Виступ Президента України на першому засіданні Конституційної Асамблеї 2012

Шановні колеги, шановний Леонід Макарович!

Мені приємно сьогодні бути присутнім на першому засіданні Конституційної Асамблеї. Я переконаний у тому, що за цим столом сьогодні зібралися не тільки фахівці, державні діячі, але і представники місцевого самоврядування, наші вчені, багато з тих, хто приймав участь у створенні першої Конституції незалежної України 1996 року. Тому я хотів би всіх вас привітати з цією подією, що ми з вами об'єдналися сьогодні заради діалогу щодо модернізації Конституції України.

Наша мета - утвердження Конституції України як реального сучасного загальнонаціонального політико-правового договору, основоположного закону національного права, що буде надійним фундаментом майбутнього Української держави.

Нам необхідна реально діюча та ефективна Конституція, що у відповідності із кращими світовими стандартами системно гарантуватиме права і свободи людини.

В її основу має бути покладено найвищі демократичні цінності, природність походження людських прав, соціальну справедливість та верховенство права.

Конституція України повинна стати актом, що закріплює засади інноваційної моделі суспільного та державного розвитку, чіткий розподіл владних повноважень, який убезпечить країну від безглуздої конфліктності, авторитаризму, забезпечить збалансованість у владі.

Наша національна політика базується на утвердженні європейських цінностей: верховенстві права, свободі, демократії, які є необхідним підґрунтям конституційного процесу.

Загальновизнаним є, що український конституціоналізм має власні багатовікові традиції, а також змістовну новітню історію.

Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року було найважливішим кроком у створенні базових інституційних засад і принципів, утвердженні політико-правового механізму існування суверенної Української держави.

Основний Закон незалежної України став переконливим свідченням прагнень громадян України до запровадження в державі справжнього народовладдя, демократичних засад суспільного життя.

Конституція України закріпила верховенство права, визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності та безпеки найвищою соціальною цінністю, запровадила принцип поділу влади, засади парламентаризму, визнання місцевого самоврядування.

Сьогодні процеси розвитку громадянського суспільства, реалізація зовнішньополітичної стратегії, зміни в економічному житті країни, реформування системи органів влади вимагають від нас відповідного конституційного регулювання.

Наша головна мета – модернізувати країну. І зробити це можливо лише за рахунок зміцнення демократичної, соціальної та правової держави. Шляхом формування активного і захищеного громадянина. На основі верховенства права, необхідності підсилення держави в умовах сучасної глобалізації.

Реформування Конституції України має об’єднати і водночас підсилити усі інші започатковані в державі реформи, вивести їх на якісно новий рівень розвитку.

Відтак потреба реформування Конституції України має об’єктивний характер.

Крім того, Венеціанська Комісія та Парламентська Асамблея Ради Європи також рекомендують розпочати конституційну реформу ще до парламентських виборів і вітають створення в Україні Конституційної Асамблеї.

Переконаний, що суспільство, політичні сили усвідомлюють необхідність здійснення конституційно-правової модернізації. Насамперед тому, що справжня та досконала конституційна реформа є важливим чинником подальшого стабільного розвитку нашої держави.

Саме тому мною була підтримана ідея створення Конституційної Асамблеї. Я вдячний всім членам Конституційної Асамблеї, хто дав згоду приймати в цьому участь. Переконаний у тому, що пройдуть вибори і до нас приєднаються нові політичні сили, опозиція, які також приймуть участь в формуванні Основного закону нашої держави.

Я також дуже вдячний Леоніду Макаровичу Кравчуку – першому Президенту України, який взяв на себе цей тягар, цю дуже важливу для нашої країни роботу. Я вдячний Президенту Кучмі Леоніду Даниловичу, Президенту Ющенку…

Переконаний у тому, що та мудрість, яка буде існувати в цій залі, - вона створить всі умови для того, щоб ми дійсно підготували той документ, про який, я переконаний, ми з вами всі мріяли і мріємо. Але треба, щоб ці мрії збувались. Тому тут присутній Олександр Олександрович Мороз, який був Головою Верховної Ради, коли приймалась перша Конституція України.

Тут немає таких прізвищ, які б не знало наше суспільство, наша громадськість. Це люди визнані в нашій країні, і я без сумнівів скажу, що саме такий склад Конституційної Асамблеї дасть можливість об’єктивно сформувати всенародну точку зору - те, до чого ми всі будемо прагнути.

Легітимність конституційного процесу буде досягнута за рахунок широкої, відкритої, вільної фахової дискусії та діалогу за участю представників громадянського суспільства, політичних сил при безумовному дотриманні конституційного порядку внесення змін до Основного Закону країни. Тільки такий підхід забезпечить підтримку та сприйняття конституційної реформи Українським народом.

Добре, що Володимир Михайлович Литвин з перших кроків цієї роботи дав згоду разом з представниками парламенту від різних політичних сил… Тут присутні більшість керівників комітетів, фракцій парламенту, які мають безпосереднє відношення до цього конституційного процесу.

Ще раз закликаю всі політичні сили відкинути надмірне політиканство, піднятися над вузькопартійними інтересами та не керуватися лише майбутніми парламентськими виборами.

Адже розвиток України повинен бути найвищим пріоритетом для усіх політиків.

Як Глава держави я також звернувся до керівництва Європейської Комісії, Ради Європи із запрошенням долучити експертів цих інституцій до роботи в Конституційній Асамблеї.

У складі Конституційної Асамблеї зібрано кращий науковий і фаховий потенціал.

Ваша професійна позиція має стати серйозною запорукою майбутніх політичних процесів стосовно змін до Конституції України, досягнення широкого громадянського консенсусу.

Водночас упевнений, що процес конституційно-правової модернізації вимагає чіткої ідентифікації пріоритетів, впровадження яких дасть змогу ґрунтовно розвинути норми чинної Конституції.

На моє переконання, такими пріоритетами передусім є:

Перше. Посилення конституційних гарантій прав і свобод людини та громадянина, у тому числі реального забезпечення ефективного і незалежного судового захисту прав і свобод.

Друге. Розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії.

Третє. Збільшення ефективності механізму організації державної влади, її удосконалення та збалансованості.

Четверте. Створення належних конституційних засад реформування і місцевого самоврядування з метою збільшення його ефективності.

П’яте. Встановлення конституційних засад участі України у інтеграційних процесах.

І найголовніше: оновлена Конституція України має бути орієнтована на утвердження людини як найвищої цінності суспільства та держави.

Водночас й інші положення Конституції України, що на практиці виявились неефективними, мають істотно покращитися.

Для цього нам необхідно забезпечити діяльність Конституційної Асамблеї на найвищому організаційному рівні, проводити роботу без зайвого поспіху та політичної кон’юнктурщини.

На мій погляд, необхідно приділити особливу увагу насамперед підготовці науково обґрунтованої цілісної Концепції модернізації Основного Закону України, а на її основі - відповідних законодавчих пропозицій про внесення змін до Конституції України.

Разом з тим логіка розпочатих в Україні реформ вимагає внесення й очевидних фрагментарних змін до Конституції України, необхідність яких диктує життя. Зокрема, у сфері правосуддя та правоохоронної діяльності, реформуванні місцевого самоврядування. Це надасть новий імпульс для проведення правових реформ у цілому та створить позитивне підґрунтя для здійснення повноцінної конституційної реформи в подальшому.

Крім того, вирішення цих питань обумовлене зобов’язаннями України, що випливають із її членства в Раді Європи, а також з підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Конституційні зміни мають бути покладені в основу ефективної судової системи, запровадження європейських підходів доступу до судової професії, закріплення гарантій реальної незалежності суддів, утвердження дієвого та ефективного суддівського самоврядування.

Окремої уваги заслуговує реформа місцевого самоврядування.

Варто відзначити, що місцеве самоврядування як основа конституційного ладу України виступає одним із найважливіших принципів організації та функціонування публічної влади.

Акцент у реформі місцевого самоврядування має бути зосереджений на громаді - територіальній основі місцевого самоврядування.

Необхідно розширити можливості мешканців територіальної громади впливати на прийняття рішень на місцевому та регіональному рівнях.

На сучасному етапі розвитку держави також існує об’єктивна потреба у приведенні на рівні конституційного регулювання системи місцевого самоврядування у відповідність до міжнародних стандартів.

Водночас, необхідно передбачити ефективні заходи запобігання політичному сепаратизму, спробам штучного розколу суспільства.

Упевнений, що Конституція України не повинна писатися «під» будь-який орган влади, політичну силу чи окремі персоналії. Це безперспективно.

Саме тому ми обираємо для реалізації необхідних конституційних змін формат Конституційної Асамблеї – для того, щоб створити усі необхідні умови для прямої участі в обговоренні та прийнятті рішень представників громадськості, науковців, експертів. Адже в такий спосіб буде найкращим чином здійснена підготовка збалансованих та узгоджених пропозицій до змін Конституції України.

Закликаю всіх до спільної роботи, сповненої відповідальності за краще життя на нашій землі нинішнього та майбутніх поколінь.

Бажаю всім плідної роботи.

Дякую за увагу!

20.06.2012

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/24550.html

//president.gov.ua/gallery/2007.html#33827

20.06.2012 Перше засідання КАЯК (відео) 

20.06.2012 Леонід Кравчук. То буде конституція народу 

20.06.2012 Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на першому засіданні Конституційної Асамблеї 

17.05.2012 Виступ Голови Конституційної Асамблеї Леоніда Кравчука на першому засіданні Конституційної Асамблеї [тези] 

20.02.2008 Перше засідання Національної конституційної ради Віктора Ющенка

Після засідання Конституційної Асамблеї Віктор Янукович поспілкувався з Леонідом Кравчуком, Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком.

//www.president.gov.ua/news/24554.html

Перше засідання Конституційної Асамблеї Януковича - Кравчука 2012

21.06.2013 Стенограма четвертого засідання КАЯК 

21.06.2013 Протокол №4 пленарного засідання КАЯК 

21.06.2013 Четверте засідання КАЯК (фото) 

06.12.2012 Стенограма третього засідання КАЯК 

06.12.2012 Протокол №3 пленарного засідання КАЯК

06.12.2012 Третє засідання КАЯК (фото) 

21.09.2012 Стенограма другого засідання КАЯК (відео) 

21.09.2012 Протокол №2 пленарного засідання КАЯК 

21.09.2012 Друге засідання КАЯК (фото) 

20.06.2012 Стенограма першого засідання Конституційної Асамблеї за участю Президента України 

20.06.2012 Протокол №1 першого пленарного засідання Конституційної Асамблеї за участю Президента України 

20.06.2012 Леонід Кравчук. То буде конституція народу

20.06.2012 Виступ Президента на першому засіданні Конституційної Асамблеї

20.06.2012 Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на першому засіданні Конституційної Асамблеї 

17.05.2012 Виступ Голови Конституційної Асамблеї Леоніда Кравчука на першому засіданні Конституційної Асамблеї [тези] 

20.02.2008 Перше засідання Національної конституційної ради Віктора Ющенка

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантій залежності суддів 2012

Верховна Рада України;

Закон від 05.06.2012 № 4874-VI

Документ 4874-17, чинний, поточна редакція -

Прийняття від 05.06.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо посилення гарантій незалежності суддів

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 17, ст.153)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Законі України "Про Вищу раду юстиції" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 25, ст. 146; 2010 р., № 26, ст. 272, №№ 41-45, ст. 529; із змінами, внесеними Законом України від 3 листопада 2011 року № 4001-VI):

1) статтю 25 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

"За зверненням органів прокуратури перевірка відомостей про порушення суддею присяги, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, які були допущені при розгляді судової справи, в якій брав участь прокурор, здійснюється лише в разі, якщо така судова справа не перебуває у провадженні суду будь-якої інстанції або якщо встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної чи касаційної скарги закінчився. Перевірка таких відомостей не може бути доручена члену Вищої ради юстиції, який є прокурором або був прокурором на момент призначення членом Вищої ради юстиції".

У зв’язку з цим частини п’яту - восьму вважати відповідно частинами шостою - дев’ятою;

2) пункти 1 та 2 частини першої статті 30 викласти в такій редакції:

"1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України за умови, що таке рішення було нею прийняте за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади;

2) член Вищої ради юстиції за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади, проведення якої було йому доручено відповідно до цього Закону".

2. Статтю 214 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14-17, ст. 133; 2011 р., № 10, ст. 64), доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:

"3. Питання про обрання судді безстроково включається до тижневого порядку денного пленарних засідань Верховної Ради, найближчого до дня надходження подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо обрання на посаду судді безстроково.

4. Постанова Верховної Ради про обрання судді безстроково, яка прийнята до закінчення п’ятирічного строку перебування особи на посаді судді (положення постанови про обрання такої особи - у разі якщо постанова про обрання суддів прийнята щодо кількох кандидатів), набирає чинності відповідно до цього Регламенту та вводиться в дію з дня, наступного за днем закінчення п’ятирічного строку перебування особи на посаді судді".

3. У Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529):

1) текст статті 72 викласти в такій редакції:

"1. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради юстиції, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору кандидатів у судді.

Будь-які звернення щодо кандидата на посаду судді не перешкоджають його призначенню на посаду судді. Викладені в таких зверненнях факти можуть бути підставою для порушення Президентом України перед компетентними органами питання про проведення в установленому законом порядку перевірки цих фактів.

2. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше тридцяти днів із дня отримання відповідного подання Вищої ради юстиції";

2) у пункті 5 частини третьої статті 74 слова "відповідно до подання" замінити словами "на підставі та в межах подання";

3) частину другу статті 84 доповнити абзацом другим такого змісту:

"У разі участі в розгляді судової справи прокурора органи прокуратури можуть звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із скаргою (заявою) щодо неналежної поведінки судді, яка може мати наслідком порушення дисциплінарної справи щодо судді, лише в разі, якщо судова справа, в якій мала місце така поведінка судді, не перебуває у провадженні суду будь-якої інстанції або якщо встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної чи касаційної скарги закінчився".

II. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ

5 червня 2012 року

№ 4874-VI

____________

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4874-17

Закон України Про люстрацію суддів 2014

*** 

Законопроект Про внесення змін до Конституції України щодо завершення процесу підпорядкування судової влади (Андрія Портного) 2013

Проект Закону України Про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення судової системи та засад здійснення правосуддя в Україні (КАЯК) 2013 

Закон України Про підпорядкування судової влади 2010 

Закон України Про контроль над судовою владою 2010 

*** 

Сергій Головатий. Вища рада юстиції - це «гестапо» 

История европейского провала Украины в документах 

Марина Ставнійчук. Вищу раду юстиції варто формувати за рахунок насамперед суддів у відставці 

Виктор Мусияка. Юристы сегодня чаще всего решают вопросы, даже не ссылаясь на закон 

Елена Геда. Во ВСЮ меняются 

Микола Мельник. Підпорядкування судової влади: завершення процесу 

Валерій Євдокимов. Місце Вищої ради юстиції в системі правосуддя України 

Андрій Портнов. Доповідь щодо проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій залежності суддів 

Володимир Колесниченко. Хотів би, щоб у Вищій раді юстиції були представники громадянського суспільства 

Судова реформа - вдосконаленню немає меж 

Василь Маляренко. Закріпити за Вищою радою юстиції повноваження судової влади

http://umdpl.info/

Закон України Про правила етичної поведінки 2012

Верховна Рада України;

Закон від 17.05.2012 № 4722-VI

Документ 4722-17, чинний, поточна редакція -

Прийняття від 17.05.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про правила етичної поведінки

Цей Закон визначає керівні норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час виконання ними службових повноважень та порядок притягнення їх до відповідальності за порушення таких норм.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону:

термін "особисті інтереси" вживається в такому значенні - будь-які інтереси особи, зумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими особами, у тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку з членством особи або з її діяльністю, не пов’язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у громадських, релігійних чи інших організаціях;

терміни "конфлікт інтересів"[1] та "неправомірна вигода"[2] вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Стаття 2. Суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону

1. Суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування):

1) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

2) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

3) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

4) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;

5) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступники Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

6) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, особи начальницького складу податкової міліції;

7) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;

8) члени Центральної виборчої комісії;

9) посадові та службові особи інших органів державної влади.

Стаття 3. Правове регулювання відносин щодо етичної поведінки

1. Правове регулювання відносин щодо етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснюється на підставі Конституції України, міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", цього Закону та інших нормативно-правових актів, виданих на їх основі.

Стаття 4. Дія цього Закону в часі

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані вживати всіх необхідних заходів для виконання положень цього Закону і неухильно їх додержуватися під час виконання своїх службових повноважень.

Розділ II

ПРАВИЛА ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ

Стаття 5. Правила етичної поведінки

1. Правила етичної поведінки є правовою основою для кодексів чи стандартів поведінки.

Стаття 6. Законність

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час виконання своїх службових повноважень зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки.

Стаття 7. Пріоритет інтересів

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, представляючи інтереси держави чи територіальної громади у відносинах з іншими особами, діють виключно в їх інтересах.

Стаття 8. Політична неупередженість

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виконують свої службові повноваження політично неупереджено, уникають демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовують службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків.

2. Положення частини першої цієї статті не поширюється на осіб, які обіймають політичні або виборні посади.

Стаття 9. Толерантність

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, толерантно і з повагою ставляться до політичних поглядів, ідеологічних та релігійних переконань інших осіб.

Стаття 10. Об’єктивність

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, діють об’єктивно, зокрема у відносинах з громадськістю, незважаючи на особисті інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Стаття 11. Компетентність і ефективність

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Стаття 12. Формування довіри до влади

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечують позитивну репутацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, всіляко сприяють зміцненню довіри громадян до влади, утверджують чесність, неупередженість та ефективність влади.

Стаття 13. Конфіденційність

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну інформацію, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 14. Утримання від виконання незаконних рішень чи доручень

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи на особисті інтереси, утримуються від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать законодавству або становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам.

2. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, самостійно оцінюють правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана у разі виконання таких рішень чи доручень.

3. У разі отримання для виконання рішень чи доручень, які особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, вона повинна негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, в якому вона працює.

Стаття 15. Недопущення конфлікту інтересів

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незважаючи на особисті інтереси, вживають вичерпних заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а також не допускають вчинення дій чи бездіяльності, що можуть спричинити виникнення конфлікту інтересів або створити враження його наявності.

2. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчиняти дії або бездіяльність на користь своїх особистих інтересів та/або інтересів третіх осіб.

Стаття 16. Запобігання одержанню неправомірної вигоди або дарунка (пожертви)

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або дарунка (пожертви), незважаючи на особисті інтереси, невідкладно вживають таких заходів:

1) відмовляються від пропозиції;

2) за можливості ідентифікують особу, яка зробила пропозицію;

3) залучають свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа колег по роботі;

4) письмово повідомляють про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або відповідний виборний чи колегіальний орган та/або одного з визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

2. Забороняється приймати неправомірну вигоду або дарунок (пожертву) для використання в подальшому як доказу.

3. Якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виявила у своєму службовому приміщенні чи передану в інший спосіб неправомірну вигоду або дарунок (пожертву), вона зобов’язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника.

4. Про виявлення неправомірної вигоди або дарунка (пожертви) складається акт, який підписується особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка виявила неправомірну вигоду або дарунок (пожертву), та його безпосереднім керівником.

У разі якщо неправомірну вигоду або дарунок (пожертву) виявляє особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка є керівником, акт про виявлення неправомірної вигоди або дарунка (пожертви) підписує ця особа та особа, яка обіймає посаду заступника керівника цього органу.

5. Предмети неправомірної вигоди, дарунки (пожертви) зберігаються в органі до їх передачі відповідним органам.

6. Положення цієї статті не поширюються на випадки одержання дарунка (пожертви) за наявності обставин, передбачених частиною другою статті 8 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Стаття 17. Декларування майна, доходів, витрат і зобов’язань фінансового характеру

1. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в установленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" порядку щороку подають за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

Розділ III

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ПРАВИЛ ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ

Стаття 18. Відповідальність за порушення правил етичної поведінки

1. Порушення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, правил етичної поведінки, визначених цим Законом, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та матеріальну відповідальність з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб, визначених Конституцією і законами України.

Розділ IV

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ

17 травня 2012 року

№ 4722-VI

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4722-17

[1] конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3206-17/paran11#n11

[2] неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову;
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3206-17/paran14#n14

Усовершенствовать Творца
Законы должны молчать 

20.11.2012 Закон України. Про біометричні паспорти

17.05.2012 Закон України. Про щорічне послання Президента України

Закон України. Про щорічне послання Президента України 2012

Верховна Рада України;

Закон від 17.05.2012 № 4731-VI
Документ 4731-17, чинний, поточна редакція -
Прийняття від 17.05.2012

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 50 - 51, ст. 572):

1) в абзаці першому частини першої статті 21:

слова "Міністерства економіки України" замінити словами "центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики";

після слів "який ґрунтується на" доповнити словами "щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України";

2) у статті 33:

назву після слова "Визначення" доповнити словами "Основних напрямів";

частину першу після слова "розробляє" доповнити словами "відповідно до визначених у щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України пріоритетів бюджетної політики";

3) частину першу статті 52 після слів "зміни структури витрат державного бюджету" доповнити словами "уточнення пріоритетів бюджетної політики";

4) у статті 109:

пункт 1 частини першої після слова "визначення" доповнити словами "Основних напрямів";

пункт 1 частини другої після слів "підготовка питання щодо" доповнити словами "Основних напрямів";

частину третю після слів "питання щодо" доповнити словами "Основних напрямів".

2. У другому реченні статті 41 Закону України "Про відходи" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 36 - 37, ст. 242; 2010 р., N 10, ст. 107) слова "що включаються в Державну програму соціального та економічного розвитку України" виключити.

3. У частині першій статті 23 Закону України "Про гідрометеорологічну діяльність"(Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 16, ст. 95) слова "відповідно до Державної програми економічного і соціального розвитку України, державних гідрометеорологічних програм" замінити словами "згідно з відповідними державними цільовими програмами".

4. У Законі України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20 - 21, ст. 190):

1) частину першу статті 6 після слів "актів Президента України" доповнити словами "щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів", а після слів "та інших центральних органів виконавчої влади" доповнити словами "які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання";

2) частину другу статті 7 після слів "актами Президента України" доповнити словами "щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актами";

3) у пункті 8 статті 17 слова "державних програм соціального та економічного розвитку України" замінити словами "державних цільових програм";

4) пункт 1 статті 18 після слова "складає" доповнити словами "відповідно до визначених у щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України пріоритетів";

5) статтю 30 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Місцеві державні адміністрації забезпечують виконання виданих Президентом України актів, реалізацію програм Президента України та щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, виконання наданих Президентом України доручень, актів Кабінету Міністрів України".

У зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою.

5. У Законі України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 25, ст. 195):

1) у другому реченні преамбули слова "програм економічного і соціального розвитку України" замінити словами "програм економічного і соціального розвитку";

2) у статті 1:

абзац третій викласти в такій редакції:

"програми економічного і соціального розвитку - державні цільові програми економічного, соціального розвитку, програми економічного, соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст";

в абзаці п'ятому слова "програм економічного і соціального розвитку України" замінити словами "програм економічного і соціального розвитку";

3) у статті 2:

у назві та абзаці першому слова "програм економічного і соціального розвитку України" замінити словами "програм економічного і соціального розвитку";

абзац другий доповнити словами "і на більш тривалий період";

в абзаці третьому слова "економічного і соціального розвитку України" замінити словами "економічного і соціального розвитку";

4) у назві та тексті статті 3 слова "програм економічного і соціального розвитку України" замінити словами "програм економічного і соціального розвитку";

5) частину першу статті 4 викласти в такій редакції:

"Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:

прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;

прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;

загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм;

прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;

програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період";

6) частину третю статті 5 викласти в такій редакції:

"Прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються у строки та у порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України";

7) у частині третій статті 7 слова "Державної програми економічного і соціального розвитку України" замінити словами "державних цільових програм";

8) статтю 8 викласти в такій редакції:

"Стаття 8. Загальнодержавні програми економічного, соціального розвитку, інші державні цільові програми

Порядок розроблення, затвердження і виконання загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм визначається Законом України "Про державні цільові програми";

9) частину першу статті 11 викласти в такій редакції:

"Програма економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста Києва, Севастополя на короткостроковий період розробляється щороку взаємоузгоджено з щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України";

10) назву розділу IV викласти в такій редакції:

"Розділ IV

ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ";

11) у статті 12:

у назві слова "та програм" виключити;

у частині першій слова "і програми розвитку галузей економіки" виключити;

у частині другій слова "та програми" виключити;

12) статтю 14 виключити;

13) статтю 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Повноваження Верховної Ради України щодо загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку

Верховна Рада України відповідно до Конституції України затверджує загальнодержавні програми економічного, соціального розвитку";

14) у статті 16:

у назві статті слова "та розроблення програм економічного і соціального розвитку" виключити;

в абзаці другому слова "розробляє і здійснює Державну програму економічного і соціального розвитку України на наступний рік, організовує" та "і програм розвитку окремих галузей економіки" виключити;

в абзаці третьому слова "і програмних" виключити;

абзац четвертий виключити;

в абзаці п'ятому слова "затверджує програми розвитку окремих галузей економіки" виключити;

абзац шостий виключити;

15) у статті 17:

а) у назві статті слова "та розроблення програм економічного і соціального розвитку" виключити;

б) у частині першій:

в абзаці першому слова "та підготовки програм економічного і соціального розвитку програми" виключити;

в абзаці другому слова "Фондом державного майна України та Антимонопольним комітетом України" та "і Державну програму економічного і соціального розвитку України на наступний рік, здійснює щоквартальний моніторинг її виконання" виключити;

в абзаці третьому слова "і проекти програм розвитку окремих галузей економіки" виключити;

в абзаці четвертому слова "та програмних" виключити;

в) у частині другій:

в абзаці другому слова "і Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік, забезпечують виконання завдань, визначених цією програмою, у відповідних галузях економіки та сферах діяльності" виключити;

в абзаці третьому слова "та програми" виключити;

16) у частині другій статті 18 слова "і Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік, забезпечують виконання завдань, визначених цією програмою, на відповідній території" замінити словами" і загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку, інших державних цільових програм, забезпечують виконання завдань, визначених цими програмами, на відповідній території".

6. У Законі України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 47, ст. 405):

1) в абзаці третьому пункту 3 слова "проектів Державного бюджету України і Державної програми економічного і соціального розвитку України" замінити словами "проекту Державного бюджету України";

2) абзац третій підрозділу 10 "Фінансове забезпечення" розділу III "Механізм забезпечення реалізації Програми" виключити.

7. У пункті 3 Закону України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 7, ст. 35) слова "проектів Закону України про Державний бюджет України та Державної програми економічного та соціального розвитку України на черговий рік" замінити словами "проекту закону про Державний бюджет України".

8. В абзаці п'ятому частини третьої статті 6 Закону України "Про страховий фонд документації України" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 20, ст. 101; 2005 р., N 9, ст. 175) слова "проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України" замінити словом "проекту".

9. В абзаці другому пункту 3 розділу VI "Механізм забезпечення реалізації Програми" Загальнодержавної програми розвитку водного господарства, затвердженої Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 25, ст. 172), слова "проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України та" виключити.

10. В абзаці дванадцятому підрозділу "Стимулювання державою соціально-економічного розвитку малих міст" розділу III "Основні напрями забезпечення комплексного розвитку малих міст" Загальнодержавної програми розвитку малих міст, затвердженої Законом України "Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 24, ст. 332), слова "та щорічно - до Державної програми економічного і соціального розвитку України" виключити.

11. У Законі України "Про державні цільові програми" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 25, ст. 352):

1) у статті 4:

абзац другий частини першої виключити;

у частині третій слова "у складі проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України та" виключити;

2) частину першу статті 9 після слів "розробляється на основі" доповнити словами "прогнозів економічного і соціального розвитку України, прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період";

3) абзац п'ятий статті 18 та абзац четвертий статті 21 виключити.

12. В абзаці восьмому частини другої статті 45 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 37, ст. 449; 2010 р., N 33, ст. 471) слова "та Державної програми економічного і соціального розвитку України" виключити.

13. У частині першій статті 3 Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів"(Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 51, ст. 548) слова "державних програм економічного і соціального розвитку України" виключити.

14. Абзац другий пункту 2 Закону України "Про Загальнодержавну цільову економічну програму проведення моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, а також у харчових продуктах, підконтрольних ветеринарній службі, на 2010 - 2015 роки" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., N 42, ст. 636) виключити.

15. У Законі України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 9, ст. 58, N 38, ст. 384):

1) частину другу статті 25 доповнити словами "та щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України";

2) частину першу статті 30 викласти в такій редакції:

"1. Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля";

3) частину першу статті 50 після слів "актів Президента України" доповнити словами "щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України".

16. В абзаці другому частини першої статті 4 Закону України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 24, ст. 168) слова "державними програмами економічного і соціального розвитку України" замінити словами "програмами Президента України, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України".

17. Частину першу статті 3 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"(Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 38, ст. 385) після слів "актами та дорученнями Президента України" доповнити словами "щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України".

18. В абзаці третьому підрозділу "Етапи виконання Програми" розділу IV "Механізм виконання програм" Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, затвердженої Законом України "Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 44, ст. 457), слова "на основі формування та виконання щорічних планів соціального та економічного розвитку України" виключити.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ

17 травня 2012 року

N 4731-VI

____________
//search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_05_17/T124731.html

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4731-17

Президент послав

Послання президентові
Модернізація - «по посланіям». Развод - «по понятіям»
Развод - «по понятіям». Модернізація - «по посланіям»
Команда Януковича вдруге заходиться…
Конституційний коловорот 

Модернізована опозиція

06.06.2013 Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України (витяг)

03.07.2012 Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України (витяг) 

03.07.2012 Вступне слово Президента України Віктора Януковича до щорічного послання до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України 

17.05.2012 Закон України. Про кругову поруку влади 

07.04.2011 Модернізація України - наш стратегічний вибір. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України (витяг) 

17.03.2011 Закон України Про центральні органи виконавчої влади 

07.10.2010 Закон України Про Кабінет Міністрів України 

30.09.2010 Рішення Конституційного Суду України (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Віктор Шишкін, Петро Стецюк (окрема думка) 

01.07.2010 Закон України Про засади внутрішньої і зовнішньої політики