Конституційна асамблея: Утворення з прихованим статусом

Новостворена Конституційна асамблея з не до кінця зрозумілим статусом стане, швидше за все, зручним механізмом влади для підбиття своїх дій під правове поле.

Створення указом Президента від 21 лютого науково-експертної групи з підготовки Конституційної асамблеї стало несподіванкою для широкого суспільного загалу. Офіційно це рішення стало наслідком підтримки чинним главою держави ініціативи свого попередника.

Виступаючи під час першого засідання науково-експертної групи, Віктор Янукович зазначив, що, на його переконання, нині настав час поновити процес вдосконалення Основного закону. "З огляду на те, що відбулися трансформації в суспільстві, що ця Конституція пережила в тому числі і відомі всім зміни у грудні 2004 року, що є критична точка зору, яка відповідає вимогам часу і життю нашої країни, цей процес роботи над новою Конституцією треба поновити", - наголосив Віктор Янукович.

Передбачається, що Конституційна асамблея, створення якої розпочалося під керівництвом першого Президента Леоніда Кравчука і під патронатом та за сприяння Януковича, напрацює нову редакцію Конституції України. При чому особливо наголошується, що цей проект буде широко обговорюватися у суспільстві, і в результаті в статусі президентського законопроекту буде поданий до Верховної Ради. Також було поінформовано, що Конституційна асамблея тісно співпрацюватиме з Венеціанською комісією, що повинно, в теорії, забезпечити міжнародну легітимність запропонованих змін.

Названі цілі досить слабко в’яжуться із діями української влади, яка шляхом проведення адміністративної реформи та внесення змін до законодавства вже достатньо посилила повноваження Президента

Отже, як бачимо цілі у новоствореного органу із не до кінця зрозумілим статусом на даний момент є досить амбітними. Фактично, мова йде про нову, масштабну конституційну реформу, що повинна змінити правове поле української держави. Водночас, вищеназвані цілі досить слабко в’яжуться із новітніми діями української влади, яка шляхом проведення адміністративної реформи та внесення змін до законодавства вже достатньо посилила повноваження Президента. Не зрозуміло, куди за таких умов може рухатися реформа, адже подальше посилення президентської влади може викликати негативну реакцію у світовому співтоваристві. Послаблення ж президента у ході конституційної реформи видається ще більш малоймовірним, адже саме глава держави виступав ініціатором зворотного процесу.

То що ж стоїть за Конституційною асамблеєю?

Уточнення понять

Перш за все, необхідно з'ясувати, що ж являє собою вищеназвана Конституційна асамблея згідно з теорією конституційного права. Це не що інше як виборний орган, що має установчу владу, тобто владу ухвалювати нову конституцію.

Фактично це подібний до парламенту орган, однак він, як правило, має більшу кількість делегатів (для збільшення представництва інтересів суспільних груп), та обирається на короткий термін, лише для ухвалення конституції. У вітчизняній історії цей орган традиційно називали установчими зборами.

У теорії конституційного права ухвалення конституції саме установчими зборами вважається найкращим механізмом зміни основного закону. Оскільки цей орган збирається лише для розгляду одного питання, то це підвищує фахово-професійний рівень учасників процесу та зменшує вплив приватних політичних інтересів (як у випадку конституційного процесу у стінах парламенту).

Варто зазначити, що конституційне право України не передбачає можливості ухвалення змін до Конституції поза парламентом (тобто як референдумом, так і Конституційною асамблеєю)

Проте, варто зазначити, що конституційне право України не передбачає можливості ухвалення змін до Конституції поза парламентом (тобто, як референдумом, так і Конституційною асамблеєю).

Крім того, Конституційна асамблея не може бути створена указом Президента. Вона не може бути сформована жодними адміністративними актами, адже тоді ми матимемо справу не з асамблеєю, а з дорадчим органом.

Фактично самі ініціатори, повторюючи, що зміни мають бути ухвалені Верховною Радою, визнають, що у даному випадку ми маємо справу лише з певним консультативним органом, який повинен започаткувати суспільну дискусію, напрацювати деякі пропозиції.

Наскільки продуктивною буде робота новоствореної Конституційної асамблеї, покаже час. Однак деякі моменти примушують заздалегідь сумніватися у дієвості цього органу.

Зокрема, склад науково-експертної групи з підготовки Конституційної асамблеї викликає певні питання. Окрім першого Президента, там представлені переважно колишні судді та народні депутати. Із 20 учасників лише 11 є докторами юридичних наук. Дехто взагалі не є правником. Лише Віктора Колісника можна вважати відомим фахівцем у галузі саме конституційного права.

Проте, наприклад, у комісії не представлений нинішній глава ЦВК Володимир Шаповал, який є автором україномовного підручника з цієї галузі права. Все це свідчить про підготовку роботи комісії у "пришвидшеному режимі".

Мета створення

Отже, запропонована модель конституційних змін виглядає неоднозначною з точки зору права. У будь-якому випадку, самі зміні ініціюватиме Президент, а вноситиме – Верховна Рада. В принципі, будь-які асамблеї за таких умов видаються схожими, швидше, на "п’яте колесо", ніж на дієвий орган.

Однак, очевидно, що і створення цієї структури відбулося невипадково. Можна спробувати визначити кілька версій справжнього призначення Конституційної асамблеї.

1. Сигнал для Венеціанської комісії. Як відомо, цей орган, що відповідає за моніторинг конституційно-правового поля Європи, не надто позитивно відреагував на скасування у жовтні 2010 року політичної реформи 2004 року в Україні рішенням Конституційного суду. З правової точки зору, це рішення є більш ніж сумнівним. Відповідно експерти з Венеції запропонували Україні ухвалити зміни з дотриманням усієї процедури або ухвалити нову редакцію Конституції.

Створення Конституційної асамблеї має вказати міжнародному співтовариству на готовність влади прислухатися до його думки та діяти у правовому полі. Однак оскільки статус асамблеї невизначений, то і процес ухвалення нової Конституції може розтягнутися хоч на 4 роки (збори, добір експертів, суспільне обговорення змін і т.д.). І весь цей час у відповідь на закиди у власній неконституційності, українська влада матиме усі підстави казати, що "працює над цим питанням".

2. Повернення Кравчука. Щодо лідера опозиції Юлії Тимошенко влада обрала просту та дієву тактику: позбавляти її найближчого оточення. На декого впливають через різноманітні юридичні механізми, а комусь пропонують посаду. Не можна сказати, що перший Президент був найпослідовнішим прихильником колишнього прем’єра, однак, безсумнівно, відігравав свою певну роль.

Тепер нинішній Президент, створюючи асамблею, наділяє свого попередника посадою та статусом, надаючи можливість повернутися у політичний процес. Очевидно, що платою за це буде лояльність. Тобто команда Тимошенко втрачає ще одного, не останнього за рангом члена.

Не можна виключати будь-яких факторів політичного впливу, а тому асамблея ще може сказати своє вирішальне слово у момент, коли на це ніхто не очікуватиме

3. Запасний аеродром. Крім того, Конституційна асамблея може бути використана як реальний механізм, коли, наприклад, суспільно-політична ситуація різко зміниться і виникне реальна потреба у зміні державного ладу для того, щоб влада елементарно могла утриматись. Не можна виключати будь-яких факторів політичного впливу, а тому асамблея ще може сказати своє вирішальне слово у момент, коли на це ніхто не очікуватиме.

У будь-якому випадку, дієвість чи пасивність Конституційної асамблеї, її реальний чи віртуальний характер буде для всіх зрозумілий залежно від її активності та продуктивності роботи. Однак, вже зараз очевидно, що мотивація створення цього органу має, швидше, політичний, ніж юридичний характер.

Петро Олещук, політолог, 23 лютого 2011 р.

//novynar.com.ua/analytics/government/156405

Колаж: durdom.in.ua