четвер, 21 червня 2012 р.

Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на першому засіданні Конституційної Асамблеї 2012


Шановний Президенте! Шановні члени Конституційної Асамблеї!

Участь у цьому установчому засіданні Президента України – красномовне свідчення того, що обговорюване питання є питанням першорядної державної ваги.

Очевидно, є всі підстави констатувати, що Конституція 1996 року свою відповідальну і важливу місію виконала: вона дозволила зберегти країну і провести її на загалом цивілізаційних засадах через найскладніший етап творення державності і суспільства. Вона стала визнаним документом для усіх суспільно-політичних рівнів. Підтвердження цьому – постійна апеляція до Конституції – людей і політиків, влади і опозиції.

Водночас, очевидним є те, що потенціал чинної Конституції згасає. Можна навіть стверджувати, що підривається її легітимність. Хоча б з огляду на ту обставину, що життя вимагає прийняття законів, які б відповідали потребам часу, а відтак вони часто-густо входять у суперечність з Конституцією. Постає дилема - або припасовувати ці закони до Конституції, прирікаючи їх на недієвість, або приймати рішення, які суперечать Конституції. Зокрема, це видно на прикладі кодексів, необхідність у яких є вкрай нагальною.

Звісно, на чинній Конституції позначилося те, що протягом ІІІ-V скликань Верховної Ради суб’єктами права конституційного подання було внесено 27 законопроектів до окремих статей Конституції, які носили переважно політичний характер. Не слід виключати й тієї причини, що у нас значною мірою все ще ставляться до Конституції ритуально, вибірково для обстоювання власної чи корпоративно-партійної позиції. Це добре видно на прикладі процесів, які відбуваються у Верховній Раді України: якщо потрібно затаврувати опонента, береться та чи інша стаття, і навпаки.

Багато вже сказано і про загальні вади Конституції 1996 року. Про них говорив і Президент. Це умови, в яких створювалася і приймалася Конституція. Як правило, усі доленосні рішення в Україні приймаються через конфлікт і на пікові конфлікту. Зрозуміло, що такі рішення мають компромісний характер - компромісний для політиків. І не довершений для країни та суспільства.

Сьогодні є унікальна можливість працювати, так би мовити, за штатних умов.

Змінився темп життя. Конституція за ним не встигає. За великим рахунком, для реального життя вона не надто пристосована. Давайте скажемо відверто, що коли Конституція приймалася, доводилося узгоджувати різні інтереси, які не завжди співпадали з потребами людей. Отже, Конституцію потрібно змінювати, незалежно від політичних настроїв чи установок. Маю на увазі політичних. Інакше її змінить саме життя. Тим більше що у цьому питанні начебто є консенсус: практично всі політики і політичні сили, які мають певне визнання у суспільстві, говорять про необхідність продовження конституційного процесу. Правда, при цьому у кожного є свій підхід і своє бачення обсягу змін.

На порядку денному стоїть надзавдання - перезавантаження країни. У тому числі через перезавантаження Конституції.

У цьому я бачу глибокий сенс, призначення і покликання ініційованої Президентом Конституційної Асамблеї.

Підстави для її роботи бачаться такими:

- Конституція вже не відповідає сучасному рівню суспільних відносин та світових і регіональних викликів для світу і України. Українське суспільство і світ пішли вперед. Маємо відчуження влади від народу і відсутність можливості суспільства й людей впливати на державні інститути, впливати на владу;

- у Конституції не прописані гарантії прав і свобод. У цій частині документ абстрактний і не працюючий: права і свободи є, а як забезпечити їх реалізацію, у Конституції нічого не сказано;

- Конституція містить суперечливі конструкції. Більш предметного визначення і окреслення потребують визначення повноважень інститутів влади. Це для нас найскладніша проблема. Маємо непрацююче самоврядування. Воно не може працювати на нинішній конституційній основі.

Конституція України унікальна у тому плані, що вона сама визначає процедуру внесення конституційних змін. З точки зору процедур – це жорстка Конституція. Маю на увазі те, що вона містить жорсткі процедури і особливі вимоги до конституційних законів і зміни Конституції.

Реальним є три способи конституційних змін. Це постійне тлумачення конституційних норм і надання їм таким чином нового життя, нового сенсу. За приклад у цьому може слугувати американська Конституція -  за час її існування в Конгрес було внесено майже п’ять тисяч поправок, з них реально схвалено палатами 33, а ратифіковано 27, нині діє 26. До певної міри таку функцію сьогодні виконує Конституційний Суд України. Другий спосіб - це внесення змін та поправок до Конституції і третій - прийняття нової Конституції.

Тому головне зараз – визначити бачення обсягу змін. А отже, це головне покликання Конституційної Асамблеї. Потрібен консенсус у розумінні того, що саме вимагає змін. Консенсус, що відповідає суспільним потребам, а не відбиває домінуючу на даний момент точку зору. Тобто потрібен «новий консенсус». Тоді конституційна реформа матиме фундаментальний характер.

Тепер щодо Конституційної Асамблеї. Конституційна Асамблея може існувати як установчі збори і як дорадчий орган. Про це ще у 1918 році писав М.Грушевський у своїй статті «Установчі збори чи парламент». У першому випадку, якби Конституційна Асамблея отримала повноваження установчих зборів, це було б продовженням революційного періоду українського життя.

Для нинішнього періоду прийнятною є діяльність Конституційної Асамблеї виключно як дорадчого органу при Президентові України. Насамперед, як мені бачиться, Конституційна Асамблея повинна стати відкритою дискусійною площадкою для загальноукраїнського діалогу щодо стану та перспектив розвитку країни. Це ключове завдання, тим більше, цілком очевидно, що Верховна Рада, яка вже давно перебуває у передвиборчому стані, не може за таких обставин відігравати таку, органічно притаманну їй роль.

Лише на цій основі, із залученням кращих інтелектуальних сил держави, можна реалізувати головне призначення Конституційної Асамблеї - розробити стратегію реформування Основного закону і опрацювати власне проект, запропонувати його суспільству для справді всенародного обговорення. За наслідками такої роботи у Президента буде можливість подати до Верховної Ради документ, який би відповідав часу, сьогоденню і перспективним потребам українського народу. Документ, який матиме суспільну підтримку.

Шановні учасники засідання Конституційної Асамблеї!

У свій час Микола Бердяєв зазначив: держава існує не для того, щоб перетворювати земне життя на рай, а для того, щоб завадити йому остаточно перетворитися на пекло. Перефразовуючи ці слова, скажу: працюючи над проектом змін до Конституції, слід пам’ятати очевидне - жодна Конституція ще не забезпечила щасливого життя, особливо якщо немає волі і прагнення її виконувати. Переконаний, що нам потрібно продемонструвати єдність в діалозі та дискусіях, для того щоб запропонувати узгоджені життєво необхідні конституційні засади для України. Підтримую позицію Президента щодо природного конституційного процесу, який запропонований за допомогою Конституційної Асамблеї.

Впевнений, що склад Конституційної Асамблеї відповідає цьому високому покликанню і призначенню - забезпечити нормальну політичну реформу для України.

Дякую.

21 червня 2012 р. 
//chairman-lytvyn.rada.gov.ua/news/appearances_publications
/appearances/53018.html  
Опубліковано о 14:30
Мітки:

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)