Лист Народного Міністра судових справ Сергія Шелухіна до Голови Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918

Високоповажний пане Голово!

З утворенням Української Держави українська мова через те саме стала мовою державною, і тим всі урядовці повинні знати її і вживати у всіх урядових актах, переписках, зносинах, як і взагалі у всім діловодстві.

Сього вимагає українська державність, слугувати якій повинен кожен, хто хоче бути урядовцем, і се льогично випливає з факту існування Української Народної Республіки як суверенної держави. Розуміється, обивателі через визнання за всіма громадянами Республіки національних прав меншостей можуть звертатися, коли того схотять, в урядові установи на своїх мовах.

До сього часу через політику примусової русифікації, яка узаконила шовінізм і завела в програму узький націоналізм, всюди панувала великоруська мова, а мову Українського Народу, який нині уявляє собою державний елемент Української Республіки, було упосліжено й переслідувано, через що багато урядовців, навіть українців, не вважали для себе потрібним знати мову Українського Народу і не знають її й нині.

Але ж повага до національних прав Українського Народу і інтереси української державності вимагають рішучої боротьби проти наслідків примусової русифікації, а разом і повернення Українському Народові всього того, в чим його було скривджено й позбавлено прав, себто й того, щоб його мову було якнайшвидше заведено у всіх державних установах його держави.

Сього вимагають як логика прав державності, так і повага до народності, яка уявляє собою головний державний елемент і творить свою державність.

Сього вимагають й визнання прав національності на своє самовизначення, на власне буття і на свій розвиток.

Сього вимагають і загальнолюдські інтереси, бо народності – се органи людськості, а через те сила й розвиток їх слугують силі й розвитку людськості, тоді як нищення якої б не було з них, хоч би, наприклад шляхом русифікації, тим самим чинить шкоду і народності, і людськості.

Одначе треба мати на увазі й те, що позбавитися од сього лиха, як і од запущеної хвороби, враз ніяк не можна і на се потрібен певний час. Досвід показав, що освічені великороси, які того хотіли, в 3 місяці так навчилися українській мові, що тепер володіють майже добре як словом, так і на письмі. В Вінницькому Суді вже складають українською мовою опреділення, доклади та інші папери. В Генеральнім і Київськім Апеляційнім Судах все ведеться українською мовою, починаючи од засідань, вироків, вирішень і т.д. і кінчаючи канцелярським діловодством.

Хто хоче щиро послужити українській державності і виявити свою прихильність до Української Народної Республіки та українського національного відродження, той у сій справі мусить виявити свою самодіяльність, ініціативу й свідомість обов’язків.

На протязі 2–3 місяців він має досягти в вивченні української мови доволі добрих результатів. Розуміється, у кого немає хисту чи здібностей до вивчення мови або охоти служити Українській Державі та бажання працювати на користь українському національному відродженню, той сього не зробить. Але ж таких треба вважати принаймні не потрібними для державної служби на Вкраїні.

Прошу Вас, пане Голово, вжити заходів, щоб в Суді послідовно було скасовано всяку русифікацію і щоб урядовці, хто справді хоче служити українській державності, на протязі 2–3 місяців надбали б собі потрібне знання української мови, а в діловодство щоб українську мову хоч повагом, але ж на протязі недовгого часу, наприклад, 3–4 місяців, було б заведено так, щоб ся мова стала мовою всього діловодства дорученого Вам Суду. Бажано, щоб ті, хто знає українську мову, тепер же все писали б і вели б українською мовою. Зносини з Міністерством, Генеральним Судом, Апеляційним Судом та Прокуратурою повинно провадити вже тепер українською мовою. В близькім часі Міністерство випустить словник української термінології і зразки бланків для діловодства.

Прошу прийняти засвідчення 

в повазі до Вас

С.Шелухін

22 квітня 1918 р.

____________

Лист С.Шелухіна до Ради Народних Міністрів з проханням вжити заходи для проведення українізації державних установ. 
22 квітня 1918 р.

ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 2. Спр. 5. Арк. 31-31 зв. Оригінал.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

ЦДАВО України, ф. 1064, оп. 2, спр. 5, арк. 31

//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?68#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?69#photo

Сергій Павлович Шелухін [Шелухин] (1864 – 1938) — правознавець, державний, політичний, громадський діяч, історик і поет.

Народився 6 жовтня 1864 в селі Деньги (Денеги) Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині Черкаська область) в родині дворян. Навчався на юридичному факультеті Володимирського (Київського) університету. Був студентом професора Володимира Антоновича. Після закінчення університету, працював у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишенева, займав посади слідчого судді, згодом — прокурора, почесного судді та члена Окружного Суду в Одесі.

Член Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ), голова Революційного Комітету в Одесі (1917), член Української Центральної Ради, Генеральний Суддя Української Народної Республіки, Міністр судових справ в уряді Всеволода Голубовича (лютий – квітень 1918). В період Гетьманату — член Державного Сенату та голова делегації на переговорах з РРФСР. За Директорії — виконуючий обов'язки Міністра юстиції в уряді Володимира Чехівського, член української делегації на мирній конференції в Парижі (1919).

З 1921 жив у Чехо-Словаччині: професор карного права Українського вільного університету та Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова у Празі, член Українського історично-філологічного товариства, голова Українського комітету у Чехо-Словаччині та голова Українського правничого товариства в Чехії. Помер у Празі 25 грудня 1938.

____________

//uk.wikipedia.org/wiki/Шелухін_Сергій_Павлович

//derzhavnist.blogspot.com/2009/07/blog-post_24.html

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Від бою під Крутами минуло 84 дні 

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918 

Закон про державну мову 1918 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918

Закон про поділ України на землі 1918 

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918-р

Закон про державний герб України 1918 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918 

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Протокол засідання Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки під головуванням Всеволода Голубовича 1918

Протокол засідання Ради Народних Міністрів

під головуванням Всеволода Голубовича

13 квітня 1918 р.

Присутні: Голубович, Ткаченко, Клімович, Прокопович, Чопівський, Симонів, Любинський, Христюк, Мірний, Мицкевич, Сидоренко, Ковалевський, Одинець, Жуковський, Мазуренко, Хургін.

1. Слухали: доложену п. Голубовичем заяву міністра шляхів Соковича про одставку.

Голубович повідомляє, що одставка Народного міністра Соковича ще не прийнята, але що ним ведуться переговори з інженером Ещенком, щоб запросити його на посаду управляючого Міністерством шляхів.

Постановили: повідомлення прийняти до відома.

2. Слухали: внесення п. Голубовича про потребу негайного складання бюджету міністерств.

Постановили: кожне міністерство повинно до 12 травня 1918 р. подати Міністерству фінансів проекти бюджету на 1918 р.

3. Слухали: повідомлення Народного міністра Ткаченка, що ним призначено на посаду директора Департаменту ісповідань п. Чехівського, який матиме права товариша міністра.

Постановили: призначення п. Чехівського на посаду директора Департаменту ісповідань затвердити.

4. Слухали: доклад комісара Холмщини і Підляшшя п. Скоропис-Іолтуховського. Номинальна влада комісара поширюється тільки на Холмщину і Підляшшя, а окуповані частини Волині – Ковальський і Володимирський повіти залишаються цілком без українського заступництва. Вся окупована часть української території поділена на сфери впливу германської і австрійської влади. З боку германської влади Комісаріат Холмщини і Підляшшя дістав признання, але поки що тільки формальне, бо жодних адміністративних функцій йому ще не передано. Нема місцевого самоврядування, тому нема тих органів, на котрі Комісаріат міг би опертися. В частині германської окупації зараз може іти лише підготовча робота до перейняття адміністративної влади, головним чином в сфері церкви, школи, повороту біженців. Австрійська влада ще не признала Комісаріату, з одного боку через те, що не ратифікований ще мир, з другого – не вияснені остаточно кордони Української держави. Весь край зруйнований, руїна, особливо в австрійській частині, іде далі; ліс зрубують і вивозять; в селах лишилося по 5–7 коней (то найбільше); на Комісаріаті лежить велика моральна одповідальність, але нема жодної реальної можливості захистити інтереси населення. Православних священиків нема зовсім, католицькі залишилися і ведуть полонізацію; школа була розвилася: в німецькій частині було 118 українських шкіл, організованих січовиками, зараз є 70–80, бо багато учителів пішло в українські дивізії. Шкільництво в німецькій частині можна збудувати, бо є простір приватній ініціативі. В австрійській частині іде полонізація; австрійські власті свідомо не допускають відкриття українських шкіл. Скоропис ставить питання, чи в таких складних умовах потрібно існування Холмського комісаріату, особливо, коли решта окупованої частини (Волинь) лишається поза впливом Комісаріата.

Постановили: Комісаріат Холмщини і Підляшшя повинен існувати зараз, під власть Холмського і Підлянського комісаріату віддати Полісся і західну Волинь в межах окупації.

Холмський комісаріат повинен повернутися до своєї роботи для охорони інтересів людності і до підготовки краю до перейняття його українським урядом.

Скоропис просить дозволу одступати йому в своїй діяльності од тих законів і постанов, які видаються Центральною Радою і українським урядом, бо переведення їх часто зустрічають перешкоду з боку окупаційних властей.

Постановили: прохання п. Скорописа задовольнити.

5. Слухали: внесення Міністерства земельних справ про асигновку 24 750 крб. на видатки по скликанню сесії Головного земельного комітету.

Постановили: асигнувати Міністерству земельних справ в рахунок майбутнього бюджету 1918 р. 24 750 крб. на скликання сесії Головного земельного комітету.

Народний міністр Ткаченко висловлює побажання, щоб Головний земельний комітет був реорганізований так, щоб відбити всі часті трудящихся мас, зокрема ті часті селянства, котрі досі там не були представлені.

Ковалевський одповідає, що це побажання він приймає до відома.

6. Слухали: внесення Міністерства продовольчих справ про закупку 1 млн. пудів заліза на Александрівських, Дніпровських та інших заводах.

Постановили: 1) ухвалити принципово закупку 1 млн. пудів заліза на Александрівських, Дніпровських та інших заводах для потреб виробу і ремонту сільськогосподарських машин; 2) доручити перевести цю закупку Міністерству продовольчих справ, відпустивши на це належну суму коштів по вартості заліза з 500-мільйонного фонду.

7. Слухали: внесення Міністерства земельних справ 1) про асигновку 100 000 крб. для виконання інструкції по збору коней, пограбованих по приватних кінських заводах; 2) про відкриття кредиту в 200 000 крб. на фураж і помешкання для тих же коней.

Постановили: 1) асигнувати Міністерству земельних справ по відділу конезаводства 100 000 крб. для виконання інструкції, даної для збірки коней, пограбованих по приватних конських заводах, на утримання комісії; 2) дозволити кредит в 200 000 крб. для закупки фуражу і найма помешкання для тих коней. Ці гроші повинні бути повернені власниками під час прийому своїх коней з пунктів.

Народний міністр Жуковський висловлює побажання, щоб при відділі державного конезаводства Міністерства земельних справ був утворений військовий відділ по ремонту армії, який буде стояти на сторожі державного конезаводства в інтересах ремонту армії.

Народний міністр Ковалевський приймає побажання міністра військових справ до відома.

8. Слухали: внесення Міністерства земельних справ про одкриття Міністерству земельних справ надзвичайного кредиту в 5 000 000 крб. на строчні заходи по переведенню законів про землю і інформацію населення.

Постановили: одкриття Міністерству земельних справ надзвичайного кредиту в сумі до 5 000 000 крб. на строчні заходи по переведенню в життя оголошених Центральною Радою законів про землю, інформацію та іншу допомогу населенню, ухвалити.

Т.в.о. державного контрольора Симонів заявляє, що він, на підставі закону 14 січня 1917 р., зголошує свій протест проти асигнування великих коштів (5 млн. крб.) без попереднього обрахунку і детального проекту. Справа мусить бути перенесена на вирішення в Українську Центральну Раду.

9. Слухали: доклади Барановського про роботу фінансової секції Державної комісії по товарообміну. Справа з випуском серій Державної скарбниці затягується. Німці заявили, що вони можуть взяти цих паперів на 200 млн. крб., але, як виявилось, грошей за ці папери дати не хочуть, а думають покласти їх в свої банки на проценти з тим, щоб списувати їх на рахунок платні од нас за німецькі товари. Коли після закінчення торгових операцій «сальдо» буде на користь Українській державі, то німці повернуть його так: 1/3 цієї суми буде повернена через півроку по підписанню загального миру; 1/3 – через рік і 1/3 – через два роки. Ці умови для нас невигідні, а розрахунок по військовій конвенції може цілком анулірувати вигоди цієї позички.

Німцям було заявлено, що до підписання військової конвенції не може бути мови про серії. Німці вимагають негайної відповіді.

Порш каже, що вся робота комісії по товарообміну надзвичайно ускладнюється через відсутність військової конвенції; конвенція може анулірувати всю роботу комісії. Німці ставлять вже в комісії і земельне питання, що, як і справа з серіями в тому вигляді, як ставлять німці, являється втручанням у наші внутрішні справи. Цю справу треба цілком зняти з обміркування в комісії.

Ткаченко каже, що пора рішуче поставить перед германським і австрійським урядами справу з конвенцією і поводженням тутешніх агентів власті; втручання в земельне питання є з боку німців засоб тероризації українського уряду аби визискати Україну в справі збіжжя і товарообміну. Фінансова секція повинна рішуче заявити, що всі фінансові і економічні питання будуть одкинуті, поки не буде підписана конвенція.

Голубович повідомляє, що справа конвенції була піднята ще три тижні тому і цілком конкретні умови були передані до Берліну. Німці тут затягають навмисно, і фінансовій комісії треба затягати всі фінансові справи до підписання конвенції.

Любинський повідомляє, що для підписання конвенції з боку Міністерства закордонних і військових справ все готово.

Хургін зауважує, що треба всім міністерствам вести рішучу внутрішню політику, маючи на увазі ту класову диференціацію, яка почалася в результаті політики, яку ведуть тут закордонні делегації.

Порш повідомляє, що на залізницях вже заготовлено більше 3 млн. пудів хліба (половина поставки за квітень), який може бути вивезений до центральних держав. Але вони не дають за нього грошей, бо на перешкоді відсутність конвенції. Треба негайно в писаній формі представити німецькому уряду справу конвенції. Голові Ради Народних Міністрів, міністрам закордонних і військових справ треба закликати німецьких уповноважених на офіціальне засідання в справі конвенції. Всі телеграми про самочинні реквізиції надіслати до Берліна. Через нашого посла треба зав’язати зносини з політичними партіями Германії і пресою. Тільки тоді можна буде чекати іншого тону в справі нашої внутрішньої політики.

Постановили: 1) умови покупки серій, запропоновані німецькими представниками, одхилити; 2) справа конвенції належить розрішенню тільки українським урядом; 3) скликати офіціальне засідання в складі голови Ради Народних Міністрів, міністрів фінансів, внутрішніх, військових і закордонних справ і з участю представників германського і австрійського уряду: Мумма, Штольценберга, Флейшмана і Форгача.

10. Слухали: внесення п. Любинського про призначення посла до Відня.

Постановили: обміркування кандидатів на посла до Відня одкласти на засідання 15 квітня.

11. Слухали: повідомлення п. Сидоренка, що одержана радіотелеграма, в якій Совіт Народних Комісарів просить у германського уряду повідомити Раду Народних Міністрів, що він згоджується начати вести мирні переговори в Смоленську.

Постановили: телеграму прийняти до відома.

Голова Ради Народних Міністрів В.Голубович

Народні міністри: Чопівський, Прокопович, Хургін, Ковалевський

Генеральний писар П. Христюк

____________

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням В.Голубовича про складання бюджету міністерств, призначення і увільнення відповідальних осіб міністерств і відомств, вирішення інших фінансових, міжнародних та організаційних питань.

ЦДАВО України. Ф. 1063. Оп. 2. Спр. 3. Арк. 8–10. Оригінал.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Лист Сергія Шелухіна до Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918 

Від бою під Крутами минуло 75 днів 

Закон про державну мову 1918 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918

Закон про поділ України на землі 1918 

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918-р 

Закон про державний герб України 1918 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Закон про державну мову 1918

ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ

Центральна Рада ухвалила:

§1. Всякого роду написи, вивіски тощо на торговельно-промислових, банкових та подібних закладах і конторах повинні писатися державною українською мовою, крім інших мов (коли б такими мовами ті написи були написані); при тім написи українською мовою мають бути на основній частині всього напису, на чільнім місці.

§2. Ця постанова має силу і до всякого роду виробів, виготовлених на території Республіки, які мають етикетки, написи.

§3. По всіх торговельно-промислових, банкових і т.п. закладах і конторах, які зобов'язані давати публічні справоздання, мовою в діловодстві має бути державна українська.

§4. Губерніальні, повітові і міські комісари чи заміняючі їх установи та особи мають видати обов'язкові, на підставі цього закону, постанови, даючи на виконання означеного в §1 термін до 2-3 тижнів, на виконання означеного в §2, 3 - до 3 місяців, і караючи невиконання цих постанов в перший раз штрафом в 1 тис. руб., а при неоплатності - арештом до 2 місяців, в 2-м разі - штрафом 3 тис. руб. з заміною при неоплатності арештом до 3 місяців.

____________
Нова Рада. - 1918. - 24 березня
Хрестоматія з історії держави і права України
//www.textbooks.net.ua/content/view/1006/17/

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Лист Сергія Шелухіна до Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918 

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918 

Від бою під Крутами минуло 54 дні 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918 

Закон про поділ України на землі 1918 

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918 

Закон про державний герб України 1918 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Закон про поділ України на землі 1918

ЗАКОН ПРО ПОДІЛ УКРАЇНИ НА ЗЕМЛІ

[6 березня 1918 р.]

§1. Поділ України на губерні і уїзди скасується.

§2. Українська Народна Республіка розділяється на такі землі: 

1) Підляще, центр Боресть; 2) Волинь, центр Луцьк; 3) Погорина, центр Рівне; 4) Болохівська земля, центр Житомир; 5) Дреговська земля, центр Іскорость; 6) Дреговицька земля, центр Мозир; 7) Київ з околицею (приблизно на 20-30 верст); 8) Поросє, центр Біла Церква; 9) Черкащина, центр Черкаси; 10) Побожє, центр Умань; 11) Поділе, центр Камінець; 12) Брацлавщина, центр Вінниця; 13) Подністровє, центр Могилів; 14) Поморе, центр Миколаїв; 15) Одеса з околицею; 16) Низ, центр Єлизавет; 17) Січа, центр Катеринослав; 18) Запороже, центр Бердянськ; 19) Нове Запороже, центр Херсон; 20) Азовська земля, центр Маріуполь; 21) Сіверщина, центр Стародуб; 22) Чернигівщина, центр Чернигів; 23) Переяславщина, центр Прилука; 24) Посемє, центр Конотоп; 25) Посуліє, центр Ромен; 26) Самара, центр Кремінчук; 27) Полтавщина, центр Полтава; 28) Слобідщина, центр Суми; 29) Харків з околицями сумежними; 30) Донеччина, центр Славянськ; 31) Подонє, центр Острогожськ; 32) Половецька земля, центр Бахмут.

§3. Остаточним розмежованнєм Української Народньої Республики з сусідніми державами число земель може бути змінено.

§4. Про докладне розмежоване земель Раді Народніх Міністрів поручається внести осібний законопроект можливо ближчім часі.

§5. Про організацію самоврядування і влади адміністративної, судової і військової, згідно з зазначеним в §2 поділом на землі, Раді Народніх Міністрів доручається ввійти в наскорішім часі з осібним законопроектом.

§6. З заведением нових органів самоврядування і влади земель губернські і уїздні установи будуть скасовані, а діловодство і майно їх буде передано в порядку, який буде уставлений особним законом.

З орігіналом протоколу згідно.

Заступник Голови Української Центральної Ради Арк. Степаненко

Секретар Української Центральної Ради Мик. Чечель

Ствердив: в.о. Генерального Писаря Ів. Мірний

____________
Хрестоматія з історії держави і права України
//www.textbooks.net.ua/content/view/1007/17/

//uk.wikipedia.org/wiki/Українська_Народна_Республіка

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Лист Сергія Шелухіна до Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918 

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918

Закон про державну мову 1918 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918

Від бою під Крутами минуло 36 днів

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918-р 

Закон про державний герб України 1918 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918 

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Законопроект о подданстве Украинской Народной Республики 1918

Законопроект про підданство УНР. 4 березня 1918 р.

ЦДАВО України, ф.1076, оп.3, спр.9, арк.1, 1 зв., 7.

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?26#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?27#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?28#photo

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Лист Сергія Шелухіна до Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918 

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918

Закон про державну мову 1918 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918 

Закон про поділ України на землі 1918 

Від бою під Крутами минуло 34 дні

Закон про державний герб України 1918 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Закон про державний герб України 1918

Закон про державний герб України. 12 лютого 1918 р.

ЦДАВО України, ф. 1064, оп. 2, спр. 1, арк. 12.

//www.archives.gov.ua/Sections/Nezalezhnist/D-files-1.php?26

Останній день Юліанського календаря в Росії - 31.01.1918

Перший день Григоріанського календаря - 14.02.1918 

В Українській Народній Республіці григоріанський календар запроваджено з 16 лютого 1918 р., цей день став вважатися 1 березня 1918 р. Закон про це ухвалено 12 лютого 1918 р. (за старим стилем) на засіданні Малої ради в Коростені.

Мала Рада — створена на Всеукраїнському національному конгресі 8 квітня 1917 року — орган Української Центральної Ради, який діяв між її пленарними засіданнями.

Спочатку існувала як виконавчий комітет УЦР (офіційна назва — Комітет УЦР), У кінці квітня 1917 до складу Малої ради входили М.Грушевський (голова), С.Єфремов і В.Винниченко — заступники голови, члени — X.Барановський, В.Бойко, Запорожець, В.Коваль, Косів, В.О'Коннор-Вілінська, Ф.Крижановський, 3.Мірна, А.Ніковський, Г.Одинець, В.Прокопович, М.Стасюк, Л.Старицька-Черняхівська, В.Садовський, Л.Чикаленко і П.Христюк.

Після створення Генерального Секретаріату Комітет УЦР 6 липня 1917 було перейменовано у Малу Раду. Мала Рада мала здійснювати підготовчі та, до певної міри, законодавчі функції між сесіями УЦР. На засланнях Малої Ради обговорювалися і готувалися проекти рішень всіх найважливіших поточних політичних, економічних і військових питань, які пізніше затверджувалися на сесії УЦР. Щомісяця скликала сесії Центральної Ради, в разі потреби — надзвичайні. В липні 1917 Мала Рада складалася з 40 представників від політичних фракцій УЦР, Президії Центральної Ради і Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів та 18 членів від національних меншин.

____________
//uk.wikipedia.org/wiki/Мала_Рада
//uk.wikipedia.org/wiki/Григоріанський_календар

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Лист Сергія Шелухіна до Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918 

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918

Закон про державну мову 1918 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918 

Закон про поділ України на землі 1918 

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918-р 

Від бою під Крутами минуло 27 днів 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Звернення Ради Народних Міністрів до всієї людності Української Народної Республіки 1918

ДО ВСІЄЇ ЛЮДНОСТІ

 УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Громадяни!

Проголосивши 9 січня 1918 р. в своєму 4 Універсалі Українську Народну Республіку державою самостійною, ні від кого незалежною, Українська Центральна Рада 27 січня замирила з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною, положила кінець війні, здобула для трудящого люду мир демократичний без всяких анексій та контрибуцій.

Цього миру домагався працюючий люд України вже давно. І Українська Центральна Рада вволила його державну волю, не дивлячись на те, що Совіт народних комісарів з Петрограда з усієї сили перешкоджав українському урядові, Раді Народних Міністрів заключити мир і дати тим змогу робітникам та селянам стати до спокійної роботи на нивах та фабриках, заводах і майстернях.

Не маючи сам змоги здобути для Росії доброго миру з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Туреччиною, Петроградський совіт народних комісарів рішив не допустити й Українську Народну Республіку до заключення миру.

Безсовісною брехнею та нечесними наклепами на Центральну Раду цей Совіт народних комісарів хотів посіяти недовір’я серед українського народу до Ради і тим загальмувати справу миру.

Коли з цього нічого не вийшло, коли трудящий люд, робітники, селяни, солдати та матроси через своїх депутатів заявили про своє довір’я до Ради, тоді Совіт народних комісарів послав своїх красногвардійців, запаморочених солдатів та матросів з Московщини на Україну, щоб збройною силою скинути український уряд, а Україну знову вернути в московську неволю, зламати справу миру та знищити добробут українського народу.

Користуючись з того, що царське правительство і правительство Керенського під час війни кидали наших вояків на далеку північ, а на Україну насилали хмари вояків-чужинців, Совіт народних комісарів, котрий так голосно і лицемірно заявляв про кінець війни та мир між трудящими людьми всіх народів, почав збройною силою грабувати Україну, вивозити силоміць з нашої землі хліб, цукор, вугіль, паровози, вагони і всяке народне майно, а особливо величезне майно військове, на Московщину.

А для того, щоб легше було грабувати Україну, і без того страшенно сплюндровану тяжкою війною, для того, щоб швидше вкинути Україну в московську неволю, Совіт народних комісарів настановив на Україні народних секретарів, котрі мають слухатися всякого наказу з Петрограда та продавати інтереси Української держави Московщині і власне російським капіталістам.

Чи то міг український уряд, Рада Народних Міністрів мовчки дивитися на це руйнування добробуту нашого народу, на це знущання Московщини над Україною, на це знищення нового самостійного політичного життя українського народу.

Рада Народних Міністрів покликала весь український народ до рішучої боротьби, боротьби збройної з петроградськими насильниками, з Совітом народних комісарів, з бандами грабіжників з Московщини.

Але для того, щоб швидше покласти кінець грабуванню України, щоб швидше приступити після заключення миру до переведення земельного закону і закону про поліпшення долі робітництва, Рада Народних Міністрів прийняла військову допомогу від нині дружніх держав – Німеччини та Австро-Угорщини.

На Україну для допомоги українським козакам, котрі зараз б’ються з ватагами великоросів-красногвардійців та солдатів, йдуть дивізія українців полонених, українці – січові стрільці з Галичини та німецькі війська.

Вони йдуть на Україну для того, щоб знищити нелад та безладдя та завести спокій та добрий лад на нашій землі, для того, щоб дати змогу Раді Народних Міністрів творити велике діло – будувати самостійну Українську Народну Республіку, державу всього працюючого люду України.

Вони будуть тільки допомагати тим нашим козакам, котрі завзято боронять нашу державу, землю і волю на Україні від збройного нападу російського правительства, Совіта народних комісарів, котрі так само, як і за царів, хотять, щоб Україна опинилася під владою московських капіталістів, щоб Московщина живилася працею та багатствами українського народу.

Ці війська, дружні нам, будуть битися з ворогами Української Народної Республіки під проводом польового штабу нашої держави.

Допомагаючи українському урядові в його боротьбі з насильниками та грабіжниками, ці війська не мають ніяких ворожих нам намірів, бо Німеччина і Австро-Угорщина також мають велику потребу, щоб на Україні настав добрий лад і спокійна праця трудящого люду.

Адже ж тільки при доброму ладові на Україні можна буде налаштувати скоро торговельні зносини та обмін товарами між нашою державою та державами, з котрими замирено 27 січня.

Тому Рада Народних Міністрів закликає весь український народ негайно ставати до мирної праці, до боротьби з безладдям.

Довга і тяжка війна, анархія за часів революції в Росії та грабіжницька політика російського уряду на Україні сплюндрували добробут нашого народу.

Рада Народних Міністрів постановила собі тверду і ясну ціль – встановивши добрий лад в Українській державі, негайно стати до роботи над поліпшенням долі робочого люду, селян та робітників.

Тверда влада та добрий лад в державі – це найкращий фундамент для соціально-економічних реформ.

І Рада Народних Міністрів твердо і рішуче стоятиме на сім шляху, ні на одну хвилину не сходячи з нього ні під чиїм впливом.

Громадяни! Ваш обов’язок в ці дні – з усією силою та енергією підтримати Раду Народних Міністрів в цих державних заходах.

До жвавої праці, громадяни землі української! До будування самостійної Української Народної Республіки на основах доброго ладу, твердої влади та широких соціально-економічних реформ в інтересах трудящого люду.

Рада Народних Міністрів

Голова Ради Міністрів В.Голубович

Народний військовий Міністр О.Жуковський

Народний Міністр внутрішніх справ П.Христюк

1918 р. 10 лютого.

____________

Робітнича газета. 1918. 2 березня.

Всеволод Олександрович Голубович (1885 – 1939) — український громадсько-політичний і державний діяч, голова Ради Народних міністрів Української Народної Республіки. 

Народився в сім'ї священика, село Молдавка Балтського повіту Подільської губернії (нині Молдовка Голованівського району Кіровоградської області). Після закінчення духовної семінарії навчався в Київському політехнічному інституті, у 1915 р. здобув диплом інженера. 

З 1903 р. – член Революційної української партії (РУП). З 1912 р. – член Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР). 

Працював інженером Південної залізниці, у 1916 – серпні 1917 р. — начальником відділу водних, шосейних, грунтових шляхів Румунського фронту. 

У квітні 1917 р. від імені Одеської управлінської громади надіслав петицію керівництву Тимчасового уряду з вимогою надання Україні територіальної автономії. Належав до Одеської української громади. 

У Генеральному Секретаріаті — секретар шляхів (з 27 липня 1917 р.), секретар торгу і промисловості (з листопада 1917 р.). У січні - квітні 1918 р. — голова Ради Народних Міністрів і Міністр закордонних справ УНР. Протягом 3-20 січня перебував у Бресті на перемовах із Німеччиною та її союзниками. 

За участь у викраденні банкіра А.Доброго 29 квітня (день приходу до влади гетьмана Скоропадського) був заарештований німцями і до 16 грудня 1918 р. (14 грудня гетьман Скоропадський зрікся влади) перебував у Лук'янівській в'язниці. 

У 1919 р. – першій половині 1920 р. редагував друковані органи УПСР у Кам'янці-Подільському та Вінниці. У серпні 1920 р. був заарештований Особливим відділом 14-ї армії, 22-29 травня 1921 засуджений на процесі українських есерів — членів Центральної Ради, звинувачених у злочинах проти робітників і селян: опорі встановленню радянської влади в Україні, до десяти років ув'язнення в концентраційному таборі, а зважаючи на амністію ВУЦВК — до п'яти років, але амністований вже у грудні 1921 р. 

До 1931 р. працював у відділі капітального будівництва Української Ради народного господарства. У 1931 р. засуджений у справі Українського національного центру — вигаданої ОГПУ контрреволюційної організації. Помер 16 травня 1939 р. у в'язниці Ярославля (РСФСР).

____________

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1213582&cat_id=661174
//uk.wikipedia.org/wiki/Голубович_Всеволод_Олександрович

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918

Лист Сергія Шелухіна до Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918 

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918 

Закон про державну мову 1918

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918 

Закон про поділ України на землі 1918

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918-р

Закон про державний герб України 1918

Від бою під Крутами минуло 25 днів

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву. Наказ №125 [про добровільне українське військо] 1918

УХВАЛА ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ 

РЕЄСТРОВОГО ВІЛЬНОГО КОЗАЦТВА

15[28] січня 1918 р.

Признати необхідним організацію Реєстрового Вільного Козацтва, яке б обслуговувало внутрішню охорону повітів на таких умовах:

1) мобілізацію реєстрового Вільного Козацтва переводить Військове Міністерство по территоріальному принципу,

2) з кожним козаком і старшиною заключається договор на певний срок,

3) на місцях щодо внутрішного життя і муштри сотні Реєстрового Вільного Козацтва находяться в розпорядженні повітових військових начальників, відносно боротьби з анархією в розпоряжонні повітових комісарів,

4) сотні трьох-чотирьох повітів об’єднуються в полки, а полки в межах губернії - в коші, останні ж затверджуються Військовим Міністерством,

5) козаки і старшина отримують платню, крім содержания в сумі, назначений в докладній записці, для чого асігнується сто тридцять міліонів рублів на рік.

____________

Хрестоматія з історії держави і права України

//textbooks.net.ua/content/view/1003/17/

ПАМ’ЯТКА ВІЛЬНОМУ КОЗАЦТВУ

15[28] січня 1918 р.

В часи великої небезпеки покликане вільне козацтво для охорони народних прав і вільної Української Народної Республіки. Кожен вільний козак повинен пам’ятати:

1. Центральна Українська Рада й її Генеральний Секретаріат покликали вільне козацтво, як вірних синів свого краю, для рятування України й охорони її добра хозяйства від грабіжників і насильників.

2. Народні комісари Великоросії й революційні комітети йдуть проти Вільної України й проти Центральної Ради – отож вільне козацтво повинно дбати, щоб ніхто з большевиків чи з солдатів, що слухаються «народних комісарів» та «воєнно-революційних комітетів», не мігли ні поодинці ні юрбою заподіяти якоїсь шкоди Центральній Раді, Генерельному Секретаріату і всім установам, що оберігають права Української Республіки.

3. Нам не треба слухатись того, що скажуть «народні комісари», або «революційні комітети», бо вони вороги нашого краю: слухатись треба тілько Центральної Ради та Генерального Секретаріату, як власті Української Народної Республіки.

4. Центральна Рада обібрана всім українським людом, селянами, робітниками та солдатами, той, хто каже, що Центральна Рада є буржуазним органом, а її Генеральний Секретаріат не народній, – говорить неправду і робить це для того, щоб забаламутити наших людей. Так говорять вороги народу нашого, чорносотенці, провокатори і більшовики.

5. Кожен вільний козак, покликаний для охорони порядку і добра України, повинен поводитись чесно і сміливо, як і личить вільному синові Вільної України, він повинен доглядати, щоб не було пияцтва, щоб не було бешкету та всякого непорядку, коли хто робить бешкет або підбиває до погрому темних людей, вільний козак повинен зупинити й умовити, що так робити не слід; коли не послухають – примусити силою. На залізнодорожній станції, на ярмарку, в місті й на селі повинен бути порядок; вільний козак повинен пильнувати порядку.

6. Через Україну по залізницях проїздять на фронт і з фронту чимало солдатів. Деякі з них роблять бешкети, непорядки, руйнують і псують вагони, б’ють вікна – отож вільний козак повинен пам’ятати що до цього допускати не слід, бо всі залізниці належать Україні, є власністю всього народу українського і за всяке розбиття шкла в вагоні, за кожну шрубку прийдеться не кому іншому, як вам, платити з своєї кишені, а податків і без того ми платимо багато.

7. Проїзжі солдати повинні їхати тихо і не робити насильств над нашими жінками і дітьми; вільний козак хай пам’ятає, що як він не захистить близьких йому людей, то ніхто не захистить їх.

8. Большевики хотят накинути всій Україні свою волю й закони, вони хотять, щоб нами заправляли чужі люди і всякі  «совъти солдатскiхъ депутатові», в яких сидять всякі заїзжі й чужі в нашій Україні солдати, – цього не повинно бути: селянські, робітничі і військові українські з’їзди послали своїх представників до Центральної Ради і наказали їм правити Україною. Отож Центральна Рада є Парламент, голос всього населення України, і ніяких нам «совътов» не треба. У нас є своє правительство Центральна Рада та Генеральний Секретаріат: тільки їх слухатись треба і їм тільки коритись слід.

9. Хто має намір насильством захопити власть на Україні в свої руки і скинути нашу, законну всім народом нашим признану власть – Центральну Раду й Генеральний Секретаріат – з такими ворогами народу треба боротись усіма силами: коли це треба – арештовувати їх і віддавати під суд.

10. Так само вільний козак повинен доглядати, щоб українські правительственні установи, як от почта, телеграф, телєфон були під доглядом і щоб їх не захопили в свої руки вороги нашого народу – большевики.

11. Взагалі вільне козацтво повинно стояти на сторожі прав Української Народної Республіки, Центральної Ради, її правительства – Генерального Секретаріату. Всіх, хто йде проти них, треба вважати за ворогів нашого народу і робити з ними так, як роблять з ворогами.

12. В великий і страшний час походу на нас, на нашу Україну большевиків і їхнього війська, вільне козацтво повинно помогти українському військові і українському правительству врятувати свій край, своє хозяйство, своїх жінок, дітей і старих батьків від насильників большевиків. Вони хотять лиха нашій землі і вільне козацтво, як і ввесь народ наш, не допустить до цього.

Кожен вільний козак душу і тіло положить, щоб не допустити нашого краю до загибелі, а навпаки врятує його й охоронить.

Ця пам’ятка повинна бути у кожного вільного козака при собі.

____________

ДАСО. Вільний козак. – 15[28] січня 1918 р. – С. 4.

//shron.chtyvo.org.ua/Ivanuschenko_HM/Ukrainske_vidrodzhennia_1917-1920_na_Sumschyni_t1.pdf

До бою під Крутами лишився 1 день

НАКАЗ №125
[ПРО ДОБРОВІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВІЙСЬКО]

Цим Украінський Революційний Комітет гарнізона і особливий комендант м. Киіва доводить до відома своїх виборців що по наказу Народнього Військового Міністра Украінськоі Народноі Республіки організована украінська армія для боротьби з ворогами народу нашого, має бути забезпечена так:

Всі козаки украінських частин гарнізона м. Киіва котрі активно виступили в оборону Украінськоі Народноі Республіки з зброєю в руках, котрі понесли і несуть багато праці по обороні прав украінського трудового народа од ворогів його, мають одержати плату за свою службу, починаючи з 15[28] січня цього року, по 300 карбованців на місяць. Крім цього кожен поранений козак має одноразово одержать допомогу в 500 карбованців. Семьі-ж убитих козаків мають одержати одночасово 1000 карб. і забезпечуються пенсією на загальних основах закона. Зараз формуються і нові військові частини всіх дорослих украінців охочих вступити до цього добровільного війська. Просимо зараз-же звиртатись в штаб округи і в Робітничу Раду Вільного казацтва.

Умови вступу до добровільного украінського війська такі:

1) Треба мать не менше 18 років од роду.

2) Треба мать на руках посвідчення од украінських демократичних организацій або військових рад і діячів.

Особливий комендант

М.Ковенко.

Революційний Комітет:

Голова Березняк

Секретар П. Хістов

22 січня [4 лютого] 1918 року.

____________

Наказ особливого коменданта м. Києва Михайла Ковенка та голови Українського Революційного Комітету гарнізону м. Києва Березняка про організацію добровільного українського війська. 

22 січня [4 лютого] 1918 р. 

ДНАБ, м. Київ, од. зб. 49. Оригінал. Машинопис.

//shron.chtyvo.org.ua/Ivanuschenko_HM/Ukrainske_vidrodzhennia_1917-1920_na_Sumschyni_t1.pdf

Анатолій Грива. 95 років Українському Вільному Козацтву

//narodna.pravda.com.ua/rus/nation/4f4f700136d1d/view_print/

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Лист Сергія Шелухіна до Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918 

Закон про державну мову 1918 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918 

Закон про поділ України на землі 1918 

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918-р 

Закон про державний герб України 1918 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918 

До захоплення Києва більшовиками лишилося 4 дні 

Від бою під Крутами минуло 6 днів 

Тимчасовий земельний закон 1918

5 квітня 1918 року Центральна Рада постановила загалом скасувати воєнізовані козацькі загони...

Закон про відновлення українського козацтва (Павла Скоропадського) 1918