пʼятниця, 4 лютого 2011 р.

Сергій Данилов. Уроки подій в Єгипті для України (деякі тези)


"Майдан" звернувся до заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова з проханням прокоментувати події в Північній Африці з української перспективи

Причиною масових соціальних протестів у Єгипті стали закриті соціальні ліфти для основної маси населення країни і соціальний реваншизм, який породжує насильницькі дії, соціальну помсту, спрямовану на позірне відновлення соціальної рівноваги.

В Україні зараз влада цілеспрямовано закриває соціальні ліфти і спричиняє порушення соціальної рівноваги, яка склалася в попередній період.

Соціальні ліфти закриваються в першу чергу для найбільш активної частини суспільства – для молоді. Інакше ніж боротьбою з соціальними ліфтами не можна вважати деструктивну як для суспільства так і для чинної влади діяльність міністра освіти Д.Табачника спрямовану на знищення одного з найбільш успішних соціальних ліфтів у сучасній Україні – Києво-Могилянської академії, а також нівелювання ролі ЗНО, як інструменту рівного доступу до вищої освіти.

Соціальний реваншизм стимулюється спробами маргіналізації чисельного прошарку дрібних і середніх підприємців. Іншим фактором, який посилює його дію, стала демонстрація надспоживання у вигляді дорогих авто, забудови, і демонстративне нехтування правилами в суспільному просторі (наприклад, порушення правил дорожнього руху). 

Демонстративне надспоживання формує цілісний образ ворога, проти якого каналізується соціальний протест. Саме надспоживання членів сімї туніського президента і його оточення стало тригером, які запустили протести в цій країні.

Відставки під час розгортання подій не рятують ситуацію. Влада після початку масових протестів вдається до термінових заходів, задовольняючи певні кадрові вимоги протестуючих, звільняючи найбільш одіозних персонажів. В жодному з випадків такі дії не принесли очікуваного результату, і протести тільки посилилися. Одіозні представники режиму мають бути звільненні задовго до початку протестів і тільки в такому випадку відставки можуть посприяти стабілізації ситуації.

Програє той, хто розпочинає насильницькі дії. До початку насильства на каїрському Майдані з Мубараком спілкувалися всі ключові гравці, розглядаючи чинного президента як важливу фігуру, принаймні у перехідний період. Після масового насильства Мубарак перейшов в статус особи, долю якої обговорюють без її участі.

Найбільше втрачають олігархи і вища бюрократія. Незалежно від характеру режиму, який встановлюється після революційних подій, прямі матеріальні втрати олігархату та вищої корумпованої бюрократії обчислюються гігантськими сумами, а частина правлячої еліти назавжди позбавляється свого привілейованого статусу.

Знищення формальної опозиції не результативно. Як переконливо засвідчили події в Тунісі і Єгипті, відсутність реальних опозиційних партійних структур, «кишенькова опозиція» не забезпечує стабільності режимів. Організацію масових протестів беруть групи активістів, які практично недосяжні для превентивних репресій.

Блокада інформаційної інфраструктури неефективна, і посилює віктімізацію протестуючих. Блокований Інтернет і частково заглушений мобільний зв'язок в Єгипті тільки розширив базу протестуючих за рахунок тих груп, які до того були пасивними споживачами інформації. Блокада Інтернету додала людей на вулицях, які змушені для задоволення своїх інформаційних потреб приєднуватися до протестів.

Авторитарні режими не стійкі через відсутність механізмів передачі влади. Тому для таких режимів критичним моментом є будь-які вибори, які влада сприймає, як абсолютно контрольовані і передбачувані, але які насправді кожного разу мають потенціал перетворення на масштабні соціальні заворушення. Вільні вибори таких проблем не породжують.

04.02.2011
Сергій Данилов, Центр близькосхідних досліджень
//maidanua.org/static/mai/1296812537.html

Вітання Віктора Януковича Франсуа Олланду з нагоди національного свята (дня взяття Бастилії) 

//shri-boomer.livejournal.com/154576.html

Немає коментарів: