Ігор Дідковський: Якщо політики, які контролюють сцену, думають, що вони – це Майдан, то вони сильно помиляються

Зараз влада на місцях може перейти до територіальних громад?

Гості «Вашої Свободи»: Ігор Дідковський, координатор національних зборів; Олександр Палій, політолог, громадський діяч.

Ірина Штогрін: Для початку розмови послухаймо або давайте нагадаємо тим, хто це чув, що вчора сказав на майдані Незалежності Арсеній Яценюк.

Арсеній Яценюк: «Сьогоднішнє Віче має назву «Солідарність проти терору». Проти того терору, який почала ця влада стосовно Тетяни Чорновіл, коли ці потвори зухвало її побили. Проти терору, коли євромайданівців переслідують, палять їхні машини і залякують. Проти терору стосовно кожної людини, де дитина боїться вийти до школи».

– Про це говорили. Там вимоги, звісно, всі залишилися, зокрема і покарати тих, хто санкціонував побиття студентів на майдані Незалежності у ніч на 30 листопада. Це відправити у відставку уряд Миколи Азарова. Це розпочати, як було сказано, не маніпулятивні, а нормальні дієві переговори зі владою. Врешті-решт у далекій перспективі змінити Конституцію України.

Але все ж таки головне питання було озвучене Арсенієм Яценюком. Чи зможе Євромайдан хоч що-небудь зробити задля того, щоб захистити тих, хто справді хоче проявляти свою громадянську, громадську ініціативу?

Ігор Дідковський: Він уже зробив. Він самодостатній. І справа в тому, якщо чесно, я це знову слухав, це слово «ви – мої» викреслив зі свого лексикону. Ці всі заклики, які вже більше місяця, якщо чесно, у нас на західній Україні кажуть, що це неприродно і некоректно стосовно тих людей.

Тобто сам Майдан він як суб’єкт… Я, до речі, не представляю Майдан і не представляю весь український народ. Я представляю інструментарій, який виник за рахунок цього дійства під символічною назвою «Майдан». Ми місяць працювали, 102 громадські організації та ініціативи, і просто шукали інструмент, щоб не кидати вимоги. Бо нема нічого гірше, ніж та мета, яку ти поставив і не знаєш, як реалізувати. Тобто, це людей маргіналізує, вони не вірять. Тому, в принципі, мені ідеї Майдану самодостатнього вже вистачає.

Я вважаю, що зараз існує два таких тренди. Перший – це водити енергію людей навколо Майдану.

– Це Ви критикуєте політиків?

Ігор Дідковський: Я не критикую. Я взагалі просто констатую факт, бо це вже смішно. Якщо політики, які контролюють сцену, на якій я вже 30 разів виступав, думають, що вони – це Майдан, то вони сильно помиляються. Просто вийти на Майдан. Майдан їм скаже відкрито.

Друге, для чого вони це роблять, бо вони самі не хочуть змінити систему, вони у кращому випадку хочуть легку косметику і змінити склад системи.

І тому, я вважаю, ці всі спроби приватизувати Майдан чи надати йому якоїсь суб’єктоності під кимось з політиків, це просто смішно. Тому для мене смішні всі ці виступи і меморандуми, з поваги до всіх виступаючих.

– Якщо подивитися на те, як ситуація розвивалася і розвивається зараз, чи можна сказати, що вчорашній день і це чергове Віче було чимось винятковим, що воно насправді було наступним кроком у розвитку тієї громадянської ініціативи, яка була акумульована на Майдані?

Олександр Палій: Наступник кроком – так, чимось винятковим – ні. І взагалі чекати кожного дня щось виняткове – це, звичайно, можна, але це трішки інфантильно виглядає. Тому що ми всі розуміємо, що тут боротьба йде справжня, реальна боротьба. Слава Богу, вона відбувається не так, як, наприклад, відбувалася у ХVII столітті, тоді було значно драматичніше, чи у XVIII столітті. Чи на початку ХХ.

Зараз поки що (слава Богу!) все спокійніше. Але тим не менше напруга є. І чекати кожного дня якоїсь перемоги, маленької перемоги, волати про цю маленьку перемогу, мені здається, що це по-дитячому. Тому що ставки тут дуже великі. І треба готуватися до важкої, серйозної, затяжної роботи. А, дасть Бог, якщо ми будемо готуватися до затяжної роботи, то перемога прийде значно швидше.

– На попередньому Віче було озвучене прагнення створити і навіть уже проголошене Всеукраїнська об’єднання «Майдан». Прозвучав заклик у нього вступати.

Його вимоги зрозумілі. Боротьба з корупцією, оздоровлення всього життя в країні, зробити так, щоб правоохоронні органи захищали закон, і рухатися у бік європейських цінностей.

Цього разу вже були озвучені певні вимоги, які були сформульовані там у документі.

Що стосується громадських організацій і громадського суспільства, то зі сцени було озвучене ось таке: громадський контроль за діяльністю органів влади та самоврядування. Ви погоджуєтеся з цим, що це можуть робити громадські організації?

Ігор Дідковський: Погоджуюся. Але пункт неможливо виконати.

– Чому?

Ігор Дідковський: Тому що це абстракція, яка нічого не має: ні технологій, нічого. Дивіться, це все вода. Це все – «товкти воду у ступі».

Є Конституція, в якій чітко написано, тобто і в статті 3, і в статті 5, і в статті 69.

Олександр Палій: Так у Конституції теж «товчуть вводу у ступі».

Ігор Дідковський: Там конкретно написано, що народ здійснює безпосередньо своє народовладдя через вибори. Ми вже 22 роки з вами ходили – що голосуй, що не голосуй, бо там політики. Через референдум та інші безпосередні форми демократії. Стаття 69. Так от, влада реально належить територіальним громадам. І зараз Майдан породив таку моду… І по всій Україні створюються територіальні громади. В оце я вірю (стаття 40), що територіальні громади – це реальна влада і реальне джерело влади.

А вже інші органи влади, починаючи від сільради і до президента та парламенту, то це органи влади. У нашому випадку – погані органи влади. От про що йдеться. І йдеться або про заклики і декларації, або про механізми. То я представляю простий робочий механізм. І я зараз приїхав з національних зборів. Працює чотири експертні групи. Ми не прагнемо об’єднатися. Ми просто хочемо створити унікальний легальний механізм для того, щоб дати будь-кому, хто захоче, бо цей механізм повинен бути.

– Поясніть, у чому він полягає?

Ігор Дідковський: Та він дуже простий. Національні збори – це є таке поняття конституанти. Ми абсолютно можемо зібрати представників всієї України, бо, і по Веберу, і по всіх відомих політиках, і політологах, наш парламент не є представницьким. Один депутат представляє 100-120 тисяч людей. Він не те що їх не представляє, він їх бачити не хоче.

– Тобто ви оголошуєте про національне зібрання. І де? У Палаці «Україна» збираєте?

Ігор Дідковський: Палац «Україна» мені енергетично не підходить.

– А що Вам підходить?

Ігор Дідковський: Ну, виберемо десь місце, повірте мені. Але це будуть реальні законні представники територіальних громад.

– Хто це?

Ігор Дідковський: Це прості люди. Конституція, до речі, розділяє людину від громадянина України, від фізичної особи і від юридичної. Це ноу-хау.

Олександр Палій: А скільки вас може бути конкурентних, конкуруючих таких організацій?

Ігор Дідковський: Мені буде хай мільярд. Хто зробить по-чесному і без революційного натхнення, не спекулятивно, цивілізовано…

Олександр Палій: А як це «без революційного натхнення»?

Ігор Дідковський: Так це. Бо для мене революційне натхнення має певний період. Воно повинне пробудити тебе, а далі ти собі працюєш фахово, як спеціаліст системи.

Олександр Палій: Добре. А хто буде ваших представників обирати?

Ігор Дідковський: Територіальні громади.

Олександр Палій: Тобто, більшість громадян, які мешкають на тій чи іншій території?

Ігор Дідковський: Так. 12 087 міст, селищ.

Олександр Палій: Більшість населення з кожного з цих міст, селищ повинні прийти на якісь вибори і обрати члена вашої територіальної громади.

Ігор Дідковський: Так. Тільки вони будуть представляти один до 10 тисяч, а не до 100 тисяч. Це єдиний…

– На який час ви думаєте, що зможете зібрати, провести ці вибори і зробити це?

Ігор Дідковський: По-перше, ми зараз попробуємо на Києві. 330 територіальних громад. До речі, я собі 23 числа на 10-у поверсі КМДА провів засідання національних зборів, прийшов Салій, прийшов Плачков. Ніхто мені не заважає там. Бо це, до речі, власність територіальної громади.

– Салій і Плачков – це відомі фахівці. Але це не люди, яких обрали.

Ігор Дідковський: Та вони просто прийшли як люди, які колись були мерами і знають, як каналізацію латати. Не більше і не менше. Прийшли представники громад. Все було культурно і цивілізовано. Київ зараз потребує… Дивіться, Верховна Рада зробила все для свого народу і радісно поїхала на острови на місяць. Все зробили! Київська рада теж радісно все зробила, від свого народу десь ховається і кинула Київ напризволяще. Зараз немає ніякої влади, тобто взагалі ніякої. Українською мовою слово «влада» означає в ладу з собою і людьми.

Олександр Палій: Тут треба дуже добре розуміти, що справді така пряма демократія можлива, але вона не повинна бути профанацією. Тому що, якщо прийшов там Плачков, якщо прийшли кілька експертів, то це ще не означає, що це київська громада.

Київська громада – це з трьох мільйонів осіб десь 2 мільйони виборців. Якщо з цих двох мільйонів виборців мільйон реально проголосує, тоді це інша справа. Якщо цей мільйон не голосує, у вас немає цих механізмів, то це не київська громада, а просто ще одні люди, які себе називають такими. І все.

Ігор Дідковський: Точно так. Для цього відкриваються територіальні громади.

– Вони не відкриваються. Вони вже існують певним чином.

Олександр Палій: Але на Майдані, я ще раз скажу, була дуже значною мірою практична територіальна громада. Тому що на Майдан вийшли від мільйона до півтора людей. І в принципі, звичайно, не було ніякої реєстрації і фізично потримати цих людей неможливо...

Ігор Дідковський: Так це не потрібно. Територіальна громада не реєструється в органах старої системи.

Олександр Палій: Але де-факто це були зроби територіальної громади.

Ігор Дідковський: Це правда.

– Маємо запитання радіослухача.

Слухачка (переклад): Президент говорив про те, що у нас корупція останні роки дуже сильно розвинена, і він буде з нею боротися.

В судах страшенна корупція! Є такий полковник Василь Степанович Полосенко, суддя, яких ходить до суддів і говорить, яке рішення треба приймати. І Апеляційний суд це рішення і приймає.

Я хочу сказати: ганьба цим суддям, які заангажовані і вирішують питання так, як їм потрібно! Не так, як по закону. Ганьба їм!

– Ось думка одна з багатьох.

Олександр Палій: Я думаю, що ця думка вивела на Майдан дуже багатьох людей на сьогоднішній день і по правоохоронних органах, і по адміністративних, і по судових зокрема.

Є в Біблії такий вислів, що неправильний суддя гірше ката. І мені здається, що зараз судова система – це просто жах! Ніякого ні правосуддя, нічого. Якби цей суд провели б на Майдані… Пам’ятаєте, як упіймали цих двох злочинців з Макіївки, що написали їм «Злодій» на лобі? То цей суд, який був на Майдані, значно легітимніший, ніж той суд, ніж ВСУ, КСУ і Адміністративний суд та Вищий спеціалізований суд разом взяті.

– Ви відчуваєте, що тут звучить? У нас звучить тут в ефірі якась така річ, яку варто було б сподіватися у будь-якій демократії, які зараз називаються розвинутими, на Заході.

По суті, нам дорікають дуже багато експертів з інших країн, що українці нічому не вчаться, тому що вони кожного разу продукують одне і те ж саме – Запорізьку Січ, де гетьманам не довіряють. І пан Дідковський це все щойно нам гарно продемонстрував. А народ насправді завжди хоче сам ухвалювати рішення, тому що він теж не довіряє ні старшині, ні тим суддям, які теж обирає.

Олександр Палій: Неправда це. Якби гетьманам не довіряли, Запорізька Січ не проіснувала б 400 років. Вона проіснувала 400 років і не платила данину комусь, а сама збирала з навколишніх держав. Тому це все неправда.

У нас були гетьмани дуже популярні, за одним словом яких не те що тисяча, а десятки тисяч ішли на смерть. Тому говорити, що у нас є апріорі така традиція недовіри до влади, то це неправда. У нас є недовіра до іноземної, аморальної, деградованої влади. І це прекрасно.

– З цим Ви погоджуєтеся, пане Дідковський?

Ігор Дідковський: У нас є тотальна недовіра до влади. До своєї української аморальної влади.

Олександр Палій: А де Ви бачили українську владу?

Ігор Дідковський: Вся влада у нас українська. Хто ми? Янукович – марсіянин? Чи де він приїхав? Чи парламент у нас приїхав з Польщі? Чи Кабмін у нас…?

Олександр Палій: У нас парламент постгеноцидного суспільства, в якому насичений…

– У нас немає іншої України. У нас вона є така, яка вона є.

Олександр Палій: Ні, Україна в нас така, а влада у нас…

Ігор Дідковський: Є дуже просте рішення. Ми без претензій до всіх, бо ми розуміємо, що вони нас не цікавлять. Ми навіть не хочемо витрачати на них енергію. У нас, наприклад, на національних зборах дуже прості слова: Україна – я, це не президент, це не уряд, це не парламент, я – власник своєї держави. Крапка.

Олександр Палій: Ні. Мабуть, «ми» все ж таки. Бо «я» – це Людовик ХІV.

Ігор Дідковський: Ні-ні. Ви переплутали. Людовік XVI казав: я – це Франція. А я кажу: Україна – це я.

– Запитання ще одного слухача.

Слухач: Скажіть, будь ласка, чи не варто у перервах між походом на «Межигір’я», до інших лідерів скористатися таким інструментом, як референдум?

Що я маю на увазі? Там уже стільки збиралося народу, що для ініціювання будь-якого референдуму з приводу зміни влади чи ще чогось можна було вже разів три. Хоч недосконалий цей закон, але це теж якийсь шлях, який конкретику має – добитися через референдум те і те. А не просто гасла кидати: давайте з корупцією боротися, давайте кращого.

Олександр Палій: Що стосується референдуму, то треба розуміти, що закон написаний таким чином, що фактично ніякого голосування не проходить. Голосування призначається.

Як це відбувається? Там формують усю вертикаль виборчих комісій місцеві ради, обласні зокрема. І це означає, що скрізь є провладна більшість практично, що ніхто ніде нічого рахувати не буде, агітації теж немає, агітувати проти того питання, яке виносить влада, можна лише за гроші, а влада сама агітує абсолютно вільно, використовуючи всі ЗМІ. Тому це ніякий не закон про референдум. За чинним законом, це неможливо.

Інша справа, що прийти і сказати: ось стоїть два мільйони людей, вони підняли руки – це щось значить. Це значно більш може впливати, ніж якісь ці законні процедури.

А закону про місцевий референдум взагалі не існує на сьогоднішній день. Тому все це суща теорія. Він не те що не досконалий, він навмисне написаний, щоб можна було б 2 по 2 написати 5.

– А при цьому закону про місцеві референдуми у нас немає. А от місцеві громади, територіальні громади вже впродовж всіх цих років незалежності завжди в одній і тій самій проблемі – у них немає грошей, їм навіть не дають того, що вони заробили, бо казначейство блокує рахунки під кінець року або будь-які кризові для в цілому економіки країни моменти, у той же час громади не можуть вирішувати нагальні проблеми свого життя.

Що тут можна зробити було б?

Ігор Дідковський: Ми розділяємо мораль громади і мораль влади, у нас взагалі все законодавство побудоване проти моралі громади. Воно обслуговує ті чи інші клани. Якщо взяти всі технології, які зараз Майдан запропонував, і які були до нього. Ну, пікет. Ручна технологія Леоніда Макаровича Кравчука – Конституційна асамблея – хоче легалізувати через зміни в Конституцію «донократію», тобто, щоб були «дони».

Дуже багато технологій, які зараз думають, що Майдан зможе через свою суб’єктність, яка неможлива за визначенням, щось вирішити. Окрім того, що Майдан – це унікальне джерело енергії, єднання навколо інструментарію. Тому і ми прийняли рішення розпрацьовувати інструментарій. Що територіальна громада, якщо вона зібралася (правильно сказав колега), і 70% тих, хто мешкає, проголосували б за якогось уповноваженого, то вже 200 громад в Україні відмінили кар’єри, річки. Воно навіть не вимагає реєстрації в органах існуючої системи.

Вдумайтеся, у чому парадокс! Є і Конституція, яка одна з найкращих. І ми тільки до неї прив’язуємося. І потім тільки йде мільярд законів, які через маніпуляцію юрособа-фізособа-громадянин України з тебе роблять «коника-горбоконика».

– Але чи означає це, що ви вже маєте такий інструментарій, який допоможе вам у Києві обрати легітимну владу?

Ігор Дідковський: Абсолютно.

– Коли це буде?

Ігор Дідковський: Може, три місяці. Він не вимагає закону Верховної Ради.

– Через три місяці ваші національні збори будуть готові провести вибори у Києві?

Ігор Дідковський: Я не буду бити п’ятою у груди. Це не будуть вибори. Це будуть конституційні установчі збори, які ми називаємо національні збори, які, якщо ми сформуємо, правильно сказав Олександр, ці територіальні громади правильно і повноцінно, тоді це зібрання буде саме легітимне, яке є в природі. Для Києва. Потім ми цю модель екстраполюємо на всю Україну.

– Пане Палій, як Ви вважаєте, ця ідея взагалі має перспективи?

Олександр Палій: Не знаю, як там з перспективами. Але у будь-якому випадку таке ворушіння значно краще, аніж коли в Києві, в столиці немає законної влади фактично, коли 5 років закінчилися у міського голови і 5 років у міської ради, і вони зараз фактично Києвом, який має тисячолітню вічеву традицію, 340 років Магдебурзького права, керує взагалі невідомо хто і невідомо ким призначений. Тобто таку ганьбу, звичайно, треба припиняти. Можливо, у тому числі і такими засобами.

– Що ми бачимо? Зараз боротьба з тими, кого вважають людьми, які порушують закон або йдуть проти народу, ведеться в такий спосіб, що євроактивісти їдуть до їхніх помешкань або до тих можливих місць, одних з місць, де вони можуть бути, там висловлюють свій протест у такий спосіб, що обмальовують, скажімо, паркан або голосно проголошують свої гасла. Чи є це дієвим методом?

Ігор Дідковський: Це неможливо заборонити людям робити. Вони на це мають абсолютне право протесту, що написано в Конституції, що державні органи, органи, які в нашому випадку, як я сказав, хрінові, не мають права узурпації влади. Вони тотально узурпували владу, тотально виборчі дільниці належать владі, тотально в який суд ти не підеш, з тебе, з хлопця, зроблять дівчинку і навпаки. Тобто ми попали в матрицю дурдому. Це неприродне, нелюдське життя.

Тому 550 мільярдів кредитів висить. Моя онука вже винна 1,5 тисячі доларів. Цього не буде.

– Кожен з нас.

Запитання ще одного слухача.

Слухачка: Мене дивує, що з такими гаслами, як виступав і пан Яценюк, і громада, і велике значення – це тільки блеф, як кажуть. Це тільки поза, а насправді кияни повинні вирішувати у Києві свою громаду, свою думку. А повертатися треба. В основному, тут представники західної України. Хай вони їдуть до сімей своїх і дадуть спокій киянам, самим вирішувати, щоб була звільнена Київрада, а не тільки їм самим.

– Ось одна з думок, які представлені.

Олександр Палій: Є ці думки. Але вони дуже рідкісні у Києві. Учора були на мітингу, можливо, 200 тисяч людей. А коли мітинг був проти Майдану, ну не мітинг, а виходили, ініціювали проти Майдану киян, то вийшла одна людина, народжена…

– І троє з боку стояло.

Олександр Палій: І троє з боку стояли. То були журналісти. Тобто вийшла одна людина. Тому треба розуміти, що, за даними навіть соціологічних опитувань, на сьогоднішній день Майдан підтримує абсолютна більшість киян. Навіть я маю на увазі провладні соцопитування. І тому, коли мільйон киян приходить і говорить, що на цьому місці має стояти Майдан, то один киянин родом з Одеси чи ще одна киянка не можуть щось тут заборонити. Тому що є воля більшості.

Ігор Дідковський: Я хотів би сказати, що Київ має право на свою територіальну громаду. Тут слухачка права. І Львів, з якого я похожу, також має право на свою територіальну громаду.

– Так. І будь-яке село.

Ігор Дідковський: Село Прикарпаття, Закарпаття, Бессарабії і Луганської області має право. Знаєте, українці брагу не п’ють, як ближні сусіди. Ми любимо дочекатися, вигнати.

– Тільки не кажіть, що Україна – це горілка.

Ігор Дідковський: Ні-ні.

– Тому що думаю, що нам якраз дехто і не…

Ігор Дідковський: Ми дуже глибока і терпляча, і свідома нація. Україна – це борщ. Україна – це мама. Україна – це Різдво. Україна – це світлі… До речі, слово «людина» в українській мові означає «любов даруючи». А «не чєлавєк», «чєлов»…

– Для всіх наших глядачів і слухачів скажу наступне: якщо ви не були на Євромайдані, то сходіть туди, якщо не можете, дивіться і слухайте наші програми. І ви там побачите, що не лише із західної України люди були і зараз перебувають на Євромайдані у Києві, і що думають вони і хочуть для себе і для України того ж самого, що ви хочете для себе. Добра, процвітання і справедливості.

Олександр Палій: Зараз, до речі, східняків значно збільшується кількість.

30.12.2013

http://www.radiosvoboda.org/video/5cbde9e1-be73-4cf7-b3b7-9b268adcf43f.jpgx?w=300&r=1

Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності 

Олександр Корнійчук. Маємо створити справді народну Конституцію та не допустити підміни поняття децентралізація 

Звернення науковців-конституціоналістів та громадських експертів щодо конституційної реформи в Україні 

Ярина Журба. Хто писатиме нову Конституцію? 

Сергій Одарич. Я не хочу, щоб Конституцію моєї країни писали Турчинов з Тігіпком і Фаріон 

Тарас Стецьків. Рухати революцію вперед 

Мирослава Свистович. Національна Революція буде завершеною, якщо ми приймемо нашу Народну Конституцію 

Володимир Ференц. Невчасна фантазія на тему європейськості 

Ігор Марков. Революція чи Протест або Установчий Майдан 

Юрій Луценко. Новообраний президент скличе Конституанту

Програма опозиції: експерти радять менше обіцяти

Об’єднані опозиційні сили взялись обговорювати проект передвиборчої програми з економістами та політологами. 

Ті попереджають: усі проекти «покращення життя» слід ретельно прорахувати, інакше виборці не пробачать

Незважаючи на прогнози скептиків щодо ефективності і довготривалості чергового об’єднання опозиції, її лідери продовжують демонструвати міцність дружби і спільні напрацювання. Після представлення передвиборчої програми на форумі, об’єднана опозиція, як і обіцяла, взялася обговорювати запропонований проект. Для початку влаштували круглий стіл, запросивши чи не весь експертний цвіт вітчизняної політології й економіки, пише УНІАН.

Модератором заходу виступив Олександр Турчинов.

- Нас постійно звинувачували, що ми завжди проти - проти Януковича, його політики. Так, ми проти антинародної, антиукраїнської, я б сказав українофобської політики чинного режиму, - розпочав керівник передвиборчого штабу БЮТ. - Але ми пропонуємо свою внутрішню і зовнішню політику, програму конкретних дій, яка, на нашу думку, повинна розв'язати проблеми, які не вирішувалися в Україні багато років. Ми не хочемо, щоби це обговорення програми перетворилося на одобрямс. Ні, навпаки. Ми прагнемо чесної відкритої дискусії. Ми прагнемо порад експертного середовища, вас, найпотужніших експертів України, яких ми дуже поважаємо. Ми прагнемо порад наших громадян… Ми хочемо, щоби ця програма, мабуть, вперше в історії України, була реалізована.

Програма стоїть на чотирьох «китах»: справедлива держава (що передбачає справедливу зарплату, достойну пенсію, доступні ціни і тарифи, ресурси для майбутнього), чесна влада (без корупції, відповідальна, підзвітна і яка до того ж захищає громадян), гідне життя (робота – для кожного; гідне життя українського села; рівні можливості отримання сучасної освіти; доступна якісна медицина; турбота про людину; духовно багате, культурно розвинене суспільство; наука та інновації – шлях до конкурентоспроможності) і «європейська держава».

- Це та модель розвитку України, яку ми пропонуємо. Це та модель України, яку ми бачимо, за яку ми хочемо боротися, - заявив Арсеній Яценюк і продовжив. - Основний виклик сьогодні в Україні і в світі - відсутність справедливості. І наше завдання - відновлення справедливості.

Для відновлення справедливості опозиція поставила собі за мету вирішити насамперед найбільш болючі і важливі питання: відродження балансу влад і оновлення Конституції, подолання корупції і створення чесного суду.

Так навіщо міняти Конституцію?

Яценюк каже, що на питання, навіщо змінювати Конституцію, вони так і не отримали відповіді від Януковича.

- Пане президенте, а що ви там збираєтесь поміняти? Продовжити собі термін на 10 років, записати собі прізвище у Конституції, що ви і ваші наступники будуть президентами? Зараз тільки Януковичу зрозуміло, навіщо міняти Конституцію. Нам, як опозиції, треба зайняти чітку позицію: що ми пропонуємо в змінах по Конституції.

Чітке бачення того, навіщо міняти Конституцію, у лавах опозиції поки теж не сформовано. Хоча в їхній програмі і прописано: «Ми розпочнемо процес оновлення Конституції. Демократичною більшістю у новій Верховній Раді буде створена Національна Конституційна асамблея у формі спеціальної парламентської комісії. Після прийняття Парламентом нова Конституція буде винесена на Всеукраїнський референдум. Нова Конституція наблизить владу до громадян і зробить її більш відповідальною, прозорою і підзвітною. Президент обиратиметься тільки всенародно...»

Далі - більше: «Ми скасуємо монархічну за обсягом повноважень форму правління, незаконно запроваджену Януковичем. Президент не матиме такої необмеженої влади, як тепер. В політичній системі діятимуть принцип поділу влади та механізми стримувань і противаг. Баланс влади буде відновлено. У Верховній Раді буде створена нова, демократична більшість. Новий український парламент перестане бути слухняним виконавцем президентських забаганок, поверне собі функції законодавця, обмежувача і контролера виконавчої влади».

Але, зробивши досить гучні заяви, лідери подумали: а як реалізувати обіцянки на практиці? Як відновити парламентаризм і баланс влади?

- Що б ви порадили: президентська чи парламентська форма правління? Назвіть всі плюси і мінуси, - просить Яценюк у фахівців.

Сам він додає, що проти міксів на кшталт парламентсько-президентської республіки.

- Всі ці мікси спотворюють систему державного правління і формують монстрів - ні президент ні за що не відповідає, ні прем'єр. І в результаті створюються постійні політичні кризи, - наголошує новий лідер опозиції.

Думки експертів різняться.

Політолог Володимир 

Фесенко вважає, що від надмірної концентрації влади в руках президента Україні треба відмовлятися, і справа тут не тільки в прізвищі президента.

Він прихильник гнучкої парламентсько-президентської системи.

Вадим Карасьов налаштований більш скептично:

- Монарх, навіть абсолютний, завжди був обмежений законом. Він керувався законом і Богом. А сьогоднішні пострадянські президенти нічим не обмежені: ні законом, ні Богом, ні традицією, ні чим. Україні, дай Бог, перейти до конституційної автократії. Ми навіть до цього не перейшли. Перше завдання - влада закону. Створити правову державу і суспільство. Обмежити президента законом хоча б, а потім вже думати, як баланси зробити. В Конституції ми можемо написати що завгодно. Потім президент який-небудь збере Конституційний суд і все відмінить. От скажіть - чому так легко перейшли до авторитаризму після 5 років розгулу демократії? Значить, щось в системі не правильно. Є країни, які живуть не по Конституції, - Великобританія, наприклад. Але там є конституціоналізм, конституційний порядок. А є, які живуть по Конституції, але там нема конституціоналізму. Тому що Конституція – це модний гаджет держави. На ній клянуться, але по ній не живуть. Це називається дуальна держава, коли з одного боку конституційна, з іншого - адміністративно-силова, і ця силова начинка має більше значення, ніж конституційне наповнення…

А от професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань переконаний, що питання не в тому, яка ідеальна модель, а в тому, щоби в ній зберігалися баланси. На його думку, цікавою є ідея національної Конституційної асамблеї. Але не в тому вигляді, як її запропонував Янукович – орган при президенті, ним же створений. Конституційна асамблея в формі спеціальної парламентської комісії, як пропонує опозиція, це теж не ідеальний варіант, але це вже крок вперед, набагато демократичніший орган. Тим більше, якщо це буде парламент, в якому домінуватимуть демократичні сили.

По корупції вдарять скляними перегородками

Дві одвічні проблеми на Русі - дурні і дороги для України вже не актуальні. В усякому випадку, опозиція окреслила нові нагальні проблеми - корупція і монополія, які не дають можливості розвиватися ні громадянину, ні економіці, ні країні в цілому.

- В Україні зараз відсутня корупція, - каже Яценюк. - Корупція - це коли крадуть 10%. Сьогодні в Україні грабіж: грабуються державні компанії, державний бюджет, залучаються мільярдні кредити, які віддавати наступним поколінням. Ці кредиту йдуть на кшталт того, що називається Євро-2012 і закінчуючи тим, що тільки за минулий рік до Кіпру було перераховано 52 мільярди без оподаткування і зрозумілих джерел, звідки взялися ці гроші.

Опозиція обіцяє вивести доходи чиновників на світло, звільнити корумпованих можновладців, створити Національне антикорупційне бюро. Крім того, по корупції обіцяють вдарити прозорістю.

«Зобов’яжемо чиновників та високопосадовців, насамперед – працівників МВС, податківців, митників, здійснювати офіційний прийом громадян лише у спеціально обладнаних приміщеннях (публічних громадських офісах) зі скляними перегородками, відеоспостереженням. Запровадимо практику обов’язкової відеофіксації процесів безпосереднього контакту чиновника з громадянином, якому надається послуга, з можливістю вільного доступу до даної відеоінформації», - йдеться у програмі.

Щоправда, дієвість такої норми у боротьбі з корупцією деякі експерти піддають сумніву.

- Можливо, хай і будуть ці скляні приміщення. Але ж хабарі дають не під час прийомів, - зазначає Фесенко. - Це не основні важелі у боротьбі з корупцією. Треба почати з правоохоронної системи. Це крок номер один.

Історик Олександр Палій пропонує опозиції скористатися європейським досвідом і перейняти найкращі і найбільш ефективні норми програм у країн з найнижчим рівнем корупції, як то Нова Зеландія, Данія, Люксембург.

- Можна було б висунути ідею провокації хабара, - каже Палій. - Можна б було висунути ідею про звільнення чиновників, які (чи їхні сім'ї) мають більше певної суми - скажімо, 5 млн. грн. Навіщо країні поганий чиновник, якщо є хороший бізнесмен? Така б ідея була дуже популярна і працювала.

Чи бути Конституційному суду?

Ключовий елемент відновлення демократії і справедливості в країні - чесний суд, каже Яценюк. І додає, що такого сьогодні в Україні нема. Але опозиція хоче його створити.

«Нами будуть внесені зміни до законодавства про судову владу, що зроблять її незалежною від впливу інших владних інститутів. Ми створимо реально працюючий суд присяжних. Судді більше не будуть приймати неправосудні рішення, аби догодити владі. Ми проведемо реформи прокуратури і правоохоронних органів, перетворимо їх з репресивно-каральних на правозахисні, встановимо над ними ефективний цивільний контроль», - обіцяє об'єднана опозиція.

Водночас, реформа судової система знову викликає у самих її ініціаторів купу питань: чи лежить проблема цієї реформи виключно в механізмі призначення суддів, чи вона глибша? І чи можливо замінити якісно всю армію суддів?

Конституційний Суд, «який скомпрометував себе замовними рішеннями», опозиція хоче взагалі ліквідувати, а його функції передати спеціалізованій палаті Верховного Суду.

Олексій Гарань каже, що це питання дискусійне і існують інші механізми, за допомогою яких можна повернути Конституційному суду незалежність. А Фесенко додає, що обирати суддів - останнє діло:

- У нас обрання неминуче буде пов'язане з великими грошима. Ми просто переведемо корупцію в іншу форму. Не думаю, що треба 100% замінювати, думаю, є і чесні судді на нижчих ланках.

Експертна ложка дьогтю у медову програму

Експерти, звісно, потішилися, що опозиційні лідери публічно звернулися по їхню допомогу. Однак, свою «ложку дьогтю» у медовий проект програми об'єднаної опозиції не забарилися додати.

Віталій Бала радить розпочати соціальний діалог.

- Хотілося, щоб почалося обговорення з громадянами. Громадянин має проголосувати не шлунком і не серцем, а у нього має бути розуміння того, що він зможе якимось чином впливати на політику. Якщо люди побачать в кінцевому результаті, що ті зміни, які вони хотіли, будуть внесені, вони підуть на вибори і голосуватимуть за тих політиків, які їх долучили.

А ще Бала радить опозиції вводити певні ідеологічні тренди. Як приклад пропонує економічний патріотизм. Солідарний з ним і Олександр Палій. За його словами, не вистачає декількох месиджів, за які можна зачепитися, за які можна стояти, які можна винести на прапори. Каже, в суспільстві такий запит є.

А от Карасьов говорить, що в програмі дуже багато правильних речей, але вона не надихає: «Вона не епохальна, вона не надихне ні виборців, ні суспільство, ні наших стратегічних партнерів (на впевненість, - УНІАН), що ця країна виживе».

- Програма опозиції має бути не просто традиційним набором обіцянок. Виборці звикли до цієї гри в обіцянки. І вони вже не вірять, - наголошує Фесенко. - Треба зважувати на логіку економічну і логіку створення сучасної соціальної політики, передивитися обіцянки по прожитковому мінімуму, по збільшенню зарплат, щоб не вийшло так, як раніше з програмою Ющенка, який обіцяв в 5 разів збільшити кількість робочих місць чи щось подібне. Кожну цифру треба ретельно перевірити: чи будуть ресурси для реалізації? Добре, що низка громадських організацій моніторить, як виконуються передвиборчі обіцянки. І зараз це б'є по правлячій партії. Але завтра ви станете правлячою партією і питати будуть з вас. Мені здається, ваше першочергове завдання - повернутися до влади. Всі інші завдання - похідні. Ви соціальну і економічну програму зможете реалізувати лише, якщо матимете реальні важелі влади: і в парламенті, і в виконавчій владі.

Тепер лідери об'єднаної опозиції за два місяці хочуть об'їхати всю країну і обговорити програму в усіх регіонах, і вже після цього затвердити її на виборчому з’їзді, який відбудеться 30 липня. А перший круглий стіл з питань зовнішньої політики України обіцяють провести вже 1 червня.

Анна Ященко, 29 травня 2012 р.

//www.unian.ua/news/506308-programa-opozitsiji-eksperti-radyat-menshe-obitsyati.html

//e-news.com.ua/online_conferences/96

Януковичу Конституційна асамблея потрібна, аби приховати свій провал?

Досі достеменно ніхто не може відповісти на запитання, для чого створено Конституційну асамблею – ні її голова Леонід Кравчук, ні сам Віктор Янукович.

Про так звану Конституційну асамблею говориться вже більш як рік. Її створення ініціював Віктор Янукович. Відповідно до указу, який днями підписав президент Янукович, “Конституційна Асамблея утворена як спеціальний допоміжний орган при Президентові України, головною метою створення та діяльності якого є підготовка законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції”. Також Янукович затвердив склад Асамблеї. Її головою призначено Леоніда Кравчука – президента України в 1991-1994 роках. Директор Інституту держави і права імені Корецького НАН України Юрій Шемшученко призначений заступником голови, а радник президента – керівник головного управління з питань конституційно-правової модернізації АПУ Марина Ставнійчук стала секретарем КА. Загалом до складу Конституційної асамблеї увійшло 94 особи, пише УНІАН.

“Конституційна асамблея”… Гарно звучить, проте достеменно досі ніхто не може відповісти на запитання, для чого її створено. Відповісти не можуть ні Кравчук, ні сам Янукович. Нещодавно один з лідерів опозиції Арсеній Яценюк сказав, що Януковичу КА потрібна, аби у 2015 році обратися на другий термін, але вже в парламенті . Ми запитали в експертів, для чого Януковичу КА?

Борис Беспалий, 
народний депутат попередніх скликань:

Це привід створити ще один агітаційний майданчик для ПР

А вам особисто потрібна зараз Конституційна асамблея і чи потрібно зараз міняти Конституцію?

Так отож, і мені не потрібно. Кого зі своїх знайомих я про це не запитаю, нікому не потрібно. Висновок такий – в Україні дуже багато можна зробити для України без змін до Конституції.

У цій Конституційній асамблеї мене найбільше цікавить, скільки грошей на це буде витрачено. Тобто жодної потреби в ній для українців немає. Це по-перше!

По-друге, усі зміни до Конституції можна розробляти тими методами, які вже перевірено: для цього є парламент, президент, інші дорадчі органи. До речі, Конституційна асамблея — це лише дорадчий орган при президенті, як би він пафосно не називався. Тому готувати зміни можна й без Асамблеї, без зайвих витрат.

Третє — якщо воно не потрібне, тоді виникає серйозне запитання: для чого ця затратна справа робиться.

Висновок напрошується такий: відвернути суспільну увагу від реальних проблем. Це перше. Друге — створити ще один агітаційний майданчик для Партії регіонів, мовляв, бачите, ми робимо Конституцію з авторитетними людьми, науковцями, які славитимуть ПР. Їх трошки підгодують з держбюджету, тобто нашими з вами грошима, бо ж не з Межигір’я фінансуватимуть їх. І вони гарно славитимуть владу. Їм дадуть майданчик для привертання до них уваги, коли вони говоритимуть про Януковича.

Зрештою, якби вони хотіли якихось конституційних змін, вони їх можуть провести так, як і все, чого вони хотіли. Тобто ще раз можна сказати, що КА громадянам не потрібна.

Для людей у країнах Євросоюзу, за великим рахунком, байдуже, де обирається президент і чи взагалі обирається, тому що цим не визначається спосіб життя й правління в державі. У Євросоюзі тільки в найменш просунутих країнах обирається президент напряму. Бельгія, Норвегія, Данія, Англія... Хіба це погані країни? І там узагалі ніякий президент не обирається, там монархія. У Німеччині президент обирається в Бундестазі й адміністраціями земель, у Чехії — у парламенті. Хіба Чехія погана країна як зразок демократії?!

Так, справді обрання президента всенародно — більш демократичне, але після неділі завжди настає понеділок... І контролювати всенародного президента набагато складніше, виходить, він нікому не підзвітний, переобрати його теж складніше. Тобто шлях обрання більш демократичний, а контроль менш демократичний. Ну який контроль за Януковичем? Ніякого! Це як цар у Росії: обрали — і триста років кушайте.

Тобто має бути система стримувань і противаг, незалежно від того, кого обрали. Він однозначно має бути під суспільним контролем. Гадаю, з цією КА вирішили в черговий раз надурити людей.

Віктор Небоженко, 
політолог:

Януковича вже не обрано на другий термін. Це відома річ!

Януковичу Конституційна асамблея потрібна, аби показати Заходу типу деякі престижні кроки, мовляв, хоч у нас є політв’язні, не відбуваються реформи, але при цьому в нас відбуваються конституційні зміни. Влада це підноситиме як демократію. І їм байдуже, що в цьому не бере участі опозиція. Тимошенко сидить у тюрмі, і, звісно, що її політики не братимуть участі в КА. Бо це було б абсурдно, коли лідери сидять за ґратами, а її заступники резюмують про конституційний дизайн.

Так, Януковичу КА потрібна лише для престижного іміджу. Бо для чого ще? Він ж недавно зробив собі Конституцію 1996 року, дуже пристойну, з неймовірними повноваженнями. У цьому сенсі вже нема потреби посилювати президентську республіку.

Ідея обирати президента в парламенті обговорюється вже рік у дуже вузьких колах Партії регіонів, які прекрасно розуміють, що Януковича уже не обрано на другий термін. Це вже відома річ! Тому йому треба знайти “гідну” заміну, типу Ющенка, таку слабку людина, яка б боялася навіть імені Януковича. Якогось там Колєсніченка чи когось такого. Ну, чого ви смієтеся? Іде ж деградація політики.

КА — слугуватиме, швидше за все, для того, аби легалізувати повноваження Януковича. Бо якраз повноважень у нього достатньо, йому не потрібно зайвий раз притягувати увагу до того, що він контролює фактично всю владу в країні. Для того, аби обрати собі іншого чи того самого Януковича в парламенті, їм не потрібні додаткові повноваження.

КА потрібна тоді, коли треба міняти державний устрій, це перехід від однієї форми правління до іншої. А обрання президента в парламенті — це не зміна устрою.

Олександр Палій, 
політолог, історик:

Зміни до Конституції готуються виключно для того, щоб залишитися у владі після 2015 року

Цікаво, що кожен президент в Україні невідворотно приходить до ідеї зміни Конституції. Попри те, що в кожного з них була своя Конституція, вона все одно до кінця правління припиняла їм подобатися. Згадаймо, президент Кравчук проштовхував Конституційний договір, Кучма – його таки проштовхнув, а потім ще й проштовхнув «кучмівську» Конституцію 1996 року. Але потім і вона перестала подобатися, і її почали змінювати за проектом Мороза–Медведчука, та так, на щастя, і не змінили (не вистачило 6 голосів). За Ющенка діяла конституційна реформа 2004 року, що обрізала президентські повноваження. І всі президенти, як один, у кінці своїх повноважень розповідали про те, що Конституція їх не влаштовує.

Особливо дивно слухати нарікання від нинішнього президента Віктора Януковича. Адже він не тільки повернув собі суперпрезидентські повноваження Кучми, а й значно розширив їх законами – наприклад, про Кабмін. Тепер у нас послання президента визначатиме суть урядової політики. Тобто президент послав, і всі пішли струнко, при тому, що президент обраний меншістю, а Верховна Рада – який-не-який представницький орган. Усі умови для роботи нині є: бери та роби, якщо хочеш і можеш. Приміром, у президента нині є всі формальні й неформальні повноваження, щоб вичистити судову систему. Але вона не вичищається, а дедалі більше забруднюється, аж до такої межі, що, крім демонтажу, її вже, напевно, ніщо не виправить.

Навіщо весь цей цирк з нескінченною зміною Конституції?

По-перше, розмови про конституційну реформу потрібні владі для виправдання перед виборцями своєї неефективності й провалів. Коли не виходить нагодувати народ, його годують казочками. Мовляв, ось-ось там на обрії бовваніє омріяний шматочок паперу. Розповідаючи народові оці казочки про Конституцію, яка нібито все вирішить, влада тим часом будує собі Європу на своїх гектарах без жодних конституцій.

По-друге, зміни до Конституції готуються виключно для того, щоб залишитися у владі і після 2015 року. Треба чітко розуміти: усі розмови влади про реформи – це такі ж самісінькі казочки, як і оповідання про Конституцію. Владу все влаштовує. Їй потрібні лише такі зміни, які забезпечать відсутність будь-яких змін.

Проте влада явно фетишизує процес і не розуміє однієї дуже простої речі. Адже в результаті накопичення несправедливостей і неефективності в країні відбувається масштабна делегітимація політичного режиму. У результаті такої політики самоделегітимації режиму чиновники, судді й прокурори одного дня можуть виявитися просто підстаркуватими дядьками. Якщо цих несправедливостей накопичується критична маса (а для кожного суспільства вона своя), владу не рятують ніякі папірці, навіть якщо на їхній обкладинці написано красивими літерами «Конституція».

Держава стоїть на справедливості. Привілеї підривають режим і є підставою для нестабільності. Цих простих речей нинішня влада вперто не хоче розуміти. Може, тому, що не розуміє, що таке справедливість, а може, привілеї для неї дуже солодкі – такі, що не можна відірватися.

Оксана Климончук, 22.05.2012

//www.unian.ua/news/504935-yanukovichu-konstitutsiyna-asambleya-potribna-abi-prihovati-sviy-proval.html

13.01.2012 Україні загрожує активізація реформ 
«Минулого року реальний результат, який ми отримали, не був підкріплений тим очікуванням суспільства, на яке ми розраховували. Реформаторські ініціативи не дійшли до громадян повною мірою» (Віктор Янукович).

Конституционная Ассамблея - арбитр нации или игрок команды Януковича?

Украина разбогатела на Конституционную Ассамблею. Этот орган создает Президент Виктор Янукович – он уже поручил первому украинскому лидеру Леониду Кравчуку заняться необходимой подготовкой. Скорее всего, именно Кравчук окажется во главе данного органа, цель которого – подготовка новой редакции Основного Закона Украины.

В том, что потребность в новой Конституции назрела, сам Кравчук не сомневается. По его словам, нынешний Основной Закон не соответствует интересам граждан. Однако у еще толком не рожденной структуры уже появились и оппоненты. В частности, нардеп-нунсовец Тарас Стецькив успел заявить, что появление данного органа влечет за собой подмену понятий, так как вместо всенародного обсуждения Президент назначит в Ассамблею выгодных себе людей, чтобы под маркой общепризнанной реформы получить усиливающий собственные полномочия вариант документа. В этой связи Стецькив отметил, что писать новую Конституцию должны не юристы Януковича, а народ Украины, коль уж на его интересы ссылаются инициаторы создания новой структуры.

Разобраться в ситуации From-UA предложила видным отечественным политикам, политологам и общественным деятелям. Ведь проблема, по сути, касается всех – во всяком случае, так о ней было заявлено властью. Каков же получился ответ на прозвучавший голос власти от далеко не последних представителей украинского общества?

Проблема Украины состоит отнюдь не в Конституции, считает депутат-нунсовец Юрий Костенко и советует не искать выхода в переписывании Основного Закона.

«Уже 20 лет в украинском политикуме активно ведутся дискуссии о том, какой должна быть Конституция в Украине. И в то же время за 20 лет в Украине не реализовано ни одной целостной программы преобразований, ни политической, ни экономической, ни социальной – ни в одной сфере, начиная с темы развития демократии и заканчивая темой развития сельского хозяйства, мы за 20 лет ничего не сделали. В плане конституционных моделей Украина перепробовала все, что в мире уже давно работает, и довольно неплохо. У нас была парламентская республика, президентская, потом была смешанная система, теперь вновь вернулись к президентской. Но это не позволило реализовать в стране то, что нужно обществу – нормальные условия для производственной деятельности и достойные социальные стандарты», – отметил политик.

Все остальное, по его словам, нюансы – глубоко вторичные по отношению к главной проблеме.

«Поэтому мой вывод такой: какой бы ни была в Украине конституционная модель, это никоим образом не будет влиять на качество государственной политики. В Украине другая системная проблема – это не конституционное устройство, а отсутствие в украинской государственной политике политических сил, которые отображают общественные интересы. Не интересы кланов, вождя, а общественные интересы – производственный интерес и социальный. И конституционное устройство к этому не имеет никакого отношения», – уверен Костенко.

Известный диссидент Левко Лукьяненко беспокоится о другом.

«Я придерживаюсь той точки зрения, что Конституция является особым, чрезвычайно важным нормативным документом, и играться с ней каждый раз нельзя. Конституция должна быть стабильной, и менять ее каждый раз не годится. Ее можно усовершенствовать, но не надо это делать впопыхах», – переживает он о частых сменах Основного закона в угоду конкретным политическим обстоятельствам.

Диссидент боится, что новый вариант Конституции будет направлен на сближение Украины с Россией.

«При той власти, которая хочет все централизовать и превратить Януковича в конституционного монарха – я против таких манипуляций, потому что все бразды правления сосредотачиваются в руках Президента. В таких политических условиях менять Конституцию очень опасно. И сейчас Янукович берет себе за образец не то, что думают украинские политики, ученые, юристы, а московскую практику. И это будет путь превращения Украины в Малороссию», – заметил Лукьяненко.

Политолог Александр Палий менее категоричен.

«Я бы поддержал идею, чтобы в ассамблею входили авторитетные люди, которые действительно представляют общество, правовую мысль, а не назначенцы Администрации Президента. Президент тоже может выбрать авторитетных людей, но мне кажется, что он вряд ли это сделает, потому что у него совершенно другой подход», – предполагает он.

Эксперт уверен, что если Глава государства пойдет по пути назначения в ассамблею выгодных себе персон, толку от этого проекта не будет.

«Муляжные структуры ни к чему не приводят. Например, был муляжный парламент в Тунисе, Египте, Ливии – и к чему это все привело? Для того, чтобы реформы осуществлялись, необходимо, чтобы они опирались на реальные потребности общества, на реальное представительство общества. Президент мог бы возглавить этот процесс по внесению изменений в Конституцию, но он должен назначать не своих манипулируемых людей. Ему надо брать людей, которые могли бы выступать от какой-то части общества, то есть ему надо брать элиту, а элита – это, прежде всего, ответственность», – отметил Палий.

Откровенно нравится затея с Конституционной Ассамблеей руководителю политологического центра «Пента» Владимиру Фесенко.

«Подход, в принципе, правильный. Суть его в том, чтобы разработкой Конституции занимались не политики, а специалисты и представители общественности, к которым было бы определенное общественное доверие. Но при этом речь не идет о подмене конституционного процесса, как он зафиксирован в Основном Законе. То есть новую редакцию Конституции необходимо принимать через ВР, и если понадобится по конституционной процедуре, то надо будет проводить референдум. Поэтому я думаю, что здесь сама логика достаточно приемлема и легитимна», – отметил он.

В то же время эксперт не отрицает, что очень многое будет зависеть от того, каким будет состав Конституционной Ассамблеи.

«К этому процессу надо будет подойти очень взвешенно, основательно, чтобы там оказались люди, которых нельзя было бы упрекнуть в заангажированности политической, чтобы это были не политики. Я сторонник того, чтобы частью Ассамблеи была парламентская конституционная комиссия, в которой были бы и представители оппозиции. Но пусть она играет свою роль на финише процесса, а сами конституционные предложения пусть разработают люди, которые профессионально к этому готовы и которые не являются политиками, то есть не получат своей выгоды от этого», – считает Фесенко.

Совсем по-другому видит эту же перспективу директор Центра политического маркетинга Василий Стоякин.

«Мне эта идея кажется в высшей степени опасной. Мне приходилось много читать и общаться с теми людьми, которые проводят эту линию. Смысл Конституционной Ассамблеи изначально (она появилась еще во времена Ющенко) заключается вовсе не в том, чтобы разработать и принять новую Конституцию. Смысл заключается в переучреждении государства. И логика такая: национальные патриотические силы добились того, что в 1991 году было создано государство, и государство это не сложилось так, как они хотели, из-за несознательности населения. И поскольку у нас такие проблемы со «свидомостью» населения, то будем считать, что двадцати лет, которые прошли, не было, и создадим новое государство, которое будет правильное и в котором несвидомые граждане права голоса иметь не будут. Идти таким путем – это самый лучший способ эту государственность вообще потерять», – переживает он.

По словам эксперта, на данный момент власть должна заботиться о решении других проблем.

«При всех тех проблемах, которые сопровождали конституционный процесс в Украине (я считаю, что сейчас в Украине вообще нет никакой Конституции, потому что ее тупо отменили), создание какой-то Конституционной Ассамблеи, учредительного собрания с последующим всенародным референдумом, на мой взгляд, это путь тупиковый, потому что он идет в сторону умственных спекуляций относительно того, какая держава нам вообще нужна. Он уводит от решения конкретных жизненных проблем – от того, как должна быть устроена власть, как должна функционировать реальная власть. Надо не выдумывать новую власть, а заставить функционировать эту власть реально. Мне кажется, что речь должна идти не о работе какого-то нового органа, а о вполне традиционной работе. Если хотим принимать новую Конституцию, то давайте создавать конституционную комиссию в ВР, как это обычно делается», – заявил Стоякин.

Не видит смысла в обсуждении этого вопроса глава Госфинуслуг Василий Волга.

«Спор по поводу того, кто должен писать новый проект Конституции – болтовня, вызванная желанием всовывать власти палки в колеса по поводу и без повода», – отрезал он.

По словам чиновника, все будет так, как решит Президент Виктор Янукович, а решения Главы государства подлежат не обсуждению, а выполнению.

«У нас все определено законом. Есть Президент, являющийся гарантом Конституции, и он решает, каким образом будет происходить подготовка и обсуждение проекта. В Украине есть легитимная представительская власть, которую избрал народ. Она представляет мнение большинства и как его выразитель принимает определенные решения. В данном случае, касающиеся Основного закона», – объяснил Волга.

Еще лаконичнее свое отношение к проблеме выразил нардеп-регионал Василий Хара.

«Я считаю, что нужно собирать Ассамблею, нужно привлекать максимальное количество людей со всех сторон», – заявил он.

«Но окончательный вариант Конституции нужно принимать в парламенте», – уточнил Хара.

С учетом всего разнообразия мнений и оценок, можно констатировать: если хоть кто-то хоть что-то делает – это уже хорошо. В данном случае делает Президент, создав Конституционную Ассамблею. Потому что рассуждать о теоретических проблемах, кто и как должен или не должен менять Конституцию, и когда это надо, а когда не надо делать, – можно вечно. Ну, хорошо, не вечно, но на наш век точно хватит. А толку?

Понятно также, что любое действие рождает противодействие – это объективный закон природы. Поэтому ожидать от общества (а ведь опрошенные политики и эксперты являются его частью – репрезентантами, так сказать) со столь диаметрально противоположными взглядами на пути решения одной конкретной задачи единодушной оценки какой-либо инициативы Януковича не приходится. В данном случае это и не нужно – всегда будут недовольные и несогласные, всем не угодишь. Да и зачем, если по неписаным законам демократического общества в любом вопросе должно быть обеспечено право на альтернативу?

Другое дело, во что реально выльется эта самая Конституционная Ассамблея. Однако в этом отношении пока можно только гадать – процесс только начался. И это радует. Лед тронулся, господа присяжные заседатели!

Андрей Генералов, 23.02.2011 г.

//www.from-ua.com/politics/b5e03fe84ddb8.html