Протокол засідання Ради Комісарів
Українського Революційного Комітету Директорії
Української Народньої Республіки
15 грудня 1918 р.
Комісари Міністерств: Д.М.Симонов, М.М.Галаган, В.В.Мазуренко, Л.Н. Бобир-Бухановський, П.К.Пилипчук, Л.Д.Михайлів, М.М.Ковальський, Д.Донцов, М.Г.Левитський, С.П.Шелухін, О.Г.Лотоцький, А.А.Пісоцький, П.І.Холодний, Б.М.Мартос, І.А.Фещенко-Чопівський, В.П.Матюшенко.
Члени Революційного Комітету: М. Порш, Висоцький.
Секретарював: Комісар Державної канцелярії
М.А.Корчинський.
І. Слухали: Доклад голови, що Революційний Комітет з часу повстання був весь час в контакті з Директорією, посилав їй постійні інформації про стан у Києві та отримував од Директорії інструкції. Серед вказівок Директорії мається й така, аби Революційний Комітет вжив відповідні після знищення гетьманської влади заходи до менту приходу Директорії схоронити державне майно та сприяти нормальному ходові життя у столиці. Керуючись цією директивою Директорії Революційний Комітет визнав відповідним наставити по всіх міністерствах комісарів, які провадили би біжучу роботу, та сберігали інтереси держави. Справа тим більш являлася негайною, що добровольці пороздавали зброю всяким непевним елементам, випустили карних злочинців і т. і., а все це вимагає для боротьби приладненого апарату.
І. Постановили: Визнати, призначення Революційним Комітетом комісарів відповідаючим потребам менту і згідними з загальними вказівками Директорії.
І. Слухали: Доклад голови, що Революційний Комітет з часу повстання був весь час в контакті з Директорією, посилав їй постійні інформації про стан у Києві та отримував од Директорії інструкції. Серед вказівок Директорії мається й така, аби Революційний Комітет вжив відповідні після знищення гетьманської влади заходи до менту приходу Директорії схоронити державне майно та сприяти нормальному ходові життя у столиці. Керуючись цією директивою Директорії Революційний Комітет визнав відповідним наставити по всіх міністерствах комісарів, які провадили би біжучу роботу, та сберігали інтереси держави. Справа тим більш являлася негайною, що добровольці пороздавали зброю всяким непевним елементам, випустили карних злочинців і т. і., а все це вимагає для боротьби приладненого апарату.
І. Постановили: Визнати, призначення Революційним Комітетом комісарів відповідаючим потребам менту і згідними з загальними вказівками Директорії.
ІІ. Слухали: Пропозицію О.Г.Лотоцького, щоб доклад за Морським міністерством доручити Комісарові Військового Міністерства.
ІІ. Постановили: Пропозицію ухвалити.
ІІІ. Слухали: Доклад голови Ради про те, що Міська Дума призначила сама начальником міської міліції Короткова.
ІІІ. Постановили: Доручити Комісар[у] внутрішніх справ в порозумінні з командною владою призначити начальника міської міліції, а Короткова усунути.
ІV. Слухали: Пропозицію п. Мартоса аби відповідні комісари зажадали від Міської Думи розв’язання в першому засіданні цілком конкретних питань, щодо харчування людності, задоволення потреб українських військових частин тощо.
IV. Постановили: Пропозицію ухвалити.
V. Слухали: Доклад голови Ради, [про] одержання документа, підписаного «політичн[им] референт[ом]», аби в справі політичних ув’язнених керуватися такими правилами: а) увільнити всіх політичних в’язнів українців; б) увільнити політичних в’язнів росіян, посажених за аграрні справи, боротьбу проти гетьманської влади тощо; в) увільнити більшовиків, якщо вони дадуть підписку не виступати проти Української Народньої Республіки.
V. Постановили: З огляду на те, що виникає питання, чи являється цей документ приписом Директорії, чи гадкою згаданого референта, немає даних до вирішення цього питання, тому ухвалити: увільнити всіх політичних в’язнів, крім тих, хто обвинувачується у вчинках проти Української Народньої Республіки, доручивши переведення цієї справи комісарам внутрішніх справ, юстиції та військового, а вразі потреби і закордонних справ в порозумінні з командною владою та комісією по увільненню політичних в’язнів.
VI. Слухали: Доклад в справі арештів добровольців, дружинників тощо.
VI. Постановили: Доручити окремій комісії з Комісарів юстиції, внутрішніх справ та представника Революційного Комітету поставити ці арешти на законний шлях, та зосередити цих арештованих в окремих місцях, про що негайно увійти в порозуміння з командуванням.
VII. Слухали: Пропозиції О.Г.Лотоцького: 1) про улаштування комісій з представників Комісарів фінансів, військового та контролю для з’ясування справи з витратою гетьманською владою за час боротьби з народнім повстанням грошей та вжити заходів до спасіння того, що ще можна спасти; 2) про улаштування комісії з представників гарматного, інтендантського відомств та контролю для з’ясування справи з майном, що видавалося за той же час ріжним організаціям, з купівлею у німців майна та спасіння того, що можна спасти; 3) про припинення усіх операцій та видатків, зв’язаних з подіями попереднього часу.
VII. Постановили: Пропозицію ухвалити.
VIII. Слухали: Про доручення всім комісарам аби всі гроші, які маються по міністерствах, були внесені в Державну скарбницю.
VIII. Постановили: Ухвалити.
IX. Слухали: Доклад про те, що вважаючи на роль, яку відіграв «Протофіс» під час боротьби з народнім повстанням, та і роль його під час гетьманщини, необхідно: а) провести трус в «Протофісі» та відібрати переписку, протоколи тощо; б) заборонити видачу грошей «Протофісові» з банків, де маються його біжучі рахунки, вклади тощо, як виясниться, що гроші «Протофіса» числяться на рахунках окремих осіб, то заборонити видачу і тим особам; в) розшукати в вагонах належачі «Протофісові» слитки золота, по відомостям, [вони] досі не могли бути вивезені з Києва й мають бути десь на Курінівці.
IX. Слухали: Доклад про те, що вважаючи на роль, яку відіграв «Протофіс» під час боротьби з народнім повстанням, та і роль його під час гетьманщини, необхідно: а) провести трус в «Протофісі» та відібрати переписку, протоколи тощо; б) заборонити видачу грошей «Протофісові» з банків, де маються його біжучі рахунки, вклади тощо, як виясниться, що гроші «Протофіса» числяться на рахунках окремих осіб, то заборонити видачу і тим особам; в) розшукати в вагонах належачі «Протофісові» слитки золота, по відомостям, [вони] досі не могли бути вивезені з Києва й мають бути десь на Курінівці.
IX. Постановили: Ухвалити.
X. Слухали: 1) Про надання права комісарам усовувати тимчасово урядовців, не виключаючи Товаришів Міністрів. 2) Про доручення Комісарові справ внутрішніх зробити розпорядження про те, що всі помешкання, зареквізовані попередньою владою не підлягають передачі по вільному найманню. 3) Про доручення голові Ради поговорити по прямому дротові з Директорією. 4) Про доручення Комісії по увільненню політичних в’язнів звернутися до населення з сповіщенням, що всякі арешти будуть провадитися на законних підставах. 5) Про доручення Комісарові Державного секретарства з’ясувати справу з грішми, що видані на газету «Миръ». 6) Пропозицію, щоб Рада Комісарів збиралася щоденно о 6 годині вечора на Терещенківській № 9. 7) Про доручення Комісарові Державного секретарства призначити урядовців для ведення протоколів Ради Комісарів.
X. Постановили: Ухвалити.
Оригінал підписаний головою Ради Комісарів та членами Ради.
З оригіналом згідно:
Виконуючий обов’язки державного секретаря
____________
X. Слухали: 1) Про надання права комісарам усовувати тимчасово урядовців, не виключаючи Товаришів Міністрів. 2) Про доручення Комісарові справ внутрішніх зробити розпорядження про те, що всі помешкання, зареквізовані попередньою владою не підлягають передачі по вільному найманню. 3) Про доручення голові Ради поговорити по прямому дротові з Директорією. 4) Про доручення Комісії по увільненню політичних в’язнів звернутися до населення з сповіщенням, що всякі арешти будуть провадитися на законних підставах. 5) Про доручення Комісарові Державного секретарства з’ясувати справу з грішми, що видані на газету «Миръ». 6) Пропозицію, щоб Рада Комісарів збиралася щоденно о 6 годині вечора на Терещенківській № 9. 7) Про доручення Комісарові Державного секретарства призначити урядовців для ведення протоколів Ради Комісарів.
X. Постановили: Ухвалити.
Оригінал підписаний головою Ради Комісарів та членами Ради.
З оригіналом згідно:
Виконуючий обов’язки державного секретаря
____________
ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп.1. Спр.15. Арк.1-3. Незасвідчена копія.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1229863&cat_id=661216
Чехівський, Володимир Мусійович (Чеховський; 20.7.1876 - бл. 1938) [19.7.1876 - 3.11.1937] - визначний український політичний і церковний діяч, ідеолог УАПЦ, професор.
Н. у с. Горохуватці Київського повіту Київської губ. у родині священика. У 1896 закінчив Київську духовну семінарію, в 1900 - Київську духовну академію, одержав ступінь кандидата богослов'я (у 1905 присвоєно звання магістра). У 1900-01 вчителював у с.Янівці та Горохуватці на Київщині. У 1901-03 працював помічником інспектора Кам'янець-Подільської духовної семінарії, з якої 1904 за активну національну роботу переведений з попередженням до Київської духовної семінарії. У 1905-06 - учитель російської мови в Черкаському духовному училищі, учитель історії літератури та теорії словесності в Черкаській чоловічій гімназії.
З 1905 належав до Української соціал-демократичної робітничої партії. За свою політичну і громадську діяльність постійно перебував під наглядом поліції. У 1906 обраний депутатом І Державної Думи, в якій входив до складу Української парламентської громади. У 1906 за участь в українському національному русі заарештований і засланий до Вологодської губ. У 1907 повернувся в Україну.
У 1908-17 жив в Одесі. Викладав історію, психологію, логіку в середніх навчальних закладах Одеси. Брав активну участь у роботі місцевих осередків Громади і “Просвіти”, редагував газету “Українське слово”, яку видавав Український комітет...
З квітня 1917 - член Української Центральної Ради від м.Одеси. [З листопада 1917 — політичний комісар Одеси і губернський комісар освіти Херсонщини. У листопаді 1917 був обраний членом Всеросійських установчих зборів (за списком українських соціал-демократів, від Одеси).]
З квітня 1918 - на посаді директора департаменту віросповідань УНР. Директор департаменту загальних справ Міністерства віросповідань Української Держави... [Під час повстання проти гетьманського режиму в грудні 1918 очолив Український революційний комітет.]
У період Директорії УНР з 26.12.1918 до 11.2.1919 очолював Раду Міністрів і Міністерство закордонних справ УНР. Надзвичайно багато зробив для становлення Української автокефальної православної церкви. За його безпосередньою ініціативою уряд УНР 1.1.1919 проголосив автокефалію УАПЦ.
У 1919-20 - професор історії культури в Державному Українському університеті в Кам'янці-Подільському. У 1920-22 - професор Вінницького ін-ту народної освіти та Київського медичного ін-ту, доцент Київського політехнічного ін-ту.
З 1920 близько співпрацює з Всеукраїнською православною церковною радою, яка очолювала Всеукраїнську спілку православних парафій та вела підготовку до Всеукраїнського православного церковного собору з метою завершення організаційного оформлення УАПЦ. Учасник І і II Всеукраїнських православних церковних соборів. На І Всеукраїнському соборі (14-30.10.1921) - голова ідеологічної комісії УАПЦ, засновник і голова “Братства робітників слова”. У 1921-24 - член президії ВПЦР, благовісник УАПЦ, організатор і викладач пастирських курсів у Києві. 17-30.10.1927 - голова другого Всеукраїнського собору.
29.7.1929 заарештований за звинуваченням у приналежності до сфабрикованої органами ГПУ Спілки визволення України. Під час процесу СВУ 19.4.1930 засуджений до страти. Згодом вирок замінили на 10-річне ув'язнення. Відбував покарання в Харківському і Ярославському політізоляторах. У 1933 Ч. переведено до таборів особливого призначення без права листування...
З 1920 близько співпрацює з Всеукраїнською православною церковною радою, яка очолювала Всеукраїнську спілку православних парафій та вела підготовку до Всеукраїнського православного церковного собору з метою завершення організаційного оформлення УАПЦ. Учасник І і II Всеукраїнських православних церковних соборів. На І Всеукраїнському соборі (14-30.10.1921) - голова ідеологічної комісії УАПЦ, засновник і голова “Братства робітників слова”. У 1921-24 - член президії ВПЦР, благовісник УАПЦ, організатор і викладач пастирських курсів у Києві. 17-30.10.1927 - голова другого Всеукраїнського собору.
29.7.1929 заарештований за звинуваченням у приналежності до сфабрикованої органами ГПУ Спілки визволення України. Під час процесу СВУ 19.4.1930 засуджений до страти. Згодом вирок замінили на 10-річне ув'язнення. Відбував покарання в Харківському і Ярославському політізоляторах. У 1933 Ч. переведено до таборів особливого призначення без права листування...
[З 1933 - в Соловецькому таборі особливого призначення, в 1936 додатково засуджений до трьох років позбавлення волі. 3 листопада 1937 розстріляний (урочище Сандармох, Карелія) за вироком трійки УНКВД Ленінградської області.]
Автор праць на релігійно-церковну тематику (деякі роботи підписував псевдонімом Ілля Братерський): “Київський митрополит Гавриїл Банулеско-Бодоні. 1799-1908”, “Боротьба чехів за волю і правду в часи Гуса”, “Кому служить церковне панство на Україні”, “Основи визволення Церкви з-під влади князів тьми”, “За Церкву, Христову громаду, проти царства тьми”, “Церковне панство на Україні”.
____________
І.З.Підкова, Р.М.Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
//histpol.pl.ua/pages/content.php?page=3370
//uk.wikipedia.org/wiki/Чехівський_Володимир_Мусійович
//www.anti-raskol.ru/pages/167
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар