вівторок, 27 квітня 2004 р.

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народної Республіки (Отона Ейхельмана) 1921


О.Ейхельман

ПРОЄКТ КОНСТИТУЦІЇ - ОСНОВНИХ ДЕРЖАВНИХ
ЗАКОНІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

Передмова

Народ Український, що з побожністю заховав свої національні традиції, гідний своїх предків, неухильно і твердо обстоює своє право на політичну самостійність. Не на життя, а на смерть бореться він за свою національну державність, вільну од будь якого чужоземного втручання. Український Народ переконаний, що з ласки Божої переможе накинутий тепер зовні на нього примусовий гніт. Він знає, що українська національна держава переможцем вийде з боротьби над ворогом, що безжалісно руйнує Україну.

Він гаряче бажає утворити, на самих широких засадах народоправства і соціяльної справедливости, такий державний устрій на Україні, що цілком відповідатиме потребам всіх народніх мас і вищій духовній та економічній культурі в країні.

Маси народні на Україні, котрі скинуть сучасне часове панування ворога, що ні з чийого боку тут не має піддержки, тепер цілком свідомо вимагають для всенького народу на Україні права утворити новий порядок на своїй рідній землі по власній волі та й на майбутні часи заховати за собою верховну установчу владу.

Виходячи з такого реального становища річей, я з свого боку мав бажання, по мірі своїх сил, прийти на допомогу, так би мовити, з технічного боку до здійснення цієї мети народу на Україні. Ще в початку 1918 року я спинився на певній програмі для розв’язання питань про майбутню конституцію для України. Потім з бігом часу я з’ясував собі детальну її обробку. Переводячи послідовно, але у всіх деталях принціп народнього суверенітету в формах, що надаються до практичного здійснення на Україні, конституція для України, що мною проектується і нині друкується:

1) кладе в основу внутрішньої політичної організації України ФЕДЕРАЛЬНУ ФОРМУ державного устрою, щоби, так мовити, усю державність по можливости найтісніше зв’язати з народом і

2) послідовно застосовує ПРАВО РЕФЕРЕНДУМА народу, себто право безпосереднього народнього голосовання для вирішення не тілько питань, що стосуються до змін у змісті конституції - Основного Державного закону, - але факультативне і для вирішення питань звичайного законодавства, а також деяких питань з обсягу державного управління.

Під зверхністю народнього суверенітету, на обмеженому правному стані, самостійно функціонують такі влади:

1) Парламент,
2) Управління, так звана виконавча влада,
3) Суд і
4) Фінансовий контроль.

ПАРЛАМЕНТОВІ визначені певні межі діяльності докладними постановами конституції. Через те Основний Державний; Закон - конституція - значно докладніша і поширена в порівнянню з європейськими та американськими конституційними хартіями, що видавались до сього часу.

В УПРАВЛІННЮ детально проводиться принцип строгої правомірності його діяльності і засада судової одповідальности за цю діяльність поруч з забезпеченням для органів управління самостійності і незалежності од примх партійних та начальства. Такою постановкою справи забезпечується необхідній авторитет всіх органів виконавчої влади. Суворо та без всяких послаблень проводиться і судова відповідальність вищих органів виконавчої влади, але в формах, що забезпечують охорону державного розуму політичного такту та усунення од справи всякої безпідставної причепливості та партійної пристрасті. Політична відповідальність міністрів поставлена на серйозному і об’єктивному грунті.

СУДОВІ та ФІНАНСОВОМУ КОНТРОЛЕВІ забезпечується повна незалежність од виконавчої влади та Парламенту.

ОХОРОНА КОНСТИТУЦІЙНОСТИ В ДІЯХ ПАРЛАМЕНТУ довіряється судовій владі.

Всі ці засади в подробицях вже не є цілковитою новиною в сучасній політичній практиці, але до цього часу вони найбільше зустрічаються у розріжненому вигляді. В багатьох деталях і в деяких основних моментах вони в новому проектові Основного Державного Закону для У.Н.Р. також більш широко розвинуті.

Знайомий з настроями широких мас народу на Україні і з реальною обстановкою його життя в теперішній час, я зформулював свій проект конституції для У.Н.Р. не як ідеал для конституції далекого майбутнього на Україні, - не як теоретичну вигадку, але як реально доцільний, тепер цілком здійснимий і єдино можливий державний устрій на сучасній Україні котрий здатен забезпечити трівке мирне і культурне життя країні, що стільки витерпіла за останні роки.

Цього порядку так бажає і жде не діждеться все населення на Україні.

При запроектованому мною устрієві народ буде знати, що весь його державний, господарський та культурний добробут залежить од нього самого і ніхто не має права заважать йому в його власній державній роботі і всіх її деталях (подробицях) і в самій її основі. Широкій масі селянства одкривається необмежений простір для політичної і громадської самодіяльности, за його власною моральною і політичною одповідальністю.

Накресливши зо всіма подробицями свій проект конституції України,, само собою зрозуміло, не претендував, щоби деталі, на котрі прийшлося дати певну і конкретну відповідь, не могли б бути вирішені також в другій доцільній формі.

Вважаю своїм обов’язком висловити свою глибоку подяку М.О.Литвицькому кому, що живо зацікавився складеним мною проектом і взяв на себе нелегку працю перекладу й видання його в українській мові. Так самої великим признанням складаю свою подяку сенатору Г.С.Шиянову і В.В. Садовському, що зробили велику послугу перевіривши переклад з боку юрідичної термінології, та иншим співробітникам, що працювали над перекладом.

Дозволю собі висловити окрему надію, що проект, який я пропоную, буде лептою, яку, по мірі своїх сил, я несу в скарбницю майбутнього нормального будівництва УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ ДЕРЖАВНОСТИ. Відповідний проект для конституції Земель в Українській Народній республіці, як завершення всієї системи державного будівництва У.Н.Р., що я його тепер складаю, вийде з друку в найближчому майбутньому знову ж таки дякуючи неоцінимим старанням високоповажного М.О.Литвицького.

Хай живе Самостійна, Незалежна Народня Україна!

Проф. О.Е.

ВСТУП ДО ПРОЕКТУ КОНСТИТУЦІЇ У.Н.Р.

Держава існує і функціонує для людей, що в ній живуть. Над ними має держава примусову і обов’язуючу їх владу з метою всебічнього задоволення інтересів населення. Цей єдино справедливий і розумний погляд для виправдання панування в державі давно вже вказувала доктрина науці. При здійсненні влади в державах впродовж багатьох віків не користувались таким етичним розумінням держави з цілковитою щирістю, і найчастіше заховували раніше витворені уявлення про державну владу, як упривілійоване володіння одної, або декількох особ в державі.

Тепер же голосно, на весь культурний світ проголошено політичною практикою найважніший принціп для осягнення цілком справедливого, розумного і морального державного панування. Це принціп, щоби всім націям, які мають непохитне бажання і здібність сотворити самостійну і незалежну державу та домагаються здійснення його - надати це право. Щоби це право за ними було визнано другими державами і щоби їм (в разі потреби) була дана поміч утворити свою власну незалежну державу.

Таким чином, державна справа, - ця вища громадська справа людсткости, - набірає цілком етичний характер і здобуває прикмети цілком вільного співжиття.

Попередня неправда, що так часто панувала в державах - примус для Цілої нації жить в чужій для неї по національности державі, - де вона не одержує повного задоволення своїх національних потреб та ідеалів, а, навпаки, часто терпить гніт і навіть пониження, - ця неправда, яка містить в собі таку масу образ і пониження для національного почуття й свідомости, і яка вимагає, до всього цього, ще обов’язкової лояльности й патріотизму відносно гнобителів, пануючих в державі правом дужого - Ця неправда повинна зараз щезнути на землі.

Принціпи, висунуті в цім розумінні в 1918 році, чотирикратними виступами президента Північних Американських Сполучених Держав В. Вільсона, і безпосередньо стверджені виразною згодою всіх цівілізованих націй та їхніх державних Правительств, зараз вже не являється простим, несміливим, теоретичним вигадом і побажанням мужів в гуманітарній, раціоналістичній, політичній і філософській науці. Вони стали принціпами дійсної реальної політичної практики. Вони стали принціпами, що їх обов’язкового застосування мають повне право сміло і твердо домагатися ті національні групи, котрі мають достатні і відповідні територіяльні, етнографичні та громадсько-політичні й культурні умовини, щоби творити свою власну національну самостійну державу.

Таке головне виправдання національної, самостійної української держави - Української Народньої Республіки - на півміліоні квадратових кілометрів суцільної території, на якій мешкає до 40.000.000 населення, з яких до 80 % складають Українці.

II

Таким правом, утвореним справедливістю і розумом, треба розуміється також справедливо і розумно користуватись, правильно розвиваючи і строго послідовно пристосовуючи індивідуальні, громадські і політичні свободи в будівництві національної держави, упорядковуючи розумно і доцільно всю її охорону і творчу діяльність.

Основною засадою будівництва національної самостійної держави, після усталення відповідних етнографічних кордонів, - є певне і послідовне проведення демократично-республіканського принціпу. А саме - весь нарід, в міру здібности кожної одиниці, що входить в його склад, повинен бути допущений до громадсько-державної роботи і повинен брати участь у вирішенню і виконанню громадських і політичних справ та праці в державі на ріжноманітних ступіннях її ступневе зростаючої конструкції, почавши від найменшої територіяльної клітини, - від місцевої громади і кінчаючи політично-федеративним об’єднанням загальної цілости. Не охльократична нерозсудливість та сваволя натовпу повинні бути допущені до панування в державі. Це було би
перекрученням політичного розуміння національно-самостійної держави. Панування в державі мусить належати організованому демократичному розумові, - серйозній політичній дієздатності, бо тільки вони суть міцною державною підвалиною для здійснення соціяльної справедливости в людськім суспільстві і в кожній окремій нації.

III

Виходячи з такого погляду на будівництво демократично-республіканської, національно-самостійної держави, ми кажемо, що це будівництво мусить розпочатись від самого фундаменту. Держава для народу. Народ - початок фундаменту. Держава - завершення для цього.

Цим фундаментом є громада сільська і міська. А саме, все те, що для громадського ладу та його цілковитого задоволення може виконати сама громада, або вільний союз, розуміється переважно сусідніх громад, - все це і повинно передати первісній одиниці до її цілком самостійного порядкування. Контроль над цею діяльністю з боку вищих одиниць: відповідної земської одиниці та об’єднуючої державної влади, повинен обмежуватись лише тим, що справді є необхідним для заспокоєння інтересів цих більших розмірами територіяльних політичних одиниць, котрі доповняють в більше загальному масштабі, непосильну для менших одиниць і їх союзів загально державну роботу.

В такому самому розумінню і напрямкові повинна провадитись і дальша будова в організації инших земських одиниць. Тут виникає питання про ступені земських одиниць, про число цих ступенів (напр. про повітове і губерніяльне земство, про дрібну і волосну земські одиниці, про характер їх взаємовідносин і т.и.). Виникає також питання про те,а) - чи надати цим ступневим земським одиницям також політичний характер місцевих дрібних державних одиниць, вроді піддержав, - «Земель», в так званій «союзній державі» чи «державній реальній унії», чиб) - залишити їх просто в звичайнім до цього часу положенню звичайних адміністративних поділень.

В першім випадку - вищій земській ступіні надаються в принціпі державна влада за всіма її функціями, але за винятком тих державних справ, котрі по Конституції країни належать вищому, так званому союзному, - «Федеративно-Державному» сполученню.

В другім випадку - звичайного адміністративного поділу, так званій вищій земській одиниці (раньше губернія, область, провінція) надається тільки певна, як говориться, по пунктах визначена (державною владою) компетенція.

Правда, при переведенні в життя одної або другої з названих сістем, сфера діяльности таких державних Земель, як зазначено під літ. «А», могла би бути вужче, ніж в звичайному адміністративному поділові, як це зазначено під літ. «Б». Але в першім випадку політичний принціп ширший і внутрішня самостійність частини, себто державної Землі, в своїх засадах суверенна, чого немає в другім випадку.

Але в другім випадку, і практично і принціпіяльно можливі і допустимі значні діференціяції в більшій ріжноманітності. Наприклад: запорука неподільности і взагалі незмінности території земської одиниці без згоди її громадських установ, або навіть і плебісціту; осібне представництво земських громадських одиниць в складі Верховної Влади загально-державної організації; незмінність декотрих законів в державі без згоди цієї земської адміністративної одиниці, коли справа торкається певних інтересів цеї ж земської одиниці; протести проти антиконституційности законодавчих актів, які торкаються земської одиниці і т.и.

Дальше, при федеративно-державній організації вищого ступня державного устрію, завше твориться, - і це є принціпіяльне домагання: - дві законодавчі палати: земсько-державна палата і федерально-державна рада. При адміністративно-федеративнім устрієві земських одиниць двопалатна система може бути визнана доцільною лише при даних конкретних умовах і принціпіяльно вона не вимагається. - Тільки в першім випадку функції так званої верхньої палати треба з принціпіяльних причин відповідно поширити. - В другім же випадку ті функції можуть бути значно вужчі: це - питання так мовити доцільности, але безпомилково можна сказати, що досить широкий простір і, в данім випадку цілком доцільний, для вдоволення вимог з боку психольогії громадянина.

IV

Не можна не рахуватись з тим безсумнівним і безперечним явищем, що при розвиткові сучасної громадської і політичної свідомости, як окремих людей так і цілого громадянства, їм особливо імпонує свідомість того, що громадянську справу даного тіснійшого, або ширшого кола по змозі самостійно і незалежно творять вони ж самі, або, хоч би й під контролем, але контролем цілком об’єктивним безстороннім відносно осіб, що працюють, і умовин, в яких приходиться працювати.

Цілком зрозуміло, що ця свідомість дає громадянинові та даному громадському осередкові більше почуття задоволення, любови, довір’я та прив’язанности до цієї громадської справи, чим в тім випадку, коли остання вирішується далеко від нього та без його рішаючої участи. Тільки при такім відповіднім, справедливім, раціональнім і конкретно-доцільнім розподілі цілої маси (системи) потрібних і можливих до сповнення в даних культурних обставинах, державних функцій (в загальній цілости держави), між громадою, повітом, землею і державою, твориться міцне прив’язання і до місця, і до держави, і до федеративно-державного ладу, бо всі потреби, що їх заспокоює державний лад, вповні і на всіх ступенях його функцій, будуть правильно, справедливо, розумно і доцільно заспокоюватись згідно з дійсними живими вимогами.

Така федеративна, - будь вона політично-федеративна або адміністративно-федеративна, - сістема в організації держави (в даннім випадку У.Н.Р.), як в однім, так і в другім випадкові, в своїй цілости буде цілком викінченим політичним устрієм, і політичне міцно-об’єднаною цілістью.

Але зрозуміло, що цей політично-об’єднаний устрій різко і принціпіяльно відріжняється від феодальної розрізненности, а також принціпіяльно і різко протиставляється тій сістемі централізованих держав, з їх бюрократичними привичками, котра становила, так мовити, ідеал нашої недавньої минувшини і в більшости випадків ще й досі придушує повний розвиток державного життя. В цьому, здається, полягає і головна причина зла політичної крізи, зо всіма її важними наслідками, що ми їх переживаємо зараз.

Національний принціп примушує льогично та послідовно по можливости ширше здійснювати демократично-республіканські основи в організації держави. А ці основи в свою чергу приводять до поширення досить вже розвиненого в 19 ст. принціпа місцевого самоврядування, - в основу федеративну з її, залежними від місця і часу, переходовими стадіями, від більш вузького адміністративно-федеративного до найширшого політично-федеративного устрію.

Це цілком правильна органична еволюція, і її не слід припиняти, як це намагались зробити майже всі авторитетні догматики в науці державного права.

Досвід, почасти і останнього часу, досить яскраво, і, як всім відомо, дуже болюче показав культурній людскости, як небезпечно припиняти нормальний і своєчасний зріст суспільного розвитку на всіх його ступенях. Проти стихійних сил і в природі гатки врешті решт бувають безсилі, а інколи то й недоцільними. Знищення, вчинене потокові, що його намагались штучно задержати, буває в сто раз більше, як також і вибух перенасиченого парою парового котла. Приблизно такі і відповідні анальогії постерігаємо ми в громадській і політичній революціях кількох останніх літ.

V

Правда, що не можна занадто прискорювати процесу громадської і політичної еволюції з користю для справи, і тут є свого роду органична залежність в швидкости зросту. Тепличні рослини, як звісно, не мають достаточної сили і відпорности. Скороспілі реформи, які ще не достигли до здійснення їх в житті, в його реальних обставинах даного часу, засуджені на невдачу, що може дуже легко здіскредитувати саму реформу, задуману з найкращими намірами. Тому, розуміється, у вище згаданому, кардинальному питанні: про вибір принціпа об’єднання частин в державну цілість треба також поступити з найбільшою обережністю.

Але ця вимога обережности цілком не дає права з фільозофичним спокоєм баритись і віддаватись безвідповідальному скептицизмові. Бо треба пам’ятати розумом і душею, що маємо справу разом з тим із дуже відповідальним моментом, та що за правильну оцінку його відповідні сучасні діячі несуть велику відповідальність перед народом і історією.

В такі важливі історичні моменти треба розвинути до найбільшої степені громадську відвагу, мужність, політичну мудрість і то не для приємности чи слави покликаних до праці людей, - бо це серьозний і конечний громадський обов’язок політично-освічених людей, - які повинні глибоко вникнути і вдуматися в чергове питання першорядної ваги і не злякатися дати відповідь на нього по совісти і згідно з своїм найкращим розумінням.

Я особисто схиляюся до того, щоби конструкції політичної організації Української Народньої Республіки надати федеративно-державну форму, а саме: поділити край на «Землі», в нових раціональних територіяльних межах, відкинувши сучасні губернські межі. Нові території, котрі назвемо «Землями», повинні бути розмежовані з великою увагою до властивостей населення, до економичних умов і топографичної конфігурації.

Мінімум для політично-федеративного об’єднання «Земель» творить:

1) спільна організація військових справ,
2) завідування зовнішніми зносинами з чужими державами і
3) необхідні для вдоволення цих функцій грошеві засоби.

Але практика показала не тільки користність, але й категоричну необхідність поширити цей найближчий і мінімальний обсяг діяльности і сфери влади федеративно-державної організації (так званої союзної держави) цілою низкою численних инших основних державних справ і галузів урядової діяльности: в обсягу юстиції, в обсягу охорони безпечности і ріжноманітних піклувань про добро населення всієї території.

Певний досвід вже істнуючих федеративних політичних організацій тут дуже корисний як зразковий приклад. Але, розуміється, що кожна нова держава, сконструйована на цих принціпах, повинна абсолютно самостійно керуватися умовами місця і часу, в яких знаходиться її політичне федеративне будівництво.

Так робили у всіх попередніх істнуючих досі прикладах. Єсть в цих прикладах багацько згідности, але єсть також особливости і принціпіяльні ріжниці. І ми, в У.Н.Р., повинні заготовити детально обміркований список справ для державної роботи Федеративно-Державної Організації У.Н.Р. і для окремих Земель у відношенні до повітових і громадських одиниць.

Відповідно до вище виложених загально-керуючих принціпів зложений цей попередній проект «Основних Державних Законів У.Н.Р.», котрий виходить з погляду державного будівництва У.Н.Р., як Федеративно-Державної Організації, яка об’єднує частини У.Н.Р., що уявляють собою Землі з самоврядуванням на державних засадах.

Весь проект уложений в цій засадничій формі державної організації, на строгому і послідовному переведенню принціпу народнього суверенітету з відповідно широким вживанням референдума (всенароднього голосовання) по найважнішим державним справам.

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ

§1. У.Н.Р. єсть демократично-республіканський державний устрій. В ньому об’єднані лише землі з українською людністю в територіяльних межах, які фактично встановилися.

§2. Державні справи в У.Н.Р., що належать до загально-державної організації цілої Республіки, складають її Федерально-Державний устрій. Инші державні справи в У.Н.Р. творять Земсько-Державні організації окремих Земель, що складають У.Н.Р.

§3. Федерально-Державна Організація У.Н.Р. охороняє зовнішню безпечність цілої Республіки і виконує державні функції, що вимагають спільного співробітництва всіх Земель і спільних для всіх Земель порядків.

Окремі Землі, що складають У.Н.Р., у всьому иншому порядкують державними справами кожна на своїй території самостійно.

§4. Для охорони зовнішньої безпечности і для участи в «союзі народів» (лізі націй) У.Н.Р. має військову організацію, котра підлягає об’єднаним державним установам У.Н.Р. Представництво всієї держави У.Н.Р. в зносинах з чужоземними державами належить до об’єднаних державних установ У.Н.Р. Державні функції, що вимагають співробітництва всіх окремих Земель, визначені нижче в §10. В міру потреби обсяг цих справ може змінитись з додержанням умов, зазначених нижче в §§17-24.

§5. Окремішність поодиноких Земель і кордони їх території можуть змінятися лише по згоді між собою заінтересованих Земель. Кожна Земля сама для себе ухвалює власну конституцію, котра повинна цілком відповідати тим зв’язкам, що лучать її, як нероздільного члена об’єднаної держави У.Н.Р. на підставі цього Основного Державного Закону (О.Д.З.).

§6. Повне здійснення принціпів демократично-республіканського державного устрію в Федерально-Державній і Земсько-Державній Організаціях У.Н.Р. забезпечується самим широким здійсненням таких принціпів.

1) Принціпу народнього суверенітету через встановлення, ЯК БЕЗПЕРЕРИВНО АКТИВНОЇ ЗВЕРХНЬОЇ ВЛАДИ, УСТАНОВЧОЇ ВЛАДИ, котра в повному обсягові зберігається безпосередньо за самими громадянами.
2) Безпосереднього верховного догляду з боку державної влади за законодавчою діяльністю Парламентської інституції через референдум.
3) Безпосередньої участи цієї влади в певних справах порядкування і судівництва, що для Федерально-Державної Організації визначені цим Основним Законом. Ці ж самі принціпи мусять, по можливости, здійснюватись і в Земсько-Державній організації окремих Земель.

§7. Основні права вільності громадян У.Н.Р. забезпечуються оцим Основним Державним Законом.

§8. Законодавство і державний бюджет в Федерально-Державній і Земсько-Державній Організаціях У.Н.Р. покладаються на парламентські Установи, котрі складаються з громадян через загальні вибори. Маєтковий ценз, як умова для активного і пасивного виборчого права, виключається.

§9. Забезпечується державна автономія повітів, в окремих Землях і муніціпальна автономія громад.

Справи, котрі підлягають
Федерально-Державній Організації У.Н.Р.

§10. До компетенції Федерально-Державної Організації належать слідуючі справи:

1) Представництво У.Н.Р. в її зносинах з чужоземними державами, Обмін дипльоматичними місіями і консульствами з чужоземними Правительствами, Заключення міжнародних договорів в справах політичних, справах мирного міжнародного співжиття та про міжнародний третейський суд.

Примітка: Право окремих земель на безпосередні, в деяких певних випадках, зносини з чужоземними Правительствами визначається особливою постановою в цій конституції і окремими Федерально-Державними законами У.Н.Р.

2) Організація і утримання військових сил У.Н.Р. і розпорядження ними для охорони У.Н.Р. від зовнішньої і внутрішньої небезпеки. Призначення командного складу для цих сил. Оголошення війни. Заключення миру.
3) Основні права громадян. Право руху, друку, спілок і зборів.
4) Підданство. Натуралізація чужоземців. Еміграційна справа. Становище чужоземців.
5) Стосунки цивільної влади до релігійних об’єднань.
6) Унормування ваги і міри. Грошовий оборот. Законодавство про банки. Емісійні банки.
7) Почта, телеграф і телефон.
8) Залізнодорожне законодавство.
9) Сухопутні і водяні шляхи, що проходять через декілька Земель. Мореплавство, маяки та инші засоби застережности.
10) Митна та карантійна справа. Товарові склади.
11) Охорона та насаджування лісів.
12) Піклування про торговлю і всі галузі промисловости.
13) Охорона праці і робітниче забезпечення (страхування).
14) Вексельове, торговельне, морське і конкурсне право.
15) Законодавство про патенти на право винаходу, про фабричні торговельні марки та авторське право.
16) Закони про право- і дієздатність осіб, про опіку над малолітніми, псіхічно-хорими, про право зобов’язань і шлюбне право та про акти цівільного стану.
17) Визначення умов обов’язуючої сили на всій території У.Н.Р., актів і документів, виданих в окремих Землях.
18) Визначення умов для виконання рішень по цівільним справам судами одних Земель на території других.
19) Видача карних злочинців між окремими Землями.
20) Заходи що до санітарії і гігієни. Засоби боротьби проти пошестей.
21) Порядкування ріжного рода майном, що належить Федерально-Державній Організації.
22) Встановлення ріжних податків і оплат (пошлін) на покриття видатків Федерально-Державної Організації.
23) Складання щорічного бюджету прибутків і видатків по фінансовому господарству Федеральне-Державної Організації.
24) Контроль над фінансовим господарством Федерально-Державної Організації.
25) Встановлення відповідних адміністраційних, фінансових, контрольних, військових та судових установ.

Установи Федерально-Державної Організації У.Н.Р.

§11. Федерально-Державну Організацію У.Н.Р. творять такі установи:

1. Федерально-Державна Установча влада народу У.Н.Р.
2. Надзвичайне Національне Зібрання У.Н.Р.
3. Федерально-Державний Парламент.
4* Федерально-Державний Голова.
5. Федерально-Державне Міністерство.
6. Федерально-Державний Суд.
7. Місцеві органи Федерально-Державного Управління.
8. Федерально-Державний Контроль для перевірки прибутків і видатків Федерально-Державної Організації.

*Дивись виноску до §88.

§12. Федерально-Державна Установча влада народу є найвища (зверхня) державна влада в У.Н.Р. Вона не суперечить своєю діяльністю гарантованим цим Основним Законом державним правам окремих Земель, що творять У.Н.Р.

Примітка: Землі, що творять У.Н.Р., такі: …

§13. Федерально-Державна Установча влада в У.Н.Р. належить народові порядком, що його встановлює цей «Основний Державний Закон».

§14. Кожний громадянин У.Н.Р., незаплямований судом, що має повну дієздатність, що має 25 років віку, певну роботу і живе на власні засоби, користується в Установчій владі, у всіх належних випадках, правом голосу, порядком, що встановлює цей «Основний Державний Закон».

При здійсненню громадянами Федерально-Державної Установчої влади голосовання відбувається таємно і безпосередньо.

При визначенню числа плюральних голосів по розрядам цілком виключається маєтковий ценз, як підстава для збільшення числа голосів громадянові, що бере участь у референдумі. Плюральні голоси надаються громадянам в залежности від віку особи, його сімейного стану, освітного цензу, громадського і державного стажу. Умови користування плюральними голосами зазначаються в окремому Федерально-Державному Законі.

§15. Федерально-Державній Установчій владі належить виключне право касувати, доповнювати і змінювати цей «Основний Державний Закон». Окрім того в випадках, зазначених Основними Державними Законами, Установча влада вирішує питання, що виникають в порядку иншого законодавства, а також і в порядку Управління, Суду і Фінансового контролю в Федерально-Державній Організації.

§16. Діяльність Федерально-Державної Установчої влади виконується таким чином: пропозіція, постановлена на вирішення Установчої влади, відповідною установою викладається в (юрмі точно визначеного запитання на котре од громадянина жадають відповіді. Громадянин відповідає або позитивно, тобто, що він погоджується на пропозіцію, - і в цьому разі на бюлетені, що видано йому для заповнення, ставить слово «т а к» (тобто згоден), - або негативно, себто, що не погоджується на пропозіцію, і тоді в бюлетені ставить слово «н і» (тобто не згоден).

В першому випадкові в сводному спискові референдума з підрахунком поданих голосів регіструється, що бюлетень, поданий для підрахунку, стоїть «за» пропозіцію, а в другому - що він «проти» пропозіції.

§17* Право ініціятиви для зміни в Основних Державних Законах належить окремо кожній з слідуючих установ:

1) Одній третині повного складу членів кожної з двох законодавчих Палат,
2)* Федерально-Державному Голові,
3) Федерально-Державній Раді Міністрів по її одноголосній постанові,
4) Федерально-Державному Судові по його постанові, ухваленій більшістю чотирьох п’ятих всіх членів Суду,
5) Одній четвертій частині Парламентів окремих земель У.Н.Р. по їх постановам, ухваленим також Земськими Управами цих Земель,
6) Двом міліонам голосів громадян, котрі беруть участь в Федерально-Державній Установчій владі У.Н.Р.

§18. Свої заяви уповноважені ініціяторів, перелічених в §17, подають Голові Федерально-Державної Ради, котрий разом з Головою Федерально-Державної Ради Міністрів робить відповідні роспорядження для переведення запропонованого референдума. Вони ж стежать за переведенням референдума до повного його закінчення і належного оголошення його наслідків.

§19. Для розгляду внесеного питання про зміни, доповнення чи одміні в «Основних Державних Законах» (О.Д.З.) У.Н.Р. обидві Палати Парламенту (Земсько-Державна Палата і Федерально-Державна Рада) складають одно Об’єднане Зібрання, котре, при кваліфікованім складі кворум двох третин загальної кількости членів обох Палат і при кваліфікованій більшості трьох четвертин голосів присутніх на Зібранню членів, вирішує, чи слід обговорювати поставлене на чергу питання, чи ні.

Коли відповідь буде позитивною, Об’єднане Зібрання обох Палат в тому ж засіданню, що зібралося для розв’язки даного питання, складає з поміж своїх членів, на основі пропорційних виборів, комісію з 24 осіб, в склад якої обов’язково входить не менше 6 осіб членів Земсько-Державної Палати

Свою працю комісія має закінчити не далі як в двохмісячний термін Складений комісією доклад по данному питанню Об’єднане Зібрання розглядає по суті.

Внесене ініціяторами (§17) питання вважається принятим Об’єднаних Зібранням, коли постанова ухвалена при кворумі і більшости голосів згідно умов, зазначених в уступі 1-му цього §.

§20. Як що постанова Об’єднаного Зібрання (§19) в справі порушеного ініціяторами питання буде позитивною, то це питання з відповідними поясненнями Об’єднаного Зібрання обох Палат передається на референдум громадян У.Н.Р. Коли ж постанова Об’єднаного Зібрання буде негативною тоді не пізніше 3-х місячного терміну скликається особливе Надзвичайне Національне Зібрання, котре розглядає внесене уповноваженими ініціяторів (§17) питання.

«Надзвичайне Національне Зібрання» складається з подвійної кількости членів Федерально-Державної Ради та з подвійної кількости членів Земсько-Державної Палати, котрі на це Надзвичайне Зібрання вибіраються окремо в тому ж порядкові, як і формуються названі Палата і Рада для чергового Парламенту.

Надзвичайне Національне Зібрання складає Об’єднане Зібрання названих представників-громадян і земель У.Н.Р. Воно вибірає з поміж себе голову, його товаришів і секретаріят і само порядкує справами свого діловодства. Постанова Зібрання, ухвалена абсолютною більшістю голосів всього числа членів Зібрання, передається на референдум громадян.

Примітка: Надзвичайному Національному Зібранню може бути одночасно передано на розгляд де кілько окремих ініціятивних пропозіцій про зміну, доповнення та одміну в О.Д.З.

§21. Як що наслідок голосовання по даному питанню на референдумі буде негативний, то відкинуте питання уже не може бути поставленим на відповідне обговорення на протязі п’яти літ з часу референдума, виключаючи той випадок, коли половина всіх голосів громадян, що беруть участь в Установчій владі Федерально-Державної Організації У.Н.Р., вимагатиме поставити це питання на народне голосовання (референдум).

§22. Як що питання про зміни в О.Д.З. було внесене лише зазначеними в §1, пункти 1-5, установами і Об’єднане Зібрання Палат Парламенту або Надзвичайне Національне Зібрання поставиться до цього негативно, то установа, котра внесла питання, має право зняти його з черги до того часу, доки ще не будуть призначені вибори в Надзвичайне Національне Зібрання (§20, уступ 2), або, в відповіднім випадку (§20, уступ 1), не буде ще призначений термін для референдума.

§23. Наслідки референдума підраховуються на місцях по округах. Підрахунок мусить бути закінчений на третю добу після народнього голосовання. Зроблені підрахунки зо всіма документами (протоколами і поданими бюлетенями) не пізніш, як на другий день після підрахунку, надсилаються в Центральне Управління Земель, де переводиться загальний підрахунок поданих голосів, котрий закінчується не пізніше, як на третю добу після одержання зазначених матеріялів, і відповідь про загальний результат референдума на територіях Земель негайно по телеграфу передається Голові Ф.-Д. Ради, після того наслідки референдума, по кожному поставленому на вирішення питанню, негайно публікуються для загального відома в офіційному вістнику У.Н.Р. Із центральної Установи окремих Земель всі матеріяли на третю добу пересилаються Голові Ф.-Д. Ради. Ці матеріяли зберігаються в Ф.-Д. Раді в окремому відділі архіву Ради, з котрого можуть бути видані лише по вимозі Ф.-Д. Суду.

§24. Неправильности в переведенню референдума можуть бути оскаржені в Ф.-Д. Суд, котрий вирішує пред’явлені йому скарги в Загальному Зібранню Суду безапеляційно.

II
ФЕДЕРАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЙ ПАРЛАМЕНТ

§25. Федерально-Державний Парламент складається із Земсько-Державної Палати (З.-Д. Палати) і Федерально-Державної Ради (Ф.-Д. Ради).

§26. Земсько-Державна Палата складається з представників від Парламентів окремих Земель (Земських Парламентів). Кожний Земських Парламент посилає до Палати не менше 3-х представників. Як що кількість населення самої Землі перевищує півтора міліона мешканців, то Парламент має право призначити четвертого представника; а як що населення буде перевищувати два з половиною міліона, то Парламент має право призначити ще й п’ятого представника. Кожний з цих представників входить, повноправний член, до складу З.-Д. Палати У.Н.Р. Земські Парламенти мають право вибірати своїх представників до З.-Д. Палати У.Н.Р. як своїх членів, так і взагалі з числа осіб, що користуються виборчим правом до Парламенту даної Землі.

§27. Вибрані Земськими Парламентами представники до З.-Д. Палати У.Н.Р. повинні мати не менше тридцяти п’яти років віку. Половина обраних кожним Парламентом представників повинна мати освітний ценз про скінчення вищої школи. При трьох представниках половину складає одна особа, а при п’яти представниках половина складається з трьох осіб

§28. Кожний Земський Парламент вибірає своїх представників до 3.-Д Палати терміном на менш як на два роки, рахуючи термін з дня обрання в Земському Парламенті. Земський Парламент має право призначити кожному окремому випадкові і довший - але не довший шости років - термін. Такий довший термін Парламент повинен встановити раніш, чи[м] буде приступлено до виборів того представника, для котрого призначається такий змінений термін мандату.

До кожного обраного представника на той же термін може бути призначений кандидат, котрий заміняє представника, як в тому випадкові коли представник вийде зі складу З.-Д. Палати, так і в випадках відпусток представника, що можуть бути представлені йому за згодою Парламенту що його призначив.

§29. Федерально-Державна Рада складається на підставі таємних безпосередніх та пропорціональних виборів, з додержанням принціпів зазначених в §14.

§31. Всі члени Ф.-Д. Ради вибіраються, кожний раз одночасно, терміном на чотири роки; цей термін рахується з дня першого засідання новому складу Ради. Наприкінці сього терміну мусить бути сформована новим виборами слідуюча Федерально-Державна Рада.

§31. Членів Ф.-Д. Ради вибірають особи, що відповідають умовам зазначеним вище (відділ перший §14).

Плюральні голоси на виборах до Ради можуть бути надані виборцеві на тих же підставах, які наведені в уступі третім §14. Максімум голосів для одного виборця, при плюральності голосів, не повинен перевищувати 8 голосів.

§32. Ніхто не може бути одночасно членом обох Палат Ф.-Д. Парламенту.

§33. Виборчі бюра для переведення виборів членів в Ф.-Д. Раду повинні бути складені з таким розрахунком, щоби виборцеві не приходилось їхати до місця виборчого бюро, в середньому не більше 15-ти верств.

§34. На визначених в §§29-33 підставах мусить бути заздалегідь складений окремий закон, що нормував би всі правила про вибори до Ф.-Д. Ради, в тому числі правила про виборчу процедуру. Цей закон, до переведення його в дійсність, повинен бути ухвалений, як цілковито відповідаючий букві та смислові наведених вище точок цього закону, Ф.-Д. Судом.

§35. Обі Палати Парламенту скликаються на кожну сесію одночасно; вони функціонують кожна окремо. Випадки Об’єднаних Зібрань обох Палат вказані в цьому Основному Державному Законі для визначених справ.

§36. Ф.-Д. Парламент збирається в тому місці, яке буде призначене столицею У.Н.Р. Від Об’єднаного Зібрання обох Палат залежить часове відкрити засідання Парламенту і в другому місці. Кожний склад Ф.-Д. Ради вважається за окремий законодавчий період (так звану легіслатуру) і зазначається послідовним порядковим числом; відповідно цьому численно іменуються також законодавчі періоди З.-Д. Палати.

§37. Окремі періоди засідань Парламенту в межах кожної легіслатури іменуються сесіями.

§38. Щорічно збирається одна чергова сесія Ф.-Д. Парламенту, а саме: 1 грудня кожного року в 12 год. дня в визначеному для його засідань місці. Крім того можуть збиратись надзвичайні сесії.

§39* Чергові сесії Палат одкриваються кожна зокрема Ф.-Д. Головою, надзвичайні сесії - Головою відповідної Палати.

§40. Кожна Палата вибірає з поміж своїх членів на кожну окрему сесію Голову Палати та його товаришів, й склад секретаріяту, котрі разом складають презідію Палати.

Презідія кожної Палати зберігає свої функції і під час перерви між окремими сесіями та продовжує функціонувати в початку послідуючої сесії до того часу, доки не буде сформовано нову презідію.

§41. Часові перерви чергової сесії можуть продовжуватись не більш як три тижні і призначаються кожною Палатою зокрема для себе. Вони не можуть повторюватись більше двох разів в одну і ту ж сесію. Для надзвичайних сесій ці умови можуть бути змінені регулямінами Палати. Часові перерви засідань сесії для кожної Палати можуть бути окремі, але як що вони призначаються на термін довший 7 днів, то така перерва може статися лише за згодою обох Палат.

§42. Надзвичайні сесії Парламенту скликаються на вимогу:

1)* Ф.-Д. Голови і Ф.-Д. Ради Міністрів за їх спільною згодою.
2) Ф.-Д. Суду, що ухвалена більшістю чотирьох п’ятих кількости всіх членів Суду.
3) Ф.-Д. Контроля. що ухвалена більшістю чотирьох п’ятих всіх членів колегії Контроля.
4) Одної третини Земських Парламентів по згоді з Управою Землі.
5) Одної третини членів Ф.-Д. Палати, або одної третини числа членів Ф.-Д. Ради.
6) Одної п’ятої частини суми голосів виборців, що приймали участь в виборах членів функціонуючої Ф.-Д. Ради.

§43* Вимогу про скликання надзвичайних зборів Парламенту подають Ф.-Д. Голові, котрий пропонує Ф.-Д. Раді Міністрів роспорядитись скликати потрібну надзвичайну сесію Парламенту на срок не пізніше одного місяця.

§44* Чергові сесії Ф.-Д. Ради повинні що року тривати не менш як впродовж 2 місяців за винятком коротких перерв. Час закінчення чергових та надзвичайних сесій Парламентів вирішується з ініціятиви тієї або иншої Палати, в присутності не менш трьох п’ятих числа всіх членів обох Палат і числом голосів не менше одної половини загального числа членів обох Палат. Про закінчення сесії Парламенту повідомляють Ф.-Д. Голову і Голову Ф.-Д. Ради Міністрів та оголошують для загального відома за підписом Голов обох Палат.

§45* Кожна Палата Парламенту роспочинає свою сесію, коли на місці засідання сесії про свою присутність особисто заявить не менше трьох п’ятих числа всіх членів Палати. Коли до дня призначення на відкриття сесії не прибуде на місце засідання зазначеного кворуму членів котрої небудь з Палат Парламенту, то відкриття сесії для тієї Палати відкладають на сім днів, про що розсилають телеграфне офіціяльні оповіщення, попереджаючи всіх членів Палати, котрі не прибули, що всі, хто не з’явився в призначений строк, будуть засуджені до кари, що визначає для таких випадків регулямін Палати. Наколи ж до визначеного вище строку покажеться, що з прибулих на місце сесії членів Палати не можливо скласти кворум для законних зборів і сесія не може відбутися, то сесія Парламенту не відбувається, про що Голови обох Палат публікують до загального відома з зазначенням причини.

Всі видатки Державного Скарбу, що витрачені Урядом на скликання сесії Парламенту, приїзду членів Палат та утримання їх, а також і инші видатки, покриваються за рахунок не прибувших на цю сесію Парламенту без законних причин членів Палати. Переведення розрахунків по цим видаткам скарбу покладається на Ф.-Д. Контроль, постанови котрого затверджуються Ф.-Д. Судом.

На пропозіцію одної з Палат, Об’єднане Зібрання Парламенту більшістю голосів прибувших на сесію членів вирішує питання про скликання вдруге невідбувшоїся сесії Парламенту. Коли питання вирішується позитивно, то для нового скликання невідбувшоїся сесії призначається термін не раніше одного місяця з дня ухвали Об’єднаного Зібрання.

*Таку ж постанову має право зробити спільне вирішення Ф.-Д. Голови і Ф.-Д. Ради Міністрів.

В таких випадках сесія скликається в звичайнім порядку. Коли на сесію, що скликається вдруге, не прибуде встановленого кворум членів Палат, сесія роспочинає роботу і вирішує всі поставлені на черг справи, за винятком дісціплінарних та про зміни в О.Д.З., при кожному складі прибувших членів Парламенту.

У всіх зазначених випадках (уступи 3-6 §45) число членів Парламенту прибувших на скликану вдруге сесію, при вирішенню справ прирівнюється до числа всього складу членів палати Парламенту. При вирішенню в таку сесію справ, які по загальному положенню вирішуються більшістю голосів на підставі числа всіх членів Палати Парламенту, більшість визначається відповідно числу прибувших на сесію членів кожної Палати.

Призвіща членів Палати, що не прибули на сесію Парламенту в перший раз (уступ 1, §45), а також і тих, що не прибули при скликанню сесії вдруге, офіційно оголошують урядовим оповіщенням для загального відома, а депутати підлягають карі згідно уст.2 §45 О.Д.З. Од цієї кари можна звільнити лише в випадку доведення на Суді причин неявки, законних для свідка в карному процесі.

§46. Коли для вирішення питань в Палаті Парламенту потрібно кваліфікований кворум присутніх в засіданню членів Палати і його немає в місці засідань сесій Парламенту, то відсутнім членам по телеграфу розсилається вимогу прибути на засідання на протязі двох тижнів. Одночасно по телеграфу розсилається про це офіціяльне оповіщення до загального відома.

Відсутній член Палати, що не явився на засідання сесії Парламенту без законних причин, постановою Ф.-Д. Суду виключається з числа членів Палати і позбавляється виборчих прав на термін од трьох до п’яти років.

§47. Відпустки членам Палат, на час до восьми днів, дозволяє Голова відповідної Палати Парламенту; звище 8 діб, до одного місяця - Колегія Голів Комісій Палати Парламенту, а звище одного місяця - сама Палата Парламенту.

Члени обох Палат Парламенту, за час перебування у відпустці, не одержують добових грошей. Як що відпустка продовжується більше двох тижнів, то відведені для них помешкання звільняються.

§48. Кожна Палата Парламенту сама перевіряє правильність мандатів своїх членів. Як що мандат на засіданні відповідної Палати більшістю трьох п’ятих голосів буде визнано неважним, то депутат, який подав такий уневажений Палатою мандат, вибуває зі складу Палати, а замість його вибірають нового депутата. Але особа, що в такий спосіб не ввійшла в склад членів відповідної Палати, має право оскаржить рішення Палати про уневаження його мандату. Таку скаргу подає він до Ф.-Д. Суду. Таку ж скаргу можуть подати:

1) Земський Парламент, що делегував свого представника до З.-Д. Палати, мандат котрого уневажено; і
2) виборці округи, в якій було вибрано особу, мандат котрої уневажено Палатою. В цім випадку скаргу повинні підписати кількість виборців, яка складатиме половину голосів, поданих за дану особу при виборах його на члена Палати.

Рішення кожної Палати про уневаження мандату члена Палати не підлягають оскарженню в тому разі, як що це рішення Палата ухвалить більшістю трьох четвертин числа всіх членів Палати.

§49. Кожна Палата, а також Об’єднане Зібрання Палат, мають право призначать зі свого складу дорадчо-підготовчі комісії для розробки питань, які підлягають розглядові Палати або Зібрання, а також особливі анкетні комісії, для обслідування певних справ в обсягові, що підлягає відому Палати чи Зібрання.

Всі установи й офіційні особи повинні допомагать анкетним комісіям, віддаючи, на їх вимогу, до роспорядимости їх усі матеріяли й відомости, які вони мають по свойому офіційному становищу, а також і службовими чинностями, що на них покладені.

З окремої постанови кожної Палати Парламенту, або в відповіднім випадку Об’єднаного їх Зібрання, анкетна комісія має право про всі обставини, що стосуються до завдань анкетних комісій, допитувати приватних, а також і урядових осіб за присягою, або з відібранням відповідної обітниці, що по силі закона прирівнюється до присяги.

Члени Комісії і всі запрошені в її засідання експерти й инші особи, що будуть присутніми в засіданню комісії при допитові, а також і всі ті особи, в чиїх руках будуть переховуватись в службовому порядкові протоколи Зібрань, повинні заховувати в повній таємниці зміст всіх зложених за присягою перед анкетною комісією зізнань. В докладах комісії Палаті Парламенту або Об’єднаному Зібранню не повинні оголошуватись таємниці ділових стосунків окремих зацікавлених підприємств, коли вони не мають карного характеру.

§50. На час перерви між сесіями Парламенту Об’єднане Зібрання Палат з пропозіції одної з них має право призначити Депутатське Зібрання Парламенту для безпреривного зв’язку між Парламентом і Правительством. Така постанова повинна бути ухвалена більшістю 3/4 загального числа, членів обох Палат. Крім того члени З.-Д. Палати від 2/3 Земських, Парламентів, при одноголосній заяві, також мають право вимагати призначення такого Депутатського Зібрання Парламенту.

Об’єднане Зібрання Палат Парламенту в свому засіданню на підставі пропорційних виборів вибірає по п’ять членів від кожної палати до Депутатського Парламенту. Голови Палат Парламенту, а при їх відсутности один з їх товаришів з черги старшинства, входить в склад Депутатського Зібрання по посаді поверх 10 обраних Об’єднаним Зібранням членів.

§51. Засідання обох Палат Парламенту, як загальне правило, відбуваються прилюдно. Ті випадки, коли для охорони державних інтересів або з міркувань стичного характеру засідання Палати повинно відбуватися без присутности сторонньої публіки, - визначаються регуляміном, що нормує порядок роботи кожної Палати.

Зазначене в першому уступі §51 стосується також до Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту.

§52. Як що до закінчення сесії не будуть викінчені справи, розпочаті в Палаті Парламенту, - вони, як загальне правило, визнаються припиненими і можуть бути знов порушені в наступній сесії. Але від Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту залежить кваліфікованою більшістю [голосів] яку встановлено §44, перенести ці справи, всі або частину їх, з зазначенням які саме, для продовження їх обговорення та вирішення в наступну чергову сесію, або призначить для цього надзвичайну сесію й визначити часі скликання її. Скликання такої сесії відбувається в загальному порядкові.

Зазначене в першому уступі §52 стосується також до Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту.

З постанови Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту, може бути визначено, щоби Парламентські Комісії Палат та Об’єднаного Зібрання їх, всі або частина їх, в останньому випадкові з зазначенням, які саме з них, продовжували свою працю без перерви між Парламентськими сесіями. Про порядок та час такої комісійної праці, взагалі для всіх комісій або для окремих з них. Об’єднане Зібрання може скласти особливі інструкції.

§53. Кожна Палата Парламенту має право кооптувати в свій склад [] фаховців з закінченою вищою освітою. З.-Д. Палата не більш 10 душ, а Ф.-Д. Рада не більш 20 душ.

Кожна Палата розв’язує це питання для самої себе самостійно і в кожний мент протягом цілого законодавчого періоду.

Палата Парламенту розв’язує питання про кооптацію, спочатку, принціпово. Позитивним буде рішення, ухвалене більшістю трьох п’ятих всіх членів Палати. Далі, Палата розв’язує питання про кількість осіб, яких кооптуватимуть, та розпреділення їх по фаху, такою ж кваліфікованою більшістю.

Потім, переводять самі вибори кандидатів, на кооптовані місця, з кожного фаху окремо і з застосованням пропорційних виборів, оскілько це буде здійснимим.

Кооптовані члени Палати виконують усі обов’язки й користуються всіма правами, нарівні з иншими членами Палати, що їх кооптувала.

§54. Всі без винятку члени обох Палат, при першому вступі до Палати в даному законодавчому періоді на одкритому засіданню своєї Палати складають формальну, рівну по своїй силі присязі, обітницю, що совісно виконуватимуть свої обов’язки в Парламенті, як щирі оборонці й заступники всіх інтересів та прав У.Н.Р.

Цей акт виконується депутатами усно і підтвержується на письмі. Депутати, які того забажають, можуть виконати цей акт в релігійній формі згідно своєї релігії; з тою умовою, щоби в релігійній присязі було зазначене все те, що є змістом формальної обітниці. Цей релігійний акт також підтвержується на письмі за підписом того, хто склав присягу.

§55. Члени обох Палат Парламенту, які повинні старанно і совісно, відповідно до свого найліпшого розуміння, допомагать добру Батьківщини, у своїй Парламентарній діяльности не можуть бути зв’язані жодними обов’язковими інструкціями від своїх виборців.

§56. Обидві Палати Парламенту мають окрім випадків, вказаних в О.Д.З., рівніправа що до ініціятиви та вирішення, як у справах законодавчих, так і у всіх инших функціях, які засвоєно Парламентові.

§57. Керування державними та муніципальними справами в У.Н.Р., як у її Ф.-Д. Організації, так і в окремих Землях У.Н.Р., виконується визначеними для цього установами та особами у всіх його частинах (у внутрішньому, цівільному, фінансовому, військовому та керуванню закордонними стосунками) на твердих основах в належний спосіб виданих норм права, що іменуються законами й походять од належної установчої та законодавчої влади, як виявлення її волі, з обов’язуючою всіх мешканців країни силою.

Роспорядження, накази, обов’язкові постанови, що містимуть в собі загальні норми права, що їх видає уповноважена на це державна й муніціпальна влада, в рамцях зазначеної компетенції, мусять строго погоджуватись з законом, який є для них підставою.

§58* В Ф.-Д. Організації У.Н.Р. право видавати закони, точно додержуючись компетенції Ф.-Д. Організації з підлеглістю Ф.-Д. Установчій владі, належить Ф.-Д. Парламентові У.Н.Р.

Крім справ законодавчих, Ф.-Д. Парламентові У.Н.Р. належать ще такі

1) Парламент щорічно затверджує бюджет, роспись прибутків і видатків Федеральної держави, який укладається на наступний бюджетовий періоду.
2) Наглядає за доцільністю загальної політики виконавчої влади і правильним та закономірним провадженням Управління.
3)* Затверджує Міністрів та рівних з ними урядових осіб, які запрошуються на службу з кандидатів, що їх виставляє на відповідні посади Ф.-Д. Голова. При цьому додержується відповідних кваліфікацій, встановлених законом для даних урядових осіб.
4) Вибірає половину загальної кількости суддів вищого Ф.-Д. Суду з числа кандидатів, яких подають на ці судові посади Земські Парламенти, та одну третину суддів того ж Суду з числа кандидатів, яких запропонують Палати Парламенту. Половина суддів кожної з цих двох категорій має бути з осіб, що мають вищу юрідичну освіту.
5)* Притягає до відповідальності:

а) за переступи по службі: Ф.-Д. Голову, по скінченні терміну його служби; суддів вищого Ф.-Д. Суду; членів Парламенту; Міністрів, Віце-Міністрів та инших відповідальних урядових осіб, зазначених законом;
б) Міністрів, а в відповідних випадках Віце-Міністрів за шкідливе для країни керування Державою;
в) стверджує висліди ревізій державного господарства, які подає Ф.-Д. Контроль.

Для вирішення питань, зазначених в [пунктах] третьому та четвертому, Палати Парламенту утворюють Об’єднане Зібрання; инші справи обговорюються й вирішуються кожною Палатою окремо. Крім того в Об’єднаному Зібранню Палат Парламенту розглядаються та вирішуються й инші справи, що докладно перелічені в ріжних артикулах О.Д.З.

§59* Кожна Палата автономно складає регулямін про порядок ведення справ у Палаті. Об’єднане Зібрання Палат складає свій окремий регулямін про порядок ведення справ в засіданнях Об’єднаного Зібрання.

*Всі ці Регуляміни офіційно публікуються до загального відома. Офіційні примірники цих регуляминів надсилають до Ф.-Д. Голови, Ф.-Д. Ради Міністрів та Ф.-Д. Суду. Як що Ф.-Д. Суд на протязі 2 тижнів з дня офіційної надсилки йому регуляміну не подасть мотивованої заяви про суперечність змісту регуляміну, з законами, то регулямін набирає чинности. Те ж стосується й до випадків часткових змін у згаданих регулямінах. 
*Про суперечність з законами артикулів регулямінів Палат та Об’єднаного Зібрання Палат можуть складати скаргу Ф.-Д. Голова й Рада Міністрів. Таку скаргу подають до Ф.-Д. Суду не пізніше, як на п’яту добу з дня, як одержано офіційний примірник регуляміну від Палати Парламенту чи Об’єднаного Зібрання, по належності. Подаючи зазначену скаргу, одночасово належить повідомить про це відповідну Палату, Парламенту або Об’єднане Зібрання. Скарга до розв’язання її Судом припиняє переведення в життя регуляміну.

Ф.-Д. Суд негайно й позачергою розглядає скарги в одкритому засіданню зі змаганням сторін, викликаючи представників Палати або Об’єднаного Зібрання. Суд ухвалює своє мотивоване рішення в справі не пізніш 20 днів од часу вступу скарги.

Вирішення Суду базується виключно на мотивах юрідичних і є остаточним.

§60. Рада Міністрів має право, в особі своїх членів, а також инших особливо уповноважених Радою вищих урядовців, бути присутньою на засіданнях Палат Парламенту та їх Об’єднаного Зібрання й брати участь у всіх дебатах, що відбуватимуться під час засідань Палати й Зібрання, не маючи, однак, голосу при вирішенню питань. Під час обміркування питання вони мають право вносити відповідні пропозіції та давать в імені Правительства пояснення. Вони користуються правом голосу по за чергою.

Окремим Міністрам та Канцелярії Ради Міністрів розсилаються одночасово, як і членам Палат, повістки про наступне засідання Палат та їх Об’єднаного Зібрання. З зазначенням справ, що поставлено в даному засіданню на чергу.

§61. Представники Правительства, присутні на засіданню Палати або Об’єднаного Зібрання згідно §60, повинні в своїй поведінці під час засідання додержуватись порядку, встановленого для членів цих установ. За порушення цієї вимоги Голова Палати на загальних підставах робить завинившому зауваження, закликає його до порядку та загрожує позбавити слова. Як що ці попередження Голови не матимуть успіху. Голова робить перерву засідання. Після цього оповіщається тимчасове припинення публічного засідання, й Голова пропонує Палаті зробить постанову про повідомлення Ради Міністрів про вчинки порушуючого порядок на засіданні Палати. Палата має право постановити під час біжучої сесії винного в порушенні порядку недопускати на засідання Палати, як представника Правительства.

Члени Палати, які виступають як представники Правительства в установах Парламенту, підлягають загальним приписам, не користаючи з приписів згідно §§60 і 61.

§62. Кожна Палата, а також Об’єднане Зібрання Палат, має право вимагать представника від Ради Міністрів на певну годину, щоби дати перед Палатою пояснення в певному, зазначеному в вимозі питанню.

Таку вимогу мусить бути виконано, при чому Рада Міністрів для виконання заявленої вимоги може вислать де-кілько осіб.

Більшістю трьох четвертин кількости всіх членів Палати кожна Палата може винести постанову, яка вимагає прибуття в Палату, з зазначеною метою, певної особи або певних осіб зі складу Ради Міністрів, а також зі складу урядовців Міністерства, або з установ Управління Ф.-Д. Організації.

§63. На листовну вимогу, яку подасть будь яка з Палат до Ради Міністрів, дати пояснення по обвинуваченню службовців Ф.-Д. Управління в будь яких незаконних вчинках або зловживання по службі, це пояснення повинно виконать не пізніш, як на протязі одного місяця в листовній формі. Виконання цеї вимоги Рада Міністрів може доручить одному чи кільком Міністрам, які подають пояснення, що його вимагають, за своїми підписами, згідно одержаному дорученню.

§64. Кожна Палата має право доручить Раді Міністрів виробить по певному вказаному питанню законопроект або дати свій висновок.

§65* Обидві Палати Парламенту мають однакове право законодавчої ініціятиви.

Законодавча ініціятива також належить Ф.-Д. Голові, Ф.-Д. Судові, Ф.-Д. Контролю,Ф.-Д.Раді Міністрів. Громадяне У.Н.Р., що мають у Ф.-Д. Установчій владі два міліони голосів, також мають право порушувати перед Палатами Парламенту законодавчі питання.

§66. Од ініціяторів (§65) залежить подати свої законопроекти чи законодавчі міркування в ту чи иншу Палату Парламенту. Лише проекти та міркування в фінансових питаннях обов’язково належить подавати до Ф.-Д. Ради.

Законопроекти, вироблені з доручення якої небудь з Палат Парламенту (§64), подаються до тої ж Палати.

§б7* Установи, зазначені в артикулі 65, подають до Палати свої законодавчі міркування у формі готового, виложеного в артикулах, законопроекту з поясняючою запискою.

Ф.-Д. Голова та згадані в кінці §65 громадяне можуть обмежитись коротким змістом запропонованого ними законодавчого міркування, не викладаючи його в артикулах.

§68. Всі законодавчі міркування, що торкаються фінансових питань і підлягають розглядові в Парламенті, не залежно від того, з чієї б ініціятиви вони не вступили до Парламенту, ідуть у першу чергу до Ф.-Д. Ради і, по розгляді й вирішенні їх у Раді, передаються, в належних випадках, до З.-Д. Палати.

§69. Як що законопроект буде відхилений у тій Палаті, в яку він вступив, то питання зовсім знімається з черги в тому ж законодавчому періоді і може бути поставлено на чергу в обох Палатах не раніш, як через повний рік.

Як що законопроект буде принято, то він передається до другої Палати.

Як що ця Палата відкине проект, то він також знімається з черги з наслідками, зазначеними в першому уступі артикулу 69.

§70. Як що Палата, яка розглядала законопроект, поданий до неї з другої Палати, не відкидаючи проекту, запропонує поправки до нього, то залежить од погодження між обома Палатами чи зовсім зняти питання з черги, чи передать його до спільної комісії, складеної з рівного числа представників од Палат, для подання до кожної Палати виробленого комісією компромісу на поновний розгляд в них, або утворити, чи зараз же, чи після розгляду у спільній комісії, Об’єднане Зібрання обох Палат для остаточного вирішення питання.

§71. Постановами Парламенту, по питанням, що ним розглянуті, вважаються такі ухвали, які, або в текстуальне тотожній формі прийняті обома Палатами Парламенту, або в випадках, зазначених О.Д.З., ухвалені, Об’єднаним Зібранням Палат Парламенту з додержанням всіх тих умов, при яких постанови Палат Парламенту вважаються ухваленими законно. Всі винятки з цього загального правила точно зазначаються для відповідних випадків в О.Д.З.

§72* Всі законопроекти, які вносяться в Палату Парламенту в постатейному викладі, роздаються в друкованих примірниках всім членам Палати, всім Міністрам і Ф.-Д. Голові за тиждень до того терміну, в який призначено перше читання даного законопроекту в Палаті; законопроекти, що передаються з одної Палати в другу, роздаються на тих же підставах в друкованих примірниках всім членам Палати, всім Міністрам і Ф.-Д. Голові.

§73. Всі законопроекти в постатейному викладі, а також всі фінансові асігнування відчитуються в кожній Палаті Парламенту три рази. Між першим і другим читанням повинна бути перерва в протязі трьох повних діб. Між другим і третім читанням повинна бути перерва в протязі не менше двох діб, рахуючи добу від 12 год. ночі до 12 год. ночі. Призначення другого і третього читання в один і той же день допускається лише в тім випадку, коли проти цього не буде заперечення 1/5 частини присутніх на засіданню членів Палати.

§74. По Загальному праву постанови кожної Палати Парламенту ухвалюються, при кворумі 2/5 загальної кількості членів Палати, абсолютною більшістю голосів присутніх членів Палати.

На Об’єднаних Зібраннях Палат засідання вважаються правомочними при кворумі половини загального числа всіх членів обох Палат, і постанови їх ухвалюються більшістю 3/5 голосів присутніх на зборах членів.

Регулямінами Палат і Об’єднаного Зібрання може бути встановлений і більш кваліфікований кворум для законного складу засідання і більш кваліфікована більшість голосів, якими вирішуються справи при голосованні по певним визначеним предметам, незалежно від тих випадків, для яких такі кваліфіковані голосовання зазначені в О.Д.З.

§75. Кожна Палата Парламенту має дісціплінарну владу над своїми членами. Порядок наложення і засоби дісціплінарних покарань визначаються регуляміном Палати. Питання про повне виключення членів зі складу Палати за дісціплінарні провини в засіданнях Палати та її комісіях вирішується на пропозіцію відповідної Палати Об’єднаним Зібранням обох Палат.

§76* Постанови, ухвалені обома Палатами Парламенту, про зміни в законах, в бюджеті і фінансових видачах, надсилають Ф.-Д. Голові, котрий не пізніше як на десяту добу з дня одержання постанови має право вимагати, щоб надіслана постанова Парламенту була вдруге переглянута Парламентом. Коли Парламент в обох Палатах підтвердить свою постанову в незмінному вигляді при кворумі 3/5 всіх членів Палати, абсолютною більшістю всіх членів Палати, то Ф.-Д. Голова, одержавши повідомлення про такий наслідок, може звернутися до референдума. Таке вирішення повинно відбутися не пізніше, як на четверту добу, коли ж воно не відбулося, закон, вдруге прийнятий Парламентом, при зазначеному кворумі і більшости голосів, набірає чинности і підлягає обов’язковому оголошенню.

§77* На випадок, коли законопроект, ухвалений одною Палатою, буде відкинутий другою Палатою і потім в той же самий законодавчий період (легіслатуру) перша з них підтвердить той же законопроект, в незмінному вигляді, а друга Палата відкине його, то Ф.-Д. Голова має право поставити такий законопроект на референдум. Коли ж Ф.-Д. Голова не вжиє цього способу, а Палата, законопроект якої був другою Палатою відкинутий, підтвердить його в третій раз, в той же законодавчий період, прийнявши його в незмінному вигляді, більшістю 2/3 голосів всіх членів Палати, а друга Палата відкине цей законопроект, то по представленню першої з цих Палат Парламенту Ф.-Д. Голова має право ствердити такий законопроект і надати йому силу закону.

§78* Постанова Парламенту, що набрала сили закону, згідно вищезазначеним умовам, підписується на первотворі:

1) Головами обох Палат, коли постанова ухвалена за спільною згодою Палат, або Об’єднаним Зібранням обох Палат.
2) Ф.-Д. Головою і Головою відповідної Палати Парламенту, коли постанова відбулась в порядкові, визначеному §77. Постанова Парламенту, або в належному випадку одної Палати його, що набере сили закону, в умовах, зазначених в §77, оголошується в офіційному Державному Вістникові в повному тексті його з заголовком та з поясненням його походження в загальному чи винятковому порядкові (по постанові чи обох Палат, чи способами, визначеними в вище зазначених §§76. 77) і з зазначенням підписів, які стоять на первотворному примірникові закону. Оголошення повинно відбутись не пізніше як в тижневий термін після набуття даною постановою сили закону. Автентичність оголошеного закону з його первотвором в офіційній публікації стверджується підписом Голови Ради Міністрів.

§79* Роспуск Ф.-Д. Ради, до скінчення терміну уповноважень, а також роспуск З.-Д. Палати і скликання їх після нових виборів, які повинні відбутись на вище зазначених в О.Д.З. загальних підставах, може статися в таких випадках:

1) Ф.-Д. Рада має право постановити, при кворумі засідання 3/5 загальної кількости членів Палати, абсолютною більшістю голосів всіх членів Палати про досрочний роспуск Ради, з зазначенням коли цей роспуск повинен статись.

Така постанова Ф.-Д. Ради передається на негайне обмірковання Об’єднаного Зібрання обох Палат. Коли Зібрання більшістю 3/5 всіх членів обох Палат погодиться з постановою Ф.-Д. Ради, то воно сповіщає про своє рішення Ф.-Д. Голову. Коли Ф.-Д. Голова, заслухавши в цій справі думку Ради Міністрів, погодиться з поданою ухвалою, то постанова про роспуск Ф.-Д. Ради переводиться в життя. В противнім випадкові постанова про роспуск не виконується. Ф.-Д. Голова повинен дати свою відповідь в протязі чотирьох діб по одержанні постанови Об’єднаного Зібрання. Пропущення цього терміну вважається за згоду Ф.-Д. Голови на роспуск.

2) Земські Парламенти двох третин Земель, кожний більшістю 3/5 голосів всіх членів Парламенту, мають право постановити про роспуск Ф.-Д. Ради. Про такі постанови Земські Парламенти повідомляють Ф.-Д. Голову, який передає справу на Об’єднане Зібрання обох Палат для обмірковання на умовах і з наслідками, що визначені в п.1 цього §.
3) Громадяне, які мають право участи в Ф.-Д. Установчій владі У.Н.Р., коли назбірають половину тої кількости голосів, яка на останніх виборах членів Ф.-Д. Ради фактично була подана, мають право запропонувати роспуск Ф.-Д. Ради і призначення виборів для утворення нового складу Ф.-Д. Ради Парламенту. Пропозіція підлягає виконанню за згодою Ф.-Д. Голови.
4) З.-Д. Палата, як і Ф.-Д. Рада, в такому ж порядкові, при таких же умовах кворуму і більшости голосів і з такими ж наслідками, як це зазначено в п.1 цього §, має право постановити про свій роспуск і про призначення нових виборів членів Палати в Земських Парламентах окремих Земель.
5) Ф.-Д. Голова має право призначити референдум по питанню про роспуск одної якої небудь, або одночасно обох Палат, і призначення нових виборів. Перед призначенням референдума Ф.-Д. Голова повинен ознайомитися з міркуваннями, в цій справі. Ради Міністрів і Презідій обох Палат Парламенту, однак же ці міркування не можуть в’язати Ф.-Д. Голову в його вирішенню призначити референдум. Наслідки референдума є рішаючі і в випадкові негативної відповіді референдума питання про роспуск одної якої небудь з Палат Парламенту або обох Палат разом ніким не може знову бути порушеним на протязі одного року, рахуючи його з дня переведеного референдума.

§80. Члени обох Палат Парламенту користуються цілком рівними правами в виконанні своїх функцій як члени Палат Парламенту, що до права ініціятиви у всіх законодавчих справах і т.и., особистих прав так званого Парламентського імунітету, а також в справі одержання винагороди як членів Палати і т.и.

§81. Всі члени обох Палат мають право одержувати від Ф.-Д. Скарбу У.Н.Р.:

1) Повернення видатків по переїздам з місця мешкання до місця засідання Парламенту з поворотом, в початку і в кінці кожної сесії, також в початку і в кінці кожного перериву сесії, коли перерва призначається на термін більше як на десять днів.
2) Відведення кватирі з двох кімнат з прислугою на весь час сесії Парламенту, як також на весь час виконання роботи в комісіях Палати, Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту та в Депутатському зібранню Парламенту в часі між сесіями.
3) Добові гроші в потрійному розмірові прожиточного мінімума.
4) Гроші для екіпіровки, рахуючи повну одіж і два комплекти взуття на двохрічний термін.

Суми грошей, які належать до видачі кожному членові Палати по п.п. 1, 2, 3, 4, іпорядок їх виплати, визначається в початку кожної чергової сесії Парламенту особливою комісією, яка призначається в рівній кількости членів, але не менше п’яти:

1) від Об’єднаного Зібрання Парламенту і
2) від Колегії Ф.-Д. Контроля; від останього повинні війти в комісію обов’язково не менше двох Генеральних Контрольорів.

§82. Особи, які прийняли на себе обов’язки члена Ф.-Д. Ради, але займають до часу виборів уряди на приватній службі, або виконують службові доручення в Ф.-Д. Організації, можуть приступити до виконання своїх депутатських обов’язків в Раді, коли при виборах виборцям було відомо про їх службу і коли, при цій умові, абсолютна більшість всіх членів Палати одвертим голосованням виявить свою згоду на допущення даної особи в склад членів Палати.

§83. Члени обох Палат, які будуть, в час свого депутатства в Парламенті, іменовані на уряди, або приймуть платні доручення Ф.-Д. Організації, можуть зберігати свій депутатський мандат, коли на це згодиться Об’єднане Зібрання Палат більшістю 2/3 всього числа членів обох Палат, при умові, щоби перед цим на протязі одного місяця з часу іменовання або прийняття доручення, про що своєчасно повинно бути офіційно оголошено від належної виборчої округи в якій даний депутат вибраний членом Палати від 1/3-тьої кількости виборців, яка брала участь у виборах даного депутата, не буде подана заява, що виборці не погоджуються на те, щоби депутат разом з депутатським мандатом приймав ще й пишу посаду, або платне доручення від Ф.-Д. Організації.

§84. Члени обох Палат, за час депутатства в Палаті, не мають права бути управителями, членами правління, дозорчих комітетів і займати взагалі постійні посади чи для виконання окремих доручень в підприємствах, які користуються яким небудь упривелійованим опікуванням Ф.-Д. Правительства. Так само вони не мають права брати участь в господарчих зобов’язаннях з Ф.-Д. Скарбом, робить йому підряди, поставки і т.и. Коли вибраний в Палату член знаходиться у вищезазначених відносинах, він повинен в місячний термін ліквідувати їх і тільки тоді допускається до участи в засіданнях Палат.

§85. Члени Парламенту у прилюдних і закритих засіданнях Палат Парламенту і в Парламентських Комісіях користуються правом цілком вільно висловлювати думки, робити пропозіції і давать запитання, повідомляти про одержані ними відомості і т.и.

Ніякому карному переслідуванню ні особами, ні владами, які стоять поза Парламентом, вони за такі виступи не підлягають, ні в порядкові приватного, ні публічного обвинувачення.

Тільки Палата Парламенту, до якої належить депутат, може добачити в зазначених його виступах непристойність поведінки, вжитих слів зроблених жестів і накласти на винного дісціплінарну кару включно до 3-х місячного арешту і повного виключення з числа членів Палати, з позбавленням винного також політичних виборчих прав на час до 5 років.

Наложенням цих кар всяке инше карне переслідування за згадані вчинки виключається на весь майбутній час.

§86. Борговий арешт і карне переслідування шляхом чи то приватного, чи то публічного обвинувачення проти члена Палати Парламенту за вчинки, які зроблені ним поза межами тих дій, за які Палата має право покарати згідно §85, може одбутись тільки за дозволом тої Палати, до якої переслідуваний належить.

Арешт члена Парламенту в мент довершення злочинства допускається але про такий арешт відповідна влада мусить негайно повідомити Презідію відповідної Палати і, в випадкові вимоги останньої про звільненні арештованого, арештований негайно повинен бути звільнений. Переслідування винного члена Палати Парламенту за карний вчинок може відбутись по закінченню його уповноваження як члена Парламенту, з тим що з часу задавнення, для карного переслідування даної особи, виключається той період часу, який упливе з дня, коли карне переслідування даного депутата було припинено з причин депутатського стану до закінчення його уповноважень, або до уневаження його депутатського мандату.

§87. За злочинства по посаді члена Парламенту, винні депутати підлягають Суду нарівні з Міністром. Але звільнення членів Палати Парламенту для притягнення до відповідальности за такі злочинства під час сесії Парламенту та між сесіями залежить від дозволу відповідної Палати Парламенту. Коли такого дозволу від Парламенту не буде, то час задавнення для переслідування винного вираховується на таких-же підставах, які зазначені в §86, уст.2.

ІІІ
ФЕДЕРАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЙ ГОЛОВА*
§88* Федерально-Державний Голова є зверхній орган Виконавчої Влади у всьому цівільному і військовому Управлінню Федерально-Державної Організації Республіки. Його вибірають на шість років з додержанням умов у порядку, що зазначені в §§90, 91 і 93 (§88а).

§89* Ф.-Д. Головою може бути обрана особа, що задовольняє таким умовам. Він повинен:

1) бути громадянином У.Н.Р.;
2) бути природженим українцем, або до обрання Ф.-Д. Головою проживати на території України в загальному рахункові не менше 20 років;
3) перед самим обранням проживати на території України не менше п’яти років. В цей термін зараховується і перебування по за межами У.Н.Р., коли такого перебування вимагали службові обов’язки перед Українською Державою з доручення чи то Ф.-Д. Організації, чи то окремих Земель;
4) користуватися в Ф.-Д. Установчій владі правом плюрального голосу (§14);
5) мати од роду не менше 40 років;
6) мати освітний ценз не нижче того, що буде визначений перед виборами Об’єднаним Зібранням обох Палат Парламенту;
7) мати не нижче 10 річного службового стажу на відповідальнім державнім чи муніціпальнім уряді в Ф.-Д. Організації, або в Землях У.Н.Р., або не менше 10 літнього стажу активної участи в українській політичній, муніціпальній або кооперативній діяльності. При обранню Ф.-Д. Голови в 1-й і 2-й рази ці терміни можуть бути зменшені на 2/3;

8) належати до одної з вір християнської релігії.

*Для сконструювання найвищого органу Виконавчої Влади Федерально-Державної Організації, з практичних міркувань часу, прийняли ми в цьому проекті за основну форму - форму Президіяльну. Така форма в існуючих республіках, як простих, так і федеральних, домінує уже півтораста років. Таке поширене явище має свої історичні пояснення і реальне коріння. З другого боку, як пищу форму, що льогично, строго послідовна з погляду демократично-державного принціпу, а також не порушує вимоги державної стійкости (устойчівості) та стильності, все ж пришлось би визнати форму Директоріяльну. Прикладом останньої і до сього часу незмінно являється Швейцарська Союзна (Федеральна) Рада. Заради цієї теоретичної повноти її додаткові до цього розділу (Ф.-Д. Голова), сконструйованого по «Президідіяльній» системі, дається варіянт (в кінці) для конструкції зверхнього органу Виконавчої влади Ф.-Д. Організації У.Н.Р. по «Директоріяліній» сістемі. - О.Е. 
*Артикули, в котрих, при варіанті в конструкції зверхнього органу Виконавчої влади по директоріяльній системі, треба буде зробити заміну виразу «Ф.-Д. Голова» на вираз «Ф.-Д. Управа», або инші невеличкі редакційні зміни, будуть відзначені одною зіркою, а ті артикули, які будуть замінені цілком - двома зірками. §§ з літерним покажчиком степені, що стоятимуть в дужках наприкінці артикулу, означають, то при варіанті по директоріяльній системі в цьому місці треба вставити новий артикулдіяльності.

§90** Вибори Ф.-Д. Голови переводяться в Об’єднаному Зібранню обох Палат Парламенту і членів Ф.-Д. Суду при кворумі трьох п’ятих числа членів Зібрання, більшістю 3/4 голосів всіх членів Зібрання.

§91* Коли на виборах в першому призначеному для виборів Ф.-Д. Голови і відбувшомуся засіданню Об’єднаного Зібрання Палат і Суду вибори не дадуть ні одного вибраного, то після цього на п’яту добу переводяться нові вибори при тих же умовах кворум» і більшости, як і перші. Коли і в цей раз ніхто не буде обраний, то на третю добу призначаються вибори в третє і на тих же умовах кворуму і більшости.

§92** Коли і на цей раз ніхто не буде обраний, то на третю добу, в новому засіданню того ж Об’єднаного Зібрання, балотірують тих трьох кандидатів, що одержать на третіх виборах найбільше число голосів.

Після цієї балотіровки вибраним на уряд Ф.-Д. Голови вважається той, хто одержить найбільше число виборчих голосів (§92а).

§93* Коли громадяне У.Н.Р. на протязі двох місяців з дня обрання Ф.-Д. Голови вимагатимуть, щоби він був поставлений на референдум, то негайно вживають заходів до переведення референдума, який повинен бути закінчений не пізніше одного місяця. Така вимога має чинність в тім разі, коли її заявлять громадяне У.Н.Р. в числі, що рівняється половині поданих і визнаних дійсними на останніх виборах членів Ф.-Д. Ради. Обнявши уряд новообраний Ф.-Д. Голова виконує свої функції до вияснення наслідків референдума про нього. Коли референдум відносно виборів Ф.-Д. Голови і дасть негативні наслідки, то він негайно складає з себе звання Ф.-Д.Голови.

§94* В окремих від зазначених в §91 засіданнях кожної Палати Парламенту і Ф.-Д. Суду по постанові кожної з названих трьох установ і з додержанням умов §91, що до складу присутніх членів і числа голосів, може бути вирішено питання про обрання одного чи двох кандидатів-заступників до вибраного Ф.-Д. Голови.

Кандидати, що вибіраються в заступники до Ф.-Д. Голови, повинні задовольняти тим же умовам, які визначені в §90. Порядок обрання їх такий же, як і Ф.-Д. Голови. Коли Об’єднане Зібрання вирішить вибрати більше одного кандидата-заступника, то вибори кожного з них повинні переводитись в окремих одне від другого засіданнях.

Коли ініціятива, зазначена вище в цьому §, не буде виявлена, а також в тім випадку, коли кандидат в порядку §91 (уст.1) не буде вибраний, обов’язки кандидатів-заступників Ф.-Д. Голови покладаються на Голів Обох Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду в черзі, що визначається жеребком. В випадку особливої на те постанови, зазначеної §91, Об’єднаного Зібрання, при звичайному кворумі і абсолютній більшости голосів присутніх в засіданню членів Зібрання, складається з Голів обох Палат або, відповідним чином, чергових заступників часова Правительственна Рада У.Н.Р., що в визначених випадках заступає Ф.-Д. Голову.

В такому випадкові зазначені Голови чи їх чергові заступники на весь час виконання ними одноособове, чи в складі часової Правительственної Ради, складають з себе обов’язки Голів чи заступників Голів відповідних колегій.

§95* Кандидат-заступник Ф.-Д. Голови, а в відповідних випадках Правительственна Рада, заступають уряд Ф.-Д. Голови лише часово, а саме:

1) на випадок хвороби, чи відбуття з місця резіденції Голови;
2) в випадку смерти, або одмовлення од уряду і в инших передбачених О.Д.З. випадках.

В першім випадку виконання обов’язків Ф.-Д. Голови провадиться до повернення останнього для виконання своїх обов’язків; в другім - до обрання нового Ф.-Д. Голови (§95а).

§96** Ф.-Д. Голова виконує такі державні функції:

1) Йому належить зверхній догляд за закономірним виконанням всіх галузівцівільного і військового Управління в Країні.
2) Він вживає всіх необхідних, несуперечних законам заходів до відповідного, закономірного і найдоцільнішого виконання справ у всіх галузях Управління.
3) В межах, визначених йому законом, Ф.-Д. Голова дбає про забезпечення Країни од зовнішньої і внутрішньої небезпеки і запобігає ріжним погрозам в цім напрямку.
4) Він має право з свого розсуду вимагати од всіх державних і муніціпальних установ в сфері Ф.-Д. Управління відомостей і висновків по їх службовій офіції.
5) Він має право призначати ревізії всіх цівільних і військових адміністративних установ Ф.-Д. Управління з наданням ревізуючим всіх прав слідчої влади.
6) Він затверджує на урядах як цівільних, так і військових урядовців з числа тих, що подаються відповідними установами, кандидатів на визначених в законі підставах. Ф.-Д. Голові належить право не затвердити поданого кандидата. В такому випадкові відповідна установа (чи особа, що має владу) подає трьох нових кандидатів, з числа яких Ф.-Д. Голова вибірає одного, котрого і призначає на посаду.
7) Він пропонує, з внесення Ради Міністрів, на затвердження Ф.-Д. Палати Парламенту кандидатів на дипльоматичні уряди з званням послів. В час між сесіями, на випадок негайности, Ф.-Д. Голова призначає цих осіб часово, згідно внесенню Ради Міністрів, з свого власного роспорядження. Коли Ф.-Д. Палата Парламенту в майбутньому не затвердить цих кандидатів, то їх одкликають з урядів, що вони займають.
8) Він має право або часово усовувати, або й зовсім звільняти з уряду всіх урядовців як цівільного, так і військового відомств опріч Суддів і урядовців Державного Контроля. Про часове усунення, або й цілковите звільнення урядовців Державного Контроля і Суддів він має право порушувати справу через Об’єднане Зібрання Касаційного Суду і Ф.-Д. Суду, яке й розв’язує порушене Ф.-Д. Головою дісціплінарне чи карне доходження проти зазначених урядовців.
9) Провадить стосунки з Правительствами чужоземних Держав як уповноважений Ф.-Д. Організацією Генеральний представник Держави; приймає дипльоматичних представників чужоземних Держав, що акредітуються при Уряді У.Н.Р.
10) Підписує від імені У.Н.Р. всілякі міжнародні умови з чужоземними Державами, додержуючись у всіх відповідних випадках тих умов, що встановлені законами по відповідним питанням.
11) Оголошує від імені У.Н.Р. війну та укладає умови з ворогом про перемирря й загальний мир, виконуючи при цьому всі встановлені Основними Державними і иншими Законами Держави умови.
12) Затверджує постанови Ради Міністрів про надання чинности часовим законом, які видано під час перерви між сесіями Парламенту.
1З) Затверджує надзвичайні видатки, що не внесені до бюджету, як що під час перерви між Парламентськими сесіями з’ясується необхідність переведення таких видатків.

Увага: В передбачених уступ 12 і 13 випадках постанови, ухвалені без згоди Парламенту, подаються на відповідний розгляд і затвердження Парламенту, з самого початку одкриття найближчої сесії.

14) Голова Ф.-Д. Управи є разом з тим і Головою всіх збройних сухопутних і морських сил У.Н.Р. і в такім званню іменується Головним і Отаманом. В тім випадку, коли Ф.-Д. Голова одмовиться од цього звання, то обов’язки зверхнього догляду за всіма збройними силами Республіки покладаються по згоді між Ф.-Д. Головою і Об’єднаним Зібранням Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду на особу, що задовольняє умовам, зазначеним в §90. Вибори цієї особи переводяться Об’єднаним Зібранням порядком, зазначеним в §§91 і 92, на термін, в протязі якого Ф.-Д. Голова, що одмовився бути Головою всіх Збройних сил У.Н.Р., виконує свою службу. Коли такої згоди не буде осягнуто, то Об’єднане Зібрання Палат і Ф.-Д. Суду вибірає 3 кандидатів з додержанням умов, зазначених в §§91 і 92, і Ф.-Д. Голова або затверджує одного з них Головою всіх збройних сил Республіки, або сам залишається Головним Отаманом.

На випадок війни призначається Головнокомандуючий з числа видатних військових фаховців. Права і обов’язки його і порядок відповідальності визначаються законом. На уряд Головнокомандуючого Вища Військова Рада, на внесення Ради Міністрів, подає список всіх підходящих кандидатів з докладною атестацією про кожного. Цей список кандидатів з своїми висновками Рада Міністрів подає Ф.-Д. Голові. Ф.-Д. Голова одного з кандидатів, що зазначені в поданому спискові, затверджує Головнокомандуючим. До обняття Головнокомандуючим свого уряду його обов’язки виконує Начальник Головного Штабу.

15) Має право частково або й зовсім звільняти карних злочинців від накладеної на них Судом кари, але без увільнення помилованих осіб од виплати тих цівільноправних відшкодованій, до сплати яких їх присудив Суд в зв’язку з заподіяним злочинством, од кари за яке засуджений частково або зовсім звільнений.
16) Визначає нагороди грошима, титулами і встановленими відзнаками за громадські і державні заслуги.
17) Затверджує постанови Ради Міністрів про оголошення певних місцевостей в стані надзвичайної охорони, військового стану та стану облоги.

Увага: Під час сесії Парламенту ці постанови затверджуються законодавчим порядком. Коли функціонує Депутатське Зібрання (§50), то його повідомляють про затверджену постанову.

18) В справах, що стосуються до законодавства та законодавчих установ, участь Ф.-Д. Голови визначається постановами, викладеними вище в §17, уст.2, §42, уст. 1, §§43, 44, 59, уст.4, §§65, 67, 76, 77, 79 О.Д. Законів.

Роспорядження Ф.-Д. Голови в справах, що перераховані в уступах 2, 6, 8, 10-14 і 17 цього §96, видаються за підписом Ф.-Д. Голови і контрасігнуються Головою Ради Міністрів і Міністром відповідного відомства за їх відповідальністю.

Увага 1: Порядок видачі наказів по військовому відомству Головного Отамана, а в відповідних випадках Головою збройних сил Держави визначається окремими законами.

Увага 2: Постанови, що їх ухвалять обидві Палати Парламенту, котрі визначають справи, що стосуються до організації військових сил Держави, до управління ними і до порядку видання наказів по військовому відомству, в випадку незатвердження їх Ф.-Д. Головою, можуть бути вдруге ухвалені Парламентом в порядку §76 О.Д.З. не раньше, як в слідуючу чергову сесію Парламенту.

§97* Ф.-Д. Голова має право викликати кожного громадянина і взагалі кожну особу, що замешкує на території У.Н.Р., для складання зізнань, дачі пояснень, висновків та порад. Про всі такі допити складаються журнали в присутности одного з старших урядовців при Керуючім Особливою Канцелярією в справах Ф.-Д. Голови.

§98* Коли особа, що її викликають, повинна зробити грошові видатки на поїздку, або позбавитись заробітньої плати, то всі ці видатки повертаються їй з кредитів Ф.-Д. Голови.

Коли б складений Особливою Канцелярією розрахунок видатків не відповідав витратам, зробленим особою, що її викликають, то особа ця може звернутися до Ф.-Д. Контролю, котрий остаточно розв’язує справу.

§99. Коли особа, що її викликають, виконає в якому небудь відношенню роботу експерта, то винагорода за цю працю виплачується їй по розрахунку, як в судових установах, а коли приходиться давати складний висновок, то - по особливій згоді.

§100* Коли особа, що її викликають згідно §98, одмовиться прибути без законних на то причин, то Ф.-Д. Голова може притягнути її до відповідальности за невиконання законної вимоги влади.

§101* Виновність в такім випадку визначається Вищим Судом. Коли Суд признає наявність вини, то виновний роспорядженням Ф.-Д. Голови штрафується на користь скарбу в розмірі не більше 100.000 гривень.

§102* Ф.-Д. Голова має Канцелярію для виконання діловодства в справах, що стосуються згідно О.Д. Законів до його функцій.

Канцелярія має назву «Особлива Канцелярія в справах Ф.-Д. Голови У.Н.Р.». Штати її визначаються законодавчим шляхом на внесення, що складено за порозумінням Ф.-Д. Голови і Ради Міністрів.

Вищий догляд за управлінням Канцелярією належить Ф.-Д. Голові.

Справами Канцелярії безпосередньо керує «Керуючий Справами Особливої Канцелярії при Ф.-Д. Голові». В поміч йому призначається один або й більше число Помішників Керуючого.

§103. Керуючий Справами Особливої Канцелярії і його Помішник призначаються на уряди в такому ж порядкові, як Міністри і Віце-Міністри. Керуючий Справами Особливої Канцелярії користується всіма правами Міністрів, а його Помішники всіма правами Віце-Міністрів. Керуючий входить в склад Ради Міністрів і, як повноправний член її, несе відповідальність нарівні з иншими Міністрами.

§104* Призначення на уряди по Особливій Канцелярії переводиться на внесення Керуючого Справами Особливої Канцелярії з додержанням загальних умов про призначення осіб на відповідні уряди Державної служби.

§105* Роспорядження Ф.-Д. Голови в справах, зазначених в уступах 2, 3, 6, 9, 10 §96, мають обов’язуючу силу, коли їх підписують: Ф.-Д. Голова, один з Міністрів і Керуючи» Особливою Канцелярією. Роспорядження в инших справах, зазначених в §96 О.Д.З., мають обов’язуючу силу, коли їх підписують Ф.-Д. Голова і Керуючий Справами Особливої Канцелярії.

Ф.-Д. Голова з свого розсуду може доповнити зазначені в попередньому уступові цього § підписи на своїх роспорядженнях підписами инших Міністрів. Так само Рада Міністрів може ухвалити, щоби в окремих випадках розпоряджання Ф.-Д. Голови були підписані або всіма членами Ради Міністрів і Головою Ради Міністрів, або деким з Міністрів, або лише одним Головою Ради Міністрів.

§106* Рада Міністрів, Міністри, Судові Установи і Ф.-Д. Державний Контрольор повинні, на вимогу Ф.-Д. Голови, всіма залежними од них закономірними засобами допомагати йому в здійсненню покладених на нього О.Д. Законами функцій.

§107* Міністри переводять в життя всі законні роспорядження Ф.-Д. Голови. Коли Міністр зауважить в роспорядженю Ф.-Д. Голови суперечність законам, то робить доповідь про це Раді Міністрів. Коли Рада Міністрів погодиться з доповіддю Міністра, то про свою постанову робить доповідь Ф.-Д. Голові. В випадку, коли Ф.-Д. Голова підтвердить своє роспорядження.

Рада Міністрів може передати розв’язання непогодження, що виникло, на розгляд Ф.-Д. Суду в тижневий срок. В такім випадкові виконання роспорядження Ф.-Д. Голови припиняється аж до відповідного вирішення Ф.-Д. Суду. Вирішення Суду с остаточним і належить до виконання. Коли ж Рада Міністрів не передасть справи на вирішення Ф.-Д. Суду, то тим самим обов’язана виконати роспорядження Ф.-Д. Голови.

§108* Коли в переданому до виконання в Міністерство роспорядженню Ф.-Д. Голови Рада Міністрів безпосередньо або з доповіді відповідного Міністра зауважить вчинки, що не відповідають інтересам Держави, суперечать їм або навіть шкідливі для них, то вона може ухвалити постанову про тимчасове припинення такого роспорядження Ф.-Д. Голови, про що повинна повідомити його в тижневий срок. Коли Ф.-Д. Голова підтвердить своє роспорядження, а Рада Міністрів вдруге не погодиться з роспорядженням Ф.-Д. Голови, то Рада Міністрів може продовжити чинність своєї постанови про невиконання даного роспорядження Ф.-Д. Голови і передати всю справу на розв’язання Спільному Зібранню Палат Парламенту. Коли в даний мент сесія Парламенту не відбувається, то Рада Міністрів робить свою доповідь в цій справі в першому засіданню найближчої сесії Парламенту.

§109* Ф.-Д. Голова на весь час перебування на цьому уряді не має права займати иншого державного чи муніціпального уряду, а також будь-який уряд в громадських приватних установах, бути опікуном, або бути членом федеральних і земських Парламентів. Коли Ф.-Д. Голова погодиться взяти один з назначених вище урядів або обов’язків, або не одмовиться од них, як його буде обрано Ф.-Д. Головою, то це значить, що він добровільно зрікся обняти уряд Ф.-Д. Голови.

§110* Ф.-Д. Голова, який в час обрання його на цей уряд мав платний державний або муніціпальний уряд, має право по скінченню повного строку служби одержати на державній службі призначення, відповідне його попередньому службовому становищу і розмірові платні по попередньому урядові. В випадкові неможливості дати йому такий уряд він має право одержувати від скарбу відповідний оклад платні, як що йому за службу Ф.-Д. Головою не належатиме пенсія або як що він не буде обраний на муніціпальний уряд, що рівнятиметься по службовому становищу і окладові платні тому державному чи муніціпальному урядові, який він займав в час обрання його Ф.-Д. Головою.

§111* В одпуски і службові командіровки Ф.-Д. Голова від’їжджає після згоди з відповідним черговим кандидатом-заступником Ф.-Д. Голови.

§112* Ф.-Д. Голова перед вступом на уряд обовязково складає встановлену присягу на вірність служби У.Н.Р. в присутности Голів Ф.-Д. Суду, обох Палат Парламенту, Ф.-Д. Контроля і Касаційного Суду У.Н.Р. Присяга переводиться в формі релігійного обряду. Ф.-Д. Голова, що складає присягу, обіцяє вірою, правдою і по совісті служити батьківщині, не ощажаючи своїх сил, цілком підлягати постановам О.Д.З. і всьому правному устроєві в У.Н.Р., щиро старатися і працювати на добро У.Н.Р. у всіх галузях. Текст присяжної формули затверджується за спільною згодою Палат Парламенту, Ф.-Д. Суду, Ф.-Д. Контроля і Касаційного Суду У.Н.Р.

§113* Ф.-Д. Голові, а також в відповіднім випадкові окремому Голові збройних сил, для мешкання дається службова кватиря і призначається грошова винагорода. Розмір останньої визначається до переведення виборів даної особи.

§114. На термін служби кожної з названих в §113 осіб розмір грошової винагороди не може бути зміненим.

§115. Зазначеним в §113 особам видаються необхідні на представництво кошти, прислуга, засоби пересування і т.ин.; відповідні видатки в розмірах, визнаних Парламентом вистачаючими, що року вносяться в державний бюджет. Визначені по бюджету на ці видатки суми витрачаються з веденням відчітности.

§116. Грошова платня зазначеним в §113 особам може бути змінена в протязі терміна служби кожної особи лише з одноголосної ухвали Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту при кворумі не меньше 3/5 всіх членів обох Палат, або референдумом.

§117. Ф.-Д. Голова повинен виявляти особливу повагу до всього устрію законного правопорядка в Україні своєю особистою підлеглістю йому у всіх його частинах. Тому він не може бути безвідповідальнім в випадках порушення законного порядку, що його охороняє карний закон. Але карне доходження проти Ф.-Д. Голови на випадок довершення ним переступів, які б вони не були, повинно бути обставлено з особливою обережністю і делікатністю, щоби уникнути можливої випадковости, злісних, мстивих та безпідставних проти нього переслідувань. Такої надзвичайно збільшеної охорони Ф.-Д. Голови од безпідставних обвинувачень вимагає особливе становище його в державному устройстві. З цих міркувань для того, щоб розпочати карне доходження проти Ф.-Д. Голови, а також і Голови всіх збройних сил У.Н.Р., не виключаючи обвинувачення приватним шляхом, а також для позовів проти цих осіб за втрати, що сталися в наслідок виконання ними службових обов’язків, встановлюється особливий, визначений наступними §§, порядок.

§118. Всякі обвинувачення в довершенню переступів, за які на підставі карних законів притягають до відповідальности, може порушити лише одна з слідуючих установ: або одна з двох Палат Парламенту, або Ф.-Д. Суд, або Ф.-Д. Контроль, або Касаційний Суд У.Н.Р.

§119* Коли в одній з зазначених в §118 установ 1/3 частина всіх членів її запропонує даній колегії порушити обвинувачення проти Ф.-Д. Голови, або Голови всіх збройних сил У.Н.Р., в переступі, за який карається на підставі одного з артикулів карних Законів, то колегія обговорює цю справу в закритому засіданню при кворумі не менше 3/5 всіх її членів, і коли вона знайде досить підстав, що стверджують вину, то може ухвалити явним голосованням більшістю 2/3 голосів всього числа членів даної колегії про порушення проти тої особи запропонованого обвинувачення.

§120. Після зазначеної в §119 постанови, з ініціятиви колегії, що ухвалить таку постанову, утворюється тимчасовий комітет з Голів, зазначених в §118 п’яти установ. Комітет вибірає з поміж своїх членів Голову. Комітет пропонує кожній з зазначених п’яти установ вибрати з свого складу, або й з сторонніх осіб, по три особи. Вибрані в такий спосіб 15 осіб утворюють нараду, що має право кооптувати в свій склад до 3 осіб з числа найвидатніших правників і крім того ще одну особу з складу прокуратури Касаційного Суду У.Н.Р.

§121* Утворена згідно §120 нарада переводить попереднє дізнання з приводу порушеного проти Ф.-Д. Голови або Голови всіх збройних силі У.Н.Р. обвинувачення. Нарада користується всіма правами влади судових слідчих що до допиту свідків і використанню експертів і може переводити труси і виємки, не поширюючи, одначе, права трусу і виємки на зазначених в цім § осіб.

§122. Доповідь наради про наслідки переведеного дізнання в справі про обвинувачення зазначених в §117 осіб робиться Об’єднаному Зібранню зазначених в §118 установ. Зібрання в закритому засіданню, коли є безсумнівні дані, що дають право порушити справу про обвинувачення, про які, до того, повинні ствердити на письмі 3/4 присутніх в зібранню правників, має право, при кворумі 2/3 загального числа членів п’яти установ, що беруть участь в Зібранню, і більшістю 3/4 числа присутніх ухвалити постанову про Судове доходження і передачу справи в Окремий Трибунал.

§123* Після такої постанови (§122) Ф.-Д. Голова уступає з уряду, а його заступає кандидат-заступник до того часу, поки справа не буде розв’язана окремим Трибуналом. Коли Трибунал виправдає обвинуваченого, то він має право повернутися до виконання своїх обов’язків.

Коли ж обвинуваченому буде винесено засуджуючий присуд, то поворот його до виконання своїх обов’язків залежить од постанови того ж Об’єднаного Зібрання в складі п’яти зазначених §120 установ. Свою постанову Об’єднане Зібрання ухвалює абсолютною більшістю голосів присутніх в засіданню членів.

§124* Вищезазначеним порядком порушується питання про карне доходження проти Ф.-Д. Голови та Голови всіх збройних сил У.Н.Р. лише за ті переступи, які зазначені особи вчинили під час перебування їх на зазначених урядах, або до обняття ними цих урядів, як що по цій справі не було ще розпочато карне доходження. Коли ж воно було вже розпочато, то в загальному порядкові справа припиняється і може бути порушена порядком, зазначеним в §118.

§125. Зазначеним в §§118-122 порядком порушуються і розв’язуються позовні вимоги про відшкодування за збитки, що їх заподіяли своїми вчинками в зв’язку з виконанням своїх службових функцій зазначені в §124 особи.

§126. За переступи, за які карне доходження може бути розпочато лише в приватному порядку на випадок обвинувачення в довершенню їх зазначеними в §124 особами, особи ці підлягають карному доходженню лише за згодою тих осіб, що мають право розпочати таке карне доходження приватним порядком.

§127* Ф.-Д. Голова може одмовитися од виконання своїх обов’язків і раніше того терміну, на який його обрано, але при умові, що Об’єднане Зібрання обох Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду, яке розглядає проханні про звільнення, не добачить в задоволенню прохання утруднень для державних інтересів. Об’єднане Зібрання має право визначити термін, упливом якого Ф.-Д. Голова, що подав заяву про звільнення, може уступить з свого уряду.

§128* Коли з причини фізичної або псіхичної недуги Ф.-Д. Голова не буде в силі виконувати своїх службових обов’язків, але сам не заявить про уступлення з уряду, то кожна Палата Парламенту, або Ф.-Д. Суд після заяви про це одної третини числа членів відповідної установи обмірковує питання про звільнення Ф.-Д. Голови од виконання своїх службових обов’язків з причини недуги.

Коли по порушеному питанню в даній установі западає позітивне вирішення, ухвалене більшістю 3/5 числа всіх членів даної установи, то така постанова передається в Об’єднане Зібрання обох Палат і Ф.-Д. Суду. Об’єднане Зібрання остаточно вирішує питання про звільнення Ф.-Д. Голови од виконання ним службових обов’язків з причини недуги більшістю 3/4 голосів присутніх в Зібранню членів.

§129* Коли виявиться байдужість Ф.-Д. Голови до служби, що не підпадає ні під один з артикулів карних законів, або ослабленя його здібностей для нормального виконання ним його службових обов’язків, або невідповідний основним інтересам держави напрямок його службової діяльності! - то питання про зняття з нього обов’язків Ф.-Д. Голови порушується і розв’язується порядком, визначеним в §128.

§130* Коли в випадкові, зазначеному в §§123 і 129, постанова Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду буде ухвалена більшістю голосів, але меншою, ніж 4/5 загального числа членів Зібрання, то усунений з уряду тою постановою Ф.-Д. Голова може апелювати до народу (референдум).

Коли референдум ствердить постанову Об’єднаного Зібрання, то останнє має право, з свого розсуду, покласти видатки, що зробив Ф.-Д. Скарб на переведення референдума, на Ф.-Д. Голову.

§131* У всіх випадках переведення справи по карному доходженню проти Ф.-Д. Голови, а також в випадках, зазначених в §125, він своєчасно повідомляється про місце і час такого переведення у всіх його стадіях; кому надається право, цілком вільно, без всякого до того примусу, або особисто, або через своїх довірених осіб, бути присутнім на всіх стадіях переведення справи, знайомитися з документами і протоколами, давати свої пояснення, ставити свої законні вимоги і взагалі захищати свої інтереси.

Вимагати його особистої присутності при розгляді справи і слідчого процесу мас право лише Окремий Державний Трибунал, коли справа буде передана в цей Суд.

§132* Окремий Державний Трибунал для Суду над Ф.-Д. Головою утворюється таким чином:

а) з списків всіх членів обох Палат, Ф.-Д. Суду і Касаційного Суду У.Н.Р.витягається з загальної урни жеребком в об’єднаному засіданню голов всіх цих 4 установ 36 призвіщ;
б) з списків членів кожного з Земських Парламентів витягається в тому ж Зібранню жеребком по три призвіща;
в) обвинувачений має право вилучити з числа жеребкових кандидатів по групі «а» не більше б осіб, а по групі «б» не більше І/6 частини загального числа зазначених в ній призвіщ;
г) після зазначеного в п.«в» вилучення Окремий Державний Трибунал з залишившихся осіб формується так:
д) кожна з 4 курій вибірає з першої групи «а» призвіщ по 1 члену Трибуналу;
е) Об’єднане Зібрання Палат Парламенту вибірає з другої групи «б» двох членів Трибуналу;
ж) 4 членів Трибуналу визначають жеребком з решти не вибраних по п.п.«д» і «с» кандидатів;
з) і двох членів Трибуналу вибірає Рада Міністрів з того ж списка кандидатів.

§133. Формування складу Окремого Державного Трибуналу переводиться обов’язково в зазначеній §132 послідовності.

§134. Порядкуючого в Окремому Державному Трибуналі вибірають його члени з свого складу, причім обвинуваченому надається право попереднього вилучення не більше 3 членів Трибуналу од вибору їх на порядкуючого.

Функції прокурора в Трибуналі виконує старший з Голів в Касаційному Суді У.Н.Р.

§135. Коли зазначеним вище порядком (§§132, 133) буде вибрано 12 членів Окремого Державного Трибуналу, то тим же порядком починають вибори або призначення жеребком кандидатів-заступників до них. Кандидатів вибірають по одному або, з власного розсуду установ, по 2 до кожного з членів Трибуналу, на випадок коли б дійсні члени Трибуналу не мали б змоги з законних причин виконувати покладені на них обов’язки.

§136. Коли серед вибраних членів Трибуналу не буде трьох правників з загальним науковим і практичним стажом, то підсудний мас право вимагати од Трибуналувідповідного поповнення його невистачаючим числом компетентних правників. Коли би між Трибуналом і підсудним не прийшло до згоди, то питання про поповнення складу Трибуналу компетентними правниками остаточно розв’язується постановою загального зібрання Касаційного Суду У.Н.Р.

§137. Коли остаточно вирішиться питання про доповнення Трибуналу зазначеними §136 особами, то Трибунал складає список з б осіб, що оповідають вимогам, зазначеним в §136. Список з таким же числом призвіщ має право подати і підсудний. Крім того кожна рада присяжних адвокатів в У.Н.Р. подає по 2 призвіща осіб, що відповідають зазначеним в §136 умовам.

З цих трьох списків Трибунал і підсудний можуть вилучити кожний не більше трьох осіб, а прокурор одну особу. З решти осіб, зазначених у всіх трьох списках, відповідне доповнення Трибуналу (§136) правниками переводиться жеребком.

Коли визначений жеребком кандидат з поважних причин одмовиться вступити до Трибуналу, то жеребком визначається і черга, в якій зазначені в списках кандидати закликаються до належного доповнення Трибуналу правниками.

Жеребкування переводиться в Об’єднаному Зібранню, що збирається згідно §132.

§138. Виконання обов’язків членів Окремого Державного Трибуналу і кандидатів до них є обов’язковим. За ухилення од виконання цих обов’язків накладається кара або пеня з розсуду Трибуналу.

§139. Порядок Судового процесу в Окремім Державнім Трибуналі визначається тими правилами, котрі встановлені в артикулах статуту карного судового поступовання в бувшій Російській Імперії для справ, що розглядались в окремих засіданнях Судової Палати з участю представників станів. По згоді між Трибуналом і підсудним може бути складений наказ про правила, котрими в даному процесі будуть доповнені або змінені приписи (норми) зазначеного вище статуту.

§140. Обвинувачуючі присуди Окремого Державного Трибуналу ухвалюються більшістю 2/3 голосів. Визнання зменчуючих вину підсудного обставин ухвалюється Трибуналом абсолютною більшістю голосів.

§141. Про обвинувачуючий присуд Окремого Державного Трибуналу, до виконання його, повідомляють Об’єднане Зібрання Палат Парламенту. Об’єднане Зібрання при кворумі 3/5 загального числа членів Зібрання має право абсолютною більшістю голосів або затвердити визначену Трибуналом кару, або зменшити її, або й зовсім звільнити засудженого од кари, а також дозволити йому повернутися до виконання своїх обов’язків. Постанова Об’єднаного Зібрання вважається за остаточну.

Проти зміни Об’єднаним Зібранням Палат Парламенту можуть заявляти до Трибуналу протест лише громадяни, що мають право участи в Ф.-Д. Установчій владі і то в кількості не менше 1/2 числа голосів, поданих на загальних виборах до Ф.-Д. Ради. Таким протестом відміняється постанова Об’єднаного Зібрання, а виконується обвинувачуючий присуд Окремого Державного Трибуналу.

§142. Присуд Трибуналу, ухвалений в порядку §125 О.Д.З., набірає законної сили без зазначеної в §141 участи Об’єднаного Зібрання, коли вироком Трибуналу задоволені головні вимоги приватних осіб, всіх муніціпальних, а також і приватних громадськихустанов.

IV
Ф.-Д. МІНІСТЕРСТВО І Ф.-Д. МІНІСТРИ

§143. Ф.-Д. Міністерство завідує центральним державним управлінням Ф.-Д. Організації У.Н.Р. на підставах, зазначених в §57 О.Д. Законів.

Розподіл справ в центральному Управлінню між окремими Міністерствами переводиться по реальному, річевому принціпові.

§144* Число Міністерств і засоби, потрібні для удержання їх, визначаються законом. Розподіл справ між Міністерствами належить Рад Міністрів і затверджується Ф.-Д. Головою.

§145. В складі кожного Міністерства організуються Департаменти. Справи, що належать до компетенції Міністерства, розподіляються між департаментами по реальному принціпові і, з доповіді відповідного Міністра, затверджуються Радою Міністрів.

Увага: В випадкові зауваженої необхідности од Парламенту залежить з свого боку ухвалити законодавчу постанову по тим чи иншим питання організації Міністерства.

§146. В кожному Департаменті Міністерства по реальному принціпові організуються окремі діловодства. Робота між ними розподіляється розпорядженням Міністра.

Увага: Окремі Міністерства, Департаменти в них та діловодства в Департаментах по принціпу провінціяльному (краєвому) утворюються як виняток для необхідних випадків.

Окремі Департаменти в справах окремих місцевостей (країв) утворюються законодавчим порядком.

§147. Кожне Міністерство виконує покладені на нього функції на точній підставі законів про їх компетенцію, про степень влади та про порядок переведення їх діяльності. В зазначених межах вони працюють самостійно всяко дбаючи про найкраще задоволення державних та громадських інтересів Батьківщини.

§148. На чолі кожного Міністерства стоїть, як вищий одноособовий начальник його, Міністр. При ньому може бути один або декілька Віце-Міністрів, що являються його найближчими співробітниками (§159).

§149. На чолі кожного Департаменту стоїть його Директор, а при ньому один або декілька Віце-Директорів, як його помішники.

§150. На чолі окремих діловодств в Департаменті стоять ріжних рангів діловоди, як безпосередні відповідальні виконавці всієї ріжнородньої біжучої праці в Департаменті. При кожному діловоді є столоначальники, як його помішники, що стежать за точним виконанням усієї канцелярської роботи.

§151* Міністр призначається Ф.-Д. Головою після внесення кандидата ухваленого Об’єднаним Зібранням Палат Парламенту (§58, п.3).

В межах наданої Міністрові законами компетенції і степені влади, він в свойому відомстві, строго керуючись приписами закону, обов’язково піклується про корисний і доцільний для добробуту і безпечности держави напрямок роботи в дорученому йому Міністерстві.

Міністр своєчасно повинен порушувати законодавчі питання для корисних реформ в його відомстві.

§152. Міністр має загальний догляд за правільним виконанням роботи у його відомстві і відповідає за нього.

Він має право з свого розсуду безпосередньо дати роспорядження в кожній справі, яка переводиться його відомством, вказати напрямок її, давати в цьому змислі спеціяльні доручення уповноваженим на це тим особам і призначати ревізії в свойому відомстві.

§153. В межах наданої Міністрові окремими законами компетенції і степені влади, він має право видавати обов’язкові для громадян постанови з характером загальних норм права. Для точного виконання законів він видає пояснюючі роспорядження.

В випадках зауваженої Міністром необхідності для підлеглих йому осіб і установ він видає належні інструкції.

§154. Міністр призначає на уряди, усовує й звільняє з уряду власною владою співробітників свого відомства включно до Віце-Директорів Департаменту.

§155. В разі потреби Міністр скликає наради, для обговорення визначення ним питань, зі складу співробітників Міністерства по свойому вибору, також закликає для участи в таких нарадах досвідчених осіб.

Досвідчені особи одержують нагороду за виконану працю й повернення дорожних витрат. Запрошені досвідчені особи у випадку відмовлення виконання визначених вимог Міністра без доведення поважних причин підлягають карі на основах, зазначених в §§100 і 101 О.Д.З.

§156* З дозволу Ради Міністрів, затвердженого Ф.-Д. Головою, керування всіма біжучими справами в Міністерстві, або певними частинами їх, Міністр мас право покласти на одного з Віце-Міністрів, з затвердженням його Радою Міністрів. В такому випадкові Віце-Міністр підписує всі належні роспорядження, приписи, роз’яснення і другі відповідні папери, що виходять з Міністерства, «за Міністра».

Про кожний випадок такої передачі функцій Міністра Віце-Міністрові оголошується для загального відома.

За Міністром одначе зберігається право завше, з його розсуду, попередивши при цьому свого Віце-Міністра, приймати тимчасово або на завше ту або другу справу у власне керування.

§157*. В своїх заходах для можливо ліпшого, доцільного й корисного для добра Країни керування справами Управління в Міністерстві (§151) Міністр керується тим загальним напрямком (політикою правительства) який вказується Радою Міністрів і ухвалюється Ф.-Д. Головою.

§158* Віце-Міністри й Директори Департаментів призначаються на уряд, на внесення Ради Міністрів, Ф.-Д. Головою.

§159. Віце-Міністри займаються справами з доручення Міністра і заступають його у всіх належних випадках з його призначення (§148).

Для участи в засіданнях Ради Міністрів, заступати Міністра, запрошується той з його товаришів (коли їх декілька), котрого для цього призначає Рада Міністрів.

§160. Директори Департаментів вирішують самостійно, а з відповідних випадках по інструкції Міністра, всі більш дрібні біжучи справи, що належить до компетенції Департаменту, і самі підписують всі відповідні папери, що виходять з Міністерства.

З дозволу Ради Міністрів, на внесення Міністра, Директор Департаменту мас право покласти частину таких справ на Віце-Директорів, про що публікується для загального відома.

§161. Всі виконані папери по справках підписуються відповідними діловодами.

§162. У випадках доручень функцій; Міністра Віце-Міністрові (§156), а функцій Директора Департаменту Віце-Директорові (§160), у всіх роспорядженнях і паперах, підписаних замість Міністра Віце-Міністром і замість Директора Віце-Директором, зазначається, на підставі якого саме і де оголошеного наказу Віце-Міністр чи Віце-Директор Департаменту виконує функції Міністра чи Директора Департаменту.

§163. За відповідність в деталях окремих роспоряджень, наказів і роз’яснень, які виходять за підписом Міністра, з існуючими законами відповідальність несе Директор Департаменту.

За точність виложених в докладі даних і справок з посилкою на закони, які служать підставою наказів, та пояснень, що виходять з Міністерства по відповідним справам і питанням, відповідає діловод. За точність переписаного паперу з первотвору, який пропускає Директор Департаменту і діловод, відповідає Столоначальник.

Всі відповідні папери, які виходять за підписом Міністра, підписуються також Директором Департаменту, Діловодом і Столоначальником.

Цим встановлюються відповідна службова відповідальність цих осіб.

§164. Коли співробітники в яких небудь приписах Міністра або Директора Департаменту, а у відповідних випадках Віце-Міністра або Віце-Директора що надсилаються підлеглими владами, зауважать суперечність з законами, вони обов’язані мотивованим докладом повідомити про свій сумнів того начальника, який підписав відповідний папір.

Коли у відповідь на цю доповідь, подану Міністрові, а в належному випадку Директорові Департаменту, одержується підтверждаюче перший наказ роспорядження, то співробітник або установа, яка заявить про свій сумнів, приступає до виконання роспорядження, виключаючи випадки зовсім явної незакономірності ствердженого роспорядження.

Міністр, або Директор Департаменту, що стверджують на зазначене вище внесення підлеглого співробітника своє первісне роспорядження одночасно доносять про це Ф.-Д. Суду, котрий може постановити негайно припинити виконання роспорядження. Співробітник, який відмовиться по ствердженому роспорядженню Міністра або Директора Департаменту виконати наказ з причин явної незакономірності його, негайно робить доповідь про це по начальству і одночасно повідомляє про це Ф.-Д. Суд.

§165* Міністри, Віце-Міністри, Директори Департаментів і Віце-Директори не мають права займати посади в муніціпальних установах займатися вільними професіями, служити в акційних компаніях і товариствах, брати участь в підрядах і постачаннях зі скарбом і з муніціпальними установами. Займати одночасно инші посади в державних установах і у вищих наукових закладах дозволяється їм не инакше, як на внесення належних Міністрів з дозволу Ради Міністрів, затвердженого Ф.-Д. Головою.

§166* Всі Міністри складають Раду Міністрів-Голова Ради Міністрів і його заступник призначаються, на внесення Ради Міністрів, Ф.-Д. Головою, з складу Міністрів.

У випадку коли виясниться неможливість замістити ці посади зі складу Міністрів окремих відомств, а також на вимогу Ф.-Д. Голови, Голова Ради Міністрів і його заступник призначаються зі складу осіб, що не є на уряду Міністрів.

В такому випадкові Рада Міністрів вносить своїх кандидатів на цей уряд па ухвалу Ф.-Д. Голови. Коли останній ухвалить запропонованих кандидатів, то вони вносяться на затвердження Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту. Коли Парламент не засідає, то ухвалений Ф.-Д. Головою кандидат приступає до виконання своїх обов’язків і виконує їх до найблизчої сесії Парламенту, від якого залежить його затвердження.

Коли Ф.-Д. Голова відкине представленого Радою Міністрів кандидата, то Рада Міністрів пропонує Голові нового кандидата; по ухвалі останнього Головою він вноситься на затвердження Об’єднаному Зібранню Палат Парламенту.

Коли Ф.-Д. Голова відкине його, то Об’єднаному Зібранню представляється кандидат, запропонований Радою Міністрів, і кандидат Ф.-Д. Голови. Об’єднане Зібрання затверджує одного з них, або відкидає обох кандидатів. Коли Об’єднане Зібрання відкине обох кандидатів в котрому небудь з наведених випадків, тоді Ф.-Д. Рада вибірає кандидатів на посади Голови Ради Міністрів і його заступника і подає їх на референдум.

§167* Розглядові на вирішенню Ради Міністрів підлягають такі справи:

1) Справи, доручені Раді на підставі окремих законів;2) Справи, доручені Раді Палатами Парламенту, Ф.-Д. Судом, Ф.-Д. Головою;
3) Справи, які вносить в Раду її Голова;
4) Справи, які вносить в Раду Міністрів окремий Міністр по свому відомству;
5) Всі представлення, які вносить від імені Правительства в Палати Парламенту;
6) Відповіді Правительства на запити (інтерпеляції) Палат Парламенту. Давати відповіді перед Палатами Парламенту може бути доручено як Міністрам, так і иншим особам.

§168. При Раді Міністрів існує Державна Канцелярія. Начальник її іменується Державним Секретарем, який призначається тим же порядком, як і Міністри; відповідальність його визначається тими ж правилами, як і для Міністрів (§§171 і 188).

§169* При Раді Міністрів існує Особлива Нарада, що має своїм завданням допомагати Земським Парламентам при складанні законодавчих проектів. В склад Особливої Наради призначаються 12 осіб по вибору Парламенту, а саме: по 4 від кожної Палати; 2 особи від Ради Міністрів і 2 особи від Ф.-Д. Голови. Особи ці вибіраються з числа фаховців, що можуть бути корисні в законодавчо-кодификаційній роботі.

Особлива Нарада має право автономно доповнювати свій склад всього до 24 осіб з числа фаховців. Даний склад Особливої Наради вибірається на час законодавчого періоду (легіслатури).

Завдання Особливої Наради не обмежується лише виконанням запропонованих їй Земськими Парламентами ріжного роду законопідготовчих праць; її завданням є також підготовляти таку роботу і по власній ініціятиві.

§170. Підсудність Міністрів, Директорів Департаментів, а також Віце-Міністрів і Віце-Директорів (в випадках, передбачених в §§156 і 162), за службові переступи визначається наступними правилами (§§171-188):

§171* Справи про службові переступи, доконані особами, зазначеними в §170; судове доходження може бути запропоновано:

1) кожною Палатою Парламенту;
2) Ф.-Д. Головою;
3) Ф.-Д. Судом, Ф.-Д. Контролем і Касаційним Судом, коли в час переведення справ в цих установах будуть виявлені карні вчинки по службі вищезазначених осіб;
4) окремими Земськими Парламентами;
5) приватні особи і Установи, що їх права порушені вчинками зазначених осіб, мають право просити Ф.-Д. Суд роспочати проти цих осіб карне доходження.

Обвинувачення заявляються Голові Ф.-Д. Суду. Коли обвинувачення пред’являє Ф.-Д. Суд, то подає його Голові Касаційного Суду.

§172. Особлива Рада для розгляду справи про зазначені в §170 переступи складається періодично на один рік на 1 січня кожного року так:

1) 6 членів цеї Ради визначається жеребком з списка осіб, до якого внесено по п’ять призвіщ, пропонованих кожним окремим Земським Парламентом;
2) жеребком же визначається по одному членові зі складу кожної з вищезазначених установ, а саме: Ф.-Д. Палати, Ф.-Д. Ради і Ф.-Д. Ради Міністрів;
3) по одному члену Ради вибірають з свого складу Ф.-Д. Суд, Ф.-Д. Контроль і вищий Касаційний Суд.

Увага: Коли одна з зазначених в уступах 2 і 3 установ пред’явила обвинувачення, то ніхто з її складу не може бути членом Ради, відсутнього з такої причини 12-го члена Рада сама автономно кооптує.

§173. Для заступлення членів Особливої Ради в кожній зазначеній в §172 курії визначаються кандидати до членів.

По уст.1 §172 кандидатами вважаються всі зазначені в спискові особи. Черга окремих кандидатів для заступлення, в разі потреби, членів Ради визначається жеребком. По уст.2 жеребком визначається по 2 кандидати до кожного члена Вони називаються 1-й і 2-й кандидат, і в такій же черзі закликаються до заступлення членів Ради.

По уст.3 вибірають по одному кандидату до члена од кожної курії.

До кооптованого члена Особливої Ради (увага до §172) також вибірають кандидата.

§174. Підсудний має право зі всього складу членів Ради вилучить до 3 осіб. Вилучених членів Ради заступають відповідні кандидати. З загального числа кандидатів до членів Ради підсудний мас право вилучити 1/4 частину.

§175. Для доповнення Особливої Ради компетентними юристами користуються §§136, 137 О.Д.З.

§176. Голова Особливої Ради вибірається самою Радою з складу своїх членів. Функції прокурора виконує Прокурор Ф.-Д. Суду.

§177. Порядок судівництва в Особливій Раді визначається правилами, виложеними в §§139, 140.

§178. Обвинувачуючий присуд Особлива Рада надсилає Об’єднаному Зібранню Палат Парламенту і до розгляду його цим Зібранням присуд не виконується. Об’єднане Зібрання Палат Парламенту не має права збільшити кару, призначену обвинуваченому Особливою Радою, але має право зменшити, або й зовсім звільнити підсудного од кари. Додержання вимог §142 в цім випадкові обов’язкове.

§179. Карне доходження проти Міністрів і инших осіб, зазначених в §170 за инші, крім зазначених в §171, переступи, як в порядку публічного, так і приватного обвинувачення, належить до компетенції Касаційного Суду У.Н.Р., як 1-ої інстанції для таких справ. Апеляція на вироки Касаційного Суду в таких справах подається до З’єднаного Зібрання Касаційного Суду і Ф.-Д. Суду. В це Зібрання жеребком од кожної з обох установ вибірають по 6 членів і по 3 кандидати до них. В цьому випадкові за тих членів Касаційного Суду, що в цій справі складали колегію Суду для розгляду справи в 1-й інстанції, жеребок не береться. Обов’язки прокурора виконує в 1-й інстанції Прокурор Касаційного Суду, а Прокурор Ф.-Д. Суду - в Апеляційній інстанції.

Підсудному надається право вилучати з складу Суду членів і кандидатів до них на підставах, зазначених в §174.

У З’єднаному Зібранню Касаційного Суду і Ф.-Д. Суду обов’язки Голови виконує один з членів Зібрання, вибраний останнім з свого складу. Підсудному надається право попереднього вилучення од звання Голови Зібрання трьох членів з складу Особливого Зібрання.

§180. Цівільні позви, що подають на осіб, зазначених в §170, про відшкодовання за збитки, які заподіяли вони при виконанню СВОЇХ службових обов’язків, належать до компетенції цівільного відділу Касаційного Суду, як 1-ї інстанції.

Зібрання для розгляду таких справ складається з п’яти членів Суду Апеляційну інстанцію для скарг на вирішення Касаційного Суду по таких справах творить об’єднане зібрання цівільного та карного відділу Касаційного Суду, 5 членів од кожного, що визначаються жеребком.

§181. Крім зазначених в §§171 і 179 карних справ, Міністри одповідають також і за доконані ними по службі вчинки, котрі хоч і не мають на собі визначених законом ознак переступу чи злочинства, але зпричинили собою велику шкоду для державних інтересів і виявляють необережність Міністра.

Пред’явити в таких випадках зазначеним особам обвинувачення залежить од кожної зокрема Палати Парламенту. Палата Парламенту ухвалює постанову про обвинувачення при кворумі 2/3 числа членів більшістю І/2 голосів загального числа членів Палати. Голосовання відбувається одкрито.

Ухвалена постанова одної Палати передається в другу Палату, коли і друга Палата ухвалить постанову про обвинувачення при тих же умовах що до кворума і більшости голосів, справа про притягнення Міністра до політичної одповідальности передається в окремо складений Трибунал для розгляду справ про політичну одповідальність Міністрів.

§182* Зазначений в §181 Трибунал складається так: в канцелярії Ради Міністрів ведеться постійний список всіх живих осіб, що раніше займали уряди Голови та заступників Голови Ради Міністрів, Ф.-Д. Голови, Голов Палат Ф.-Д. Парламенту, Ф.-Д. Суду і Колегії Ф.-Д. Контроля та Касаційного Суду, за винятком тих з зазначених осіб, що в даний мент займають одну з зазначених посад.

З цих осіб жеребком визначається 6 членів Трибуналу, а других 6 членів цього Трибуналу призначаються на 1 січня кожного року на один рік також жеребком з загального списка кандидатів, що вибіраються для цього Земськими Парламентами по 3 особи од кожного.

§183. Кандидатами до призначених таким способом членів Трибуналу вважаються всі инші особи з зазначеного §182 загального списка. Черга кожного з кандидатів по кожній курії визначається жеребком.

§184. З визначених 12 членів Трибуналу підсудний може вилучити не більше двох. В такім випадку їх заступають чергові кандидати.

§185* Організація зазначеного вище Трибуналу покладається на Особливу Колегію, що утворюється на кожний календарний рік з Ф.-Д. Голови, членів Ф.-Д. Суду, обох Палат Парламенту і Державного Контролю, по одному делегатові од кожної з цих установ. Обов’язки Голови в цій Колегії покладаються на Ф.-Д. Голову. Обов’язки Секретаря виконує одна або дві особи з числа секретарів Ф.-Д. Суду з його призначення.

§186. Порядок ведення справ в Трибуналі грунтується на найбільш культурних принціпах, що забезпечують повне з’ясовання як обвинувачення, так і оборони.

§187. Трибунал ухвалює свої обвинувачуючі присуди що до політичної відповідальности Міністра більшістю 3/4 голосів членів Трибуналу. Міністр, визнаний винним, позбавляється на майбутнє, - на певний термін, або й на завше, - права бути призначеним на уряд Міністра. Свою постанову з приводу цього Трибунал ухвалює абсолютною більшістю голосів.

§188. Присуд Трибунала подається до Палат Парламенту. Коли присуд буде засуджуючий, то з ініціятиви одної з Палат Парламенту Об’єднане Зібрання Палат має право постановити цілковите чи частинне звільнення засудженого Міністра від обмеження прав, що визначив Трибунал.

V
ФЕДЕРАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЙ СУД

§189. Ф.-Д. Суд складається з членів, що призначаються доживотно через вибори в Об’єднаному Зібранню Палат Парламенту. Призначення переводяться так (§§190-194):

§190* Половину членів Суду вибірає Об’єднане Зібрання з числа кандидатів, котрих для цієї мети подають Парламенти Земель. Дві шостих числа членів Ф.-Д. Суду Об’єднане Зібрання Палат Парламенту вибірає з числа кандидатів, котрих подають кожна з обох Палат Парламенту. Одну шосту частину членів Ф.-Д. Суду призначає Ф.-Д. Голова.

§191. Половина членів Суду повинна складатися з осіб, що мають вищу юридичну освіту та мінімум шестирічний судовий стаж. Такими особами вважаються також особи,які мають вищу ступінь доктора юридичних дісціплін або мають звання професора юрідичних наук у вищих наукових закладах.

§192. Число членів Суду визначається законодавчим порядком в залежности від збільшення роботи в Суді.

§193. Нагорода членів Суду платнею визначається в розмірі не менш двох третин платні Міністра.

§194*. Вибрані вищезазначеним порядком члени Ф.-Д. Суду не підлягають ніякому затвердженню на урядах. Але Ф.-Д. Голова може заявити вилучення вибраному Парламентом членові Ф.-Д. Суду. Вилучення цілком недопустимо, коли вибори відбулися при більшости трьох четвертин голосів всього складу Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту. Стверджене другою постановою Парламенту вибрання члена Ф.-Д. Суду на випадок заявлення Ф.-Д. Головою вилучення вступає в законну силу, коли постанова Об’єднаного Зібрання ухвалена більшістю не менш трьох четвертин голосів. При меншій більшости рішення представляється вдруге Ф.-Д. Голові. Коли останній залишається при свому першому вирішенню про вилучення, то Об’єднане Зібрання, на третій раз, має право поставити на балотіровку ту ж саму особу. Коли обрання його відбулося більшістю не менш 2/3 голосів обох Палат, то Ф.-Д. Голова має право перенести своє заперечення на референдум. Рішення Ф.-Д. Голови повинно бути заявлено не пізніше як на четверту добу з дня одержання Головою офіційного повідомлення про вибори.

§195*. Порядок ведення справ в Ф.-Д. Суді встановлює сам Суд, також і всякі зміни в ньому.

Коли Ф.-Д. Голова, Палати Парламенту або Рада Міністрів зауважать у встановленому Ф.-Д. Судом порядкові ведення справ в Суді (§І95) порушення О.Д.З., то по ініціятиві котрої небудь з зазначених трьох установ складається окреме З’єднане Зібрання, що порушує питання про передачу справи про порушення Ф.-Д. Судом О.Д.З. на референдум.

Таке вирішення Окремого З’єднаного Зібрання повинно бути ухвалено так: «після рішення Ф.-Д. Голови, постанови Ради Міністрів, ухвалені двома третинами її членів, і постанови кожної з обох Палат, ухвалою більшістю двох третин голосів всього складу Палати».

Члени і Секретар Ф.-Д. Суду не можуть бути одночасно на службу в якій небудь иншій державній, громадській або приватній установі.

§196. Ф.-Д. Суд вибірає Голову і заступників Голови зі свого складу терміном на три роки.

§197*. Ф.-Д. Судові підсудні такі справи:

1) всі суперечки що до правильного пристосуванння законів, що входять в склад О.Д.З. (Конституцію), не зважаючи на те, чи то особа, чи то Установа зацікавлені в цій справі;
2) роз’яснюючі відповіді щодо правдивого застосовання Конституції з внесення, зробленого Палатами Парламенту, Ф.-Д. Головою, Радою Міністрів, Ф.-Д. Контрольом, а також законодавчими і вищими адміністраційними і судовими установами в окремих Землях;
3) дісціплінарні і карні справи при вчинки Голови, його заступників і членів Ф.-Д. Суду і секретарів Суду за службові переступи;
4) переступи, вчинені супроти зазначених в п.4 цього § осіб під час виконання ними або з приводу виконання ними службових вчинків;
5) справи адміністративної юстиції, що виникають в адміністративних установах, безпосередньо підлеглих Ф.-Д. Установчій владі, включно до справ дісціплінарних і карних за службові переступи, доконані співробітниками цих установ;
6) справи, котрі законодавчою владою У.Н.Р., по згоді з Ф.-Д. Судом, покладаються на Ф.-Д. Суд;
7) непорозуміння між Землями У.Н.Р., що не будуть розв’язані за згодою сторін.

§198* Для справ, зазначених в уступах 3, 4 і 5, в складі Ф.-Д. Суду організуються для кожної з цих трьох категорій справ окремі секції; члени секції призначаються на 5 років виборами Загального Зібрання Суду. Кожний рік зі складу членів секції по черзі вибуває одна п’ята частина членів. На місце вибувших вибираються нові члени. Коли при діленню загального числа членів секцій на 5 буде лишок, то він, для відповідного вирівнюючого учоту, прираховується до останнього виходу. Перевибори не виключаються. Для справ, зазначених в уступі 5, можуть бути, за згодою Ф.-Д. Голови і Ради Міністрів, загальним зібранням членів Ф.-Д. Суду запрошені особи, що не входять в число членів Суду, але мають вищу освіту та вищий адміністративний або судовий стаж. Запрошення переводяться через вибори.

§199. Всі рішення Ф.-Д. Суду і його секцій друкуються офіційно повним текстом в найближчому по часу, після рішення справи, числі місячника, що видає Ф.-Д. Суд під назвою: «Літопись Ф.-Д. Суду».

§200. Питання про притягнення до відповідальности за службові переступи осіб, зазначених в уст.3 §197, вирішується більшістю трьох п’ятих всіх членів Суду. Передбачений для уст.3 §198 відділ Суду складається з 7 членів. Присуд про обвинувачення підсудного ухвалюється більшістю не менш як 5 членів. Засуджений має право на протязі місячного терміну апелювати до референдума, котрий має відбутись в найближчий після засудження час. Коли присуд засуджуючий тягне за собою усунення засудженого з уряду, то його виконують негайно. Референдум може поновити засудженому його службові права.

VI
МІСЦЕВІ ОРГАНИ Ф.-Д. ОРГАНІЗАЦІЇ У.Н.Р.

§201. Статути про місцеві органи, що утворюються для завідування справами управління Ф.-Д. Організації, встановлюються по мірі потреби в них, в межах визначеної Ф.-Д. законами компетенції, Ф.-Д. законодавчою владою, а також законодавчими актами окремих Земель і закономірними адміністраційними роспорядженнями як Ф.-Д. установ, так і виконавча влади в окремих Землях У.Н.Р.

§202. В У.Н.Р. утворюється Вищий Касаційний Суд по цівільних карних справах для тих Земель, котрі висловлять згоду підпорядкувати цівільні і карні справи, що виникають в судових установах даної Землі, цьому Вищому Касаційному Судові.

Инші Землі, що не вступили в цю організацію Вищого Касаційного Суду У.Н.Р., обов’язані мати такий же власний Вищий Касаційний Суд. Вони можуть його утворити або кожна Земля окремо для себе, або по згоді з иншими Землями спільно. Такі окремі Вищі Касаційні Суди повинні бути зорганізовані мінімально на засадах, що були підставою судових установ бувшої Російської Імперії від 20 листопада 1864 року, в їх початковому вигляді.

§203. Окремі Землі вступають до Ф.-Д. Організації Вищого Касаційного Суду не менше як на 20 років; але можуть вступати і на довший термін, а також і на завше без обмеження терміну.

§204. Вищий Касаційний Суд У.Н.Р. утримується на загальні кошти Республіки. Організація і штати його встановлюються законами У.Н.Р. Розмір утримання членів Касаційного Суду прирівнюється до розмірів утримання членів Ф.-Д. Суду (§193 О.Д.З.).

§205. Кожна Земля має безумовне право на одне місце члена Суду у Вищому Касаційному Судові У.Н.Р. Для здійснення цього права Парламент кожної Землі без винятку вибірає 4 кандидатів, з котрих Народня Рада вибірає з них одного. Одну четверту частину членів Вищого Касаційного Суду вибірає Об’єднане Зібрання Палат з числа кандидатів, що будуть внесені членами Палат Парламенту. Одну шосту частину членів Суду вибірає зовсім самостійно, без всякого затвердження ким небудь, сам Вищий Касаційний Суд в свойому Загальному Зібранню з числа кандидатів, що будуть запропоновані членами Загального Зібрання Суду. Одну дванадцяту частину членів Суду призначає Ф.-Д. Управа. Члени Вищого Касаційного Суду називаються сенаторами.

§206. Займати уряд сенатора можуть тілько особи, котрі скінчили вищу юридичну освіту і мають не менш 8 років судового стажу, їх вибірають на 12 років. Перевибори не виключаються. Початок служби рахується дня вступу на уряд. Сенатори на протязі зазначеного терміну служби не можуть бути змінені. Карному і дісціплінарному Судові за службові переступи, а також за заподіяні при виконанню службових обов’язків цівільні збитки, сенатори підлягають Загальному Зібранню Суду. Засудження обвинуваченого сенатора може статися лише з ухвали більшости чотирьох п’ятих всієї кількости сенаторів.

Коли обвинувачуючий присуд западе над сенатором, що його обрано з числа кандидатів од Парламентів окремих Земель, то ці Землі мають право апелювати за засудженого сенатора до референдума.

Відповідне право належить Об’єднаному Зібранню Палат Парламенту.

Постанова Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту з цього приводу повинна бути ухвалена більшістю 3/4 всього числа членів Зібрання, а в відповідних випадках більшістю трьох четвертин Земських Парламентів Постанова в кожному з цих Парламентів повинна бути ухвалена більшістю 3/4 загального числа членів.

§207. Для військово-дісціплінарних і військово-карних справ і получених з ними позвів утворюються спеціяльні Суди в порядку загального законодавства Ф.-Д. Організації.

Загальні карні вчинки осіб військового відомства (офіції) підлягають загальним Судам.

§208. Осіб військового відомства в мирний час і в місцевостях, що не оголошені на військовому стані, за дісціплінарні і карні вчинки не може бути покарано на смерть, а також і будь якою карою на тіло.

§209* Рішення Вищого Касаційного Суду У.Н.Р. по карним та цівільним справам остаточні. Лише в випадках порушення цим Судом Конституції (О.Д.З.) рішення його можна оскаржувати в Ф.-Д. Суд. Оскаржувати мають право: Ф.-Д. Голова, Рада Міністрів, кожна Палата Парламенту, а також і всі заінтересовані своїми правами в даному рішенню Вищого Касаційного Суду У.Н.Р. особи та установи.

VII
ФЕДЕРАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ

§210* Ф.-Д. Контроль має своїм завданням ревізію правильного поступлення доходів і правильного переведення видатків по бюджету Ф.-Д. господарства.

На чолі Ф.-Д. Контролю стоїть Колегія. Вона складається:

1) з неодмінних членів, що називаються Головними Контролерами; вони призначаються доживотно Об’єднаним Зібранням Палат Парламенту за порозумінням з Ф.-Д. Головою і Колегією Ф.-Д. Контролю. Головні Контрольори не зміняються;
2)* з членів Колегії, що їх вибірає кожна Палата Парламенту і Ф.-Д. Голова в рівнім числі на б років. Вони вибіраються в рівному числі від всіх трьох установ, а загалом в числі, рівному числу Головних Контрольорів;
3) з членів Колегії, що їх на три роки вибірають окремі Земські Парламенти в числі, рівному числу Головних Контрольорів. Парламенти окремих Земель переводять вибори цих членів по черзі, в алфавітному порядкові (українських) назв Земель. В цій черзі од кожної окремої Землі в Колегію входить по одному членові.

§211. Поза визначеними членами в Колегію Ф.-Д. Контролю призначають: Ф.-Д. Суд і Вищий Касаційний Суд по одному членові на термін шести років.

§212. Для виконання контрольної роботи Ф.-Д. Контроль сам росподіляє справи на секції. В секціях головують Головні Контрольори.

§213. Контроль переводиться по документах, а також фактичний контроль по тих справах, які того вимагатимуть по розсуду секцій або зібрання повної Колегії.

§214. Відповідні установи повинні вчасно повідомляти Контроль про всі будівельні роботи та про всі визначні замовлення на матеріали раніш, ніж вони будуть переводитись в життя з поясненням про розмір і характер робіт, та про затверджені обрахунки на ці видатки.

Од Ф.-Д. Контролю залежить призначить фактичний Контроль над виконанням цих робіт, підрядів та поставок. Про свої зауваження він повідомляє керовників відповідних установ, а на випадок викриття яких небудь зловживань чи недбайливости реагує на це згідно уст.2 §90.

§215. Всі вимоги Контролю про надсилку необхідних для здійснення своїх завдань відомостів та переведення експертизи, з якими він звертається до державних, громадських і приватних установ і осіб, обов’язкові для виконання цими установами і особами.

В кожній такій вимозі повинна бути точно зазначена справа, над котрою переводиться ревізія.

За невиконання вимог Контроля винні караються згідно з §101 О.Д.З.

§216. В випадках необхідности Контроль звертається до Суду або инших відповідних установ Ф.-Д. Організації та окремих Земель з пропозіцією зробити терміново трус або виємку. Ці вимоги виконуються без заперечення. В випадку викриття зловживання чи переступів Контроль відповідним порядком направляє справи для порушення відповідного карного чи дісціплінарного доходження проти обвинувачених осіб.

§217* Акт про наслідки контрольної ревізії за бюджетовий рік зі своїми висновками Колегія Ф.-Д. Контроля надсилає через Ф.-Д. Голову в Парламент окремо кожній Палаті, котра і ухвалює свої постанови з приводу висновків Колегії Ф.-Д. Контроля. Постанови Палат Парламенту передаються в Об’єднане Зібрання Палат Парламенту на його вирішення. Коли Об’єднане Зібрання Палат Парламенту в чому небудь не погодиться з висновками Колегії Контроля, то остання, одержавши повідомлення про таке рішення Об’єднаного Зібрання не пізніше як через тиждень, має право, при ухвалі більшістю 3/4 голосів загального числа членів Колегії, в місячний термін, перенести свій протест проти вирішення Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту на референдум. Цей референдум повинен відбутися не пізніше 3 місяців з часу оголошення протеста Колегії Контроля проти постанови Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту.

§218. Переведення порушених з ініціятиви Контроля карних та дісціплінарних справ, по яких думки Парламенту і Контроля росходяться (§217), продовжується до закінчення референдума в роспочатому порядкові і припиняється тоді, коли референдум не визнає слушним протесту Колегії Контроля.

§219. Грошові справоздання всіх установ Ф.-Д. Організації про прибутки та переведені видатки надсилають до Ф.-Д. Контроля, в його відповідні установи, не пізніше 4 місяців після закінчення відчітного року. Обревізування Контрольом всього бюджетного року повинно бути скінчено не пізніш одного року з кінця зазначених 4 місяців.

§220*. Правила про порядок рахівництва та відчітности в Ф.-Д. грошовому господарстві затверджує Ф.-Д. Голова, на внесення Ради Міністрів, котрій Міністр фінансів і Ф.-Д. Контрольор, по взаємному порозумінню, подають відповідний проект. Коли між цими владами не дійде в цьому питанню до згоди, то справа передається на остаточне вирішення Об’єднаного Зібрання Палат Парламенту.

Коли одна з Палат зауважить в правилах, встановлених згідно попередньому уступові цього §, незручности або дефекти, то вона може запропонувати розглянути це питання законодавчим порядком на загальних підставах.

§221* Колегія Ф.-Д. Контроля сама складає наказ про порядок діловодства по всьому відомству Ф.-Д. Контроля і офіційно оголошує його в Державному Вістникові. Наказ набірає чинности без чийого небудь вищого затвердження. Але в протязі трьох місяців з часу офіційного оголошення наказу, а також всіх змін чи доповнень до нього, кожна окрема Палата Парламенту, Ф.-Д. Голова та Рада Міністрів, зауваживши суперечності в постановах наказу О.Д. Законам, має право передати своє росходження з Ф.-Д. Контрольом на вирішення Ф.-Д. Судові. Однаково і Ф.-Д. Суд сам, зауваживши такі суперечності наказу О.Д.З., піддає справу на свій розгляд і ухвалює відповідну постанову. Скасування Загальним Зібранням Ф.-Д. Суду постанов наказу Ф.-Д. Контроля є остаточним і не підлягає жодним оскарженням або протестам.

§222. Особи та установи, яких буде скривджено службовою діяльністю Голови, Головних Контрольорів і членів Колегії Ф.-Д. Контролю, можуть подавати свої на них скарги до Голови Ф.-Д. Суду. Такі скарги розглядаються по тим же правилам, як і справи про карне та дісціплінарне доходження проти членів Ф.-Д. Суду за доконані ними переступи по службі та за збитки, що вони заподіяли при виконанню службових обов’язків (§§197, уст.3; 198, 200).

VIII
ГРОШОВІ ЗАСОБИ Ф.-Д. ОРГАНІЗАЦІЇ У.Н.Р.

§223. Форми і розміри податків і оплат (пошлін), що беруться з населення, а також тарифи ріжних внесків за користування приладдями та установами, що удержуються скарбом Ф.-Д. Організації, та натуральні повинности для державних потреб встановлюються законодавчим порядком.

§224. Закон може надати право визначити зазначені в попередньому § розміри всіх внесків та повинностей в стало визначених межах мінімума і максімума органам виконавчої влади. Такі визначення відповідні влади повинні встановлювати загальними правилами, що набірають обов’язкової сили.

§225. Всі вимоги до населення про оплату податків та оплат про ріжні внески по тарифах і всі визначення та росподіл натуральних повинностей повинні грунтуватися на точних вказівках закону (§223) і відповідних законних роспоряджень підлеглих влад (§224).

§226. На всі фінансові видатки Ф.-Д. Організації У.Н.Р. і на всі прибутки, що їх сподіваються мати од ріжного роду внесків (§223), а також од державного господарювання, складається на один рік вперед обрахунок видатків і прибутків (бюджет). Всі видатки Державного Управління не повинні суперечити з обрахунковими визначеннями. Витрачення сум, асігнованих на видатки по одній статті, на другий предмет дозволяється відповідними постановами, ухваленими законодавчим порядком.

§227* В випадках конечної необхідності зробити витрату, непередбачену бюджетом чи відносно самої справи, що вимагає цього видатку, чи відносно розміру видатка по обрахункові, необхідні суми визначаються законодавчим порядком.

Увага: В цілком виняткових умовах Ф.-Д. Голові на внесення Ради Міністрів за порозумінням з Ф.-Д. Контролем дозволяється в відповідних випадках (§96 уст.13) робити позаобрахункові видатки з державного скарбу позазаконодавчим порядком, але з додержанням правил, визначених в §96 увагою до уступ 13 О.Д. Законів.

§228. Термін для початку і кінця бюджетового року (§226) визначається законодавчим порядком.

§229* Коли до початку бюджетового року новий обрахунок видатків і прибутків не буде затверджений Парламентом, то прибутки збірають, а видатки переводять в межах обрахунку попереднього року за винятком видатків, визначених на будівельні роботи та надзвичайні закупки. Коли в випадках останньої категорії відчується термінова потреба, то відпуск цих сум, як і взагалі по необхідних надзвичайних видатках до затвердження нового обрахунку, дозволяється Ф.-Д. Головою на внесення Ради Міністрів, відповідно з висновками Ф.-Д. Контроля, а в відповідних випадках Депутатського Зібрання Парламенту (§50).

§230. Для введення нових і збільшення розміру існуючих податків відповідні постанови Ф.-Д. Ради повинні бути ухвалені абсолютною більшістю голосів при кворумі в 3/5 загального числа членів Палати.

§231. Коли законопроект про податки, ухвалений Ф.-Д. Радою в двох чергових сесіях підряд, обидва рази не був ухвалений З.-Д. Палатою, то це питання, з постанови Ф.-Д. Ради, може бути поставлено на референдум.

§232* Заведення яких небудь монополій в Ф.-Д. господарстві переводиться з додержанням умов, зазначених §230, та з додатковим затвердженням відповідної постанови Ф.-Д. Парламенту 3/4 окремих Земських Парламентів. Ці затвердження повинні бути ухвалені абсолютною більшістю голосів всіх членів в кожному з відповідних Земських Парламентів.

Коли в такім випадкові Ф.-Д. Голова, піддержаний Колегією Ф.-Д. Контроля, заперечить заведенню запропонованої монополії, то Ф.-Д. Голова і Колегія Контроля за спільною згодою мають право поставити це питання на референдум. Надання законної в таких випадках чинности залежить од наслідків референдума.

Всякі зміни в законах про монополії переводяться таким же порядком, оскілько в самім законі про монополії не будуть зроблені винятки для детальних змін.

§233*. Для заключення державних позичок крім законодавчої постанови, ухваленої Палатами Парламенту, вимагається не тилько згода Ф.-Д. Голови, а також і згода Ради Міністрів і Ф.-Д. Контроля. Коли Ф.-Д. Голова, Рада Міністрів і Ф.-Д. Контроль всі разом не погодяться з постановою Парламенту про позичку, то така постанова може здобути силу закону на підставі референдума, котрого може зажадати Парламент.

IX
ФЕДЕРАЛЬНО-ДЕРЖАВНЕ СТАНОВИЩЕ
ОКРЕМИХ ЗЕМЕЛЬ У.Н.Р.

§234. Окремі Землі У.Н.Р. утворюють, в відношенню до Ф.-Д. Організації, самостійні політичні одиниці, що назавше об’єднані в одну Українську Народню Республіку з Ф.-Д. Організацією на чолі, для здійснення спільними силами і засобами державних і культурних завдань на всіх ділянках життя, яких кожна окрема Земля сама здійснити та забезпечити або зовсім не в силі, або не в силі зробити це в такій мірі і степені, як це можливо Федерально-Державній Організації У.Н.Р.

§235. Землі У.Н.Р. підлягають її Ф.-Д. Організації в тих межах і на тих підставах, які точно визначаються Конституцією Ф.-Д. устрою - оцим О.Д. Законом.

У всіх инших державних і громадських справах Землі управляються самостійно і мають свою власну установчу, законодавчу, судову, виконавчу та контрольну владу.

Закони, роспорядження і вчинки влад в Землях не повинні порушувати законів Ф.-Д. устрою і законних роспоряджень Ф.-Д. влади.

Кожна з Земель має право на своїй теріторії суверенне роспоряджатись в державному порядкові у всіх відношеннях і по всіх справах, які виразно не оддані до компетенції Ф.-Д. Організації.

§236. Ніякі вчинки влади окремих Земель не повинні загрожувати чи то безпосередньо, чи то посередньо зовнішній безпеці Ф.-Д. Організації та порушувати права других Земель У.Н.Р.

§237. В випадку покладення на окремі Землі обов’язків по управлінню справами, що стосуються до Ф.-Д. Організації, ці обов’язки повинні бути рівними для всіх окремих Земель. Службові особи і установи Земель, що до виконання зазначених обов’язків, підлягають відповідним Ф.-Д. центральним і місцевим установам.

§238. Ф.-Д. Організація має право частину необхідних їй для ведення державного управління грошових засобів розкласти законодавчим порядком між окремими Землями пропорційно числу їх населення.

Спосіб покриття цих сум з боку окремих Земель визначається відповідною владою кожної Землі цілком вільно, без всяких обмежуючих правил.

Ухилення од основного принціпу в росподілі розкладки між окремими Землями допускаються лише при умові, коли ті Землі, на які мають випасти більші частини в цьому росподілі, більшістю 3/4 погодяться на такий росподіл.

§239. Для окремих Земель, що суверенне встановлюють свої внутрішні роспорядки, обов’язкові такі принціпи:

а) встановлення державного устрою на засадах демократичної республіки,
б) відповідне застосовання встановлених оцим О.Д. Законом принціпів росподілу влади: установчої, законодавчої, виконавчої, судової та контрольної,
в) про відповідальність вищих установ і г) додержання приписів О.Д. Законів Ф.-Д. Організації У.Н.Р.

§240* Конституції (Основні Державні Закони) і зміни в них в окремих Землях не підлягають затвердженню Ф.-Д. влади, але офіційні копії конституційних законів окремих Земель, в тижневий термін з часу, коли вони наберуть силу, обов’язково надсилаються Палатам Парламенту У.Н.Р., Ф.-Д. Голові, Ф.-Д. Раді Міністрів і Ф.-Д. Судові. Ті уступи цих Законів, які суперечать О.Д. Законам Ф.-Д. Організації У.Н.Р., Ф.-Д. Суд касує.

§241* Коли Об’єднане Зібрання Палат Парламенту або Ф.-Д. Голова зауважать недоцільність в нових статтях конституції даної Землі і винесуть відповідні рішення, то вони мають право передати свої зауваження на референдум даної Землі, відповідно мотивуючи свої сумніви і міркування. Коли і цей референдум підтвердить постанову попереднього референдума в цій справі більшістю 3/5 голосів загального числа осіб, що брали участь в референдумі, то постанова набірає безпосередньої сили.

§242. Судовий устрій та судове поступовання в окремих Землях повинні грунтуватися на підставах, що не суперечать принціпам статутів 20 листопаду (ноября) 1864 р. б. Росії в їх початковій редакції.

§243. Точно розмежовуючи сферу своєї діяльности од тої, що належить до компетенції Ф.-Д. Організації У.Н.Р., і строго додержуючись законів Ф.-Д. Організації, що обмежують Землі, а також і загальних принціпів, що виложено в О.Д. Законах Ф.-Д. Організації для конституції Земель і їх діяльности, - Землі, через органи своєї влади, вільні виконувати всі функції державної влади на своїх теріторіях.

§244. Всі суперечки про закономірність актів влади в окремих Землях що до законів в Ф.-Д. Організації У.Н.Р. підсудні Ф.-Д. Судові на загальних підставах.

§245* Землі мають право укладати між собою умови для спільного задоволення своїх потреб в справі охорони своєї внутрішньої безпечности, взагалі в справах внутрішнього управління і юстиції.

Про такі умови сторони, що їх уложили, повідомляють Ф.-Д. Голову і Ф.-Д. Суд, які відносно цих актів мають ті ж права, що зазначені в §§240 і 241.

§246* З сусідними чужоземними державами Правительства окремих Земель мають право укладати міжнародні умови в справах внутрішнього управління, юстиції, але не инакше як за попередньою згодою Ф.-Д. Міністерства на ведення переговорів і з затвердженням текста уложеної умови Палатами Ф.-Д. Парламенту в законодавчому порядкові. Ф.-Д. Голові в таких випадках належить право абсолютного «вето».

§247. Кожна Земля визначає в своїй конституції ті державні справи, котрі належать до компетенції влади загально-державної організації даної Землі. Всі инші державні справи на теріторії Землі передаються до компетенції повітового самоврядування. Повітове самоврядування визначає ті справи, що належать виключно до його компетенції, а решту справ передає до компетенції громад.

§248. Державна влада Землі має право покласти на повітову владу виконання певних обов’язкових предметів в справах юстиції, охорони громадської безпечности і инших, що стосуються внутрішнього управління і належать, згідно О.Д.З. Ф.-Д. Організації, до компетенції влади Земель.

Повітова влада в свою чергу і з свого розсуду може покласти виконання окремих частин цих обов’язків на громаду.

§249. Повіти і громади організуються на засадах автономного громадського самоврядування. В кожній з них повинна функціонувати Рада, як орган влади роспорядчої, і Управа, як орган влади виконавчої. В них повинен переводитись в відповідних випадках референдум, організовано контроль над витратою грошових засобів і повинна бути забезпечена відповідальність службових осіб на самих широких засадах, стосовно до змислу тої відповідної організації, що встановлена для Ф.-Д. Організації У.Н.Р. та для державного устрою окремих Земель У.Н.Р.

§250. В організації виборів до Рад і Управ і на уряди в повітах і громадах дозволяється, по розсуду роспорядчої влади в цих місцевих одиницях, застосовувати також господарчий ценз виборців при складанню плюральних голосів (§14). Встановити такі правила в кожному окремому випадкові має право сам повіт або громада без затвердження такої постанови якою небудь вищою владою.

§251. В повітах і громадах органи виконавчої влади можуть бути як колєгіяльні (Управи), так і одноособові (старости). Члени Управи чи старости можуть бути обрані не тілько зі складу членів Ради, але і з сторонніх осіб.

§252. Од кожної громади залежить, за порозумінням з окремими населеними пунктами, в межах громади встановити організацію громадських управлінь для окремих місцевостей.

§253. Міста, в залежности од числа мешканців, від характеру їх торговельно-промислового життя і від складности їхнього місцевого господарства, що до ведення державних і громадських справ на їх теріторії, мають компетенції, або «Землі», або «Повіту», або «Громади». На початку ці питання вирішуються по згоді між Землею, а потім - по згоді між тою одиницею, в склад котрої входить місто, з одного боку, і відповідним містом, з другого.

Коли б в майбутньому при бажанню міста виділитися в окрему, повітову чи земську, одиницю, теріторіяльна одиниця, в склад котрої місто входить, одмовила в цьому бажанню, то місто має право вимагати в цій справі референдума в відповідній теріторіяльній одиниці.

Коли і референдум по питанню виділення випаде негативно, то місто має право оскаржити таку негативну постанову в Земсько-Державну Палату Ф.-Д. Парламенту, її вирішення вважається за остаточне. Відповідне право належить також повітам і громадам.

§254. В тих випадках, коли Ф.-Д. Організація У.Н.Р. не охопила всіх належних до її компетенції прав (§10) відповідними позітивними заходами, Землі мають право підпорядкувати ці справи свойому відому до того часу, поки Ф.-Д. Організація не порядкуватиме ними в дійсности.

Такий же порядок має силу в відношенню повітів до Землі і громад до повітів.

§255. Ф.-Д. Організація, Землі, а також і Повіти, кожна в сфері питань, зазначених §254, мають право ухвалити постанову, обов’язкову для кожної послідуючої ступені в Організації Державної Влади в У.Н.Р. про те, що точно визначене в компетенції даної теріторіяльної одиниці питання виключається з завідування цієї одиниці на термін не довше трьох років.

Така постанова обов’язкова при умові, коли відповідна вища ступень державної влади в дійсности вже вживає заходів для переведення справ, виключених з завідування нижчої ступені згідно з першим уступом §255.

§256. Визначення натуральних повинностей і грошових податків, як засобів, необхідних для провадження управління в даній теріторіяльній ступені державної організації в У.Н.Р., творить виключно автономне право кожної відповідної одиниці для її господарства без всякої залежности од чиїх би то не було затверджень.

§257. Встановлення податкової системи в повітах і громадах і всі зміни п ній підлягають референдума відповідної теріторіяльної одиниці.

Увага: Заведення яких небудь монополій на предмети споживання належить виключно до компетенції Ф.-Д. Організації. Між окремими Землями на можуть бути встановлені митні кордони. Але окремі громади мають право заводити в себе октруа на споживчі предмети, що продукуються на теріторії громади або ввозяться сюди з инших місцевостей. Октруа не повинні робити ріжниці в оподаткуванню виробництва місцевого і привозного.

Х
ВІЙСЬКО Й МІЛІЦІЯ

§258. Збройні сили для охорони зовнішньої безпеки У.Н.Р., а в відповідних виняткових випадках для охорони внутрішньої безпеки організуються Ф.-Д. владою У.Н.Р. (О.Д.З. §10, уст.2).

Збройні сили, що обороняють У.Н.Р. од зовнішніх ворогів, поділяються на дієву армію, запас і ополченіє.

Дієва армія комплектується щорічно в числі, що окремо на кожний рік встановлюється законодавчим порядком. Визначений на кожний рік комплект поповнюється в першу чергу добровольцями не молодшими 18 років. Коли ж в такий спосіб комплект заповнений не буде, то він поповнюється жеребйовкою між всіма громадянами У.Н.Р. мужеського полу, котрим на 1 січня даного року скінчилося 20 років од роду і котрі задовольняють всім умовам фізичного стану, необхідного для виконання служби в дієвій армії. Инші особи, що по жеребку не попали до дієвої армії, зараховуються або в запас, або в ополченіє згідно правилам, зазначеним в законі.

Ополченіє складається:

1) з осіб, що певний термін пробули в запасі і
2) з осіб, що зачисляються в ополченіє з других, зазначених в законі, причин.

§259. Закон визначає ті дефекти фізичного стану громадянина, присутність яких звільняє його од служби в дієвій армії, зараховання в запас або в ополченіє. Жодних инших причин для звільнення од військової служби не допускається.

§260. Закон визначає ті умови, при котрих військо дієвої армії, запаса чи ополченія призначають для охорони або відновлення безпеки на теріторії У.Н.Р., з роспорядження або влади Ф.-Д. Організації, або окремих Земель в У.Н.Р.

§261. Для охорони внутрішньої безпеки в межах теріторії окремих Земель в У.Н.Р. законодавчії влада Землі організує варту з осіб по вільному найму.

Для надзвичайних випадків охорони безпеки і відновлення порушеного на території Землі порядку утворюють в кожній Землі горожанську міліцію, до котрої зараховують всіх мешканців даної теріторії мужеського полу як громадян У.Н.Р., так і чужоземців. Цій повинності! підлягають всі, що мають 25 років од роду, і виконують її кожний особисто.

Для вишколу осіб, що підлягають цій повинности, визначають обов’язкові учебні збори не вище трьох тижнів і не частіше, як через три роки. Громадян, що підлягають цій повинности, закликають кожного разу, не залежно од зміни місця осідку даної особи, в протязі цього трьохлітнього періоду. Фізичні недуги, на підставі яких звільняють од служби в горожанській міліції, визначаються законодавчим порядком.

Установча влада Землі може всю організацію міліції покласти на повіти.

Окремі повіти мають право, після постанови повітового референдума, вимагати передачі всієї організації міліції в своє виключне завідування і в такім разі обов’язані виконувати всі правила, встановлені належним порядком для діяльності горожанської міліції владою Землі.

XI 
ПРО ЗАКОНИ

§262* Постанови Ф.-Д. Парламенту та Ф.-Д. референдума, що набрали законної сили, оголошуються до загального відому не пізніше тижня з менту, як ці акти набрали законної сили. Оголошення це переводиться через офіційний орган, що видасться при Ф.-Д. Голові від імені останнього за відповідальністю Керуючого Особливою Канцелярією в справах Ф.-Д. Голови.

§263. До першого лютого кожного року видається усистематизований «Збірник» усіх чинних до 1 січня біжучого року в У.Н.Р. законів, що затверджені установчою та законодавчою владами Ф.-Д. Організації. Цей «Збірник» продається всім бажаючим по собівартости і повинен бути в продажу в можливо більшому числі місцевостей Країни.

Зазначений розпорядок є обов’язковим і для відповідних актів в окремих Землях, а також і для «обов’язкових постанов», що видають повітові та мінські ради і громади.

В такий же спосіб належить робити з обов’язковими для мешканців загальними роспорядженнями, що видаються в Ф.-Д. Організації та в Землях владою, яка має на це право.

§264. Друковані примірники «Вістників» та «Збірників», зазначених в §§262 і 263, повинні завжди бути в кількости, задовольняючій потребу мешканців в цих виданнях.

Догляд за точним виконанням зазначених в першому уступові цього § вимог покладається на відповідних урядових осіб.

§265. Оголошений до загального відому зазначеним порядком закон або роспорядження є обов’язковим для всіх мешканців відповідного терену У.Н.Р. і в належних випадках, коли цей закон або роспорядження по своїй суті до них стосується, також для громадян Республіки, що перебувають за межами її теріторії.

На випадок вчинків, що не відповідають вимогам закону, винний в цьому не має права виправдуватися незнанням закону.§266. В цьому законі зазначається число місяця, коли саме закон набірає чинности, себто коли він став обов’язковим для виконання. Чинність закону повстає з 8 годин ранку зазначеної в законі дати.

§267. Як загальне правило новий закон не має зворотньої сили на відносини і справи, що виникли до видання його. Коли ж він, як виняток, чи то в інтересах справедливости, чи надзвичайної державної необхідности, повинен мати зворотню силу, то про це належним чином має бути зазначено в самому законі.

§268. Коли не зазначено терміну початку чинности нового закону, то чинність його починається на двадцяту добу після дня здачі офіційних друкованих примірників нового закону для одночасної розноски та розсипки належним установам.

Про день розсипки та розноски нового закону оголошується того ж дня у всіх офіційних столичних виданнях і визначається особливою поміткою на друкованих примірниках закону.

§269. Наведене в §268 правило стосується також до законів, що видаються в окремих Землях, та до загальнообов’язкових для населення та установ роспоряджень, виданих в Землях, повітах, громадах та містах відповідною законною владою.

Разом з тим двадцятидобовий термін (§268) може бути зменшений для тих чи инших актів в Землях - до 15 діб, в Повітах - до 10, а в Громадах - до 5 діб. Постанови про такс скорочення термінів ухвалюють належні чинники влади на місцях (землі, повіту, громади).

§270. Коли новий закон, що видрукувано в офіційному вістнику, одержано на місті зі спізненням в час, од якого до дня, коли закон набере чинности, залишилось менш ніж чотири доби, то про це, офіційно засвідченою копією акту, складеного про пізнє одержання закону, повідомляють ту установу, від якої одержано закон, і в такім випадкові початок чинности нового закону в цій місцевости відсовується на відповідний термін. Таким же порядком користуються і що до роспоряджень, про котрі говориться в §263.

§271. Установа, що одержала новий закон, повинна оголосити про це не пізніше як на другий день о 12 годині особливою оповісткою, котру вивішує на наперед визначеному місці з надвору, коло вхідних дверей будинку цієї установи. Бажаючим ознайомитися з новим законом в самому помешканню дається ця можливість.

§272. Виданими Ф.-Д. Організацією законами користуються згідно висловленого в тексті закону точного його змислу. У випадках неясности, неповноти закону та суперечности його иншим законам, що мають чинність для даної справи - льогичне товмачення не може відбутись в напрямку поширеного товмачення закону.

На випадок недостачі законодавчих постанов для розв’язання відповідної цівільно-правної справи, товмачення законів по анальогії є обов’язковим.

Ф.-Д. Судові належить право самого широкого, в необхідних випадках товмачення всіх підпадаючих його компетенції законів в У.Н.Р.

§273. Всі рішення адміністративних і судових установ, що спираються на поширенному товмаченню законів та товмаченню по анальогії, є обов’язковим для вирішеної справи після того, як наберуть законної сили. Другого обов’язкового значення вони не мають. Але всі такі рішення вищих адміністративних і судових установ по питаннях принціпового характеру обов’язково офіційно оголошуються до загального відому в періодичному виданню з метою докладного освідомлення про застосування законів.

Вибір рішень по принціпових питаннях для цієї мети залежить від відповідної установи, що постановила це рішення.

§274. Для оголошення зазначених в §273 рішень копії їх надсилаються до вказаних для цього центральних місць Ф.-Д. Організації та відповідної Землі. Утворення цих центральних місць буде встановлюватися законом або уповноваженою законом вищою виконавчою владою.

XII
ЗАКОНОМІРНІСТЬ В УПРАВЛІННІ

§275. Всі установи публічно-правного значення в Ф.-Д. Організації, в Землях У.Н.Р. та в менших теріторіяльних одиницях в Землях, функціонують на підставі точних законів про їх склад, компетенцію та обсяг влади. В межах визначених законом повноважень ці питання можуть бути визначені також роспорядженнями, обов’язковими постановами та наказами відповідної влади, уповноваженої на те законом. До всіх таких роспоряджень, обов’язкових постанов та наказів стосуються вимоги виложені в §269.

§276. Всі порушення закономірности у вчинках влад заінтересованими особами і установами можуть бути оскаржені перед відповідними установами встановленим судовим порядком.

§277. При розв’язанню справ, за допомогою льогичного товмачення законів та товмачення по анальогії, в самім вирішенню обов’язково повинні бути наведені мотиви, що стали підставою для даного товмачення.

XIII
ЗАГАЛЬНІ ПОСТАНОВИ І ПЕРЕХІДНІ СТАТТІ

§278. Цей Основний Державний Закон набірає чинности для Ф.-Д.Організації У.Н.Р. поки що тимчасово.

Од відповідних установ і влад, що встановляє цей закон, залежить зробити в них ті зміни, доповнення та скорочення, що будуть цими владами та установами визнані необхідними. Ці зміни, доповнення та скорочення остаточно затверджує референдум.

З такими змінами цей «Основний Державний Закон» перетворюється через рік, рахуючи з дня «...............» в постійну конституцію У.Н.Р.

§279. В майбутньому народові Української Народньої Республіки ставиться на референдум питання про те, чи не вимагають громадяне повного перегляду конституції Ф.-Д. устрою в У.Н.Р. В випадку позітивної відповіді, ухваленої більшістю 3/5 голосів, і при умові, що в половині Земель буде подана принаймні абсолютна більшість голосів «за», розпочинають підготовку нового проекту конституції через Особливу Установчу Палату, що твориться так:

1) Кожний з Земських Парламентів вибірає в Особливу Установчу Палату Ф.-Д. Організації У.Н.Р. подвійне число депутатів, що вибірають до З.-Д. Палати.
2) Населення вибірає в Установчу Палату подвійне число депутатів в порівнянню з числом, що вибірають в Ф.-Д. Раду.

Вибори депутатів в Установчу Палату переводяться з додержанням тих же правил, що чинні і при виборі депутатів до обох Палат Ф.-Д. Парламенту.

§280. В проект нової конституції, що її складає Установча Палата, додають ті постанови, котрі ухвалені, при кворумі 3/5 загального числа членів Палати, більшістю 2/3 голосів з умовою, що з кожної курії депутатів (§79, п.1, п.2) брали участь в засіданню під час голосовання не менше 1/2 депутатів і подало свій голос за нову постанову не менше 2/5 присутнього числа членів цієї курії.

§281. Для початку організованої діяльности окремих Земель в зв’язку з одкриттям діяльності Ф.-Д. Організації, окремим Землям, аж до часу ухвали ними самими своєї власної конституції, пропонується одночасно взятись до самостійної державної роботи в межах своєї теріторії на підставі попереднього тимчасового положення, що його виробило Правительство У.Н.Р.

§282. Додержання правил, зазначених в §§278-280 для Ф.-Д. Організації У.Н.Р., обов’язкове і для:

1) перетворення цього (§281) тимчасового конституційного статуту в сталу конституцію для кожної Землі,
2) внесення ріжних змін до нього, 3) витворення цілком нової конституції, а також і для 4) пропозіцій що до повного перегляду чинної для даної Землі конституції.

XIV 
ГРОМАДЯНЕ У.Н.Р.

§283. За громадян У.Н.Р. вважають осіб обох полів, що не залежно од віку, як піддані російської держави, до 24 листопаду 1917 року, довше як рік, постійно замешкували на теріторії України.

Це в однаковій мірі поширюється і на тих чужоземців, що їх батьки і діти мали постійний осідок на теріторії бувшої російської імперії.

§284. Ті з осіб, зазначених в §283, що до 1 липня 1921 року матимуть 7 років віку і не побажають бути громадянами У.Н.Р., повинні про це заявити встановленим законом порядком не пізніше 1 січня 1923 р. До подачі такої заяви їх вважають громадянами У.Н.Р.

Ті з зазначених в попередньому уступові осіб мужського полу, що мають од 17 до 24 років віку, повинні після такої заяви в протязі б місяців виїхати за межі України і мають право повернутися для замешкання на Україні не раніше того часу, коли їм скінчиться 42 роки од роду. Винятки з цього правила для окремих осіб дозволяються Міністром Внутрішніх Справ за порозумінням з Міністром Війни при наявности цілком поважних причин.

Особи, що перестають бути громадянами У.Н.Р., на підставі §284 повинні в протязі одного року з часу вибуття з складу громадян У.Н.Р. ліквідувати все своє нерухоме майно і свої торговельно-промислові підприємства в У.Н.Р. Ця постанова поширюється відповідним чином на дружин і дітей цих осіб (§277 уст.1).

§285. В склад громадян У.Н.Р. мають право явочним порядком, після зложення присяги на вірнопідданство, приєднатися особи обох полів, що досягли 17-ти літнього віку, котрі до 24 листопаду 1917 року, перебуваючи громадянами бувшої Росії і в останній час постійно замешкуючи по за межами У.Н.Р. до зазначеного терміну, або:

1) раніше постійно замешкували на Україні в протязі не менше 10 років;
2) мали на Україні нерухоме майно або торговельно-промислове підприємство в протязі не менше 10 років, а безпосередньо перед 24 листопада 1917 року посідали таке майно або підприємство не менше б років;
3) вчились в шкільних закладах на теріторії У.Н.Р. в протязі не менше 8 років;
4) народились на теріторії У.Н.Р. і прожили тут не менше 10 років;
5) належать до української нації.

Детальну регламентацію по пунктові 5 визначає закон.

§286. Зазначені в §285 особи повинні використати своє право не пізніше 1 червня 1923 року.

Ті особи, на котрих поширюються права згідно §285, але котрі до 1 липня 1921 року не дійшли 17 років життя, мають право використати надані їм §285 права в протязі одногороку по викінченню 17 років віку.

За громадян У.Н.Р. зазначені в §285 особи вважаються з того часу, коли складуть присягу, що вимагається уступом 1 §285.

§287. Дружини і діти до 17-ти літнього віку зазначених в §§283, 284 і 285 осіб, відносно українського громадянства, треба дорівнювати: дружину - до становища чоловіка; дітей - батька, а коли батька нема - до становища матері. Коли чоловік заявить про свій вихід з складу громадян У.Н.Р. на підставі §284, то дружина його має право заявити про своє вирішення залишитися українською громадянкою.

§288. На майбутнє діти батьків, що народяться на теріторії України в законнім шлюбі, набірають громадянства по матері. Діти, що знайдуться на теріторії У.Н.Р., а не відомо буде хто їх батьки, вважаються громадянами У.Н.Р. Діти, що народяться по за межами У.Н.Р. в законнім шлюбі од батька - українського громадянина, а по за шлюбом од матері - української громадянки, вважаються українськими громадянами.

Коли чужоземна громадянка одружиться з українським громадянином, то тим самим вона стає громадянкою У.Н.Р.

Діти громадянки У.Н.Р., що одружилась з чужоземним громадянином, на випадок розводу з чоловіком або його смерти, так само як і вона сама, набувають прав українського громадянства на підставі уст.3 §286.

§289* Одмовити зазначеним в §285 особам в набуттю прав українського громадянства можна лише на підставі доповіді Міністра Внутрішніх Справ, ухваленої Радою Міністрів і затвердженої Ф.-Д. Головою. Така постанова є остаточною.

Закон може визначити ті загальні умови, при яких заява про надання прохачеві прав українського громадянства не повинна бути задоволена, хоч би особа, що подала заяву, і задовольняла умовам, зазначеним в §§285 і 286.

§290* Порядок регістрації українських громадян, зазначених в §283, і порядокнадання прав громадянства У.Н.Р. особам, зазначеним в §285 і в 2 уступові §286, визначається або законом, або, після надання законом відповідного уповноваження. Радою Міністрів, що ухвалює свою постанову на підставі доповіді Міністра Внутрішніх Справ, зробленої ним за порозумінням з Міністром Юстиції. Така постанова затверджується Ф.-Д. Головою.

§291. Громадяне У.Н.Р. можуть робити заяви про позбавлення їх прав громадянства У.Н.Р., коли задовольнятимуть всім тим умовам, що для таких випадків будуть встановлені законодавчим порядком.

Справи про осіб, що виходять з складу громадян У.Н.Р., полагоджуються судовим порядком.

§292. Чужоземні громадяне можуть бути приняті в склад громадян У.Н.Р. при умові, коли вони задовольняють зазначеним в пунктах 1-4 §285 вимогам. Винятки з цих вимог для окремої особи може зробити Рада Міністрів на підставі доповіді або одного з Міністрів, або одного з Земських Парламентів.

XV
ПРАВА І ОБО’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

§293. Особисту свободу, а рівно ж псі права громадянина У.Н.Р., що витікають з цього принціпу, забезпечують О.Д. Закони.

Обмеження можуть бути зроблені законами Ф.-Д. Організації і окремих Земель лише з метою охорони безпечности держави, безпечності громадської і безпечності самої особи, а також як кара за вчинений громадянином злочин чи переступ. Обмеження свободи особи на підставі законів визначаються, в кожному окремому випадкові, не иначе як з постанови судової влади і лише в виняткових, точно визначених законом, випадках. Обмеження свободи особи на короткий термін може статися і з роспорядження адміністративної влади. Закономірна необхідність такого адміністративного заходу має бути перевірена Судом, коли того вимагатиме обмежена в правах особа або її законний представник.

При виконанню актів судової чи адміністративної влади, що мають мстою обмежити особисту свободу громадянина, обов’язково повинно строго додержуватися встановлених законом форм і умов.

Всяке незакономірне обмеження свободи особи чи то судовою, чи то адміністративною владою наражає вписаного на кару, не меншу як ув’язнення на півроку.

§294. Кара на тіло і видалення українською громадянина по за кордони У.Н.Р. не дозволяється. Ніхто не може бути визнаний винним за зраду та державні переступи иначе, як з присуду Суду. Позбавлення повільних та політичних прав, як кара, може бути тілько тимчасовим.

Арешт за борги не дозволяється. Виняткові суди допускаються тільки у випадках, зазначених в законі, з метою запобігти серьозно загрожуючій державі небезпеці.

§295. Родина (подружжя), як підстава законного життя, існування і розвитку народу, стоїть під охороною закону.

Діти при батьках чи опікунах до 17-ти літнього віку підлягають законам про батьківську владу.

§296. Воля сумління й віри забезпечується кожному.

Не можна нікого примушувати належати до якої побудь віри. Кожний громадянин мас незаперечне право по свойому вільному вибору пристати до одної з незаборонених в У.Н.Р. вір і підлягати духовній владі даної віри.

Після 17 років кожний громадянин заявляє и установу, що буде визначена з цією метою законом в кожній Землі, до якої віри він пристає. Про всяку зміну віри він також повинен зробить заячу в ту ж установу.

Такі ж заяви обов’язково подаються і тими .людьми, що вважають себе в стані по за вірою. Утворення нової віри не забороняється. Але творці повинні зарегістрирувать її порядком, то буде визначений Ф.-Д. законом.

§297. Жодні релігійні догмати, в якій побудь з вір, не можуть, в чім би то не було, зміняти на теріторії У.Н.Р. загальної чинности законів, ще видає держава, закономірних вчинків влади та судових вироків.

§298. При додержанню зазначених §297 умов кожній вірі надається право встановляти свої догмати та організовувати своє церковне життя, а також управління справами та майном своєї релігійної громади. Про всі постанови релігійної громади Правительство може вимагати завіреної копії В випадках, коли б відповідний Ф.-Д. Міністр, що відає справами релігії, зауважив в цих постановах суперечність з діючими законами, то, в порозумінню з Ф.-Д. Міністром Юстиції, він має право скасувати таку постанову релігійної громади. Роспорядження Міністра про скасування постанови може бути оскаржене перед Ф.-Д. Судом. Вирішення Ф.-Д. Суду в цій справі є остаточним.

§299. Всяка релігійна пропаганда якої побудь з нір забороняється під загрозою кари не меншої як ув’язнення на півроку.

Одночасно і з такими ж наслідками забороняється священникам чи проповідникам ганьбити в церквах, чи в зібраннях для молитви, або при відправі релігійних обрядів яку набудь иншу віру.

§300. Дітей до 17-ти літнього віку виховують в вірі їх батьків. Коли батьки ріжної віри, то віра, що в ній виховують дітей, визначається батьками по взаємній згоді. Коли такої згоди не осягнуто, то з 5 років синів виховують в вірі батька, а дочок в вірі матері. В останнім випадку діти, коли їм скінчиться 12 років, мають право самі вибрати для себе віру за винятком лише переходу з християнської віри в нехристиянську, а також з нехристиянської віри в поганьство.

Коли один з батьків визнає себе в стані по за вірою, то дітей виховують в вірі батька, що належить до одної з вір. Коли батьки обоє визнають себе в стані по за вірою, то діти повинні виховуватися в вірі, щодо неї належали дід чи бабка, а в відповідних випадках прадід чи прабабка і т.д. в горішній лінії з відповідним застосованням правил, виложених в попередньому уступові цього §. Для догляду за релігійним вихованням малолітніх призначається відповідний надійний опікун.

§301. Кожна віра має право мати для своїх релігійних відправ церкви чи доми для молитви, що задовольняють загальним вимогам будівництва для таких будинків.

В цих помешканнях дозволяється дзвонити в дзвони та виконувати церковну музику. Говорити проповіді в цих помешканнях дозволяється з додержанням загальних умов про прилюдне виголошення промов на зборах.

§302. Кожна віра повинна мати свій статут, заявлений в Міністерстві, що відає справами віри. Про утворення окремої релігійної громади кожної віри на місцях повідомляють відповідну повітову владу.

§303. Релігійні організації мають право піддержувати стосунки з перебуваючими по за кордонами духовними провідниками даної віри за посередництвом відповідного Міністерства Ф.-Д. Організації У.Н.Р. Порушення цієї вимоги карається ув’язненням винного на термін не менше одного року. Скарги релігійних організацій на вчинки Міністра подають до Ради Міністрів, котра розглядає ці скарги після того, як заслухає висновок з приводу неї Міністрів Юстиції і Внутрішніх Справ. Вирішення Ради Міністрів в цих справах вважаються остаточними.

§304. Православна Церква в межах У.Н.Р. є автокефальною з своїм Патріархом (у Києві) на чолі. Окремий державний закон, визначаючи загальні основи організації Православної Церкви в межах У.Н.Р., повинен застерігти її повну внутрішню автономію та ніяким чином не порушувати її дійсних каноничних постанов. Він має точно визначити правне відношення православної церкви до держави.

§305. Регістрація народившихся та померших, що належать до Православної, Греко-Уніатської, Римо-Католицької, Євангелично-Лютеранської або Євангелично-Реформистської віри, після відбуття відповідних релігійних обрядів хрестин чи похорону, переводиться відповідними духовними особами в визначених законом метрикальних книжках і українською мовою. Що ж до осіб инших вір та вважаючих себе в стані по за вірою, то така регістрація переводиться урядовцем, котрому доручено нести акти цівільного стану. До цих же урядовців, не пізніше як на треті сутки після записі в церковних книгах, надсилають відомости про народившихся та померших і духовні особи зазначених вище вір.

§306. Шлюб для осіб Православної, Греко-Уніатської, Римо-Католицької, Євангелично-Лютеранської або Євангелично-Реформистської віри, як що особи, що беруть шлюб, належать до одної віри, відбувається з їхньої заяви чи бажання згідно релігійному обрядові відповідної віри. Церковна форма шлюбу не виключається і між особами, що належать до зазначених вище п’яти вір, коли вони того побажають. У всіх инших випадках шлюб відбувається в формі цівільній у урядовця, що веде акти цівільного стану. Про всі шлюби, що одбулися згідно релігійним обрядам, відповідна духовна особа повідомляє зазначеного вище урядовця не пізніше як на треті сутки після записі цього акту в церковних метрикальних книжках.

§307. Розвід між подружжям відбувається судовим порядком на загальних підставах цівільного судового поступовання. Але коли особи, що належать до зазначених в §305 вір, погодяться передати справу розводу духовному суду, то справа розводу вирішується духовним судом тої віри, на котру погодяться особи, що беруть розвід. Провадження справи в духовному суді виключає пристосування до тої справи норм цівільного судового поступовання.

Про акти шлюбного розводу, що сталися з постанови духовного суду, цей суд в тижневий термін повідомляє відповідного урядовця, що веде акти цівільного стану.

§308. В відповідних випадках, зазначених в §§305-307, духовні особи мають право, по бажанню зацікавлених осіб, видавати виписки з метрикальних книжок, в котрих регіструються ті, що народилися, ті, що померли, та ті, що беруть шлюб. Порядок ведення метрикальних книжок і форма виписок з них визначається законом.

§309. Кожному громадянинові забезпечується право вільно і одкрито перед иншими висловлювати свої думки на словах, в друкові всіх родів та в рукописних примірниках, коли зміст цих думок не суперечить тим заборонам, що визначаються в законах.

§310. Попередня цензура для друків та концесійна система на видання періодичних друків не може бути встановлена. Попередня цензура може бути встановлена для картин, для театральних вистав та для ріжних друків, що привозяться з закордону. Моделі, технічні чертежі, а також промислові малюнки та малюнки з історії природи вільні од попередньої цензури.

§311. Друкам, що вийшли в межах У.Н.Р., не можна відняти почтового дебету.

§312. Наука, оголошення наукових дослідів і навчання їх провадиться цілком вільно. Наукові твори, що привозяться з закордону, не підлягають жодній цензурі.

§313. Початкова освіта в межах, визначених програмою Ф.-Д. Правительства, обов’язкова для всіх дітей не пізніше як з 8 років од роду. За невиконання цієї вимоги відповідають батьки, а в відповідних випадках - опікуни.

Можливість одержати початкову освіту для всіх дітей шкільного віку забезпечується громадами, повітами та Правительством відповідної Землі.

Початкова та середні школи повинні виховувати дітей на засадах моралі та правдивого розуміння громадських обов’язків.

Докладні вимоги що до виконання зазначених обов’язків визначаються законами Парламентів окремих Земель та обов’язковими постановами Повітових та Громадських Рад.

§314. Всі громадські і приватні школи та заклади для виховання перебувають під доглядом Правительства. Навчання в початкових народніх школах безплатне. Для дорослих громадян організовуються загальноосвітні та професійні курси позашкільної освіти.

§315. Всі громадяне в У.Н.Р. обох полів вповні користуються рівними правами перед законом цілком незалежно од того, до якої національності чи віри вони належать. Необхідні обмеження для неповнолітніх, душевнохорих та инших осіб, що мають над собою опікунів, а також для підсудних та засуджених, точно визначаються Ф.-Д. законами.

§316. Державною мовою в У.Н.Р. є мова українська. Всі письменні заяви, що подаються в установи У.Н.Р., викладаються українською мовою. Коли хто з громадян звертається до установи з словесною заявою і не може викласти її українською мовою, то повинен мати свого перекладача.

Судові установи в судовім процесі дають підсудному, свідкам та (компетентним) знаючим особам (експертам), що не уміють говорити по українські, державного перекладача, що складає відповідну присягу. Видатки, що зроблені для винагороди перекладача, зараховуються до судових видатків і покладаються на сторони встановленим порядком.

§317. На теріторії У.Н.Р. не дозволяється робити жодних перешкод для заховання і розвитку культури національних меншостей у всіх напрямках, що не загрожують державній цілости У.Н.Р. В школах, що удержуються коштами національних меншостей, обов’язково повинно провадитись навчання українській мові, як шкільній дісціпліні, а також навчання українознавству (історії, географії, статистики та природознавства України) в обсягові, що буде визначений для відповідних шкіл Ф.-Д. законом.

§318. Коли служба Божа правиться не українською мовою, то про це повинно попередити державну міліцію за три доби. Роспис таких відправ церковних може бути заявлений на певний період часу на період аж до 1 січня наступного року.

§319. Коли на зборах всіх зазначених нижче в §§334-336 товариств та Союзів мають бути виголошені промови або публічні діскусії не українською мовою, то відповідальні розпорядчики повинні повідомити про це державну міліцію за п’ять діб на перед. Коли з чинників міліції ніхто не знає тої мови, на якій виголошуватимуться промови чи провадимуться діскусії на зборах, то міліція має право не дозволити таких зборів, пояснивши причини.

§320. Вхід до помешкання, в котрому оселився громадянин, відповідним органам державної влади без згоди господаря дозволяється лише в точно визначених законом випадках з обов’язковим додержанням встановлених умов і форм. За всяке порушення цього правила винний підлягає карній підповідальности. Кара не може бути меншою як ув’язнення винного на півроку.

Трус або одібрання річей відбувається не иначе, як на підставі судового наказу на письмі і в надзвичайних випадках, що їх точно визначає закон.

§321. Кожний громадянин, що вийшов з під влади батьків чи опікунів, має право цілком вільно визначати рід своїх занять в галузі економічної або якої иншої діяльности, що не заборонена законами, і вільно роспоряджатися прибутками од своїх заробітків і майна.

§322. Людська праця стоїть під особливою охороною закону. Держава охороняє і інтелектуальну працю. Під її доглядом охороняється правний стан державних урядовців, що визначається окремим законом про службу. Державі належить контроль над організацією праці. Окремий закон забезпечить матеріяльно робітників на випадок недуги, каліцтва і старости. Робітничий день не може бути довший 8 годин. Суперечки між робітниками і працедавцями розв’язуються шляхом добровільного роз’ємчого суду або, коли це не можливо, то за допомогою Ф.-Д. роз’ємчих судів.

Окреміш[ний] Ф.-Д. закон про роз’ємчі суди визначить їх організацію і компетенцію.

§323. На кожного громадянина, не порушуючи його особистої волі, покладається моральний обов’язок використовувати свої духовні та фізичні сили так, як того вимагає добро загалу.

§324. Людське здоров’я та життя стоять під охороною закону. Держава піклується про нормальний фізичний розвиток дітей. Організація шкільництва повинна особливо рахуватися з цим обов’язком держави.

§325. Праця малолітніх, жіноцтва та материнство перебувають під особливою охороною закону.

§326. Приватна власність стоїть під охороною закону. Право спадщини забезпечується в межах діючих законів, вони ж визначають участь держави в спадщині.

Власність зобов’язує: користування власністю мусить служити для добра загалу.

§327. Більшу земельну власність зноситься, з неї утворюється земельний фонд, з якого задовольняється малоземельне і безземельне населення форму, а також умови і розмір цього задоволенння визначить окремий земельний закон.

§328. Вивласнення або обмеження приватної власності може відбутися з огляду на державну, публічну чи суспільну потребу, або з економічних причин, а також в інтересах соціальної справедливості. Спосіб вивласнення або обмеження приватної власності, як і форму та розмір справедливої винагороди, визначає окремий закон. Продуктивні затрати на економічні поліпшення, меліорацію та сільськогосподарський інвентарь в маєтках при вивласненню повертаються сповна, але з вирахованням амортизаційних сум.

§329. Ф.-Д. Організація та відповідні Землі повинні відшкодувати громадян за шкоди та збитки, що їм вчинили цівільні чи військові урядові особи при виконанню своїх службових обов’язків. Позов проти держави за відшкодовання з цієї причини не залежить від дозволу влади. Влада має право стягнути з урядових осіб суму, необхідну для повернення скривдженому ними громадянинові відшкодовання.

§330. Громадяне на всій теріторії У.Н.Р. користуються правом вільного пересовування, вибора місця часового чи постійного осідку та волею переміщення своєї власності. Свідоцтва, що посвідчують тотожність особи громадянина, видаються йому після відповідної заяви.

Виїзд громадян за кордон може бути обмеженим певними умовами, визначеними Ф.-Д. законодавством.

Вихід особи з складу громадян У.Н.Р. обмежується певними законними умовами, що забезпечують законні вимоги до таких осіб з боку Ф.-Д., Земельних та Громадських установ, а також вимоги приватних осіб.

Суперечки, що виникають при задоволенню вимог, заявлених до особи, котра виходить з складу громадян УНР вирішуються в порядку адміністративної юстиції. Вищою інстанцією для таких справ є Ф.-Д. Суд У.Н.Р.

§331. Переслані через почту листи можуть бути розпечатані без згоди особи, що послала лист, або без згоди адресата лише з постанови судової влади з додержанням відповідних, законом визначених, умов. Таким же чином забезпечується таємність телеграм та розмов по телефону.

Особи, що порушать ці вимоги, караються ув’язненням на термін не менше півроку.

§332. Для осягнення незабороненої законом мети громадяне мають право закладати ріжні товариства. Окремі товариства на таких же підставах організуються в Союзи. Кожне товариство чи Союз товариств повинні мати писаний статут, що обов’язково регіструється встановленим законом порядком.

Відмовлення в регістрації товариства чи Союза товариств може бути оскаржено в порядку, що його встановлює Земський Парламент. Вищою інстанцією таких оскаржень є Ф.-Д. Суд.

Регістрація статутів товариств чи їх Союзів, що не мають своєю мстою збільшення прибутків, переводиться безплатно.

Обмеження для організації акційних товариств визначаються Ф.-Д. законами.

§333. Робітники мають право творити робітничі організації та союзи і складати колективні умови в цілі охорони та розвою праці. Порозуміння і заходи що до обмеження сього права визнаються противозаконними.

§334. Товариства та союзи мають право призначати загальні збори своїх членів в закритих помешканнях. Заяви про збори подаються до місцевої влади за двоє суток. Збори членів товариств чи їх союзів з присутністю сторонніх осіб підлягають окремим законам про збори (§335).

§335. Всі громадяне, а не лише члени товариств чи їх союзів мають право для обміркування незаборонених законами питань організовувати збори в закритих помешканнях з попередженням про це місцевої влади за 72 години до початку зборів.

§336. Заборона місцевою владою зборів в закритому помешканню повинна бути відповідно мотивована і може бути оскаржена порядком, визначеним §332.

Заборона місцевою владою зборів не в закритих помешканнях, а також урочистих обходів по вулицях, дорогах та площах, не виключаючи і церковних процесій, може бути зроблена і без мотивів, але обов’язково на письмі. Оскаржувати такі заборони можна лише по начальству і обмежувати адміністративним порядком.

§337. Порядок, що є обов’язковим для загальних зборів товариств та їх союзів, а також для зборів, що відбуваються на підставі §§334 і 335 відповідальність розпорядчиків на цих зборах, причини та умови заборони окремих зборів, право адміністративної влади втручатися в порядок ведення зборів або закривати їх - визначаються Ф.-Д. законами або, коли це буде зазначено в законі, роспорядженнями Ради Міністрів, Міністра Внутрішніх Справ, або законами окремих Парламентів Земель та постановами Повітових Рад.

§338. Громадяне У.Н.Р. зобов’язані бути вірними Республіці, шанувати весь її законний устрій та виконувати законні роскази та вимоги всіх встановлених в Республіці органів законної влади.

§339. Громадяне У.Н.Р. мужчини повинні охороняти Республіку од зовнішніх ворогів і з цією метою підлягають загальній військовій повинності. Порядок і умови призиву громадян до виконання цього патріотичного обов’язку визначають Ф.-Д. закони.

Жінки, що не виховують своїх дітей віком до 17 років, можуть бути призвані до нестройової служби в військах на підставі правил, що визначить для кожної Землі її Парламент.

Закони, що регулюють зазначені в уступі першому цього § питання, ухвалює кожна Палата Ф.-Д. Парламенту більшістю 3/5 голосів загального числа членів Палати і крім того вони повинні бути стверджені більшістю 3/5 загального числа Земських Парламентів.

§340. Громадяне, коли їх приймуть в дієву армію в мирний час, мають право відбувати військову службу на теріторії тої Землі, де їх призвали. Так само і громадяне, що перебувають в запасі чи ополченії і обов’язані являтися на ріжні військово-учебні збори, мають право відбувати їх в тому повіті, де вони постійно мешкають, а при організації зборів по громадам - в тій громаді, де вони мешкають.

Не менше половини командного складу в війську, що в мирний час розташоване на теріторії Землі, повинно призначатися з осіб, що постійно мешкають на цій теріторії.

§341. Чужинці, що перебувають на теріторії української держави, підлягають її законам на загальних для всіх підставах. Вони не користуються з політичних прав, що належать українським громадянам; з усіх инших прав вони користуються, оскільки закон не визначає для них певних обмежень.

В разі відсутності відповідної взаємности в користуванню з таких же прав українських громадян у чужій державі підданці її можуть бути відповідно обмежені. Стосовно до виложеного в першому уступові цього § принціпу треба поводитись і при уложенню відповідних умов з чужоземними державами.

§342. Зазначені в §§293, 309, 310, 317, 320, 330, 331, 334-336 права громадян можуть бути часово обмежені на підставі законів про а) збільшену охорону громадської та державної безпечности; б) військовий стан та в) стан облоги.

§343* Виняткові стани, зазначені в §342, має право оголошувати Рада Міністрів з затвердженням Ф.-Д. Голови на термін не довший 2 місяців.

Для збільшення цього терміну необхідна постанова Ф.-Д. Парламенту, а в відповідних випадках постанова Депутатського Зібрання Парламенту, коли воно функціонує.

§344. Незакономірні вчинки вищої клади, котрій доручено порядкувати при оголошенню зазначених §342 виняткових станів, можуть бути оскаржені до Ф.-Д. Суду лише по скінченню терміну, на який цей винятковий стан було оголошено.

Апеляцію на вирішення Ф.-Д. Суду в цих справах зацікавлені сторони подають в Особливе Об’єднане Зібрання, що складається з 5 осіб Вищого Касаційного Суду У.Н.Р., п’яти осіб по вибору Об’єднаного Зібрання обох Палат Ф.-Д. Парламенту і п’яти членів, що визначають жеребком з описка осіб, бувших Головами чи Заступниками Голів обох Палат Парламенту і Ради Міністрів.

§345. Степень влади установ, що діють під час оголошення визначених в §342 виняткових станів, порядок функціонування цих установ визначають Ф.-Д. закони або, коли це зазначено в законі, розпорядження Ради Міністрів або Міністрів Військового, Юстиції та Внутрішніх Справ, що, на підставі закону, діють по взаємній згоді чи кожний зокрема.

Варіянт для сконструювання найвищого
органу виконавчої влади Федерально-Державної Організації
Української Народньої Республіки по системі директоріяльній
(див. виноску до §88)

Сконструювання найвищого органу Виконавчої Влади Федерально-Державної Організації У.Н.Р. по директоріяльній системі зміняє основні положення вище виложеного проєкта Основних Державних Законів дуже не значно. В багатьох артикулах, що визначені в основному проекті зірками, прийдеться лишень замінити слова «Ф.-Д. Голова» на слова «Ф.-Д. Управа» з відповідними редакційними змінами в контексті. Тільки в розділі третьому, в першій його половині, відповідні зміни досить значні і виглядають так:

§88а. Ф.-Д. Управа складається з трьох членів. Одного з них вибірає Ф.-З. Палата, одного - Ф.-Д. Рада і одного - Ф.-Д. Суд.

§90. Вибори членів Ф.-Д. Управи переводять в Палатах Парламенту при кворумі трьох п’ятих числа членів Палати, абсолютною більшістю всіх членів Палати; в Ф.-Д. Суді - при кворумі трьох четвертих числа членів Суду, більшістю двох третин всіх членів Суду. Коли на виборах в першому призначеному для цього засіданню Палат або Суду ніхто не буде обраним, то після цього на п’яту добу переводять нові вибори при тих же умовах, як і перші. Коли і в цей раз ніхто не буде обраним, то на третю добу призначають вибори в третє і на тих же умовах.

§92. Коли і на цей раз ніхто не буде обраним, тоді двох кандидатів, що одержать на третіх виборах найбільше число голосів, представляють в Об’єднане. Зібрання обох Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду для обрання одного з них в цьому Об’єднаному Зібранню на відповідне вільне місце члена Ф.-Д. Управи.

В цьому засіданню Об’єднаних Зборів повинні бути присутніми не менше трьох п’ятих загального числа всіх членів обох Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду, але од кожної з цих трьох установ не може бути менше як 2/5 загального числа її членів.

Обраним в цьому засіданню в члени Ф.-Д. Управи вважається той, хто одержить абсолютну більшість голосів. Коли ніхто не буде обраним, тоді на третю добу при тих же умовах вибори переводять вдруге і обраним вважається той, хто одержить найбільше число виборчих голосів.

§92а. Членів Ф.-Д. Управи вибірають на шість років. Через кожних два роки один з них виходить по черзі обрання. В початку ж вихід члена Ф.-Д. Управи з її складу визначається жеребком. Жеребовка переводиться в присутності членів Ф.-Д. Управи, Презідій обох Палат Парламент, і Голови Ф.-Д. Суду.

§93. Остання точка його має таку редакцію: «Коли референдум дасть негативні наслідки, то відповідний член Ф.-Д. Управи негайно уступає з уряду. До обрання нового члена його тимчасово заступає відповідний кандидат» (§94).

§94 Починаючи з другого уступу має таку редакцію: «Коли одна з Палат або Суд вирішить вибрати більше одного кандидата од своєї колегії, то вибори кожного з них повинні переводитись в окремих засіданнях відповідної Палати чи Суду, а також в відповіднім випадкові і в Об’єднаному Зібранню.

Окрема Палата Парламенту, як і Ф.-Д. Суд, кожна з установ для себе, окремою постановою, що ухвалюється порядком, визначеним в уступі 1 §94, - мас право одмовитися од обрання окремих кандидатів-заступників до вибраного по їх курії члена Ф.-Д. Управи, а обов’язки кандидата-заступника покласти на своїх Голів, а в відповідних випадках на заступників цих Голів в черзі старшинства. В такому випадкові на весь час виконання обов’язків члена Ф.-Д. Управи вони складають з себе обов’язки Голови чи заступника Голови відповідної установи».

§95. Треба викинути слова: «а в відповідних випадках Правительственна Рада».

§95а. Кандидати-заступники часово заступають тілько тих відсутніх чи вибувших зі складу Ф.-Д. Управи членів, до котрих вони були обрані чи призначені.

§96. На Ф.-Д. Управу покладаються такі функції:

А. В справах управління:

1) Ф.-Д. Управа мас верховний догляд за закономірним виконанням всіх галузів цівільного і військового Управління в Країні;
2) Вона вживає всіх необхідних, несуперечних законам засобів до відповідного, закономірного і найдоцільнішого виконання у всіх галузях Управління;
3) В межах, визначених їй законом, Ф.-Д. Управа дбає про забезпечення Країни од зовнішньої небезпеки і запобігає ріжним погрозам в цім напрямку;
4) Вона мас право з свого розсуду вимагати од всіх державних і муніціпальних установ в галузі Ф.-Д. Управління відомостей і висновків по їх службовому відомству;
5) Призначати ревізії всіх цівільних і військових адміністративних установ в галузі Ф.-Д. Управління з наданням ревізуючим всіх прав слідчої влади;
6) Затверджує на урядах як цівільних, так і військових урядовців з числа тих кандидатів, що представляють відповідні установи на встановлених законом підставах. Ф.-Д. Управі належить право не затвердити представленого кандидата. В такім випадку замість незатвердженого кандидата відповідна установа (чи особа, що мас владу) представляє трьох нових кандидатів, з числа яких Ф.-Д. Управа вибірає одного, котрого і призначає на уряд;
7) Має право часово усовувати, або й зовсім увільняти з урядів всіх урядовців як цівільного, так і військового відомств опріч Суддів і урядовців Державного Контроля. Про часове усунення, або й цілковите звільнення урядовців Державного Контролю і Суддів має право порушувати справу через Об’єднане Зібрання Касаційного Суду і Ф.-Д. Суду, яке й розв’язує порушене Ф.-Д. Управою дісціплінарне чи карне переслідування проти зазначених урядовців;
8) Ф.-Д. Управа затверджує постанови Ради Міністрів про надання чинности часовим законам, виданим під час перерви між сесіями Парламенту Радою Міністрів без згоди Парламенту;
9) Затверджує надзвичайні видатки, що не внесені до бюджету, як що, під час перерви між Парламентськими сесіями, з’ясується необхідність переведення таких видатків.

Увага: В передбачених п.п. 8, 9 випадках постанови, ухвалені без згоди Парламенту, негайно представляють на відповідний розгляд і затвердження Парламенту на загальних підставах, з самого початку одкриття найближчої сесії;

10) Затверджує постанови Ради Міністрів про заведення надзвичайної охорони, військового та осадного стану.

Увага: Під час сесії Парламенту про ці постанови негайно повідомляють Палати Парламенту, котрий піддає їх під діскусію. Одмінити ці постанови може лишень тотожне рішення обох Палат.

Б. В справах законодавства

§96а. В справах, що стосуються до законодавства, участь Ф.-Д. Управи визначається постановами, викладеними вище в §17 п.2, §42 п.1, §§43, 44, 59, 65, 67, 76, 77, 79 О.Д.З.

§96б. Голову Ф.-Д. Управи вибірають з складу її членів по одноголосній згоді між Ф.-Д. Управою і Презідіями обох Палат Парламенту на два роки, але не далі як до скінчення терміну, на котрий його вибрали членом Ф.-Д. Управи.

Всі три установи подають на цих виборах, кожна од себе, один об’єднаний голос, що утворюється в кожній з них абсолютною більшістю голосів.

Коли вибори Голови Ф.-Д. Управи в такий спосіб не можуть статися в протязі 7 діб з дня, коли розпочалися спільні переговори всіх трьох установ в справі виборів Голови Ф.-Д. Управи, Головою вважається старший по часу служби в цьому званню член Ф.-Д. Управи на термін, визначений вище.

____________
Ейхельман О. Проект Конституції - основних державних законів Української Народної Республіки. - Київ-Тарнів, 1921. - 96 с
Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. /Науковий коментар Д.Б. Яневський - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С.149-219.
//www.history.univ.kiev.ua/download/Library-KNU-History/Sources/Constitutionalism%20PyzhykAM%20-%20Konstitutsiyni%20akty%20ta%20proekty%20doby%20Ukrains'koi%20revolyutsii.pdf


Отон Отонович [Отто Оттович] Ейхельман (27.IV 1854, Ямбургський повіт Санкт-Петербургської губернії, Російська імперія - 21.ІІ 1943, Прага, Чехословаччина) - український правознавець, громадський, політичний, державний діяч, професор з 1882, доктор права, дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка (НТШ) з 1924. 

Закінчив гімназію у Ревелі (тепер - Таллін) та юридичний факультет Дерптського (Юрївського, зараз - Тартуського) університету. 1878 отримав ступінь магістра державного та міжнародного права. У 1880-1882 працював доцентом, потім професором державного та адміністративного права Демидовського юридичного ліцею в Ярославлі; тут же захистив 1880 докторську дисертацію.

Від квітня 1882 - у Київському університеті: завідувач кафедри історії зарубіжного законодавства; у 1883 очолив кафедру міжнародного права; від 1905 - декан юридичного факультету. Одночасно викладав на Вищих жіночих курсах та в Київському комерційному інституті. Брав активну участь у київському міському самоврядуванні, 1902 обраний київським міським головою. У 1908-1913 - директор Київського комерційного інституту, виконувач обовязки ректора Київського університету. У 1918 - 1920 - працював у міністерствах торгівлі і промисловості та закордонних справ Української Народної Республіки. Брав участь у розробці економічної угоди з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Входив до складу української делегації на переговорах з РСФРР. За часів Директорії УНР - товариш міністра, в.о. міністра закордонних справ УНР (1922). З 1921 - в еміграції. Від 1922 - професор, декан (1923-1924) правничого факультету Українського вільного університету в Празі, Української господарської академії в Подєбрадах (обидва в Чехословаччині).

Автор фундаментальних наукових праць з різних галузей державного і міжнародного права: «Історія іноземних законодавств» (1884), «Програма курсу міжнародного права» (1885), «До питання історії міжнародного права» (1886), «Конспект лекцій з міжнародного права. Хрестоматія російського міжнародного права» (1887), «Замітки про міжнародні трактати і міжнародне приватне право. Історичний нарис вчень про право і державу» (1892), «Правовий статус військовополонених напередодні російсько-японської війни» (1905), «Нариси із лекцій з міжнародного права» (1909). «Проект конституції (основних державних законів) УНР» (1921), «Промислове право» (1926), «Історія державної конституції» (1928). Уклав збірник міжнародних договорів, підписаних Російською імперією, та документів російського законодавства з питань міжнародного права. Брав участь у підготовці проекту конституції Російської імперії, розробив проект виборчого закону. Розробив проект Статуту МЗС та «Програму для складання Зводу законів для звільненої України» та ін. (Л.Г.Заблоцька).

____________
//leksika.com.ua/15941024/legal/eyhelman
//www.zakony.com.ua/juridical.html?catid=38210
//www.kul-lib.narod.ru/bibl.files/chas/CHAS09_236.pdf


Не все хорошее забыто,
Не всюду царствует обман.
Среди студентов есть
Харито,
А в профессуре - Эйхельман.

Ці рядки належать Миколі Харито, уродженцю Ялти (19 грудня 1886 р.н.), студенту юридичного факультету Київського Університету св. Володимира. Тоді професор кафедри міжнародного права Отон Отонович Ехельман запобіг виключенню студента Харито з університету за революційну діяльність. 

Микола Іванович Харито відомий як автор та перший виконавець і досі надзвичайно популярного романсу «Отцвели уж давно хризонтемы в саду». Романс був написаний у Києві восени 1910 р. Співавтором виступив відомий на той час київський виконавець романсів Василь Дмитрович Шумський. У 1911 році Микола Харито, будучи членом підпільної організації, очолюваної есером Дмитром Богровим, що стріляв у Міністра внутрішніх справ Петра Столипіна, був заарештований і таки виключений з університету та засланий в Архангельську губернію під негласний нагляд поліції… 9 листопада 1918 р. на Кубані безглуздий трагічний випадок обірвав життя «невдячного студента», талановитого композитора і поета Миколи Івановича Харито, автора всесвітньо відомого романсу «Хризантеми» (перша назва твору).

____________
//clubs.ya.ru/4611686018427432697/replies.xml?item_no=74861
//uk.wikipedia.org/wiki/Харито_Микола_Іванович
//ru.wikipedia.org/wiki/Харито,_Николай_Иванович



Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Члени української делегації на мирних переговорах у м.Брест-Литовський (1918 р.). ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, 0-214897
Зліва направо: представники військового міністерства А.Сливинський, голова делегації УНР С.Шелухін, міністр закордонних справ Д.Дорошенко, професор міжнародного права О.Ейхельман
//dakiro.kr-admin.gov.ua/v/2009-1/d4.html
Група професорів УВУ в Празі, 1941 р.:
Перший ряд зліва О.Лотоцький, О.Одарченко, І.Горбачевський, О.Колесса, С.Шелухин, О.Ейхельман, Ф.Щербина.
Другий ряд зліва: Д.Антонович, С.Дністрянський, Б.Матюшенко, О.Шульгин, Ф.Швець, В.Тимошенко, А.Артимович, К.Лоський.
Третій ряд зліва: В.Біднов, С.Бородаєвський, А.Яковлів, П.Андрієвський, В.Щербаківський, Ф.Слюсаренко.
//tyzhden.ua/Culture/8034/PrintView

Немає коментарів: