Модернізація України - наш стратегічний вибір. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України 2011

Будуємо нову Україну разом
Будуємо нову Україну разом

МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ —

НАШ СТРАТЕГІЧНИЙ ВИБІР

Щорічне Послання Президента України 

до Верховної Ради України 

Київ - 2011
(витяг)

1.3. Основні завдання конституційної реформи.

Конституційна Асамблея

За роки незалежності не було до кінця вирішене основне завдання демократичного транзиту – повний демонтаж радянської партократичної системи управління та створення нової політичної системи, модель якої дозволяла б на практиці втілювати принципи дотримання прав і свобод людини й громадянина, народовладдя, верховенства права, поділу влади, неподільності національного суверенітету. Складні соціально-економічні та зовнішньополітичні умови можуть бути певною мірою прийняті як пояснення повільного темпу політичної модернізації. Парламент, президент і уряд мусили постійно реагувати на кризові явища та водночас шукати компроміси з поточних політичних питань, приділяючи увагу політичній трансформації за залишковим принципом. Та головну причину слід шукати в егоїзмі учасників політичного процесу. Конституційний процес поступово набував ознак закритого політичного торгу. Громадянам відводилася роль спостерігачів чи в кращому разі пасивних учасників формального демократичного схвалення спущених «згори» конституційних ініціатив.

Влада має визнати, що більшість громадян не усвідомлює потреби в конституційній реформі, не розуміє її призначення, спрямованості, позитивного потенціалу для переоблаштування суспільного життя. Суспільству має бути донесена ідея конституційних змін, кожна людина має зрозуміти, що вона отримає в результаті їх запровадження.

Упродовж попередніх років усі конституційні зміни взаємовідносин між гілками влади узалежнювалися чинником владної персоналізації. Головними рушія ми конституційних ініціатив були прагнення тих чи інших політичних сил до розширення повноважень президента або їх звуження на користь уряду чи парламенту – щоразу залежно від політичних симпатій чи антипатій до глави держави. І щоразу розробники конституційних проектів нехтували суспільною потребою у встановленні системи стримувань і противаг та становленні ефективного механізму державного управління. У підсумку сталося найнебезпечніше, що може бути на етапі розбудови держави – розмивання її правових основ.

Основний Закон став полем політичної боротьби, нові зміни характеризувалися недосконалістю, суперечливістю, неузгодженістю положень. Наслідком такого законотворення стали перманентні політичні кризи, стрімке зниження ефективності влади в цілому, практика прямого нехтування конституційними нормами. Результатом такого шляху утвердження конституалізму стала слабкість Основного Закону.

На сьогодні конституційні норми містять низку суттєвих недоліків: нечіткість принципу народовладдя, зокрема права народу змінювати та встановлювати конституційний лад; недосконалий спосіб формування та відповідальності уряду; закріплення неефективної системи центральних органів виконавчої влади; відсутність реальних гарантій незалежності судів та прокуратури; невідповідність адміністративно-територіального устрою принципам організації ефективної системи влади та управління тощо.

Недосконалість Основного Закону створює суттєві перешкоди для здійснення необхідних реформ, адаптації країни до викликів посткризового світу, підриває довіру громадян до державних інституцій та нівелює цінність державного суверенітету.

Ініціатива Президента щодо конституційних змін була започаткована, виходячи з чіткого усвідомлення необхідності невідкладної і фундаментальної реформи політичної системи України, що з обов’язковістю потребує реформування конституційних засад цієї системи. Зміни до Основного Закону мають бути результатом кропіткої роботи спеціалістів з урахуванням кращого міжнародного досвіду.

Основними напрямами нового конституційного процесу є такі:

• гарантування індивідуальних та соціогрупових прав (гендерних, екологічних, мовно-культурних тощо) відповідно до реальних можливостей держави та встановлення механізму її відповідальності за чітке дотримання цих гарантій;

• посилення механізмів прямої участі та впливу громадян на владу, прозорості й підзвітності останньої перед громадянами, забезпечення дієвих гарантій дотримання владними інституціями, їх посадовими особами обов’язків і меж компетенції, зокрема уточнення та розширення можливостей для ухвалення державних рішень на всенародному референдумі, обмеження посадових імунітетів, запровадження санкцій за порушення державними органами конституційних приписів;

• забезпечення балансу повноважень між парламентом як єдиним законодавчим органом, президентом як всенародно обраним главою держави, урядом як вищим органом виконавчої влади та судовою гілкою влади з виокремленням у ній Конституційного Суду України;

• запровадження дієвого механізму зміни влади у разі неспроможності владних суб’єктів реалізувати свої повноваження;

• вирішення проблеми рівного представництва інтересів усіх регіонів на центральному рівні, зокрема у структурі законодавчої влади, або у спосіб створення двопалатного парламенту, або зміни виборчого законодавства. Створення умов для реалізації механізму децентралізації влади та зростання ролі місцевих громад у вирішенні важливих питань їхнього життя;

• запровадження механізму забезпечення участі громадян у прийнятті нової Конституції.

Вельми важливе значення має порядок організації та проведення комплексної конституційної реформи. Нова Конституція має стати по-справжньому «спільною справою», результатом суспільної «домовленості» між громадянами щодо організації своєї держави. Оновлення Конституції України має відбуватися на засадах верховенства права у спосіб реалізації конституційного права народу змінювати та встановлювати конституційний лад.

Легітимність процесу зміни Основного Закону може бути досягнута лише в разі широкого, відкритого та вільного обговорення конституційних змін із залученням усіх політичних сил і громадянського суспільства.

Президент як гарант дотримання Конституції України підтримує ініціативу створення Конституційної Асамблеї, завданням якої стане вироблення узгоджених пропозицій до зміни Основного Закону нашої держави.

Конституційна Асамблея має стати мозковим центром, що об’єднає незалежних експертів, визнаних фахівців з конституційного права, досвідчених політиків, представників вітчизняних, іноземних та міжнародних правозахисних організацій. Робота Асамблеї будуватиметься на принципах конструктивного діалогу, свободи дебатів і компромісного ухвалення рішень. Конституційна Асамблея має бути відкритою та відповідальною перед громадянами України.

Пропозиції Конституційної Асамблеї обговорюватимуться та схвалюватимуться Верховною Радою з подальшим можливим винесенням їх на всеукраїнський референдум. Ідею конституційного референдуму підтримують 60% українських громадян.

(За даними опитування, проведеного соціологічною службою Центру О. Разумкова з 18 по 29 грудня 2009 р. Опитано 2009 респондентів у всіх регіонах України. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%).

Запропонований алгоритм прийняття Конституції дозволить подолати вади попереднього конституційного транзиту, зокрема монополію політиків на конституційні зміни, сформує у громадян відчуття причетності до творення нової країни, закладе підвалини нових демократичних традицій в Україні, сприятиме підвищенню довіри до влади та консолідації суспільства.

07.04.2011. Повний текст (456 сторінок):

//www.president.gov.ua/docs/Poslannya_sborka.pdf

Модернізація - «по посланіям». Развод - «по понятіям»
Развод - «по понятіям». Модернізація - «по посланіям»
Команда Януковича вдруге заходиться…
Конституційний коловорот 

Модернізована опозиція 

Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України (витяг) 2013

Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році. Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради Україн (витяг) 2012 

Вступне слово Президента України Віктора Януковича до щорічного послання до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України 2012 

Закон України. Про щорічне послання Президента України 2012 

*** 

01.11.2012 Марина Ставнійчук. До питання методології модернізації Конституції України 

17.07.2012 Анатолій Селіванов. Конституційна модернізація: шлях до легітимності 

17.07.2012 Юрій Шемшученко. Конституційна Асамблея - Демократична форма професійної модернізації Конституції України 

29.06.2012 Олександр Башкаленко. Модернізація Конституції як модернізація країни 

27.06.2012 Станислав Лищевич. Конституционная модернизация: процесс стартовал

26.06.2012 Науково-практична конференція «Конституційні засади модернізації України» 

19.06.2012 Анатолій Селіванов. Мотивація сучасної конституційної модернізації в Україні 

08.06.2012 Микола Оніщук. Конституційна модернізація: прогрес чи стагнація? 

21.04.2011 Ігор Коліушко. Леонід Кравчук. Володимир Лупацій. Віктор Небоженко. Олександра Руднєва. Марина Ставнійчук. Володимир Фесенко. Василь Яблонський. Андрій Єрмолаєв. Круглий стіл «Модернізація політичної системи України» 

05.04.2011 Виталий Кулик. Модернизация конституционного процесса 

04.04.2011 Александр Свириденко. От президента звонят дважды 

03.042012 Віктор Янукович. Ефект Метелика 

20.03.2012 Евгений Коротков. Мордернизация Уркаины 

21.01.2011 Марина Ставнійчук. Конституційна Асамблея - шанс модернізувати країну, або Методологія демократії «без прикметників» 

14.01.2010 Юлія Тимошенко і новий шлях України

//www.lesovod.org.ua/node/12378