Модернізована опозиція

Кількамісячне спостереження за "Україною без Ющенка" переконує у тому, що українське суспільство опинилося у полоні дуже небезпечних ілюзій.

З одного боку, у середовищі нової влади в Україні (язик не повертається сказати "нової української влади") панує ейфорія повної безкарності, а відтак - ігнорування факту сформованої (з часу відродження державності у 1991 році) хоч і слабкої, але державницької традиції, хоч і слабкого, але громадянського суспільства.

Рельєфними проявами такої ейфорії є шалений темп процесу "деукраїнізації" України, легкість у прийнятті державних рішень, які будуть мати ефект не для одного покоління українців ("харківські угоди"), і активний наступ на свободу слова.

З іншого боку, у середовищі опозиційних сил панує ілюзія, що антидержавний курс команди Януковича - це добрий фон для підготовки до місцевих і парламентських виборів.

Хтось намагається це використати для збільшення свого представництва у парламенті та місцевих радах, хтось як золотий час подолання 3-відсоткового бар'єру.

На жаль, мало хто сьогодні думає про те, що в Україні з 1991 року вже сформоване "покоління Української держави", для якого державні цінності мають занадто велике значення, щоб дозволити ними торгувати чи конвертувати у парламентські бали.

Це покоління не має голосу ні у владі, ні в опозиції. Що означає лише одне - в Україні є реальна загроза "маргіналізації" українського політичного життя, тобто різке посилення груп позасистемної опозиції.

Дана тенденція є абсолютно незримою, її дуже важко ідентифікувати, але вона вже має грунт для народження. Бо коли люди не можуть вирішити питання голосом і бюлетенем, то створюється ілюзія, що цього значно легше досягти пістолетом, автоматом чи вибухівкою.

Якими можуть бути вихід з цієї ситуації? Як не дивно це звучить, на сьогодні в Україні є потреба початку нового суспільного діалогу, того діалогу, який свого часу намагався започаткувати президент Ющенко. Часто за ці спроби його звинувачують у слабкості, компромісності.

А насправді, це дуже відповідальна позиція - зробити все, щоб опозиція і опозиційний електорат отримали легітимні механізми впливу на владу, реальний голос при прийнятті важливих державних рішень.

І треба визнати - саме ці заходи не дозволили маргіналізувати проросійську політику в Україні і радикалізувати проросійський електорат. Сьогодні таку політичну мудрість має продемонструвати і команда Януковича.

Політичним втіленням компромісу має бути відставка з ключових посад в уряді, з посад керівників органів виконавчої влади одіозних фігур, зокрема, Табачника.

Для команди Януковича це не буде великою втратою та й відхід цей буде тихим. "Хоробрість" таких "фігур" є добре відомою: навіть, коли серйозні люди грубо ображають "клоуном і казнокрадом", то войовничі українофоби демонструють подиву гідну християнську смиренність.

Іншою складовою такого компромісу має стати припинення згортання українізаційних процесів, розпочатих ще при президенті Кучмі і особливо активно втілюваних при президентові Ющенку.

Правовим втілення суспільного компромісу має стати проведення в Україні конституційної реформи. Конституція - найкращий спосіб встановлення гарантій такого компромісу. Принаймні, про це свідчать соціологічні опитування, проведені у квітні 2010 року на замовлення Школи політичної аналітики.

Більше 60% українців підтримують необхідність внесення змін до Конституції України, лише 20,7% проти.

При тому, в Україні фіксується категорична неприйнятність повернення до старого варіанту Конституції, лише 12% висловлюються за скасування реформи 2004 року (78,2% опитаних підтримують варіант або внесення змін до Конституції або прийняття її нової редакції).

Це означає, що на сьогодні українці розглядають внесення змін до Конституції не в контексті взаємовідносин "президент-парламент-уряд", не в контексті перерозподілу повноважень.

Більшість українців виступають за збереження чинної моделі форми державного правління (42,8%), де президент обирається всенародно, а уряд формує парламентська більшість. Тобто, українці чекають від нової Конституції значно більшого - гарантій стабільності розвитку суспільства.

Такими конституційними гарантіями мають стати непорушність знакових категорій сучасного суспільства. Як приклад, запровадження новели про те, що входження України до військово-політичних блоків здійснюється лише за рішенням всеукраїнського референдуму.

Відомо, що бізнес-еліти часто не розуміють потенціалу позасистемної опозиції, не здатні оцінити її масштабів і впливу. Тому, коли у кінці 90-тих минулого століття група вірменських патріотів зайшла з "калашами" на День Уряду у парламент Вірменії і розстріляла впливових проросійських політиків, для багатьох тоді це було справжнім шоком.

Будемо надіятися, що бізнес-еліти українські будуть значно розумнішими за вірменські кінця ХХ століття. Бо бажаючих зробити аналогічний візит у Верховну Раду України на сьогодні стає все більше...

Андрій Дуда, експерт Школи політичної аналітики

"Що чекає Україну", 18 травня 2010 року

//www.pravda.com.ua/articles/2010/05/18/5051689/

Президент послав

Послання президентові
Модернізація - «по посланіям». Развод - «по понятіям»
Развод - «по понятіям». Модернізація - «по посланіям»
Команда Януковича вдруге заходиться…
Конституційний коловорот 

Усовершенствовать Творца
Законы должны молчать 

Президентська монархія
«Перекоси» Януковича?
Народе, це все для тебе!

Україна захоплена рейдерами
Чорний квадрат Януковича
Тому що послідовні 

Конституційна Асамблея повертає Україну в 1937-ий рік?

Що за система будується в Україні?

Що будує Партія регіонів в Україні?

Тюнінгована УРСР?

Віктор Янукович будує «неорадянщину»

//ru.wikipedia.org/wiki/Автомат_Калашникова_модернизированный