Заявление МИД России о Группе поддержки для Украины 2014

Заявление МИД России о 

Группе поддержки для Украины

570-17-03-2014

В последнее время наши западные партнеры активно призывают к созданию Контактной группы по урегулированию ситуации на Украине, однако исходят из того, что подобная структура должна заниматься налаживанием диалога между Москвой и Киевом.

Как неоднократно разъяснялось российской стороной, нынешняя ситуация на Украине создана не нами, а является результатом глубокого кризиса украинского государства, приведшего к поляризации общества и резким обострениям антагонизма между различными частями страны.

Именно на содействие преодолению этих противоречий должны быть направлены усилия международного сообщества.

Руководствуясь этой задачей и с учетом обращений к нам со стороны США и европейских государств, мы подготовили и передали неделю назад нашим основным партнерам в США, Европе и других регионах российские предложения о том, как могло бы быть организовано внешнее содействие тем шагам, которые должны предпринять сами украинцы для выхода из кризиса.

С этой целью мы предложили сформировать компактную Группу поддержки для Украины в составе, приемлемом для всех украинских политических сил.

Участники Группы обязались бы руководствоваться следующими принципами:

– уважение интересов многонационального народа Украины,

– поддержка легитимных устремлений всех украинцев и всех регионов страны жить в безопасности в соответствии со своими традициями и обычаями, свободно пользоваться родным языком, иметь беспрепятственный доступ к своей культуре и поддерживать широкие связи со своими соотечественниками и соседями,

– недопустимость возрождения неонацистской идеологии, необходимость для украинских политиков отмежеваться от ультра-националистов и пресечь их попытки дестабилизировать различные регионы страны,

– признание важного значения гражданского мира и общенационального согласия на Украине для продвижения конструктивных отношений в евроатлантическом регионе на основе равноправия и взаимного учета интересов всех расположенных здесь государств.

Целями Группы поддержки стало бы поощрение украинцев к осуществлению следующих первоочередных действий.

1. Незамедлительно выполнить обязательства, содержащиеся в Соглашении об урегулировании ситуации на Украине от 21 февраля 2014 г., по изъятию нелегального оружия, освобождению незаконно занятых зданий, улиц и площадей, а также по организации объективного расследования актов насилия в декабре 2013 г. – феврале 2014 г.

2. Без промедления созвать по решению Верховной Рады Украины конституционное собрание с равным представительством всех украинских регионов для подготовки новой федеративной конституции, в соответствии с которой:

– будут закреплены принципы верховенства закона, защиты прав человека и всех национальных меньшинств, свободы слова и деятельности политических партий и средств массовой информации, а также другие принципы, обеспечивающие политический строй Украины в качестве демократического федеративного государства, обладающего суверенитетом и нейтральным военно-политическим статусом;

– русскому языку наряду с украинским будет предоставлен статус второго государственного языка, а остальным языкам – статус в соответствии с Европейской конвенцией о региональных языках и языках меньшинств;

– регионы будут самостоятельно прямым голосованием избирать органы своей законодательной и исполнительной власти и иметь широкие полномочия, отражающие культурно-историческую специфику каждого из них, в вопросах экономики и финансов, социальной сферы, языка, образования, внешних межрегиональных связей, при обеспечении защиты прав национальных меньшинств, проживающих в каждом субъекте федерации;

– будет запрещено и наказуемо вмешиваться в дела церкви и в межконфессиональные отношения.

Решение об утверждении проекта новой конституции принимается конституционным собранием на основе согласия всех участников.

Проект конституции выносится на всенародный референдум.

3. Сразу после одобрения новой конституции должно быть назначено проведение при широком и объективном международном наблюдении общенациональных выборов высших органов государственной власти Украины с одновременным проведением выборов органов законодательной и исполнительной власти в каждом субъекте федерации.

4. Признается и уважается право Крыма определить свою судьбу в соответствии с результатами свободного волеизъявления его населения в ходе состоявшегося 16 марта 2014 г. референдума.

5. Установленный на основе совокупности изложенных выше целей и принципов государственный строй Украины, ее суверенитет, территориальная целостность и нейтральный военно-политический статус гарантируются Россией, Евросоюзом и США с закреплением резолюцией Совета Безопасности ООН.

***

Россия готова совместно с нашими партнерами без промедления приступить к формированию многостороннего механизма содействия урегулированию украинского кризиса в соответствии с этими предложениями.

17 марта 2014 года

http://www.mid.ru/brp_4.nsf/0/49766426492B6E9644257C9E0036B79A

07.06.2014 Мирний план. Інавгураційна промова Президента України Петра Порошенка

28.03.2014 Виктор Янукович 

Но, как Президент, который с вами мыслями и душой, призываю каждого здравомыслящего гражданина Украины – не дайте самозванцам Вас использовать! Требуйте проведения референдума об определении статуса каждого региона в составе Украины, требуйте соблюдения Ваших прав и свобод – как свободных граждан демократического государства, которым оно было до сих пор!

Со своей стороны я не могу сейчас всего озвучить, но я буду добиваться законного выполнения соглашения от 21 февраля сего года и приложу все усилия, чтобы этот организованный фарс был полностью разоблачен и виновные в развале государства понесли заслуженное наказание!

29.05.2014 ИТАР-ТАСС. Удивление и шок Виктора Януковича 

26.05.2014 ИТАР-ТАСС. Уважение и ожидания Виктора Януковича 

12.05.2014 ИТАР-ТАСС. Мысли и чувства Виктора Януковича 

21.04.2014 ИТАР-ТАСС. Мирный план Виктора Януковича 

13.04.2014 Пресс-конференция Виктора Януковича, Виталия Захарченко, Виктора Пшонки в Ростове-на-Дону 

28.03.2014 ИТАР-ТАСС. Обращение президента Украины Виктора Януковича к украинскому народу 

11.03.2014 Брифинг Виктора Януковича в Ростове-на-Дону 

01.03.2014 Заявление президента Украины Виктора Януковича 

28.02.2014 Пресс-конференция Виктора Януковича в Ростове-на-Дону 

27.02.2014 ИТАР-ТАСС. Обращение Виктора Федоровича Януковича к народу Украины 

24.02.2014 Привет с Ростова 

22.02.2014 Виктор Янукович. В Украине пример государственного переворота

24.03.2014 Александр Ефремов

Первоочередной на сегодня является проведение Конституционной реформы для выработки такого государственного устройства, который бы обеспечил территориальную целостность Украины, а также предоставление русскому языку статуса второго государственного.

Прожив 23 года в нашем государстве, мы так и не научились слышать друг друга... Поэтому первое, что мы должны сделать, – остановиться в своих радикальных действиях и выслушать предложения всех сторон, чтобы жить в государстве было комфортно всем людям. С нашей точки зрения, это можно сделать, созвав Конституционную ассамблею в рамках пропорционального представительства от территорий. Она должна отработать механизм Конституции, который консенсусом был бы принят всеми территориями. Если такой вариант мы сделаем, в стране все будет в порядке.

Ничего страшного здесь нет. Часть людей в нашем государстве в соответствии со своей ментальностью разговаривают на русском языке, думают на русском и не хотели бы, чтобы их в этом вопросе как-то унижали. Поэтому мы, в том числе и СМИ, в этом вопросе должны не разъединять, а объединять людей.

10.03.2014 Петр Симоненко

Для определения дальнейшего пути Украины нужно созвать новый формат Конституционной ассамблеи и пригласить все парламентские политические силы.

В состав этой ассамблеи должны входить не только парламентские политсилы, но и местные органы самоуправления, неформальные лидеры региональных структур для того чтобы концептуально обсудить, в каких направлениях нужно менять Конституцию.

Приступить немедленно к ее изменению и выработке той Конституции, которая даст возможность сегодня успокоить общество и решить вопросы о том, как сегодня будем защищать те традиции – исторические, культурные, духовные и языковые, которые характерны для каждого района, чтобы мы сохранили целостность, мир и спокойствие в Украине.

В круг вопросов для создания новой Конституции должны быть внесены важнейшие вопросы для стабильности в стране.
Это отмена поста президента, введение института референдума, для того, чтобы территориальные общины были более влиятельны, вопросы федерализации, в том числе бюджетная федерализация, все, что имеет отношение к избранию судей народом, как и многие другие предложения.

21.02.2014 Угода про врегулювання кризи в Україні. Комментарий МИД России в связи с событиями на Украине

12.02.2014 Михаил Добкин

Призываю не бояться говорить о федерализации,

как о максимально приемлемом варианте децентрализации власти.

Федерализация дает возможность законодательно, конституционно закрепить право территории на более широкие полномочия.

Если проводить децентрализацию в унитарном государстве, то сколько полномочий на места ни давай, принимается один специальный закон под названием бюджет, и вся эта самостоятельность регионов и децентрализация превращается в пшик.

Украина как унитарное государство не состоялась. А если не состоялась, то давайте искать новую форму. У нас есть прекрасное законодательство, которое сегодня позволяет в обход Верховной Рады, через референдум, принимать важнейшие для страны законы.

...

17-18.05.2012 Виктор Медведчук

Статус русского языка должен быть гарантирован. Украина – двуязычная страна и никто не может ущемлять право людей использовать русский язык во всех сферах общественной жизни...

Стратегическая тема для нашего общества, для нашей страны – это федерализация, или другими словами – федеративное устройство государственного управления в Украине.

17.04.2012 Манифест «Украинского выбора» 

*** 

30.11.2012 Вікторія Гладковська. Грузія. Молдова. Конституційна реформа як засіб збереження влади: досвід пострадянського простору 

25.05.2012 Виктор Костенко. Конституция как фактор внешнего давления на власть

http://uainfo.org/yandex/286932-kaptulyacya-krimu-vzhe-stalasya-mozhe-buti-poshirenoyu-na-vsyu-ukrayinu.html

ПР продолжает работать языком

Вопрос о статусе русского никак не дает политикуму расслабиться. Пока в Верховной раде готовят "языковой" законопроект ко второму чтению, в ПР снова вспомнили о вечном. Вадим Колесниченко решил не останавливаться на достигнутом и опять заговорил о поправках к Конституции.

Недавние убедительные и не очень парламентские "битвы за язык" подтвердили незыблемую значимость "языкового" вопроса если не для избиретелей, так уж точно – для политиков. В очередной раз вскочив на электорально привлекательный конек, быстро спешиваться с него представители правящего лагеря, похоже, не собираются. В ПР обещают постараться и принять в целом законопроект №9073 до конца текущей сессии; лоббируют публикацию в "Голосе Украины" предварительной версии документа, прошедшей первое чтение; а попытку оппозиции обжаловать скандальное голосование в Высшем админсуде называют "бессмысленной и бесперспективной"…

Однако работой в заданном направлении "регионалы" решили не ограничиваться. 21 июня один из "родителей" потенциального закона вспомнил о давнем обещании. "Партия регионов уверена и настаивает на том, что мы выходим на легализацию существующего в Украине двуязычия. И во время работы Конституционной ассамблеи мы будем стараться, чтобы в состав новой Конституции вошла формулировка о том, что в Украине действует два государственных языка - русский и украинский", - предупредил Вадим Колесниченко.

От давнего защитника прав и свобод русскоязычного населения подобного развития вопроса можно было ожидать. Да и в целом, возвращение к вечной теме Партии регионов, можно сказать, удалось. С одной стороны, конституционный аспект проблемы всплыл сразу же с началом работы Асамблеи, которой и предстоит подготовить вариант обновлений для Основного закона. С другой стороны, о "легализации двуязычия" Вадим Колесниченко вспомнил в аккурат за несколько дней до Дня Конституции. А если учесть, что следующая неделя парламентариям отведена для работы с избирателями, а уже затем на ближайшей пленарной неделе проект закона об основах языковой политики хотят рассмотреть во втором чтении, - принципиально лучший момент пришлось бы еще поискать…

Впрочем, заявление нардепа-"регионала" сочли уместным далеко не все. Спикер был краток. "Пытаться можно много чего, хотя я думаю, что это утопическая идея", - охарактеризовал намерение ПР Владимир Литвин.

Глава Конституционной ассамблеи отреагировал еще категоричнее. "Конституционная ассамблея не принимает Конституцию, она готовит изменения к ней и подает президенту, а принимает Конституцию Верховная рада. Если "Регионы" убеждены, что у них будет в парламенте 300 народных депутатов, то они могут об этом говорить, если же они не убеждены, а этого, думаю, никто не может сказать, тогда все это блеф. Если говорить по сути, это даже неприлично так ставить вопрос", - убежден Леонид Кравчук, который попутно вспомнил поговорку "Еще теленок не родился, а они уже с дубиной стоят".

Взыгравшее вновь намерение идти к языкам через Конституцию и в самом деле прозвучало весьма смело. Ранее представители правящего лагеря обосновывали необходимость принятия нынешнего "языкового" законопроекта или подобного ему как раз неспособностью аккумулировать 300 голосов для внесения поправки в Конституцию. Кроме того, не следует забывать о дополнительных сложностях этого процесса. Регламентирующая языковую ситуацию статья 10 КУ относится к одному из тех разделов, редактирование которых проходит по усложненной схеме: через представление 300 депутатов, поддержку все того же конституционного большинства и дальнейшее утверждение на референдуме. Помехой подобным попыткам служит не только слабая вероятность нахождения нужных ПР трех сотен голосов перед выборами, но и небеспроблемная организация плебисцита. Действующий закон о референдумах был принят еще в 1991 году и с тех пор не раз назывался и устаревшим, и несовершенным. Попытки улучшить ситуацию предпринимались неоднократно, но до сих пор – безуспешно. "К сожалению, в Украине до сих пор не доработан закон о референдуме. Поэтому любой референдум, вернее, его результаты могут быть оспорены", - признавала недавно в ходе организованного изданием "Главред" чата "регионалка" Елена Бондаренко. Поэтому идея о проведении всенародного волеизъявления, при всей ее очевидности, вызывает энтузиазм только у некоторых политсил. "Компартия предлагает провести Всеукраинский референдум по вопросу о статусе русского языка. И согласно воле народа далее принимать соответствующие решения в парламенте, если это потребуется", - снова напомнил в июне Петр Симоненко. Но таких всегда готовых в политикуме не так уж и много.

Тем не менее, в Партии регионов уверяют, что при необходимости они готовы пройти таким тернистым путем. Однако в руководстве партии, судя по всему, считают, что для начала нужно все-таки сходить в обход. "Ничего нового в этом заявлении Колесниченко нет, это прописано документально и всем известно... Это наша партийная программа... Если проект закона Колесниченко будет принят, и люди почувствуют, что проблем самореализации у них нет, то будут совершенно другие подходы", - так заявление Вадима Колесниченко прокомментировал глава "региональной" фракции в ВРУ Александр Ефремов.

Попытка решить проблему "самореализации" через законопроект Колесниченко-Кивалова с технической стороны кажется более простой задачей, чем "точечное" изменение Конституции. Да и принятие "языковой" поправки оптом с другими потенциальными предложениями Конституционной ассамблеи (а ее участники не исключают, что проблема языка может привести к серьезному конфликту среди авторов новой редакции Основного закона) все равно требует от правящего лагеря вербовки 300 сторонников своих идей. Чего и сейчас достичь крайне непросто, а состав следующего созыва пока и вовсе слабопрогнозируем… Но стоит учитывать, что даже легкий законодательный путь не обещает быть элементарным.

Провалив 5 июня второй этап "языкового" сопротивления, оппозиционеры теперь обещают приложить все усилия, чтобы проект №9073 не прошел. 20 июня депутат от НУ-НС Ирина Геращенко рассказала, что к детищу двух "регионалов" подано уже боле 2600 поправок, причем далеко не все – оппозиционного "происхождения". "Депутаты предлагают внести в этот "шедевр" более 2600 поправок. Кстати, сам Колесниченко наваял еще 50 поправок. Интересно увидеть, что же он добавил к своему "безупречному" детищу?", - задается вопросом парламентарий… Такое обилие правок теоретически может существенно затянуть рассмотрение законопроекта во втором чтении (если, конечно, большинство не отклонит их оптом, как уже случалось). А сроки поджимают, ведь для текущей сессии следующая пленарная неделя – последняя. Впрочем, в ПР собрались было продлить Раде работу пока все резонансные вопросы (а кроме судьбы региональных языков это еще и отмена депутатской неприкосновенности, и введение налога на роскошь) не будут рассмотрены. Правда, большого понимания у спикера такой подход не находит.

То, будет ли реализована более "простая" инициатива Вадима Колесниченко зависит от степени заинтересованности в принятии закона о языках представителей власти. "Удастся ли его провести "регионалам", будет зависеть от того, сколько в зале будет депутатов. Если же все будут сделано организационно эффективно – то Партия регионов может протащить закон. Количество людей важно – потому что надо будет оборонять трибуну и места президиума. Но мы видели по примеру голосования за харьковские соглашения, что даже в условиях конфликта, даже если в спикера метают яйца и жгут дымовые шашки — можно проголосовать за закон", - предполагает глава Центра прикладных политических исследований "Пента" Владимир Фесенко. Однако часть политологов допускает, что не только оппозиция, но и правящий лагерь может захотеть спустить решение проблемы на тормозах. Ведь, с одной стороны, если закон будет принят – Партия регионов сможет частично порадовать ядро своих избирателей, но одновременно – заденет интересы тех граждан Украины, которые придерживаются другой точки зрения, что, уверены эксперты, чревато ростом напряжения в стране. С другой стороны, своевременное пробуксовывание с принятием законопроекта – через конфликт поправок, блокаду трибуны, возможное силовое противостояние в стенах сессионного зала – даст и красивую телекартинку, и возможность отложить "вечнозеленое" обещание на осень, когда выборы уже будут не за горами. Ведь на тот случай, если принять закон все-таки не удастся, объяснение уже заготовлено: значит, придется менять Конституцию. А это быстро уже точно не сделать...

Ксения Сокульская, Подробности, 22 июня 2012 г.

//podrobnosti.ua/analytics/2012/06/22/843401.html

//www.chas.lv/politics/theme/goverment/16234-ushakov-na-vihod.html

Кетрін Ештон та Штефан Фюле: Реформуймо Конституційну Асамблею разом

Кетрін Ештон та Штефан Фюле: реформуймо українську Конституцію разом

У лютому разом із колегою, головою фракції Партії Регіонів у Верховній Раді Олександром Єфремовим, ми звернулися до керівництва Європейського Союзу в особі Верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики пані Кетрін Ештон та члена Єврокомісії пана Штефана Фюле із відкритим листом.

У листі ми, окрім іншого, просили європейську сторону посприяти, аби українські опозиційні партії взяли участь у створенні Конституційної Асамблеї з метою реформування Конституції України. //www.interfax.com.ua/rus/pol/93845/

У відповідь пані Ештон та пан Фюле виклали детальне бачення європейською стороною того, яким чином було б найкраще організувати процес конституційної реформи в Україні.

Що мене особисто вразило у цьому листі – так це те, якого величезного значення в ЄС надають цій ініціативі Президента України, наскільки щирим є інтерес до неї та наскільки дружніми й відвертими є поради наших європейських колег.

Поза сумнівами, позиція ЄС із такого винятково важливого для майбутнього України питання заслуговує на ретельну увагу усіх причетних до роботи з підготовки та скликання Асамблеї. Особливо у тих аспектах, що стосуються взаємодії із Венеціанською комісією Ради Європи.

Але вкотре звертаюсь до колег із опозиційних партій – ви зможете втілити ваші власні думки та пропозиції, якщо ви самі відкинете байдужість, упередженість та візьмете участь у спільній роботі над конституійною реформою.

Шановні, беріть приклад із Європи!

Нижче наводжу повний переклад листа К.Ештон та Ш.Фюле.

Брюссель, 26 березня 2012 року

Партія Регіонів

Пану Олександру Єфремову

Голові фракції

Пану Леоніду Кожарі

Заступнику Голови Партії регіонів з міжнародної політики

Шановні панове!

Дякуємо Вам за Ваш лист від 6 лютого, який привертає нашу увагу до Указу Президента України з організації Конституційної Асамблеї та інформує нас стосовно позиції представників опозиційних партій з цього питання.

Європейський Союз неодноразово підкреслював необхідність для України термінового проведення всеохоплюючої конституційної реформи. Ця реформа має бути проведена шляхом процесу із широким залученням та бути спрямованою на встановлення чіткої, тривалої та демократичної системи стримувань та противаг відповідно до європейських стандартів. У світлі цих міркувань ми вітаємо ініціативу Президента України щодо скликання спеціалізованої Конституційної Асамблеї для започаткування процесу конституційної реформи.

Стосовно запропонованої Конституційної Асамблеї ми хотіли б наголосити: аби мати успіх, Асамблея має бути вищою мірою незалежною та автономною, бути складеною та проведеною вірним шляхом, гарантуючи відкритий процес із широкою участю. Венеціанська комісія Ради Європи має великий досвід у сфері конституційної реформи й здатна допомогти українській владі у процесі заснування Конституційної Асамблеї. Виходячи з цього, ми беремо до уваги, що влада України вже здійснила перший важливий крок, порадившись із Венеціанською комісією щодо концепції заснування та роботи Конституційної Асамблеї. Але наступні дії стосовно думки Венеціанської комісії виявляються недостатніми, що залишило без відповіді низку питань стосовно концепції Конституційної Асамблеї, затвердженої Указом Президента.

Ми уважно розглянули Ваше прохання до нас взяти ініціативу у переконанні представників опозиційних партій долучитися до роботи Конституційної Асамблеї на основі Указу Президента від 25 січня 2012 року. Ми вважаємо, що взаємодія влади України з Радою Європи щодо проекту Кримінально-процесуального кодексу є гарним прикладом для наслідування шляхом організації подібних тісних консультацій з експертами Венеціанської комісії. Це мало б на меті розробку концепції Конституційної Асамблеї, яка б забезпечила ефективну участь у процесі розробки усіх відповідних політичних сил, експертів та представників громадськості в цілому, а також дозволить публичну дискусію за змістом цієї ключової реформи. Такий процес гарантуватиме легітимність нової Конституції та політичної системи в Україні.

Під час наших зустрічей з представниками опозиційних партій в Україні ми заохочували їх до конструктивного підходу до ключових процесів реформування. Концепція Конституційної Асамблеї, розроблена у тісних консультаціях з експертами Венеціанської комісії, надала б сильні аргументи для залучення як представників опозиції, так і громадських організацій. З цією метою ми б заохотили авторів концепції проекту Конституційної Асамблеї до організації, у разі згоди, круглого столу, із запрошенням представників опозиції, громадських організацій та експертів Венеціанської комісії, з метою обговорення прийнятної для всіх та заснованої на міжнародному досвіді концепції Конституційної Асамблеї.

Ми будемо й надалі ретельно відстежувати це важливе питання та вживати всіх необхідних заходів для підтримки процесу всеохоплюючої конституційної реформи в Україні таким чином, щоб забезпечити її якнайширшу політичну та публічну легітимність.

Щиро Ваші,

Кетрін Ештон

Штефан Фюле

11 квітня 2012 р.

Леонід Кожара, Заступник голови Комітету у закордонних справах Верховної Ради України, Заступник Голови Партії Регіонів

//blogs.pravda.com.ua/authors/kozhara/4f85377150dcc/

//news.zn.ua/tags/lieonid-kozhara

Михайло Чечетов, народний депутат України, заступник голови фракції Партії регіонів

Якщо вони відмовляться взяти участь у роботі Конституційної Асамблеї, то це означатиме, що вони зірвали маску і ми побачимо брехливе, лукаве гниле лице опозиції.

Такі важливі питання, як розробка нового законопроекту, потребують спільного вирішення влади і опозиції.

Європейські політики наголошують, що не слід дистанціюватися від вирішення важливих, стратегічних питань країни, від визначення подальшого шляху розвитку країни. Слід всім разом вирішувати долю нашого дому, визначати майбутнє. Необхідна участь і опозиції, і більшості, адже це визначення нашої долі.

В Європі такого немає, щоб при вирішення стратегічних, нагальних, фундаментальних питань життя країни, хтось ставав з боку і казав, що його хата з краю. Це тільки у нас таке може бути.

У разі, якщо опозиція хоче наблизити Україну до вступу в ЄС, вона повинна використовувати європейські принципи та підходи у своїй політиці і взяти участь у роботі КА.

11 квітня 2012 р.

//www.unn.com.ua/exclusive/676737-m.chechetov:-vidmova-vzyati-uchast-u-konstitutsiyniy-asambleyi-pokagee-brehlivist-opozitsiyi?

//file.liga.net/person/302-mihail-chechetov.html

Олександр Єфремов, народний депутат України, лідер фракції Партії регіонів

Ми отримали від керівників ЄС листа. Вони дуже позитивно оцінюють дії влади у трактуванні КПК. Вони сподіваються, що ми також будемо працювати стосовно змін у Конституцію. Зокрема, за консолідованої роботи влади та опозиції у рамках підготовки змін до Конституції і щодо Конституційної Асамблеї.

09 квітня 2012 р

//ua.for-ua.com/politics/2012/04/09/124306.html

//file.liga.net/person/365-aleksandr-efremov.html

Ольга Боднар, народний депутат України, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань місцевого самоврядування («БЮТ-«Батьківщина»)

Конституційна реформа вже давно на часі. І розпочинати її потрібно з того, що вже «горить».

Терміново потрібно вдосконалювати і прибирати той жах, який відбувається в судовій системі, місцевому самоврядуванні, адміністративно-територіальному устрої. Крім того, потрібно, врешті-решт, визначитись, яка в нас республіка: парламентська чи президентська. Бо нині кожен підлаштовує ситуацію під себе, так не може бути. Держава повинна мати певний курс. І Конституція має бути фактично юридичною Біблією країни, дороговказом.

Водночас, чинна влада не має права приступати до конституційної реформи. Бо вона має здійснюватися не в інтересах однієї політичної сили, а в інтересах українського народу і держави Україна…

Опозиція має свої пропозиції до Основного Закону, але пропонувати їх просто так, щоб їх відкинули - немає сенсу. Якщо робота вестиметься не в інтересах однієї політичної сили, а всієї держави, тоді так, ми будемо співпрацювати.

Сам процес змін, має відбуватися так, як свого часу писалася чинна Конституція - за допомогою науковців, знаних юристів.

03 квітня 2012 р.

//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=253217

/www.radiosvoboda.org/content/article/2252604.html

Unsere Verfassung ist der Wille des Führers Воля Фюрера - ось наша Конституція

Олександр Мороз
Як тільки зайшла про це (повернення до Конституції 1996 року) розмова, Соцпартія першою висловила негативну думку з цього приводу. Але найцікавіше те, що проти її зміни виступили люди,які зараз називають себе об'єднаною опозицією. А ще два роки тому вони були за те, щоб переписати Основний закон. Але тепер раптом опозиція змінила свою думку і виступає проти цього.

Згідно з указом президента представники від Соцпартії також повинні увійти до складу Конституційної асамблеї. Найближчим часом ми це зробимо, адже створена комісія буде розглядати важливі для України питання. Якщо я буду в силах щось змінити, я це зроблю.

28.02.2012

//izvestia.com.ua/ru/article/26433

Андрій Клюєв

Керівництво країни твердо має намір забезпечити чесні й справедливі вибори.

Питання конституційної реформи, яка націлена на збалансований розвиток країни й створення діючої системи державного управління, є одним із ключових питань президентських реформ.

Це завдання виконуватиме Конституційна асамблея. У ній передбачається участь всіх політичних сил, фахівців, неурядових організацій й міжнародних експертів в підготовці пропозицій по внесенню змін до Конституції.

28.02.2012

//www.pravda.com.ua/rus/news/2012/02/28/6959614/

Олег Ляшко

Воля фюрера – ось наша конституція. Так писав правознавець, вищий чиновник нацистської Німеччини Ганс Франк. Простежуються чіткі паралелі з сучасною Україною. Маємо і Геббельсівну, а воля Януковича – конституція для парламенту, уряду, місцевих чиновників, суддів, при чому навіть для суддів Конституційного Суду України. І оскільки воля Гаранта якось не узгоджується з справжньою Конституцією та Законами, останні до виконання тепер наче і не обов’язкові. Сама влада їх порушує на кожному кроці. Це тому розкрадаються державні кошти та власність, тому зазіхнули на землю, стратегічні об’єкти, тому здають національні інтереси, переслідують та піддають репресіям політичних опонентів, громадянам не дозволяють збиратись на мирні акції.

Навіщо Януковичу міняти Конституцію, коли в нього все ніби і так «в шоколаді»? Мета єдина – закріпити владу Януковича, забезпечивши йому гарантії подальшого президентства з можливим розширенням повноважень. Для цього регіоналам треба виконати програму мінімум – утримати Януковича при владі…

Через катастрофічне падіння рейтингу Янукович розуміє, що обраним народом президентом у 2015 році йому не стати навіть при тотальній фальсифікації. Тож у новій Верховній Раді більшість у мінімум 300 «кнопокодавів» мусить спершу внести зміни до Конституції про обрання президента парламентом. І вже потім ці ж 300 і більше оберуть президентом Януковича. Чудова конституційна реформа? Єдино можлива при нинішній владі.

Хтось скаже, що поправки до Конституції готуватиме Конституційна Асамблея. Але усіх її 100 членів затверджуватиме особисто Янукович. Крім того, не виникає сумнівів, що це будуть такі ж експерти конституційного права, як і нинішні судді Конституційного суду. Не виникає сумнівів, що напрацювання членів Асамблеї точно співпадуть з «волею фюрера».

28.02.2012

//nbnews.com.ua/blogs/27404/

Володимир Фесенко

Для Віктора Януковича і для авторів ідеї Конституційної Асамблеї набагато важливіше, щоб там були кваліфіковані і авторитетні експерти. А приймати Конституцію в будь-якому випадку будуть у Верховній Раді. І опозиція зможе вплинути на цей процес.

Демарш опозиції проти Конституційної Асамблеї викликаний наближенням виборів і справою Юлії Тимошенко.

Йдеться про демонстрацію своєї опозиційності. Тим самим опозиція наголошує, що вона не хоче мати нічого спільного з нинішньою владою і не хоче брати участь у розробці конституційних ініціатив, які підуть від імені Президента.

Коли Ющенко виступив з подібною ініціативою, її теж не підтримали представники тодішньої опозиції, включно з тими, які відносяться до нинішньої влади.

Було б краще, якби спектр учасників Асамблеї був ширший і включав також представників опозиції. Але я думаю, з точки зору іміджу набагато важливіше дві інші речі. По-перше, ідея створення КА позитивно сприйнята Парламентською Асамблеєю Ради Європи ... і це відображено в досить критичної резолюції ПАРЄ по Україні. По-друге, треба враховувати, що процес роботи над конституційними змінами буде досить довгим і нарешті на імідж впливатиме не те, хто готував ці зміни, а якими вони будуть.

Я думаю, якщо пропозиції громадських організацій щодо формування Асамблеї будуть враховані, і якщо представники громадського сектора будуть активно впливати на діяльність Конституційної Асамблеї, то іміджеві втрати будуть мінімальними.

26.01.2012

//www.unn.com.ua/ru/exclusive/626341-konstitutsionnaya-assambleya-mogeet-effektivno-rabotat-i-bez-oppozitsionerov---ekspert/

Олександр Єфрємов

Що таке опозиція в наш час? Ось деякі примірять на себе каптан і кричать - я головний опозиціонер. Особливо це видно в плані ставлення опозиції до Тимошенко. У мене створюється таке враження, що представники опозиції роблять все можливе, щоб її втопити своїми руками. Тому що бояться, що якщо, не дай Бог, ситуація відіграється в зворотну сторону, то ті, хто приміряв сьогодні каптан опозиціонера, виявляються невідомо де. Повторюся: вони не захищають, а роблять все можливе, щоб якомога більше її потопити. Це з одного боку.

А з іншого боку опозиція робить все можливе, щоб у міжнародної громадськості створити негативний імідж нашої держави. Ви мені скажіть, політичні структури, які працюють таким чином, мають право називатися опозиційними політичними структурами, або це структури, які відстоюють свої особистісні інтереси?

Президент запропонував удосконалити Конституцію, зробити Основний закон таким, який би краще організував наше життя. Глава держави доручив очолити цю роботу першому президентові Леоніду Макаровичу Кравчуку, який зібрав навколо себе фахівців, які знаються на конституційному праві, і які б виписали цей документ.

Давайте ж розбиратися, кому в даному випадку опозиція висловила недовіру - Кравчуку або тим людям, які є кращими фахівцями в нашій державі?..

Якщо зустрітися з людиною, яка має певне відношення до якогось розділу Конституції, він, як правило, хотів би, щоб щось було вдосконалено. А шматками вносити зміни до Конституції сьогодні не можна - так її можна просто порвати.

Якщо конституційна комісія, проаналізувавши Конституцію, в кінцевому підсумку скаже, що в Основному законі нічого змінювати не треба - я думаю, президент з цим погодиться. Але вона може прийняти і інше рішення, і запропонує внести зміни в якісь розділи ...

Я навіть сьогодні не готовий сказати, що ми повинні змінювати в Конституції. Не готовий. Але у нас же навіть герба держави немає. У нас є малий герб, а герба держави немає.

24.02.2012

//www.interfax.com.ua/rus/exclusive/95903/

Микола Оніщук:

Висловлю песимістичне очікування: під кого б не писала зміни та доповнення до Конституції Конституційна асамблея, ці зміни Верховною Радою України не будуть ухвалені. На це існує, як мінімум, дві причини. У випадку посилення президентських повноважень, тобто переходу до суто президентської моделі правління, опозиція, як варто очікувати, буде категорично проти. З відомих причин. Вона ж буде категорично проти і у випадку переходу до парламентської форми правління (коли уряд формується не президентом, а парламентом), оскільки в такому випадку це буде перекреслювати амбіції кандидата у президенти від опозиційного табору. Таким чином, об’єктивно зацікавлених ні в першому, ні в другому, які б набрали 2/3 голосів парламенту прогнозовано не буде. Особливо якщо взяти до уваги, що йдеться про новообрану Верховну Раду за результатами виборів восени цього року.

Таким чином, можу заспокоїти активістів цього руху та вказати на марність їхніх зусиль. Це той випадок, коли списи будуть поламані без бою.

22.02.2012

//chat.glavred.info/guest_list_todo.php?id=200&action=0ce46b0f97a54cd4e61b92d6dfa80746

Микола Томенко

Для країни та громадян сьогодні важливіша Конституційна асамблея по захисту Конституції, а не по її зміні.

Головна проблема не втому, що кількісні параметри представництва опозиції будуть складати 4 чи 5 осіб зі ста, виходячи з Указу Президента, і навіть не в тому, що ніхто достеменно не може сказати які розділи будуть змінюватися у Конституції і яким є остаточне завдання цієї асамблеї. Найважливіше те, що сьогодні головна проблема, як її бачить українське суспільство та експерти, це тотальне порушення норм діючої Конституції, яке здійснюється на всіх рівнях: від Президента до місцевого чиновника». Тому треба в першу чергу забезпечити виконання Конституції, не допустити її порушення, а вже потім думати про її зміну.

Тому, якщо Президент вирішив створити Конституційну асамблею з відомих вчених-конституціоналістів і експертів, то її завданням мало би бути здійснення моніторингу за виконанням Конституції та гарантування її виконання, а не зміна під певне політичне замовлення.

14.02.2012

//tomenko.ua/info/2207.htm

Юрій Мірошниченко

Джерелами всіх наших ідей є Конституція.

З юридичної точки зору у нас є два суб’єкти законодавчої ініціативи, коли йдеться про внесення змін до Конституції. Внесення змін до Конституції може відбуватися лише шляхом або законодавчої ініціативи президента, або п’ятдесяти й більше народних депутатів. І президент, поважаючи саме такий підхід, але намагаючись підняти рівень легітимності таких пропозицій, ініціює процес. І зміст цих пропозицій - ось головна мета консультативно-дорадчого органу, який створив президент.

Глава держави запропонував, щоб до Конституційної асамблеї ввійшло максимально широке коло осіб. Спеціалісти в галузі конституційного права, представники громадськості, представники наукових кіл, представники регіональних об’єднань. Він (президент. - ред.) запропонував увійти і політикам від опозиції.

Разом із тим Президент запропонував усім співпрацювати незаангажовано під якусь конкретну політичну мету. А задля того, щоб Конституція віддзеркалювала всі ті наші потреби, на які сьогодні очікує український народ.

Тому ми розвіяли міф про те, що це - випадковий орган, що він нібито не є конституційним, що він буде підміняти парламент, що він буде підміняти або ухвалювати на своїх засіданнях нову Конституцію. Такого не буде.

Йдеться про процес внесення змін до діючої Конституції України. Це передбачено чинною Конституцією. І в той спосіб, який чітко передбачений діючою Конституцією.

14.02.2012

//www.deputat.org.ua/vr_news_8509.htm

Юрій Гримчак

Сьогоднішня Конституційна Асамблея буде працювати у виконанні адміністрації президента, і вона майже така ж, яку свого часу створював Віктор Андрійович Ющенко. Тоді Партія регіонів сказала, що не буде брати в ній участь… і вона тоді зробила правильно. Ми сьогодні робимо те саме. Перед створенням Конституційної Асамблеї слід провести круглий стіл, у тому числі і за участю опозиції, вислухати різні точки зору і чітко визначити, як її формувати. Домовлятися слід відкрито, у присутності журналістів.

А на сьогодні, що таке Конституційна Асамблея? Це дорадчий орган при Президентові України. І досвід останнього часу показує, що якщо опозиція бере в чомусь участь, то, як виявляється, тільки для того, аби прикрити якісь дії влади. Вже один раз прикрили. Не хочеться більше. Єдине, коли опозиція знайшла якусь спільну мову з владою, це був закон про вибори. А тепер нас б’ють і ліві, і праві, і зелені, і сині.

Перша, основна і безумовна вимога – звільнити усіх політв’язнів. Якщо хочете сідати за круглий стіл, є два варіанти: або нинішня влада сідає до в’язниці, або випускає лідерів опозиції з в’язниці.

Влада повинна сама навчитися домовляти з опозицією всередині країни. Чути її.

07.02.2012-18.28

//www.unn.com.ua/ua/exclusive/604780-yu.grimchak:-mi-ne-uviydemo-do-konstitutsiynoyi-asambleyi,-yak-kolis-pr---do-konstitutsiynoyi-radi-yuschenka/

Олександр Єфремов, 

Леонід Кожара

26 січня президент України Віктор Янукович видав указ про формування Української конституційної асамблеї…

Партія регіонів рішуче вітає цю ініціативу, яка дасть можливість виконати вимоги щодо нової Конституції на основі національного консенсусу та угоди між різними політичними силами в країні…

У зв'язку з цим ми надзвичайно розчаровані, що об'єднана опозиція відмовилася брати участь в асамблеї. Ми хотіли б попросити вас взяти на себе ініціативу і переконати опозиційні партії щодо того, що робота в цій асамблеї надзвичайно важлива, щоб наблизити Україну до Європейського Союзу і для виконання основних вимог для просування на цьому шляху…

Ми сподіваємося, що інституції ЄС переконають всі політичні сили в нашій країні в необхідності повноцінної участі в цьому важливому проекті (з листа на ім’я верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки, віце-президента Єврокомісії Кетрін Ештон)

07.02.2012

//news.dt.ua/POLITICS/regionali_prosyat_evrosoyuz_povernuti_opozitsiyu_v_konstitutsiynu_asambleyu-96943.html

Наталя Королевська

Якщо влада виконає резолюцію ПАРЄ - випустить Юлію Тимошенко і Юрія Луценка на свободу - тоді можна буде створювати легітимну Конституційну Асамблею і разом з людьми писати положення нової Конституції. І від того, що у нас вузьке коло людей перепише Конституцію - життя людей краще не стане.

Конституцію, як ікону, не потрібно переписувати до кожного Великодня. Сьогодні завдання номер один - виконувати нинішні положення Конституції України, де дуже чітко гарантовані: гідна освіта, охорона здоров'я, свобода громадянських позицій, право на проведення мирних акцій протестів, мітингів. У ній всі положення доступно і зрозуміло викладені для людей, але, на жаль, влада їх не виконує. І від того, що в Конституції будуть переставляти коми - результату не буде. Нехай спочатку навчаться виконувати нинішню Конституцію, а далі будемо говорити про нову.

Я проти подвійних стандартів у всьому. І якщо нам сьогодні потрібна допомога Європи, допомога ПАРЄ - ми повинні чітко казати: є політичні репресії в країні, є проблеми всередині країни, і нам потрібно їх спільно вирішувати. І якщо сьогодні влада відчуває себе безкарною, то вона повинна розуміти – будь-якому беззаконню є межа. І в резолюції ПАРЄ чітко позначено: не буде реакції - будуть застосовані більш жорсткі методи.

07.02.2012

//obozrevatel.com/politics/02497-konstitutsiyu-nuzhno-vyipolnyat-a-ne-perepisyivat-kak-ikonu-k-pashe.htm

Конституційна Асамблея - план по валу
Конституційна Асамблея - вал по плану
Хто виграє вибори, той і мінятиме Конституцію
Конституційна Асамблея другої свіжості

//file.liga.net/person/514-aleksandr-moroz.html
//file.liga.net/person/536-andrei-kluev.html

//file.liga.net/person/244-oleg-lyashko.html

//file.liga.net/person/902-vladimir-fesenko.html

//file.liga.net/person/365-aleksandr-efremov.html

//file.liga.net/person/258-nikolai-onishyk.html

//file.liga.net/person/850-nikolai-tomenko.html

//file.liga.net/person/251-urii-miroshnichenko.html

//file.liga.net/person/965-urii-grimchak.html

//news.zn.ua/tags/lieonid-kozhara

//file.liga.net/person/718-leonid-kojara.html

//file.liga.net/person/411-nataliya-korolevskaya.html

Олександр Єфремов: Зміна Конституції неминуча

Автором «виборчого» закону є лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. Олександр Сергійович виступає адвокатом свого законодавчого дітища, заявляючи серед іншого, що права громадян документ зовсім не обмежує. 

Про переваги ухваленого закону про вибори, про грядущі законодавчі плани коаліції, вірогідні кадрові перестановки у виконавчій владі та конституційний референдум в інтерв’ю «Дню» розповів голова «синьо-білої» фракції ВР Олександр ЄФРЕМОВ.

— Депутатський корпус, перш ніж піти на літні канікули, працював стахановськими темпами. Після відомих і тривалих блокадних простоїв ВР таку продуктивність можна було б лише вітати. Але в цьому випадку виникає питання про те, чи відповідає кількість ухвалених парламентаріями законів їхній якості? Гранично часто питання розглядаються так швидко, аж складається враження, що депутати самі не знають, за що натискують кнопку «за».

— Перш за все, зауважу таке. Президентові вдалося за короткий строк консолідувати роботу всіх гілок влади. Ми, нарешті, позбулися такого ганебного явища, коли окремі керівники високого рівня або не розмовляли одне з одним, виконуючи свою роботу за допомогою листування, або вели публічні образливі дискусії не лише всередині держави, а й за її межами.

Завдяки консолідації у владі налагодилася робота і в парламенті. Було, як відомо, створено правлячу більшість, яка демонструє ефективну роботу. А тепер повернуся до вашого запитання. Так, справді, часто доводиться чути запитання, мовляв, як після приходу до влади вдалося так швидко почати, зокрема, й законодавчу роботу. Так от, пояснюю. Ми п’ять років перебували в опозиції й за той час, окрім усього іншого, готували відповідні документи з тих напрямів, які нам делегували виборці. І коли трапилася нагода реалізувати цю політику, в нас уже були готові документи, і ми почали працювати.

Тепер щодо вашої репліки щодо поспіху ухвалення законопроектів. Ви знаєте, я вважаю, ми не квапимося, а проходимо все з дотриманням процедури, що передбачена регламентом як парламентським законом. А те, що за минулі роки багато хто відвик у такому режимі працювати, — це проблема попереднього, а не сьогоднішнього політичного періоду. Мені здається, що навіть виборці сьогодні, бачачи, в якому ритмі працює парламент, зрештою, змінять своє ставлення до цього державного органу і позитивніше оцінюватимуть роботу депутатів, зокрема, і парламенту в цілому.

— Олександре Сергійовичу, сьогодні де-факто Україна стала президентською республікою, хоча де-юре є парламентсько-президентською. Останнім часом із вуст представників владної команди все частіше звучать заяви про можливе поєднання 31 жовтня регіональних виборів із конституційним референдумом. Сценарій «пакетного» осіннього плебісциту, на ваш погляд, реальний?

— На мою думку, серед політиків, які представляють різні партійні табори, немає розбіжностей стосовно того, що зміни, внесені до Конституції 2004 року, м’яко кажучи, необдумані...

— Але ж Партія регіонів голосувала «за»...

— Дозвольте, я закінчу думку. Так от, на мій погляд, з одного боку, ці поправки були неконституційними. З іншого — вони лише принесли розбрід у нашу державу. І, повірте мені, абсолютна більшість політиків дотримується погляду, що нам необхідно змінити це в законодавчому полі. Тому зміна Конституції неминуча, й вона буде проведена. Наш погляд полягає в тому, що ми маємо повернутися до Конституції 1996 року, яка визнана як один із кращих документів такого рівня Венеціанською комісією, та й усіма експертними керівниками європейського та світового співтовариства.

— Віктор Янукович був обраний президентом на п’ятирічний термін під повноваження, виписані в 5-му розділі чинного Основного Закону. Під час виборчої кампанії кандидат Янукович не казав про те, що в разі перемоги змінюватиме (перш за все, щодо посилення президентських повноважень) конституційні правила гри. Навряд чи українці голосували б за Кучму-2.

— Виборці голосували за президента, і коли ми говоримо про винесення питання конституційних змін на референдум (а ми саме так питання і ставимо), ми отримуємо або підтримку, або непідтримку народу. Це, власне, і є відповіддю на ту, скажімо так, обережність, яку ви сформулювали у своєму запитанні. Адже ми не йдемо таким шляхом: ухвалили рішення — і крапка. Ні, ми хочемо звернутися до людей і на референдумі підтвердити легітимізацію цього питання.

— Конституцію, як відомо, можна змінити (або затвердити нову редакцію) за наявності 300 голосів у парламенті. На момент відходу ВР на літню пленарну відпустку правляча більшість налічувала 263 депутати. До 300 не вистачає всього 37 голосів. Партія регіонів зацікавлена в коаліції трьохсот, яка відкриває широкий простір для законодавчих маневрів?

— Нам сьогодні взагалі не потрібна більшість у 300 голосів. Нам важливо, аби за окремими знаковими законами, що голосуються в парламенті, було 300 і більше голосів. Але це зовсім не означає, що одна політична сила консолідує ці голоси. Це означає, що в результаті планомірної роботи буде досягнуте компромісне рішення, що об’єднує політику нашої держави.

— Ключова подія майбутньої осені — регіональні вибори. Ідеологічний багаж, з яким піде на місцеві вибори Партія регіонів, — це...

— Це програма, з якою Президент йшов на вибори. І ми цю програму починаємо реалізовувати. Але ж минуло не так багато часу для того, щоб робити якісь оцінки. Тому, вважаю, нам немає сенсу змінювати програму Президента. Ми лише доповнимо її щодо вирішення регіональних або місцевих питань. В цілому ж, ідеологія та реформи, що були проголошені Президентом і підтримані виборцями, знайдуть віддзеркалення і під час виборів до місцевих рад.

— Ви — автор затвердженого днями ВР закону про регіональні вибори. Критики документа найчастіше відзначають два моменти. Перше — заборона йти на вибори партіям, місцеві організації яких були зареєстровані менш ніж за рік до виборів. Чи коректно настільки істотно змінювати правила виборчої гри за кілька місяців до виборів? Друге — скасування блоків призведе до партійного укрупнення, до чого Україна, а точніше — політична еліта, не готова ментально...

— Секундочку, у нас в Україні офіційно зареєстровано 182 партії.

— Де-юре так, але де-факто... Реально працює кілька десятків (якщо не менше) партійних організацій.

— Так от, для того, щоб де-юре відповідало де-факто, ми маємо дати поштовх розвитку партійної системи. І коли я вніс цей законопроект до парламенту, багато партійних лідерів задумалися над деякими питаннями, які раніше їм навіть на думку не спадали. А деякі партійні предводителі через свою недосвідченість про ці питання й зовсім не знали. Вони вважали, що партія та партійний лідер — це одне й те саме й що вийшовши на ток-шоу вони вже досягли своєї мети. Але — ні, виявляється, ще необхідно займатися структуризацією партійної організації, проводити копітку, нудну, але потрібну для громадян роботу. Не може партія бути представлена одним лідером у Києві, коли на місцях немає її представників. До кого звертатися людям на місцях, якщо раптом цей лідер опиниться біля влади?

Претензії висувають сьогодні політичні лідери, які займаються самопіаром і будують партійну роботу через ток-шоу, а не ті, хто реально займається партійним будівництвом. Тому ми маємо визначитися: або серйозно займатися структуризацією партійних організацій, і тоді такий закон сьогодні потрібний, або ми займатимемося популізмом, чим сьогодні займаються багато лідерів. Я за те, аби ми йшли шляхом розвитку цивілізованої держави, аби партійна система в нас будувалася так, як вона будується у всьому світі. Тому вважаю, що ця норма внесе своєрідний поштовх у розвиток партійних організацій у нашій державі.

182 партії офіційно зареєстровані? Зареєстровані. Є кілька десятків партій, що мають досить розвинену структуру. Будь ласка, беріть участь у виборах, у чому проблема? В будь-якому разі, позиція громадян не обмежена. Люди мають можливості визначити свої переваги у виборі тієї або іншої політичної сили. А в тому, що окремі політичні лідери виявилися неготовими до цієї ситуації, нічого страшного немає. Колись же потрібно починати реально працювати.

Щодо участі партій у виборчому процесі. До виборів у нас залишається ще кілька місяців. Із електронним варіантом закону можна було ознайомитися за бажання ще кілька місяців тому. Отже, критика тут недоречна.

— Якщо вже мова зайшла про реальну роботу, дозвольте запитання. Ви тривалий час очолювали комітет з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР. Так от, про етику. У Конституції чорним по білому написано, що депутат повинен голосувати особисто. Ми ж спостерігаємо (особливо в ході вечірніх пленарних засідань) — голосування не законодавців — їхніх карток. І хай Рада ухвалює закони хоч сотнями, цей момент не прикрашає і не додає довіри до парламенту.

— Ви знаєте, це серйозна проблема і, до речі, не лише нашого парламенту. Ця проблема не вирішена в багатьох країнах світу. Дехто намагається вирішити цю проблему, утвердивши один спеціальний день для голосування. В такому випадку цього дня збирають усіх депутатів і голосують. У нас була така практика. Проте останнім часом об’єм роботи, який необхідно виконати в парламенті, чималий, тому повертатися до цієї практики зараз було б нераціонально. І не варто також забувати про те, що, окрім роботи в сесійній залі, депутат здійснює діяльність і в інших напрямах, що відриває його від голосування в залі. Це факт. Але при цьому ми маємо враховувати ще один важливий нюанс. Перш ніж голосувати за певний закон або поправку, ці документи проходять досить серйозну експертну оцінку. Документу для того, аби потрапити на узгодження ради фракції, потрібно пройти п’ять оцінних рівнів. Потім рада фракції ухвалює остаточне рішення щодо тієї або іншої поправки або законодавчого документа. Тому в депутатів є достатньо часу і можливостей ознайомитися із законопроектом (поправками) ще до винесення питання на голосування. І, за великим рахунком, вони можуть делегувати голос своєму колезі, заздалегідь знаючи результат. Хоча ви абсолютно правильно зауважуєте, що конституційна норма, яка передбачає особисте голосування депутата, не дотримується. Проте в цій ситуації дуже й дуже складно (за той часовий період, який пройшла Україна) збудувати політичну культуру так, щоб ця проблема була вирішена. Я вважаю, ще кілька років знадобиться для того, щоб прийти до цього де-факто.

— Представники парламентської меншості в особі БЮТ та НУ-НС розробляють законопроекти, альтернативні владним, вносять поправки до запропонованих коаліцією документів. Проте в більшості випадків опозиційні пропозиції не отримують підтримки правлячої більшості. Чому?

— Я наведу вам конкретний приклад. У результаті тривалих дискусій коаліція погодилася з пропозицією опозиції — перенести на повторне друге читання один із засадничих документів — закон про референдум. Погодьтеся, це серйозне рішення, й це рішення, як мені здається, дає відповідь на ваше запитання.

Щодо цілої низки законопроектів, які ухвалюються, ми враховуємо погляд опозиції. Інша річ, коли чітко виписаний, системний законопроект вноситься до ВР, а дехто свідомо подає 700 або 1000 поправок лише для того, щоб зірвати ухвалення документа. Адже насправді в системний документ навіть одну поправку вносити проблематично, бо це в корені може змінити ситуацію і повністю порушити структуру закону. Тому, як правило, законодавець на таке не йде, вносячи хіба що технічні поправки, які не змінюють тіло закону.

— Часто доводиться чути критику, мовляв, влада внесла на розгляд ВР законопроект про місцеві вибори, про референдум, а з місцевими депутатами, мерами, а головне — виборцями документ не обговорювався.

— Це неправда. До того як закон про місцеві вибори був винесений на розгляд до сесійної зали, була проведена нарада і з губернаторами, і з мерами міст. Зокрема, за пропозицією губернаторів ми абсолютно пішли від системи, коли округи формувалися суто за кількісним принципом виборців і перейшли до системи представництва територій. Тому пропозиції, що виносилися регіональними керівниками, були враховані. Інша річ, що не всі мери брали участь в обговоренні. І тепер відсутній мер може нарікати, ось, мовляв, не запросили. Але запросити десятки тисяч мерів різних рівнів на погоджувальну роботу практично неможливо. До того ж, при підготовці цих документів враховувалася думка відповідних громадських організацій, які представляють у тому числі й мерів (Асоціація малих міст, Асоціація обласних центрів тощо).

— ВР провалила законопроект, що передбачав розмежування повноважень мера Києва та голови КМДА, якого пропонувалося призначати і звільняти Президентові за поданням Кабінету Міністрів. Які подальші плани очолюваної вами фракції в цьому питанні?

— Зараз готується новий законопроект, і, гадаю, на осінній сесії цей документ буде ухвалений.

— Саме після того, як опозиціонери зареєстрували проект постанови про звільнення віце-прем’єра Сивковича, ви заявили, що найближчим часом кадрові питання не розглядатимуться. Проте Нестора Шуфрича «пішли» ще до літніх канікул. Рада вже до осені не працюватиме в пленарному режимі. Які кадрові перестановки в уряді можливі після вересневого парламентського старту і, власне, чи будуть вони?

— Знаєте, ми повинні відрізняти відставки і перехід людей на іншу роботу. Є рішення Президента щодо скорочення державного апарату. Якщо реалізація цих завдань веде, наприклад, до скорочення посади певного віце-прем’єра, то, вважаю, це впорядкування діяльності виконавських органів. Якщо ж ми переводимо когось із співробітників, у тому числі й міністрів, на роботу в іншу сферу, де він може принести більше користі, це теж не відставка, а перехід на іншу роботу. Тому не варто робити різких оцінок. Не було помилок при призначенні в уряд. Відбувається планомірна кадрова робота, і вона проводитиметься найближчим часом. Хоча і від відставок ми не застраховані.

Давайте не забувати, що ми працюємо коаліційним урядом. У рамках коаліційного уряду представники інших політичних сил делегують свої кадри у виконавчу владу. І залежно від рівня підготовки цих кадрів ухвалюватимуться відповідні рішення. Якщо керівники будь-якого рівня справлятимуться зі своєю роботою — значить, звичайно, вони працюватимуть й надалі на цій посаді. Якщо той або інший керівник не справлятиметься зі своєю роботою, то на його місце прийдуть інші — підготовленіші. І це абсолютно нормальний підхід у будь-якій державі.

— Бюджетний процес по-українськи, як правило, непростий. Ваш прогноз: головний фінансовий кошторис на 2011 рік буде прийнятий вчасно?

— Гадаю, бюджет буде затверджений до кінця цього року. У нас не буде ситуації, коли ми ввійдемо в наступний рік, не маючи бюджету. Це принциповий підхід нашої політичної сили до цього питання.

— А в цілому, на вашу думку, майбутній осінньо-зимовий парламентський сезон пройде без потрясінь?

— Я недавно дивився засідання парламенту Південної Кореї, де йшло активне з’ясування стосунків між депутатами. З посмішкою спостерігав за процесами, які в них відбуваються, і думав про те, що будь-який парламент не застрахований від вираження емоцій у питаннях, що розбурхують суспільство. А в цілому... Ви знаєте, ми вступаємо в досить складний період реформ, перш за все, економічних. Має бути чітке розуміння, що, не провівши ці реформи, ми не поставимо країну на ті рейки, якими вона успішно рухатиметься далі. Період проведення реформ — це кілька років. Вони будуть дуже болючими. Будь-яка країна, що проводила ці реформи, стикалася з невдоволенням людей на початковому етапі. Ми ризикуємо, причому досить серйозно в цьому плані. Проте при цьому розуміємо: якщо не проведемо реформ, найближчим часом не буде іншої політичної сили, яка взяла б на себе відповідальність за їхнє проведення. Тож, розуміючи неминучість ризику, з яким зіткнемося, ми, однак, беремо на себе відповідальність за проведення реформ.

КОМЕНТАРI

Ігор КОЛІУШКО, голова 

Центру політико-правових реформ:

— В цілому прийнятий закон справляє негативне враження. Адже реформа виборчого законодавства в місцевому самоврядуванні мала б забезпечити можливість громадян обирати дієві ради, які, в першу чергу, відстоюватимуть інтереси територіальних громад. А також забезпечувати ефективне функціонування місцевого самоврядування.

В той час, як із року в рік, від одних виборів до інших, нам не вдається отримати дієву центральну владу на загальнонаціональному рівні, місцеве самоврядування і його розвиток могло б дати шанс громадянам покращувати своє життя. Цієї мети даний закон не досягає.

В ньому на 50 відсотків залишено пропорційну систему із закритими списками, які формуються партійними структурами. До цих списків громадяни не мають реального доступу, вони навіть не знають, які люди займають місця в переліку. Прізвища прочитати можна, але сформувати уявлення про те, кому належать ці прізвища, неможливо. Зазвичай це особи з обласного центру або столиці, жодним чином не причетні до даного населеного пункту.

Друга частина обирається за мажоритарною системою в одномандатних округах. Проблема в тому, що одномандатні округи є дуже залежними від адміністративного впливу. Технологія адмінресурсу на виборах, і особливо на місцевих, була добре відпрацьована до 2004 року, тому є велика небезпека владної режисури на місцевих виборах.

Набагато доцільніше було б запровадити мажоритарну систему з багатомандатними округами. В таких округах застосовувати адмінресурс набагато важче, бо вони є більшими. Крім того, виборці мають можливість вибору кількох депутатів. А це збільшує можливість проходження особи, що не заплатила за це місце, а дійсно імпонує громаді своїми заслугами.

Цілий ряд технологічних положень цього закону вказують на мотив, який рухав депутатами під час прийняття змін. Недопущення до перемоги нових політичних сил через часові обмеження щодо реєстрації місцевих осередків партій, заборона самовисування, навіть в мажоритарних округах, на посади міських, сільських, селищних голів — це такі собі драконівські норми, які показують, що основна мета нинішнього керівництва України — взяти собі побільше влади на всіх рівнях, бажано назавжди. Проте вищевказане положення дуже вигідне для найбільших опозиційних партій, таких як «Батьківщина», а не БЮТ, бо блоки також заборонені. Що, до речі, є позитивним моментом. Утім, двопартійна система — це явний негатив.

Нові сили мають шанси пройти поодиноко, що, звичайно, не вплине на загальну ситуацію в країні. Для того, щоб суттєво змінити розстановку політичних сил, треба одне з двох: або домовленість опозиційних політиків про координацію своїх дій, таким чином протидіючи на більшій території України владному адміністративному ресурсу, або самоорганізація місцевих громад і контроль за проведенням виборів. Якщо громада чітко знає, кого хоче обрати, їй це вдасться за будь-якого закону. Але проблема в тому, що високого рівня організації не мають ані опозиційні політики, ані громадяни. Проте при наполегливій роботі за кілька років певного рівня в самоорганізації досягнути цілком можливо.

Сергій ТАРАН, голова правління 

Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір»:

— Цей закон писався не під потреби суспільства, а відштовхуючись від конкретних намірів Партії регіонів сколотити собі фракції в тих регіонах і на тих територіях, де вона не має достатньої підтримки. Це робитиметься в два етапи. Перший — у ПР є розрахунок, що в тих регіонах, де їхня підтримка мінімальна, 3-4% на виборах все ж партія отримає. В раду заходять віддані члени партії, умовно назвемо їх «смотрящими». Вони формують монолітну фракцію, а потім ця маленька фракція, використовуючи методи Верховної Ради, перекуповує мажоритарщиків, формуючи більшість «тушками». Таким чином ПР розраховує отримати більшість чи принаймні сильні фракції навіть у тих регіонах, де немає підтримки в місцевих органах влади. Це викликає певний спротив у суспільстві, оскільки зрозуміло, що результат буде такий, як у Верховній Раді, — сформується більшість, за яку не голосували.

І другий момент. Формування органів місцевої влади шляхом «50 на 50» передбачає укрупнення виборчих дільниць. А це означає, що вартість кампанії на цих дільницях буде вищою, ніж була досі. Наприклад, умовно кажучи, якби була виборча кампанія в Київську міську раду, вона б коштувала від 300 тисяч умовних одиниць. Зрозуміло, що не може взяти участь у такій кампанії звичайний вчитель, лікар або інша людина, яка має авторитет у громадськості. Цей закон створює умови, за яких претендувати на мандат може лише людина, яка має достатньо грошей. Таким чином сам принцип місцевого самоврядування, коли обирають авторитетну людину, а не ту, яка має гроші, порушений.

Новий закон акумулює те найгірше, що є в мажоритарній та пропорційній виборчих системах. Все краще відкидає, створюючи суміш, яка не працює на розвиток місцевого самоврядування.

Я прогнозую, що на цих виборах буде дуже низька явка виборців на дільниці. Цей фактор при будь-якій владі працює на неї, оскільки дає можливість активувати ті механізми, які є не зовсім чесними під час виборів.

Можна ще говорити про те, що в законі не прописано чіткого механізму відкликання депутатів. А це серйозна допомога у формуванні «коаліції тушок», тому що, якби можна було відкликати депутатів, позиція «тушки» могла б погано закінчитися для такого депутата. Вад закон має дуже багато, а те, що сформовані у радах фракції не відповідатимуть реальному волевиявленню, підриває саму суть виборів та демократії.

Володимир ЛУПАЦІЙ, політолог, директор 

Центру соціальних досліджень «Софія»:

— До позитивних моментів прийнятого закону можна віднести лише той факт, що місцеві вибори таки відбудуться, тобто Україна хоча б по формі повернеться до конституційного й правового поля.

Негатив же стосується загального підходу українських політиків до формування політичної системи України. Неможливо прийняти нормальний закон про місцеві вибори, не беручи до уваги його місце в загальному контексті реформування та оптимізації діяльності політичної системи. На сьогодні досі не поставлено на політичному рівні питання про повернення до реформування політичної системи. Ті дисбаланси, які є в політичній системі, повинні вирішуватися на системному рівні. Тільки в цьому контексті можна розглядати закон про місцеві вибори. У нас фактично відбувається самозамкнення політичної системи і неможливість проникнення в неї нових політичних сил. Цей закон цьому сприяє.

Якщо на місцевому рівні отримують можливість бути представленими лише дві політичні сили, навряд чи це буде сприяти політичній стабілізації. По-перше, Україна — багатоукладна країна, а по-друге, існує велика відмінність в характері економічного та соціального розвитку регіонів. Саме ці два фактори визначають, що політична система України не може бути збалансованою в умовах двопартійності. Це є критерієм виборчого законодавства як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях. Думаю, закон про місцеві вибори скоріше прийнятий по інерції, а не з міркувань бачення стратегії реформування політичної системи. Крім того, він неадекватно реагує на новий розклад політичних сил у суспільстві.

Володимир КВУРТ, секретар 

Львівської міської ради:

— На жаль, законопроект «Про вибори до місцевих органів влади» стоїть у ланцюжку поступових, системних кроків з узурпації влади в Україні. Насправді ревізується що завгодно, але не проект успішної України: проект «Росія-2», проект «Колонія», але не проект «Держава». На жаль, останній законопроект — це крок на знищення місцевого самоврядування. Попри всі лозунги, попри всі заяви. Одначе головна прикрість не в тому, що цей законопроект прийняли Партія регіонів разом із комуністами та блоком Литвина. Найприкріше, що це відбувалося за мовчазної згоди як «Нашої України», так і Блоку Тимошенко. Мені чомусь спадає на думку, що, якби на місці коаліції були БЮТ та «Наша Україна», вони теж прийняли б такий документ. Цей документ, на моє глибоке переконання, ставить за мету законсервувати владу в Україні. Пригадайте виступи і оклики, що були озвучені ще три роки тому до тодішньої коаліції: «Панове, приймайте законопроект. Не затягуйте з датою виборів. Давайте напрацюємо документ — зрештою, навіть той, котрий готував Ключковський». Мова йшла про Виборчий кодекс, в якому були узгоджені різні документи, що стосуються виборчого законодавства. Був час, йшло обговорення, але, на жаль, коли дійшло до дати виборів, знову гору взяла політична доцільність: порушення Європейської хартії місцевого самоврядування, нехтування рекомендаціями Венеціанської комісії. Тому маємо те, що маємо.

Законопроект, окрім цього, скерований і проти нових партій, точніше, — проти лідерів, які пробують сформувати якійсь інший політичний рух. Це, в першу чергу, стосується партій Яценюка, Гриценка і, хай як це дивно звучить, Тігіпка. Тому вихід один: об’єднувати свої зусилля, пробувати домовлятися, використовувати ті партії, які йдуть на співпрацю. Львівська обласна організація партії «Пора» готова дати місця чи навіть погодити спільний список на базі «Пори». Має бути одна-єдина умова: щоб наші партнери розділяли наші моральні цінності в царині економіки і патріотизм, коли ми говоримо про державність.

Андрій ПАВЕЛКО, керівник 

Дніпропетровської обласної організації «Фронт змін»:

— Антидемократичність нового закону очевидна — він штучно обмежує кількість партій, які можуть брати участь у місцевих виборах, і, таким чином, цей закон, кінець кінцем, утискає конституційні права громадян. На минулих президентських виборах за нашого лідера Арсенія Яценюка проголосували близько 2 млн. виборців, але тепер, за допомогою хитрощів, старі партії, що входять до коаліції, спробують перерозподілити ці голоси на себе й відсікти від виборчого процесу нові політичні сили. Перш за все, йдеться про норму, згідно з якою у виборах зможуть взяти участь лише ті місцеві партійні організації, які були зареєстровані не менш ніж за рік до дня голосування. Для «Фронту змін» це означає, що із 682 зареєстрованих міських і 27 обласних організацій у виборах візьмуть участь лише 18 обласних парторганізацій, які зможуть висунути кандидатів у обласні ради. Вельми сумнівною видається і норма про те, що висувати кандидатів на мажоритарні округи можуть лише партії. На мій погляд, це суперечить Конституції. Не менш дискримінаційним є і положення про формування виборчих комісій лише з представників парламентських партій. При цьому соцопитування свідчать: якби зараз проводилися парламентські вибори, то партія Литвина та КПУ не подолали б тривідсоткового бар’єра. Крім того, ця норма вже тому підозріла, що в такому положенні проконтролювати чесність виборів і підрахунок голосів буде вельми непросто. Недемократичне також, на мій погляд, положення, за яким кандидати на посаду міського голови повинні висуватися від партій. Таким чином, усіх майбутніх мерів заганяють під контроль партійних босів для того, щоб сформувати слухняну вертикаль виконавчої влади від верху до низу. Загалом, не хотілося б смішити Європу тим, що в Україні встановлюють таке ручне керівництво політичним життям. Адже не можна напередодні кожних виборів постійно міняти правила.

Рефат ЧУБАРОВ, заступник голови 

меджлісу кримськотатарського народу, президент 

Всесвітнього конгресу кримських татар:

— Без сумніву, народні депутати України, які проголосували за прийняття закону про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у вигляді, якому пропонується підписати Президентові, не тільки виявили відверту зневагу до суспільства, але й унеможливили залучення до органів місцевого самоврядування людей достойних та авторитетних, які б піклувалися, в першу чергу, про інтереси громади, але не партій.

В умовах кримської специфіки, яка характеризується актуальністю проблем інтеграції кримських татар, в тому числі й у сфері самоврядування, пропонована система обрання набагато зменшить їхню представленість у органах місцевого самоврядування.

Отже, замість пошуку через виборчі закони нових правових шляхів щодо згуртовування місцевих громад, що складаються з людей різних культур, національностей та віросповідань, тобто так, як це робиться у багатьох європейських країнах, матиме суттєвий крок назад, наслідком якого буде тотальне розчарування людьми владою — владою, до обрання якої вони менше всього мали відношення.

Упевнений, що затверджена виборча система, в тому числі — з причин ігнорування необхідності ефективних інструментів залучення представників різних етнічних спільнот, особливо в місцях їхнього компактного проживання (кримські татари, угорці, румуни), мала б бути не затверджена Президентом України.

Але, швидше за все, цього не буде. І справа не стільки в Президентові, скільки в тих, хто є «акціонерами» чинної коаліції у Верховній Раді України. В тому числі — й Народної партії України, яку очолює Литвин.

Наталія Ромашова, «День» №121, 13 липня 2010 р.

//www.day.kiev.ua/302500

//file.liga.net/person/365-aleksandr-efremov.html

08.07.2010 Олександр Палій. Закон про референдум: як розшматувати, одурити і залишити щасливими 

03.07.2010 Олександр Лавринович. Якщо закон про референдум буде ухвалений, щодо нікчемного закону про внесення змін до Конституції може бути застосоване народне вето 

10.06.2010 Сергій Головатий. Вища рада юстиції - це «гестапо» 

05.06.2010 Сергій Рахманін. Чорний квадрат Януковича 

03.06.2010 Виталий Червоненко. Не меняют своих взглядов только дураки 

09.02.2010 Віктор Мусіяка. Щоб розширити свої повноваження, Президентові потрібно буде провести три референдуми

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ /«День»