понеділок, 2 липня 2012 р.

Адам Мартинюк: Луцьк не тягне на центр Волинської області


Конституція і 
Конституційна Асамблея

Днями в Адміністрації Президента відбулося перше засідання Конституційної Асамблеї, створеної для зміни Конституції України. Але, не встигла Асамблея запрацювати, як навколо неї виникли дискусії і конфлікти. Багато політичних сил заявили, що після створення такого дорадчого органу парламент втратить право вносити зміни в Конституцію. А опозиція переконує, що Президент намагається змінити Основний закон країни «під себе».

Про те, якими повноваженнями наділена Конституційна Асамблея і яким може бути результат її роботи, з журналістами поділився думками один з лідерів українського парламентаризму, Перший заступник Голови Верховної Ради України, член Президії ЦК КПУ Адам Іванович Мартинюк, який бере участь у роботі Асамблеї від Комуністичної партії України.

- Адаме Івановичу, щодо Конституційної Асамблеї… Потрібна вона чи не потрібна?

- Конституційна Асамблея в такому вигляді, як вона створена, я не заперечую, що потрібна. Бо дуже багато йшло дискусій, навколо того, що таке Конституційна Асамблея.

Можливо правильно, можливо не зовсім, ми скористалися цією назвою дещо не за призначенням, бо в уяві конституціалістів, Конституційна Асамблея – це той орган, який приймає Конституцію. Інколи в тій чи іншій державі скликається Конституційна Асамблея, виборці обирають делегатів на цю Конституційну Асамблею, або вони призначаються якимось іншим чином. По різному є, залежно, як закон виписаний. І завдання цієї Конституційної Асамблеї прийняти Конституцію.

Ми ж пішли дещо іншим шляхом - на Конституційну Асамблею поклали завдання підготувати проект змін до Конституції. Тобто, вона створена як певний допоміжний орган при Президентові держави, на що Президент має законне конституційне право.

Так що в такому вигляді, як вона створена і починає діяти, Конституційна Асамблея абсолютно в конституційному полі. Єдине, що є трошки зауважень до назви, ну але ніхто ж не забороняє використовувати ту чи іншу назву.

- Які завдання стоять перед Конституційною Асамблеєю?

- Завдання Конституційної Асамблеї підготувати зміни до Конституції України, подати їх на підпис Президенту. За діючим Основним законом України зміни в Конституції може ініціювати або сам Президент, або не менше, як 150 народних депутатів. А в роботі Конституційної Асамблеї беруть участь і фахівці, і політичні сили представлені в Парламенті.

- Але не всі?

- Ті, хто виявив бажання, бо опозиція не пішла. Я, наприклад, при всій повазі до опозиційної діяльності, не можу поділити їхньої точки зору, що, мовляв, ми не підемо. Навпаки треба йти, навіть якщо ти знаходишся в опозиції. По-перше ти повинен знати ситуацію, по-друге ти, якщо маєш свої погляди, то намагайся відстояти їх там і переконати, що не так Конституцію треба написати, а по іншому, в іншому ракурсі.

Так що я однозначно засуджую дії опозиції, яка не хоче брати участі цій справі. Навпаки, якщо є бажання, треба докласти зусилля і талант, в тому числі і свій розумовий потенціал. Докажіть, що так краще, ніж по іншому.

- Які дальші кроки після вироблення рекомендацій Конституційною Асамблеєю?

- Після того Президент повинен подавати ці зміни до Конституції у Парламент. І це також добре, бо були побоювання, що, мовляв, сама ця Конституційна Асамблея їх якимось чином прийме чи винесе на Всенародний референдум.

Всенародного референдуму не треба боятися по одній простій причині: дивлячись куди будуть вноситись зміни. Бо нинішня Конституція передбачає, що якщо вносяться зміни до першого, третього і тринадцятого розділів Конституції, то обов’язково ці зміни треба ще винести і на Всеукраїнський референдум. А якщо будуть серйозні зміни, то вони обов’язково і в ці розділи будуть вноситись, тобто референдуму нам не минути, бо це конституційна вимога провести референдум.

- Як швидко буде це зроблено?

- Важко сказати. Це не так легко робити і швидко це робити теж не варто.

Я переконаний, що парламент цього скликання не буде їх розглядати, бо зміни в Конституцію вносяться мінімум на двох сесіях. Спочатку на одній сесії треба попередньо їх ухвалити, а ми вже цю десяту сесію закінчуємо у липні місяці. А наступна починається в перший вівторок вересня, а там уже триватиме виборча кампанія. Буде технічно неможливим внесення змін до Конституції до виборів, навіть тих змін, які зараз деякі депутати вносили і які ми обговорюємо. Я не бачу реального шансу, що вони будуть, не говорячи вже про те, над чим працює Конституційна Асамблея. Так що швидше за все це вже буде робота для майбутнього парламенту і далеко не першого року.

- А чи потрібні взагалі зміни до Конституції?

- Те що вносити зміни в Конституцію потрібно, поза всяким сумнівом. І передусім ті, що стосуються нашого базового рівня - районної та обласної ланки. Бо тут продовжує існувати двовладдя. Тут є і адміністрації, які не залежать від народу, а призначаються Президентом і є обрані народом представницькі органи влади, районні чи обласні ради.

Мабуть, треба якщо й залишати адміністрації як орган влади, то лише на обласному рівні, але не з такими функціями як сьогодні. Вони повинні виконувати функції типу префекта, бути як наглядач від імені гаранта Конституції за дотриманням Конституції і законів на ввіреній території. І не більше.

А в районі взагалі адміністрації не повинні існувати, а повинні існувати виконкоми.

Це те, що найбільше потрібно і про що найбільше говорять. Мовляв ми повинні наближатись до європейського зразка управління державою, передати місцевому самоуправлінню більше влади.

Можливі і інші зміни, в першу чергу те, що стосується форми правління державою: чи вона чисто президентська, чи президентсько-парламентська, чи, чисто парламентська, чи парламентсько-президентська.

Ми вже пробували різні форми, я не виключаю, що знову можуть бути якісь нововведення. Проте, на чому ж зупинитися сьогодні? Чи може знову повернутися до того, що було до 2011 року, коли існувала парламентсько-президентська держава. Все-таки парламент мав певні функції і можливості впливати на розвиток подій у державі.

Я не виключаю, що знову може повстати питання про двопалатний парламент. Я не є прихильником цієї ідеї по одній простій причині, що я виступаю за унітарність нашої держави. А хочемо ми чи не хочемо, двопалатний парламент уже веде, особливо в наших умовах, до формування децентралізації і до формування федеративної держави. А федеративна держава в наших умовах буде сприяти не зміцненню держави. Навпаки, це будуть відцентрові сили, як свідчить наша історія і виходячи з нашого менталітету. Хоча, наскільки мені відомо, поки що ці теми не йдуть на першому місці.

- Хто бере участь у роботі Конституційної Асамблеї?

- Склад Конституційної Асамблеї був затверджений Президентом. Там дійсно представлені найкращі представники і юридичної науки, там не тільки політики будуть писати Конституцію, а люди, які знають у цьому толк. Тобто, можливо вона буде менш заполітизована, аніж парламент. Але написати проект це одне, а що з цього вийде в кінцевому результаті - інше. Бо для змін у Конституції потрібно мінімум 300 голосів, бо потрібна ще підтримка на референдумі, адже я не виключаю, що треба буде, як я уже говорив, вносити зміни до цих 1, 3-го і 13 розділів Основного Закону. Так що це - тривалий процес.

- Адаме Івановичу, а адміністративна реформа передбачається: зміна кількості областей, територіальний поділ?

- Так. Адміністративно-територіальний устрій передбачається Конституцією. Устрій, тобто назви областей, регіонів і так далі, все це записано в Конституції і це тільки конституційна норма.

Я не виключаю такого варіанту, що зміни можливі. Але перш ніж внести їх в Конституцію, напевно будуть якісь передумови для широкого громадського обговорення про те, яким чином це робити. Бо розмови ідуть щоб скоротити кількість областей, укрупнити управління.

Наприклад, повернутися до історичної Волині. Я не проти, якщо центр буде в Луцьку. Але, розумієте, географічно Луцьк не тягне на центр Волинської області, якщо туди входитиме Волинська, Рівненська, Житомирська, частина Хмельницької області, частина Вінницької області, частина Тернопільської області. Але це буде ще чи ні, неясно.

Перше, коли заходить мова про адміністративно-територіальну реформу, то говориться про укрупнення районів.

Я з цим теж не поспішав би, бо пам’ятаю, а старші віком люди ще краще пам’ятають, що було, коли М. Хрущов таку реформу провів - коли з трьох районів робили один. До цього часу це ще відхаркується, вибачте. Бо там, де був районний центр, він розвивався, а там, де не було, то колишні райцентри так селищами невеличкими і залишилися. Хоча з того часу пройшло уже 40 років, але піднятися досить важко.

Так що подібні зміни також поки що на рівні розмов і дискусій. Звичайно, якщо буде виписано укрупнення областей, то логічно воно потягне за собою і нижню ланку.

- Дякуємо за розмову.

02.07.2012
//www.lc.cominformua.com/index.php/razdeli/aktualnie-novosti/item/433-konstitutsiya-i-konstitutsiyna-asambleya

Немає коментарів: