понеділок, 18 жовтня 2004 р.

Основний Державний Закон Української Народної Республіки (проект Урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920




ОСНОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН
УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

ПРОЕКТ ПРАВИТЕЛЬСТВЕННОЇ КОМІСІЇ
по виробленню Конституції Української Держави

[Q.B.F.F.F.S.]

І. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА

Артикул 1
Українська Держава є самостійною та незалежною державою з демократично-республіканським, на основах парламентаризму, устроєм і має назву: УКРАЇНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА.

Артикул 2
Повнота влади в Українській Державі належить загалу її громадян, що здійснює сю владу в справах законодавчої влади через Державну Раду, в справах виконавчої влади - через Голову Держави і Раду Міністрів, в справах справедливости - через незалежні суди.

Артикул З
Державна Рада є однопалатним тілом, що вибірається на підставі загального, як для чоловіків, так і для жінок, рівного, безпосереднього, таємного права голосування, з додержанням принціпу пропорціональности.

Артикул 4
Територію Української Держави складають: Київщина, Волинь, Поділля, Херсонщина, Таврія, Катеринославщина, Полтавщина, Чернігівщина, Харківщина та Слобожанщина, а рівно всі інші землі, що їх в більшости заселяє Український Народ.

Кордони Української Держави може усталювати та зміняти тільки Основний Державний Закон.

Артикул 5
Частини Української Держави, що виявлять окремі культурно-господарчі інтереси, одержать місцеву автономію з власною Краєвою Радою, що видаватиме закони місцевого значіння.

Державна Рада Української Держави вирішить зміст сеї автономії і визначить обсяг ділання Краєвих Рад.

Артикул 6
Території українських земель, що під час нинішньої Великої Революції утворили у себе окремі державні організми, мають право злучитися на засадах федерації з Українською Народньою Республікою в один спільний державний організм, коли сього зажадає їхнє законодавче тіло.

Окремий Основний Державний Закон визначить на сей випадок обсяг ділання спільної влади законодавчої, виконавчої та судової. На сей випадок буде для всіх спільне право громадянства.

Артикул 7
Всі державні установи та державні урядовці Української Держави носять назву республікансько-українських.

Артикул 8
Державною мовою Української Держави є мова українська.

Артикул 9
Державним гербом Української Держави є тризуб золотої барви на синьому тлі.

Право вживання державного гербу мають виключно державні установи.

Артикул 10
Державними барвами Української Держави є барви синя та жовта.

Артикул 11
Прапор військової фльоти є синьо-жовтий з державним гербом жовтої барви в лівому розі синьої частини прапора.

Прапор торговельної фльоти є синій-жовтий.

II. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

Артикул 12
Православна Церква в межах Української Держави є автокефальною, з Патріярхом у Києві на чолі.

Окремий державний закон визначить загальні основи організації Православної Церкви в межах Української Держави, застерігаючи її внутрішню автономію та не порушуючи канонічних постанов, а також визначить її правне відношення до держави.

III. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

Артикул 13
Українське громадянство в хвилі проголошення незалежності Української Народньої Республіки мають:

1) всі особи української народності, що мешкають у межах Української Держави, і
2) всі особи инших національностей, що до дня 1 липня 1914 р. не менше, як один рік стало мешкали в межах Української Держави, і їх діти, при тому сталість замешкання не визнається за урядовими та військовими особами колишньої Російської імперії, що не народилися в межах Української Держави, - якщо вони до 1 липня 1914 року проживали на Україні менше, як п’ять років.

В розвиток постанов сього артикулу має бути виданий окремий закон.

Артикул 14
Українське громадянство набувається:

1) через народження від батьків - громадян Української Держави;
2) через подружжя з громадянином Української Держави, і
3) через надання громадянства відповідною владою.

Особі української народности, що оселиться в межах Української Держави, не можна відмовити в наданню українського громадянства.

Окремий закон точно визначить постанови що до набуття та втрати українського громадянства.

Артикул 15
Всі громадяне Української Держави, як чоловіки, так і жінки, без ріжниці віри, народности та походження, рівні перед законом.

Зносяться всі родові, станові, шляхетські привілеї та всі родові й особисті шляхетські титули.

Всі публичні уряди є рівно доступні для всіх громадян на умовах, зазначених в законі.

Жінка в Українській Державі має всі права цивільні та політичні нарівні з чоловіком.

Артикул 16
Українському громадянинові не вільно прийняти чужоземного шляхетського титулу.

Артикул 17
На прийняття українським громадянином чужоземного ордену потрібно дозволу Голови Держави.

Артикул 18
Особиста вільність громадян забезпечується.

Не можна нікого арештувати, ані піддати особистому трусу без наказу суду, за винятком охоплення на гарячому вчинку й у випадках, що їх передбачає закон та в спосіб, що його закон встановлює.

Протягом наступних 48 годин належить арештованого доставити до відповідної судової влади, яка негайно рішає про його дальше задержання в арешті з зазначенням причин або звільняє з-під арешту.

Артикул 19
Карне переслідування і вимір кари переводиться тільки на підставі істнуючого закону.

Ганебна кара і видалення українського громадянина за кордони Української Держави не дозволяється.

Позбавлення цивільних та політичних прав, як міра кари, може бути тільки часовим.

Арешт за борги не дозволяється.

Артикул 20
Нікого не можна позбавити належного суду. Виняткові суди допускаються тільки у випадках, зазначених у законі.

Артикул 21
Подружжя, як підстава законного життя, істнування і розвою роду, стоїть під охороною закону.

Артикул 22
Нарівні з церковним шлюбом визнається і шлюб цивільний. Окремий закон встановить форму цивільного шлюбу. Тільки державний суд розв’язує справи про розводи, законність та дійсність шлюбів.

Артикул 23
Мешкання громадянина є недоторкане. Вхід до мешкання органів влади, домовий трус, одібрання листів, кореспонденції, документів, друків або инших рухомих речей відбувається тільки на підставі судового наказу на письмі та у випадках, що їх передбачає закон.

Про вислід трусу належить видати заінтересованому копію протоколу.

Артикул 24
Вільність сумління і віри забезпечується кожному. Забезпечується день одпочинку в неділі та в свята, що їх визначено в законі.

Не можна нікого змушувати до участі в релігійних чинностях чи обрядах, або належати до якого-небудь віросповідання.

Забезпечується кожному вільність зміни віросповідання. Ніхто з громадян не може ухилитися од виконання публичних обов’язків з причин своїх релігійних переконань.

Артикул 25
Всі визнані державою віросповідання перед державою рівнорядні і рівноправні, мають право уряджувати публичні набоженства, виконувати релігійні обряди і засновувати релігійні товариства; в межах законів вони мають внутрішню автономію.

Члени віросповідання, що його досі не визнала держава, не мають права до публичних набоженств; у місцях зачинених вони можуть виконувати свої набоженства і релігійні обряди, що не суперечать закону та публичній моралі.

Артикул 26
Порядок визнання віросповідання, що його досі держава не визнала, встановить окремий закон.

Артикул 27
Кожний громадянин має повну волю зміни місця побуту і перенесення своєї власності в межах держави.

Артикул 28
Кожний громадянин має право емігрувати за межі держави, за винятком випадків, що їх зазначено в законі.

Артикул 29
Кожен громадянин має право вільного вибору професії та заробітку; обмеження в тім напрямі можна допустити тільки шляхом закону.

Артикул 30
Забезпечується вільність торгу та промисловости, ремества, а також вільність складання умов у межах діючих законів.

Артикул 31
Забезпечується кожному вільність науки, навчання і наукових вислідів та дослідів.

Кожний громадянин має право заснувати школу або виховавчий заклад і ними керувати на умовах, означених в законі.

Всі громадські та приватні школи і виховавчі заклади стоять під доглядом держави. Навчання в школах од нижчої до вищої, що їх удержує держава, є безплатне.

Окремий закон визначить порядок шкільного навчання.

Характер публичних шкіл не може бути конфесійний.

Артикул 32
Навчання в народніх початкових школах є загальне, для всіх обов’язкове та безплатне. Держава, самоврядування та громади мають подбати, щоб усі діти в шкільнім віці могли користуватися з сеї науки.

Для громадян дорослого віку уряджується курси позашкільної освіти. Школи повинні виховувати на основах моралі та розуміння громадянських обов’язків.

Артикул 35
Вільність думки в слові, письмі, друку та в образовій формі належить кожному.

Окремий закон забезпечить здійснення сих прав.

Артикул 34
Забезпечується вільність преси.

Преса підпадає тільки тим обмеженням, що їх точно визначає закон. Не можна встановлювати попередньої цензури та концесійної системи на видання періодичних друків. Не можна відняти поштового дебіту друкам, що вийшли в межах держави.

Артикул 35
Тайну листування і тайну кореспонденції забезпечується всім громадянам. Можна її порушити тільки на підставі судового наказу.

Артикул 36
Людська праця, здоровля та життя стоять під охороною закону. Зокрема закон охороняє робітників-малолітків, жіночу працю та жінок під час материнства.

Державі належить контроль над організацією праці, умовами найманої праці і винагородою за неї.

Окремий закон забезпечить матеріяльно робітників або їх родини за відповідною участю заінтересованих сторін на випадок недуг, каліцтва, старости і смерти.

Артикул 37
Робітники мають право творити робітничі організації та союзи і складати колективні умови в цілі охорони та розвою праці. Порозуміння і заходи щодо обмеження сього права визнається за протизаконні.

Артикул 38
Суперечки між робітниками і працьодавцями розв’язуються шляхом добровільного роз’ємчого суду або, коли се неможливо, за допомогою державних роз’ємчих судів.

Окремий закон про роз’ємчі суди визначить їх компетенцію.

Артикул 39
Правний стан державних урядовців визначається в окремому законі про службу.

Артикул 40
Держава охороняє інтелектуальну працю та її витвори.

Артикул 41
На кожного громадянина покладається, не порушуючи його особистої вільности, моральний обов’язок використати свої духовні та фізичні сили в спосіб, як того вимагає добро загалу.

Артикул 42
Вільність національного і культурного розвою для громадян національних меншостей забезпечується у всіх відношеннях, що не суперечить єдності держави.

Окремий закон визначить їх права в школі та публичному життю.

Артикул 43
Приватна власність стоїть під охороною закону.

Власність зобов’язує. Користування власністю мусить служити для добра загалу.

Вивласнення, або обмеження приватної власності, може відбутися з огляду на державну, публичну чи суспільну потребу, або з економічних причин, а також в інтересах соціяльної справедливосте.

Спосіб вивласнення, або обмеження приватної власности, як і форму та розмір справедливої винагороди, визначається в окремому законі.

Артикул 44
Дрібна і середня земельна власність стоїть під охороною закону. Зноситься більшу земельну власність. З неї утворюється земельний фонд, з якого задовольняється малоземельне і безземельне хліборобське населення. Форму, а також умови сього задоволення визначить окремий земельний закон.

Артикул 45
Забезпечується спадкове право в межах діючих законів. Вони ж визначають участь держави в спадщині.

Артикул 46
Держава зобов’язана відшкодувати громадянина за шкоду та збитки, що йому заподіяно урядуванням цивільних чи військових осіб, що не було згідно з законом чи обов’язками служби.

Внесення позову проти держави за відшкодування з сеї причини не залежить від дозволу держави.

Держава має право стягнути з урядових осіб, які заподіяли шкоду, повернення відшкодування, що вона заплатила скривдженому.

Ті ж самі постанови прикладаються і до відповідальности самоврядувань та громад за шкоду та збитки, що їх заподіяло протизаконне урядування їх органів.

Артикул 47
Всі громадяне мають право засновувати спілки та товариства, як і скликати збори, що не перечать карним законам і публичному безпеченству.

Окремий закон визначить порядок користування з сих прав.

Артикул 48
Громадяне мають право вносити петиції до всіх законодавчих і репрезентаційних тіл, до державної влади та самоврядувань.

Артикул 49
Всі громадяни зобов’язані бути вірними державі, підлягати законам, шанувати законну владу, улекшувати її завдання та виконувати її накази, що видано згідно з законом, виконувати всі публичні уряди, як державні, так і в самоврядуванню та громаді, до яких її покликано, платити податки і нести всі тягарі та особисті і річеві повинности.

Артикул 50
Всі громадяне є обов’язані до військової служби; порядок покликання жінок до служби в цілі оборони держави визначається в законі.

Окремі закони ухвалять рід та спосіб, порядок і час тривання військової служби, звільнення від сього обов’язку, а також особисті і річеві повинності на військові цілі.

Артикул 51
Всі постанови про права громадян стосуються і до військових осіб всіх ступнів, поскільки тому не суперечать військові закони і постанови про військову карність.

Артикул 52
Громадянські права особистої вільности (арт. 23), тайни листування і кореспонденції (арт. 35), вільности друку та преси (артикули 33 і 34), вільности переселення і виселення (артикули 27 і 28) і вільности зборів та товариств (артикул 47) можна часово припинити на час виняткового стану. Розпорядження про се може зробити тільки Рада Міністрів за згодою Голови Держави під час війни, або коли загрожує вибух війни, або на випадок внутрішніх розрухів чи масових протидержавних змов, що загрожують цілости держави, Основному Державному Закону, або публичному безпеченству.

Се розпорядження мусить бути оголошено у Вістнику Державних Законів за підписом Голови Держави і Ради Міністрів, з покликом на сей артикул. Воно повинно бути подано першому засіданню Державного Сойму на його затвердження.

Окремий закон про винятковий стан точно визначить переведення вище згаданих засад що до збільшення компетенції цивільної влади, або встановлення військової влади на місце цивільної.

Артикул 53
Чужинці, що перебувають на території Української Держави, підлягають її законам на загальних для всіх підставах. Вони не користуються з політичних прав, що належать українським громадянам; з усіх инших прав вони користуються, оскільки закон не визначає для них певних обмежень.

В разі відсутности відповідної взаємности в користуванню з таких же прав українських громадян у чужій державі, підданці її можуть підпасти рівнозначним обмеженням.

IV. ДЕРЖАВНА РАДА І ДЕРЖАВНИЙ СОЙМ

Артикул 54
Законодавча влада в Українській Державі належить до Державної Ради, що її вибірається на підставі засад, зазначених в артикулі 3.

Артикул 55
До часу скликання першої Державної Ради законодавча влада належить Державному Сойму.

Окремий закон визначить склад та спосіб вибору до Державного Сойму.

Артикул 56
Державний Сойм не може змінювати постанов сього закону щодо державно-правної самостійности та міжнародно-правної незалежності і демократично-республіканського устрою Української Держави.

Артикул 57
Державний Сойм скликається, коли обрано кількість членів, що її визначить окремий закон про склад та спосіб вибору до Державного Сойму.

Артикул 58
Державний Сойм скликає на першу сесію, як і на сесії наступні. Голова Держави окремим наказом за своїх та Голови Ради Міністрів підписом. Сей наказ оголошується у Вістнику Державних Законів. В той же самий спосіб відбувається замкнення сесії та розв’язання Державного Сойму.

Перша сесія Державного Сойму скликається не пізніше, як за 14 день, відколи вибрано належну кількість його членів.

Дальші сесії Державного Сойму поділяються на чергові та позачергові.

Позачергові сесії скликає Голова Держави з власної ініціятиви, або коли сього зажадає Правительство, або Президія Державного Сойму, для розв’язання справ, що їх зазначено в оголошенню чи в заяві про необхідність скликання сих сесій.

Державний Сойм збірається на перше засідання 15-го дня після появи наказу про се у Вістнику Державних Законів.

Тимчасові перерви на час, не довший, як 10 день і не більше, як двічі на кожну сесію, можуть призначити Голова Держави або Державний Сойм.

Перерви на більший час призначаються за спільною згодою Голови Держави та Державного Сойму.

Артикул 59
Державний Сойм можна розв’язати тільки тоді, коли буде обрано першу Державну Раду Української Народньої Республіки.

Тим самим наказом, який видано в спосіб, який зазначений в артикулі 58, що ним розв’язується Державний Сойм, скликається рівночасно перша Державна Рада на першу її сесію.

Артикул 60
Перше засідання Державного Сойму відмикає Голова Держави, або з його доручення Голова Ради Міністрів, відчитуючи наказ про скликання Державного Сойму і покликуючи до тимчасового проводу найстаршого віком члена Державного Сойму.

Після сього члени Державного Сойму складають присягу, або урочисту обітницю в руки свого Голови.

Текст присяги: «Обіщаю і клянуся Великим Господом перед Святою Його Євангелією, що буду в усьому совісно виконувати обов’язки члена Державного Сойму, найкраще, як я їх розумію і можу виконати, що буду заховувати вірність Українській Державі, як моїй Батьківщині та Основному її Державному Закону і буду дбати тільки за добро та користь держави. В тому власноручно підписуюся».

В разі бажання той, що заприсягається, цілує Святий Хрест та Євангелію або виконує инший відповідний релігійний чин.

Особи, що не визнають присяги, дають урочисту обітницю такої же сили та змісту, але без слів: «клянуся Великим Господом перед Святою Його Євангелією».

Член Державного Сойму, який зречеться присяги або урочистої обітниці, тратить мандат члена Державного Сойму.

Артикул 61
Державний Сойм обірає з-поміж себе Голову та заступників Голови і секретарів, та творить відповідні Комісії. Сі Комісії можуть з постановою Державного Сойму продовжувати роботи, що на них покладено, і під час перерви між сесіями.

Справи, що розгляд їх не закінчено в біжучу сесію, з постанови Державного Сойму переносяться на наступні сесії.

Артикул 62
Рада Міністрів на внесення Міністра внутрішніх справ виробить і оголосить у Вістнику Державних Законів, що перед першим засіданням Державного Сойму, тимчасовий Правильник нарад Державного Сойму.

Сим Правильником керується Державний Сойм так довго, поки сам не виробить для себе нового Правильника і не оголосить його у Вістнику Державних Законів.

Вироблений Державним Соймом Правильник обов’язує негайно після його оголошення у Вістнику Державних Законів і для своєї важности [] потрібує ствердження через Голову Держави.

Артикул 63
Державний Сойм сам рішає про важність запротестованих виборів на підставі окремого внесення своєї Мандатної Комісії.

Член Державного Сойму, що його мандат опротестовано, здійснює свої права та обов’язки до хвилі, коли Державний Сойм ухвалить неважність його виборів.

Міністр внутрішніх справ в день відкриття Державного Сойму передає йому всі виборчі акти разом з внесеними протестами.

Артикул 64
Мандат члена Державного Сойму погасає тільки внаслідок його смерті, уневажнення мандату через Державний Сойм, добровільного зложення мандату, або втрати виборчого права, або внаслідок випадку, що його зазначено в артикулі 60.

Про погаснення мандату Голова Державного Сойму негайно повідомляє листовне Міністра внутрішніх справ, а сей на протязі 14 день після одержання оголошує повідомлення в урядовім часописі про додаткове обрання.

Окремий закон про склад та спосіб вибору до Державного Сойму постановляє, коли [] відбувається додаткового обрання.

Артикул 65
Членам Державного Сойму Міністр внутрішніх справ вручає посвідчення на вступ до Державного Сойму.

Опротестування мандату не впливає на видання сього посвідчення.

Артикул 66
Внутрішньою і зовнішньою урядовою мовою і мовою нарад Державного Сойму є виключно українська мова.

Артикул 67
Член Державного Сойму здійснює всі свої права та обов’язки тільки особисто.

Артикул 68
Члени Державного Сойму одержують постійне утримання та зворот подорожніх коштів від свого місця замешкання до місця осідку Державного Сойму і назад.

Користуються вони безплатно з державних залізниць та державних пароплавів.

Окремий закон визначить розмір утримання члена Державного Сойму та його Президії, а також їх подорожніх коштів.

Артикул 69
Члени Державного Сойму є представниками загалу громадян Української Держави.

Раз обраного члена Державного Сойму не можна відкликати. Його діяльність в Державному Соймі не можна в’язати якими-небудь інструкціями.

За державну зраду, злочини та провини по становищу члена Державного Сойму члени Державного Сойму підлягають Найвищому Державному Суду на підставі ухвали Державного Сойму, згідно з порядком, що його встановлює артикул 103.

За свою діяльність в Державному Соймі члени Державного Сойму відповідають тільки перед Державним Соймом.

Артикул 70
Член Державного Сойму користується з недоторканости від хвилі, коли у Вістнику Державних Законів буде оголошено наказ Голови Держави про скликання Державного Сойму до хвилі його розв’язання.

Членів Державного Сойму не вільно переслідувати ані карно-судово, ані карно-адміністраційно, ані арештувати без згоди Державного Сойму за винятком охоплення на гарячому вчинку.

В тім останнім разі належить про се донести негайно Голові Державного Сойму і просити про дозвіл на дальший арешт або дальше карно-судове слідство.

На жадання Державного Сойму арешт мусить бути негайно знесений і карно-судове слідство припинено на час важности мандату.

У випадку перерви між сесіями се право належить Голові Державного Сойму.

Пізніше обраний член Державного Сойму користується з недоторканости від хвилі свого обрання.

Сі постанови не прикладається до карної відповідальности члена Державного Сойму, коли він є редактором періодичного або неперіодичного видання.

Артикул 71
Члена Державного Сойму, що в прилюдному засіданню, в своїй промові або в заяві в Державному Соймі порушив права приватної особи, може прокривджений притягнути до карно-судової відповідальности.

На той випадок судова влада має одержати дозвіл Державного Сойму.

Артикул 72
Член Державного Сойму не може купувати ані брати в аренду державні добра, або приймати державні роботи чи достави; не може він рівно ж одержувати державних концесій.

Артикул 73
Засідання Державного Сойму є прилюдні.

Вони можуть бути таємні тільки на жадання Голови Державного Сойму, представника Правительства або не менш, як 10 членів Державного Сойму, на підставі окремої ухвали, що приймається після того, як публика опустила [з]алю нарад.

Артикул 74
Не можна нікого притягнути до відповідальности за справоздання з публичного засідання Державного Сойму, що згідні з правдою.

Артикул 75
Право законодавчого почину має Голова Держави, Рада Міністрів і кожний член Державного Сойму, коли його внесення підписане не менш, як 10 членами Державного Сойму.

Артикул 76
Засідання Державного Сойму є дійсні в разі присутности половини обраних членів.

Артикул 77
Ухвали Державного Сойму приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів.

На зміну Основного Державного Закону треба не менше половини голосів загального числа членів Державного Сойму.

На той випадок, коли Голова Держави відкине постанову Державного Сойму, постанова ся набірає сили після нової ухвали її двома третинами присутніх в засіданню членів Державного Сойму.

Артикул 78
Постанову, що її ухвалив Державний Сойм, Голова Державного Сойму надсилає Голові Ради Міністрів, а сей до 7 днів - Голові Держави для ствердження на протязі 14 день.

Стверджена Головою Держави постанова Державного Сойму вертається знову до Голови Ради Міністрів, який негайно її оголошує за підписом Голови Держави і відповідного Міністра чи відповідних Міністрів, або Ради Міністрів.

Перед текстом закону належить зазначити, що його ухвалив Державний Сойм згідно з постановами артикулів 55, 57, 77 і 78.

Артикул 79
На випадок нествердження Головою Держави постанови Державного Сойму, Голова Держави на протязі 14 днів повертає її Голові Ради Міністрів з письменним наведенням причин нествердження.

Голова Ради Міністрів протягом дальших трьох день надсилає незатверджену постанову Голові Державного Сойму, що ставить її на денний порядок найближчого засідання Державного Сойму.

Державний Сойм без дискусії або приймає уваги Голови Держави щодо постанови, і тоді надсилає її до відповідної Комісії для дальшого належного проходження, або приймає вдруге без змін в цілости числом голосів, що їх зазначено в артикулі 77.

Ухвалену в сей спосіб постанову Голова Державного Сойму надсилає Голові Ради Міністрів для негайного оголошення її у Вістнику Державних Законів за підписом Ради Міністрів, з наведенням перед текстом закону, що його ухвалив Державний Сойм згідно з постановами артикулів 55, 57, 77 і 79.

Артикул 80
Всі закони оголошуються у Вістнику Державних Законів. Накази Голови Держави і розпорядження Міністрів, що нормують правні відносини, оголошується також у Вістнику Державних Законів, з наведенням на їх початку постанови закону, що уповноважує їх на видання сього наказу, або розпорядження.

Артикул 81
Закон переводиться в життя на 15-тий день після появи його у Вістнику Державних Законів, якщо в самім законі не визначено иншого терміну, з якого закон має обов’язувати.

Ся постанова стосується також і до наказів та розпоряджень, що їх зазначено в артикулі 80.

День появи Вістника Державних Законів мусить бути зазначений на його першій сторінці.

Артикул 82
Ніхто не може виправдуватися незнанням закону, наказу, або розпорядження, що їх належно оголошено.

Артикул 83
Податки і публичні оплати можна побирати тільки на підставі закону, що його ухвалив Державний Сойм, і в спосіб, в законі визначений.

Артикул 84
Державний Сойм ухвалює щорічно окремим законом державний бюджет на один рік.

Бюджет обіймає всі прибутки та видатки.

В надзвичайних випадках тимчасовий бюджетний закон може обіймати час, коротший від одного року.

Кожне перевищення бюджету вимагає попередньої уваги Державного Сойму.

Визначені в бюджетовім законі або в тимчасовім бюджетовім законі грошеві квоти можна уживати тільки на цілі, що їх там же зазначено.

Артикул 85

Коли Державний Сойм перед упливом бюджетного періоду не ухвалить нового бюджетового закону, тоді, на підставі ухвали Ради Міністрів, за підписом Голови Держави і Ради Міністрів, залишається в силі останній бюджетовий закон.

Сю ухвалу оголошується у Вістнику Державних Законів, покликуючися на сей артикул.

Артикул 86
Державні позички, продаж, заміна, або обтяження державного нерухомого майна та прийняття за другого державної запоруки можуть бути тільки на підставі закону, що його ухвалив Державний Сойм.

Артикул 87
Державний Сойм встановлює валюту, дозволяє емісію кредитових білетів та державних облігацій.

Окремий закон визначить докладно зазначені справи.

Артикул 88
Переведення справ, зазначених в артикулі 87, належить до Державного Банку. Статут його ухвалює Державний Сойм.

Міністр фінансів доглядає за Державним Банком і відповідає перед Державним Соймом за його діяльність.

Артикул 89
Контроль над цілим державно-фінансовим господарством виконує Державний Контроль на чолі з Державним Контрольором.

Голова Держави на внесення Голови Державного Сойму призначає Державного Контрольора. Державний контрольор не входить в склад Ради Міністрів і тільки внаслідок окремого вотума недовір’я з боку Державного Сойму уступає з свого уряду.

Державний Контрольор має права Міністра і за службові злочини та провини відповідає згідно з артикулами 101,102 і 103.

Державний Контрольор щорічно подає Державному Сойму звіт про всі державні прибутки та видатки, про державні фонди і загальний стан фінансів держави.

Окремий закон про Державний Контроль в Українській Державі визначить права та обов’язки і організацію контролю в державному господарстві.

Артикул 90
Державний Сойм окремим законом ухвалює щорічно військовий контингент під час мира, а зокрема, кількість нового військового набору.

Артикул 91
Коли Державний Сойм за 2 місяці перед звичайним терміном покликання військових новобранців, що його визначає окремий закон про військову повинність, не визначить кількости нового військового набору, тоді на підставі ухвали Ради Міністрів, за підписом Голови Держави і Ради Міністрів, залишається в силі останній закон про кількість військового набору.

Сю ухвалу оголошується у Вістнику Державних Законів, покликуючися на сей артикул.

Артикул 92
Всі міжнародні торговельні і митні умови, міжнародні умови, що накладають маєткові тягарі на державу, або на громадян держави, або містять для них правні постанови, міжнародні умови, що до кордонів держави, міжнародні мирові умови, а також міжнародній арбітраж, набірають сили тільки за згодою Державного Сойму.

Артикул 93
Державний Сойм приймає петиції від окремих громадян, товариств та установ.

Державний Сойм за ухвалою може передати їх відповідним Міністерствам і жадати від них пояснень що до справ, до яких відносяться петиції; Міністри мусять дати жадані пояснення, або в них відмовити з поданням причини.

Артикул 94
Члени Державного Сойму мають право вносити інтерпеляції на письмі до Ради Міністрів або до поодиноких Міністрів в спосіб, що його визначає Правильник нарад Державного Сойму.

Артикул 95
На внесену інтерпеляцію може Міністр відповісти негайно, або заповісти відповідь на визначений термін, або відмовити в одповіді з наведенням мотивів.

Державний Сойм на окреме внесення може розпочати дискусію над відповіддю Міністра на внесену інтерпеляцію. Може він на окреме внесення ухвалити, що переходить до дальших чергових справ з наведенням мотивів, або без їх наведення.

Артикул 96
Державний Сойм може окремою ухвалою висловити недовірря Раді Міністрів або поодиноким Міністрам.

На той випадок вони мусять, не зволікаючи, уступити з свого уряду.

Артикул 97
Державний Сойм може утворювати окремі Комісії з своїх членів, щоб з’ясувати та усталити факти певної справи.

Може надати сим Комісіям право викликати свідків та знавців, щоб вони зложили устно, або на письмі свої свідчення та пояснення під присягою, або без присяги, додержуючися відповідних постанов судового поступування.

Артикул 98
Державний Сойм ухвалою, прийнятою в присутносте не менш половини дійсної кількости його членів, двома третинами голосів присутніх членів, може поставити Голову Держави в стан обвинувачення за державну зраду і порушення Основного Державного Закону.

На той випадок Голова Держави мусить негайно усунутися від дальшого виконання своїх обов’язків аж до часу, коли Найвищий Державний Суд вирішить сю справу.

В разі увільнення від вини та кари Голова Держави повертається негайно до своїх обов’язків.

Голова Держави не відповідає перед звичайними карними судами.

Артикул 99
На випадок усунення від уряду Голови Держави з причин, що їх наведено в артикулі 98, його права та обов’язки виконує тимчасово Голова Державного Сойму, який зобов’язаний на весь час свого заступництва Голови Держави усунутися від участи в проводі і нарадах Державного Сойму.

На його місце в проводі Державного Сойму вступає з усіма його правами та обов’язками перший заступник Голови Державного Сойму.

Артикул 100
Постанови артикулу 99 прикладаються також і в тім випадку, коли внаслідок довшого перебування Голови Держави за кордоном, або внаслідок його довшої тяжкої недуги, Голова Державного Сойму обіймає часово місце Голови Держави.

Державний Сойм окремою ухвалою визначає факт довшої відсутности або довшої тяжкої недуги Голови Держави.

Артикул 101
Державний Сойм ухвалою, що приймається в спосіб, визначений в артикулі 98, може поставити Раду Міністрів, або поодиноких Міністрів в стан обвинувачення за державну зраду, порушення Основного Державного Закону та службові злочини.

За звичайні злочини та провини карного закону відповідають Міністри перед звичайним карним судом.

Артикул 102
Коли Державний Сойм поставить Міністра в стан обвинувачення, мусить він, не зволікаючи, уступити з свого уряду.

Артикул 103
Особи, яких поставлено в стан обвинувачення згідно з постановами артикулів 69, 98 і 101, судить Найвищий Державний Суд.

Найвищий Державний Суд складається з усіх членів Найвищих Касаційного та Адміністраційного Судів і їх Президій.

Обов’язки голови Найвищого Державного Суду виконує той голова з сих судів, що
довше обіймає уряд Голови Суду, другий же є його заступником.

Голова Найвищого Державного Суду призначає Секретаріят з загального складу Секретаріятів Найвищих Касаційного та Адміністраційного Судів. Для переведення досудового слідства Найвищий Державний Суд обірає з-поміж своїх членів слідчого суддю, який внаслідок сього обрання виходить тимчасово зі складу Найвищого Державного Суду. В допомогу йому Голова Суду, по згоді з слідчим суддею, призначає одну, або кілька осіб, що відповідають вимогам, які встановлені для судових слідчих.

Слідчий суддя та його помічники користуються з усіх прав судового слідчого, а також мають право без окремого дозволу суду розглядати та вилучати поштово-телеграфну кореспонденцію.

Скарги на дії, що відбувалися під час досудового слідства, подаються на розв’язання Найвищого Державного Суду.

Прокуратуру Найвищого Державного Суду та його Товаришів обірає Державний Сойм для кожної окремої справи.

Обвинувачений, його уповноважений, прокуратор та його товариші мають право бути присутніми під час всіх актів досудового слідства; неприбуття сих осіб не спиняє бігу слідства.

У всьому останньому досудове слідство переводиться на загальних підставах.

Після скінчення досудового слідства справа поступає на висновок прокуратора, який разом з висновком та точною кваліфікацією інкримінованого вчинку передає справу в Державний Сойм.

Державний Сойм, розглянувши справу, може віддати обвинуваченого на суд Найвищого Державного Суду, або зовсім прикоротити справу.

Коли обвинуваченого буде віддано під суд, справа за нього розглядається в судовому засіданню, згідно з Статутом Карного Судівництва.

Вирок суду, про признання підсудного винним, твориться більшостю двох третин суддів, що беруть участь в постанові вироку. Після признання виновности підсудного, а також встановлення злагідняючих його вину обставин, суд визначає міру та ступінь кари, пристосовуючися до карного закону.

Засуджений за провину політичної натури, якої карний закон не передбачає, присуджується до позбавлення, або обмеження права обіймати державний уряд на час, не більший, як 10 років.

Найвищий Державний Суд має право, визнавши звичайною більшостю голосів злагідняючі вину засудженого обставини, зменшити кару з свого розсуду, або зовсім звільнити засудженого від кари.

Вирок Найвищого Державного Суду повинен бути докладно мотивований у всіх випадках.

Виправдуючий вирок Найвищого Державного Суду є остаточний, і зараз же після його проголошення набірає законної сили.

Засуджуючий вирок, як в разі, коли кара накладається, так і в разі, коли засуджений звільняється від неї, до виконання вироку надсилається до Державного Сойму, що має право зменшити кару, або зовсім звільнити засудженого від неї. Тільки Державний Сойм має право амністії у сьому випадку; він постановляє про се в спосіб, що його зазначають артикули 98 і 101.

Артикул 104
На випадок смерти Голови Держави, його добровільного передчасного уступлення, засуду на підставі артикулів 98 і 103, психічної або тяжкої фізичної недуги, що її не можна вилічити, Державний Сойм в присутности двох третин обраних членів Державного Сойму і в спосіб, визначений в артикулі 119, приступає, не зволікаючи, до виборів нового Голови Держави.

Державний Сойм встановлює факт психічної, або тяжкої фізичної недуги Голови Держави, що її не можна вилічити.

Обраний буде той, хто одержить абсолютну більшість голосів; при тому голосування відбувається таємно.

Коли ні один з кандидатів не одержує абсолютної більшости, приступається негайно до тіснішого вибору між тими двома кандидатами, що при першому голосуванню одержали найбільше голосів. Голосувати можна тільки за тих двох кандидатів. Голос, відданий за иншого кандидата, уважається за недійсний. Так само за недійсний уважається картка з тим кандидатом, що його імени, або призвища не можна відчитати. Білі та недокладно виповнені картки також уважається за недійсні.

Обраний буде той з-поміж двох кандидатів, хто одержить абсолютну більшість голосів.

В разі рівности голосів рішає жереб, що його витягне Голова Державного Сойму.

Артикул 105
В будинку та помешканнях Державного Сойму труси, вилучення і арешти можуть відбутися тільки з дозволу Голови Державного Сойму.

V. ГОЛОВА ДЕРЖАВИ

Артикул 106
Верховна виконавча влада знаходиться в руках Голови Держави і Ради Міністрів, відповідальної перед Державним Соймом.

Сю владу виконують вони самі і через підлеглі їм уряди. Голова Держави має вищий
догляд за законностю урядування.

Артикул 107
Головою Української Держави може бути кожний громадянин українського походження, православної віри, не молодший 35 років, що має всі права цивільні та політичні.

Артикул 108
Постанови, що їх ухвалив Державний Сойм, потрібують ствердження Голови Держави (арт. 78) за винятком випадку, що його зазначає артикул 79.

Голова Держави має право видавати накази згідно з постановою артикулу 80.

Всі накази, що виходять від Голови Держави, мусять мати підписи його та відповідного Міністра, який своїм підписом бере на себе відповідальність перед Державним Соймом за законність наказу.

Артикул 109
При Голові Держави є Окрема Канцелярія з Управителем на чолі. Управителя та инших урядовців Окремої Канцелярії іменує Голова Держави на внесення Голови Ради Міністрів.

Артикул 110
Голова Держави скликає, відмикає і замикає сесії Державного Сойму і розв’язує Державний Сойм згідно з постановами артикулів 58, 59 і 60.

Се право належить йому й у відношенню до Державної Ради за винятком моменту розв’язання Державної Ради, яке може наступити тільки на підставі постанови самої Державної Ради.

Артикул 111
Голова Держави на внесення Голови Державного Сойму іменує та звільняє Голову Ради Міністрів, а на внесення останнього, всіх инших Міністрів, або Керуючих Міністерствами.

Артикул 112
Голова Держави іменує та звільняє вищих державних урядовців, старшин та професорів вищих шкіл згідно з діючими законами.

Артикул 113
Голова Держави на внесення Міністра віросповідань, за попередньою ухвалою Ради Міністрів, іменує єпископів і вищих церковних достойників.

Артикул 114
Голова Держави нагороджує почесними відзнаками згідно з постановами відповідних законів.

Артикул 115
Голова Держави є Головним Отаманом всіх оружних сил Української Держави на суші, морі та в повітрі.

Начальне командування над Дієвою Армією під час війни обіймає тільки фаховий генерал, призначений Головою Держави на внесення Голови Ради Міністрів.

Артикул 116
Голова Держави приймає та акредитує дипльоматичних представників чужих держав.

Він іменем Української Держави складає умови з чужими державами. Міжнародні умови, зазначені в артикулі 92, мусять бути затверджені Державним Соймом.

Голова Держави відповідає війну за ухвалою Державного Сойму.

Артикул 117
Голова Держави має право помилування та амністії. Се право здійснює він на внесення Міністра юстиції після згоди Ради Міністрів, з винятком випадків, що їх зазначено в артикулах 69, 98, 101 і 103.

Артикул 118
Голова Держави одержує утримання з державних фондів. Розмір та рід утримання визначить окремий закон.

Голова Держави не може мати инших побічних урядів, ані побічних заробітків.

Не може він бути членом Державного Сойму.

Голова Держави відповідає за свої вчинки перед Державним Соймом тільки у випадках, що їх зазначає артикул 98 та в спосіб, що його визначено в артикулі 103.

Артикул 119
Перша Державна Рада 7-го дня після свого першого засідання, на окремому, тільки для справи призначенім засіданню, обірає першого Голову Держави в спосіб, що його визначено в артикулі 104.

Дальніший порядок обрання Голови Держави визначить окремий закон, що його ухвалить перша Державна Рада.

Обраний Голова Держави обіймає урядування на 15-тий день з часу свого обрання, після того, як складе присягу в руки Голови Державної Ради на чесне та сумлінне виконання обов’язків, бережен[ня] Основного Державного Закону та всіх инших законів і цілости та безпеченства Української Держави.

Текст присяги: «Заприсягаюся та клянуся Великим Господом перед Святою Його Євангеліє» та моєю дорогою Батьківщиною, що буду зберігати і піддержувати непорушність та незалежність Української Держави, совісно, як я найкраще розумію, виконувати обов’язки Голови Української Держави, що волею Народу їх на мене покладено, охороняючи і виконуючи Основний та инші Державні Закони, маючи до всіх справедливість і покладаючи всі мої сили і життя на добро Батьківщини. В тому власноручно підписуюся».

VI. ПРАВИТЕЛЬСТВО

Артикул 120
Рада Міністрів здійснює владу згідно з постановою артикулів 106 і 111.

Міністри і Керуючі Міністерствами є відповідальні перед Державним Соймом (арт. 96) кожний в своїм обсязі ділання, за згідність всіх урядових актів Голови Держави та власних урядових актів Голови Держави та власних урядових актів з законами, а також за законний біг справ в підлеглих їм галузях адміністрації.

Крім того Рада Міністрів відповідає солідарне перед Державним Соймом за загальний напрям політики.

Артикул 121
Рада Міністрів, що її іменовано в спосіб, як його визначено в артикулі 111, складається з Голови Ради Міністрів і відповідних Міністрів.

Тільки Державний Сойм має право збільшити, або зменшити кількість Міністрів шляхом окремого закону; тим же способом визначає він і обсяг ділання поодиноких Міністерств.

Артикул 122
Голова Ради Міністрів не обіймає Міністерського уряду. Він надає напрям політиці Правительства, головує в Раді Міністрів і пильнує, щоби було погодження в діяльности між поодинокими Міністерствами.

Він дбає і відповідає за своєчасне оголошення законів, наказів і розпоряджень у
Вістнику Державних Законів (артикули 80 і 81).

Артикул 123
При Президії Ради Міністрів буде створено окрему Кодифікаційну Секцію.

Окремий закон встановить її склад та обсяг ділання.

Артикул 124
Рада Міністрів за згодою Державного Сойму може встановити в поодиноких Міністерствах по одній, або кілька посад Товаришів Міністра.

Товариш Міністра має голос в Раді Міністрів тільки тоді, коли йому доручено, з ухвали Ради Міністрів, заступати відповідного Міністра.

Артикул 125
Міністри, а з їх доручень Товариші Міністрів та инші вищі урядовці, мають право брати участь в засіданнях Державного Сойму та його Комісій і промовляти поза чергою.

Голосувати в Державному Соймі вони можуть тільки тоді, коли є його членами.

На жадання Державного Сойму, або одної з його Комісій, Міністр мусить особисто прибути на засідання, щоб подати пояснення, або вислухати бажання та заяви.

Артикул 126
Поодинокі Міністри і підлеглі їм уряди мають право в цілі виконання законів в своїм обсязі ділання видавати розпорядження і накази та жадати їх виконання під загрозою примусу і грошових кар, згідно з діючими законами.

Артикул 127
Міністри, Керуючі Адміністратори, Товариші Міністрів та Директори Департаментів Міністерств не можуть обіймати инших урядів, за винятком вищих наукових та почесних, ані мати побічної заробітної праці. Не можуть вони бути членами семі Голови Держави. Перед обняттям уряду складають вони присягу в руки Голови Держави на вірність Українській Державі і на береження її Основного та инших законів.

Артикул 128
Міністри і Керуючі Міністерствами мусять уступати з свого уряду у випадках, що їх зазначують артикули 96 і 102.

Артикул 129
Всі державні урядовці перед обняттям своєї служби складають присягу в руки свого начальника на вірність Українській Державі - береження її Основного та всіх инших законів і розпоряджень влади та заховання урядової тайни.

Закон для державних урядовців (Службова Прагматика) визначить їх права та обов’язки, умови прийняття на державну службу, службові ранги, дисциплінарне поступування і спосіб їх матеріального забезпечення, включаючи і пенсію.

Артикул 130
Адміністрацію відділюється від суду.

Окремий закон визначить порядок поступування в адміністраційних справах.

Важність рішень адміністраційних урядовців можна оспорювати перед Найвищим Адміністраційним Судом, коли перед тим справа перейшла всі означені в законі адміністраційні інстанції.

Артикул 131
Для цілої території Української Держави утворюється на судових засадах один Найвищий Адміністраційний Суд.

Сей Суд розглядає та розв’язує, додержуючися судового поступування, питання про правну важність розпоряджень державних і адміністраційних урядів (арт. 130) та органів самоврядування, спори про компетенцію між поодинокими державними і адміністраційними урядами і самоврядуваннями, або між самими самоврядуваннями, або і всі випадки порушення Основного Державного Закону, оскільки всі зазначені справи не належать до компетенції судів.

Вироків Найвищого Адміністраційного Суду не можна оскаржити.

Окремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого Адміністраційного Суду.

Артикул 132
Компетенційні спори між судовими та адміністраційними владами рішає Об’єднана Рада, що складається на паритетних засадах із членів Найвищого Касаційного Суду та Найвищого Адміністраційного Суду.

VII. САМОВРЯДУВАННЯ

Артикул 133
Громади, волости, містечка, міста, новітні та вищі одиниці самоврядування користуються з автономії що до вирішення питань про місцеві потреби в межах своєї території, оскільки державна адміністрація, або відповідна більша одиниця самоврядування не прилучила певної справи до свого обсягу ділання.

Окремий закон установить докладно, як прикладається сей принціп у відповідних подробицях, а також визначить засадничі основи щодо організації установ в різних ступнях одиниць самоврядувань та встановить обов’язковий обсяг ділання.

Кожна одиниця самоврядування має автономне право призначати податки та повинности, що є необхідні для її урядування.

Артикул 134
Громади, волости, містечка, міста, новітні та вищі одиниці самоврядування мають свої виборні установи.

Вибори для загальних установ, громад, волостей, містечок і міст будуть відбуватися на тих самих підставах, що й вибори до Державної Ради, однак тут виборче право може бути зв’язане довшим замешканням в громаді, містечку, або місті.

Що до виборних установ повітових самоврядувань та вищих, вибори до них переводяться посередньо виборними установами громад, волостей, містечок і міст на підставі пропорціональности.

Артикул 135
Самоврядування мусять виконувати в межах діючих законів доручені їм завдання Державної Адміністрації.

Міста Київ, Одеса і Харків матимуть окремий статут.

VIII. СУД

Артикул 136
Судові вироки і постанови проголошується іменем Української Народньої Республіки.

Артикул 137
Організацію і обсяг ділання судів, не виключаючи і військових, визначать окремі закони.

Артикул 138
Суддів іменує Голова Держави на внесення Міністра юстиції. Уряд судді може обняти особа, яка відповідає вимогам, що їх визначає закон.

Складають вони окрему присягу судді в руки Голови Суду; форму присяги визначить закон.

Артикул 139
У виконанню правосудности судді є незалежні і підлягають виключно законам.

Вища судова влада може хвилево усунути суддю від урядування тільки тоді, коли рівночасно передасть його справу незалежному суду.

Не можна перенести суддю проти його волі на инше місце, або усунути з посади, хіба тільки на підставі судового вироку та в випадках і в спосіб, що їх передбачає закон.

Постанова останнього уступу не стосується таких випадків, коли перенесення судді на инше місце, або усунення з посади є потрібне з причини зміни в організації суду, або зміни судових округ.

Артикул 140
Окремий службовий закон для суддів (Службова Прагматика для суддів) визначить їх права та обов’язки.

Артикул 141
Суди не мають права оспорювати важности законів, що їх в належний спосіб видано і оголошено, натомісць мають право рішати, чи розпорядження державної влади і самоврядування видано згідно з постановами діючих законів і чи ся влада не переступила своєї компетенції.

Артикул 142
Судові розправи, як в справах цивільних, так і карних, мають бути устні та прилюдні.

Винятки з сеї останньої засади визначає закон.

Артикул 143
Для цілої території Української Держави утворюється один Найвищий Касаційний Суд.

Окремий закон визначить склад та компетенцію Найвищого Касаційного Суду.

IX. ОБОРОНА ДЕРЖАВИ

Артикул 144
Всі громадяне обовязані до служби для оборони держави на суші, морю і в повітрі, на основах окремого закону, що постановляє також про звільнення від сього обов’язку (арт. 50).

Артикул 145
Озброєні сили держави складаються з регулярного війська, фльоти та загального ополчення.

Закон визначає чисельний стан війська і фльоти морської і повітряної, під час мира, а також час тривання дійсної і запасової служби в загальному ополченню.

Артикул 146
Регулярне військо можна вживати тільки для оборони самостійности і незалежності Української Держави та непорушности її кордонів.

На жадання державної цивільної влади можна вживати військової сили у випадках внутрішньої розрухи, з додержанням законів, що їх видано в сій справі.

Артикул 147
Військові в дні свят повинні мати вільний час для виконання релігійних потреб.

Військовим в часи служби і поза нею не вільно відбувати нарад та зборів без дозволу свого начальства.

Вони підлягають військовій дисципліні.

Артикул 148
Військові особи на час своєї служби за злочини та провини відповідають перед військовими судами на підставі постанов окремого Військового Карного Статуту.

Артикул 149
Тільки з окремої постанови Державного Сойму. або Державної Ради, військо чужої держави може перебувати в межах Української Держави, або переходить через її територію.

Артикул 150
Службу безпеченства в межах Української Держави виконує державна жандармерія та місцева поліція.

Окремий закон визначить організацію державної жандармерії та місцевої поліції.

X. ПЕРЕХОДОВІ І КІНЦЕВІ ПОСТАНОВИ

Артикул 151
До хвилі вибору Голови Держави Державною Радою - Головою Держави є СИМОН ПЕТЛЮРА.

Він у першому засіданню Державного Сойму складає, згідно з артикулом 119, в руки Голови Державного Сойму присягу на вірність Українській Державі та її Конституції.

Артикул 152
Державний Сойм ухвалить закон про склад та спосіб вибору і скликання Державної Ради.

Державний Сойм можна розв’язати тільки тоді, коли вже обрано Державну Раду (арт.59).

Виконавча влада має подбати, щоб як найскоріше перевести вибори до Державного Сойму.

Артикул 153
Нинішній Основний Державний Закон обовязує до хвилі оголошення Державним Соймом з обмеженнями, зазначеними в артикулах 5, 6 і 56, або Державною Радою, нового Основного Державного Закону Української Держави.

Артикул 154
Всі артикули сього Основного Державного Закону (Конституції), що стосується до Державного Сойму, прикладається також і до Державної Ради до часу зміни останнього Основного Державного Закону.

Артикул 155
До часу зібрання Державного Сойму законодавчу владу виконує Рада Міністрів в межах сього Основного Державного Закону.

Артикул 156
На час переходовий, що його визначують артикули 151 і 155, Голова Держави іменує та звільняє Голову Ради Міністрів, а на внесення останнього, вищих Міністрів.

Рада Міністрів і поодинокі Міністри відповідають за своє урядування перед Головою Держави.

Кожний ухвалений через Раду Міністрів законопроект мусить бути стверджений Головою Держави і обов’язує тоді, коли його в належний спосіб оголошено.

Постанови артикулу 155 і сього артикулу тратять законну силу в день першого засідання Державного Сойму.

Артикул 157
Сей Основний Державний Закон обов’язує з часу його оголошення у Вістнику Державних Законів.

Артикул 158
Виконання сього Основного Державного Закону покладається на Раду Міністрів.

[Жовтень 1920 р.]

____________
Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. //Науковий коментар Д.Б. Яневський. - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С.126-148.
//www.scribd.com/doc/15798893/-1997
//www.history.univ.kiev.ua/download/Library-KNU-History/Sources/Constitutionalism%20PyzhykAM%20-%20Konstitutsiyni%20akty%20ta%20proekty%20doby%20Ukrains'koi%20revolyutsii.pdf

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Артикул 10 
Державними барвами Української Держави є барви синя та жовта.

Немає коментарів: