? Є сумнів, судячи із складу Конституційної асамблеї і знаючи характер голови Леоніда Макаровича. Для тотальної зміни конституції вибрано явно непідходящий момент. Не більше 4% населення погоджуються міняти Конституцію. Отже це ініціатива не народу і навіть влада іде на це явно неохоче, будучи задоволеною статус-кво. Неважко здогадатися, що конституційна реформа вигідна та не афішовано ініціюється якимось зовнішніми силами в найнесприятливіший для нас час. До цього не готове суспільство і заклопотана іншими проблемами влада.

Не існує впливової державницької політичної сили, кровно зацікавленої в стабільності конституційного процесу, здатної «підстрахувати» Конституційну асамблею. В інтелектуальному середовищі , у соціальних мережах активізувались розмови про конституцію, але цей процес безсистемний і хаотичний.

«Гуляють» десятки аматорських проектів конституції і кожен автор пропонує свій за основу для обговорення. На мій погляд, на цей момент треба утриматись від хаотичного конституційного аматорства і зосередитись на пошуках людей, здатних працювати над єдиним народним проектом в єдиній альтернативній конституційній групі. Основою цієї групи могла б стани «Ініціатива 1 грудня», але судячи з останніх її заяв уже не може. Звісно, за ситуацію, що склалася, можна і треба лаяти політиків, які за 20 років не спромоглись до створення і консенсусного сприйняття двох основоположних альтернативних народних документів - проекту закону про мови і проекту практичної Конституції України для людей. На жаль, зараз конституційний процесс запущено не на жарт.

Тому явно немудрим є рішення опозиції гонорово стати осторонь владної КА без проголошення створення народної конституційної групи. Не бажаючи порушити сакральність опозиційного статусу принизливою співпрацею із владою, опозиційні сили ненароком можуть віддати ініціативу, фору часу та контроль над процесом цій ненависній їм владі. Постійна опозиційність українства вже призвела до того, що українцям успішно збудували «Эту Страну». Залишилось припасувати до цієї «дійсності» нову конституцію.

Самоусунення опозиції від системного конституційного процесу може привести до дуже сумних наслідків. Зрозуміло, що опозиція має досить клопоту з виборами, їй не до цього, але у нас залишається останній аргумент –опозиція не має права усуватися від участі в конституційному процесі. Він відбуватиметься за будь-яких умов з нею чи без неї, адже в цьому передовсім зацікавлені великі світові гравці. Поїзд може поїхати з чужим кондуктором і без нас, а ми, як завжди, можемо стати тяглом того чужого поїзда. Буде новий парламент і він не стане розбиратися в тонкощах вже готового до тої пори проекту конституції. Проект може бути прийнятий майже без аналізу і нормальної критики парламентом, по ходу після виборчого розподілу портфелів і в ході тусовки мажоритарників.

Зараз переймаючись тактикою виборів, опозиційні партії, уже перебуваючи в парламенті, одержать сюрприз - головною проблемою несподівано для них стане не виконання партійних програм, а власна реакція на підготовлений командою Кравчука проект Конституції. Якщо серед майбутніх нардепів від народної опозиції є державники, вони мусять на цих виборах не ігнорувати проблему, а презентувати готовий альтернативний проект Народної Конституції. Для початку варто сформулювати текст основних її засад, на якому треба наполягати за будь-яких умов і всіма можливими засобами.

Треба знайти в собі сили для того, щоб звільнитись від поширюваних стереотипів супердемократичності і суперпарламентськості влади та інших явно державоруйнівних технологій, і поставити в основу модель держави, яка реально забезпечує високу якість життя та захист спільних та особистих інтересів громадян, хоч може не сподобатись Росії, Європі чи Америці.

Володимир Ференц, 26.06.2012
//www.octpib.info/Articles.aspx?id=14056
//ukrslovo.com.ua/work/archive/2012/27/06_2.html
//tyzhden.ua/Politics/40849

Немає коментарів: