В наших газетах та по телебаченню майже не побачиш
повідомлень про те, як працівники ОВС захищають права людини.
Немає заголовків начебто “Біженець дякує міліціонера за доброту, професіоналізм і підтримку” або “Бездомні знайшли притулок у відділенні міліції в двадцятиградусний мороз”. Але й таке теж трапляється! Проте журналісти, на жаль, більше пишуть про помилки, за які хтось повинен бути покараний.
Може, саме через це працівники міліції не люблять правозахисну тематику і пов'язані з нею закони. Їм здається, що все, що стосується міліції, подане так, начебто міліція тільки і робить, що свідомо порушує закони - цього не роби, того не роби. І в той же час, іноді працівникам ОВС здається, що злочинці і правопорушники захищені законом більше, чим міліція.
Якщо працівник міліції при допиті підозрюваного (обвинуваченого) вдарить його, це буде злочином (зловживання владою або службовим положенням) і порушенням прав людини (права на гарантію від жорстокого поводження). Але візьмемо того ж працівника ОВС у вільний час, а не на роботі. Як приватна особа він може вплутатися у сварку і вдарити кого-небудь. Це не буде порушенням прав людини.
У будь-якому випадку працівник ОВС повинен бути покараний за законом за кримінальний злочин, але в першому випадку постраждала особа від порушень прав людини має право на відновлення в правах або компенсацію від держави, тому що держава несе юридичну відповідальність по захисту прав людини.
Повноваженнями працівників ОВС наділяє закон. Наприклад, він має право застосовувати силу, носити зброю, заарештовувати і затримувати громадян, обшукувати громадян, машини і будинки. Ці повноваження обмежені в різному ступені для захисту прав людини. Деякі права людини обмежені для захисту інших прав або для того, щоб допомогти ОВС підтримати суспільний порядок або запобігти злочину.
Наприклад, візьмемо право на свободу. Це основне і важливе право, яким наділений кожний. Але в деяких випадках, визначених законом, воно може бути обмежено. Наприклад, міліція може позбавити людини свободи (шляхом арешту), якщо вона підозрюється у скоєні злочину або для запобігання вчинення злочину.
Не можна забувати, що деякі права обмеженням не підлягають. Право на свободу від катувань і інших форм жорстокого, принижуючого людську гідність поводження є абсолютним при всіх обставин, навіть під час війни.
Процедури, правила й інші документи, розроблені на основі правозахисних законів, також гарантують працівникам ОВС, що вони виконують свою роботу, причому професійно і без порушення закону. Ніхто, крім правопорушника, не виграє від того, що вирок буде скасований, тому що слідчі застосовували насильство для одержання показань.
Немає заголовків начебто “Біженець дякує міліціонера за доброту, професіоналізм і підтримку” або “Бездомні знайшли притулок у відділенні міліції в двадцятиградусний мороз”. Але й таке теж трапляється! Проте журналісти, на жаль, більше пишуть про помилки, за які хтось повинен бути покараний.
Може, саме через це працівники міліції не люблять правозахисну тематику і пов'язані з нею закони. Їм здається, що все, що стосується міліції, подане так, начебто міліція тільки і робить, що свідомо порушує закони - цього не роби, того не роби. І в той же час, іноді працівникам ОВС здається, що злочинці і правопорушники захищені законом більше, чим міліція.
Але тут вони забувають про головне: правозахисне законодавство дає кожному захист від зловживань державної влади. Логічно, що порушити права людини може тільки особа, що діє від імені держави.Злочинці і правопорушники не наділені такою владою. Закон, у тому числі і правозахисний, якого держава зобов'язалася дотримуватися, захищає міліція. Для ілюстрації роздивимося пару прикладів за участю однієї людини.
Якщо працівник міліції при допиті підозрюваного (обвинуваченого) вдарить його, це буде злочином (зловживання владою або службовим положенням) і порушенням прав людини (права на гарантію від жорстокого поводження). Але візьмемо того ж працівника ОВС у вільний час, а не на роботі. Як приватна особа він може вплутатися у сварку і вдарити кого-небудь. Це не буде порушенням прав людини.
У будь-якому випадку працівник ОВС повинен бути покараний за законом за кримінальний злочин, але в першому випадку постраждала особа від порушень прав людини має право на відновлення в правах або компенсацію від держави, тому що держава несе юридичну відповідальність по захисту прав людини.
Повноваженнями працівників ОВС наділяє закон. Наприклад, він має право застосовувати силу, носити зброю, заарештовувати і затримувати громадян, обшукувати громадян, машини і будинки. Ці повноваження обмежені в різному ступені для захисту прав людини. Деякі права людини обмежені для захисту інших прав або для того, щоб допомогти ОВС підтримати суспільний порядок або запобігти злочину.
Наприклад, візьмемо право на свободу. Це основне і важливе право, яким наділений кожний. Але в деяких випадках, визначених законом, воно може бути обмежено. Наприклад, міліція може позбавити людини свободи (шляхом арешту), якщо вона підозрюється у скоєні злочину або для запобігання вчинення злочину.
Не можна забувати, що деякі права обмеженням не підлягають. Право на свободу від катувань і інших форм жорстокого, принижуючого людську гідність поводження є абсолютним при всіх обставин, навіть під час війни.
Процедури, правила й інші документи, розроблені на основі правозахисних законів, також гарантують працівникам ОВС, що вони виконують свою роботу, причому професійно і без порушення закону. Ніхто, крім правопорушника, не виграє від того, що вирок буде скасований, тому що слідчі застосовували насильство для одержання показань.
Права людини: питання і відповіді
//www.uapravo.com/hro/text.php?lan=ukr&id=4742&id_book=4732&id_parent=4732&id_vid_res=17
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар