Головна ідея,
навколо якої ми маємо об’єднатися, є ідея побудови нової України – України,
котра займе гідне місце в Європі і світі.
Утвердження власної
державності — одне з вирішальних завдань народу України на шляху до повної незалежності
та самостійності.
Нова держава має бути
суверенною і самоврядною, демократичною і правовою, незалежною і відкритою, виступати
гарантом прав, свобод і законних інтересів людини.
Прийнято Декларацію
про державний суверенітет України. Ухвалено Акт
проголошення незалежності України. Підтвердження народом України цього Акта
на референдумі 1
грудня, а в цьому не будемо сумніватися, завершить перший етап становлення нашої
державності.
Наступний етап цього
процесу — наповнення змістом власної моделі державної організації суспільства. Тут
ми повинні б пройти шлях від безмежно одержавленого суспільства, яке маємо на сьогодні,
до його розумно необхідного роздержавлення. Суть роботи у цьому напрямку — усунути
державні органи як свого роду посередника у взаєминах людей там, де в цьому немає
потреби.
Роздержавлення суспільних
відносин до певних меж можна було б почати з місцевих рад народних депутатів.
Адміністративно -
командною системою місцеві Ради багато в чому розцінювались, як її фундамент i опора
на місцях. Створювані в межах адміністративних територій, що були підпорядковані
тоталітарній системі, Ради здебільшого i використовувались нею з цією метою. Нині
вони виконують дві функції: державну функцію і функцію органу місцевого самоврядування.
В результаті склалась
ситуація, коли держава, зокрема з її мережею місцевих Рад, багато в чому протистоїть
громадянинові, суспільству.
Тому небезпідставними
можна вважати тенденції стосовно удосконалення територіального устрою, що намітились
останнім часом. Думки різні, але їх спрямованість здебільшого одна: люди прогнуть
стати справжніми господарями на територіях свого проживання, на своїй землі.
Однак певні відцентрові
тенденції, що намітились при цьому, ідеї федералізації України, який би зміст у
них не вкладався, не сприяють справі побудови нової держави. Сьогодні слід виходити
з того, що в сучасних умовах визначальною має бути ідея соборності, цілісності України.
Разом з тим не можна й допустити, щоб при творенні незалежної держави один центр
був замінений іншим.
Процес роздержавлення
Рад – одна з необхідних передумов забезпечення самостійності населення у вирішенні
питань розвитку територій свого проживання.
Уявляється, що на
місцях могли б сформуватися самоврядні території — самоврядно-територіальні одиниці
зі своїми органами самоврядування. Крім усього іншого, це б сприяло збереженню самобутності
регіонів, національно-історичних та національно-культурних традицій населення.
Громадяни, що мешкають
на такій території, самостійно обирали б свій колегіальний орган самоврядування.
Цей орган маг би приймати а межах його повноважень акти нормативного характеру з
усіх питань розвитку самоврядної території, за винятком загальних питань, врегульованих
законодавством республіки.
I наші місцеві Ради
в їх нинішньому складі могли б мати повний статус органу місцевого самоврядування
з усіма необхідними повноваженнями по самостійному вирішенню всього комплексу питань
розвитку території.
Населення самоврядних
територій безпосередньо обирало б свої виконавчі органи: колегіальні або одноосібні.
Міг би, наприклад, обиратися обласний міський чи районний голова.
Разом з тим органи
самоврядування могли б мати у своєму складі структурні підрозділи, наділені державною
делегованими повноваженнями для виконання певних державних функцій, наприклад, запис
актів громадянського стану, і т. ін.
Самоврядні території,
їх органи самоврядування не протистоять державі, а держава — їм. У вирішенні своїх
завдань вони не залежали б один від одного, а були б самостійними в межах закону.
Партнерські стосунки
самоврядних територій і державних органів могли б бути забезпечені шляхом рівного
представництва самоврядних територій в одній з палат Верховної Ради України – палаті
представників самоврядних територій.
Інша палата Верховної
Ради могла б обиратися пропорційно чисельності населення кожної з самоврядних територій.
Державна організація
суспільства. Суспільних відносин мала б бути тільки на республіканському рівні.
Верховна Рада — законодавчий
орган, тобто орган законодавчої влади. Вона — самостійний орган, що не має будь-яких
підпорядкованих їй державних структур на місцях.
Виконавчий орган державної
організації суспільства – виконавча влада. Президент – глава
держави, глава виконавчої влади мав би своїх представників на місцях, на самоврядних
територіях. Їх повноваження – організація і контроль за виконанням рішень Президента
та законів, забезпечення виконання яких покладено на Президента.
Нова держава має бути
правовою. Нам слід будувати конституційно-правову державу, в як!й кожне положення
закону, кожна норма права, кожна дія державного органу і службової особи, органу
місцевого самоврядування, громадянина відповідатимуть Основному Закону – Конституції.
У справді правовій, конституційно-правовій державі
і законність має бути конституційною.
Нова держава – самоврядна держава. Народ,
створювані ним державні структури мають бути незалежними і самостійними в усіх
сферах суспільного життя. Самоврядування має пронизати усі тканини державного
організму.
Водночас нова Україна
– це відкрита держава. Вона не стоятиме осторонь інтеграційних процесів, якими позначено
сьогодення. Це стосується її входження у різного роду економічні, політичні, державні,
валютні, інші союзи – також міжнародні організації.
Суверенна держава
немислима без цілісної системи національної безпеки. В Союзі виходили з того, що
головним об’єктом захисту системи безпеки держави є сама держава. В результаті ми
жили у найбільш захищеній у світі державі при найбільш беззахисному громадянинові.
Моє розуміння безпеки
– це безпека всього народу України і, передусім, кожного її громадянина. Це система
захисту добробуту людини, її життя, здоров’я, прав і свобод, її духовності, честі
й гідності.
Гарантом незалежності,
суверенітету України мають стати її власні Збройні Сили.
Зовнішню політику
нової України, треба вести так, щоб ми були у мирі з усіма нашими сусідами. Ми повинні
бути сильними і багатими, щоб нас поважали; ми повинні бути миролюбивими, щоб нас
не боялися; ми повинні бути розумними, щоб з нами шукали співробітництва; ми повинні
бути вільними, щоб допомагати своїм прикладом здобути свободу іншим.
Запорукою побудови
конституційно-правової держави було б створення ефективної системи контрольно-наглядових
органів. Велика роль має бути відведена Конституційному
суду. Він повинен здійснювати конституційний нагляд за додержанням законодавства,
конституційний захист прав і свобод громадян.
Дані положення, як
і решта положень моєї передвиборчої
програми – це основоположні начала, принципи моєї діяльності на посту Президента
України в разі обрання. Вони, звичайно, будуть доповнюватись, уточнюватись, збагачуватись.
Ряд програмних положень
потребує законодавчого вирішення, що зумовить ефективність виконавчої влади. Для
їх реалізації скористаюсь наданим Конституцією Президенту правом законодавчої ініціативи.
Будуть підготовлені проекти відповідних законів, проекти законів про внесення окремих
змін і доповнень до чинного законодавства.
____________
http://vladometr.org/post/90/
http://eizvestia.com/politika-video/full/485-ot-asketizma-k-roskoshi-ob-osobennostyah-inauguracij-nashih-prezidentov
http://eizvestia.com/politika-video/full/485-ot-asketizma-k-roskoshi-ob-osobennostyah-inauguracij-nashih-prezidentov
Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Порошенка Петра 2014
 |
УНІАН. Присяга
Президента України Леоніда Кравчука.
Київ, Верховна
Рада України, 05 грудня1991 року
http://ukrmap.su/uk-uh11/482.html
|
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар