Показ дописів із міткою Керенский. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Керенский. Показати всі дописи

четвер, 21 жовтня 2004 р.

Проект загальної відозви Генерального Секретаріату України (про прийняття всієї повноти влади) 1917




ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ
ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ
[20 жовтня] 2 листопада 1917 р.
(ранішнє)

[про стан підготовки до
прийняття всієї повноти влади]

Присутні: генеральні секретарі – Винниченко, Лотоцький, Савченко-Більський, Стешенко, Зарубін, Шульгін, генеральні комісари – Золотарьов, Петлюра, Порш, Ткаченко, товариші – Зільберфарб, Мірний, Міцкевич, Красковський.

Вислухано звідомлення Ткаченка про стан справи на Печерську і про зносини помічника комісара Юго-Западного фронту Григор’єва з комісаром Іорданським, з яких виявилося, що Іорданський подіями і поведінкою Григор’єва у Києві незадоволений; справа з ударними батальйонами, висланими на Київ, остаточно не вияснена.

Вислухано доклад Петлюри про стан військовий (про організацію штабу, про прибуття українського війська до Києва і т. ін.) і про повідомлення їм ставки про військові справи, про призначення Петлюри генеральним комісаром і про заходи, вжиті для постачання війську харчів і військового знаряддя.

Вислухано доклад полковника Пилькевича про діяльність Військового генерального комітету (дано розпорядження подавати снаряди на фронт з подвійною енергією, полагоджено порядок у Дарниці, де вже всі розпорядж[ення] Генерального комітету виконуються, до солдатів українських частин видано наказ додержувати порядку, підтримувати дисципліну і взагалі всією поведінкою своєю підтримувати честь українського війська).

Вислухана надіслана Володченком телеграма Духоніна з ставки Верховного головнокомандуючого з приводу сучасних подій.

Вислухано заяву Пилькевича про те, що Іорданський просить потвердити українським полкам, щоб вони не знімалися з прифронтових місцевостей, бо це може оголити фронт.

Обмірковано заяву помічника комісара Юго-Западного фронту Григор’єва про те, що він зараз уже не може взяти участь в справі призначення Павленка в.о. командуючого Київською військовою округою, бо Квецинський уже повернувся на свою посаду. Визнано неможливим повернути на посаду Квецинського, який потайці залишив свій пост і виїхав з міста (на Шулявку).

Одноголосно ухвалено: 1) підтвердити призначення підполковника Павленка тимчасово в.о. командуючого Київською військовою округою і увійти в зносини з ставкою Верховного головнокомандуючого в справі затвердження цього призначення; 2) повідомити Квецинського, штаб і інші установи при штабі про становище справи, послати Квецинському та Кирієнку через Зарубіна та Савченка-Більського мотивовану заяву про причини зміни їх і затримання. Заяву цю передати також у ставку Верховного головнокомандуючого, у ставку Юго-Западного фронту та Іорданському; 3) пропонувати Квецинському здати справи Павленкові, а Кирієнкові – комісаріату при штабі.

Вислухано інформації Порша про біжучі події на Печерську, про переговори з більшовиками, про помічений уже перехід українських по складу частин на Печерську на бік Центральної ради.

Вислухано пропозиції Порша в справах фінансових, адміністраційних і земельних.

Доручено Туган-Барановському вияснити стан фінансів і доложити Секретаріату.

Вислухано доклад Петлюри в справі міської міліції і про причини зміщення Лепарського і тимчасового призначення Анохіна в.о. начальника міліції.

Вислухано звідомлення Анохіна в справах міліції.

Ухвалено: постанову Генерального комітету про арешт Лепарського одмінити як допущену помилково. Анохіна тимчасово залишити виконувати обов’язки начальника міліції, як людину, що організувала бойові дружини і має на них великий вплив, що дуже важно під цей час. Доручити генеральному контролеру Золотарьову та Красковському порозумітися у цій справі з городським самоврядуванням, а також в справі призначення городським комісаром Ніковського.

Вислухано інформації Зарубіна в справі пошти і телеграфу на Україні.

Вислухано заяву Одинця про становище в Арсеналі.

Ухвалено: накладати штраф за спізнення на засідання Секретаріату більш ніж на 15 хв. по 50 коп. за кожну хвилину.

В.Винниченко, М.Зільберфарб, М.Ковалевський, О.Шульгін, О.Зарубін, С.Петлюра, М.Савченко-Більський, В.Голубович, М.Ткаченко, І.Стешенко, М.Міцкевич, І.Мірний




ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ
[20 жовтня] 2 листопада 1917 р. (вечірнє)

[про стан підготовки до
прийняття всієї повноти влади]

Присутні: Винниченко, Лотоцький, Шульгін, Туган-Барановський, Зарубін, Савченко-Більський, Голубович, Ткаченко, Стешенко, Ковалевський; товариші – Мірний, Міцкевич, Мазуренко, Холодний, Одинець.

Вислухано заяву Винниченка про те, що до Києва прибув помічник начальника снабженія Огородников, щоб дізнатися у Секретаріаті, чи буде Секретаріат допомагати постачати на армію усього потрібного для війська, і пропонувати свою допомогу в сформуванні нового штабу, коли Генеральному комітету не вистачить для того своїх сил. Йому дано відповідь, що Секретаріат вживе усіх сил для постачання усього потрібного для армії.

Вислухано доклад Туган-Барановського про стан фінансів на Україні взагалі, про засоби полагодити справу і про потребу видання в цій справі належного законодатного акту.

Ухвалено: доручити Туган-Барановському виробити потрібні проекти. Постановлено одкрити кредит в один мільйон карбованців із средств Державного казначейства на біжучі потреби Генерального секретаріату.

Вислухано доклад Зарубіна і Савченка-Більського про переговори у штабі з Квецинським та Кирієнком.

Ухвалено: одноголосно пропонувати Квецинському і Кирієнку перебалакати з ставкою Верховного головнокомандуючого і по телеграфу подати прохання про одставку, а тоді здати справи (діла), після чого вважати їх цілком вільними.

Постановлено: 1) доручити Петлюрі організувати штаб, зносини з ставкою і з усіма належними інституціями; 2) доручити Винниченкові і Петлюрі обміркувати, вияснити і повідомити снабюз на його запитання, в яких відносинах тепер має бути командуючий Київською військовою округою з ставкою та снабюзом (безпосередньо чи через генерального комісара по військових справах), куди перевести донських козаків і т. ін.

Оголошено телеграму Володченка і Іорданського про усунення Керенського, переговори про утворення нової правительственної власті, здатної утихомирити край і довести до Установчих зборів.

Вислухано складений Винниченком проект загальної відозви Генерального секретаріату до всіх установ і громадянства України* [див. нижче]. Ухвалено: проект помножити і після ознайомлення з ним докладно обговорити.

Ухвалено: заснувати при голові Секретаріату тимчасову комісію по охороні порядку в складі 6 членів (Винниченко, Ткаченко, Ковалевський, Порш, Петлюра і Зільберфарб).

Вислухано доклад генерального писаря про заяву козачого сотника Шатова про роль Кирієнка в останніх подіях, про неправдиве інформування їм козаків в українських справах і намовляння козаків проти Центральної ради як австрофільської і зрадницької установи.

Вислухано заяву Петлюри про упорядкування штабу. Доручено Петлюрі негайно знестися по цих питаннях з ставкою Верховного головнокомандуючого.

Вислухано доклад Лотоцького про розмови його з Врубовим по прямому проводу. Вирубов прохає найшвидше прибути, запитує, чи правда, що 34-й корпус викликано з фронту Генеральним секретаріатом, і просить дати розпорядження, щоб корпус зостався на фронті.

Доручено Лотоцькому виїхати з Дорошенком до ставки якнайшвидше і повідомити, що 34-й корпус Генеральним секретаріатом не викликався. Вислухано телеграму Іорданського про порушення залізничної путі під Фастовом і заслухано пояснення Петлюри в сій справі.

Ухвалено: телеграфувати Іорданському, що військо, вислане їм до Києва, треба завернути, аби не викликати нового заколоту у Києві, і що всі засоби полагодити розібрані залізничим забастовочним комітетом путі будуть ужиті.

В.Винниченко, О.Шульгін, М.Ковалевський, І.Стешенко, І.Красковський, І.Мірний, О.Зарубін, В.Голубович, М.Савченко-Більський

При цьому додаєм особу заяву.


ДОДАТОК ДО ПРОТОКОЛУ
Особое мнение

На заседании Генерального секретариата от 2 ноября 1917 г. из докладов генеральных секретарей А.Н. Зарубина и М.О. Савченко-Бильского выяснилось, что генерал Квецинский и его штаб категорически утверждают, что их переезд в Николаевское юнкерское училище произошел из соображений безопасности и имел в виду исключительно перемену местонахождения штаба.

В связи с указанными докладами Генеральный секретариат тогда же принял решение предложить генералу Квецинскому и его штабу подать в отставку, на что, по словам докладчиков, генерал Квецинский заранее изъявил свое согласие, и снестись по этому поводу телеграфно с Верховным главнокомандующим.

Это решение Генерального секретариата, однако, до вечера 3 ноября выполнено не было, чем создалось для штаба Киевского военного округа крайне неопределенное юридическое положение.

Считая, 1) что при наличности имеющихся в распоряжении Генерального секретариата данных поведение чинов штаба не может быть в настоящее время квалифицировано как самовольное оставление своих постов, 2) что генерал Квецинский и его штаб не должны нести на себе неблагоприятных последствий, вытекающих из ошибки тех лиц, которые не выполнили постановлений Генерального секретариата от 2 ноября; считая также, 3) что вина в неопределенном положении генерала Квецинского и его штаба в значительной своей части падает также на противоречивые распоряжения и заявления помощника комиссара Юго-Западного фронта Григорьева, мы, нижеподписавшиеся, не можем согласиться с мерами, направленными к фактическому задержанию штаба, и полагаем, что единственно правильным выходом из создавшегося кризиса был бы путь добровольного соглашения генерала Квецинского с представителями Генерального секретариата, с немедленным освобождением штаба.

Все сказанное в одинаковой мере относится и к комиссару Киевского округа Кириенко.

А.Зарубин, Д.Одинец, М.Савченко-Бильский

____________
Протокол засідання Генерального секретаріату про стан в Україні справ військових, фінансових, адміністративних, земельних та інших. [20 жовтня] 2 листопада 1917 р. Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1 Арк. 49–50, 54–54 зв. Оригінал.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

Протокол засідання Генерального секретаріату про стан військових, фінансових, адміністративних та земельних справ в Україні. [20 жовтня] 2 листопада 1917 р. ЦДАВО України, ф. 1063,оп. 3, спр. 1, арк. 49-50, 54-54 зв.
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?3#photo
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?4#photo
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?5#photo
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?6#photo
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?7#photo

До бою під Крутами лишилося 2 місяці і 27 днів 



ПРОЕКТ ЗАГАЛЬНОЇ ВІДОЗВИ
ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ ДО ВСІХ
УСТАНОВ І ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ*
[21 жовтня] 3 листопада 1917 р.

[про прийняття всієї повноти влади]


Звернення Генерального Секретаріату України до народу України про прийняття ним всієї повноти влади, [21 жовтня] 3 листопада 1917 р.
ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 1, спр. 12, арк. 76-76 зв.
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?35#photo
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?36#photo

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 
До бою під Крутами лишилося 2 місяці і 26 днів 
Постанови 3-го всеукраїнського військового з’їзу 1917 

середа, 4 серпня 2004 р.

Тимчасова Інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні 1917




Тимчасова Інструкція 
Генеральному Секретаріатові 
Тимчасового Правительства на Україні

1. До вирішення питання про місцеву управу Установчими Зборами призначається тимчасовим правительством на предложення Центральної Ради Генеральний Секретаріат, котрий є найвищим органом тимчасового правительства в справах управи Україною.

2. Повновласти Генерального Секретаріату розтягаються на губернії: київську, волинську, подільську, полтавську й чернигівську, з виїмкою повітів мглинського, суразького, стародубського й новозибківського; ці повновласти можуть бути поширені й на инші губернії або їх части, коли заведені в сих губерніях на підставі постанови тимчасового правительства земські установи висловляться за бажаностю такого поширення.

2. Генеральний Секретаріат складається з генеральних секретарів по міністерствам для справ: а) внутрішніх, б) фінансових, в) хліборобських, г) просвітних, д) торговельних, і промислових і е) праці, а також секретаря для національних справ і генерального писаря; крім того при Генеральнім Секретаріаті находиться для контролю в його справах генеральний контрольор, який бере участь у засіданнях Генерального Секретаріату з правом рішаючого голосу.

В числі секретарів не менше чотирьох повинні бути особи, які не належать до української національности.

При Секретаріаті для національних справ заводиться три посади товаришів секретаря з тим, щоб усі чотирі найчисленнійші національности України мали кожна свого представника в особі секретаря або одного з його товаришів.

4. Генеральний Секретаріат розглядає, розробляє й предкладає на затвердження тимчасовому правительству пропозіції щодо життя краю і його управи. Сі пропозіції перед їх предложенням тимчасовому правительству можуть бути внесені на обговорення Центральної Ради.

5. Повновласти тимчасового правительства в справах місцевої управи в сфері компетенції перелічених в § 3 міністерств здійснюються при посередництві генеральних секретарів. Ближче означення сих справ знаходиться в окремому додаткові.

6. В усіх справах, означених у попередній статі, місцеві власти краю звертаються до Секретаріату, котрий, по зносинах з тимчасовим правительством, передає його розпорядки та вказівки місцевим властям.

7. Генеральний Секретаріат предкладає кандидатів на правительственні посади, які входять у круг справ, означених в §5, і які обсаджуються по призначінню тимчасового правительства.

8. Зносини найвищих державних установ і окремих цівільних міністерств з Секретаріатом і окремими секретарями по приналежности, як рівнож останніх з найвищими державними установами й міністерствами, відбуваються через осібного комісара України в Петрограді, якого призначає тимчасове правительство; таким самим способом направляються законодатні наміри й проекти, які відносяться лишень до місцевих справ України, як також і заходи загальнодержавного значіння, що виникнуть в окремих міністерствах або обговорюватимуться в міжміністеріальних комісіях і будуть вимагати через спеціальне відношення їх до України участи представника управи комісара в тих комісіях.

9. В наглих і нетерплячих проволоки випадках найвищі установи й міністерства передають свої постанови місцевим властям безпосередньо, повідомляючи одночасно про ці розпорядки Секретаріат.

Підписали: 

міністер-презідент Керенський, міністер судівництва Зарудний. 
Петроград, 4 (17) серпня 1917.

____________
Таким способом замісць Констітуції ми мали Інструкцію.

Основним завданням цього кадетського твору було звести на нівець інстітут окремої національної влади на Україні. Навіть саму ідею такої влади витерти з договорного акту.

Через це, насамперед, Генеральний Секретаріат було названо Генеральним Секретаріатом не Центральної Ради, не України, а Тимчасового Правительства. Псіхологія казуїстів і книжкових законників очевидно припускала, що назва може зв'язати, з'обов'язати й перевернути дійсну суть справи. Але вони були консеквентні: Генеральний Секретаріат стає органом влади Тимчасового Правительства на Україні. Джерело його повновластей уже не є українська демократія, не з широких народніх мас він дістає силу, а від Тимчасового Правительства. Отже, виходячи з цього, всі права належали тільки Генеральному Секретаріатові. Центральна ж Рада мала бути при йому немов би якимсь дорадчим приватним органом. Вона могла собі обмірковувати проекти „предположеній”, вироблених Генеральним Секретаріатом, але то ніякого значіння мати не могло, бо ті „предположенія” приймати чи одкидати мало право тільки Тимчасове Правительство.

Далі компетенція. Військова справа, комунікація, міжнародні зносини, продовольча справа, почта й телеграф, — усе це виймалося з компетенції Генерального Секретаріату.

Призначати урядовців він не міг. Міг тільки „представляти” їх на призначення своєму Урядові. Навіть не мав над ними влади, бо Тимчасове Правительство могло звертатися до сих урядовців, до місцевих властей, поминаючи Генеральний Секретаріат.

Теріторія — як раз та сама, яку кадетські професори намічали ще під час першої делегації; як раз оті самі „найбагатші области” не входили в сферу влади Ген. Секретаріату (Харьківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія й Бесарабія).

Словом, уся Інструкція було ні що инче, як ціничне, безсоромне й провокаційне зламання угоди 16 липня й отверте бажання видерти з рук українства всі його революційні здобутки.

І, розуміється, делегація ні в одному пункті своєї згоди не дала. Ми рішуче й категорично до самого кінця одстоювали Статут, не сходячи з його навіть у тих точках, які сама делегація вважала не конче необхідними для сього моменту.

Та й не мали ми повновласти давати чи не давати згоду.

Наше завдання було вирвати якесь рішуче, остаточне слово в Уряду. Це слово було: Інструкція. Добре. Ми своє зробили й везли те слово в Київ на вирішення Центральної Ради, чергова сесія якої спеціально для цього скликалась на 18 серпня (н. ст.).

І так само, як перша, не з легким серцем і не з добрим чуттям до Московії верталась і друга делегація на Україну.

____________
Володимир Винниченко. Відродження нації.
//exlibris.org.ua/vinnichenko/vin115.html
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0004300-17
//textbooks.net.ua/content/view/986/17/
//ru.wikipedia.org/wiki/Временное_правительство_России

До бою під Крутами лишилося 5 місяців і 12 днів 

//sevvpussit.webhop.org/

субота, 3 липня 2004 р.

Декларація Тимчасового Уряду про призначення Генерального Секретаріату на Україні 1917


Генеральний Секретар по внутрішніх справах В.Винниченко одержав з Петрограда од міністрів Тимчасового Правительства Керенського, Терещенка і Церетелі таку телеграму:



[ДЕКЛАРАЦІЯ ТИМЧАСОВОГО ПРИВИТЕЛЬСТВА]
{оголошена 3 (16) липня 1917 року}

Вислухавши повідомлення міністрів Керенського, Терещенка і Церетелі по українському питанню, Тимчасове Правительство вирішило:

«Призначити як вищий орган для керування крайовими справами на Україні окремий орган – Генеральний Секретаріат, склад якого буде визначено Правительством в згоді з Центральною Українською Радою, доповненою, на справедливих основах, представниками других народів, сущих на Україні, в особі їх демократичних організацій. Через згаданий орган будуть переводитись Правительством міри і заходи в житті краю і його управлінні.

Вважаючи, що питання про національно-політичний устрій на Україні і про засоби вирішення в ній земельного питання в межах загального закону про перехід землі до рук працюючих мас мусить бути вирішено Установчими Зборами, Тимчасове Правительство прихильно поставиться до розроблення Українською Центральною Радою проекту національно-політичного статуту України в тому розумінні, в якому сама Рада буде вважати відповідним інтересам краю, а також про форми вирішення в краю земельної справи – для внесення цих проектів на Установчі збори.

Тимчасове Правительство, вважаючи необхідним під час війни зберігати бойову єдність армії, не лічить можливим допустити міри, які можуть порушити єдність організації і керування, як, наприклад, зміна в сучасний момент загального мобілізаційного плану шляхом негайного переходу до системи територіального комплектування військових частин або надання керівничих прав яким-небудь громадським організаціям.

Разом з тим Правительство вважає можливим далі сприяти тіснішому національному об’єднанню українців в війську через формування окремих частин виключно українцями, поскільки цей спосіб, на погляд військового міністра, буде можливим з технічного боку і не порушить бойової сили армії.

В найближчім часі, для більш планомірного і успішного досягнення цієї мети, Тимчасове Правительство вважає можливим запросити до осягнення цієї задачі самих вояків – українців; для цього в згоді з Центральною Радою можуть бути командировані осібні делегати-українці, котрі будуть при кабінеті військового міністра, генеральному штабові і верховному головнокомандуючому.

Що ж торкається до військових українських комітетів на місцях, то вони проводять свою працю на загальних основах, причому їх діяльність повинна провадиться в згоді з діяльністю інших військово-громадських організацій».

Після прийняття цієї постанови члени партії «Народної свободи» Шингарьов, Мануйлов і Шаховський вийшли зі складу Тимчасового Правительства. Зміст ухваленої постанови буде надруковано третього в вечірніх газетах. Одночасно з цим необхідно оголосити Вашу відозву.

Підписали: Керенський, Терещенко, Церетелі.

[Опублікована у «Вістях з Української Центральної 
Ради» між 28–30 червня 1917 року.]

____________
Вісти з Української Центральної Ради. 1917. № 10. Червень
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174
[] Володимир Винниченко. Відродження нації
//exlibris.org.ua/vinnichenko/vin114.html


Вісті з Української Центральної Ради –  газета, офіційний орган доби Української Народної Республіки (УНР). Виходили тричі на тиждень з 19 березня по листопад 1917 р. у Києві. 

Перші три номери з'явилися під назвою «Вісти з Української Центральної Ради в Києві». В газеті друкувалися офіційні документи, закони та укази, міжнародні угоди. 

В листопаді 1917 р. змінився видавець і газета стала називатися «Вістником Генерального Секретаріату Української Народньої Республіки», а з 3 січня 1918 р.   «Вістником Ради Народних Міністрів Української Народньої Республіки».

____________
І.В.Каравченко.
//leksika.com.ua/19100910/legal/visti_z_ukrayinskoyi_tsentralnoyi_radi

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 
До бою під Крутами лишилося 6 місяців та 13 днів
Повідомлення Комітету Центральної Ради про організацію Генерального Секретаріату 1917 
(І) Декларація Генерального Секретаріату Центральної Української Ради 1917 
Декларація делегації Центральної Ради до Тимчасового Уряду і Петроградської Ради про Автономію України 1917 
(І) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого 1917 
Всеукраїнський національний конгрес. Проект автономного статуту України 1917 
(І) Відозва Української Центральної Ради до Народу Українського 1917 
Заклик Товариства Українських Поступовців 1917 
Відозва Петроградського Тимчасового українського революційного комітету до українців Петрограду 1917