вівторок, 30 грудня 2008 р.

Борис Кагарлицкий. Конец старого мира


Уходящий старый мир был
отнюдь не образцом гуманности и справедливости. Так что его предстоящее крушение – в конечном счете хорошая новость. Отныне невозможное возможно. Начинается чертовски интересное время.

Подводить итоги года на сей раз исключительно просто. Главное событие – мировой экономический кризис. Перейдя к политике, не ошибешься, упомянув выборы в Соединенных Штатах и победу Барака Обамы, а применительно к российской действительности можно с такой же твердой уверенностью назвать избрание Дмитрия Медведева президентом, а затем – военный конфликт с Грузией.

«Cоциально-экономические периоды в развитии страны у нас мистическим образом совпадают с пребыванием у власти того или иного правителя». 

Более серьезная проблема состоит в исторической оценке событий. Совершенно ясно, что любой поворот политических сюжетов в наши дни обретает новый смысл в контексте глобального кризиса.

Победа демократов на выборах в США была почти гарантирована на фоне общего разочарования правлением Дж. Буша, общественной усталости, накопившейся за годы правления республиканцев. Но задачи демократической администрации оказываются совершенно не такими, как ожидали сами деятели этой партии год или полтора назад.

Им, несомненно, казалось, что они унаследуют мощную сверхдержаву с динамичной экономикой и огромными финансовыми резервами. Нужно будет лишь подкорректировать некоторые наиболее скандальные моменты в политике администрации, исправить дурное впечатление, которое Буш и компания произвели на весь мир (не отменяя, впрочем, результатов их столь одиозной деятельности).

Всё остальное получится само собой. Никакая новая программа в области экономики вообще была не нужна: помню, как представители демократов и республиканцев, выступавшие перед российскими политологами в посольстве США, соглашались после первого этапа праймериз, что в хозяйственных вопросах не только никаких разногласий между партиями нет, но даже и необходимости обсуждать эту тему нет ни малейшей, главное, чтобы правительство ничего не делало, ибо своим вмешательством оно может только навредить рынку.

Увы, уже к осени выяснилось, что положение куда хуже, чем думали политические стратеги обеих партий. А «невидимая рука» рынка наворотила такого, что расхлебывать придется целому поколению – и не только американцев. Финальное голосование проходило уже в условиях, когда все прежние дискуссии отошли на задний план – только о кризисе и говорили. Но даже те проблемы, которые так волновали американцев в начале ноября, когда люди выбирали себе президента, оказались не столь значительными по сравнению с ситуацией, которая раскрылась месяц спустя.

Иными словами, положение дел резко изменилось к худшему уже в период между выборами и вступлением в должность нового президента. Обама, если не считать риторики, не имел никакого плана на случай кризиса. А тут обнаруживается, что это уже не кризис, а катаклизм, для которого обычного комплекса мер заведомо недостаточно. Тут уже разговорами про перемены не отделаешься…

Между тем в России разворачивается в значительной степени тот же сюжет. Надо сказать, что социально-экономические периоды в развитии страны у нас мистическим образом совпадают с пребыванием у власти того или иного правителя. Сменили президента, и тут же вся хозяйственная и социальная конъюнктура изменилась самым радикальным образом.

Уже ясно: время Медведева – совсем не то же, что эпоха Путина. Хотя ни население, ни элиты весной 2008 года об этом не подозревали. Казалось очевидным, что, получая нового президента, страна голосует за преемственность, продолжение прежнего курса и неизменность, стабильность. Короче, всё то же самое – до 2020 года и дальше так же.

Ан нет. Какая может быть стабильность в период кризиса? Обстановка каждые два–три месяца меняется, экономическую политику надо радикально пересматривать, действовать в новых условиях новыми методами. А новые методы – это, между прочим, новые люди. И не только: это неизбежные конфликты и дискуссии, о которых вчера ещё даже не подозревали.

Ещё год назад гордый отечественный бизнес требовал от Кремля мер для поддержки своей международной экспансии, а сегодня бедные грустные олигархи размышляют, кому бы продать свои новые приобретения, чтобы расплатиться с долгами и сохранить хотя бы основы собственных империй. А от Кремля требуют не международной поддержки, а элементарно денег.

С другой стороны, либералы, которые год за годом привычно вопили о том, какой страшный грех берет на себя Кремль, допуская «огосударствление экономики», теперь растерянно молчат. Бизнес сам требует правительственного вмешательства в таких масштабах, которые не пришли бы в голову самым отчаянным «государственникам» весной 2007 года. И если бы только в России – можно было бы списать на «дикость» и «специфику».

Но вот какой парадокс получается: на сегодняшний день наша страна, которая всё ещё живет с элитой, несмотря ни на что, всё ещё насквозь пронизанной идеями 1990-х годов, – одна из самых либеральных в сфере экономической политики. Огосударствление компаний уже зашло куда дальше в США или Англии, только у нас до сих пор официальные лица боятся произнести вслух слово «национализация».

А ведь всё только начинается. Уходящий год запустил механизм большого кризиса так же, как недоброй памяти 1929 год положил начало Великой депрессии. Но сам кризис, его побочные эффекты и последствия – это та реальность, с которой нам ещё только предстоит жить, которую предстоит осознать.

Год 2008-й войдет в историю повсеместным банкротством неолиберализма. Приходит конец либеральной идеологии во всех ее проявлениях. Банкротство оказалось столь тотальным, что оно не является уже секретом для самих либералов. Ведь на сей раз дело отнюдь не в том, что их идеи перестали вызывать одобрение масс.

Либерализм массовой поддержки не имел никогда, даже в те моменты, когда безраздельно господствовал в массовом сознании. В лучшем случае его идеи принимали как данность, как нечто выдаваемое за «очевидную истину», пусть и крайне неприятную.

Сегодня главная плохая новость для либералов состоит в том, что они утратили доверие и симпатию элит. Либеральные теории сыграли с правящими классами злую шутку: способствуя нынешнему кризису, эти идеи помешали правящим классам всего мира трезво оценить предстоящие трудности, оставив без каких-либо практических идей и наработок в тот самый момент, когда срочно потребовалось выдвинуть хоть какие-то проекты спасения.

Разочарование элит в неолиберализме означает для него смертный приговор, окончательный и не подлежащий отсрочке исполнения.

Так или иначе, 2008 год оказался рубежом – идеологическим, политическим, экономическим. Эпоха неолиберализма ушла в прошлое безвозвратно. Со старой идеологией покончено. Ни один здравомыслящий человек не решится сейчас проповедовать отказ от государственного вмешательства и необходимость положиться на рыночную стихию, которая сама решит все проблемы. Напротив, эта рыночная стихия превратилась из попутного ветра в разрушительный ураган, сметающий всё на своем пути. И на нее уже не надеются, от неё спасаются.

Смена экономической идеологии неминуемо влечет за собой изменения идеологии политической, но именно вокруг этого и разворачивается новое противостояние. Вроде бы мир сдвигается влево, но сами левые находятся в совершенно жалком состоянии. Коммунистические партии давно исчезли с политической арены повсюду, кроме Португалии и Греции, социал-демократы превратились в правых либералов. «Новые левые» забыли, кто они такие. Даже вошедший в моду после 1999 года «антиглобализм» ничего внятного предложить не может, кроме очередного раунда протестов и форумов, повторяющих друг друга, как кадры голливудских кинофильмов.

Левым предстоит изобрести себя заново в процессе общественного преобразования. Мир уже не будет таким, как раньше, социально-политическая реальность 2010-х годов будет отличаться от нынешней ничуть не меньше, чем реальность 1990-х годов отличалась от брежневско-андроповских ранних 1980-х.

Хотим мы того или нет, глобальные перемены грядут, ни одна страна, ни одна социальная группа не останется ими не затронутой. Этот новый мир совершенно не обязательно будет «прекрасным». Ведь на фоне кризиса либеральной и социалистической идеологии на передний план могут выдвинуться всевозможные националистические идеи. 29% голосов, отданных за фашистов в сытой Австрии, – ещё один показательный результат уходящего года.

Другое дело, что на данный момент крайне правые ничего не могут предложить, кроме слепой ненависти к «чужим», погромной пропаганды и призывов к этнической чистке (против славян и арабов в Западной Европе, против русских на Украине, против таджиков и мусульман в России). Этот глобальный погром может быть впечатляющей политической угрозой, но всё равно не станет глобальной политической альтернативой. После погрома остаются кровь и битые стекла, а не работоспособные общественные структуры…

Но всё же под Новый год говорить полагается о добром и хорошем, а не об угрозах и проблемах. Надо же, открывая шампанское, найти несколько хороших слов в адрес уходящего года. И это далеко не так трудно. Ведь уходящий старый мир был отнюдь не образцом гуманности и справедливости. Так что его предстоящее крушение в конечном счете хорошая новость. Кризис, означая конец прошлого, открывает шанс для создания будущего, которое не будет простым повторением настоящего. Открывается пространство для поиска альтернатив.

Отныне невозможное возможно. И этот принцип мало где воспринимается так органично, как у нас в России, в стране, где, по выражению Петра Великого, «небывалое бывает».

Начинается время испытаний и творчества, риска и поисков, трудностей и открытий. В общем, начинается чертовски интересное время. И это прекрасно!

Борис Кагарлицкий, 30 декабря 2008 г. //vz.ru/columns/2008/12/30/243082.html

//dezeen.com/2010/12/07/clock-for-an-architect-by-daniel-weil/

середа, 10 грудня 2008 р.

Факультативный протокол к Международному пакту об экономических, социальных и культурных правах 2008




Факультативный протокол к Международному пакту
об экономических, социальных и культурных правах

Принят резолюцией 63/117
Генеральной Ассамблеи от
10 декабря 2008 года

Преамбула

Государства — участники настоящего Протокола,

принимая во внимание, что в соответствии с принципами, провозглашенными в Уставе Организации Объединенных Наций, признание достоинства, присущего всем членам человеческой семьи, и равных и неотъемлемых прав их является основой свободы, справедливости и всеобщего мира,

учитывая, что Всеобщая декларация прав человека провозглашает, что все люди рождаются свободными и равными в своем достоинстве и правах и что каждый человек должен обладать всеми правами и всеми свободами, провозглашенными Декларацией, без какого бы то ни было различия, как то: в отношении расы, цвета кожи, пола, языка, религии, политических или иных убеждений, национального или социального происхождения, имущественного, сословного или иного положения,

напоминая, что во Всеобщей декларации прав человека и Международных пактах о правах человека признается, что идеал свободной человеческой личности, свободной от страха и нужды, может быть осуществлен только, если будут созданы такие условия, при которых каждый может пользоваться гражданскими, культурными, экономическими, политическими и социальными правами,

вновь подтверждая универсальность, неделимость, взаимозависимость и взаимосвязанность всех прав человека и основных свобод,

напоминая, что каждое государство — участник Международного пакта об экономических, социальных и культурных правах (в дальнейшем именуемого «Пакт») обязуется в индивидуальном порядке и в рамках международной помощи и сотрудничества, в частности в экономической и технической областях, принимать в максимальных пределах имеющихся ресурсов меры к тому, чтобы постепенно обеспечить полное осуществление признаваемых в Пакте прав всеми надлежащими способами, включая, в частности, принятие законодательных мер,

принимая во внимание, что для дальнейшего достижения целей Пакта и выполнения его положений было бы целесообразно предоставить Комитету по экономическим, социальным и культурным правам (в дальнейшем именуемому «Комитет») возможность осуществлять функции, предусмотренные в настоящем Протоколе,

договорились о нижеследующем:

Статья 1
Компетенция Комитета получать и
рассматривать сообщения

1. Государство — участник Пакта, которое становится участником настоящего Протокола, признает компетенцию Комитета получать и рассматривать сообщения, как это предусмотрено положениями настоящего Протокола.

2. Комитет не принимает никаких сообщений, если они касаются государства-участника, которое не является участником настоящего Протокола.

Статья 2
Сообщения

Сообщения могут представляться находящимися под юрисдикцией государства-участника лицами или группами лиц или от их имени, которые утверждают, что они являются жертвами нарушения этим государством-участником какого-либо из экономических, социальных и культурных прав, изложенных в Пакте. Если сообщение представляется от имени отдельных лиц или групп лиц, это делается с их согласия, за исключением тех случаев, когда автор может обосновать свои действия от их имени без такого согласия.

Статья 3
Приемлемость

1. Комитет не рассматривает сообщение, пока он не удостоверится в том, что все доступные внутренние средства правовой защиты были исчерпаны. Это правило не действует в тех случаях, когда применение таких средств неоправданно затягивается.

2. Комитет объявляет сообщение неприемлемым, когда:

a) оно не представлено в течение одного года после исчерпания внутренних средств правовой защиты, за исключением случаев, когда автор может доказать, что было невозможно направить сообщение в течение этого срока;

b) факты, являющиеся предметом сообщения, имели место до вступления настоящего Протокола в силу для соответствующего государства-участника, если только такие факты не продолжали иметь место после этой даты;

c) этот же вопрос уже был рассмотрен Комитетом или рассматривался или рассматривается в соответствии с другой процедурой международного разбирательства или урегулирования;

d) оно несовместимо с положениями Пакта;
e) оно явно не обосновано или недостаточно аргументировано или основывается исключительно на сообщениях, распространяемых средствами массовой информации;

f) оно представляет собой злоупотребление правом на представление сообщения; или когда

g) оно является анонимным или представлено не в письменном виде.

Статья 4
Сообщения, не свидетельствующие о
явном ущемлении прав

Комитет может, при необходимости, отказывать в рассмотрении сообщения, если оно не свидетельствует о явном ущемлении прав его автора, за исключением тех случаев, когда Комитет считает, что сообщение затрагивает серьезный вопрос общей значимости.

Статья 5
Временные меры защиты

1. В любой момент после получения сообщения и до принятия любого решения по существу Комитет может обратиться к соответствующему государству-участнику на предмет безотлагательного рассмотрения им просьбы о принятии этим государством-участником таких временных мер защиты, которые могут быть необходимы в исключительных обстоятельствах с целью избежать возможного причинения непоправимого ущерба жертве или жертвам предполагаемого нарушения.

2. Если Комитет осуществляет свое право в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, это не означает, что он принял решение в отношении приемлемости или существа сообщения.

Статья 6
Передача сообщения

1. За исключением тех случаев, когда Комитет считает сообщение неприемлемым без упоминания соответствующего государства-участника, Комитет в конфиденциальном порядке доводит любое сообщение, представленное ему согласно настоящему Протоколу, до сведения соответствующего государства-участника.

2. Получившее уведомление государство-участник в течение шести месяцев представляет Комитету письменные объяснения или заявления, разъясняющие этот вопрос, и средства правовой защиты, если таковые имелись, которые могли быть предоставлены государством-участником.

Статья 7
Дружественное урегулирование

1. Комитет оказывает свои добрые услуги соответствующим сторонам в целях дружественного урегулирования на основе уважения обязательств, изложенных в Пакте.

2. Соглашение о дружественном урегулировании влечет за собой прекращение рассмотрения сообщения согласно настоящему Протоколу.

Статья 8
Рассмотрение сообщений

1. Комитет рассматривает полученные в соответствии со статьей 2 настоящего Протокола сообщения с учетом всех представленных ему материалов при условии, что эти материалы препровождены соответствующим сторонам.

2. При рассмотрении сообщений, предусматриваемых настоящим Протоколом, Комитет проводит закрытые заседания.

3. При рассмотрении сообщения в соответствии с настоящим Протоколом Комитет может в надлежащих случаях принимать к сведению соответствующие материалы других органов, специализированных учреждений, фондов, программ и механизмов Организации Объединенных Наций и других международных организаций, включая региональные системы защиты прав человека, а также любые замечания или комментарии соответствующего государства-участника.

4. При рассмотрении сообщений в соответствии с настоящим Протоколом Комитет рассматривает целесообразность мер, принятых государством-участником в соответствии с частью II Пакта. При этом Комитет учитывает, что государство-участник вправе принять ряд возможных мер политики для осуществления прав, закрепленных в Пакте.

Статья 9
Последующие меры в связи с
соображениями Комитета

1. После изучения сообщения Комитет препровождает свои соображения относительно сообщения вместе со своими рекомендациями, если таковые имеются, соответствующим сторонам.

2. Государство-участник надлежащим образом рассматривает соображения Комитета вместе с его рекомендациями, если таковые имеются, и представляет Комитету в течение шести месяцев письменный ответ, в том числе информацию о любых мерах, принятых с учетом соображений и рекомендаций Комитета.

3. Комитет может предложить государству-участнику представить дополнительную информацию о любых мерах, принятых государством-участником в ответ на его соображения или рекомендации, если таковые имеются, в том числе, если Комитет сочтет это уместным, в последующих докладах государства-участника, представляемых в соответствии со статьями 16 и 17 Пакта.

Статья 10
Межгосударственные сообщения

1. В соответствии с настоящей статьей государство — участник настоящего Протокола может в любое время заявить, что оно признает компетенцию Комитета получать и рассматривать сообщения о том, что какое-либо государство-участник утверждает, что другое государство-участник не выполняет своих обязательств по настоящему Пакту. Сообщения, предусматриваемые настоящей статьей, могут приниматься и рассматриваться только в том случае, если они представлены государством-участником, сделавшим заявление о признании для себя компетенции Комитета. Комитет не принимает никаких сообщений, если они касаются государства-участника, не сделавшего такого заявления. Сообщения, полученные согласно настоящей статье, рассматриваются в соответствии со следующей процедурой:

a) если какое-либо государство — участник настоящего Протокола считает, что другое государство-участник не выполняет своих обязательств по Пакту, то оно может письменным сообщением довести этот вопрос до сведения указанного государства-участника. Государство-участник может также информировать Комитет по данному вопросу. В течение трех месяцев после получения сообщения получающее его государство представляет государству, направившему сообщение, объяснение или любое другое заявление в письменном виде с разъяснениями по этому вопросу, где должно содержаться, насколько это возможно и целесообразно, указание на внутренние процедуры и средства правовой защиты, которые применены, применяются или доступны по данному вопросу;

b) если вопрос не решен к удовлетворению обоих соответствующих государств-участников в течение шести месяцев после получения получающим государством первоначального сообщения, каждое из этих государств имеет право передать вопрос в Комитет путем уведомления Комитета и другого государства;

c) Комитет рассматривает переданный ему вопрос только после того, как он удостоверится, что все имеющиеся внутренние средства правовой защиты были применены и исчерпаны по данному вопросу. Это правило не действует в тех случаях, когда применение этих средств неоправданно затягивается;

d) с соблюдением положений подпункта с настоящего пункта Комитет оказывает свои добрые услуги соответствующим государствам-участникам в целях дружественного урегулирования на основе уважения обязательств, закрепленных в Пакте;

е) при рассмотрении сообщений, предусмотренных настоящей статьей, Комитет проводит закрытые заседания;

f) по любому переданному на его рассмотрение вопросу в соответствии с подпунктом bнастоящего пункта Комитет может обратиться к соответствующим государствам-участникам, упомянутым в подпункте b, c просьбой представить любую относящуюся к делу информацию;

g) соответствующие государства-участники, упомянутые в подпункте b настоящего пункта, имеют право быть представленными при рассмотрении вопроса Комитетом и делать представления устно и/или письменно;

h) после получения уведомления в соответствии с подпунктом b настоящего пункта Комитет с должной оперативностью представляет доклад:

i) если достигается урегулирование в рамках положений подпункта d настоящего пункта, Комитет ограничивается в своем докладе кратким изложением фактов и достигнутого урегулирования;

ii) если урегулирование в рамках положений подпункта d не достигнуто, Комитет в своем докладе излагает соответствующие факты, касающиеся вопроса, который возник между соответствующими государствами-участниками. Письменные представления и запись устных представлений, сделанных соответствующими государствами-участниками, прилагаются к докладу. Комитет может также сообщать только соответствующим государствам-участникам любые мнения, которые он может считать относящимися к вопросу, возникшему между ними.

В любом случае доклад препровождается соответствующим государствам-участникам.

2. Заявление в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи сдается на хранение государствами-участниками Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций, который препровождает его копии другим государствам-участникам. Заявление может быть отозвано в любое время путем уведомления Генерального секретаря. Такой отзыв не препятствует рассмотрению любого вопроса, который является предметом сообщения, уже препровожденного в соответствии с настоящей статьей; никакие последующие сообщения не будут приниматься по данной статье от какого-либо государства-участника после получения Генеральным секретарем уведомления об отзыве заявления, если только соответствующее государство-участник не сделало нового заявления.

Статья 11
Процедура расследования

1. Государство — участник настоящего Протокола может в любое время заявить, что оно признает компетенцию Комитета, предусматриваемую настоящей статьей.

2. Если Комитет получает достоверную информацию, свидетельствующую о серьезных или систематических нарушениях государством-участником любого из экономических, социальных и культурных прав, закрепленных в Пакте, Комитет предлагает этому государству-участнику сотрудничать в изучении информации и в этой связи представить замечания в отношении соответствующей информации.

3. С учетом любых замечаний, которые могут быть представлены соответствующим государством-участником, а также любой другой достоверной информации, имеющейся у него, Комитет может назначить одного или нескольких своих членов для проведения расследования и срочного представления доклада Комитету. В тех случаях, когда это оправданно и с согласия государства-участника, расследование может включать посещение его территории.

4. Такое расследование проводится конфиденциально, и на всех стадиях этого процесса принимаются меры по обеспечению сотрудничества со стороны этого государства-участника.

5. После изучения результатов такого расследования Комитет препровождает эти результаты соответствующему государству-участнику вместе с любыми замечаниями и рекомендациями.

6. В течение шести месяцев с момента получения результатов такого расследования, замечаний и рекомендаций, препровожденных Комитетом, соответствующее государство-участник представляет ему свои замечания.

7. После завершения такого процесса в отношении расследования, проведенного в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи, Комитет может после консультаций с соответствующим государством-участником принять решение о включении краткого отчета о результатах этого процесса в свой ежегодный доклад, предусмотренный в статье 15 настоящего Протокола.

8. Любое государство-участник, сделавшее заявление в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, может в любое время отозвать это заявление путем уведомления Генерального секретаря.

Статья 12
Последующие меры по итогам
процедуры расследования

1. Комитет может предложить соответствующему государству-участнику включить в свой доклад, представляемый в соответствии со статьями 16 и 17 Пакта, подробную информацию о любых мерах, принятых в связи с расследованием, проведенным согласно статье 11 настоящего Протокола.

2. При необходимости, после завершения шестимесячного периода, о котором идет речь в пункте 6 статьи 11, Комитет может предложить соответствующему государству-участнику информировать его о мерах, принятых в связи с таким расследованием.

Статья 13
Меры защиты

Государство-участник принимает все надлежащие меры для обеспечения того, чтобы лица, находящиеся под его юрисдикцией, не подвергались какой-либо форме притеснения или запугивания вследствие обращения в Комитет в соответствии с настоящим Протоколом.

Статья 14
Международная помощь и
сотрудничество

1. Комитет, если он сочтет это целесообразным и с согласия соответствующего государства-участника, препровождает специализированным учреждениям, фондам и программам и другим компетентным органам Организации Объединенных Наций свои соображения или рекомендации, касающиеся сообщений и расследований, которые указывают на необходимость технических консультаций или помощи, а также замечания и предложения государства-участника, если таковые имеются, относительно таких соображений или рекомендаций.

2. Комитет может также доводить до сведения таких органов с согласия соответствующего государства-участника любой вопрос, возникающий в связи с сообщениями, рассмотренными в соответствии с настоящим Протоколом, который может быть полезен этим органам при вынесении каждым из них в пределах своей компетенции решений относительно целесообразности международных мер, которые могли бы способствовать оказанию помощи государствам-участникам в достижении прогресса в деле осуществления прав, признанных в Пакте.

3. В соответствии с надлежащими процедурами Генеральной Ассамблеи создается целевой фонд, управляемый в соответствии с Финансовыми положениями и правилами Организации Объединенных Наций, для предоставления экспертной и технической помощи государствам-участникам с согласия соответствующего государства-участника, в целях более полного осуществления закрепленных в Пакте прав, тем самым способствуя укреплению национальных потенциалов в области экономических, социальных и культурных прав в контексте настоящего Протокола.

4. Положения настоящей статьи не влияют на обязанность каждого государства-участника выполнять свои обязательства в соответствии с Пактом.

Статья 15
Ежегодный доклад

Комитет включает краткий отчет о своей деятельности в соответствии с настоящим Протоколом в свой ежегодный доклад.

Статья 16
Повышение осведомленности и
информирование

Каждое государство-участник обязуется обеспечивать широкое информирование и повышение осведомленности о Пакте и настоящем Протоколе и облегчать доступ к информации о соображениях и рекомендациях Комитета, в частности по вопросам, затрагивающим данное государство-участник, делая это также в доступных форматах для инвалидов.

Статья 17
Подписание, ратификация и
присоединение

1. Настоящий Протокол открыт для подписания любым государством, подписавшим Пакт, ратифицировавшим его или присоединившимся к нему.

2. Настоящий Протокол подлежит ратификации любым государством, ратифицировавшим Пакт или присоединившимся к нему. Ратификационные грамоты передаются на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций.

3. Настоящий Протокол открыт для присоединения любого государства, ратифицировавшего Пакт или присоединившегося к нему.

4. Присоединение осуществляется депонированием документа о присоединении у Генерального секретаря Организации Объединенных Наций.

Статья 18
Вступление в силу

1. Настоящий Протокол вступает в силу через три месяца со дня сдачи на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций десятой ратификационной грамоты или десятого документа о присоединении.

2. Для каждого государства, которое ратифицирует настоящий Протокол или присоединяется к нему после сдачи на хранение десятой ратификационной грамоты или десятого документа о присоединении, Протокол вступает в силу через три месяца со дня сдачи на хранение его собственной ратификационной грамоты или документа о присоединении.

Статья 19
Поправки

1. Любое государство-участник может предлагать поправки к настоящему Протоколу и представлять их Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций. Генеральный секретарь препровождает любые предложенные поправки государствам-участникам с просьбой сообщить, высказываются ли они за созыв совещания государств-участников с целью рассмотрения этих предложений и принятия по ним решений. Если за созыв такого совещания в течение четырех месяцев с даты такого сообщения выскажется не менее одной трети государств-участников, Генеральный секретарь созывает совещание под эгидой Организации Объединенных Наций. Любая поправка, принятая большинством в две трети голосов государств-участников, присутствующих и участвующих в голосовании, представляется Генеральным секретарем Генеральной Ассамблее на утверждение, а затем всем государствам-участникам для ее принятия.

2. Поправка, принятая и утвержденная в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, вступает в силу на тридцатый день после того, как число сданных на хранение документов о принятии достигнет двух третей числа государств-участников на дату принятия поправки. Впоследствии поправка вступает в силу для любого государства-участника на тридцатый день после сдачи на хранение его собственного документа о принятии. Поправка становится обязательной только для тех государств-участников, которые ее приняли.

Статья 20
Денонсация

1. Любое государство-участник может в любое время денонсировать настоящий Протокол путем письменного уведомления на имя Генерального секретаря Организации Объединенных Наций. Денонсация вступает в силу через шесть месяцев после даты получения этого уведомления Генеральным секретарем.

2. Денонсация не препятствует продолжению применения положений настоящего Протокола к любому сообщению, представленному в соответствии со статьями 2 и 10, или к любой процедуре, инициированной в соответствии со статьей 11, до даты вступления денонсации в силу.

Статья 21
Уведомление Генеральным секретарем

Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций уведомляет все государства, о которых говорится в пункте 1 статьи 26 Пакта, о следующем:

а) подписании, ратификации и присоединении в соответствии с настоящим Протоколом;

b) дате вступления в силу настоящего Протокола и любой поправки в соответствии со статьей 19;

c) любой денонсации в соответствии со статьей 20.

Статья 22
Официальные языки

1. Настоящий Протокол, английский, арабский, испанский, китайский, русский и французский тексты которого равно аутентичны, сдается на хранение в архив Организации Объединенных Наций.

2. Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций препровождает заверенные копии настоящего Протокола всем государствам, указанным в статье 26 Пакта.

____________
//www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/optprotocol_icescr.shtml

Международный билль о правах человека 
Конвенция против пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания 1984 
Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений 1981 
Декларация о защите всех лиц от пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения и наказания 1975 
Хартия экономических прав и обязанностей государств 1974 
Международный пакт о гражданских и политических правах 1966 
Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах 1966 
Международная конвенция о ликвидации всех форм расовой дискриминации 1965 
Декларация о ликвидации всех форм расовой дискриминации 1963 
Декларация о предоставлении независимости колониальным странам и народам 1960 
Конвенция о привилегиях и иммунитетах Объединенных Наций 1953 
Всеобщая декларация прав человека 10 декабря 1948 
Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказании за него 1948 
Статут Международного Суда 1945 
Устав Организации Объединенных Наций 1945

Факультативний протокол до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 2008


ООН; Протокол,
Міжнародний документ від 10.12.2008
Документ 995_i50, поточна редакція -
Підписання від 10.12.2008



Факультативний протокол до Міжнародного пакту
про економічні, соціальні і культурні права
|читать по-русски|

Офіційний переклад

Преамбула

Держави - учасниці цього Протоколу,

беручи до уваги, що відповідно до принципів, які проголошено в Статуті Організації Об'єднаних Націй (995_010), визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних прав їх, є основою свободи, справедливості й загального миру;

ураховуючи, що Загальна декларація прав людини (995_015) проголошує, що всі люди народжуються вільними й рівними у своїй гідності й правах і що кожна людина повинна мати всі права та всі свободи, проголошені Декларацією, без будь-якої різниці, як-от: стосовно раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого стану;

нагадуючи, що в Загальній декларації прав людини (995_015) та Міжнародних пактах про права людини (995_042, 995_043) визнається, що ідеал вільної людської особистості, вільної від страху та злиднів, може бути здійснено, тільки якщо буде створено такі умови, за яких кожний може користуватися цивільними, культурними, економічними, політичними та соціальними правами;

знову підтверджуючи універсальність, неподільність, взаємозалежність і взаємозв'язок усіх прав людини та основних свобод;

нагадуючи, що кожна держава - учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (995_042) (який далі іменується Пакт) зобов'язується в індивідуальному порядку та в рамках міжнародної допомоги й співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, уживати в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб поступово забезпечити цілковите здійснення прав, які визнаються в Пакті, в усі належні способи, у тому числі, зокрема, уживання законодавчих заходів;

беручи до уваги, що для дальшого досягнення цілей Пакту (995_042) й виконання його положень було б доцільно надати Комітетові з економічних, соціальних та культурних прав (який далі іменується Комітет) можливість здійснювати функції, передбачені в цьому Протоколі,

домовилися про таке:

Стаття 1
Компетенція Комітету отримувати й
розглядати повідомлення

1. Держава - учасниця Пакту (995_042), яка стає учасницею цього Протоколу, визнає компетенцію Комітету отримувати й розглядати повідомлення, як це передбачено положеннями цього Протоколу.

2. Комітет не приймає жодних повідомлень, якщо вони стосуються держави-учасниці, яка не є учасницею цього Протоколу.

Стаття 2
Повідомлення

Повідомлення можуть подаватись особами, які перебувають під юрисдикцією держави-учасниці, або групами осіб чи від їхнього імені, які стверджують, що вони є жертвами порушення цією державою-учасницею якогось з економічних, соціальних та культурних прав, викладених у Пакті (995_042). Якщо повідомлення подається від імені окремих осіб чи груп осіб, це робиться за їхньою згодою, за винятком тих випадків, коли автор може обґрунтувати свої дії від їхнього імені без такої згоди.

Стаття 3
Прийнятність

1. Комітет не розглядає повідомлення, поки він не переконається в тому, що всі доступні внутрішні засоби правового захисту було вичерпано. Це правило не діє в тих випадках, коли застосування таких засобів невиправдано затягується.

2. Комітет оголошує повідомлення неприйнятним, коли:

a) його не подано протягом одного року після вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, за винятком випадків, коли автор може довести, що було неможливо надіслати повідомлення протягом цього строку;

b) факти, що є предметом повідомлення, мали місце до набрання чинності цим Протоколом для відповідної держави-учасниці, якщо тільки такі факти не продовжували мати місце після цієї дати;

c) це саме питання уже було розглянуте Комітетом або розглядалося чи розглядається відповідно до іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання;

d) воно є не сумісним з положеннями Пакту (995_042);

e) воно явно не обґрунтоване чи недостатньо аргументоване або ґрунтується виключно на повідомленнях, які розповсюджуються засобами масової інформації;

f) воно є зловживанням правом на подання повідомлення; або коли

g) воно є анонімним або поданим не в письмовому вигляді.

Стаття 4
Повідомлення, які не свідчать про
явне обмеження прав

Комітет може, за необхідності, відмовляти в розгляді повідомлення, якщо воно не свідчить про явне обмеження прав його автора, за винятком тих випадків, коли Комітет уважає, що повідомлення зачіпає серйозне питання загальної значущості.

Стаття 5
Тимчасові засоби захисту

1. У будь-який момент після отримання повідомлення й до прийняття будь-якого рішення по суті Комітет може звернутися до відповідної держави-учасниці стосовно невідкладного розгляду нею прохання про вживання цією державою-учасницею таких тимчасових заходів захисту, які можуть бути необхідними за виняткових обставин з метою уникнути можливого заподіяння невиправної шкоди жертві або жертвам передбачуваного порушення.

2. Якщо Комітет здійснює своє право відповідно до пункту 1 цієї статті, це не означає, що він ухвалив рішення стосовно прийнятності або суті повідомлення.

Стаття 6
Передача повідомлення

1. За винятком тих випадків, коли Комітет уважає повідомлення неприйнятним без згадування відповідної держави-учасниці, Комітет у конфіденційному порядку доводить будь-яке повідомлення, подане йому згідно із цим Протоколом, до відома відповідної держави-учасниці.

2. Держава-учасниця, яка отримала повідомлення, протягом шести місяців подає Комітетові письмові пояснення або заяви, що роз'яснюють це питання, і засоби правового захисту, якщо такі були, які могли бути надані державою-учасницею.

Стаття 7
Дружнє врегулювання

1. Комітет надає свої добрі послуги відповідним сторонам для цілей дружнього врегулювання на основі поваги до зобов'язань, викладених у Пакті (995_042).

2. Угода про дружнє врегулювання тягне за собою припинення розгляду повідомлення відповідно до цього Протоколу.

Стаття 8
Розгляд повідомлень

1. Комітет розглядає отримані згідно зі статтею 2 цього Протоколу повідомлення з урахуванням усіх наданих йому матеріалів за умови, що ці матеріали перепроваджені відповідним сторонам.

2. Під час розгляду повідомлень, передбачуваних цим Протоколом, Комітет проводить закриті засідання.

3. Під час розгляду повідомлення згідно із цим Протоколом Комітет може у належних випадках брати до відома відповідні матеріали інших органів, спеціалізованих установ, фондів, програм та механізмів Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій, зокрема регіональних систем захисту прав людини, а також будь-які зауваження або коментарі відповідної держави-учасниці.

4. Під час розгляду повідомлень згідно із цим Протоколом Комітет розглядає доцільність заходів, ужитих державою-учасницею відповідно до частини II Пакту (995_042). При цьому Комітет ураховує, що держава-учасниця має право вжити ряд можливих заходів політики для здійснення прав, закріплених у Пакті.

Стаття 9
Подальші заходи у зв'язку з
міркуваннями Комітету

1. Після вивчення повідомлення Комітет перепроваджує свої міркування стосовно повідомлення разом зі своїми рекомендаціями, якщо такі є, відповідним сторонам.

2. Держава-учасниця належним чином розглядає міркування Комітету разом з його рекомендаціями, якщо такі є, і подає Комітетові протягом шести місяців письмову відповідь, у тому числі інформацію про будь-які заходи, ужиті з урахуванням міркувань і рекомендацій Комітету.

3. Комітет може запропонувати державі-учасниці надати додаткову інформацію про будь-які заходи, ужиті державою-учасницею у відповідь на його міркування або рекомендації, якщо такі є, у тому числі, якщо Комітет вважатиме це доречним, у подальших доповідях держави-учасниці, які подаються відповідно до статей 16 й 17 Пакту (995_042).

Стаття 10
Міждержавні повідомлення

1. Відповідно до цієї статті держава - учасниця цього Протоколу може будь-коли заявити, що вона визнає компетенцію Комітету отримувати й розглядати повідомлення про те, що якась держава-учасниця стверджує, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за цим Пактом (995_042). Повідомлення, передбачувані цією статтею, можуть прийматися та розглядатися лише в тому випадку, якщо вони подані державою-учасницею, яка зробила заяву про визнання для себе компетенції Комітету. Комітет не приймає жодних повідомлень, якщо вони стосуються держави-учасниці, яка не зробила такої заяви. Повідомлення, отримані згідно із цією статтею, розглядаються відповідно до такої процедури:

a) якщо якась держава - учасниця цього Протоколу вважає, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань за Пактом (995_042), то вона може письмовим повідомленням довести це питання до відома зазначеної держави-учасниці. Держава-учасниця може також інформувати Комітет стосовно цього питання. Протягом трьох місяців після отримання повідомлення держава, яка його отримує, подає державі, яка надіслала повідомлення, пояснення чи будь-яку іншу заяву в письмовому вигляді з роз'ясненнями із цього питання, де повинне міститись, наскільки це можливо і доцільно, зазначення внутрішніх процедур і засобів правового захисту, які застосовано, застосовуються або доступні стосовно цього питання;

b) якщо питання не вирішене так, щоб воно задовольняло обидві відповідні держави-учасниці, протягом шести місяців після отримання державою, яка отримує, початкового повідомлення, кожна із цих держав має право передати питання до Комітету шляхом повідомлення Комітету й іншої держави;

c) Комітет розглядає передане йому питання тільки після того, як він упевниться, що всі наявні внутрішні засоби правового захисту було застосовано й вичерпано стосовно цього питання. Це правило не діє в тих випадках, коли застосування цих засобів невиправдано затягується;

d) з дотриманням положень підпункту "c" цього пункту Комітет надає свої добрі послуги відповідним державам-учасницям для цілей дружнього врегулювання на основі поваги до зобов'язань, закріплених у Пакті (995_042);

e) під час розгляду повідомлень, передбачених цією статтею, Комітет проводить закриті засідання;

f) стосовно будь-якого переданого на його розгляд питання відповідно до підпункту "b" цього пункту Комітет може звернутися до відповідних держав-учасниць, згаданих у підпункті "b", з проханням надати будь-яку інформацію, яка стосується справи;

g) відповідні держави-учасниці, згадані в підпункті "b" цього пункту, мають право бути представленими під час розгляду питання Комітетом і робити подання усно та (або) письмово;

h) після отримання повідомлення відповідно до підпункту "b" цього пункту Комітет з належною оперативністю подає доповідь:

i) якщо досягається врегулювання в рамках положень підпункту "d" цього пункту, Комітет обмежується у своїй доповіді коротким викладом фактів і досягнутого врегулювання;

ii) якщо врегулювання в рамках положень підпункту "d" не досягнуто, Комітет у своїй доповіді викладає відповідні факти, що стосуються питання, яке виникло між відповідними державами-учасницями. Письмові подання та запис усних подань, зроблених відповідними державами-учасницями, додаються до доповіді. Комітет може також повідомляти лише відповідним державам-учасницям будь-які думки, які він може вважати такими, що стосуються питання, яке виникло між ними.

У будь-якому разі доповідь перепроваджується відповідним державам-учасницям.

2. Заява відповідно до пункту 1 цієї статті здається на зберігання державами-учасницями Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй, який перепроваджує її копії іншим державам-учасницям. Заява може бути відкликана будь-коли шляхом повідомлення Генерального секретаря. Таке відкликання не перешкоджає розглядові будь-якого питання, яке є предметом повідомлення, уже перепровадженого відповідно до цієї статті; жодні подальші повідомлення не будуть прийматися за цією статтею від будь-якої держави-учасниці після отримання Генеральним секретарем повідомлення про відкликання заяви, якщо тільки відповідна держава-учасниця не зробила нової заяви.

Стаття 11
Процедура розслідування

1. Держава-учасниця цього Протоколу може будь-коли заявити, що вона визнає компетенцію Комітету, яка передбачається цією статтею.

2. Якщо Комітет отримує достовірну інформацію, яка свідчить про серйозні або систематичні порушення державою-учасницею будь-якого з економічних, соціальних та культурних прав, закріплених у Пакті (995_042), Комітет пропонує цій державі-учасниці співробітничати у вивченні інформації та у зв'язку із цим подати зауваження стосовно відповідної інформації.

3. З урахуванням будь-яких зауважень, які можуть бути подані відповідною державою-учасницею, а також будь-якої іншої достовірної інформації, наявної у нього, Комітет може призначити одного або кількох своїх членів для проведення розслідування й термінового подання доповіді Комітетові. У тих випадках, коли це виправдано, і за згодою держави-учасниці, розслідування може включати відвідування її території.

4. Таке розслідування проводиться конфіденційно, і на всіх стадіях цього процесу вживаються заходи стосовно забезпечення співробітництва з боку цієї держави-учасниці.

5. Після вивчення результатів такого розслідування Комітет перепроваджує ці результати відповідній державі-учасниці разом з будь-якими зауваженнями та рекомендаціями.

6. Протягом шести місяців з моменту отримання результатів такого розслідування, зауважень та рекомендацій, перепроваджених Комітетом, відповідна держава-учасниця подає йому свої зауваження.

7. Після завершення такого процесу стосовно розслідування, проведеного відповідно до пункту 2 цієї статті, Комітет може після консультацій з відповідною державою-учасницею ухвалити рішення про включення короткого звіту про результати цього процесу до своєї щорічної доповіді, передбаченої статтею 15 цього Протоколу.

8. Будь-яка держава-учасниця, яка зробила заяву відповідно до пункту 1 цієї статті, може будь-коли відкликати цю заяву шляхом повідомлення Генерального секретаря.

Стаття 12
Подальші заходи за підсумками
процедури розслідування

1. Комітет може запропонувати відповідній державі-учасниці включити до своєї доповіді, яка подається відповідно до статей 16 й 17 Пакту (995_042), докладну інформацію про будь-які заходи, ужиті у зв'язку з розслідуванням, проведеним відповідно до
статті 11 цього Протоколу.

2. За необхідності, після завершення шестимісячного періоду, про який ідеться в пункті 6 статті 11, Комітет може запропонувати відповідній державі-учасниці інформувати його про заходи, ужиті у зв'язку з таким розслідуванням.

Стаття 13
Заходи захисту

Держава-учасниця вживає всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб особи, які знаходяться під її юрисдикцією, не піддавалися будь-якій формі утиску або залякування внаслідок звернення до Комітету відповідно до цього Протоколу.

Стаття 14
Міжнародна допомога та
співробітництво

1. Комітет, якщо він вважатиме це доцільним, і за згодою відповідної держави-учасниці, надсилає спеціалізованим установам, фондам і програмам та іншим компетентним органам Організації Об'єднаних Націй свої міркування або рекомендації, що стосуються повідомлень і розслідувань, які свідчать про необхідність технічних консультацій або допомоги, а також зауваження та пропозиції держави-учасниці, якщо такі є, стосовно таких міркувань або рекомендацій.

2. Комітет може також доводити до відома таких органів за згодою відповідної держави-учасниці будь-яке питання, яке виникає у зв'язку з повідомленнями, розглянутими відповідно до цього Протоколу, яке може бути корисним для цих органів під час ухвалення кожним з них у межах своєї компетенції рішень стосовно доцільності міжнародних заходів, які могли б сприяти наданню допомоги державам-учасницям у досягненні прогресу у справі здійснення прав, визнаних у Пакті (995_042).

3. Відповідно до належних процедур Генеральної Асамблеї створюється цільовий фонд, який керується відповідно до Фінансових положень і правил Організації Об'єднаних Націй, для надання експертної й технічної допомоги державам-учасницям за згодою відповідної держави-учасниці, для цілей повнішого здійснення закріплених у Пакті (995_042) прав, тим самим сприяючи зміцненню національних потенціалів у галузі економічних, соціальних та культурних прав у контексті цього Протоколу.

4. Положення цієї статті не впливають на обов'язок кожної держави-учасниці виконувати свої зобов'язання відповідно до Пакту (995_042).

Стаття 15
Щорічна доповідь

Комітет включає короткий звіт про свою діяльність відповідно до цього Протоколу до своєї щорічної доповіді.

Стаття 16
Підвищення обізнаності й
інформування

Кожна держава-учасниця зобов'язується забезпечувати широке інформування та підвищення обізнаності про Пакт (995_042) і цей Протокол та полегшувати доступ до інформації про міркування й рекомендації Комітету, зокрема з питань, які торкаються цієї держави-учасниці, роблячи це також у доступних форматах для інвалідів.

Стаття 17
Підписання, ратифікація та
приєднання

1. Цей Протокол відкритий для підписання будь-якою державою, яка підписала Пакт (995_042), ратифікувала його або приєдналася до нього.

2. Цей Протокол підлягає ратифікації будь-якою державою, яка ратифікувала Пакт (995_042) або приєдналася до нього. Ратифікаційні грамоти передаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

3. Цей Протокол відкритий для приєднання будь-якої держави, яка ратифікувала Пакт (995_042) або приєдналася до нього.

4. Приєднання здійснюється депонуванням документа про приєднання у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 18
Набрання чинності

1. Цей Протокол набирає чинності через три місяці з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй десятої ратифікаційної грамоти або десятого документа про приєднання.

2. Для кожної держави, яка ратифікує цей Протокол або приєднується до нього після здачі на зберігання десятої ратифікаційної грамоти або десятого документа про приєднання, Протокол набирає чинності через три місяці з дня здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

Стаття 19
Поправки

1. Будь-яка держава-учасниця може пропонувати поправки до цього Протоколу та подавати їх Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй. Генеральний секретар перепроваджує будь-які запропоновані поправки державам-учасницям з проханням повідомити, чи висловлюються вони за скликання наради держав-учасниць з метою розгляду цих пропозицій та ухвалення стосовно них рішень. Якщо за скликання такої наради протягом чотирьох місяців з дати такого повідомлення висловиться не менш однієї третини держав-учасниць, Генеральний секретар скликає нараду під егідою Організації Об'єднаних Націй. Будь-яка поправка, прийнята більшістю у дві третини голосів держав-учасниць, які присутні й беруть участь у голосуванні, подається Генеральним секретарем Генеральній Асамблеї на затвердження, а потім - усім державам-учасницям для її прийняття.

2. Поправка, прийнята й затверджена відповідно до пункту 1 цієї статті, набирає чинності на тридцятий день після того, як число зданих на зберігання документів про прийняття досягне двох третин числа держав-учасниць на дату прийняття поправки. У подальшому поправка набирає чинності для будь-якої держави-учасниці на тридцятий день після здачі на зберігання її документа про прийняття. Поправка стає обов'язковою тільки для тих держав-учасниць, які її прийняли.

Стаття 20
Денонсація

1. Будь-яка держава-учасниця може будь-коли денонсувати цей Протокол шляхом письмового повідомлення на ім'я Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй. Денонсація набирає чинності через шість місяців після дати отримання цього повідомлення Генеральним секретарем.

2. Денонсація не перешкоджає продовженню застосування положень цього Протоколу до будь-якого повідомлення, поданого відповідно до статей 2 та 10, або до будь-якої процедури, ініційованої згідно зі статтею 11, до дати набрання денонсацією чинності.

Стаття 21
Повідомлення Генеральним секретарем

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє всі держави, про які йдеться в пункті 1 статті 26 Пакту (995_042), про таке:

a) підписання, ратифікацію та приєднання відповідно до цього Протоколу;

b) дату набрання чинності цим Протоколом і будь-якими поправками відповідно до статті 19;

c) будь-яку денонсацію відповідно до статті 20.

Стаття 22
Офіційні мови

1. Цей Протокол, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський та французький тексти якого є рівноавтентичними, здається на зберігання до архіву Організації Об'єднаних Націй.

2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй перепроваджує засвідчені копії цього Протоколу всім державам, зазначеним у статті 26 Пакту (995_042).

____________
//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_i50

Міжнародний білль про права людини 
Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 
Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії або переконань 1981 
Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1975 
Хартія економічних прав і обов'язків держав 1974 
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 
Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 
Декларація Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію усіх форм расової дискримінації 1963 
Декларація про надання незалежності колоніальним державам і народам 1960 
Конвенція про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй 1953 
Загальна декларація прав людини 10 грудня 1948 
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 
Статут Міжнародного Суду 1945 
Статут Організації Об'єднаних Націй 1945