четвер, 8 січня 2004 р.

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919


[Витяг з Вісника Державних Законів за 1919 рік. Випуск]
ч.81.



ІМЕНЕМ 
УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Затверджуємо: ГОЛОВА ДИРЕКТОРІЇ В.Винниченко
ЧЛЕНИ: [П.]Андрієвський, А.Макаренко, [С.]Петлюра
Член-Секретарь Ф.Швець

8 січня 1919 р., Київ
Посвідчую: В.об. Державного Секретаря Михайло Корчинський

УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ

ЗАКОН
ПРО ЗЕМЛЮ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ


I. Докладений до цього закон «Про землю в Українській Народній Республіці» ухвалити.
II. Надати право міністрові земельних справ в пояснення цього закону видавати інструкції.
III. Доручити міністрові земельних справ перевести цей закон в життя по телеграфу.

Голова Ради Народних Міністрів С.Остапенко [від 13 лютого 1919 р.]
Міністр земельних справ М.Шаповал [до 31 січня 1919 р.]


ЗАКОН ПРО ЗЕМЛЮ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ 
РЕСПУБЛІЦІ

Розділ I
Загальні положення

1. Право приватної власності на всі землі з їх водами, надземними і підземними природними багацтвами та лісами в межах Української Народної Республіки касується.

2. Всі землі з їх водами, лісами, надземними і підземними природними багатствами стають добром народу Української Народної Республіки.

3. На користування цим добром мають право всі громадяни Української Народної Республіки без ріжниці полу, віри і національності, з додержанням правил цього закону і в першу чергу тим, хто землю обробляє своїми руками.

4. Верховне порядкування і розпорядження всіма землями з їх водами, лісами, надземними і підземними багатствами належить Верховній владі Української Народної Республіки.

5. Порядкування землею в межах цього закону належить:

а) землями міського користування згідно з п. п. 9 і 10 — органам міського самоврядування;
б) іншими — сільським, волосним, повітовим і губерніальним земельним управам в межах їх компетеції.

6. На центральні й місцеві органи порядкування землею накладається:

а) утворення запасного земельного фонду з земель сільськогосподарського значіння;
б) забезпечення громадянам їх прав користування землею та переслідування самовільного захвату землі;
в) охорона природніх багатств землі від виснаження і вживання заходів до зросту цих багатств;
г) допомога розвиткові гуртового хліборобства і сільськогосподарських промислів.

7. Для переведення заходів по охороні і розвитку багатств землі закладається Державний меліоративний фонд.

8. Для допомоги нормального розвитку сільського господарства державою організується сільськогосподарський кредит.

Розділ II
Основні положення користування землею

9. Користування землею дозволяється:

а) для загальногромадського господарства, коли органи державної влади, органи мійського самоврядування або земельні управи організують і ведуть ріжні корисні підприємства загальнодержавного або місцевого громадського значіння;
б) для приватно-трудового господарства, яке ведеться окремими особами, сім’ями або спільно товариствами до відповідної норми, згідно з умовами цього закону.

10. Органам державної влади, органам місцевого самоврядування і їх союзам та земельним установам з затвердження Народного міністерства земельних справ надається право повертати і призначати потрібні площі земель для громадського користування з метою:

а) охорона природних багатств землі від виснаження;
б) використання багатств землі й повернення прибутків з них на загальногромадські потреби;
в) закладання досвідних і зразкових полів, розсадників, питомників і селекційних станцій, а також для санітарних, благодійних, освітніх та інших загальнокористних установ;
г) будування залізниць і інших шляхів;
д) розселення міської людності і поширення господарства місцевих самоврядувань.

11. Сільським громадам і земельним установам надається право робити всі заходи до побільшення земельної продукції та полагодження сільськогосподарських відносин на місцях, а саме: усувати черезполосицю і т. інше.

12. Земля одводиться земельними управами в приватно-трудове користування окремим господарствам, сільським громадам та товариствам, які встановляють порядкування одведеними їм землями, з додержанням вимог цього закону.

13. Нормою наділення для окремих господарств повинна бути така кількість землі, яка буде опреділена земельними установами, з додержанням вимог цього закону, але ця норма не має бути нижчою 5 або 6 десятин кращої землі для середнього трудового господарства і не повинна перевищувати трудової земельної норми. Безземельні й малоземельні з тих округ, де не вистачить землі на трудовий мінімум одержують землю в тих місцях, де є більше землі, але з підвищенням трудового мінімуму.

14. Строки користування землею, наділеною з запасного земельного фонду, можуть встановлюватися сільськими громадами і товариствами на підставі правил, встановлених земельними управами, згідно з цим законом.

15. Право користування землею може переходити по наслідству з повідомленням про це Повітової земельної управи. Порядок передачі права користування в спадщину має бути встановлений окремим законом.

16. Передача права користування землею іншим господарствам чи особам за винятком земель, зазначених в §20, допускається лише з дозволу повітової земельної управи.

Примітка: Коли господар має сімю, то оставлення участка або його передача може статись лише по згоді всіх дорослих членів родини; ці члени родини про свою згоду повинні самостійно внести заяву повітовій земельній управі.

17. Участки землі приватно-трудового або громадського користування, на котрих зовсім припиняється господарство або ведеться з порушенням закону чи встановлених правил, переходять в порядкування земельних управ.

18. При зміні господарів участків землі, всі заведені попереднім господарем і не використувані земельні поліпшення і меліорації, сплачуються йому новим господарем.

19. Відносно порядку зарахування до запасного земельного фонду і користування землями, що належать підданим чужеземних держав, буде видано окремий закон.

Розділ III
Переходні заходи

20. Вивласнення всіх земель з їх водами, лісами, надземними і підземними природними багатствами в межах Українскої Народної Республіки переводиться без викупу.

21. За теперішніми дрібними господарями залишаються земельні участки в їх користуванні не більш 15 десятин на господарство. Такі земельні участки по бажанню господарів можуть бути передані іншим тільки з розпорядженням держави на певних умовах.

Примітка 1: Для земель піскуватих, солончакуватих, болотяних та облогоючих ця норма (15 десятин) повишається постановою повітової земельної управи з затвердженням Міністерства земельних справ.

Примітка 2: Сади, виноградники, хмільники і інші подібні культурні участки в нормах, зазначених цею ст.21, залишаються в користуванні теперішніх господарів.

22. Землі довгострочної, строком більше 10 літ, та спадкової аренди (чиншовики, вільні люди 1-го та 2-го розряду) залишаються в користуванні цих арендаторів на загальних умовах (ст.21). Короткострочні, строчні арендні договори (менш 10 літ) касуються. Дрібним арендаторам, що арендують не більш 15 десятин, повертається вартість посіву і оранки по оцінці земельних управ.

23. Всі арендні договори на користування землею, заключені пізніше 18 січня 1918 р., хоча б і на час довший 10 літ, на землі сільськогосподарського користування, скасовуються зо всіма їх обов’язками, й арендарі мають право одержати землю в користування на умовах, зазначених в ст.29.

24. Всі землі, які до видання цього закону були в роспорядженні органів місцевого самоврядування і ріжних громадських та наукових установ, у порядку ст.9 і 10 основних положень, залишаються в їх користуванні, що підлягає остаточному затвердженню Міністерства земельних справ.

25. Садибні участки землі під оселями і ріжними господарськими, торговельними і промисловими підприємствами залишаються в користуванні їх власників у кількості, яка встановлюється земельними управами чи органами міського самоврядування по належності і затверджується народним міністром земельних справ.

26. Для забезпечення нормального розвитку існуючих цукроварень і гуралень залишається необхідна кількість землі в роспорядженні повітових і губерніальних земельних управ до того часу, доки налагодиться правильне постачання цим підприємствам селянського сирового продукту. Норма необхідних для цукроварень і гуралень участків землі встановляється земельними управами і стверджується Народним міністерством земельних справ.

27. Всі інші землі, не зазначені в §21—26, переходять до порядкування земельних управ і складають запасний земельний фонд Української Республіки.

28. Одночасно з землями від бувших власників переходять до розпорядження земельних управ живий і мертвий сільськогосподарський реманент, за винятком тієї кількості його, котра необхідна для ведення приватного господарства чи торгових і промислових підприємств, згідно §§21, 23, 24, 25 і 26 цього закону.

Примітка: Сільськогосподарський реманент передається в гуртове користування трудових сільськогосподарських спілок, в користування котрих буде дано участки землі. Порядок передачі і користування реманентом установлюється окремим законом.

29. З земель, призначених для приватно-трудового користування, в першу чергу задовольняються потреби місцевого малоземельного та безземельного хліборобського населення, а в другу чергу задовольняються потреби місцевого нехліборобського і немісцевого населення.

Примітка: Малоземельними вважаються такі хлі- боробські господарства, площа котрих не задовольняє споживчих потреб їх сімей при веденні господарства звичайним для своєї місцевості засобом.

30. Культурні хліборобські господарства передаються неподільними з користування селянам, які мають об’єднатись в трудові хліборобські спілки. Організація спілок провадиться повітовою земельною управою по нормальному статуту, виробленому Міністерством земельних справ.

31. Плантації цукрових буряків і інших культурних рослин, за якими буде визнано особливе значіння, можуть бути одведені земельними управами в приватно-трудове користування з умовою не зменшувати посівну площу цих культур.

32. Племенні розсадники, питомники, насіньові та селекційні господарства переходять в цілому в порядкування земельних управ, котрі або самі ведуть хозяйнування, або передають їх органам місцевого самоврядування, науковим закладам та хліборобським спілкам.

33. Землі, які залишаються після наділення місцевого населення, доки буде вироблений центральними органами земельної реформи план розселення й переселення, можуть даватись в тимчасове користування місцевому населенню поверх наділених норм, на умовах, встановлених земельними управами.

34. Угіддя, як луги, вигони, пасовиська й інш., які не входили в загальний плодозмін на громадських землях і на землях надільного фонду цієї ж категорії, можуть зоставатись по постанові громади в громадському неподільному користуванні.

35. До сільських громад переходить право роспорядження і використання тих природніх цінностей землі, котрі мають загальне значіння, належали бувшим землевласникам і були в сервітутному користуванні селян, себто: ставки, річки, каменоломні, торфяники тощо. Порядок користування означеними цінностями встановлюється земельними управами.

36. Про умови порядкування й користування землями муніціпальних (міста, містечка, посьолка) установ має бути видано окремого закону.

ГОЛОВА РАДИ НАРОДНИХ МІНІСТРІВ [В.ЧеховськийС.Остапенко
НАРОДНИЙ МІНІСТР ЗЕМЕЛЬНИХ СПРАВ М.Шаповал

____________
ЦДАВО України. Ф.2208. Оп.2. Спр.2. Арк.21 зв.-22. Друк.прим.


Ухвали земельної комісії Української Національної Ради 
про основи земельної реформи [3-7 березня 1919 р.]
Ф.1259, оп.1, спр.33, арк.110

//www.archive.lviv.ua/materials/exhibitions/image/40/



Наказ Директорії УНР
про відставку в повному складі Ради Народних 
Міністрів на чолі з головою В.Чеховським і 
доручення С.Остапенку сформувати нову Раду 
Народних Міністрів Української Народної Республіки
31 січня 1919 р.

Звільняється, згідно прохання, Рада Народних Міністрів в низчезазначеному складі:

Голова Ради Міністрів і
Міністр закордонних справ — Чеховський Володимир
—«— військових справ — Греков Іван
—«— внутрішніх справ — Мицюк Олександр
—«— земельних справ — Шаповал Микита
—«— фінансів — Мартос Борис
—«— юстиції — Сиротенко Григорій
—«— народної освіти — Огієнко Іван
—«— народного господарства — Остапенко Сергій
—«— праці — Михайлів Леонід
—«— пошт і телеграфів — Штефан Іван
—«— культів — Липа Іван
—«— морських справ — Білинський Михайло
—«— єврейських справ — Ревуцький Абрам
Керуючий Міністерством шляхів — Пилипчук Пилип
Управляючий Управлінням преси і інформації — Назарук Йосип
Державний Контрольор — Симонів Дмитро
В.о. Державного Секретаря — Корчинський Михайло

Доручається Остапенкові Сергію скласти нову Раду Міністрів Української Народної Республіки:
за голову Директорії Ф.Швець
член: [П.]Андрієвський
за Члена-Секретаря Директорії А.Макаренко

з оригіналом згідно:
Начальник II відділу
Департаменту загальних справ
Державної канцелярії

____________
ЦДАВО України. Ф.1065. Оп.1. Спр.25. Арк.41 зв. Засвідчена копія.



Протокол засідання Директорії УНР
про затвердження нового складу 
Кабінету Народних Міністрів та функцій 
відповідальних осіб військового відомства
13 лютого 1919 р.

1. Слухали: По докладу п.голови Директорії новий склад Кабінету Народних Міністрів Української Народної Республіки.

1. Постановили: Затвердити состав Кабінету Народних Міністрів в такому складі: прем’єр-міністр — [С.]Остапенко

а) міністр військових справ — Олександр Шаповал
б) міністр внутрішніх справ — Грицько Чижевський
в) міністр фінансів — Федак
г) міністр народного господарства — Чопівський
д) міністр земельних справ — Архипенко
е) міністр закордонних справ — Мацієвич

Керуючі справами міністерств:
1. Міністерства юстиції — Маркович
2. —«— шляхів — Пилипчук
3. —«— освіти — Огієнко Іван
4. —«— пошти і телеграфів — Штефан Іван
5. —«— праці — Михайлов
6. —«— культів — Липа Іван
7. —«— народного здоров’я — Корчак-Чепурківський
8. —«— морських справ — Білинський
9. —«— преси — Назарук Йосип
10. Т.в.о. єврейських справ — Ревуцький
11. Державного контролю — Симонів
12. Державний секретар — Корчинський.

2. Слухали: По докладу п. голови Директорії функції наказного отамана, військового міністра і головного отамана.

2. Постановили: Затвердити:

Функції наказного отамана.
Наказному отаману доручається безпосереднє ведення військових операцій й йому підлягають всі галузі Дієвої армії у всіх відношеннях. В своїй чинності наказний отаман підлягає через головного отамана лише Директорії УНР і відповідає перед нею.

На посаду наказного отамана Дієвої української армії призначається отаман Греков 14 лютого 12 год. Обсяг компетенції і обов’язків наказного отамана більш докладно зазначаються спеціяльною інструкцією.

Функції військового міністра.
Військовий міністр входить в склад Кабінету і має завдання формування і організації республіканських військ та постачання їх всім необхідним довольствієм і військовим знаряженням. До передачі військ і постачання в склад Дієвої армії, вони безпосередньо знаходяться в роспорядженні військового міністра.

Функції головного отамана.
Головний отаман має верховний догляд за оружними силами Республіки.

3. Слухали: Постанова:

3. Постановили: Позаяк вже розслідування зроблено місцевими комісіями — комісію п. Золотницького скасувати і кредитів не одпускати.

Голова
Члени:
Член-секретар

____________
ЦДАВО України. Ф.1092. Оп.6. Спр.2. Арк.10-11. Незасвідчена копія.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1229863&cat_id=661216
//uk.wikipedia.org/wiki/Остапенко_Сергій_Степанович

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Немає коментарів: