Лист Народного Міністра судових справ Сергія Шелухіна до Голови Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки Всеволода Голубовича з проханням вжити заходи для українізації державних установ 1918

Високоповажний пане Голово!

З утворенням Української Держави українська мова через те саме стала мовою державною, і тим всі урядовці повинні знати її і вживати у всіх урядових актах, переписках, зносинах, як і взагалі у всім діловодстві.

Сього вимагає українська державність, слугувати якій повинен кожен, хто хоче бути урядовцем, і се льогично випливає з факту існування Української Народної Республіки як суверенної держави. Розуміється, обивателі через визнання за всіма громадянами Республіки національних прав меншостей можуть звертатися, коли того схотять, в урядові установи на своїх мовах.

До сього часу через політику примусової русифікації, яка узаконила шовінізм і завела в програму узький націоналізм, всюди панувала великоруська мова, а мову Українського Народу, який нині уявляє собою державний елемент Української Республіки, було упосліжено й переслідувано, через що багато урядовців, навіть українців, не вважали для себе потрібним знати мову Українського Народу і не знають її й нині.

Але ж повага до національних прав Українського Народу і інтереси української державності вимагають рішучої боротьби проти наслідків примусової русифікації, а разом і повернення Українському Народові всього того, в чим його було скривджено й позбавлено прав, себто й того, щоб його мову було якнайшвидше заведено у всіх державних установах його держави.

Сього вимагають як логика прав державності, так і повага до народності, яка уявляє собою головний державний елемент і творить свою державність.

Сього вимагають й визнання прав національності на своє самовизначення, на власне буття і на свій розвиток.

Сього вимагають і загальнолюдські інтереси, бо народності – се органи людськості, а через те сила й розвиток їх слугують силі й розвитку людськості, тоді як нищення якої б не було з них, хоч би, наприклад шляхом русифікації, тим самим чинить шкоду і народності, і людськості.

Одначе треба мати на увазі й те, що позбавитися од сього лиха, як і од запущеної хвороби, враз ніяк не можна і на се потрібен певний час. Досвід показав, що освічені великороси, які того хотіли, в 3 місяці так навчилися українській мові, що тепер володіють майже добре як словом, так і на письмі. В Вінницькому Суді вже складають українською мовою опреділення, доклади та інші папери. В Генеральнім і Київськім Апеляційнім Судах все ведеться українською мовою, починаючи од засідань, вироків, вирішень і т.д. і кінчаючи канцелярським діловодством.

Хто хоче щиро послужити українській державності і виявити свою прихильність до Української Народної Республіки та українського національного відродження, той у сій справі мусить виявити свою самодіяльність, ініціативу й свідомість обов’язків.

На протязі 2–3 місяців він має досягти в вивченні української мови доволі добрих результатів. Розуміється, у кого немає хисту чи здібностей до вивчення мови або охоти служити Українській Державі та бажання працювати на користь українському національному відродженню, той сього не зробить. Але ж таких треба вважати принаймні не потрібними для державної служби на Вкраїні.

Прошу Вас, пане Голово, вжити заходів, щоб в Суді послідовно було скасовано всяку русифікацію і щоб урядовці, хто справді хоче служити українській державності, на протязі 2–3 місяців надбали б собі потрібне знання української мови, а в діловодство щоб українську мову хоч повагом, але ж на протязі недовгого часу, наприклад, 3–4 місяців, було б заведено так, щоб ся мова стала мовою всього діловодства дорученого Вам Суду. Бажано, щоб ті, хто знає українську мову, тепер же все писали б і вели б українською мовою. Зносини з Міністерством, Генеральним Судом, Апеляційним Судом та Прокуратурою повинно провадити вже тепер українською мовою. В близькім часі Міністерство випустить словник української термінології і зразки бланків для діловодства.

Прошу прийняти засвідчення 

в повазі до Вас

С.Шелухін

22 квітня 1918 р.

____________

Лист С.Шелухіна до Ради Народних Міністрів з проханням вжити заходи для проведення українізації державних установ. 
22 квітня 1918 р.

ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 2. Спр. 5. Арк. 31-31 зв. Оригінал.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

ЦДАВО України, ф. 1064, оп. 2, спр. 5, арк. 31

//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?68#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?69#photo

Сергій Павлович Шелухін [Шелухин] (1864 – 1938) — правознавець, державний, політичний, громадський діяч, історик і поет.

Народився 6 жовтня 1864 в селі Деньги (Денеги) Золотоніського повіту Полтавської губернії (нині Черкаська область) в родині дворян. Навчався на юридичному факультеті Володимирського (Київського) університету. Був студентом професора Володимира Антоновича. Після закінчення університету, працював у судових установах Єлисаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишенева, займав посади слідчого судді, згодом — прокурора, почесного судді та члена Окружного Суду в Одесі.

Член Української партії соціалістів-федералістів (УПСФ), голова Революційного Комітету в Одесі (1917), член Української Центральної Ради, Генеральний Суддя Української Народної Республіки, Міністр судових справ в уряді Всеволода Голубовича (лютий – квітень 1918). В період Гетьманату — член Державного Сенату та голова делегації на переговорах з РРФСР. За Директорії — виконуючий обов'язки Міністра юстиції в уряді Володимира Чехівського, член української делегації на мирній конференції в Парижі (1919).

З 1921 жив у Чехо-Словаччині: професор карного права Українського вільного університету та Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова у Празі, член Українського історично-філологічного товариства, голова Українського комітету у Чехо-Словаччині та голова Українського правничого товариства в Чехії. Помер у Празі 25 грудня 1938.

____________

//uk.wikipedia.org/wiki/Шелухін_Сергій_Павлович

//derzhavnist.blogspot.com/2009/07/blog-post_24.html

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) 1918 

Від бою під Крутами минуло 84 дні 

Протокол засідання Ради Народних Міністрів під головуванням Всеволода Голубовича 1918 

Закон про державну мову 1918 

Оповіщення Центральної Ради до громадян Української Народної Республіки 1918

Закон про поділ України на землі 1918 

Законопроект про підданство Української Народньої Республіки 1918-р

Закон про державний герб України 1918 

Звернення Ради Народних Міністрів (Всеволода Голубовича) до всієї людності Української Народної Республіки 1918 

Тимчасовий земельний закон 1918 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918