Декларація Директорії Української Народної Республіки [право народу на революцію] 1918

Протокол 

об’єднаного засідання Директорії, Міністрів, 

Керуючих Міністерствами та Комісарів Міністерств 

про прийняття Декларації Директорії та затвердження 

складу членів Ради Народніх Міністрів 

Української Народньої Республіки

24 грудня 1918 р.

Головував: голова Директорії В.К.Винниченко

Присутні: члени Директорії С.В.Петлюра, Ф.П.Швець і А.Г.Макаренко

Голова Ради Міністрів: В.М.Чеховський
Міністри: Мицюк, Осецький, Білинський, Шаповал
Керуючі Міністерствами: Коллард, Паливода, Гольдельман
Комісари Міністерств: С.П.Шелухін, Пилипчук, Холодний, Матюшенко, Тимофіїв, Лотоцький, Симонів, Мазуренко.

Т. в. о. Державного Секретаря: Сніжко
Секретарював: М.М.Павловський

Засідання почалося о 9 годині вечора.

І. Слухали: Оголошення головою зборів декларації Директорії Української Народньої Республіки.

I. Постановили: Прийняти Декларацію, згоджуючись з викладеною в ній програмою майбутньої політичної діяльності правительства.

II. Слухали: Оголошення головою зборів складу членів Ради Народніх Міністрів, а саме: голова Ради Міністрів і Міністр закордонних справ — Володимир Мусійович Чеховський, Міністр внутрішніх справ — Олександр Ко[р]нилович Мицюк, Міністр земельних справ — Микита Юхимович Шаповал, Міністр мистецтва — Дмитро Володимирович Антонович, Міністр морських справ — Михайло Іванович Білинський, Міністр народнього здоров’я — Борис Павлович Матюшенко, Міністр пошт і телеграфів — Іван Дем’янович Штефан, Міністр продовольчих справ — Борис Миколайович Мартос, Міністр торгу й промисловості — Сергій Степанович Остапенко, в. о. Міністра військових справ — Олександр Вікторович Осецький, в. о. Міністра народньої освіти — Петро Іванович Холодний, в. о. Міністра юстиції — Сергій Павлович Шелухін, в. о. Міністра фінансів — Василь Петрович Мазуренко, в. о. Міністра праці — Леонід Дмитрович Михайлів. Керуючий Міністерством шляхів — Пилип Каленикович Пилипчук, керуючий Управлінням культів при Міністерстві освіти — Іван Липа, Державний Контрольор — Дмитро Львович Симонів, т. в. о. Державного Секретаря — Ілля Михайлович Сніжко.

II. Постановили: Прийняти до відома.

III. Слухали: Пропозицію голови зборів надати право голові Ради Міністрів доповнити склад Кабінету.

III. Постановили: Прийняти.

IV. Слухали: Пропозицію голови зборів доручити обрання Товаришів Міністрів Раді Міністрів.

IV. Постановили: Прийняти.

Засідання зачинено о 12 годині ночі.

____________

Витяг із протоколу. Журнал об’єднаного засідання Директорії, Міністрів, Керуючих Міністерствами та Комісарів Міністерств, на якому було прийнято Декларацію Директорії УНР та затверджено склад Ради Народних Міністрів УНР. 24 грудня 1918 р. ЦДАВО України, ф.1065, оп.1, спр.15, арк.18-18 зв. Незасвідчена копія.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1229863&cat_id=661216
//memory.sumy.ua/uryad.html

ДЕКЛАРАЦІЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ДИРЕКТОРІЇ,

що зробила Директорія

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне панування - гетьманщину.

Україну вичищено від карних експедицій, старост, жандармів та инших злочинних інституцій пануючих класів. Відновлено національно-персональну автономію, що забезпечує право кожної нації на вільне життя.

Цензові думи та земство, наставлені гетьманським урядом, скасовано і відновлено демократичні, вибрані всенародним голосуванням органи місцевого самоврядування.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народньої Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванню попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з б[увшим] гетьманом. Верховне порядкування цією землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель. Для переведення реформи организовано Народні Земельні Управи.

По "наказу N 1 Директорії селянам" робляться описи контрибуцій, взятих поміщиками з селян для повернення їх покривдженим. Так само ведуться слідства по всій Україні з приводу тих зловживань і злочинств, які було учинено над селянством поміщиками та гетьманським урядом.

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.

В усіх инших галузях життя Директорія так само одмінила всі закони й постанови гетьманського уряду, направлені проти інтересів трудящих класів і шкідливих для всього громадянства.

Уповноважена силою і волею трудящих класів України - Верховна Влада Української Народньої Республіки - Директорія цими заходами довершила перший акт соціального та національно-політичного визволення українського народу.

Кому належить влада?

Слідуючим етапом нашої революції є творення нових, справедливих, відповідних до реального відношення сил у державі, соціяльних і політичних форм.

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від першого джерела революційного права, трудящого народу, Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові.

Але Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які суть основою громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров'ю і життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу.

Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим - робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров'ю.

Гріхи буржуазії

Так звані "пануючі класи", класи земельної, промислової буржуазії за сім місяців цілковитого, нічим необмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і в управлінню державою. Маючи всі матеріальні, фізичні й духовні засоби, маючи повну волю для организації економічного і політичного життя, ці класи внесли тільки дезорганизацію і руїну в край. Переслідуючи тільки свої вузько-класові егоїстичні інтереси, ці класи вели воїстину грабіжницьку політику в краї.

Ними розграбовано, розкрадено в чужі імперіялістичні руки значну частину державно-народнього майна.

Дбаючи тільки про накоплювання капіталів у приватних руках, ці люде довели промисловість до повного занепаду, а господарство краю до злиденного стану.

Розцвіт спекуляції за панування цих правителів дійшов до нечуваних розмірів.

Поводячись як у завойованій країні, великовласники правили методом безоглядного террору і насильства. Закопування живцем у землю, вирізування шматків живої шкури, випікання очей так званими "поміщицькими карателями" були цілком нормальними способами управління народом.

Будучи чужинцями в краю, великовласники брутально топтали національні права і здобутки нашого народу, ганьбили гідність його державності, продавали й зраджували з такими жертвами й такою працею збудовані державні форми.

З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках повстав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участи в правлінню країною.

Вся влада трудовому народові

От же Директорія заявляє.

Класи не трудові, експлоататорські, які живляться й роскошують з праці класів трудових, класи, які нищили край, руйнували господарство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванню державою.

Директорія передає свої права і уповноваження лиш трудовому народові самостійної Української Народньої Республіки.

Директорія пропонує:

1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Директорії і встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з'їхатись в губернії і вибрати своїх делегатів на конгрес трудового народу України. Ті делегати будуть представляти там волю як того озброєного селянства, що тепер тимчасово є в військах, так і тих, що мирною працею допомагають творити народній державний лад та порядок.

2. Міському робітництву - вибрати від фабрик, майстерень, заводів, контор та инших установ людської праці своїх делегатів на конгрес трудового народу України.

Частина робітництва неукраїнської національності під час боротьби українського народу з б[увшим] гетьманом ставилась до цієї боротьби не з повною активністю, а частина нейтрально.

Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих не-українське робітництво забуде свою національну нетерпимість і щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, цеб-то: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народнім кооперативам, служачим в конторах та инших установах, так само вибрати своїх представників на конгрес трудового народу України.

Конгрес

Місце і час одкриття праці конгресу, а також норми виборів на нього Директорія оповіщає окремою інструкцією.

Конгрес трудового народу України матиме всі верховні права і повновласність рішати всі питання соціяльного, економічного та політичного життя Республіки.

Конгрес трудового народу, яко революційне представництво организованих працюючих мас, скликається не по удосконаленій формулі виборів, якої додержати зараз неможливо. Надалі, коли настане мирне життя, він має бути замінений представництвом працюючих мас, обраним по удосконаленій системі виборів, цеб-то Установчими Зборами.

Повернення контрибуцій

Конгрес трудового народу має вирішити форми влади, як на місцях, так і в центрі. Для цього вирішення Директорія вважатиме всякі спроби захвату влади якими-будь групами насильством над волею трудового українського народу і тому буде рішуче припиняти всяки такі самовольні виступи.

До Конгресу Директорія верховною властю своєю насамперед поверне селянству ті контрибуції, які було зібрано з нього поміщиками.

Робітничий контроль

Рятуючи державу від дальшого господарського та промислового занепаду, розграбування та безоглядної експлоатації робітництва і всього населення, Директорія поставить на фабриках, заводах та инших промислових установах державний робітничий контроль і пильно дбатиме, щоб промисловість набрала здорового, користного для народу життя.

Всі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народнього господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моментові, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування Української Народньої Республіки головні галузі української промисловості і направити господарство в них в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класа великовласників.

Боротьба з спекуляцією

Всі форми спекуляції Директорія нищитиме безпощадно, не зупиняючись перед карами військового часу. Для цього по всій Україні будуть организовані "комісії боротьби з спекуляцією".

Так само Директорія пильно дбатиме, щоб негайно трудові маси були задоволені предметами першої необхідності (шкури, мануфактури, залізних виробів та иншого краму, а також продуктів споживи).

Соціяльні реформи

Стаючи твердо і непохитно на шлях соціяльних основних реформ, Директорія вважає необхідним підкреслити, що вживатиме всіх заходів, щоб уникнути анархичних, неорганізованих і несистематичних форм цієї перебудови. Директорія вважатиме своїм обов'язком погоджувати ці великі завдання з соціяльно-історичними й міжнародними умовами, в яких у даний момент перебуває Україна, а також з тими кращими формами соціяльних реформ, яких досягатиме світова, особливо західно-європейська трудова демократія.

Міжнародні відносини

В сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на грунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав.

Ставлячи перед собою великі та складні завдання, Директорія хотіла би всі здорові трудові сили свого народу вжити не на кріваву боротьбу з сусідами, а на утворення нового життя в краю та на зведення порядку і ладу, так бажаного всім працюючим.

Внутрішня політика

Так само у внутрішніх відносинах Республіки Директорія ставить собі метою національну злагоду і дружнє поєднання трудової демократії всіх націй, що заселяють українську землю.

Директорія щиро вірить, що спільними силами всіх працюючих трудовий народ України без жорстоких, крівавих і непотрібних форм боротьби досягне своєї мети.

Одже класам нетрудовим треба розумно і чесно признати всю шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, цеб-то класам трудовим.

Поклик до спільної праці

Трудову інтелігенцію Директорія закликає рішуче стати на бік працюючих класів і в інтересах творення нового справедливого життя для всього народу прикласти своїх сил знаття і науки для найкращого направлення будівничого соціяльного процесу.

Соціалістичні партії та групи всіх соціялістичних напрямів і всіх національностей Директорія кличе поставитися з повним розумінням важности моменту і всі свої сили направити на правильну та достойну трудового народу організацію волі його, на організацію порядку й ладу по всій землі трудової Республіки.

Доручаючи негайне переведення в життя цих великих задач Правительству Української Народньої Республіки, - Раді Народніх Мінистрів, - Директорія вірить, що весь трудовий народ України щиро допоможе своєму правительству в цій важній, відповідальній роботі.

26.12.1918 р.

Голова Директорії Української Народньої Республіки

В. Винниченко;

члени Директорії:

С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський, А. Макаренко

____________

Відродження. - 1918, 26 (13) грудня. - N 219 (Додаток).

Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992

//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0010300-18

//uk.wikipedia.org/wiki/Директорія_Української_Народної_Республіки

ДЕКЛАРАЦІЯ ДИРЕКТОРІЇ УНР 1918 – програмний документ конституційного характеру, оприлюднений 26.XII 1918 після вступу військ Директорії УНР до Києва. 

У Декларації було узагальнено положення низки важливих державних актів: Оповіщення громадян [Відозва Директорії УНР] від 15.XI 1918, Звернення до всіх правительств світу від 20.XI 1918, Наказів селянам від 21.XI 1918, Оповіщення громадянам від 21.ХІ 1918, Постанови Директорії УНР від 26.XI 1918, Ноти до народів світу від 15.XII 1918 та деяких інших, виданих упродовж листопада — грудня 1918 від імені Українського Національного Союзу і Директорії.

У преамбулі документа констатовано факт повалення гетьманського режиму П.П.Скоропадського, скасування дум і земств, жандармів, відновлення національно-персональної автономії, демократичних органів місцевого самоврядування та ін. 

Щодо найболючішого для України питання — власності на землю — Директорія у додатку до Наказу селянам № 1 підкреслювала, що всі трудові господарства залишаються у користуванні їх попередніх власників, а решта земель переходить до безземельних і малоземельних селян, насамперед тих, хто боровся з гетьманським режимом. 

Розпочиналося слідство з приводу зловживань гетьманської влади. Скасовувались усі постанови уряду Української Держави стосовно роб. політики. Відновлювалися 8-годинний роб. день, право на колективні договори, коаліції, страйки, права профспілок. 

Всі ці заходи Директорія вважала лише першим етапом соціального і національного визволення українського народу. Наступним мав стати етап власне державотворення, налагодження системи влади. 

Директорія проголосила себе «тимчасовою верховною владою революційного часу», владою, першоджерелом якої є право трудящого народу на революцію. 

На думку Директорії, буржуазія і поміщики довели свою цілковиту неспроможність в управлінні державою, а їхні дії завдали народові величезної шкоди. Наслідками грабіжницької політики панівних верств стали дезорганізація державного життя, злиденне господарство, занепад промисловості, розквіт спекуляції, терор і насильство. Багатії, зазначалося у Декларації, поводилися в Україні як чужинці, брутально нехтуючи національними правами. Вони ганьбили гідність українського народу і гальмували процес державотворення. 

Виходячи з того, що буржуазію і поміщиків не можна допускати до державного керма, Директорія заявила: «Класи нетрудові, експлуататорські, які живляться і розкошують з праці класів трудових, класи, які нищили, руйнували господарство і відзначили своє правління жорстокостями і реакцією, не мають права голосу у порядкуванні державою».

Директорія закликала трудове селянство, озброєне вояцтво, робітників фабрик, заводів, майстерень та ін., а також працюючу інтелігенцію — вчителів, лікарів, членів кооперативів, контор, службовців та ін. обрати своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України.

Конгрес розглядався керівниками Директорії як тимчасове революційне представництво організованих працюючих мас, що має всі верховні права і повноваження вирішувати будь-які питання соціального, економічного і політ, життя України. На Конгрес було покладено обов'язок організувати владу як у центрі, так і на місцях.

Лідери держави усвідомлювали, що вибори до Конгресу не вдасться організувати на демократичних засадах, оскільки розробити відповідні виборчі процедури за короткий строк було неможливо. У майбутньому передбачалося скликати за допомогою інституту всенародних демократичних виборів Установчі Збори і передати їм усю владу в державі.

Директорія планувала повернути селянству пограбоване в них поміщиками за Гетьманату, встановити робітничих контроль на промислових підприємствах, відновити роботу основних галузей народного господарства, «безпощадно нищити спекуляцію за законами воєнного часу», вжити заходів для найшвидшого задоволення потреб трудящих у товарах, предметах першої необхідності тощо.

Головним завданням у сфері внутрішньої політики визначено «досягнення національної злагоди і єдності трудової демократії». 

У сфері зовнішніх відносин Директорія проголосила цілковитий нейтралітет України, прагнення до мирного співжиття з народами всіх держав світу, коли всі сили труд, народу спрямовуватимуться не на «криваву боротьбу з сусідами, а на творення нового життя». 

Звинувачення Директорією режиму гетьмана П.П.Скоропадського за характером і термінологією були схожі на ті, що містилися у Маніфесті Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України від 28.ХІ 1918 [який в свою чергу був дуже схожий на Відозву Директорії УНР від 15.ХІ 1918]...

____________

Літ.: Міцюк О. Доба Директорії УНР. Спомини і роздуми. Л., 1938; Мазепа І. Україна в огні і бурі революції 1917-1921, т. 1—3. Прага, 1942; Стахів М. Україна у добі Директорії УНР, т. 1-7. Скрентон, 1962; Мироненко О. М. Груднева (1918 р.) декларація Директорії. В кн.: Укр. державотворення: невитребуваний потенціал. К., 1997.

О.М. Мироненко.
//cyclop.com.ua/content/view/1030/58/1/13/
Декларація Директорії У.Н.Р. Ф. 257, оп. 2, спр. 1389, арк. 1

//www.archive.lviv.ua/materials/exhibitions/image/27/

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народньої Республіки (Отона Ейхельмана) 1921 

Закон про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки 1920 

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Основний Державний Закон Української Народньої Республіки (проект урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920 

Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (за постановою «Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині») 1919 

Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919 [четвертий закон Ньютона] 

Закон про форму української влади (ухвалений Конгресом Трудового Народу України) 1919 

Універсал Трудового Конгресу України 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919 

Ухвала Всенародніх зборів угорських українців 1919 

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919 

Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви 1919 

Закон про державну мову в Українській Народній Республіці 1919 

Протокол засідання Ради Комісарів Революційного Комітету Директорії Української Народньої Республіки 1918 

Універсал Симона Петлюри. Заклик Головного Командування Революційних військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині. Звернення дивізії «Сірожупанників» 1918 

Відозва Директорії Української Народньої Республіки 1918

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. Директорія УНР прийшла на зміну Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського, владу якого було повалено 14 грудня 1918 року.

Cклад Директорії УНР:

Володимир Винниченко — голова Директорії (14 грудня 1918 року — 13 лютого 1919 року)

Симон Петлюра — Головний Отаман; голова Директорії (13 лютого 1919 року — 10 листопада 1920 року).

Федір Швець — 15 листопада 1919 виїхав з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади Симону Петлюрі. 25 травня 1920 року постановою уряду УНР був виведений зі складу Директорії.

Панас Андрієвський — 4 травня 1919 року вийшов зі складу Директорії УНР (постанова Директорії про вибуття від 13 травня 1919 року).

Андрій Макаренко — 15 листопада 1919 виїхав з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади Симону Петлюрі.

Євген Петрушевич — як президент ЗО УНР з 22 січня 1919 до кінця червня 1919.

________________
Склад Директорії УНР в другій половині 1919 р. Зліва направо: 
Андрій Макаренко, Федір Швець, Симон Петлюра.
//uk.wikipedia.org/wiki/Директорія_Української_Народної_Республіки

Відозва Директорії Української Народної Республіки 1918

ВІДОЗВА ДИРЕКТОРІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

Громадяне!

Генерал російської служби П. Скоропадський, порозумівшись у квітні 1918 року з німецькими генералами, штиками німецьких, - тоді ще не вільних, підлеглих їм салдатів, - назвавшись гетьманом, захопив владу на Україні й скасував Українську Народню Республіку.

З того менту зачалось нищення всіх народніх прав та нечувані знущання над демократією України жандармів і поліцаїв старого царського ладу. Клясова помста поміщиків та буржуазії дійшли до такої міри, якої не знав і царський режим.

І що більше панування генерала-гетьмана посувало Україну до єдиної неділимої Росії, то лютіще, отвертіще й ціничніще ставало топтання прав народу й глузування пануючих кляс над усіма здобутками революції, як політично-соціальними, так і національними.

Останнім зрадницьким актом генерала-гетьмана П. Скоропадського про скасування самостійности Української Держави український народ віддається остаточно на поталу поміщицько-бюрократичній реакції та на цілковите поневолення. Сформований новий Уряд із представників реакційних кляс, які мають творити єдину неділиму Росію, виразно говорить про те, що чекає український народ, коли він не встане рішуче й до останнього чоловіка в оборону свого життя.

Український Національний Союз, яко найвище представництво організованої української демократії, вживав до останнього дня всіх заходів, щоб мирно без пролиття крови й дезорганізації громадського життя захистить і одстояти права народу. Але всі мирні заходи української демократії весь час зустрічали лютий опір з боку поміщиків, бюрократії та буржуазії.

Отже настав час залишити мирні заходи.

Од імени організованої української демократії, від усього активного народнього громадянства, яке обрало нас, ми, Директорія Української Народньої Республіки, сим оповіщаємо:

Генерал Павло Скоропадський є насильник і узурпатор народньої влади. Все Правительство його, як протинародне, проти-національне, оповіщаємо недійсним.

Пропонуємо генералу П. Скоропадському й його міністрам залишити обманом і насильством захоплені ними урядові посади.

В ім'я спокою, порядку в Республіці пропонуємо зробити це негайно, без пролиття крови.

Офіцерським руським організаціям пропонуємо мирно скласти зброю й виїхати з меж України, куди хто схоче. В противному разі місце висилки їх буде призначено Урядом Української Народньої Республіки.

Застерігаємо генерала Скоропадського, його міністрів, руських офіцерів і всіх, хто з ними, що всякі насильства, утиски, образи й пошкодження українцям, а також демократичним особам і організаціям якої будь національности викличуть помсту, вибух якої ніхто не зможе спинити. В інтересах цих груп і осіб пропонуємо утриматись від агресивних заходів проти демократії.

Німецьке вояцтво демократичної Германської Республіки оповіщаємо, що українська демократія більш не може терпіти насильств, знущання й злочинного для всього краю панування монархічно-поміщицької реакції й з зброєю в руках буде обстоювати права поневоленого народу. Ми віримо, що салдати германського визволеного народу поставляться до боротьби пригніченого українського народу відповідно до своєї гідности.

Всім громадянам заявляємо:

Хто стоїть за утиск та експлуатацію селянства та робітництва; хто хоче панування жандармів і охранок; хто може спокійно дивитись на розстріл мирних студентів озвірілими руськими офіцерами, - той нехай виступає разом з гетьманом і його урядом за єдину неділиму гетьмансько-монархічну Росію проти волі демократії Української Народньої Республіки.

Всі останні чесні громадяне, як українці так і не-українці, повинні разом з нами стати збройною дружною силою проти ворогів і злочинців народу й тоді всі соціальні й політичні здобутки революційної демократії будуть повернені. А Українські Установчі Збори твердо й непохитно закріплять їх на вільній Українській землі.

Разом з тим Директорія Української Народньої Республіки закликає всіх борців стежити за порядком і рішуче та безпощадно припиняти грабіжи.

Українські народньо-республіканські війська підходять до Київа. Для ворогів народу вони несуть заслужену ними кару, для демократії всіх націй України визволення.

До зброї, громадяне, й до порядку.

Голова Директорії Української Народньої Республіки В. Винниченко.

Члени Директорії С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський.

У Київі, 15 листопаду 1918.

____________

Володимир Винниченко. Відродження нації.

//exlibris.org.ua/vinnichenko/vin304.html

Постанова Директорії УНР

про заборону всякої агітації і підбурювання

проти влади Української Народньої Республіки

та її державної незалежності

[26 листопаду 1918 р.]

м. Фастів

Директорії Української Народньої Республіки подаються відомості, що прислужники бувшого гетьманського поміщицького правительства, які були на службі у панів у карательних отрядах і державній варті, яких розбили та розігнали республіканські війська, тепер поодиноко ведуть протинародню і протиреспубліканську провокаційну роботу. 

Вони називають себе більшовиками або лівими есерами і під цею назвою намагаються внести дезорганізацію і безладдя в те велике діло визволення українського народу з-під влади панів, яке веде тепер українська демократія. 

Ці потайні друзі поміщиків та гетьмана, підшившісь під більшовиків, піддурюють народ на грабіжі, щоб тим заплямувати нове народне правительство Республіки і утруднить йому перемінити гетьманські порядки і закріпить народню владу; вони кличуть не слухати Директорії, що б’ється тепер з гетьманом, кличуть закладати совіт депутатів, вносити безладдя і забирати владу в свої руки. 

Український народ в особі своїх соціалістичних і демократичних партій, вибрав своє тимчасове республіканське правительство Директорію і доручив їй знести панування гетьмана та поміщиків. 

Директорія, виконуючи волю свого народу, покликала до зброї вірних синів своєї нації і ними чистить Україну від усіх ворогів народу і працюючих класів його; скрізь виганяються гетьманські та поміщицькі наймити і вертаються до влади народні вибранці, але розігнані народні гнобитилі ще не знищені зовсім, вони ще намагаються та й довго ще будуть намагатися вернуть своє панування. 

Вони всякими способами будуть перешкоджать народові самому правити собою, всіляко силами будуть викликать темних людей на сварки між собою, на безчинства та всякі безладдя, щоб тим ослабити нову народню владу. 

Також Директорія Української Народньої Республіки постановляє: довести до відома всіх таку постанову: під страх кари військового часу, забороняється всяка агітація і підбурювання проти власті Української Народньої Республіки та її державної незалежності. 

Влада на місцях, по селах, по містечках та містах належить органам народнього самоврядування та комісарам народнього правительства Директорії. 

Комісарам Директорії твердо і під страхом наказується і прийняти всі засоби щодо захвату власті якими-небудь групами. 

Всіх, хто кликатиме до грабіжів, розбоїв, до знищення народнього добра, панські економії і цукроварні і т. і., то таких заарештовувати і віддавати до військового суду. 

Всякий, хто в сей мент перешкоджає народові боротись з гетьманськими поміщиками та капиталістами, що перешкоджає утворити народню владу Республіки, той є злочинець, і Директорія буде твердо і немилосердно бороти.

Голова Директорії Винниченко

____________
ЦДАВО України. Ф.1429. Оп.1. Спр.4. Арк.18-19 Рукопис.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1229863&cat_id=661216

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народньої Республіки (Отона Ейхельмана) 1921 

Закон про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки 1920 

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Основний Державний Закон Української Народньої Республіки (проект урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920 

Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (за постановою «Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині») 1919 

Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919 [четвертий закон Ньютона] 

Закон про форму української влади (ухвалений Конгресом Трудового Народу України) 1919 

Універсал Трудового Конгресу України 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919 

Ухвала Всенародніх зборів угорських українців 1919 

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919 

Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви 1919 

Закон про державну мову в Українській Народній Республіці 1919 

Декларація Директорії Української Народньої Республіки (право народу на революцію) 1918 

Протокол засідання Ради Комісарів Революційного Комітету Директорії Української Народньої Республіки 1918 

Універсал Симона Петлюри. Заклик Головного Командування Революційних військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині. Звернення дивізії «Сірожупанників» 1918

Центральне Інформаційне Бюро при Директорії Української Народньої Республіки. Афіша: Історія (протигетьманського) повстання листопада – грудня 1918 р. Ф.257, оп.2, спр.1389

//www.archive.lviv.ua/materials/exhibitions/image/28/

Універсал Трудового Конгресу України 1919

УНІВЕРСАЛ

ТРУДОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНИ

До українського народу.

Ми - представники трудового народу України, її робітництво і селянство, зібравшись у столичнім городі - Київі і обговоривши найважніші потреби українського трудящого люду, постановили в цей тяжкий час, коли на Україну з усіх боків нападають вороги нашої волі, доручити й надалі до слідуючої сесії Конгресу Трудового Народу України вести державну роботу Директорії, яка підняла повстання проти гетьмансько-панської самовласти і заслужила своєю щирою революційною діяльністю повне довірря селянства і робітництва.

Конгрес Трудового Народу Української Народньої Республіки оповіщає робітничий і селянський люд, що він через військові події по Україні припиняє на де-який час свої засідання, аби роз'їхавшись по городах, повітах і волостях, ми, члени Трудового Конгресу, могли допомогти найважнішій тепер роботі - обороні нашого рідного краю.

Вся вища влада на Україні, на час перерви засідань Трудового Конгресу, має належати Директорії, котра доповнюється представником од Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Угорської України), акт з'єднання з якою затверджено на першім засіданні Конгресу 24 сього січня.

Для підготовки законопроектів до слідуючої сесії Трудового Конгресу Української Народньої Республіки Конгрес Трудового Народу України визнає необхідним залишити після себе такі комісії: 1) по обороні Республіки, 2) земельну, 3) освітню, 4) бюджетову, 5) заграничних справ, й 6) комісію харчових справ.

Владу виконавчу - Директорія має доручити Раді Народніх Міністрів, яка відповідає за свою роботу перед Трудовим Конгресом, а на час перериву його засідань, перед Директорією Української Народньої Республіки.

Владу на місцях здійснюють представники правительства Республіки, які мають працювати в тісному контакті і під контрольом повітових і губерніяльних Трудових Рад, які складаються пропорціонально з представників селянства і робітництва.

Інструкції про вибори в Трудові Ради має негайно виробить правительство Республіки разом з комісіями Трудового Конгресу.

В цілях закріплення демократичного ладу правительство Української Народньої Республіки, разом з комісіями, має підготувати закон для виборів Всенароднього Парляменту Незалежної Соборної Української Республіки.

Конгрес Трудового Народу України висловлює своє нерушиме побажання, щоб Директорія і Рада Народніх Міністрів провадили й надалі свою працю по проведенню земельної реформи, в основі якої лежить передача землі без викупу трудящому народові.

Одночасно правительство повинно негайно подбати про знищення безробіття шляхом відновлення промисловости, про поліпшення долі робітництва і про закріплення всіх революційних здобутків українського пролєтаріяту.

Переживши тяжкі муки й катування за час семимісячної гетьманської неволі, український народ ще й тепер, скинувши ненависне панське ярмо, повинен знати, що його кровію здобута свобода находиться в небезпеці.

З усіх боків цілости і незалежності! Української Народньої Республіки загрожують сильні держави.

Для того, щоб не повторилося наше давне лихо - неволя під властю чужих народів, Конгрес Трудового Народу України кличе всіх синів трудового селянства і робітництва на боротьбу за землю і волю.

Нехай узнають всі сили, які нас нападають, що український народ уміє не тільки скидати катів та тиранів, але й уміє будувати свою Республіку і може всією силою непохитно й неухильно обороняти своє право порядкувати самим собою.

Народе український! Будь на сторожі свого права. Проти тебе воюють не тільки імперіялістичні контрреволюційні вороги, але ти бачиш, як Совітська Росія, яка не по правді називає себе соціялістичною, теж посилає своїх наймитів - китайців та латишів проти твоєї незалежности.

Конгрес Трудового Народу України визнає, що захват Московським більшовицьким військом нашої землі може привести до приходу нових чужоземців, які тільки й ждуть того часу, коли на Україні запанує більшовицьке безладдя, щоб напасти на розбиту, зруйновану і пограбовану Україну.

Конгрес Трудового Народу України запевняє перед усім світом, що український народ бажає мира з усіма народами і немає думки забрати під свою власть чужі землі, але він не допустить ніяких замахів від якої б не було держави на свою цілість, самостійність і незалежність.

Не тільки протестами, але й оружною силою трудове селянство й робітництво покаже, що український народ не потерпить над собою насильства і кривди.

Конгрес Трудового Народу України, стоячи за самостійну Українську Народню Республіку, для рятування землі і волі закликає щирих синів землі Української стати кріпко до зброї під стяг славного війська Директорії Народньої Республіки.

Ухвалено Конгресом Трудового Народу України в м. Київі
28 січня 1919 року.

____________
Вістник Української Народньої Республіки. - 1919, 7 лютого. - Ч. 4;
Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. - Прага, 1942. - Т.3. - С. 168 - 169.
Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.

//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0005300-19

Трудовий Конгрес України (Конгрес Трудового Народу України; Веукраїнський Трудовий Конгрес) - вищий тимчасовий законодавчий орган Української Народної Республіки у період Директорії УНР. Скликаний Директорією з метою організації влади в Україні та визначення форми державного правління після повалення влади гетьмана П.Скоропадського. Проходив у Києві 23-28.1.1919. 

У грудні 1918 на нараді членів Директорії УНР і представників політичних партій з метою ефективної боротьби з більшовиками було запропоновано покласти в основу організації влади т. зв. “трудовий принцип”, за яким влада на місцях мала належати радам робітників, селян і трудової інтелігенції. У Декларації Директорії УНР пропонувалося скликати Конгрес трудового народу України як найвищий орган влади в Україні.

Проведення виборів до Конгресу регламентувалось спеціальною Інструкцією Директорії УНР від 5.1.1919. Вибори мали відбуватися по куріях (від робітників, селян та “трудової інтелігенції”). Виборче право надавалось усім громадянам УНР віком від 21 року, крім позбавлених громадянських прав у судовому порядку і військовиків республіканської армії. До Конгресу мали бути обрані 593 делегати. З них від Київщини (67 делегатів), Поділля (59), Харківщини (65), Херсонщини (52), Волині (60), Чернігівщини (54), Полтавщини (58), Катеринославщини (46), Таврії (18) Холмщини, Підляшшя, Поліської округи (19), Західної-Української Народної Республіки (65); від професійних організацій: Всеукраїнського залізничного з'їзду (20); Всеукраїнського поштового з'їзду (10).

Із 528 делегатів ТКУ, що мали бути обрані на території УНР, 377 - селяни, 118 - робітники, 33 - представники “трудової інтелігенції”. Головою виборчої комісії призначено А.Лівицького.

Вибори відбувалися 12-15.1.1919. На території Західної-Української Народної Республіки через воєнні дії на українсько-польському фронті (див. Українсько-польська війна 1918-19) вибори до ТКУ не проводились.

22.1.1919 у Києві відбулося урочисте проголошення злуки ЗУНР з УНР, в якому взяла участь делегація Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-19 у кількості 36 осіб під головуванням заступника Президента УНРади Л.Бачинського. Директорія звернулась до галичан з проханням, щоб уся делегація УНРади взяла участь у роботі ТКУ як представництво від Західної України, на що було дано згоду.

Заплановане на 19.1.1919 відкриття ТКУ через неприбуття до Києва частини делегатів було перенесено. ТКУ розпочав роботу 23.1.1919 в приміщенні оперного театру. На момент відкриття Конгресу прибуло 400 делегатів (згодом - ще частина делегатів). До ТКУ обрано всіх членів Директорії УНР, крім С.Петлюри, котрий як представник військової влади не виставляв своєї кандидатури. Охорону Конгресу забезпечував відділ січових стрільців.

У склад колегіальної президії ТКУ увійшли: від найчисельнішої фракції Селянської спілки і Української партії соціалістів-революціонерів Д.Одрина, від українських соціал-демократів -С.Вітик, від галицьких партій - Т.Старух. На пленарних засіданнях почергово головували члени президії.

До складу секретаріату ТКУ входили С.Бачинський (УПСР), В.Злотчанський (УСДРП), Л.Гаврилюк (російські есери), Вороний (УПСС), І. Біск (РСДРП). 23.1.1919 Конгрес затвердив ухвалу Української Національної Ради ЗУНР та Універсал Директорії УНР про об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

На наступних пленарних засіданнях ТКУ заслухав звіти Директорії (виступ В.Винниченка), Уряду (виступ В.Чехівського), Головного Отамана С.Петлюри. Основні дискусії та редакційна робота розгорнулися у Конвенті сеньйорів, який складався з представників фракцій, та на засіданнях тимчасових комісій і фракцій. У ході роботи конгресу більшість делегатів висловилася проти встановлення в Україні радянської форми правління.

28.1.1919 делегати Конгресу схвалили текст резолюції про владу, внесеної С. Бачинським (узгоджений з делегацією ЗО УНР, більшістю фракції УПСР та Селянської спілки) як проект тимчасової конституції України. В цьому документі оголошувалось про вимушене тимчасове припинення діяльності Конгресу через наступ російських військ на Київ. До наступної сесії Конгресу верховна влада і оборона держави доручались Директорії УНР, доповненої представником від Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Закарпаття; до складу Директорії увійшов Президент УНРади ЗУНР Є.Петрушевич).

Закони, видані Директорією УНР, мали затверджуватись найближчою сесією Трудового Конгресу України. Виконавча влада мала належати Раді Народних Міністрів, яка призначалася Директорією і була підзвітна ТКУ (на час перерви засідань Директорії УНР). У документі зазначалася необхідність створити комісії з контрольними функціями для розробки законопроектів до наступної сесії Трудового Конгресу. Склад комісій мав обиратися на підставі пропорційного представництва від фракцій Конгресу (1 представник від 15 делегатів).

З метою закріплення демократичного ладу в Україні ТКУ висловився за підготовку “закону для виборів всенародного Парламенту Незалежної Соборної Української Республіки”.

Владу на місцях було доручено здійснювати урядовим уповноваженим, що мали діяти під контролем місцевих Трудових Рад, обраних пропорційно з представників селянства і робітництва.

Окремо в універсалі підкреслено потребу негайної всенародної боротьби за самостійну УНР проти інтервенції радянської Росії. ТКУ затвердив Універсал “До українського народу”, ноту “До народів світу”, в якій заявлено право українського народу бути представленим на Паризькій мирній конференції 1919-21, та протест проти російського більшовицького наступу на Україну, відозву до армії УНР.

Ухвалена більшістю ТКУ резолюція згодом була опублікована як “Закон про тимчасову владу в Українській Народній Республіці” за підписами Вітика і Бачинського. Для підготовки законопроектів до наступної сесії Конгрес обрав 30 депутатів, котрі 29.1.1919 розділились по 6 комісіях: комісія оборони (10 осіб, голова - Мацюк); земельна комісія (12 осіб, голова - Петренко); бюджетна комісія (6 осіб, голова - Чайківський); комісія закордонних справ (8 осіб, голова -Л.Бачинський); харчова комісія (9 осіб, голова - Мельник); культурно-просвітня комісія (10 осіб, голова - Вировий).

Після відступу Директорії УНР і уряду з Києва внаслідок більшовицького наступу комісії ТКУ проводили засідання та брали участь у спільних нарадах Директорії УНР та Ради Народних Міністрів у Вінниці, Рівному, Кам'янці-Подільському. Протягом весни-літа 1919 комісії ТКУ поступово втрачали вплив на державне життя УНР. 11.7.1919 у Кам'янці-Подільському на спільній нараді членів комісій (бл. 10 осіб) під головуванням С.Вітика була прийнята постанова про припинення їхньої роботи.

____________

//histpol.pl.ua/pages/content.php?page=656

Інструкція до виборів на Трудовий Конгрес у Києві 19 січня 1919 р.
//www.zoda.gov.ua/source/files/Image/partitions/sobornist/3.JPG

Циркуляр Українського телеграфного агентства про відкриття Всеукраїнського Трудового конгресу. 23 січня 1919 р. 
Ф. 4465, оп. 1, спр. 219, арк. 2
//www.archives.gov.ua/Sections/Zyzd-Rad/CDAVO/index.php?84

Циркуляр Українського телеграфного агентства про обрання президії для подальшої роботи Трудового Конгресу. 23 січня 1919 р. 

Ф. 4465, оп. 1, спр. 219, арк. 3

//www.archives.gov.ua/Sections/Zyzd-Rad/CDAVO/index.php?85#photo

Циркуляр Українського телеграфного агентства про засідання Трудового Конгресу щодо зміцнення об'єднаних частин України та національної оборони краю. 23 січня 1919 р. 

Ф. 4465, оп. 1, спр. 219, арк. 6

//www.archives.gov.ua/Sections/Zyzd-Rad/CDAVO/index.php?86#photo

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народньої Республіки (Отона Ейхельмана) 1921 

Закон про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки 1920 

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Основний Державний Закон Української Народньої Республіки (проект урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920 

Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (за постановою «Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині») 1919 

Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919 [четвертий закон Ньютона] 

Закон про форму української влади (ухвалений Конгресом Трудового Народу України) 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919 

Ухвала Всенародніх зборів угорських українців 1919 

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919 

Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви 1919 

Закон про державну мову в Українській Народній Республіці 1919 

Декларація Директорії Української Народньої Республіки (право народу на революцію) 1918 

Протокол засідання Ради Комісарів Революційного Комітету Директорії Української Народньої Республіки 1918 

Універсал Симона Петлюри. Заклик Головного Командування Революційних військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині. Звернення дивізії «Сірожупанників» 1918 

Відозва Директорії Української Народньої Республіки 1918

Протокол зборів Мар'ївської сільської громади Біленської волості про вибори делегата на Трудовий Конгрес.

//www.zoda.gov.ua/source/files/Image/partitions/sobornist/5.jpg