Павло Мовчан: Ті хто керує процесами в країні, діють, як самогубці

Мені кажуть, що мене немає

Інтерв’ю з головою Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, народним депутатом Павлом Мовчаном вийшло дуже емоційним. Ми говорили про кипуче нині мовне питання, і відчувалося, що на душі у нього справді «накипіло». На думку Мовчана, якщо нинішні політики допустять здачу позицій української мови, цього їм не простять ні живі, ні мертві.

- На цьому пленарному тижні представники Партії регіонів обіцяють розглянути та прийняти в другому читанні мовний законопроект Колесниченка - Ківалова. Який ваш прогноз подій у сесійній залі?

- Не хочу говорити про ті сюжети, які вони готують. Ніхто не приховує, що мовне питання пов’язують з економічним – з російсько-українськими газовими стосунками. Мова в обмін на знижки. Але як можна такі несумірні речі ставити на терези? Сьогодні здаєш мову, завтра – державу. Післязавтра – перспективу на твоє власне життя.

Утім, зараз атака прихильників русифікації загальмувалася. І мені важко сказати, чи їх протест українців зупиняє, чи сам російський президент Путін, який не вдовольняється вирішенням лише мовного питання. Вимоги його, я так розумію, набагато ширші, і стосуються передовсім геополітики. Плюс – «Юлі – волю!».

На жаль, ті хто керує процесами в країні, діють, як самогубці. В них наче жодного аналітика нема. Я не знаю, що там Єрмолаєв (політолог Андрій Єрмолаєв, директор Національного інституту стратегічних досліджень – ред.) робить, і кого вони слухають взагалі. Кого слухає перша особа – адже все залежить від неї.

Вибудували ж систему, коли все вирішує один. Хоча не можна сказати, що президент Янукович не свідомий того, що чиниться у мовній сфері. Тому я не виключаю, що цей законопроект перенесуть на наступну сесію.

- В чому його найголовніша небезпека?

- Давайте згадаємо історію. Що було в основі придністровського конфлікту? Поміняли абетку – кирилицю на латинку, і почалася війна. З тисячами загиблих. А по цьому законопроекту практично кожен населений пункт перетвориться на фронтову зону. 10% населення будуть визначати долю 90% .

- Здається, там передбачено, що рішення прийматимуть місцеві ради – про введення в офіційний ужиток тої чи іншої мови.

- 10% начальницького люду в тому чи іншому населеному пункті назбирується – депутати та всі інші, от і все. І думку 90% просто «пох..рять».

- Треба, щоб вони наважились проти своєї громади піти…

- Так уже наважились – з законом в першому читанні. Вони пішли проти Конституції. Питання лише - чи є у них стрими?

- Відомо, що до цього законопроекту подано чимало правок.

- Там все треба правити. Починаючи від заголовку. Тому що не може закон визначати засади мовної політики, які визначені Конституцією, 10 статтею. І так по кожному пункту.

- Може, документ вдасться так поправити, що на виході він всіх більш-менш влаштує – і владу, і опозицію?

- Ні, так не вийде. Вони мають обкатаний механізм голосування. Ви що, не бачили? Є набір карток, і кожен грає за кількома пультами. Де їм треба, вони набирають необхідну кількість голосів, а жодної правки від опозиції не пропускають.

- А домовитися не можна?

- З ким домовитися?

- З владою. Вона ж об’єктивно зацікавлена, щоб країна не розвалилася в кінці-кінців.

- Та їм це до «лампочки»! Якщо вони йдуть напролом, то очевидно, прораховані всі алгоритми. З Юлею ж вони напролом пішли! А були застереження – не робіть цього. Бо в них відчуття сили. Вони вважають, що сила все вирішує. Не сила розуму. А просто сила. От є у них сила – картки, які вони контролюють, і більш їм нічого не треба. 71 депутат був відсутній із тих, хто проголосував за цей закон в першому читанні. Якісь 170 депутатів вирішили конституційне питання. Та й що їм з того?

Це не випадково, до речі, що одночасно з розглядом у Верховній Раді мовного питання запрацювала Конституційна асамблея. Все координується з єдиного центру. Головна мета – відновлення потуги російської імперії.

- В чому саме полягає зв'язок між цими двома питаннями – мовним та Конституційної асамблеї?

- Вони хочуть перезаснувати українську державу. Всі конституційні статті, через які не можна здати суверенітет, планується вилучати. Звичайно, сила російська без нас неможлива – ні в демографічному, ні в геополітичному плані. Як сказав колись Володимир Черняк, війна за Україну йтиме ще не одне десятиліття.

- На днях ви подали законопроект про внесення змін до закону «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов». В якому пропонується застосовувати Хартію до ряду мов (болгарської, гагаузької, кримськотатарської, молдавської, новогрецької, ромської, румунської,угорської), але не до російської. На якій підставі ви робите для російської мови виключення?

- А на яких підставах вона має бути в цьому списку?

- Це ж мова національної меншини.

- Якої меншини?

- Росіян.

- Почитайте Хартію. Кого вона покликана захищати? Мови, що опинились під загрозою. Але російська мова в нас домінуюча. Вона розвивається. Заполонила усе телебачення. У нас нема жодного повноформатного українського телеканалу. Окрім хіба «Культури», якого бачать вночі. Але це більше канал для Пирогово, ніж для всієї України. Про Перший національний і говорити нічого. І це – в Києві. А на сході та півдні українські телебачення, радіо та преса зникли взагалі.

На таке не наважувалися навіть Йосип Віссаріонович, Микита Сергійович та Леонід Ілліч. Нинішні можновладці вважають, що української там зовсім не потрібно. І що треба лиш узаконити панування російської.

А як нам бути?! Як мені бути?! Які мої права? Я хочу слухати українську пісню. Я хочу читати українську книгу. Скільки у нас відсотків українських книг? 7%! Я шукаю в кіосках українську газету, і знаходжу аж три із сотні видань. Після цього ви мене питаєте, чому я не пропоную окремим пунктом захищати те, що мене губить, що мене позбавляє моїх прав?! З російською мовою все прекрасно. А коли буде так з українською?

- Воно-то так, але якийсь формальний статус російській мові треба надати?

- Саме тому я російську не включав у перелік мов, які треба захищати - бо вона всюди. В неї є статус – «Велика російська мова». Яка має велику російську державу, де вона є пануючою. Росія, до речі, не ратифікувала Хартію. Тому що тоді росіянам довелося б захищати і татарів, і алтайців, і всіх інших.

Яка у нас державна мова, якщо перші особи розмовляють російською? Підіть в адміністрацію президента чи в Кабмін – від першого поверху до останнього. Яку ви мову почуєте?

Раніше казали: треба вивчати державну, тому що це потрібно для кар’єри. Тепер це вже не мотивація. Всім дозволено порушувати 10 статтю Конституції, на кожному кроці. Хоча це норма прямої дії.

В результаті Україна перетворюється на матеріал для «Русского мира». Так, це хороший матеріал. Якщо згадати історію, то Сибір і Забайкалля першими освоювали українці.

- Інша сторона каже наступне: нам не подобається, що нас силою примушують вчити українську.

- Так, їм не подобається, що є українська держава. «Потому что Киев – это мать городов русских!» Тому що Петро І та Катерина хотіли перенести столицю Російської імперії сюди, на територію України – почали будувати Новомосковськ. Тому що нас, українців, нема і не було, нас придумали! І нашу історію придумали. Ось - їхня філософія! Як я з цим можу миритися – коли мені кажуть, що мене нема?!

- Може, краще іншу тактику вибрати – просто популяризувати українську. Так, щоб російськомовні, включаючи можновладців, самі нею говорити захотіли?

- Та перестаньте! Якщо вони не хочуть нашої держави, якщо їм «Русский мир» подавай – що вони захочуть?! Знаєте, що казав російський філософ Ільїн про націоналізм? «Национализм – это чувство почвы». Я з ним повністю згоден. Це спорідненість з традицією, з історією.

Чому мене позбавляють моєї родової пам’яті, яка передається через мову, моєї причетності до цієї землі?! Ви пограбували нас, живих – добре, розкошуйте. Та не чіпайте мертвих. Не чіпаєте могил моїх предків! Якщо вони не пустили Кіра і Дарія, якщо вони чинили опір загарбникам в різні часи доісторичні, потім в християнські часи боронили цю землю, і мільйони оборонців лежать мертвими, як можна казати, що їх не було?!

«Это мы сюда пришли, так исторически сложилось!» - ось фактично єдиний аргумент, який можуть висловити прихильники русифікації.

Предків теперішніх носіїв російської в 1933 році завозили в Україну ешелонами – з Курщини зокрема. Тільки печі охололи - як українці з голоду повмирали, і їх туди заселяли. Хоча самі вони, звичайно не винуваті були – що їх сюди привезли. Якщо живі не спроможні захистити мову пращурів, то мертві не дозволять її знищити.

Це - серйозні матерії, над якими не замислюються ні влада, ні олігархи. Вони ходять в Лавру, Богові свічку ставлять, і не розуміють, що Бог – це слово! Їм здається, що це все так просто. Думають - прийшли до влади, тепер треба закріпитися на цьому плацдармі. Не буде цього. Мова – це те, що їх змете. Як це станеться – не скажу. У Господа Бога свої шляхи, про які він нікому не говорить.

Якщо треба було, щоб той Союз розвалився – знайшлися шляхи. Тому що Господь-Бог вирішив: край! Був один цікавий епізод в історії СРСР. У 1964 році змінили російський правопис у відповідності з вимовою на малій батьківщині Микити Сергійовича. Замість «зайцы»и «огурцы» тепер треба було писати: «зайци», «огурци». У тому ж, 1964 році, закінчилася доба Хрущова. Тому що він зачепив субстанцію неймовірної глибини. Що таке слово, що таке логос? Я досліджую природу слова, і створив на цю тему 68 фільмів. Ми несемо в своїх ДНК мовну інформацію. Ми вже запрограмовані бути з певним артикуляційним апаратом, з фрикативним «г».

Найпереконливішим прикладом того, що мова - це господня справа, є відродження івриту в Ізраїлі. Носіями його були одиниці. Сьогодні ця мова є найглибшим інтеграційний механізмом єврейської держави. Відродження мови та держави відбувалися синхронно. Різноетнічні групи іудеїв - європейських, близько- та далекосхідних, африканських, зліпилися докупи завдяки мовному чиннику. Мова – це обруч, який тримає націю, це матриця Господня. Вона об’єднує будь-який народ – і тих же росіян, наприклад. А в нас її хочуть відібрати. Та ніколи в житті. Земля горітиме під їхніми ногами!

- Що на ваш погляд треба зробити, щоб українська мова була захищена?

- Для початку представникам влади слід було б зрозуміти те, що під кінець правління зрозумів Леонід Кучма. Що Україна - не Росія. Тоді і Єфремов, і Чечетов, і всі інші згадають, як вони колись чудово розмовляли українською. І просто виконувати Конституцію України.

Не руште мови! За нею стоять тисячі поколінь. Мільйони і мільйони мертвих. Мова формується тисячоліттями. Моя мова - це моя історія, це моя земля, мої предки, моя кров, це мої генетичні лінії, мої висхідні, це моя вертикаль і горизонталь…

Знаєте урок Печерських пагорбів? Я маю на увазі Аскольдову могилу. Колись там був найпрестижніший цвинтар. Якщо ви глянете на старі знімки, то побачите дуже багаті склепи і каплички. Там вся царська знать лежала. Де те все тепер? Це що, прийшли українці з лопатами? Ні, це прийшов час. Це Господь прийшов, і все змів. Так і з тими буде, хто на нашу мову посягає. Бо наша справа Господня!

02.07.2012

Розмовляв Володимир Сонюк, «Оглядач»

//obozrevatel.com/interview/98540-movchan-meni-kazhut-scho-mene-nema.htm