Юрій Шемшученко. Наукові засади конституційної реформи в Україні

26 червня 2013 р. відбулось засідання Президії Національної академії наук України, на якому Директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, заступник Голови Конституційної Асамблеї, академік НАН України Ю.С. Шемшученко виступив з доповіддю на тему: «Наукові засади конституційної реформи в Україні».

В обговоренні доповіді взяли участь: А.О. Селіванов , доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, Голова Комісії Конституційної Асамблеї; А.В. Єрмолаєв, директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України [Голова Комісії Конституційної Асамблеї]; І.С. Гриценко, декан юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, доктор юридичних наук, професор [член Конституційної Асамблеї]; О.В. Скрипнюк , провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, Голова Комісії Конституційної Асамблеї. Із заключним словом на засіданні Президії НАН України виступив президент Національної академії наук України, академік НАН України Б.Є. Патон.

За підсумками розгляду доповіді академіка НАН України Ю.С. Шемшученка та її обговорення Президія НАН України прийняла постанову наступного змісту:

Президія НАН України відзначає, що подальший розвиток України як демократичної, правової, соціальної держави зумовлює необхідність належного наукового забезпечення процесу творення національного конституційного законодавства з урахуванням європейського і світового досвіду сучасного конституціоналізму.

Прийнята у червні 1996 року Конституція України стала основою правової системи країни, правовим базисом формування і вдосконалення інститутів державної влади, становлення громадянського суспільства. У ній з урахуванням європейських стандартів демократичної держави та історичного досвіду конституціоналізму було відображено стан розвитку українського суспільства і держави, визначено засади конституційного ладу України, закріплено основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Водночас, практика реалізації чинного Основного Закону засвідчила наявність у ньому певних проблемних положень, що не дозволяли органам державної влади адекватно реагувати на суспільно-політичні та соціально-економічні процеси. Крім того, внесення змін до Конституції України у 2004 році в умовах гострої суспільно-політичної кризи призвело до суттєвого розбалансування механізму державної влади. І, хоча у 2010 р. ці зміни Конституційним Судом України були визнані неконституційними, все ще залишається актуальною проблема здійснення конституційно-правової модернізації, що зумовлює необхідність чіткого окреслення наукових засад конституційної реформи в Україні.

З метою наукового забезпечення процесу конституційного реформування в Україні, розробки пропозицій щодо вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин, установи та провідні вчені НАН України беруть активну участь у діяльності Конституційної Асамблеї – спеціального допоміжного органу при Президентові України, утвореного для підготовки законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України. Зокрема, відповідно до Указу Президента України від 21.02.2011 № 224/2011 «Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї» Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України здійснював аналітичне супроводження діяльності Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї. Створена при Інституті група наукових консультантів з питань реформування Конституції України під керівництвом академіка НАН України Ю.С. Шемшученка підготувала проекти Концепції формування Конституційної Асамблеї та Положення про Конституційну Асамблею.

Згідно з Указом Президента України від 17.05.2012 № 328/2012 «Про Конституційну Асамблею» до складу Конституційної Асамблеї увійшли 25 авторитетних учених НАН України, в тому числі 15 академіків і членів-кореспондентів НАН України, які беруть участь у роботі відповідних комісій Конституційної Асамблеї з розробки пропозицій щодо внесення змін до Конституції України на основі узагальнення практики реалізації Основного Закону України.

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України спільно з Національною академією правових наук України, Національним інститутом стратегічних досліджень, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка здійснюють науково-консультативне забезпечення діяльності Конституційної Асамблеї. Національною бібліотекою України ім. В.І. Вернадського здійснюється науково-інформаційне забезпечення діяльності Асамблеї.

Теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації учених НАН України з проблем конституційного будівництва в Україні знайшли відображення у фундаментальних працях, зокрема: «Джерела конституційного права України» (академік НАН України Ю.С. Шемшученко, О.І. Ющик), «Конституції і конституційні акти України. Істрія і сучасність. (До 15-річчя Конституції України і 20-ї річниці незалежності України)» (академік НАН України Ю.С. Шемшученко), «Проблеми сучасного українського конституціоналізму» (за ред. академіка НАН України В.Я. Тація), «Конституція України. Науково-практичний коментар» (за ред. академіка НАН України В.Я. Тація), «Правовая система Украины: история, состояние и перспективы» у 5 т. (академік НАН України В.Я.Тацій, у співавт.), «Мала енциклопедія конституційного права» (за ред. Ю.Л. Бошицького).

Фахівцями НАН України підготовлено низку аналітичних матеріалів з проблем конституційної реформи для Конституційної Асамблеї; проведено наукові заходи за участю представників органів державної влади України, серед яких: круглий стіл «Конституційна Асамблея: питання статусу, порядку формування та діяльності» (21.02.2012), наукові конференції «Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці» (23.05.2013), «Сучасний конституціоналізм: актуальніпроблеми теорії та практики» (25.06.2013); розроблено пропозиції до проекту концепції внесення змін і доповнень до чинної Конституції України.

Досвід участі представників академічної науки в процесі конституційного реформування показує, що наукове забезпечення конституційно-правової модернізації має ґрунтуватися на засадах глибокого опанування теорії сучасного конституціоналізму, всебічного аналізу практики взаємодії України з міжнародними інституціями в питаннях конституційної реформи, творчого осягнення здобутків європейського правового і політичного простору, інтегруватися до якого прагне Україна. Це дозволить визначити оптимальні шляхи конституційного будівництва, які б органічно поєднували кращі зарубіжні напрацювання в цій галузі й усталені вітчизняні правові традиції.

Разом з тим потребує посилення координація творчої взаємодії Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з Національною академією правових наук України та Інститутом законодавства Верховної Ради України щодо вироблення узгоджених концептуальних підходів та прогнозів розвитку конституційного процесу в Україні, забезпечення його належної наукової обґрунтованості.

Президія НАН України постановляє:

1. Доповідь академіка НАН України Ю.С. Шемшученка «Засади конституційної реформи в Україні» взяти до відома.

2. Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (академік НАН України Ю.С.Шемшученко):

2.1. Спільно з іншими представниками НАН України в Конституційній Асамблеї взяти активну участь у підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України».

2.2. З метою забезпечення наукового осмислення актуальних проблем та перспектив розвитку вітчизняного конституціоналізму у взаємодії з Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України (академік НАН України Ю.А. Левенець), Інститутом економіко-правових досліджень НАН України (академік НАН України В.К. Мамутов), Інститутом законодавства Верховної Ради України (член-кореспондент НАН України О.Л. Копиленко), заінтересованими установами Національної академії правових наук України (академік НАН України В.Я. Тацій) здійснити протягом 2013 – 2014 років наукові дослідження за напрямами:

– теоретико-прикладні проблеми конституційної реформи в Україні в контексті європейських правових традицій;

– стан і перспективи розвитку конституційного законодавства України;

– політико-правові аспекти адміністративної та адміністративно-територіальної реформ в Україні.

2.3. Підготувати й опублікувати у 2013 році:

– колективну монографію «Проблеми теорії конституційного права України» (за ред. академіка НАН України Ю.С. Шемшученка);

– індивідуальні монографії «Суверенітет: проблеми теорії та практики (конституційно-правові аспекти)» (І.А. Куян), «Теоретико-правові основи введення закону в дію» (М.О.Теплюк);

– вибрані праці члена-кореспондента НАН України В.Ф. Погорілка (за ред. академіка НАН України Ю.С. Шемшученка);

– матеріали наукових конференцій «Сучасний конституціоналізм: актуальні проблеми теорії та практики» (за ред. академіка НАН України Ю.С. Шемшученка), «Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці» (за ред. члена-кореспондента НАПрН України Н.М. Оніщенко).

2.4. Провести у ІІ півріччі 2013 р. розширене засідання Вченої ради Інституту на тему: «Наукова спадщина члена-кореспондента НАН України В.Ф. Погорілка в контексті розвитку українського конституціоналізму (до 75-річчя від дня народження)».

3. Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського (В.І. Попик) забезпечити видання інформаційно-аналітичного бюлетеня «Конституційна Асамблея: політико-правові аспекти діяльності», його адресне поширення органам державної влади та управління, членам Конституційної Асамблеї, громадським організаціям, представникам науково-експертного середовища.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Відділення історії, філософії та права НАН України (академік НАН України О.С. Онищенко) та Науково-організаційний відділ Президії НАН України (член-кореспондент НАН України В.Л. Богданов).

26 червня 2013 року

http://idpnan.in.ua/provedeni_zahodi_2013.html

Щорічна науково-практична конференція «Свобода, рівність та гідність особи в правовій теорії та юридичній практиці» 2013 

Міжнародна науково-практична конференція «Сучасний конституціоналізм: актуальні проблеми теорії і практики (До 17-ї річниці Конституції України)» 2013

Міжнародна науково-практична конференція «Права людини в сучасному світі» (резолюція) 2013 

Указ Президента України №93/2013 Про відзначення 17-ї річниці Конституції України

Конституція Порядку (проект Анатолія Гриценка) 2009

Анатолій Гриценко презентував власну Конституцію Порядку

Проектом змін до Конституції України, що пропонується вашій увазі, передбачається внести зміни до 76 із 161 статті чинного Основного Закону. Найбільших змін потребує найслабша ланка — організація державної влади. Чому?

В країні треба невідкладно навести порядок. Демократичний порядок. Україна насправді ще не жила в умовах демократії. Нинішні хаос і безлад – це не демократія. Демократія – це закон і його суворе дотримання на користь людей, які є головним носієм демократії і влади.

Для наведення порядку потрібна сильна і ефективна влада. Сильна не каральними функціями, не «масками-шоу» та БТРами, а сильна розумом, здатна дивитися вперед не на крок, а на два-три-п’ять кроків, здатна приймати відповідальні рішення і домагатися їх реалізації. Сьогодні вертикаль влади перетворилася у горизонталь, яка лежить на підлозі.

Навіть коли влада, в окремих випадках, ухвалює розумні рішення, вони не виконуються самою ж владою, оскільки домінують інтереси бізнес-угруповань та вузько партійні підходи. Інтереси країни і мільйонів людей давно відійшли на десятий план.

Неефективна система влади, закріплена в чинній Конституції, зокрема змінами, внесеними наприкінці 2004 року. Її структурна нестійкість посилюється особистісними рисами людей, які обій-мають посади на найвищих щаблях влади. Йдеться про Президента, уряд, парламент, опозицію. Наслідком їхнього протистояння є критичне послаблення державної влади. Протягом кількох останніх років фактично крок за кроком іде її руйнація.

Так більше тривати не може! Ситуацію потрібно змінювати кардинально і системно. Виступаю за конституційну реформу, яка має налагодити ефективну взаємодію між гілками влади. Безглузді протистояння у владі повинні залишитися в минулому.

Маю своє бачення, як зробити державну владу ефективною і відповідальною, і відповідно – пропоную зміни до Конституції, які для цього треба внести.

Зауважу, ми говоримо не про державу та її конституцію взагалі, в теоретичному плані, а про державу Україна і про Конституцію України. А в Україні сьогодні глибока системна криза, абсолютно неефективна влада і глибока прірва недовіри між владою і суспільством. Отже, давайте сформулюємо головну мету. Якою я її бачу?

Перше: нам потрібно відновити керованість країни, а для цього – відновити зруйновану систему державної влади, усіх трьох її гілок і по всій вертикалі.

Друге: маємо відновити довіру до влади з боку громадян, суспільства в цілому, а для цього дії влади мають бути швидкими, розумними і результативними.

І третє: нам потрібно знайти правильний баланс, з одного боку, між рішучими діями і навіть певним авторитаризмом влади, а він необхідний для швидкого подолання кризи, з іншого – міцними демократичними засадами, що дають суспільству реальні механізми обрання влади, визначення її курсу, а також стримування влади від небезпечних дій, в тому числі шляхом відсторонення або припинення повноважень окремих інститутів влади.

Сьогодні лунає більше розмов про те, як обмежити недієздатну владу, як стримати її від помилок. Натомість, мало говорять про те, як зробити владу ефективною. Створюючи автомобіль, ми більше дбаємо про його гальма, аніж про двигун і ходову частину.

Але ж авто має їздити, це його головна функція, хто б не сів за кермо. На жаль, не всім удається відокремити персоніфіковані, особистісні фактори сьогоднішнього дня від системних рішень на тривалу перспективу.

Дійсно непопулярний у суспільстві і неефективний Президент, який до того ж порушує Конституцію і закони, блокує рішення Уряду і закони, схвалені парламентом. Усе це об’єктивно підштовхує до конституційних змін, спрямованих на обмеження повноважень Президента. Але ж не лише чинного Президента, а взагалі Президента – як глави держави, як голови Ради національної безпеки і оборони, як Верховного головнокомандувача…

Існує велика спокуса радикально обмежити владу Президента і сконцентрувати її у руках Кабінету Міністрів чи Прем’єр-міністра. Або навіть піти далі і замість всенародних виборів обирати Президента у Верховній Раді. Вважаю, що цього не можна допустити.

На мою думку, за ситуацію в країні має нести відповідальність одна людина. Так само переконаний, що на нинішньому етапі найбільш ефективне рішення – це всенародно обраний Президент, який є главою держави і керівником виконавчої влади, який формує і сам очолює Кабінет Міністрів.

Президент заступає на посаду і вже на другий день своїм указом оголошує склад уряду. Без коаліції. Без коаліційних угод. Без кількох місяців переговорів і балаканини.

На другий день уряд на чолі з Президентом працює. Уряд не на півроку або рік, а на весь період діяльності Президента. Очевидно, що певні кадрові зміни можуть бути, але уряд в цілому працюватиме на тривалу перспективу.

Програму уряду не треба затверджувати у Верховній Раді, це буде програма, з якою Президент ішов на вибори і переміг. А значить, її підтримало суспільство.

Це буде уряд Президента і на чолі з Президентом. Якщо уряд працюватиме неефективно, то негатив іде на Президента. Він не зможе «випускати пару», змінюючи час від часу прем’єрів і залишаючись при цьому на своєму посту.

Ні і ще раз ні! Пряма і особиста відповідальність Президента!

І головне: в Україні буде один уряд, а не три, як маємо сьогодні: один на вул.Грушевського (Кабмін), інший на вул.Банковій (Секретаріат Президента) і ще один на вул.Командарма Каменєва (апарат РНБО).

Президент як голова уряду працюватиме в одній будівлі, наприклад, на вул.Грушевського, а на звільнених двох територіях можна розмістити інші державні інституції або передати їх громаді міста Києва.

Оскільки уряд очолює і формує Президент, з Конституції вилучаються норми про парламентську коаліцію, про формування і відставку уряду парламентом.

Президент матиме сильну владу для реалізації підтриманої народом програми, але – щоб не було спокуси узурпувати владу, в зміни до Конституції пропонується закласти надійну систему стримувань і противаг.

Перше – обмежити недоторканність Президента, поставивши його в один ряд із народними депутатами і суддями. Недоторканість Президента по суті скасовується, натомість пропонується особливий порядок притягнення його до відповідальності.

Друге – впровадити дієвий механізм відсторонення Президента від посади в порядку імпічменту. Спрощуються порядок утворення парламентських слідчих комісій, а також сама процедура імпічменту: відміняються спеціальні прокурор і слідчий, перевірка справи Конституційним Судом. Рішення про усунення Президента з поста прийматиметься не 3/4 як зараз, а 2/3 від конституційного складу парламенту.

Третє – надати Верховній Раді право простою більшістю у 226 голосів, без будь-яких тимчасових слідчих комісій, оголошувати референдум щодо недовіри Президентові. Чому так? Бо парламент віддзеркалює настрої у суспільстві, і якщо Президент і його уряд ведуть країну не туди, то суспільство отримає реальний механізм відсторонення такого Президента. Саме для цього парламенту пропонується надати право негайного проведення референдуму недовіри Президенту.

Але так само і Президенту треба дати право оголошувати референдум недовіри Верховній Раді в разі, якщо парламент не підтримує законодавчі ініціативи Президента і тим самим не дає змоги його уряду реалізувати підтриману народом програму.

Референдум – це важливий інструмент прямої народної демократії, його не можна дискредитувати частим використанням. Щоб ні парламент, ні Президент не бавилися з народом, у змінах до Конституції передбачені два механізми:

перший – ініціювати референдум недовіри можна лише один раз за період каденції, відповідно Президента або парламенту,

другий – механізм подвійної відповідальності. А простіше – принцип бумеранга: незалежно від того, хто оголошує референдум недовіри, до бюлетеню включатимуться два питання: Чи довіряєте ви Президентові? Чи довіряєте ви Верховній Раді? Це охолодить гарячі голови.

Якщо депутати захочуть скинути Президента з політичних міркувань, але результати роботи уряду позитивно сприймаються населенням, то у випадку оголошення Радою референдуму недовіри Президентові наслідком стануть … дострокові вибори Верховної Ради.

І навпаки: якщо неефективний, як голова уряду, Президент спробує через референдум спровокувати дострокові вибори парламенту, то народ на референдумі скаже «ні» главі держави, і той втратить посаду.

Якщо ж люди висловлять недовіру і Президенту, і парламенту, значить відбудеться повне «перезавантаження» влади. А як інакше? До речі, якби такий референдум провести сьогодні, то, думаю, суспільство висловило б недовіру і Президентові, і Верховній Раді. І є за що!

Розумію, що пропонуючи сильну президентську модель, наражаюся на шалену критику. Бо всі бачать перед собою неефективного Ющенка і пізнього Кучму. Але бажано, щоб той, хто почне критикувати, зробив паузу, загнув п’ять пальців і розгинав їх потихеньку, дивлячись навколо.

Що відбувається у країні? Як низько ми впали, і це ще не дно! Як часто проводяться вибори, як довго формується коаліція, як неефективно вона працює і як швидко розпадається? Скільки урядів змінилося в Україні за 17 років? Чи може уряд, міністр реалізувати якусь стратегію, навіть якщо він її має в голові, але знає, що через півроку «з речами на вихід»?

Якщо ідея Президента на чолі уряду сприймається, але хтось вважає, що стримувань і противаг недостатньо, прошу звернути увагу на інші кроки в цьому напрямі, що містяться у проекті.

Строк повноважень Президента скорочується до чотирьох років; починаючи з наступного скликання, строк повноважень депутатів також скорочується до чотирьох років.

Зменшується квота Президента при формуванні складу Ради Національного банку, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, інших національних регуляторів. Зараз Президент і парламент мають однакові квоти, а пропонується: 2/3 — Верховна Рада, 1/3 — Президент.

Послів, глав закордонних представництв, вище командування Збройних Сил та інших військових формувань Президент призначатиме з урахуванням рішення профільного парламентського комітету.

Чітко розмежовуються повноваження Президента: (а) як глави держави; (б) в системі виконавчої влади – як голови уряду; (в) у сфері національної безпеки – як голови Ради національної безпеки; (г) з питань оборони – як Верховного головнокомандувача Збройних Сил.

Приверну увагу до запропонованої нової назви конституційного органу – Рада національної безпеки України, замість нинішньої Ради національної безпеки і оборони України. Вважаю це логічним і правильним, оскільки оборона держави – хоч і дуже важливе, але все ж, лише одне із завдань у сфері воєнної безпеки (є й інші завдання, наприклад, протидія тероризму, боротьба з незаконними збройними формуваннями тощо). Водночас воєнна безпека є складовою національної безпеки, поряд з економічною, політичною, соціальною, інформаційною та ін.

Згідно з проектом Рада національної безпеки України прийматиме рішення виключно в межах повноважень Президента, адже рішення Ради вводяться в дію його указами.

Вилучається положення про Президента як «гаранта додержання Конституції», яке створює враження, ніби Президент стоїть над Конституцією, тоді як він — під нею і має діяти лише в межах повноважень, наданих йому Конституцією.

І ще одна важлива річ – пропоную припинити невгамовну «законотворчість» виконавчої влади, від чого потерпають усі, а найбільше — підприємства та підприємці. Згідно з проектом Кабінет Міністрів і міністерства видаватимуть нормативно-правові акти тільки у випадках, передбачених законодавством.

На мій погляд, запобіжників проти узурпації влади сильним Президентом передбачено достатньо. Але повторюю: якщо думати лише над стримуваннями і обмеженнями Президента, тоді про ефективність влади треба забути. Крім надійних гальм нашій державній машині вкрай потрібен сильний двигун і швидка ходова частина.

Проектом пропонується також змінити порядок притягнення парламентарів до кримінальної відповідальності: депутатська недоторканість скасовується і кримінальна справа буде порушуватися без згоди Верховної Ради.

Верховна Рада матиме право на саморозпуск, але пропонується – щоб не менш як 2/3 від її конституційного складу.

Проект передбачає запровадження в Україні повноцінного місцевого самоврядування. Адже ефективною влада має бути не лише на центральному рівні, а і на місцях. Переконаний, потрібно посилити засади місцевого самоврядування, а для цього – передбачити виконавчі органи, утворені місцевими Радами, з повноваженнями, бюджетом і відповідальністю за розвиток територій і громад.

Місцеві державні адміністрації, з їх нинішнім статусом і повноваженнями, треба ліквідувати. Центральний уряд повинен мати у регіонах орган, який би координував діяльність регіональних підрозділів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, забезпечував виконання загальнодержавних програм і завдань.

У проекті передбачено, що після наступних місцевих виборів:

(а) будуть утворені виконкоми обласних і районних Рад;

(б) районні держадміністрації скасовуються, а функції обласних – зміняться з нинішніх, переважно командних на координуючі та контрольні;

(в) внутрішній поділ сіл, селищ, міст і організація управління ними будуть віднесені до повноважень їхніх Рад;

(г) будь-які населені пункти (села, селища, міста) зможуть об’єднуватися в одну територіальну громаду; зараз – можуть тільки села.

Проект містить важливі положення, спрямовані на захист прав людини.

Запроваджується мінімальна погодинна заробітна плата, яка при повній зайнятості особи не може бути нижчою за прожитковий мінімум. Це — захист найманих працівників, зокрема, працюючих неповний робочий день.

Кожному акціонеру, власнику паю, інших корпоративних прав буде щорічно виплачуватися його частина прибутку.

Законом буде визначатися гарантований перелік безоплатних медичних послуг у державних і комунальних закладах охорони здоров’я.

Строк утримання людей під вартою без рішення суду скоротиться з 72 до 48 годин.

Особа вважатиметься невинуватою у вчиненні злочину, доки обвинувальний вирок суду не набуде законної сили.

Передбачається правовий захист свідка, процесуальні дії за його участю будуть проводитися із захисником.

Крім того, законопроект виправляє ряд невідповідностей і суперечностей у тексті чинної Конституції, що перешкоджає її застосуванню у повному обсязі.

Окремо висловлю свою позицію щодо іншого, альтернативного, так званого «канцлерського» варіанту посилення влади – з сильним прем’єром і слабким Президентом. У травні 2008 року такий варіант обговорювався і був навіть напрацьований проект змін до Конституції.

В принципі, цей проект також може розглядатися як варіант підвищення ефективності системи влади. Але, переконаний, він – гірший, ніж запропонований мною, і дуже далекий від демократії.

По-перше, тому що «канцлера» призначатиме Верховна Рада, а не обиратиме народ України.

По-друге, щоб уникнути довгих коаліціад, автори «канцлерського» проекту пропонують мало демократичну річ – парламентські вибори у два тури, щоб партія-переможець врешті-решт отримала 226 голосів. Тобто понад 50% мандатів, навіть якщо насправді, і це засвідчив перший тур виборів, партію підтримували, наприклад, лише 15% або 20% виборців.

По-третє, щоб утримати коаліцію у 226 голосів, пропонують абсолютно недемократичний механізм – імперативний мандат, який позбавляє депутата права думати і голосувати по совісті.

По-четверте, при такому варіанті, навіть за умови обмеження повноважень Президента, в Україні все одно залишаться три уряди – Кабінет Міністрів, апарат РНБО і Секретаріат Президента. І конфлікти між ними продовжуватимуться.

Переконаний, сильна президентська влада, для якої не потрібно впроваджувати подібні недемократичні механізми під час виборів до парламенту і в самому парламенті, – це більш чесно і відповідально.

І на завершення. Коли я публічно озвучив цю ідею і першим виклав її основні положення у вересні 2008 року, то прекрасно розумів, що таку позицію більшість політичних сил сьогодні не сприймуть. Але це сьогодні. Після сумного і невиразного сьогодні буде завтра і післязавтра. І воно має бути іншим – яскравим, оптимістичним і безпечним.

Примітно, що пройшов досить короткий час і цю ідею публічно підтримали представники різних політичних партій, як у Верховній Раді (Володимир Литвин, Сергій Гриневецький, Ігор Кріль, Володимир Яворівський), так і поза межами парламенту – Станіслав Ніколаєнко, Олег Тягнибок та ін. Спілкування з депутатами із різних фракцій показує, що багато з них підтримали б цей проект конституційних змін. Але очевидно, що треба провести внутрішні партійні дискусії.

Що ж, будемо переконувати одне одного. Тим більше, що ситуація в державі і настрої у суспільстві з кожним новим днем додають аргументів і вказують на корисність і правильність такого рішення.

Повний текст запропонованих змін у форматі DOC

3 лютого 2009 р.

З повагою, Анатолій Гриценко,

голова парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони, голова Всеукраїнської громадської організації «Громадянська позиція»

//www.grytsenko.com.ua/parlament-activity/view-anatoliy-hrytsenko-prezentuvav-vlasnu-konstytutsiju-porjadku.html

//www.facebook.com/photo.php?fbid=358467870845882&set=pu.306609229365080&type=1&theater

//www.volynnews.com/news/analytic/page-4/

Анатолій Гриценко: Я за сильного Президента, який би очолював уряд

Коаліція БЮТ і Партії Регіонів – це політичний «бульдозер»... Я переконаний, що у Президента мають бути повноваження сильніші, ніж він має сьогодні... Інтерв`ю

Анатолій Гриценко, колись керівник найпотужнішої аналітичної структури – Центру Разумкова, один з творців перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах, екс-міністр оборони, перший з міністрів, хто здобув славу реформатора армії, член п’ятірки НУ-НС на дострокових парламентських виборах, особа, чиє непризначення на посаду міністра оборони стало несподіванкою і викликало нерозуміння серед політиків, експертів, журналістів і загалом у суспільстві.

Зараз народний депутат України Анатолій Гриценко очолює парламентський комітет з питань національної безпеки і оборони.

Анатолій Гриценко відповів на запитання УНІАН і, як він сам передбачає, нариваючись на шалену критику, тим не менше, заявив досить нестандартні оцінки і шляхи виходу з кризи...

КОАЛІЦІЯ БЮТ І ПАРТІЇ РЕГІОНІВ – ЦЕ «БУЛЬДОЗЕР»...

Анатолію Степановичу, які загрози несе коаліція БЮТ і Партії Регіонів, якщо така відбудеться?

На мій погляд, коаліція у складі двох найчисельніших фракцій, БЮТ і Партії Регіонів, – це політичний «бульдозер». З одного боку, це унікальна, небачена раніше можливість, а з іншого – це загроза для країни. Чому можливість? Бо за нинішніх умов, коли зруйнована і дискредитована система державної влади, коли перед Україною постали дуже серйозні виклики і загрози, нам вкрай потрібні швидкі, рішучі і ефективні дії – по відновленню керованості держави і консолідації суспільства. Цей «бульдозер» міг би розчистити завали, реалізувати пакет антикризових заходів, стабілізувати ситуацію. І тим самим створити підґрунтя для наступного етапу – проведення системних реформ, можливо, вже іншим складом парламенту, іншим урядом і з іншим президентом.

А чому загроза?

А тому, що безконтрольна сила є дуже небезпечною, особливо при слабкій опозиції і слабкому громадянському суспільстві. Маючи можливість приймати будь-які рішення, цей «бульдозер» може знищити і ті живі паростки в законодавстві і в системі державної влади, які працюють більш-менш ефективно. Може ще більше розбалансувати і державну машину, і економіку України. Особливо, якщо таку потужну коаліцію, як маятник, занесе на поле повноважень Президента, інших гілок державної влади. І якщо коаліція прийматиме рішення, виходячи не з потреб держави і суспільства, а переважно з політичних міркувань, у піку Президентові. Така тенденція помітна вже сьогодні, і причини також зрозумілі. Бо, з одного боку, сам Президент постійно порушує Конституцію і закони, а з іншого – надто конфліктною є історія особистих стосунків лідерів БЮТ і Партії Регіонів з Президентом.

І який тоді висновок?

Сьогодні важко сказати, чого у коаліції БЮТ і Партії Регіонів було б більше – позитивного чи негативного. Але якщо розглядати таку коаліцію і можливі результати її діяльності системно, то очевидно, що така система нестійка. Виходячи зі своєї базової освіти і наукової діяльності в галузі систем управління, можу сказати напевно: система без надійного зворотного зв’язку, без стримувань і противаг, може швидко розбалансуватися і піти «врознос». Це не емоційна оцінка Анатолія Гриценка, це – технічний термін з теорії управління.

Подивіться, коаліція БЮТ і Партії Регіонів – це ж не просто більшість, яка може приймати будь-які закони і призначати або звільняти з посад кого завгодно. Це ще й конституційна більшість, яка може подолати вето Президента, змінити Конституцію, створити або ліквідувати будь-який державний орган. Але й це ще не все. Така коаліція може відсторонити від посади Президента, через процедуру імпічменту. Втримати таку потужну політичну силу в певних рамках дуже важко, вона може «вийти з берегів» і створити загрозу демократичному розвитку країни.

Але водночас очевидно, що не з усіх питань у такій коаліції буде консенсус. Бо якби президентські вибори були через чотири-п’ять років, тоді можна було б говорити про можливість тривалої консолідації і відповідних системних дій на перспективу. Але президентська кампанія, фактично, вже розпочалася, а кожна з двох фракцій – і БЮТ, і Партія Регіонів – має свого кандидата, і не збирається поступатися на користь іншої політичної сили. Тому про стратегічну перспективу не думає ніхто, хіба що про зміни до Конституції і про зміну виборчої системи. Іде дискусія, хто який портфель отримає в Раді і в Уряді, хто яку сферу контролюватиме. І, на жаль, немає дискусії, а заради чого і для реалізації якої стратегії розвитку України може бути створена така коаліція.

Канцлерська модель державного устрою, яку нам пропонує Юлія Володимирівна, і про яку вона нібито вже домовилась із Віктором Федоровичем. По-вашому це рішення відповідальне, а спосіб його прийняття прийнятний?

Давайте зачекаємо, бо у Верховній Раді ще немає проекту конституційних змін від фракції БЮТ, так само як не досягнуто і остаточних домовленостей між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко. Коли законопроект внесуть, я дам йому оцінку.

ВСІ БАЧАТЬ ПЕРЕД СОБОЮ НЕЕФЕКТИВНОГО ЮЩЕНКА І ПІЗНЬОГО КУЧМУ

Добре, зачекаємо. Але це питання дуже важливе, і тоді я поставлю його по-іншому: Анатолій Гриценко має власну позицію, як саме треба змінювати Конституцію?

Я маю свою думку, як зробити державну владу ефективною і відповідальною, і які зміни до Конституції для цього треба внести. Спробую їх викласти, але, вибачте, відповідь не буде короткою.

Ми говоримо не про державу і її конституцію взагалі, в теоретичному плані, а про державу Україна і про Конституцію України. А в Україні сьогодні глибока системна криза, абсолютно неефективна влада і глибока прірва недовіри між владою і суспільством. Отже, давайте сформулюємо головну мету. Якою я її бачу? Нам потрібно, по-перше, відновити керованість країни, а для цього – відновити зруйновану систему державної влади, усіх трьох її гілок і по всій вертикалі. По-друге, нам потрібно відновити довіру до влади з боку громадян, суспільства в цілому, а для цього дії влади мають бути швидкими, розумними і результативними. І третє: нам потрібно знайти баланс між певним авторитаризмом влади (а він необхідний для швидкого подолання кризи) і міцними демократичними засадами, які дають суспільству реальні механізми обрання влади, визначення її курсу, а також стримування влади від небезпечних дій, в тому числі шляхом припинення повноважень.

Сьогодні у нас більше розмов, як обмежити недієздатну владу, як стримати її від помилок, і дуже мало говорять про те, як зробити владу ефективною. Створюючи автомобіль, ми більше дбаємо про його гальма, аніж про двигун і ходову частину. Але ж авто має їздити, це його головна функція. Хто б не сів за кермо. На жаль, не вдається відділити персоніфіковані, особистісні фактори сьогоднішнього дня від системних рішень на тривалу перспективу. Дійсно непопулярний у суспільстві і неефективний Президент, який до того ж порушує Конституцію і закони, блокує рішення Уряду і закони, схвалені парламентом, - усе це об’єктивно підштовхує до прийняття законів і конституційних змін, спрямованих на обмеження повноважень Президента. Але ж – не лише Президента Ющенка, а Президента як глави держави, як голови Ради національної безпеки і оборони, як Верховного головнокомандувача… Є велика спокуса радикально обмежити владу Президента і сконцентрувати її в руках Кабінету міністрів чи прем’єр-міністра. Або навіть піти далі і замість всенародних виборів обирати Президента у Верховній Раді. І це не просто спокуса, такі зміни можуть бути практично впроваджені, якщо їх підтримають БЮТ і Партія Регіонів. От тоді «бульдозер» наламає дров…

То який же вихід Ви пропонуєте?

Я переконаний, що Президента має обирати не парламент, а виключно народ України на загальних виборах. Так само переконаний, що у Президента України мають бути сильні повноваження. Навіть сильніші, ніж він має сьогодні. Бо інакше не зможемо подолати кризу і вивести Україну на якісно новий рівень розвитку.

Я розумію, що сьогодні таку позицію більшість політичних сил з першого разу не сприймуть. І дійсно, говорити про посилення влади Президента сьогодні, при слабкому і конфліктному Президентові, якого не підтримує переважна більшість громадян, – це нариватися на шалену критику. Але це сьогодні. Після сумного і невиразного сьогодні буде завтра і післязавтра. І воно має бути іншим – яскравим, оптимістичним і безпечним. На мій погляд, ефективним шляхом відновлення керованості держави і вирішення питань, які турбують 46,2 млн. громадян України було би впровадження моделі президентської влади.

???

Як це дивно не звучить зараз, коли всі намагаються обмежити повноваження Президента, маючи на увазі Ющенка. Так, повторюю, саме президентська модель, де Президент має бути головою уряду. Президента обирають громадяни на всенародних виборах. Він заступає на посаду, і вже на другий день своїм указом оголошує склад уряду. Без коаліції. Без коаліційних угод. Без кількох місяців переговорів і балаканини. На другий день уряд на чолі з Президентом працює. Уряд не на півроку або рік, а на весь період діяльності Президента. Очевидно, що певні кадрові зміни можуть бути, але уряд в цілому працюватиме на тривалу перспективу. Програму уряду не треба затверджувати у Раді, це буде програма, з якою Президент ішов на вибори і переміг. Це буде уряд Президента і на чолі з Президентом. Якщо уряд працюватиме неефективно, то негатив йде на Президента. Він не зможе «випускати пару», як це було при Президентові Кучмі, змінюючи час від часу прем’єрів і залишаючись при цьому на своєму посту. Ні! Пряма і особиста відповідальність Президента!

І головне: в Україні буде один уряд, а не три, як маємо сьогодні: один на Грушевського (Кабмін), інший на Банковій (секретаріат Президента), і ще один на вулиці Командарма Каменєва (апарат РНБО). Президент, як голова уряду, працюватиме в одній будівлі, наприклад, на Грушевського, а на звільнених двох територіях можна розмістити інші державні інституції, або передати їх громаді міста Києва.

Президент матиме сильну владу для реалізації підтриманої народом програми, але – щоб не було спокуси узурпувати владу, як ми це бачили і бачимо, в зміни до Конституції треба закласти систему стримувань і противаг. Перше – обмежити недоторканність Президента, поставивши його під час визначення цих обмежень в один ряд із народними депутатами і суддями. Друге – спростити процедуру відсторонення Президента від посади в порядку імпічменту, а саме – приймати рішення про імпічмент двома третинами, а не трьома чвертями парламенту, як передбачено сьогодні. Третє – надати Верховній Раді право простою більшістю у 226 голосів, без будь-яких тимчасових слідчих комісій, оголошувати референдум щодо недовіри Президентові. Чому так? Бо парламент віддзеркалює настрої у суспільстві, і якщо Президент і його уряд ведуть країну не туди, то суспільство отримає реальний механізм відсторонення такого Президента. Саме для цього парламенту надається право негайного проведення референдуму недовіри. Але – так само, і Президенту треба дати право оголошувати референдум недовіри Верховній Раді в разі, якщо парламент не підтримує законодавчі ініціативи Президента і тим самим не дає змоги його уряду реалізувати підтриману народом програму.

Референдуми тоді будуть щопівроку...

Не будуть, поясню чому. Референдум – це важливий інструмент прямої народної демократії, його не можна дискредитувати частим використанням. Щоб ні парламент, ні Президент не бавилися з народом, у Конституції треба передбачити два механізми: перший – ініціювати референдум недовіри можна лише один раз за період каденції, відповідно Президента або парламенту, другий – механізм подвійної відповідальності. А простіше – принцип бумеранга: незалежно від того, хто оголошує референдум недовіри, до бюлетеню включати два питання: Чи довіряєте ви Президентові? Чи довіряєте ви Верховній Раді? Це охолодить гарячі голови. Якщо депутати захочуть скинути Президента з політичних міркувань, але результати роботи уряду позитивно сприймаються населенням, то у випадку оголошення Радою референдуму недовіри Президентові наслідком стануть …дострокові вибори Верховної Ради. І навпаки: якщо неефективний, як голова Уряду, Президент спробує через референдум спровокувати дострокові вибори парламенту, то народ на референдумі скаже «ні» главі державі, і той втратить посаду. Якщо ж люди висловлять недовіру і Президенту, і парламенту, значить буде повне «перезавантаження» влади. А як інакше? До речі, якби такий референдум провести сьогодні, то, думаю, суспільство висловило б недовіру і Президентові, і Верховній Раді. І є за що.

А місцева влада залишиться без змін?

Зміни до Конституції мають докорінно реформувати владу на місцях. Переконаний, маємо посилити засади місцевого самоврядування, передбачити виконавчі органи, утворені місцевими Радами, і з повноваженнями, і з бюджетом, і з відповідальністю за розвиток територій і громад. Місцеві державні адміністрації, з їх нинішнім статусом і повноваженнями, треба ліквідувати. Центральний уряд повинен мати у регіонах орган, який би координував діяльність регіональних підрозділів різних міністерств, забезпечував виконання загальнодержавних програм і завдань, наприклад, оборонного та іншого характеру. Але не більше. І як його назвуть – представником Президента, уряду чи префектом, не має принципового значення.

Думаю, Ваші пропозиції щодо посилення самоврядування сприймуть, а от щодо сильної президентської влади…

Розумію, що пропонуючи сильну президентську модель, я наражаюся на шалену критику. Бо всі бачать перед собою неефективного Ющенка і пізнього Кучму. Але бажано, щоб той, хто почне критикувати, зробив паузу, загнув п’ять пальців і розгинав їх потихеньку, дивлячись навколо. Що відбувається у країні? Як низько ми впали і це ще не дно! Як часто проводяться вибори, як довго формується коаліція, як неефективно вона працює і як швидко розпадається? Скільки урядів змінилося за 17 років? Чи може уряд, міністр реалізувати якусь стратегію, навіть якщо він її має в голові, але знає, що через півроку «з речами на вихід»?

Якщо ідея Президента на чолі уряду сприймається, але для когось недостатньо стримувань і противаг, тоді я пропоную ще один крок – давайте скоротимо термін перебування Президента на посаді, з нинішніх п’яти до чотирьох років. Головне – треба зрозуміти необхідність сильної і ефективної влади. А над стримуваннями можна працювати, зокрема в напрямі посилення парламентського контролю за діяльністю Генеральної прокуратури, СБУ і МВС. Але повторюю: якщо думати лише над стримуваннями і обмеженнями Президента, тоді про ефективність влади треба забути. Крім надійних гальм нашій державній машині потрібен двигун і швидка ходова частина.

Ви раніше питали про «канцлерський» варіант, з сильним прем’єром і слабким Президентом. У травні такий варіант обговорювався. Він також має право на існування, але він слабкіший і далекий від демократії. По-перше, тому що «канцлера» призначатиме Верховна Рада, а не обиратиме народ України. По-друге, щоб не було довгих коаліціад, тоді пропонували мало демократичну річ – вибори у два тури, щоб партія-переможець відразу отримала 226 голосів (тобто понад 50%, навіть якщо насправді її підтримують лише 20 або 25%). По-третє, щоб утримати коаліцію у 226 голосів, пропонували абсолютно недемократичний механізм – імперативний мандат, який позбавляє депутата права думати і голосувати по совісті. Мені видається, що сильна президентська влада, для якої непотрібно впроваджувати подібні недемократичні механізми під час виборів до парламенту і в самому парламенті, – це більш чесно і відповідально.

Далі буде...

Розмовляла Лана Самохвалова, 22.09.2008

//www.unian.ua/news/274225-anatoliy-gritsenko-ya-za-silnogo-prezidenta-yakiy-bi-ocholyuvav-uryad.html

26.03.2012 Виктор Медведчук. Нам необходима новая конституция, новая политическая система 

28.01.2011 Юлія Тимошенко. Вираз «НОВА КОНСТИТУЦІЯ» має бути вказаний лише великими літерами 

27.08.2010 Юлія Тимошенко. Чому я кажу про нову Конституцію? 

26.06.2009 Виктор Ющенко. Новая Конституция Украины - это наш общий шаг в будущее! 

23.08.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

01.03.2008 Евгений Захаров. Новая Конституция - hie et nunc! 

05.08.2007 Юрій Луценко. Конституційна асамблея і всенародний референдум мають припинити хаос і двовладдя в країні 

30.06.2007 Віктор Янукович. Свобода, злагода, компроміс, або Яка Конституція потрібна Україні 

30.06.2007 Юлия Тимошенко. Новая Конституция Украины: от паритета силы к приоритету прав 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.06.2007 Сергій Рахманін. Здоровенька была, Конституция! 

23.06.2007 Фішка Конституції «від Луценка» - право голосувати з 16 років 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

11.10.2006 Юлія Тимошенко. Країні потрібна нова Конституція

Конституція Автономної Республіки Крим. Закон України Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим (герб, прапор, гімн) 1998

Верховна Рада України;

Закон, Конституція від 23.12.1998 № 350-XIV
Документ 350-14, чинний, остання версія -

Визнання неконституційними окремих положень

від 17.12.2009, підстава v033p710-09

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про затвердження Конституції

Автономної Республіки Крим

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 5-6, ст. 43)

{Офіційне тлумачення Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 1-рп/2003 (v001p710-03) від 16.01.2003}

{Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 17-рп/2008 (v017p710-08) від 18.09.2008}

{Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1167-VI (1167-17) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 31, ст.460 - щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 33-рп/2009 (v033p710-09) від 17.12.2009 }

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Конституцію Автономної Республіки Крим (rb239k002-98), прийняту на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 року.

(Положення статті 1 відповідають Конституції України (254к/96-ВР ) згідно з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп/2003 (v001p710-03) від 16.01.2003)

2. Конституція Автономної Республіки Крим набирає чинності одночасно з набранням чинності цим Законом.

(Положення статті 2 відповідають Конституції України (254к/96-ВР ) згідно з Рішенням Конституційного Суду N 1-рп/2003 (v001p710-03) від 16.01.2003)

3. Встановити, що зміни до Конституції Автономної Республіки Крим приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим і затверджуються Законом України.

4. Вважати таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про Конституцію Автономної Республіки Крим" (117/96-ВР) від 4 квітня 1996 року.

5. Цей Закон підлягає опублікуванню в офіційних виданнях Верховної Ради України разом з текстом затвердженої Верховною Радою України Конституції Автономної Республіки Крим і набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 23 грудня 1998 року

N 350-XIV

КОНСТИТУЦІЯ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Прийнята на другій сесії

Верховної Ради Автономної Республіки Крим

21 жовтня 1998 року

Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), Закону України від 10 лютого 1998 року "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" (90/98-ВР) і керуючись інтересами кримчан

ПРИЙМАЄ

цю

КОНСТИТУЦІЮ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ СТАТУСУ ТА ПОВНОВАЖЕНЬ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, ПРИНЦИПИ І ГАРАНТІЇ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Стаття 1. Статус Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим

1. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Автономна Республіка Крим здійснює також повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

2. Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України і законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим і здійснює представницькі, нормотворчі, контрольні функції та повноваження в межах своєї компетенції.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим є виконавчим органом Автономної Республіки Крим і здійснює виконавчі функції та повноваження в межах своєї компетенції.

4. Організація і діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим грунтуються на поділі повноважень між ними; підконтрольності, підзвітності і відповідальності перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим як представницьким органом, що обирається безпосередньо громадянами, органів, що утворюються або формуються нею, посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Стаття 2. Правові основи і гарантії статусу і повноважень Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим

1. Правовою основою статусу і повноважень Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим є Конституція України, закони України, Конституція Автономної Республіки Крим.

2. У разі протиріччя положень нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим Конституції України, законам України діють положення Конституції України, законів України.

{Статтю 3 визнано конституційною згідно із Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2008 (v017p710-08) від 18.09.2008}

Стаття 3. Основні принципи і гарантії Автономної Республіки Крим

1. Основними принципами Автономної Республіки Крим є:

народовладдя;

верховенство права;

конституційність;

дотримання та забезпечення прав і свобод людини та громадянина;

законність;

виборність;

колегіальність;

гласність;

поєднання інтересів Автономної Республіки Крим і загальнодержавних інтересів України.

2. Основними гарантіями Автономної Республіки Крим є:

правова, організаційна, фінансова, майнова, ресурсна самостійність у межах, встановлених Конституцією України, що забезпечує здійснення повноважень Автономної Республіки Крим;

врахування особливостей Автономної Республіки Крим, передбачених Конституцією України, органами державної влади України при прийнятті рішень, які стосуються Автономної Республіки Крим;

державні гарантії статусу і повноважень, права власності Автономної Республіки Крим;

судовий захист статусу і повноважень Автономної Республіки Крим.

Стаття 4. Конституція Автономної Республіки Крим, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим

1. Конституція Автономної Республіки Крим приймається на основі і відповідно до Конституції України.

2. Конституція Автономної Республіки Крим, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим публікуються державною мовою, а також російською і кримськотатарською мовами.

3. Норми Конституції Автономної Республіки Крим мають пряму дію.

4. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим або їх положення, які суперечать Конституції Автономної Республіки Крим, не мають юридичної сили.

Такі акти можуть бути оскаржені в суд особами, права та інтереси яких порушено, та визнані судом недійсними, якщо інше не встановлено законом України.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим мають право скасувати свої акти цілком або частково.

5. Нормативно-правові акти, що стосуються прав та свобод людини і громадянина, встановлюють їх обов'язки, набирають чинності після обнародування їх в установленому порядку.

6. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим є обов'язковими для виконання на території Автономної Республіки Крим.

Стаття 5. Контроль держави за відповідністю Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим Конституції України і законам України

1. Вирішення питань про відповідність Конституції Автономної Республіки Крим, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України здійснюється відповідно до Конституції України Конституційним Судом України.

2. З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

3. Акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим скасовуються Президентом України.

4. В Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України.

5. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади здійснюють свої повноваження щодо Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, республіканських органів Автономної Республіки Крим на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Стаття 6. Форми участі громадян у вирішенні питань, віднесених до компетенції Автономної Республіки Крим

1. Громадяни України, які постійно проживають в Автономній Республіці Крим, вільно беруть участь у вирішенні питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим, як безпосередньо шляхом виборів і референдумів, так і через органи влади Автономної Республіки Крим.

2. В Автономній Республіці Крим може проводитися незалежна наукова, творча і громадська експертиза, яка здійснюється фахівцями відповідних галузей знань під час підготовки і прийняття рішень з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим.

3. Громадяни вільно реалізують право надсилати особисті або колективні (включаючи об'єднання громадян) звернення до органів влади Автономної Республіки Крим, установ, організацій і посадових осіб з питань, віднесених до їх компетенції, і в установленому законом порядку одержують від них відповіді, а також достовірну інформацію з питань, які зачіпають їхні права і законні інтереси.

4. Громадяни безперешкодно реалізують право оскарження в суді актів і дій чи бездіяльності органів влади Автономної Республіки Крим, установ, організацій, посадових осіб, які порушують їхні права.

5. Ніхто не має права набувати або використовувати владні повноваження на порушення Конституції України, законів України, Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

6. Кожен громадянин, іноземці і особи без громадянства, які проживають в Автономній Республіці Крим, несуть відповідальність за порушення Конституції України, законів України, Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим у порядку, встановленому законами України.

Глава 2. ТЕРИТОРІЯ, СИМВОЛИ І СТОЛИЦЯ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Стаття 7. Територія Автономної Республіки Крим

1. Територія Автономної Республіки Крим визначається межами, які існували на 20 січня 1991 року - день проведення референдуму та на день набуття чинності Законом України про відновлення автономної республіки (712-12).

При Верховній Раді Автономної Республіки Крим може бути створено і функціонувати Представництво міста Севастополя.

2. Територію Автономної Республіки Крим може бути змінено з урахуванням рішення республіканського (місцевого) референдуму та рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України (254к/96-ВР).

3. Адміністративно-територіальними одиницями в Автономній Республіці Крим є район, місто, район у місті, селище, село та інші одиниці відповідно до Конституції України та законів України.

Питання утворення, зміни меж зазначених адміністративно-територіальних одиниць в Автономній Республіці Крим визначається законами України і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її компетенції.

Стаття 8. Символи Автономної Республіки Крим, столиця Автономної Республіки Крим

1. Автономна Республіка Крим має свої символи: Герб, Прапор і Гімн. Музика і текст Гімну, описи Герба і Прапора Автономної Республіки Крим, а також порядок їх використання встановлюються нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2. Столицею Автономної Республіки Крим є місто Сімферополь.

Особливості міста Сімферополя як столиці Автономної Республіки Крим визначаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим на основі законів України.

Глава 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, ПРАВ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

Стаття 9. Забезпечення прав і свобод громадян України в Автономній Республіці Крим

1. Права і свободи людини і громадянина в Автономній Республіці Крим встановлюються і гарантуються Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України і відповідно до них - Конституцією Автономної Республіки Крим.

2. Конституція Автономної Республіки Крим і нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим не можуть обмежувати права і свободи громадян, встановлені Конституцією України і законами України.

3. Основним завданням органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб є забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, гідних умов їх життя.

За рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть встановлюватися додаткові форми соціальної допомоги, підтримки і захисту населення.

Стаття 10. Забезпечення функціонування і розвитку державної мови, російської, кримськотатарської та інших національних мов в Автономній Республіці Крим

1. В Автономній Республіці Крим поряд з державною мовою забезпечується функціонування і розвиток, використання і захист російської, кримськотатарської, а також мов інших національностей.

2. В Автономній Республіці Крим російська мова як мова більшості населення і прийнятна для міжнаціонального спілкування використовується в усіх сферах суспільного життя.

3. В Автономній Республіці Крим громадянам гарантується право виховання рідною мовою у дитячих дошкільних закладах, вивчення рідної мови, навчання рідною мовою у учбових закладах державної, республіканської і комунальної форм власності або через національні культурні товариства або в порядку, який визначається законодавством України і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її компетенції.

Стаття 11. Мова документів, які посвідчують статус громадянина в Автономній Республіці Крим

Відповідно до законодавства України в Автономній Республіці Крим офіційні документи, які посвідчують статус громадянина, - паспорт, трудова книжка, документи про освіту, свідоцтво про народження, про шлюб та інші, - виконуються українською та російською мовами, а за клопотанням громадянина - і кримськотатарською мовою.

Стаття 12. Мова судочинства, нотаріального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, юридичної допомоги в Автономній Республіці Крим

Відповідно до чинного законодавства України в Автономній Республіці Крим як мова судочинства, нотаріального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, юридичної допомоги використовується українська або за клопотанням учасника відповідного провадження російська мова як мова більшості населення Автономної Республіки Крим.

Інші питання застосування мов у зазначених вище сферах діяльності в Автономній Республіці Крим регулюються законами України.

Стаття 13. Мова роботи пошти і телеграфу, підприємств, установ, організацій сфери обслуговування в Автономній Республіці Крим

1. В Автономній Республіці Крим поштова і телеграфна кореспонденція від громадян, державних, республіканських, громадських та інших органів, підприємств, установ та організацій приймається для пересилки українською або російською мовами.

2. В усіх сферах обслуговування громадян (комунальне обслуговування, громадський транспорт, охорона здоров'я та інші) і підприємствах, установах та організаціях, які до них відносяться, використовуються українська чи російська мова або інша мова, прийнятна для сторін.

Стаття 14. Реалізація прав та інтересів громадян у сфері національної культури в Автономній Республіці Крим

1. В Автономній Республіці Крим забезпечується збереження багатоманітності культур, що склалися історично на Кримському півострові, створюються умови для їх рівноправного розвитку і взаємозбагачення.

2. Громадяни будь-якої національності, які проживають в Автономній Республіці Крим, для реалізації прав та інтересів у сфері національної культури можуть утворювати об'єднання, які представляють їхні законні інтереси.

3. Питання утворення і діяльності об'єднань громадян в Автономній Республіці Крим визначаються законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її компетенції.

4. В Автономній Республіці Крим громадянам усіх національностей, національно-культурним та іншим об'єднанням, організаціям і установам гарантується право на розвиток національних культурних традицій, святкування національних свят, сповідання своєї релігії, задоволення своїх потреб у літературі, мистецтві, право на створення національних засобів масової інформації, видавництв, музеїв, театрів, кіностудій, інших національних, культурних і навчальних закладів згідно з Конституцією України і законами України.

5. В Автономній Республіці Крим громадянам будь-якої національності, національно-культурним товариствам і об'єднанням громадян забезпечується право на взаємовідносини у сфері культури.

Стаття 15. Пам'ятки історії і культури в Автономній Республіці Крим

Пам'ятки історії і культури в Автономній Республіці Крим охороняються законами України, їх статус встановлюється нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її компетенції.

Глава 4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕЧНИХ І ЗДОРОВИХ УМОВ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Стаття 16. Забезпечення безпечних і здорових умов життя населення в Автономній Республіці Крим

Органи влади Автономної Республіки Крим розробляють і здійснюють заходи і програми щодо забезпечення безпечних і здорових умов життя населення в Автономній Республіці Крим.

Органи влади Автономної Республіки Крим забезпечують організацію і розвиток охорони здоров'я, санаторно-курортного лікування і відпочинку.

Стаття 17. Охорона навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим

1. В Автономній Республіці Крим забезпечується охорона природних комплексів, включаючи природно-заповідний фонд, курортні, рекреаційні, лікувально-оздоровчі, водозахисні та інші типи територій і об'єктів. Верховна Рада Автономної Республіки Крим щодо цих питань приймає рішення у межах повноважень, передбачених законодавством України.

2. Автономна Республіка Крим здійснює право на встановлення заповідного режиму стосовно територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення в Автономній Республіці Крим і здійснення заходів щодо їх збереження.

3. Автономна Республіка Крим розробляє і здійснює заходи і програми щодо забезпечення екологічної безпеки та екологічного балансу при використанні природних ресурсів на її території.

4. Автономна Республіка Крим здійснює комплекс заходів щодо оздоровлення навколишнього природного середовища, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та антропогенного характеру, щодо відновлення і збереження генетичного фонду рослинного і тваринного світу Автономної Республіки Крим.

5. Органи влади Автономної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування реалізують право на здійснення екологічного контролю відповідно на території Автономної Республіки Крим або адміністративно-територіальних одиниць і вирішення в установленому законами України порядку питань зупинення або припинення екологічно небезпечної і шкідливої для здоров'я діяльності.

6. Проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі нормотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища, а також на вимогу Верховної Ради Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим у порядку, передбаченому законами України.

Розділ II

ПОВНОВАЖЕННЯ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Глава 5. ОСНОВНІ ПОВНОВАЖЕННЯ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Стаття 18. Повноваження Автономної Республіки Крим

1. Віданню Автономної Республіки Крим підлягає:

1) прийняття відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим, внесення змін і доповнень до них, роз'яснення порядку їх застосування, контроль за їх дотриманням;

2) нормативне регулювання і здійснення організаційно-розпорядчих повноважень з питань сільського господарства і лісів; меліорації і кар'єрів; громадських робіт, ремесел і промислів; благодійної діяльності; містобудування і житлового господарства; курортно-рекреаційної сфери; туризму, готельної справи, ярмарків; музеїв, бібліотек, театрів, інших установ культури, історико-культурних заповідників; транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів; мисливства, рибальства; санітарної і лікувальної служб та з інших питань, передбачених і делегованих законами України;

3) участь у формуванні і здійсненні основних принципів внутрішньополітичної, зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності України з питань, які стосуються Автономної Республіки Крим;

4) вирішення питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим, віднесених законодавством України до відання Автономної Республіки Крим;

5) визначення порядку організації та діяльності, повноважень органів влади Автономної Республіки Крим у межах повноважень, делегованих законами України;

6) призначення чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим і вирішення інших питань організації та проведення виборів згідно з законодавством України;

7) призначення і проведення республіканських (місцевих) референдумів з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим;

8) участь у формуванні корпусу народних засідателів та присяжних відповідно до законів України;

9) здійснення повноважень, віднесених до відання Автономної Республіки Крим Земельним кодексом України (561-12), Кодексом України про надра (132/94-ВР), Водним кодексом України (213/95-ВР), Лісовим кодексом України (3852-12), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12), іншими законами України;

10) управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим;

11) відповідно до Конституції України, законів України визначення структури і пріоритетних напрямів розвитку економіки Автономної Республіки Крим, визначення напрямів та пріоритетів інвестиційної діяльності, надання пільг інвесторам, включаючи іноземних, вирішення інших питань інвестиційної діяльності; визначення пріоритетних напрямів і забезпечення розвитку науки і техніки; створення і забезпечення функціонування вільних економічних зон, ліцензування і квотування експорту продукції, яка виробляється у Автономній Республіці Крим; здійснення зовнішньоекономічної діяльності, здійснення господарської діяльності в межах виключної (морської) економічної зони, за погодженням з Кабінетом Міністрів України участь в регулюванні мита та податків на імпортні товари, які завозяться в Автономну Республіку Крим, з метою захисту власного товаровиробника та власного ринку;

12) розробка і затвердження програм соціально-економічного, культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим відповідно до загальнодержавних програм та їх реалізація;

13) складання, затвердження, виконання бюджету Автономної Республіки Крим;

зарахування відповідно до Конституції України і законів України до бюджету Автономної Республіки Крим податків та зборів, які збираються на території Автономної Республіки Крим, за винятком місцевих, з подальшою передачею до Державного бюджету України коштів для загальнодержавних витрат;

14) згідно із законодавством України встановлення доходів, які формують бюджет Автономної Республіки Крим, забезпечення його виконання, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів, а також патентування окремих видів діяльності, здійснення інших, передбачених законами України, повноважень у сфері бюджету і оподаткування;

фінансова самостійність Автономної Республіки Крим гарантується закріпленням законами України за доходною частиною бюджету Автономної Республіки Крим на стабільній основі загальнодержавних податків і зборів, які зараховуються в повному обсязі до бюджету Автономної Республіки Крим і є достатніми для здійснення повноважень Автономної Республіки Крим та забезпечення життєвого рівня громадян і населення в цілому не нижче соціальних стандартів і потреб, що визначаються законами України;

міжбюджетні відносини Державного бюджету України і бюджету Автономної Республіки Крим, що регулюють розподіл і перерозподіл бюджетних коштів для збалансування бюджету автономної республіки на рівні, необхідному для забезпечення і здійснення повноважень Автономної Республіки Крим, а також життєвого рівня населення не нижче соціальних стандартів і потреб, визначаються відповідно до законів України;

15) визначення статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітарної охорони курортів; визначення напрямів та пріоритетів, а також вирішення питань організації і розвитку туристичної і курортно-рекреаційної галузей; здійснення виключного права Автономної Республіки Крим на надання пільг щодо оподаткування та інших платежів, які встановлюються Автономною Республікою Крим, у даних галузях підприємствам, установам і організаціям будь-якої форми власності, які розташовані або здійснюють діяльність на території Автономної Республіки Крим;

16) вирішення питань екологічної безпеки, раціонального використання, охорони, відновлення землі і природних ресурсів, оголошення карантину і зон стихійного лиха відповідно до законів України;

розробка, затвердження і реалізація програм забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання, охорони, відтворення землі та природних ресурсів;

зарахування до бюджету Автономної Республіки Крим у повному обсязі спеціальних та інших платежів, які стягуються за користування землею та іншими природними ресурсами згідно з законодавством України;

визначення згідно з законодавством України нормативів щодо розподілу зазначених коштів між республіканським і місцевими бюджетами;

здійснення виключного права Автономної Республіки Крим на надання передбачених законодавством України пільг щодо названих вище платежів, які підлягають зарахуванню відповідно до законодавства України до бюджету Автономної Республіки Крим;

17) з урахуванням особливостей Автономної Республіки Крим, визначених Конституцією України, і відповідно до Конституції Автономної Республіки Крим підготовка, затвердження і реалізація програм і вирішення питань забезпечення функціонування і розвитку української як державної, російської, кримськотатарської та інших національних мов, організації і розвитку освіти, науки і культури, охорони і використання пам'яток історії і культури, організації та здійснення діяльності по забезпеченню безпечних і здорових умов життя населення, організації та розвитку охорони здоров'я, фізичної культури і спорту;

18) участь у забезпеченні прав і свобод громадян, національної і громадянської згоди, сприяння охороні правопорядку і громадської безпеки, здійснення щодо зазначених питань повноважень, передбачених законами України;

19) ініціювання введення надзвичайного стану і встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або окремих її місцевостях;

20) розробка і проведення науково обгрунтованої демографічної політики, регулювання і розвиток містобудування, житлового та комунального господарства;

21) участь у розробці та реалізації державних програм України повернення депортованих з Криму громадян;

22) затвердження символіки, заснування Грамоти і Почесної грамоти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, почесних звань та інших відзнак Автономної Республіки Крим;

23) участь у формуванні інформаційної політики і використанні інформаційного простору на території Автономної Республіки Крим;

24) організація статистики в Автономній Республіці Крим у межах її відання;

25) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим як представницький орган автономної республіки здійснює права власника на землю і природні ресурси в межах території Автономної Республіки Крим, за винятком земель і природних ресурсів, віднесених до загальнодержавної власності, власності місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

3. Автономна Республіка Крим у межах своїх повноважень має право вступати у відносини з іншими регіонами України, а також з органами влади, підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян інших держав та їх регіонів, з міжнародними організаціями у галузі економіки, науки, освіти, охорони навколишнього природного середовища і природокористування, у соціально-культурній сфері.

Зазначені повноваження здійснюються у рамках загальнодержавної зовнішньої та внутрішньої політики України.

Стаття 19. Право на звернення до Конституційного Суду України

Верховна Рада Автономної Республіки Крим здійснює право на звернення до Конституційного Суду України щодо питань, передбачених Конституцією та законами України.

Стаття 20. Представництва Автономної Республіки Крим

Автономна Республіка Крим має Постійне представництво в столиці України місті Києві, а також представництва з питань економічного, соціального, культурного та іншого співробітництва в регіонах, для реалізації угод, укладених з ними Автономною Республікою Крим у межах своєї компетенції.

Розділ III

ВЕРХОВНА РАДА АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ, РАДА МІНІСТРІВ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ. ПРАВОСУДДЯ І ПРОКУРАТУРА В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

Глава 6. ВЕРХОВНА РАДА АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Стаття 21. Статус Верховної Ради Автономної Республіки Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим є представницьким органом Автономної Республіки Крим, який представляє інтереси громадян, спільні інтереси населення, територіальних громад, місцевого самоврядування, Автономної Республіки Крим у цілому, і здійснює свої повноваження з метою сприяння і забезпечення реалізації їх прав і законних інтересів, а також вирішення питань збалансованого соціально-економічного, культурного та іншого розвитку Автономної Республіки Крим.

Стаття 22. Склад і термін повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим складається з 100 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Строк повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим становить п'ять років.

{Абзац другий частини першої статті 22 в редакції Закону N 1167-VI (1167-17) від 19.03.2009 - зміна вводиться в дію з дня призначення відповідно до Конституції і законів України наступних чергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які будуть проведені у 2010 році; зміна не поширюється на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим п'ятого скликання. Словосполучення "які будуть проведені у 2010 році" першого речення пункту 1 розділу II втратило чинність, як таке, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 33-рп/2009 (v033p710-09) від 17.12.2009}

Верховна Рада Автономної Республіки Крим є повноважною за умови обрання не менше двох третин від її загального складу.

Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим попереднього скликання припиняються з моменту відкриття першої сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим нового скликання.

Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть бути припинені Верховною Радою України достроково на підставах та у порядку, визначених Конституцією України.

2. Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, його перший заступник і заступник, голови постійних комісій Верховної Ради Автономної Республіки Крим здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Стаття 23. Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим

Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути громадянин України, який має право голосу, досяг на день виборів 18 років і проживає в Україні не менше п'яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради Автономної Республіки Крим громадянин, який має судимість за скоєння умисного злочину, якщо цю судимість не погашено і не знято в установленому законом порядку.

Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які працюють на постійній основі, не можуть суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої в позаробочий час, входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Організація і проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначаються законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції.

Статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається відповідним законом України.

Стаття 24. Здійснення повноважень депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим має всю повноту прав, які забезпечують його активну участь у діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її органів, виконує їх доручення.

Депутат зобов'язаний брати участь у роботі Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її органів, дотримувати Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законів України і нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

На час проведення засідань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постійних комісій, а також для здійснення інших повноважень, передбачених законами України та Конституцією Автономної Республіки Крим, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середньої заробітної плати за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим.

Повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Повноваження депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим припиняються достроково в порядку і випадках, передбачених законами України.

Стаття 25. Сесія Верховної Ради Автономної Республіки Крим

Діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим здійснюється сесійно і складається з пленарних засідань Верховної Ради Автономної Республіки Крим і засідань її органів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після обрання не менше двох третин від встановленої кількості депутатів.

Першу сесію відкриває і веде до обрання Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим голова виборчої комісії Автономної Республіки Крим.

Порядок діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України (254к/96-ВР), Конституцією Автономної Республіки Крим, Регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її повноважень.

Стаття 26. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим вирішує питання, віднесені Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України до відання Автономної Республіки Крим, за винятком тих, щодо яких рішення приймаються республіканським (місцевим) референдумом або Радою міністрів Автономної Республіки Крим та іншими органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

2. До компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим відноситься:

1) прийняття Конституції Автономної Республіки Крим та подання її на затвердження Верховної Ради України, нормативно-правових актів, внесення в установленому порядку змін і доповнень до них, роз'яснення порядку їх застосування; визначення порядку і забезпечення контролю за виконанням Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її компетенції;

2) призначення чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;

3) прийняття рішення про проведення республіканського (місцевого) референдуму;

4) визначення порядку управління майном, яке належить Автономній Республіці Крим;

5) визначення порядку управління майном, яке знаходиться на балансі Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

6) визначення переліку майна Автономної Республіки Крим, яке підлягає і яке не підлягає приватизації;

7) затвердження бюджету Автономної Республіки Крим і внесення змін до нього, контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

утворення Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим для здійснення контролю від імені Верховної Ради Автономної Республіки Крим за використанням коштів бюджету Автономної Республіки Крим органами виконавчої влади; призначення на посаду і звільнення з посади голови Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

8) встановлення податків і пільг щодо оподаткування згідно з законами України;

9) за пропозицією Ради міністрів Автономної Республіки Крим прийняття рішень про випуск місцевих позик;

10) за пропозицією Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначення порядку утворення цільових (у тому числі валютних) фондів; затвердження положень про ці фонди; контроль за використанням коштів зазначених фондів; затвердження звітів про використання зазначених фондів;

11) за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим затвердження програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного і культурного розвитку; раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища відповідно до загальнодержавних програм, внесення змін до них і контроль за їх виконанням;

12) вирішення питань адміністративно-територіального устрою згідно з законами України; визнання статусу місцевостей як курортів, встановлення зон санітарної охорони курортів, вирішення питань організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;

13) у межах компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим вирішення питань забезпечення прав і свобод громадян, національної згоди, сприяння охороні правопорядку і громадської безпеки;

14) у межах компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим вирішення питань щодо забезпечення функціонування і розвитку державної, російської, кримськотатарської та інших національних мов і культур в Автономній Республіці Крим, охорони і використання пам'яток історії та культури, визначення мови роботи і діловодства республіканських органів;

15) участь у формуванні основних принципів внутрішньополітичної, зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності України з питань, що стосуються інтересів Автономної Республіки Крим;

16) обрання Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, його першого заступника і заступника, звільнення їх з посад;

17) утворення Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постійних і тимчасових комісій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обрання голів постійних і тимчасових комісій;

18) затвердження Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим, внесення змін і доповнень до нього;

19) утворення апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження його структури, чисельності і кошторису витрат на його утримання; визначення порядку організації та діяльності апарату; призначення на посади і звільнення з посад за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим керівника Секретаріату і керуючого справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

20) призначення на посаду і звільнення з посади за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим згідно з Конституцією України і законами України;

21) призначення за поданням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністрів, голів республіканських комітетів Автономної Республіки Крим;

22) затвердження за поданням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим структури і чисельності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, її апарату і кошторису витрат на їх утримання;

23) утворення і ліквідація за пропозицією Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим в межах коштів, передбачених бюджетом Автономної Республіки Крим;

24) звільнення з посад на підставі та у порядку, передбачених Конституцією України і законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, членів Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

25) заслуховування інформації про діяльність, погодження призначення на посади і звільнення з посад начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, генерального директора Державної телерадіокомпанії "Крим";

погодження призначення на посаду Прокурора Автономної Республіки Крим;

26) зупинення дії постанов і розпоряджень Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань виконання державних функцій і повноважень у випадках, якщо вони суперечать Конституції України і законам України, актам Президента України і Кабінету Міністрів України, Конституції Автономної Республіки Крим і нормативно-правовим актам Верховної Ради Автономної Республіки Крим, з одночасним зверненням до Президента України про їх скасування;

скасування постанов і розпоряджень Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим, у випадку, якщо вони суперечать Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законам України і нормативно-правовим актам Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

27) ініціювання введення надзвичайного стану і встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або окремих її місцевостях у випадках, передбачених законодавством України;

28) заслуховування звітів Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим і членів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, не більше двох разів на рік;

29) прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим про звільнення з посади Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, інших членів Ради міністрів Автономної Республіки Крим у зв'язку з висловленням недовіри;

у разі прийняття рішення про звільнення з посади Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим у зв'язку з висловленням недовіри простою більшістю голосів депутатів від загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим звільнення Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим з посади відбувається у порядку, передбаченому Конституцією України;

відповідно до Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" (90/98-ВР) у разі прийняття рішення про звільнення з посади Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим у зв'язку з висловленням недовіри двома третинами голосів депутатів від загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим Президент України дає згоду на звільнення з посади Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

30) заснування республіканських засобів масової інформації;

31) вирішення у межах повноважень, наданих Верховній Раді Автономної Республіки Крим Конституцією України і законами України, питань, що стосуються земельних відносин, використання природних ресурсів, розмірів плати за використання природних ресурсів, розмірів плати за користування ними та інших;

32) затвердження символіки, заснування Грамоти і Почесної грамоти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, почесних звань та інших відзнак Автономної Республіки Крим згідно з законодавством України;

33) заслуховування звітів комісій, керівників органів, які утворює, обирає і формує Верховна Рада Автономної Республіки Крим, та посадових осіб, яких вона призначає, обирає або затверджує;

34) згідно з Законом України про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим розгляд запитів депутатів, прийняття рішень щодо запитів;

35) прийняття відповідно до законів України рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду Автономної Республіки Крим та інших територій, які підлягають особливій охороні, про оголошення природних та інших об'єктів, що мають історичну, культурну, екологічну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом;

36) визначення порядку укладення і затвердження договорів і угод від імені Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим, затвердження договорів і угод.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим здійснює інші повноваження, віднесені до її відання Конституцією України і законами України, а також ті, що віднесені до її відання Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим в межах її компетенції.

Стаття 27. Порядок прийняття Конституції Автономної Республіки Крим, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим більшістю голосів депутатів від їх загального складу приймає Конституцію Автономної Республіки Крим, зміни і доповнення до неї, які набирають чинності після затвердження їх Верховною Радою України та опублікування.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим щодо питань, які мають нормативно-правовий характер, приймає постанови.

З питань організаційно-розпорядчого характеру Верховна Рада Автономної Республіки Крим приймає рішення.

3. Постанови і рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймаються на її засіданні відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів депутатів від загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

4. Право внесення проектів нормативно-правових актів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить депутатам Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які реалізують його індивідуально або колективно, а також Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

5. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписуються Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим протягом 14 днів після їх прийняття і набирають чинності у порядку, встановленому Конституцією Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Стаття 28. Відповідність нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим Конституції України і законам України

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань відання Автономної Республіки Крим повинні відповідати Конституції України, законам України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань виконання делегованих відповідно до Конституції України державних виконавчих функцій і повноважень на території Автономної Республіки Крим приймаються згідно з Конституцією України і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Стаття 29. Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. На першій сесії Верховна Рада Автономної Республіки Крим шляхом таємного голосування з використанням бюлетенів обирає з числа депутатів Голову Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2. Голова Верховної Ради представляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим у відносинах з Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадянами, їх об'єднаннями; посадовими особами та органами інших держав, їх регіонів, об'єднань громадян, установ, організацій; з міжнародними організаціями; організує діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

3. Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим:

1) веде засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її Президії, забезпечує підготовку засідань і організує контроль за виконанням рішень і постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішень її Президії;

2) пропонує кандидатури на посади першого заступника і заступника Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голів постійних комісій Верховної Ради Автономної Республіки Крим та на інші посади, передбачені чинним законодавством;

3) затверджує за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим штатний розпис апарату в межах кошторису витрат Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають розгляду Верховною Радою Автономної Республіки Крим;

5) підписує нормативно-правові та інші акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, договори та угоди з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим, у порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим відповідно до законів України;

6) представляє Верховній Раді Автономної Республіки Крим кандидатуру для призначення на посаду Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

7) вручає Грамоту і Почесну грамоту Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її Президії, інші відзнаки Автономної Республіки Крим;

8) скликає позачергову сесію Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

9) представляє кандидатури на посади керівника Секретаріату і керуючого справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

10) погоджує призначення на посади і звільнення з посад заступників начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальників міських і районних відділів внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму; заступників начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; голови і заступників голови Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим і керівників районних і міських державних податкових інспекцій в Автономній Республіці Крим; начальника і заступників начальника управління податкової міліції в Автономній Республіці Крим; начальника і заступників начальника Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим; начальника і заступників начальника Кримської регіональної митниці; директора Радіотелевізійного передавального центру; голови Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Інші повноваження і порядок діяльності Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також його першого заступника і заступника визначаються відповідно до Конституції України, законів України, Конституції Автономної Республіки Крим, Регламенту Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

4. Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим підзвітний Верховній Раді Автономної Республіки Крим і відповідальний перед нею. Його може бути звільнено з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим, якщо за це проголосувало більше половини депутатів від загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Порядок дострокового звільнення з посади Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим і Регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

5. Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим виконує свої обов'язки до відкриття першої сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим нового скликання, крім випадків дострокового припинення повноважень Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

6. Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень видає розпорядження.

Стаття 30. Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Для координації роботи органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сприяння депутатам у виконанні ними своїх обов'язків, підготовки сесій і реалізації інших повноважень утворюється Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2. До Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим входять за посадою Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, його перший заступник і заступник, голови постійних комісій Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

3. Очолює Президію Верховної Ради Автономної Республіки Крим Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

4. Порядок діяльності Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначається згідно з Конституцією України, законами України, Конституцією Автономної Республіки Крим, Регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та іншими нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Стаття 31. Повноваження Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим:

1) скликає сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим і організує їх підготовку;

2) формує проект порядку денного і вносить його на затвердження сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

3) координує роботу органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) забезпечує реєстрацію і офіційне оприлюднення нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

5) засновує Почесну грамоту Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2. Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим здійснює інші організаційні повноваження, передані їй нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

3. Не рідше одного разу на рік Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим звітує перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим про виконану роботу.

Стаття 32. Постійні, тимчасові комісії та інші органи Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Постійні та тимчасові комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим є органами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які відносяться до її відання, здійснення контролю за виконанням постанов і рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2. Повноваження і порядок діяльності постійних і тимчасових комісій визначаються Регламентом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

3. З метою забезпечення контролю за дотриманням законодавства України про приватизацію Верховна Рада Автономної Республіки Крим утворює Контрольну комісію Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань приватизації.

4. З питань, віднесених до її компетенції, Верховна Рада Автономної Республіки Крим утворює інші органи, визначає організацію, повноваження і порядок їх діяльності.

Стаття 33. Статус виборних посадових осіб Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Виборні посади Верховної Ради Автономної Республіки Крим відносяться до відповідних категорій посад державних службовців у порядку, встановленому Законом України "Про державну службу" (3723-12).

2. Оплата праці виборних посадових осіб Верховної Ради Автономної Республіки Крим здійснюється за рахунок коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим.

Стаття 34. Фінансування і кошторис витрат Верховної Ради Автономної Республіки Крим

1. Фінансування витрат на забезпечення діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим передбачається окремим рядком у бюджеті Автономної Республіки Крим.

2. Кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її органів, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затверджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Глава 7. РАДА МІНІСТРІВ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Стаття 35. Загальні положення

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим як орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим самостійно здійснює виконавчі функції і повноваження з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим і законами України.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим формується Верховною Радою Автономної Республіки Крим на термін її повноважень, відповідальна перед нею і очолюється Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим виконує також державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

З метою забезпечення виконання делегованих державних виконавчих функцій і повноважень Автономній Республіці Крим передаються фінансові, матеріальні кошти і об'єкти державної власності, необхідні для виконання зазначених повноважень.

Організація, порядок виконання зазначених функцій і повноважень республіканськими органами Автономної Республіки Крим визначаються нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

4. Законами України та прийнятими на їх основі та на їх виконання нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть визначатися окремі умови виконання делегованих державних виконавчих функцій і повноважень, реалізації загальнодержавних і регіональних програм; координуватися діяльність у боротьбі з катастрофами, стихійними лихами, епідеміями та епізоотіями, щодо ліквідації їх наслідків, природокористування, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, безпечних і здорових умов життя населення, охорони пам'яток історії та культури, організації та розвитку освіти, науки і культури, фізичної культури та спорту, забезпечення правопорядку і громадської безпеки, здійснення спільних проектів у регіоні, а також вирішення інших питань, віднесених до компетенції виконавчих органів.

5. З питань виконання державних функцій і повноважень Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, його заступники, керівники відповідних міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим підзвітні і підконтрольні Кабінету Міністрів України, а керівники місцевих державних адміністрацій - Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Стаття 36. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим

1. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим представляє Раду міністрів Автономної Республіки Крим у відносинах з Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, громадянами, їх об'єднаннями, посадовими особами; органами інших держав, їх регіонів, об'єднань громадян, установ, організацій; з міжнародними організаціями; організовує діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

2. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим:

1) веде засідання Ради міністрів Автономної Республіки Крим, забезпечує підготовку засідань і організує контроль за виконанням актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

2) подає Верховній Раді Автономної Республіки Крим кандидатури для призначення на посади заступників Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністрів, голів республіканських комітетів;

3) затверджує штатний розпис міністерств, республіканських комітетів, апарату Ради міністрів у межах чисельності і кошторису витрат, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим;

4) здійснює загальне керівництво підготовкою питань, які підлягають розгляду на засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

5) підписує постанови, рішення і розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, договори, угоди в межах своїх повноважень;

6) вручає Почесну грамоту Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

7) погоджує призначення на посади і звільнення з посад заступників начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, начальників міських і районних відділів внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму; заступників начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; голови і заступників голови Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим і керівників районних і міських державних податкових інспекцій в Автономній Республіці Крим; начальника і заступників начальника управління податкової міліції в Автономній Республіці Крим; начальника і заступників начальника Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим; начальника і заступників начальника Кримської регіональної митниці; директора Радіотелевізійного передавального центру.

Інші повноваження і порядок діяльності Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також його заступників визначаються відповідно до Конституції України, законів України, Конституції Автономної Республіки Крим.

Стаття 37. Призначення на посади і звільнення з посад Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, його заступників, міністрів, голів республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, їх звіти

1. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за поданням Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим і за погодженням з Президентом України.

2. Заступники Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністри і голови республіканських комітетів Автономної Республіки Крим призначаються на посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за поданням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

3. Керівники місцевих державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, погодженим з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Постійним представником Президента України в Автономній Республіці Крим.

4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим не більше двох разів на рік подає Верховній Раді Автономної Республіки Крим звіт про свою діяльність у цілому (комплексний), а також щокварталу подає письмову інформацію про стан справ у соціально-економічній, культурній та інших сферах Автономної Республіки Крим.

5. Верховна Рада Автономної Республіки Крим за пропозицією Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, або не менше п'яти постійних комісій, або однієї третини депутатів від загального складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим має право не більше двох разів на рік заслуховувати звіт з окремого напряму діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим, звіти окремих міністерств, республіканських комітетів Автономної Республіки Крим про свою діяльність.

6. Зі звітом про діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим у цілому виступає Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим або особа, що виконує його обов'язки.

Зі звітом про діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим з окремих напрямів виступає заступник Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, який курирує відповідні питання.

Зі звітом про діяльність міністерства або республіканського комітету Автономної Республіки Крим виступає міністр або голова республіканського комітету Автономної Республіки Крим, або особи, які виконують їх обов'язки.

7. Якщо за результатами звіту діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим у цілому буде визнана Верховною Радою Автономної Республіки Крим незадовільною, Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право в порядку, передбаченому Конституцією України, прийняти рішення:

про відставку (припинення повноважень) Ради міністрів Автономної Республіки Крим у зв'язку з висловленням недовіри;

про звільнення з посади Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим у зв'язку з висловленням недовіри.

Якщо за результатами звіту робота з окремих напрямів діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим або окремих міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим буде визнана Верховною Радою Автономної Республіки Крим незадовільною, Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право в порядку, передбаченому Конституцією України, прийняти рішення про звільнення заступника Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністра або голови республіканського комітету Автономної Республіки Крим у зв'язку з висловленням недовіри.

8. Верховна Рада Автономної Республіки Крим може висловити недовіру Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим або окремим членам Ради міністрів Автономної Республіки Крим у зв'язку з неналежним виконанням ними своїх обов'язків, порушенням Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, законів України, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Стаття 38. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчі функції та повноваження з питань, віднесених до самостійного відання Автономної Республіки Крим, а також здійснює державні виконавчі функції, делеговані відповідно до Конституції України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим виконує інші функції та повноваження, передбачені Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її компетенції.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює виконавчі функції і повноваження, віднесені до самостійного відання Автономної Республіки Крим, з питань:

розвитку економіки;

планування економічного і соціального розвитку;

фінансової, кредитної та цінової політики;

промисловості;

паливно-енергетичного комплексу;

сільського господарства;

землеустрою;

лісового господарства;

водогосподарського будівництва і зрошуваного землеробства;

організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;

управління санаторно-курортними і туристичними комплексами Автономної Республіки Крим;

зовнішньоекономічної діяльності та зовнішніх зв'язків;

транспорту, зв'язку і дорожнього будівництва;

житлово-комунального господарства і благоустрою, архітектури і містобудування;

торговельного і побутового обслуговування населення;

організації та розвитку освіти, науки, культури, мистецтва, охорони пам'яток історії та культури;

поліграфії та видавничої справи;

охорони навколишнього природного середовища;

організації та забезпечення безпечних і здорових умов життя населення, організації та розвитку охорони здоров'я, фізичної культури і спорту;

праці, її оплати, умов і охорони праці, соціальних питань та зайнятості населення, соціального захисту населення;

забезпечення законності, охорони громадського порядку і прав громадян;

міжнаціональних відносин;

молодіжної політики, охорони материнства і дитинства;

управління майном Автономної Республіки Крим у порядку, визначеному Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснює управління майном, яке знаходиться на балансі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, засновує друкований орган Ради міністрів Автономної Республіки Крим, здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах її компетенції.

3. Відносини органів влади Автономної Республіки Крим з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим, будуються на основі їх підзвітності і підконтрольності органам влади Автономної Республіки Крим у межах і формах, передбачених законами України і відповідно до них Конституцією Автономної Республіки Крим, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах її компетенції.

4. Відносини органів влади Автономної Республіки Крим з підприємствами, установами і організаціями інших форм власності, а також з тими, які не перебувають в її управлінні, будуються на договірній і податковій основі та здійснюються в межах і формах, передбачених законодавством України.

З питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим, підприємства, установи і організації, які не належать Автономній Республіці Крим, зобов'язані надавати відповідну інформацію на вимогу органів влади Автономної Республіки Крим.

5. Рада міністрів Автономної Республіки Крим забезпечує взаємодію органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим з правоохоронними органами з питань громадської безпеки, охорони правопорядку і дотримання законності.

6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції має право скасовувати акти міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, інших підвідомчих їй органів, а з питань виконання державних функцій і повноважень - також акти місцевих державних адміністрацій, якщо вони прийняті з порушенням Конституції України, законів України, актів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України.

7. Повноваження, порядок організації та діяльності Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

8. Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції видає постанови, рішення і розпорядження, обов'язкові до виконання на всій території республіки.

У порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим укладає договори та угоди з питань, віднесених до відання Автономної Республіки Крим.

Глава 8. ПРАВОСУДДЯ ТА ОРГАНИ ПРОКУРАТУРИ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

Стаття 39. Правосуддя в Автономній Республіці Крим

Правосуддя в Автономній Республіці Крим здійснюється на основі та згідно з Конституцією України і законами України.

Судами України застосовуються Конституція Автономної Республіки Крим, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим у випадках, передбачених законами України.

Стаття 40. Суди в Автономній Республіці Крим

Суди, які діють на території Автономної Республіки Крим, входять до єдиної системи органів судової влади України.

Автономна Республіка Крим бере участь в забезпеченні діяльності судів, які діють на території Автономної Республіки Крим, здійснює інші повноваження у випадках, передбачених законами України.

Стаття 41. Організація і діяльність органів прокуратури в Автономній Республіці Крим

1. Організація і діяльність органів прокуратури в Автономній Республіці Крим визначаються Конституцією України і законами України.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право заслуховувати інформацію Прокурора Автономної Республіки Крим і порушувати питання про його звільнення з посади перед Генеральним прокурором України.

Розділ IV

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

Глава 9. ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ

Стаття 42. Правові основи місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим

1. Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим здійснюється згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) і законами України.

2. Відповідно до Конституції України законами України Автономній Республіці Крим можуть делегуватися повноваження щодо забезпечення збалансованого соціально-економічного і культурного розвитку Автономної Республіки Крим, реалізації програм соціально-економічного, культурного та іншого розвитку автономної республіки.

Стаття 43. Забезпечення дотримання прав і свобод громадян в Автономній Республіці Крим

1. Згідно з Конституцією України Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень бере участь у забезпеченні прав і свобод громадян на території Автономної Республіки Крим.

2. У разі порушення органами місцевого самоврядування, сільськими, селищними, міськими головами, головами місцевих державних адміністрацій прав і свобод громадян, передбачених Конституцією України і законами України, і не приведення на вимогу Верховної Ради Автономної Республіки Крим своїх актів у відповідність з Конституцією України і законами України Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право звернутися:

до Президента України - про звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій у порядку, передбаченому Конституцією України;

до Верховної Ради України - про призначення позачергових виборів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови згідно з законодавством України.

Стаття 44. Делегування функцій і повноважень

1. Згідно з Конституцією України, законами України, Європейською Хартією про місцеве самоврядування, Конституцією Автономної Республіки Крим, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим органам місцевого самоврядування може делегуватися виконання окремих повноважень з передачею фінансів і майна для забезпечення виконання зазначених повноважень.

На основі погоджених рішень або угод між Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть визначатися порядок і умови виконання делегованих повноважень.

2. Згідно з Конституцією України Рада міністрів Автономної Республіки Крим контролює виконання органами місцевого самоврядування повноважень, делегованих їм законом України, а також повноважень, делегованих нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Дія актів органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим з питань виконання делегованих їм повноважень у випадку, якщо вони суперечать Конституції України і законам України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовим актам Автономної Республіки Крим, може зупинятися відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим (акти представницьких органів), Радою міністрів Автономної Республіки Крим (акти виконавчих органів) з одночасним зверненням до суду.

Стаття 45. Взаємодія органів влади Автономної Республіки Крим з органами місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим

1. Відповідно до Конституції України з метою забезпечення збалансованого соціально-економічного, культурного та іншого розвитку регіону на основі погоджених рішень або угод між Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим можуть визначатися порядок і умови реалізації спільних програм і проектів, спільного вирішення інших питань, віднесених до компетенції Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування.

2. Спільні програми соціально-економічного, культурного та іншого розвитку, а також спільні проекти фінансуються за рахунок коштів, які залучаються з бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Залучення коштів з бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, передача майна для реалізації названих вище спільних програм та проектів здійснюються на основі рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також відповідної місцевої ради або на основі угод між ними.

3. Спільні програми і проекти можуть фінансуватися також за рахунок коштів цільового фонду по забезпеченню збалансованого соціально-економічного та іншого розвитку Автономної Республіки Крим, який формується з коштів, переданих з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, коштів місцевих бюджетів та інших коштів у порядку, який визначається законами України і нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим у межах її компетенції.

4. З метою збалансованого соціально-економічного і культурного розвитку регіону Верховна Рада Автономної Республіки Крим взаємодіє з асоціаціями органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим та іншими добровільними об'єднаннями органів місцевого самоврядування.

Асоціації органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим можуть вносити на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим рекомендації та пропозиції у встановленому законом порядку.

Порядок взаємодії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з асоціаціями органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим та іншими добровільними об'єднаннями органів місцевого самоврядування визначається на взаємопогодженій основі.

Стаття 46. Питання взаємодії органів влади Автономної Республіки Крим з органами місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим

Відповідно до Конституції України з метою забезпечення збалансованого соціально-економічного, культурного та іншого розвитку регіону Верховна Рада Автономної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування на взаємопогодженій основі та у порядку, який визначається Конституцією Автономної Республіки Крим та законодавством України, можуть об'єднувати фінансові та матеріальні кошти, майно, координувати діяльність органів та служб, установ і організацій для підготовки та реалізації спільних програм і проектів, спільного вирішення інших питань, віднесених до їх компетенції, в тому числі у сфері:

освіти, охорони здоров'я, землеустрою, архітектури і містобудування, охорони навколишнього природного середовища, організації і координації зовнішньоекономічної діяльності, використання природних копалин, транспорту, будівництва і ремонту доріг, водопостачання, зв'язку, забезпечення паливними та іншими енергоресурсами, будівництва і реконструкції промислових об'єктів, об'єктів комунального та соціально-культурного призначення, організації контролю за якістю і безпекою будівельних і ремонтних робіт, організації санітарно-епідемічного контролю, охорони і використання пам'яток історії та культури, природних заповідників, організації туристичної та курортно-рекреаційної діяльності, архівної справи, організації та забезпечення діяльності бібліотек, музеїв, театрів та інших питань;

здійснення програм підготовки кадрів, підготовки і реалізації програм зайнятості населення і використання трудових ресурсів, програм допомоги і сприяння малозабезпеченим сім'ям і громадянам, пенсіонерам та інвалідам, багатодітним сім'ям, здійснення молодіжних програм, у тому числі з питань бездоглядності неповнолітніх, програм у сфері науки і культури, а також фізкультури і спорту, програм запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, а також підготовки і реалізації інших програм та проектів.

Стаття 47. Порядок взаємодії органів влади, установ, організацій Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування

Порядок взаємодії органів влади, установ та організацій Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування визначається угодами або погодженими рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад.

У сфері спільної діяльності може здійснюватися погоджена кадрова політика.

Розділ V

ГАРАНТІЇ СТАТУСУ І ПОВНОВАЖЕНЬ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Стаття 48. Гарантії та забезпечення статусу і повноважень Автономної Республіки Крим

1. Встановлені Конституцією України (254к/96-ВР ), Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України статус і повноваження Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим гарантуються державою Україна і забезпечуються демократичними інститутами суспільства, діяльністю органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадян та їх об'єднань.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим на підставі рішення консультативного республіканського (місцевого) референдуму може вносити пропозиції про зміни, які стосуються обмежень статусу і повноважень Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, визначених Конституцією України, законами України.

Конституція Автономної Республіки Крим може бути змінена виключно Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-14

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-14/page2

____________
Конституция Автономной Республики Крым

//zakon1.rada.gov.ua/krym/show/rb239k002-98

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Про Герб Автономної Республіки Крим

(зі змінами, внесенеми згідно з постановою Вр АРК

від 18.08.99 "651-2/99)

Відповідно до пункту 1 статті 8 Конституції Автономної Республіки Крим

Верховна Рада
Автономної Республіки Крим постановляє:

1. Затвердити Положення про Герб Автономної Республіки Крим (додається).

2. Закон Республіки Крим від 24 вересня 1992 року № 148-I "Про Державний герб Республіки Крим" і Постанова Верховної Ради Криму від 24 вересня 1992 року № 149-I "Про порядок введення в дію Закону Республіки Крим "Про Державний герб Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради Криму, 1993 р., № 1, ст. 3–4) вважати такими, що втратили чинність.

Голова
Верховної Ради
Автономної Республіки Крим

Л. ГРАЧ

м. Сімферополь,
21 квітня 1999 р.
N 456-2/99

____________
//www.rada.crimea.ua/ua/symbols-of-ark/gerb/post

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим

від 21 квітня 1999 р. N 456-2/99

ПОЛОЖЕННЯ

про Герб Автономної Республіки Крим

1. Герб Автономної Республіки Крим зображує в червленому варязькому щиті поверненого управо срібного грифона, який тримає в правій лапі розкриту срібну черепашку з блакитною перлиною. Щит увінчаний висхідним сонцем і оточений двома білими колонами, що з’єднані синьо-біло-червоною стрічкою з девізом: "Процвітання в єдності".

Зображення Герба Автономної Республіки Крим повинне відповідати затвердженому Верховною Радою Автономної Республіки Крим еталону.

2. Зображення Герба Автономної Республіки Крим розміщується:

а) на будівлях:

Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

міністерств, республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, інших підвідомчих Верховній Раді Автономної Республіки Крим і Раді міністрів Автономної Республіки Крим органів;

Верховного Суду Автономної Республіки Крим, Арбітражного суду Автономної Республіки Крим, інших судів Автономної Республіки Крим;

Прокуратури Автономної Республіки Крим та інших підвідомчих їй прокуратур;

органів місцевого самоврядування;

представництв Автономної Республіки Крим;

б) у залах, де проводяться засідання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її Президії, засідання Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, в залах засідань Верховного Суду Автономної Республіки Крим, Арбітражного суду Автономної Республіки Крим, інших судів Автономної Республіки Крим, а також у приміщеннях урочистої реєстрації народжень і шлюбів;

в) на бланках документів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її Президії, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств, республіканських комітетів Автономної Республіки Крим та інших підвідомчих Верховній Раді Автономної Республіки Крим і Раді міністрів Автономної Республіки Крим органів, Верховного Суду Автономної Республіки Крим, Арбітражного суду Автономної Республіки Крим, інших судів Автономної Республіки Крим, Прокуратури Автономної Республіки Крим і підвідомчих їй прокуратур, органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, представництв Автономної Республіки Крим;

г) на печатках Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її Президії, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств, республіканських комітетів Автономної Республіки Крим та інших підвідомчих Верховній Раді Автономної Республіки Крим і Раді міністрів Автономної Республіки Крим органів, представництв Автономної Республіки Крим;

д) на офіційних виданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть передбачатися й інші випадки обов'язкового відтворення зображення Герба Автономної Республіки Крим.

Зображення Герба Автономної Республіки Крим може бути використане в декоративних цілях як республіканський символ таким чином, щоб при цьому не було проявлено нешанобливе ставлення до Герба Автономної Республіки Крим.

3. Громадяни України, які постійно проживають в Автономній Республіці Крим, а також особи, які знаходяться в Криму, зобов'язані поважати Герб Автономної Республіки Крим.

Осквернення Герба Автономної Республіки Крим тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

____________
//www.rada.crimea.ua/ua/symbols-of-ark/gerb/poloj

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Про Прапор Автономної Республіки Крим

Відповідно до пункту 1 статті 8 Конституції Автономної Республіки Крим
Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановляє:

1. Затвердити Положення про Прапор Автономної Республіки Крим (додається).

2. Закон Республіки Крим від 24 вересня 1992 року N 146-I "Про Державний прапор Республіки Крим" і Постанова Верховної Ради Криму від 24 вересня 1992 року N 147-I "Про порядок введення в дію Закону Республіки Крим "Про Державний прапор Республіки Крим" (Відомості Верховної Ради Криму, 1993 р., N 1, ст. 1–2) вважати такими, що втратили силу.

Голова
Верховної Ради
Автономної Республіки Крим

Л. ГРАЧ

м. Сімферополь,
21 квітня 1999 р.
N 457-2/99

____________
//www.rada.crimea.ua/ua/symbols-of-ark/flag/postanovlenie

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим

від 21 квітня 1999 р. № 457-2/99

ПОЛОЖЕННЯ

Про Прапор Автономної Республіки Крим

1. Прапор Автономної Республіки Крим являє собою полотнище, що складається із трьох горизонтально розташованих кольорових смуг: верхньої - синього кольору, що складає одну шосту ширини Прапора; середньої - білого кольору, що складає чотири шостих ширини Прапора; нижньої - червоного кольору, що складає одну шосту ширини Прапора.

При піднятті Прапора Автономної Республіки Крим у вертикальному положенні ліворуч повинна бути розташована синя смуга, посередині – біла, праворуч – червона.

2. Ширина Прапора Автономної Республіки Крим дорівнює одному метру, довжина - двом метрам, довжина древка Прапора – трьом цілим і чотирьом десятим метра. Прапор Автономної Республіки Крим або його зображення можуть бути й інших розмірів, однак у всіх випадках відношення ширини Прапора до його довжини повинне бути витримане в масштабі 1:2, а відношення довжини Прапора до довжини древка Прапора – у масштабі 1:1,7.

Прапор Автономної Республіки Крим і його зображення завжди повинні відповідати кольоровому еталонному зображенню Прапора Автономної Республіки Крим.

3. Відповідно до законодавства України Прапор Автономної Республіки Крим піднімається:

а) на будинках Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій - постійно;

б) на будинках органів влади та управління, підприємств, установ та організацій, на житлових будинках – у святкові дні;

в) на будинках і засобах пересування представництв Автономної Республіки Крим - відповідно до вимог дипломатичного протоколу;

м) на суднах та інших транспортних засобах, на яких в якості офіційних осіб перебувають Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, інші офіційні особи, які представляють Автономну Республіку Крим, - зі згоди зазначених осіб;

д) на приміщеннях для голосування - у дні виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, референдумів, опитувань населення Криму;

е) на будинках, де проходять засідання органів місцевого самоврядування, - у дні засідань.

4. У випадках, передбачених підпунктом "б" пункту 3 цього Положення, Прапор Автономної Республіки Крим піднімається о 7 годині і опускається о 22 годині, а у випадках, передбачених підпунктом "д" пункту 3 - під час проведення голосування, референдуму, опитування.

Якщо Прапор Автономної Республіки Крим висить цілодобово, то з настанням сутінків і в нічний час забезпечується його освітлення.

5. Порядок затвердження і використання історичних прапорів або прапорів нового зразка міст чи районів визначається нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

6. Підняття прапорів іноземних держав на будинках органів Автономної Республіки Крим, а також на інших будинках допускається тільки під час офіційних візитів, офіційних церемоній і міжнародних заходів у порядку, встановленому законодавством України і дипломатичним протоколом.

Прапори іноземних держав можуть бути підняті на будинках установ або представництв цих держав, відкритих в Автономній Республіці Крим.

7. При піднятті одночасно з Прапором Автономної Республіки Крим прапора іншої держави Прапор Автономної Республіки Крим повинен бути піднятий, якщо стояти обличчям до фасаду будинку, праворуч, а прапор іншої держави - ліворуч. Якщо Прапор Автономної Республіки Крим піднімається на честь глави іноземної делегації, то почесне місце праворуч віддається прапору гостя. При одночасному піднятті з Прапором Автономної Республіки Крим прапорів декількох держав останні піднімаються нарівно ліворуч і праворуч від Прапора Автономної Республіки Крим за алфавітом. Прапор Автономної Республіки Крим повинен бути розташований на одному рівні з прапорами інших держав, їхні розміри повинні бути однакові. У разі якщо прапор іноземної держави має іншу форму, ніж Прапор Автономної Республіки Крим, однаковим повинен бути розмір за вертикаллю.

8. У зв'язку з жалобою за рішенням Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути піднятий Прапор Автономної Республіки Крим у жалобному оформленні. У цьому випадку до древка або флагштока Прапора Автономної Республіки Крим прикріплюється чорна стрічка завширшки 10 сантиметрів, кінці якої звисають до нижньої частини Прапора. При піднятті Прапора Автономної Республіки Крим на флагштоку у зв'язку з жалобою Прапор Автономної Республіки Крим приспускається на одну третину довжини флагштока.

9. Прапор Автономної Республіки Крим може підніматися у святкові та пам'ятні дні, пов'язані з урочистими подіями в Автономній Республіці Крим, а також громадськими заходами і спортивними змаганнями.

Громадяни України, які постійно проживають в Автономній Республіці Крим, можуть піднімати Прапор Автономної Республіки Крим на своїх будинках у дні особистих свят, а громадяни іноземних держав, які проживают в Криму – прапори держав, громадянами яких вони є.

10. Прапор Автономної Республіки Крим піднімається в належному вигляді: полотно Прапора Автономної Республіки Крим не повинне бути старим, а колір – бляклим, неприпустима наявність плям або розривів на полотні Прапора Автономної Республіки Крим.

При піднятті Прапора Автономної Республіки Крим на будинках він вставляється у кронштейни, прикріплені до фасаду будинку так, щоб древко утворювало з фасадом кут не більше 450. Нижня частина кронштейна прикріплюється до фасаду не нижче 2 метрів від землі.

Прапор Автономної Республіки Крим може бути також піднято на флагштоку, встановленому перед фасадом будинку.

11. Зображення Прапора Автономної Республіки Крим може бути використане в декоративних цілях як символ Автономної Республіки Крим таким чином, щоб при цьому не було проявлено неповагу до Прапора Автономної Республіки Крим.

12. До Прапора Автономної Республіки Крим виявляється шана. У момент підняття Прапора Автономної Республіки Крим або його врочистого пронесення військовослужбовці віддають честь. Церемонія урочистого внесення або винесення Прапора Автономної Республіки Крим супроводжується вставанням присутніх, припиненням руху, розмов.

13. Відповідальність за дотримання цього Положення при піднятті Прапора Автономної Республіки Крим на будинках органів влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій покладається на їхніх керівників, а при піднятті Прапора Автономної Республіки Крим на житлових будинках – на їхніх власників або посадових осіб, яким доручене управління будинками.

14. Контроль за точним виконанням цього Положення в селах, селищах, містах, районах покладається на голів сільських, селищних, міських і районних рад.

Контроль за точним виконанням цього Положення в портах і на пристанях Автономної Республіки Крим покладається на їхніх начальників, а в представництвах Автономної Республіки Крим – на їхніх керівників.

15. Контроль за виготовленням Прапора і правильністю виконання вимог цього Положення здійснюється у встановленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим порядку.

16. Громадяни України, які постійно проживають в Автономній Республіці Крим, а також особи, які перебувають в Автономній Республіці Крим, зобов'язані поважати Прапор Автономної Республіки Крим.

Зневажання Прапора Автономної Республіки Крим тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

____________
//www.rada.crimea.ua/ua/symbols-of-ark/flag/polojenie

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Про День Прапора Автономної Республіки Крим

(зі змінами, внесеними відповідно до Постанови ВР АРК

№ 1091-5/08 від 18.12.2008)

Відповідно до статті 8, пункту 1 частини другої статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим

Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановляє:

1. Щороку 19 січня відзначати в Автономній Республіці Крим День Прапора Автономної Республіки Крим.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим щороку:

затверджувати в установленому порядку план урочистих заходів щодо святкування Дня Прапора Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим і кошторис витрат;

(Абзац другий пункту 2 зі змінами, внесеними відповідно до Постанови ВР АРК № 1091-5/08 від 18.12.2008)

організовувати проведення урочистих заходів щодо святкування Дня Прапора Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим відповідно до затверджуваного плану;

(Пункт 2 доповнено абзацом третім відповідно до Постанови ВР АРК № 1091-5/08 від 18.12.2008)

при формуванні проектів бюджету Автономної Республіки Крим передбачати виділення цільових асигнувань на фінансування урочистих заходів щодо святкування Дня Прапора Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Постійну комісію Верховної Ради Автономної Республіки Крим мандатну, з питань депутатської етики, організації роботи Верховної Ради та засобів масової інформації.

(Пункт 3 у редакції Постанови ВР АРК № 1091-5/08 від 18.12.2008)

4. Ця Постанова набирає чинності від дня прийняття.

Голова 

Верховної Ради 

Автономної Республіки Крим

А.ГРИЦЕНКО

м. Сімферополь,

23 жовтня 2008 р.

№ 1003-5/08

____________
//www.rada.crimea.ua/ua/symbols-of-ark/flag/den_flaga

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим

від 18 листопада 2000 року N 1461-2/2000

ТЕКСТ ГІМНУ

Автономної Республіки Крим

на музику А. Караманова

Слова Ольги Голубєвої

Нивы и горы твои волшебны, Родина,

Солнце и море твои целебны, Родина.

Эту землю мы сохраним

И внукам оставим цветущий, как сад, Крым,

Цветущий, как сад, Крым!

Зори свободы тебя согрели, Родина,

Братья-народы тебя воспели, Родина.

Эту землю мы сохраним

И вместе, крымчане, прославим в веках Крым,

Прославим в веках Крым!

Славься, Крым!

____________
//www.rada.crimea.ua/ua/symbols-of-ark/anthem/text

• Декларація ООН про права корінних народів 2007-р
• Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини 2003-у/р
• Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин 1995
• Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (міноритарних мов) 1992
• Загальна декларація прав народів 1976-р
• Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972

Указ Президента України №472/2014 Про День боротьби за права кримськотатарського народу 

Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України 2014 

Закон України Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою 2014 

Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави 2014 

Декларація Про боротьбу за звільнення України 2014 

Конституція України. Розділ Х. АРК 1996 

Закон України Про національні меншини в Україні 1992 

Звернення Верховної Ради України До парламентів і народів світу 1991 

Декларація прав національностей України 1991 

Звернення Президії Верховної Ради України до громадян України всіх національностей 1991-у/р 

Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні 1991 

Закон Української РСР Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 1991

• Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919
• Ухвала Всенародних зборів угорських українців 1919
• Закон про національно-персональну автономію 1918
• Постанова з’їзду українців Валуйського повіту Воронізької губернії з вимогою до Тимчасового Уряду включити до складу України Бессарабію, частини Воронізької та Курської губерній 1917
• Протест Харківської губернської Української Ради з приводу виключення Харківщини з меж України 1917
• Резолюція Загального Зібрання Іркутської громади «Вільна Україна» на підтримку Автономної України 1917
• Декларація прав народів Росії (Йосипа Сталіна) 1917
• З’їзд народів і областей Росії (Михайла Грушевського) 1917