Універсал Симона Петлюри. Заклик Головного Командування Революційних військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині. Звернення дивізії «Сірожупанників» 1918

УНІВЕРСАЛ СИМОНА ПЕТЛЮРИ*

[Уривок [15 листопада 1918 p.]

По наказу Директорії Української Республіки, я, яко верховний главнокомандуючий, закликаю всіх українських солдат і козаків боротися за державну самостійність України, проти зрадника, бувшого царського наймита, генерала Скоропадського, самочинно присвоївшого собі права гетьмана України. По постанові Директорії, Скоропадський оголошений поза законом за утворені ним злочинства проти самостійности Української Республіки, за знищення її вільностей, за переповнення тюрем найкращими синами українського народу, за розстріл селян, за руйнування сіл і за насильства над робітниками і селянами. Всім громадянам, мешкаючим на Україні, забороняється під загрозою військового суду допомагати кровопивцеві генералові Скоропадському в тіканні, подавати йому споживання і захисток. Обов’язок кожного громадянина, мешкаючого на Вкраїні, арештувати Скоропадського і передати його в руки республіканських властей.

Гетьманські розпорядження і накази по військах касуються; військові частини гетьмана Скоропадського, аби усунути даремного кровопролиття і розрухів, повинні перейти до лав військ Республіки, вслід за тими, які вже перейшли.

Війська Республіки мають на мєті дощенту знищити лад, заведений гетьманським урядом, знищити нагайку, на яку він спирався до останнього моменту. В цю велику годину, коли на всьому світі падають царські трони, визволяються народи, коли на всьому світі селяни і робітники стали панами, в цю хвилину ми, брати козаки, хіба дозволимо собі піти з поміщиками, з гетьманським урядом проти своїх батьків? В цю велику годину ви, брати козаки, хіба осмілитеся служити запроданцям, котрі самі продавались і хотять Україну продати недавнім царським міністрам Росії, її пануючій клясі — безробітному російському офіцерству і мародерам, що скупчились у контрреволюційне кубло на Дону?

____________

*Павло Христюк, «Замітки і матеріяли до історії української революції 1917-1920 pp.», Відень, 1921 p., том III, ст. 133. П. Христюк наводить уривок «Універсалу» з публікації «Известия Центр. Исп. Ком.» ч.256(520), 23.XI.1918. Він пише, що цей «Універсал» Петлюра оголосив у Білій Церкві майже одночасно з відозвою Директорії, без згоди решти членів Директорії.

//poltava-repres.narod.ru/petlura/tvor/tom_2/61.htm

Заклик Головного Командування Революційних 
військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині

Без дати

Дорогі браття!!!

Війська Петлюри перші підняли повстання проти московсько-поміщицько-фабрикантського контр-революціонера і провокатора, колись так-званого «гетьмана», царського охранника, генерала Скоропадського.

Вони перші винесли найтяжчі, з його мизерної руки удари.

Вони може найбільше відчули кривду і неволю, в яку запріг всіх нас сей другий Азеф, Іуда,– підкуплений поміщицькими та фабрикантськими міліонами.

Вони може найкраще відчувають, як стогне Українська земля, увесь Український Нарід у неволі, стікаючи кров’ю під ножем черносотенних, царсько-гетьманських бандитів і кровопийць...

На наказ Українського Республіканського Діректоріяту, який знаходиться під проводом славних наших борців за землю, правду і волю народу,– Винниченка і Петлюри, ми підняли повстання проти царсько-поміщицько-фабрикантськочорносотенних провокаторів, котрі ідуть проти нас з генералом Скоропадським прозваного народом Іудою.

Війська Української Народньої Республіки женуть і тиснуть Народнього ворога; – одначе ворог, за гроші старого німецького уряду, накупив і так загарбав багато зброї та гармат, озброїв все ледаче офіцерство і нам приходиться дуже тяжко.

І ми, товариші, в сей скрутний час для нас в борбі за соціялизм протягуємо Вам братню руку, звертаємося до Вас як до вірних синів України і борців за долю свого народу, дайте нам допомогу, і станьте в ряди війська Української Народної Республіки.

Станьте під команду Начальника революційних військ на Чернигівщині та Полтавщині Української Народньої Республіки Полковника Палія.

Бережіть же права Української Народньої Республіки і хороніть свій Рідній многострадальний народ, свою рідну землю напоєну кров’ю предків наших, які полягали за волю народу від грабіжу і руїни ворожих нам сил.

Підтримуйте всюди повний порядок, спокій і справедливість щоб не було у нас так, як у Московських сусідів, щоб не посміялися і не покивали головами инші народи.

До праці ж!!!

Головне Командування Революційних військ 
на Чернигівщині і Полтавщині.

____________

ДАСО. Листівки. – № 2674 – С. 16

Звернення дивізії «Сірожупанників»

із закликом повстати проти Скоропадського

Листопад 1918 року

Товариші, сини України і її народу. Настав для України історичний мент. Для Українського народу б’є 12 година! 

Узурпатор Скоропадський продавав нас і Рідну Україну Московським і Донським жироїдам-кулакам!

Сини України! Каїна Скоропадського можливо спинити тілько зброєю!

За нас цього ніхто не зробить! Озброїтись повинні самі ми, і самі-ж врятувати Рідний наш край Україну і себе.

Товариші!!! 1-а Стрілецька, Козацька піша дівізія поставила собі метою і за щастя, постояти за Вільну Незалежну Україну, за її добробут, за її кращу долю і за її демократичний трудящій народ.

Всі, кому минуло 20 років, у кого ще б’ється і болить серце за Рідну Неньку Україну, за Український Народ, всі, – як один, кидайте свою працю, свої хати, і ідіть до нас.

Ворог підняв голову. Ворог не спить. Він іде на нас, він хоче разорити, обкрасти Україну, нас матерів, батьків, братів, сестер і дітей наших.

Єднаймось! Всі ідіть до нас, ми видамо вам зброю, одяг, будемо годувати і разом визволяти Рідний Край!

Коли ми тепер не дамо опіру ворогу, ворог сам прийде до нас і примусить нас робити те, що він захоче.

Дорогі браття! Цьому не бути! Не будемо ждати ми, щоб попустити до сього. Пам’ятаймо, що наш найзліший, найклятіщий ворог іде на нас!

Селяне і робітники!!! Кидайте ваші плуги, сокири, машини, ходім всі разом кувати собі кращу долю й щастє!!!

Мати Україна зтікає кров’ю.

Вона, наша Рідна Мати, кличе нас, може в останне, постояти за НЕЇ вирвати ЇЇ з пазурів кота, кличе нас, взиває,– рішуче сказати наше слово.

Браття! Ходім же всі разом! Зіллемося в міцну стальну лаву і тоді ніхто нас не переможе.

Побіда за нами. З нами Бог Святий Віра і Свята правда!

Вперед же. До зброї!

Записуватись в козацтво біля станції Конотоп, Штаб Стрілецької дівізії, помешканні залізничного комісаріяту.

Начальник Штабу Командуючого

Республіканськими Військами Полтавщини і Чернигівщини

Військовий Старшина Калюжний.

____________

ДАСО. Ф. Р. 2674, оп. 1, спр. 1, арк. 47. Копія. Машинопис.

//shron.chtyvo.org.ua/Ivanuschenko_HM/Ukrainske_vidrodzhennia_1917-1920_na_Sumschyni_t1.pdf

Хто зібрав для Петлюри "петлюрівців"? Отаман і його армія

//www.istpravda.com.ua/articles/2012/09/28/95309/

ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ (10(23).5.1879 - 25.5.1926) - визначний укр. громад.-політ, і держ. діяч, публіцист. Народився у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. Після закінчення бурси 1895-1901 навчався у Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв рев.-нац. настроїв і запрошення до семінарії композитора М.Лисенка. З 1900 - член Революційної української партії (1905 реорганізована в Українську соціал-демократичну робітничу партію). Під загрозою арешту восени 1902 виїхав на Кубань, де працював учителем, архівістом, був членом Чорноморської вільної громади РУП у Катеринодарі. У грудні 1904 на конференції РУП у Львові виступив проти об'єднання з РСДРП. Кілька місяців навчався на ун-тських курсах українознавства у Львові, якими керував М.Грушевський. На поч. 1906 редагував у Петербурзі парт, орган «Вільна Україна». З липня 1906 - секретар київ, щоденника «Рада», а від літа 1907 до 1908 - співредактор легального соц.-дем. часопису «Слово». З 1912 - редактор російськомовного журн. про Україну «Украинская жизнь» у Москві, в якому публікувались М.Грушевський, Д.Донцов, С.Русова, Є.Єфремов, М.Торький. У роки Першої світової війни 1914-1918 - працівник Союзу земств і міст, голова Українського військового комітету Зх. фронту у Мінську(...) 

Був одним із провідних діячів укр. нац.-дем. революції: з березня 1917 - член Української Центральної Ради, з травня - голова Українського військового генерального комітету, з червня - генеральний секретар військових справ (у грудні 1917, не погоджуючись із соціалістичною орієнтацією глави уряду В.Винниченка, пішов у відставку). У січні-лютому 1918 сформував Гайдамацький кіш Слобідської України і брав активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. За Гетьманату очолював Київське губ. земство і Всеукр. союз земств, організував упорядкування могили Т.Шевченка і Чернечої гори у Каневі. За антигетьманський маніфест Всеукраїнського союзу земств у липні заарештований. Під час повстання проти гетьманського режиму у листопаді 1918 звільнений з в'язниці і обраний до складу Директорії Української Народньої Республіки. З листопада 1918 - Головний отаман Армії УНР. У лютому 1919 вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР. На чолі об'єднаних укр. збройних сил 30.8.1919 здобув Київ. 5.12.1919 виїхав у Варшаву для орг-ції військ.-політ, союзу з Польщею проти більшовицької Росії. За його ініціативи укр. і польськ. уряди підписали у квітні 1920 Варшавський договір 1920. З Листопада 1920 керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі (Тарнові, Ченстохові, Варшаві). 31.12.1923 виїхав до Австрії, а згодом —до Угорщини, Швейцарії. У жовтні 1924 оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов'язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР. Підступно вбитий більшовицьким агентом С.-Ш. Шварцбартом 25.5.1926 Похований на кладовищі Монпарнас у Парижі.

____________

М. Литвин. Довідник з історії України. - К. - 2001.
//poltava-repres.narod.ru/petlura/biogr.htm

Симон Петлюра, Кам'янець-Подільський, 1919 р.

//uk.wikipedia.org/wiki/Петлюра_Симон_Васильович

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народньої Республіки (Отона Ейхельмана) 1921 

Закон про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки 1920 

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Основний Державний Закон Української Народньої Республіки (проект урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920 

Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (за постановою «Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині») 1919 

Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919 [четвертий закон Ньютона] 

Закон про форму української влади (ухвалений Конгресом Трудового Народу України) 1919 

Універсал Трудового Конгресу України 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919 

Ухвала Всенародніх зборів угорських українців 1919 

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919 

Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви 1919 

Закон про державну мову в Українській Народній Республіці 1919 

Декларація Директорії Української Народньої Республіки (право народу на революцію) 1918 

Протокол засідання Ради Комісарів Революційного Комітету Директорії Української Народньої Республіки 1918 

Відозва Директорії Української Народньої Республіки 1918

Закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки 1920

ІМЕНЕМ

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

Затверджую 12 листопада 1920 року 

Голова Директорії 

ПЕТЛЮРА

Посвідчую: 

Т.в.о. Державного Секретаря 

Оніхімовський

УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ

ЗАКОН

ПРО ДЕРЖАВНУ НАРОДНЮ РАДУ УКРАЇНСЬКОЇ

НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

I. ПРО ДЕРЖАВНУ НАРОДНЮ РАДУ ТА ЇЇ СКЛАД

1. До скликання Парляменту Української Народньої Республіки Законодавча влада в Українській Народній Республіці належить Державній Народній Раді.

2. Державна Народня Рада є тимчасовий орган Народнього Представництва з компетенцією, зазначеною в IV розділі цього закону. Члени Державної Народньої Ради заховують свої уповноваження до скликання Парляменту, але не довше одного року.

Як що через рік по скликанню Державної Народньої Ради не буде можливим скликати Парляменту, то для продовження законодавчої роботи призначаються нові вибори членів Державної Народньої Ради на таких же умовах, що до терміну їх уповноважень.

3. Державна Народна Рада складається з представників населення, політичних, громадських, наукових, професійних і кооперативних організацій і установ. Порядок виборів представників і розподіл їх числа зазначається особливим законом.

4. Список членів Державної Народньої Ради оголошується до загального відома в урядовому часописі.

5. Члени Державної Народньої Ради є представниками громадян Української Держави.

Раз обраного Члена Державної Ради не можна відкликати і в його діяльності в Державній Раді в'язати якими-небудь інструкціями.

6. Мандат Члена Державної Ради тратить силу тільки в наслідок його смерти, уневажання мандату через Державну Раду, добровільного зложення мандату, або утрати виборчого права.

Про страту сили мандату Голова Державної Ради негайно повідомляє листовно Голову Ради Народніх Міністрів, а цей, через Міністра Внутрішніх Справ, до чотирнадцяти днів по одержанню повідомлення оголошує в урядовім часописі наказ про доповняючий вибір.

7. Міністр Внутрішніх Справ в день створення Державної Ради передає їй всі виборчі акти разом з внесеними протестами.

II. ОСОБИСТІ ПРАВА ЧЛЕНІВ

ДЕРЖАВНОЇ НАРОДНЬОЇ РАДИ

8. Членам Державної Народньої Ради вручає Міністр Внутрішніх Справ окремі посвідчення, що уповноважнюють їх до вступу до Державної Ради.

9. Члени Державної Народньої Ради користуються всіма правами і виконують свої обов'язки тільки особисто. За свою діяльність в Державній Народній Раді відповідають вони тільки перед самою Державною Радою.

10. Члени Державної Народньої Ради від хвилі обрання їх до складу Державної Народньої Ради до часу, коли скінчаться уповноваження, не виключаючи і перерви між сесіями, не підлягають переслідуванню, ані арештові без згоди Державної Народньої Ради, за винятком схоплення на горячому вчинкові.

В тім останнім разі належить про це донести негайно Голові Державної Народньої Ради і просити дозволу на дальший арешт та дальше карно-судове слідство. На жадання Державної Народньої Ради арешт мусить бути негайно знесений і карно-судове слідство що до Члена Державної Народньої Ради негайно припинено.

В випадку перерви між сесіями повище право належить Голові Державної Ради.

11. Члени Державної Народньої Ради звільняються від заклику в армію і фльоту Української Народньої Республіки і не потребують відпусток від своїх установ для участи в праці Державної Народньої Ради. За Членами Державної Народньої Ради на весь час перебування їх в цім стані заховуються попередні їх посади на державній і муніціпальній службі.

12. Члени Державної Народньої Ради за погляди і міркування, висловлені при виконанні своїх обов'язків в засіданнях Державної Народньої Ради, відповідають лише перед Державною Народньою Радою.

13. Члени Державної Народньої Ради на прилюдних і неприлюдних засіданнях Державної Народньої Ради і в її комісіях користуються правом цілком свободно висловлювати свої думки, робити внески, вносити запроси, розповідати про одержані відомости і т.п.

Як що Голова або його заступник під час засідання добачить непристойність в поведінці Члена Державної Народньої Ради в допущених словах, вчинках чи жестах, що зачіпають честь або самої

Державної Народньої Ради, або установ, або громадянина, то віддає винного дісціплінарній карі, згідно з регуляміном* Державної Народньої Ради. Покараний в такий спосіб Член Державної Народньої Ради не може бути покараний за ці ж вчинки по скінченні його уповноважень.

___________________

*Текст Регуляміну Державної Народної Ради У.Н.Р. (Порядок

чинностей Державної Народньої Ради У.Н.Р.) див.: ЦДАЖР УРСР.

- Ф.1065. - Оп.2. - Спр.52. - Арк.112-128. (Прим. укладача).

Члена Державної Народньої Ради, що в своїй промові, або в заяві, в Державній Народній Раді, нарушив права приватної особи, може укривджений притягнути до карно-судової відповідальності. На той випадок судова влада має одержати дозвіл Державної Народньої Ради.

14. Член Державної Народньої Ради не може купувати, ані арендувати державні добра, або приймати державні роботи, або достави, не може також одержувати ніякої державної концесії.

15. Члени Державної Народньої Ради одержують платню і инше задоволення в розмірах, що їх визначить сама Державна Народня Рада.

16. За згодою Голови Державної Народньої Ради може кожен Член Ради звертатись з устним запитом до присутнього в салі Члена Уряду.

III. ПОРЯДОК СКЛИКАННЯ СЕСІЇ ТА

ВИБОРУ ПРЕЗИДІЇ У.Д.Р.

17. Перша сесія Державної Народньої Ради скликається Головою Директорії Української Народньої Республіки не пізніше одного місяця з мента, коли увійде в чинність закон про склад Державної Народньої Ради і порядок виборів до неї.

18. Сесії Державної Народньої Ради поділяються на чергові і надзвичайні.

Чергові сесії збираються три рази в рік, перша в терміні зазначеному в статті 17, друга 7 травня 1921 року і третя 1 жовтня того-ж року. Про місце засідання сесії оголошується в офіціяльному органі за два тижні до початку сесії. Чергові сесії продовжуються два місяці. Цей термін може бути продовжений або з постанови Державної Народньої Ради, або з вимоги Голови Директорії, або з вимоги Ради Народніх Міністрів.

Надзвичайні сесії скликаються Головою Директорії або з власної ініціятиви, або по вимозі Ради Народніх Міністрів, або Президії Державної Народньої Ради. Надзвичайна сесія Державної Народньої Ради розглядає ті питання, що зазначені в офіціяльному оголошенні про скликання надзвичайної сесії. Після розгляду сих справ сесія закривається.

19. Перше засідання Державної Народньої Ради одкриває Голова Директорії, або з його доручення Голова Ради Народніх Міністрів, відчитуючи наказ про скликання Державної Народньої Ради і покликуючи до тимчасового проводу найстаршого віком Члена Державної Народньої Ради.

20. Державна Народня Рада вибірає зпоміж себе Голову та відповідне число його заступників та секретарів. Всі вони творять Президію Державної Народньої Ради і виконують свої обов'язки аж до вибору нової Президії.

21. Державну Народню Раду можна розв'язати тільки тоді, коли буде обрано Парлямент Української Народньої Республіки.

Тим самим наказом, що розв'язується Державна Народня Рада, скликається рівночасно Парлямент на першу його сесію.

Перерва між розв'язанням Державної Народньої Ради і початком першої сесії Парляменту Української Народної Республіки не може тривати більш одного місяця.

IV. ПРО КОМПЕТЕНЦІЮ

ДЕРЖАВНОЇ НАРОДНЬОЇ РАДИ

22. До компетенції Державної Народньої Ради належить:

а) обговорення законопроектів, що вступають до Державної Народньої Ради від Голови Ради Народніх Міністрів;

б) розроблення законопроектів, які виникають з власної ініціятиви Державної Народньої Ради;

в) обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань з Державної Скарбниці. Обрахунок державних прибутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії;

г) розгляд справ про позичкі та инші державні зобов'язання;

д) контроль діяльности Уряду шляхом: 1) інтерпеляції, 2) запитань, 3) призначення окремих парляментарних анкетних або слідчих комісій;

е) розгляд відчиту Державного Контролю по виконанню бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видатках з Державної Скарбниці;

ж) розгляд і ствердження міжнародних умов;

з) оголошення війни і заключення миру.

23. Тільки Державна Рада має право означувати валюту, ухвалювати емісію Державних Кредитових білетів та державних облігацій порядком, визначеним в окремім законі.

24. На жадання Державної Народньої Ради Голова Ради Міністрів та инші члени Уряду, або їх представники мусять явитися в визначений час на засідання Державної Народньої Ради або її комісії, де і повинні бути вислухані негайно.

Міністри, або визначені ними представники Уряду мають право брати участь в засіданнях Державної Народньої Ради, або її комісій і промовляти поза чергою.

25. Державна Народня Рада має право приймати петиції від громадян Української Народньої Республіки, приватних і державно-зареєстрованих товариств, кооперативів та корпорацій і установ з публично-правовим характером. Державна Народня Рада окремою ухвалою може передати петиції відповідним міністрам і жадати від них пояснень що до справ, до яких відносяться петиції.

Міністри мусять дати жадані пояснення, або їх відмовити з поданням причин.

26. Державна Народня Рада для найліпшого проведення своєї роботи утворює зі своїх членів ріжні комісії, може також установити окрему комісію зі своїх членів, щоб вияснити і усталити спірні форми певної справи.

Може надати право цій комісії взивати свідків і знавців, щоб зложити свої зізнання перед комісією, а також право переслухувати під присягою, послуговуючись відповідними постанови судового поступовання.

27. Державна Народня Рада сама рішає про важність опротестованих обрань членів на підставі окремого внесення своєї мандатної комісії.

Член Держаної Народньої Ради, що його обрання опротестовано, користується своїми правами і виконує свої обов'язки до хвилі, коли Державна Рада ухвалить неважність його вибору.

28. Рада Народніх Міністрів, або окремі Міністри, що їм Державна Народня Рада висловить недовір'я, уступають з Уряду.

29. Якщо Голова або Члени Ради Народніх Міністрів навмисне або з важкої недбалости нарушать в обсягу своєї службової діяльности основні або инші закони, то вони відповідають перед карним судом.

30. Право обжалування належить Державній Народній Раді. Така постанова ухвалюється Державною Народньою Радою в присутности найменьше половини всіх її членів та двома третями голосів присутніх членів.

Карне поступовання веде Вищій Суд Республіки.

На випадок обжаловання Державною Народньою Радою, Голова або Члени Ради Народніх Міністрів мусять негайно здержатися від дальшого виконування своїх службових справ і обов'язків аж до часу, коли Вищій Суд Республіки порушить цю справу.

31. В разі виправдання Судом обжалованої особи, вона вертає негайно до виконання своїх урядових справ і обов'язків.

V. ПРО ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ СПРАВ

ДЕРЖАВНОЇ НАРОДНЬОЇ РАДИ

32. Ухвали Державної Ради приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів.

33. Ухвалений Державною Народньою Радою законопроект Голова Державної Ради разом з Головою Ради Міністрів подає на затвердження на протязі 7 днів Голові Директорії.

Затверджений Головою Директорії законопроект вертає знов до Голови Ради Народніх Міністрів для оголошення через Державну Канцелярію в Вістнику Державних Законів з підписом Голови Директорії, Голови Ради Народніх Міністрів і відповідного Міністра або відповідних Міністрів чи цілої Ради Міністрів і посвідченням Державного Секретаря.

Перед початком тексту закону належить зазначити, що ухвалила його Державна Народня Рада згідно з постановами відповідних артикулів.

34. На випадок відмови затвердження законопроекту Головою Директорії, має він протягом 14 днів звернути законопроект Голові Ради Народніх Міністрів з письменним наведенням причин, чому його не затверджено.

Голова Ради Народніх Міністрів протягом дальших 7 днів відсилає незатверджений законопроект Голові Державної Народньої Ради, який ставить його на денний порядок найблизшого засідання

Державної Народньої Ради.

Державна Народня Рада або приймає до уваги Голови Директорії, що до потреби змін в законопроекті, тоді відсилає його до відповідної комісії для дальшого правильного трактування, або приймає заново в цілости без змін.

Прийнятий в цей спосіб законопроект Голова Державної Народньої Ради підсилає Голові Ради Народніх Міністрів з метою негайного оголошення його в Вістнику Державних Законів.

35. Законодавчі питання, що виникають з власної ініціативи Членів Державної Народньої Ради, подаються Президії в листовній формі за підписом не меньше десяти Членів Ради.

36. Всі законопроекти, що поступають в Державну Народню Раду, по обговоренню їх ухвалюються або відхиляються нею, або направляються до розроблення комісії.

37. Інтерпеляції до Уряду або його Членів подаються в листовній формі, за підписом трьох Членів Державної Народньої Ради і передаються до її Президії, для докладу в засіданню Державної Народньої Ради та в випадках їх ухвали, передаються Раді Народніх Міністрів.

38. На внесену інтерпеляцію Уряд може відповісти негайно, або заповісти відповідь на означений термін, або врешті відмовити в відповідній мотивованій заяві.

Державна Народня Рада на окреме внесення може ухвалити відчинення діскусії над відповіддю Міністра на внесену інтерпеляцію.

Може вона на окреме внесення ухвалити, чи вважає відповідь Міністра задовольняючою і приймає її до відома, чи ні, або ухвалити, що переходить до дальших чергових справ з зазначенням мотивів або без їх зазначення.

39. Засідання Державної Народньої Ради відбуваються, коли на них присутні не менш як половина Членів Ради, закликаних на дану сесію.

VI. ПРО ПРИЛЮДНІСТЬ ЗАСІДАНЬ

ДЕРЖАВНОЇ НАРОДНЬОЇ РАДИ

40. Засідання Державної Народньої Ради є прилюдні.

Засідання Державної Народньої Ради можуть бути неприлюдні на жадання Голови Державної Ради, Членів Уряду або найменьше 10 Членів Державної Ради на підставі окремої ухвали, що приймається по упущенні публікою салі нарад.

41. Не можна нікого потягати до відповідальности за справоздання з прилюдного засідання Державної Народньої Ради, коли воно згідно з правдою.

42. В засіданнях комісій Державної Народньої Ради сторонні особи не допускаються; згідно з постановою більшости комісії можуть бути закликані на засідання комісії Народньої Ради з правом дорадчого голосу фаховці.

VII. ПРО ВНУТРІШНІЙ УСТРІЙ

ДЕРЖАВНОЇ НАРОДНЬОЇ РАДИ

43. Внутрішній устрій та розпорядок праці Державної Народньої Ради зазначаються регуляміном, який складається Державною Народньою Радою відповідно цьому закону.

Державною Народньою Радою регулямін стає обов'язуючим після оголошення його в Вістнику Державних Законів і для своєї важности не потребує затвердження Голови Директорії.

До ухвали Державною Народньою Радою свого регуляміну має силу тимчасовий регулямін, який ухвалено Радою Народніх Міністрів.

44. В випадку порушення порядку Членом Державної Народньої Ради він може бути згідно з регуляміном усунений з цього засідання, або позбавлений на якийсь час права брати участь в заняттях Державної Народньої Ради лише постановою Державної Народньої Ради.

45. Закон цей вводиться в чинність з менту його опублікування.

ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ Андрій Лівицький

МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ Олександр Саліковський

____________

ЦДАЖР УРСР. - Ф.1065. - Оп.2. - Спр.246. - Арк.1-6 (зв);

Спр.52. - Арк.104-111 (зв.), 137-148, 153-164, 216-239 (зв.);

Спр.49. - Арк.5-10 (зв.); Вістник Державних Законів для всіх земель

Української Народньої Республіки.- 1920, 19 листопада. - Вип.2.

//ua-info.biz/legal/basevi/ua-hmwbze.htm

____________
Закон про Державну Народну Раду УНР, 12 листопада 1920 р. ЦДАЗУ, ф.19, оп.1, спр.14.
//tsdazu.gov.ua/ua/online/47-all/259-online.html

Державна Народна Рада (ДНР) - орган законодавчої влади Української Народної Республіки часів Директорії. Утворена відповідно до Закону про Державну Народну Раду від 12.XI 1920. Мала діяти до скликання парламенту УНР. 

Вибори Ради у складі 16[0] депутат[ів] передбачалося провести в три етапи: спочатку - 8[1], потім - 49 і згодом ще 30 депутатів.

[Згідно додатку до Закону - «Cпису організацій, які мають нести своїх представників до Державної Народньої Ради та кількість останніх від кожної»]:

48 місць резервувалося для політ, партій лівої орієнтації [Укр. партії соціалістів-революціонерів (УПСР) - 20, Укр. с.-д. роб. партії (УСДРП) - 19, Об’єднаної євр. соц. роб. партії - 3, ЄСДПР (Бунд) і СЄРП (Поалей-Ціон) - по 3];

29 місць - для центристів [Укр. партії соціалістів-федералістів (УПСФ) - 9, Сел. соц. партії - 6, Нар. труд. партії - 5, Труд. партії, Євр. «Фолкс-Партай» (Цеіре-Ціон) і Євр. демократичній сіоністській фракції (Цеіре-Ціон) - по 3];

21 місце - для політ, партій правої орієнтації [Нар. респ. партії - 6, УПСС (соціалісти-самостійники) - 5, УДХП (хлібороби-демократи) і сіоністів - по 4, євр. партії «Ахдус» - 2];

9 місць - для пробільш. орг-цій України [Большовики України - 2, Українська партія «боротьбистів» - 5, Українська партія «незалежників» - 2];

6 місць - для рос. партій [РСДРП, ПСР (есерів) і КД (кадетів) - по 2];

3 місця - для польс. партій [ППС-лівиці, «Людова» польська партія і Польська партія «Кресовців» - по 1].

72% мандатів віддавалися політ, партіям. При цьому жодному угрупованню, а тим більше жодній партії не надавалось абс. переваги.

Неполіт. організаціям [сел. спілкам, профспілкам, органам самоврядування, кооп. орг-ціям, науковцям, представникам культури, священнослужителям] належало загалом 45 місць. […]

У зв’язку з поразкою нац.-визв. змагань [Директорії УНР] Державну Народну Раду [передпарламент] так і не було скликано.

____________

Мироненко О.М. Держ. нар. рада УНР. В кн.: Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996.

//cyclop.com.ua/content/view/1039/58/1/13/

____________
Закон Ради Народних Міністрів про Державну Народну Раду УНР.
12 листопада 1920 р. ЦДАВО України, ф.1429, оп.2, спр.80, арк.2
//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?126#photo

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народньої Республіки (Отона Ейхельмана) 1921 

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Основний Державний Закон Української Народньої Республіки (проект урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920 

Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (за постановою «Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині») 1919 

Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919 [четвертий закон Ньютона] 

Закон про форму української влади (ухвалений Конгресом Трудового Народу України) 1919 

Універсал Трудового Конгресу України 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919 

Ухвала Всенародніх зборів угорських українців 1919 

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919 

Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви 1919 

Закон про державну мову в Українській Народній Республіці 1919 

Декларація Директорії Української Народньої Республіки (право народу на революцію) 1918 

Протокол засідання Ради Комісарів Революційного Комітету Директорії Української Народньої Республіки 1918 

Універсал Симона Петлюри. Заклик Головного Командування Революційних військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині. Звернення дивізії «Сірожупанників» 1918 

Відозва Директорії Української Народньої Республіки 1918

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920

ІМЕНЕМ

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

Затверджую 12 листопада 1920 року 
Голова Директорії 
ПЕТЛЮРА

Посвідчую: 
Т.в.о. Державного Секретаря
Оніхімовський

УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ

ЗАКОН

ПРО ТИМЧОСОВЕ ВЕРХОВНЕ УПРАВЛІННЯ

ТА ПОРЯДОК ЗАКОНОДАВСТВА В

УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ

До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народнім Представництвом повна Констітуція, що визначить державний устрій у всіх частинах Державної діяльности та спиратиметься на послідовне і всебічне зужитковання засад народнього суверенітету, себ-то, що вся Верховна Влада безпосередньо належить Народові і виявляється через Парлямент, скликаний на підставі загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без ріжниці пола, національности і віри, видається цей закон, що визначає тимчасово Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці.

I. ВЕРХОВНА ВЛАДА

1. Верховна Влада Української Народньої Республіки тимчасово організується шляхом нижчезазначеного розмежування та координування вищих Державних функцій поміж Директорією, Державною Народньою Радою і Радою Народніх Міністрів.

Склад, порядок скликання та обсяг прав Державної Народньої Ради визначає окремий закон.

II. ДИРЕКТОРІЯ

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Голови Директорії іменем Української Народньої Республіки:

а) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою закони;

б) затверджує ухвалені Радою Народніх Міністрів призначення та звільнення;

в) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою умови з иншими Державами;

г) видає на пропозицію Ради Народніх Міністрів акти амнестії та помилування;

д) репрезентує Українську Народню Республіку перед иншими Державами, за відповідальністю Голови Ради Народніх Міністрів;

е) покликає Голову Народніх Міністрів та затверджує Членів Ради Народніх Міністрів.

3. Директорія має окремий цівільний лист, що ухвалюється законодавчим шляхом.

4. Коли Голова Директорії не зможе виконувати своїх обов'язків через хворість, відїзд та з инших причин, то його часово з ухвали Державної Народньої Ради заступає Голова Державної Народньої Ради, який виконання своїх обов'язків на той час покладає на Заступника Голови Державної Народньої Ради.

До скликання Державної Народньої Ради, зазначене в параграфі 4 заступництво Голови Директорії надасться Колегії, яка складається з трьох членів: Голови Ради Народніх Міністрів, Порядкуючого в Надвищому суді У.Н.Р. і Представника всіх політичних партій України. Цього останнього обирається в спільному засіданні представників Центральних Комітетів цих партій, по одному від кожного. Участь в обранні Члена Колегії може брати лише така партія, яка зарегістрована в законному порядкові та істнує не менш, як один рік. До складання Колегії ГОЛОВУ ДИРЕКТОРІЇ заступає Голова Ради Народніх Міністрів.

III. ЗАКОНОДАВСТВО

В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ

5. Українська Народня Республіка управляється на точній основі законів, у відповідний спосіб виданих.

6. Законопроекти відповідних Міністерств, по ухвалі їх Радою Народніх Міністрів подаються на розгляд Державної Народньої Ради через її Президію.

7. Внесені в Державну Народню Раду законопроекти або ухвалюються нею самою, або передаються нею на остаточне розв'язання Ради Народніх Міністрів.

8. Проекти законів, ухвалених Державн[о]ю Народньою Радою або Радою Народніх Міністрів (згідно параграфа 7) за належними підписами подаються Головою Державної Народньої Ради, разом з Головою Ради Народніх Міністрів на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки.

9. Подані на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки постанови Державної Народньої Ради або Ради Народніх Міністрів, на протязі чотирнадцяти діб або затверджуються Головою Директорії, або повертаються до Державної Канцелярії незатвердженими.

Незатверджені постанови Державної Народньої Ради подаються Головою Ради Народніх Міністрів до Державної Народньої Ради на новий розгляд. Постанова, ухвалена нею в тій же самій редакції набирає остаточно силу закона.

10. Законопроекти, ухвалені Державною Народньою Радою або Радою Народніх Міністрів (параграф 7) і затверджені Головою Директорії Української Народньої Республіки, оголошуються у Вістнику Державних Законів, за підписом Голови Ради Народніх Міністрів, відповідного Міністра та Державного Секретаря.

11. Після оголошення закону в Вістнику Державних Законів, закон набирає обов'язуючої для всіх сили в терміні, що зазначено в самому законі, а як що такий термін в законі не зазначено, то з дня одержання на місцях примірника Вістника Державних Законів, де закон надруковано. В самому законі може бути зазначено, що він до оголошення переводиться в життя або по телеграфу, або через посланців.

12. Ухвалені закони оголошуються Державним Секретарем і ним же зберігаються.

13. Коли Державна Народня Рада не функціонує, Рада Народніх Міністрів в необхідних випадках може ухвалювати постанови, що вимагають для свого видання законодавчого шляху; ці постанови, після затвердження Головою Директорії та оголошення звичайним порядком, набирають сили закона (11, 12 парагафи ). Такі постанови поступають по за чергою на перше чергове засідання Державної Ради для затвердження.

У випадку незатвердження таких постанов Державною Народньою Радою вони тратять обов'язуючу силу після оголошення про це на загальних підставах (параграф 11).

14. До скликання Державної Народньої Ради всі права і обов'язки покладаються на Раду Народніх Міністрів.

IV. РАДА НАРОДНІХ МІНІСТРІВ

15. Голова Ради Народніх Міністрів формує Раду Народніх Міністрів, в склад якої входять всі Міністри або Керуючі Міністерствами та Державний Секретар, останній з правом дорадчого

голосу.

16. Справи, що відносяться до Міністерств, представники яких неприсутні на засіданні Ради Народніх Міністрів, не можуть вирішуватися в тому засіданні Ради Народніх Міністрів.

7. Державний Контрольор, призначення якого провадиться порядком, відповідним розгляду і затвердженню законів, не входить в склад Ради Народніх Міністрів, але запрошується на всі засідання Ради Народніх Міністрів, в яких розглядається питання, зв'язане з інтересами скарбу, з правом дорадчого голосу і протесту.

18. В обсягу діяльности окремого Міністерства і належних до нього відомств тільки відповідний Міністр або Керуючий Міністерством має право в порядку управління видавати роспорядження, вказівки та інструкції, укладати часово умови і вирішати всі справи Міністерства, за своєю особистою відповідальністю перед Радою Народніх Міністрів.

19. Рада Народніх Міністрів за діяльність уряду відповідає перед Державною Народньою Радою.

ГОЛОВА РАДИ НАРОДНІХ МІНІСТРІВ Андрій Лівицький

МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ Ол.Саліковський

____________

ЦДАЖР УРСР.- Ф.1065. - Оп.2. - Спр.263. - Арк.1-2 (зв);

Спр.51 - Арк.194-196 (зв.); Спр.51. - Арк.61-63, 129-132,

168-170 (зв.), 201-203 (зв.), 208-210 (зв.), 243-266;

Вістник державних законів для всіх земель Української

Народньої Республіки. - 1920, 19 листопада. - Вип.2-й.

Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції

України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.

//ua-info.biz/legal/basevi/ua-hmwbye.htm

____________
Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР, 12 листопада 1920 р. ЦДАЗУ, ф.19, оп.1, спр.14.
//tsdazu.gov.ua/ua/online/47-all/259-online.html

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народньої Республіки (Отона Ейхельмана) 1921 

Закон про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки 1920 

Основний Державний Закон Української Народньої Республіки (проект урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920 

Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (за постановою «Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині») 1919 

Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919 [четвертий закон Ньютона] 

Закон про форму української влади (ухвалений Конгресом Трудового Народу України) 1919 

Універсал Трудового Конгресу України 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919 

Ухвала Всенародніх зборів угорських українців 1919 

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919 

Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви 1919 

Закон про державну мову в Українській Народній Республіці 1919 

Декларація Директорії Української Народньої Республіки (право народу на революцію) 1918 

Протокол засідання Ради Комісарів Революційного Комітету Директорії Української Народньої Республіки 1918 

Універсал Симона Петлюри. Заклик Головного Командування Революційних військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині. Звернення дивізії «Сірожупанників» 1918 

Відозва Директорії Української Народньої Республіки 1918