Рішення Конституційної Асамблеї №9-13 2012

Рішення

про внесення змін до складу комісій

Конституційної Асамблеї

від 6 грудня 2012 року №9

Беручи до уваги особисту заяву члена Конституційної Асамблеї В.О.Євдокимова, керуючись пунктом 11 Положення про Конституційну Асамблею, пунктом 7 Регламенту Конституційної Асамблеї, Конституційна Асамблея вирішила:

1. Включити ЄВДОКИМОВА Валерія Олександровича – члена Конституційної Асамблеї, голову Союзу юристів України, кандидата юридичних наук, професора до складу Комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя, увільнивши від виконання обов'язків члена Комісії Конституційної Асамблеї з питань правоохоронної діяльності.

Голова

Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Рішення

про внесення зміни до складу

Комісії Конституційної Асамблеї

з питань адміністративно-територіального

устрою і місцевого самоврядування

від 6 грудня 2012 року №10

Беручи до уваги особисту заяву члена Конституційної Асамблеї М.І.Фурсенка, керуючись пунктом 11 Положення про Конституційну Асамблею, пунктом 8 Регламенту Конституційної Асамблеї, Конституційна Асамблея вирішила:

1. Включити ФУРСЕНКА Миколу Івановича – члена Конституційної Асамблеї, голову Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад до складу Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування.

Голова

Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Рішення

про створення підкомісій у складі комісій

Конституційної Асамблеї

від 6 грудня 2012 року №11

Розглянувши пропозиції Комісії Конституційної Асамблеї з питань конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України, Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування, керуючись пунктом 12 Положення про Конституційну Асамблею, пунктом 7 Регламенту Конституційної Асамблеї, Конституційна Асамблея вирішила:

1. Створити у складі:

Комісії Конституційної Асамблеї з питань конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України відповідно підкомісію з питань конституційного ладу та підкомісію з питань порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України;

Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування відповідно підкомісію з питань інституційно-функціональної організації місцевого самоврядування та підкомісію з питань конституційно-правового регулювання муніципальної демократії.

Голова

Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Рішення

про пропозиції щодо концептуальних

засад конституційно-правової

модернізації правосуддя в Україні

від 6 грудня 2012 року №12

Заслухавши доповідь Комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя щодо концептуальних засад конституційно-правової модернізації правосуддя в Україні та щодо положень проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів", підготовленого робочою групою Адміністрації Президента України, виходячи із необхідності подальшого розвитку правосуддя в Україні на засадах верховенства права, утвердження справедливого та незалежного суду в Україні шляхом забезпечення доступності, ефективності судового розгляду та захисту прав і свобод людини у розумні строки, професіоналізму та відповідальності суддів, забезпечення їх діяльності відповідно до Конституції та законів України з урахуванням міжнародно-правових документів у цій сфері, беручи до уваги національний досвід функціонування судової влади та актуальність розробки конституційних ініціатив у цій сфері на основі загальновизнаних міжнародних та європейських стандартів, керуючись пунктом 4 Положення про Конституційну Асамблею, Конституційна Асамблея вирішила:

1. Підтримати розроблені Комісією Конституційної Асамблеї з питань правосуддя загальні підходи та напрями щодо системних концептуальних засад конституційно-правової модернізації правосуддя в Україні та необхідності створення механізмів посилення гарантій незалежності суддів з метою забезпечення та гарантування ефективного захисту прав і свобод людини в Україні.

2. Рекомендувати Комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя та Комісії Конституційної Асамблеї з питань правоохоронної діяльності об'єднати зусилля щодо підготовки пропозицій до Концепції внесення змін до Конституції України в частині окремих питань, пов'язаних із судовою владою та здійсненням правосуддя, зокрема, стосовно конституційно-правового статусу прокуратури України та інших питань конституційного реформування у цій сфері.

3. Рекомендувати Комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя, Комісії з питань правоохоронної діяльності та іншим комісіям Конституційної Асамблеї продовжувати роботу у контексті підготовки пропозицій до Концепції внесення змін до Конституції України відповідно до напряму їх діяльності з урахуванням, зокрема, висновків та рекомендацій Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія).

Голова

Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Рішення

про пропозиції щодо визначення поняття

та системи правоохоронних органів

від 6 грудня 2012 року №13

Заслухавши доповідь Комісії Конституційної Асамблеї з питань правоохоронної діяльності щодо визначення поняття та системи правоохоронних органів, виходячи із необхідності забезпечення ефективного захисту конституційних прав і свобод людини та забезпечення правопорядку в державі, керуючись пунктом 4 Положення про Конституційну Асамблею, Конституційна Асамблея вирішила:

1. Вважати позитивними концептуальні підходи Комісії Конституційної Асамблеї з питань правоохоронної діяльності щодо визначення поняття та системи правоохоронних органів і продовжити аналітичну роботу у цій сфері.

2. Рекомендувати Комісії Конституційної Асамблеї з питань правоохоронної діяльності продовжувати напрацювання пропозицій щодо можливості підготовки окремого розділу стосовно охорони Конституції України та обґрунтування його змістовного наповнення.

____________

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/26371.html
//www.president.gov.ua/news/26370.html
//www.president.gov.ua/news/26368.html
//www.president.gov.ua/news/26372.html
//www.president.gov.ua/news/26369.html

21.06.2013 Рішення КАЯК №14-15

21.09.2012 Рішення КАЯК №8 Про доповіді комісій Конституційної Асамблеї [1-3] 

21.09.2012 Рішення КАЯК №7 Про пропозиції щодо внесення змін до статті 98 Конституції України 

21.09.2012 Рішення КАЯК №6 Про План роботи Конституційної Асамблеї на вересень-грудень 

21.09.2012 Рішення КАЯК №5 Про Регламент Конституційної Асамблеї 

20.06.2012 Рішення КАЯК №4 Про підготовку Регламенту Конституційної Асамблеї 

20.06.2012 Рішення КАЯК №3 Про координаційне бюро Конституційної Асамблеї (склад) 

20.06.2012 Рішення КАЯК №1 і №2. Комісії Конституційної Асамблеї (перелік, керівництво, склад)

  

(ІV) Засідання координаційного бюро Конституційної Асамблеї 2012

РІШЕННЯ

координаційного бюро

Конституційної Асамблеї

від 29 листопада 2012 року №6

м. Київ

Про проект порядку денного пленарного

засідання Конституційної Асамблеї

Заслухавши інформацію Голови Конституційної Асамблеї Л.Кравчука щодо скликання чергового пленарного засідання Конституційної Асамблеї 06 грудня 2012 року о 10.00, координаційним бюро Конституційної Асамблеї ухвалено рішення:

I. Внести до порядку денного пленарного засідання Конституційної Асамблеї такі питання:

1. Відкриття пленарного засідання Конституційної Асамблеї.

Л.М.Кравчук

2. Про порядок денний пленарного засідання Конституційної Асамблеї.

Доповідач: М.І.Ставнійчук

3. Про внесення змін до складу комісій Конституційної Асамблеї.

Доповідач: Л.М.Кравчук

4. Про створення підкомісій з окремих питань предмета відання комісій Конституційної Асамблеї.

Доповідач: М.І.Ставнійчук

5. Доповіді комісій Конституційної Асамблеї у контексті науково-методичного забезпечення підготовки Концепції внесення змін до Конституції України:

5.1. «Концептуальні засади конституційно-правової модернізації правосуддя в Україні».

Доповідач: В.Т.Маляренко

5.2. «Щодо положень проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо посиленнягарантій незалежності суддів».

Співдоповідач: Радник Президента України – Керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України А.В.Портнов

5.3. «Щодо визначення поняття та системи правоохоронних органів».

Доповідач: В.Я.Тацій

6. Різне.

II. Секретарю Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук забезпечити повідомлення членів Конституційної Асамблеї про час і місце проведення пленарного засідання Конституційної Асамблеї, а також щодо питань, які пропонується включити до порядку денного, та підготовку необхідних проектів документів і матеріалів із цих питань.

Голова
Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Секретар
Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук

РІШЕННЯ

координаційного бюро

Конституційної Асамблеї

від 29 листопада 2012 року №7

м. Київ

Про створення підкомісій з окремих питань

предмета відання комісій Конституційної Асамблеї

Розглянувши пропозиції комісій Конституційної Асамблеї з питань конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України, адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування, координаційним бюро Конституційної Асамблеї ухвалено рішення:

1. Рекомендувати Конституційній Асамблеї створити у складі:

Комісії Конституційної Асамблеї з питань конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України підкомісії з питань конституційного ладу та з питань порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України;

Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування підкомісії з питань інституційно-функціональної організації місцевого самоврядування та з питань конституційно-правового регулювання муніципальної демократії.

2. Визначити доповідачем на пленарному засіданні Конституційної Асамблеї з питання створення підкомісій з окремих питань предмета відання комісій Конституційної Асамблеї секретаря Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук.

Голова
Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Секретар
Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук

РІШЕННЯ

координаційного бюро

Конституційної Асамблеї

від 29 листопада 2012 року №8

м. Київ

Про внесення змін до складу комісій

Конституційної Асамблеї

Беручи до уваги особисті заяви членів Конституційної Асамблеї В.О.Євдокимова та М.І.Фурсенка, координаційним бюро Конституційної Асамблеї ухвалено рішення:

1. Рекомендувати Конституційній Асамблеї включити:

ЄВДОКИМОВА Валерія Олександровича – члена Конституційної Асамблеї, голову Союзу юристів України, кандидата юридичних наук, професора до складу Комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя;

ФУРСЕНКА Миколу Івановича – члена Конституційної Асамблеї, голову Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад до складу Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування.

2. Визначити доповідачем на пленарному засіданні Конституційної Асамблеї з питання внесення змін до складу комісій Конституційної Асамблеї Голову Конституційної Асамблеї Л.Кравчука.

Голова
Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Секретар
Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук

РІШЕННЯ

координаційного бюро

Конституційної Асамблеї

від 29 листопада 2012 року №9

м. Київ

Про заслуховування доповідей на пленарному

засіданні Конституційної Асамблеї

З метою науково-методичного забезпечення підготовки Концепції внесення змін до Конституції України координаційним бюро Конституційної Асамблеї ухвалено рішення:

1. Рекомендувати Конституційній Асамблеї заслухати доповідь голови Комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя, судді Верховного Суду України у відставці, Голови Верховного Суду України у 2002 – 2006 роках, члена-кореспондента Національної академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора В.Т.Маляренка на тему: «Концептуальні засади конституційно-правової модернізації правосуддя в Україні», а також запропонувати Раднику Президента України – Керівнику Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України А.В.Портнову виступити з співдоповіддю на тему: «Щодо положень проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів».

2. Рекомендувати Конституційній Асамблеї заслухати доповідь голови Комісії Конституційної Асамблеї з питань правоохоронної діяльності, президента Національної академії правових наук України, академіка Національної академії наук України, доктора юридичних наук, професора В.Я.Тація на тему: «Щодо визначення поняття та системи правоохоронних органів».

Голова
Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Секретар
Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук

____________

03 грудня 2012 р.
//cau.in.ua/?p=660
//cau.in.ua/?p=657
//cau.in.ua/?p=655

//cau.in.ua/?p=662

ПРОЕКТИ РІШЕНЬ

Конституційної Асамблеї

[Див. Рішення]

Проект

ПОРЯДОК ДЕННИЙ

пленарного засідання Конституційної Асамблеї

(Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

6 грудня 2012 року, 10.00)

1. Відкриття пленарного засідання Конституційної Асамблеї.

Л.М.КРАВЧУК

2. Про проект порядку денного пленарного засідання Конституційної Асамблеї.

Доповідач: М.І.СТАВНІЙЧУК

3. Про внесення змін до складу комісій Конституційної Асамблеї.

Доповідач: Л.М.КРАВЧУК

4. Про створення підкомісій у складі окремих комісій Конституційної Асамблеї.

Доповідач: М.І.СТАВНІЙЧУК

5. Доповіді комісій Конституційної Асамблеї у контексті науково-методичного забезпечення підготовки Концепції внесення змін до Конституції України:

5.1. Концептуальні засади конституційно-правової модернізації правосуддя в Україні.

Доповідач: В.Т.МАЛЯРЕНКО

5.2. Про проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів".

Співдоповідач: А.В.ПОРТНОВ – Радник Президента України – Керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України

5.3. Щодо визначення поняття та системи правоохоронних органів.

Доповідач: В.Я.ТАЦІЙ

6. Різне.

ПРОПОЗИЦІЇ

щодо регламенту роботи пленарного

засідання Конституційної Асамблеї

Розгляд питання на пленарному засіданні Конституційної Асамблеї може включати:

• доповідь, запитання доповідачу, відповіді на них;
• співдоповіді, запитання співдоповідачу, відповіді на них; виступи членів Конституційної Асамблеї та запрошених осіб з питання, що розглядається;
• оголошення головуючим на пленарному засіданні про припинення обговорення питання;
• заключне слово доповідача;
• заключне слово співдоповідача;
• внесення пропозицій, їх обговорення та прийняття щодо них рішення;
• голосування.

Виступи доповідачів щодо 1–4 питань порядку денного пленарного засідання Конституційної Асамблеї – до 10 хвилин.

Тривалість розгляду питання доповідей, співдоповідей комісій Конституційної Асамблеї у контексті науково-методичного забезпечення підготовки Концепції внесення змін до Конституції України – до 20 хвилин.

Проект

РІШЕННЯ

від 6 грудня 2012 року №10

м. Київ

Про внесення зміни до складу Комісії

Конституційної Асамблеї з питань

адміністративно-територіального устрою

і місцевого самоврядування

Беручи до уваги особисту заяву члена Конституційної Асамблеї М.І.Фурсенка, керуючись пунктом 11 Положення про Конституційну Асамблею, пунктом 8 Регламенту Конституційної Асамблеї, Конституційна Асамблея вирішила:

1. Включити ФУРСЕНКА Миколу Івановича – члена Конституційної Асамблеї, голову Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад до складу Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування.

Голова
Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Проект

РІШЕННЯ

від 6 грудня 2012 року №11

м. Київ

Про створення підкомісій у складі комісій

Конституційної Асамблеї

Розглянувши пропозиції Комісії Конституційної Асамблеї з питань конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України, Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування, керуючись пунктом 12 Положення про Конституційну Асамблею, пунктом 7 Регламенту Конституційної Асамблеї, Конституційна Асамблея вирішила:

1. Створити у складі:

Комісії Конституційної Асамблеї з питань конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України відповідно підкомісію з питань конституційного ладу та підкомісію з питань порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України;

Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування відповідно підкомісію з питань інституційно-функціональної організації місцевого самоврядування та підкомісію з питань конституційно-правового регулювання муніципальної демократії.

Голова
Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

05.12.2012

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/26261.html
//www.president.gov.ua/news/26260.html
//www.president.gov.ua/news/26259.html

27.11.2013 (ХІІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №20-21] 

30.10.2013 (ХІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №19] 

17.09.2013 Рішення координаційного бюро Конституційної Асамблеї Про робочу групу з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України (склад) 

20.05.2013 (Х) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №15-17] 

23.04.2013 (ІХ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №14]

22.03.2013 (VІIІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №13]

20.02.2013 (VІI) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №11-12] 

05.02.2013 (VI) Засідання координаційного бюро КАЯК 

23.01.2013 (V) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №10] 

04.10.2012 (ІІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №4-5] 

10.09.2012 (ІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №1-3] 

11.07.2012 Перше засідання координаційного бюро КАЯК

20.06.2012 Координаційне бюро КАЯК (склад)

Валерій Євдокимов. Місце Вищої ради юстиції в системі правосуддя України

Виступ Євдокимова В.О.

на засіданні постійно діючого методологічного семінару «Сучасний конституційний процес в Україні: проблеми теорії і практики»

У суспільстві, організованому згідно з принципами демократії, дуже важливо мати належно організовану судову систему, спроможну забезпечити всім громадянам доступ до безстороннього й неупередженого судді, і таку судову процедуру, в якій право визначалося б виключно на підставі доведених фактів і закону. Саме таку ідею законодавець спромігся закласти в Конституції України, адже у незалежному судочинстві суддям відводиться особлива роль, оскільки судова влада надається судді особисто.

Для створення механізму забезпечення незалежності судової влади та реалізації основних засад та принципів судочинства Основним Законом України та Законом України «Про Вищу раду юстиції» були запроваджені новели щодо формування суддівського корпусу. Розділом VІІІ Конституції України були закладені конституційні основи створення і діяльності нового інституту в системі правосуддя, який раніше був невідомий вітчизняній практиці, – Вища рада юстиції.

Формування вище зазначеного органу розпочалося у вересні 1996 року на ІІІ позачерговому з’їзді суддів України. До першого склад Вищої ради юстиції увійшли найповажніші представники юридичної еліти: В.Євдокимов, О.Борисенко, В.Бутенко, Т.Варфоломієва, Л.Ізовітова, С.Ківалов, В.Медведчук, В.Тацій та інші. Свою діяльність Вища рада юстиції розпочала 31 березня 1998 року.

Однак, з метою більш широкого розуміння специфіки роботи Вищої ради юстиції є необхідність в дослідженні міжнародного досвіду щодо діяльності подібних інститутів. Зокрема, у Конституції Федеративної Республіки Німеччини у розділі ХІ що має назву «Правосуддя», містяться детальні положення стосовно юрисдикції судів, правових гарантій громадян та основних принципів здійснення правосуддя. Крім того, у Конституції широко трактується поняття судової влади, яка відповідно до статті 92 юрисдикційно доручається суддям та здійснюється конституційним судом, федеральними судами і судами земель. Питання щодо обрання безпосередньо визначається федеральним парламентом ФРН на термін 12 років щодо суддів Федерального конституційного суд: половина з них обирається бундестагом і половина – бундесратом. Судді можуть бути усунені з посади лише за рішенням Федерального суду землі. Дисциплінарне переслідування порушується міністром юстиції ФРН або однієї із земель.

Конституція Франції містить дещо іншу модель конституційного регулювання діяльності судової влади. Згідно зі статтею 65 Конституції, очолюється президентом Республіки, а його заступником є міністр юстиції. До її складу входять дев’ять членів, які призначаються на чотири роки президентом Республіки з числа суддів (зокрема трьох членів Касаційного суду) і інших державних службовців. Вища рада магістратури, крім участі в призначені суддів, розглядає справи про їх дисциплінарні проступки, але вже у відсутності президента Республіки і міністра юстиції.

Так, у статті 117 Конституції Іспанії вказується, що «судова влада походить від народу і здійснюється від імені Короля суддями і магістратами, які незалежні, незмінювані, відповідальні перед законом і підкоряються тільки закону». Судді призначаються на свої посади або президентом Республіки (судді трьох найважливіших установ), або урядом за поданням міністерства юстиції і судів.

Специфічна система конституційного регулювання судової влади склалася у неєвропейських державах. Так, у Конституції Японії судовій системі присвячено VІ розділ, що має назву «Судова влада». З погляду адміністративно-правового регулювання важливими є наступні положення: 1) жоден адміністративний орган не може здійснювати судову владу з правом остаточного розв’язання; 2) усі судді незалежні і діють, додержуючись своєї совісті, при цьому керуються тільки Конституцією і законами. Крім того, Конституцією Японії заборонено створення спеціальних судів.

Отже, трактування інституту Вищої ради юстиції та її конституційне регулювання в зарубіжних країнах різні, що пояснюється перш за все їх державно-правовою традицією та певним етапами розвитку державотворення. Та все ж порівняльний аналіз відповідних положень Німеччини, Франції, Іспанії, Японії дає підстави визначити ряд загальних рис. Зокрема, що стосується формування суддівського корпусу та кар’єри суддів, їх призначення на посаду, дисциплінарної відповідальності тощо. Так, Вищі ради магістратури у Франції вирішують усі питання, що стосуються діяльності суддів. У зазначених країнах та ряді інших країн Вища рада магістратури – це особливий орган державної влади, основне завдання якого – добір кандидатур на посади суддів і прокурорів, а також здійснення дисциплінарної функції щодо суддів. Переважно у Вищій раді магістратури головує президент держави. Члени цієї ради можуть призначатися президентом (Франція, Алжир), обиратися палатами парламенту (Румунія) або визначаються іншим способом.

Аналогічно до цих органів, однак з особливостями українського державотворення була створена Вища рада юстиції, а на основі міжнародного досвіду були сформульовані та прийнятті статті спеціального Закону, в якому зазначено, що Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Однак, як показав досвід роботи Вищої ради юстиції, сьогодні з урахуванням потреби реформування правової системи, гармонізації законодавства України з міжнародним правом, принципами та стандартами Ради Європи, повноваження Вищої ради юстиції мають бути розширені.

Так, зокрема автором розроблені та подані на розгляд Комісії Конституційної Асамблеї концептуальні пропозиції щодо змін до VIII Розділу Основного Закону держави. В даній роботі автор висвітлює пропозиції відповідно до теми роботи, зокрема текст статті 131 Конституції України щодо найголовніших питань пов’язаних з процедурою обрання Вищої ради юстиції та розширенням її повноважень щодо призначення та звільнення суддів зі своїх професійних посад. За новелами автора судді займають свої посади безстроково, а граничний вік перебування на посаді збільшується до 70 років. На посаду судді може бути рекомендований Кваліфікаційною комісією суддів громадянин України не молодший30 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше як 5 років, а на посаду судді Верховного суду України може бути рекомендований громадянин України не молодше 40 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи на посаді судді не менше як 15 років. Таким чином підвищується вік та стаж з якого особа може займати посаду судді з метою більш якісної підготовки професійних кадрів.

Наступною новизною є процедура призначення та звільнення суддів з посади. Призначення на посаду професійних суддів здійснюється Указом Президента України за поданням Вищої ради юстиції, однак при цьому рішення Вищої ради юстиції може бути скасовано тільки рішенням суду. Окрім цього, за пропозиціями автора до повноважень Вищої ради юстиції належить прийняття рішення про звільнення суддів з посад всіх рівнів, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів всіх рівнів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів.

Мета вище зазначеного положення полягає у максимально можливому відстороненні законодавчої та виконавчої влади від судочинства України.

Щодо питання формування: Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. З’їздом суддів України обираються п’ятнадцять членів Вищої ради юстиції, З’їздом юристів України – чотири члена Вищої ради юстиції, також до складу Вищої ради юстиції входить за посадою Генеральний прокурор України. Однак, при цьому члени Вищої ради юстиції, окрім Генерального прокурора України, працюють на постійній основі, мають спеціальний статус і не є державними службовцями.

Одна із особливих пропозицій полягає у віднесенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та судової адміністрації України до структурних органів Вищої ради юстиції, що дасть можливість концентрації усіх питань щодо судочинства в України в одному конституційному органі.

Цілі впровадження вище зазначених пропозицій полягає у забезпеченні ефективного правосуддя, дотримання законності та реалізації наступних принципів: по – перше, незалежність від впливу інших гілок влади, по – друге, незалежних від зацікавлених в результаті справи сторін, та останнє – об’єктивність у своїй справедливості та безкорисності.

Дотримання цих принципів та вдосконалення такого інституту, як Вища рада юстиції гарантує кожному громадянинові повну реалізацію прав і свобод, забезпечення належного судочинства, підґрунтям існування якого є фундаментальні цінності демократії.

В.О. ЄВДОКИМОВ

Голова Союзу юристів України

____________
//www.nbuv.gov.ua/asambleya/arh/Bul_8.pdf

//khopyor.moy.su/forum/65-806-1

Володимир Ференц. «Україна без нацизму» та Конституційна Асамблея

Чому на Західній Україні є фашизм, а на Сході усі білі і пушисті?

Що не кажи, а роки беруть своє, інакше умовно-перший президент України не «вляпався б» так погано, набагато гірше, ніж тоді, на виборах. Умовно-першим називаю тому, що перший вже був, адже факт УНР є історичним, заперечити який неможливо. [Михайло Грушевський у 1917-1918 рр. – голова Української Центральної Ради (візитка фр.: «President du Parlament D'Ukraine») – Ред.]

Дехто вважає згоду головувати в провладній Конституційній асамблеї зайвим клопотом для старіючого президента Кравчука. Досить оцінити персональний склад цього адмінутворення, щоб поспівчувати головуючому, будь він в найкращому бажанні добра Україні. Там зібрались і такі особи, які не послухають доброї поради і не зважатимуть на авторитет.

Неодмінно збереться така собі ініціативна група з метою приведення тексту Конституції до «такої дійсності», сумнозвісного кравчуківського «Маємощомаємо». Нас вже верне від цієї дійсності і тому відповідне ставлення проектуватиметься і на проект конституції – «Маємощомаємо». Можна зрозуміти Леоніда Макаровича, коли він захотів погратися в «нетак» за рахунок партвиборчого фонду, щоб зіпсувати кільком сотням електорату настрій видивом дивних біл-бордів.

Гра в конституцію – це набагато коштовніше задоволення і хто зна як воно може завершитися в цей непевний час. Зважитись на це в такому поважному віці – доволі дивно. Не може бути, щоби за гроші. Українські пенсіонери змушені працювати, щоб допроваджувати до пенсії незабезпечених роботою потомків, але Найповажніший Пенсіонер напевно ні в чому нужди не має. Є ще такий мотив - бажання щось добре зробити для народу, який тебе любить і вартий аналогічної віддяки. Проте кожен, хто на хвильку спробує перевтілитися в хитрого-прехитрого Леоніда Макаровича, дійде висновку – зробити це можна набагато краще в інший час і з іншою компанією помагачів. Простіше кажучи – з доброго наміру можуть колегіально зробити таке, під чим підписуватися можна буде з приміткою «маємощомаємо».

Хитрий і досвідчений політик краще відмовиться від подібної місії, бажаючи в спокої і мирі прожити зрілу і коротку частку земного життя. Невже і в Кравчука є щось таке життєве, за яке можна примусити до такої явно клопітної і невдячної справи, здатної зіпсувати спокійну старість? Можливо є, адже в кожного з українських президентів є свій «мозоль».

У Кучми – справа Гонгадзе, у Ющенка навіть згадка про його прізвище, а в Януковича поки що Межигір’я. Це в наш час, але є ще й частина айсберга часів СРСР. У ті часи Леонід Макарович був партсекретарем з ідеології, а це багато значило в Україні і Москві.

І треба ж - ініціатор коаліції «Україна без нацизму», голова російської організації «Росія без нацизму» пан Шпігель чомусь запропонував Леонідові Макаровичу стати головою аналогічної української організації. Як же тепер пан Кравчук творитиме собі імідж незалежного національного арбітра в ролі голови Конституційної асамблеї?

Даремно спробував дистанціюватися від неякісних борців з ефемерним українським фашизмом: "Я проти, якщо будуть говорити, що на Західній Україні є фашизм, а на Сході усі білі і пушисті" Сумніваюсь, що на ці слова хтось з поборювачів українського нацизму зважатиме.

Сам факт створення коаліції «Україна без нацизму» викликає масу запитань. Поява організації з такою назвою ненав’язливо, але дотично вказує на наявність в Україні такого явища, як нацизм. І тут варто звернути увагу на точність визначення цього поняття. Історія минулого століття має достатньо доказів того, що така забаганка, як нацизм, є надзвичайно коштовною, не аматорською справою. Серйозною силою нацизм стає лише тоді, коли стає політикою держави, а все інше – звичайний флеш-моб типу гри в історичні реконструкції. Невже українська політична ситуація аж така, що являє небезпеку приходу до влади нацистської сили?

Нацизм завжди характеризувався як авантюрне прагнення сильної державної нації до експансії у світ, якій замало життєвого простору на своїй території. Отже потенційна загроза нацизму, яку напевно бачить коаліція «Україна без нацизму», неминуче впирається пальцем в груди української нації. Ні, борони Боже, ніхто не може звинувачувати в потенціях нацизму етнічних українців. Мається на увазі якась сукупна політична нація всіх громадян від Хусту до Луганська.

Якщо спробувати уявити собі оте постійно роз’єднуване населення зверхсильною потугою, якій мало місця для тусовки і яка неситим оком заглядає північніше Хутора Михайлівського – це маразм!!! Якось незручно говорити про нацизм української політичної нації, особливо після здачі острова Зміїний і ще дечого, що згадувати не хочеться.

А іншої нації в Україні немає – етнічні українці дожилися до «такого Закону про державну мовну політику». Політична система гарантує неможливість моноетнічної української нації набагато ефективніше, ніж конституційність державної мови. На сторожі цьому стоїть абсолютна більшість народних обранців, армія чиновників аж до останнього міліціонера, не бажаючого зламати язика «телячою мовою».

Де ж той український нацизм? Якщо спонсори громадянського зрушення проти нацизму мають поважні кошти на гранти, то залишається єдине – експортувати чужий і видавати за свій чи просто обзивати нацистами ні в чому не винних громадян.

Леонід Макарович так охарактеризував свою майбутню діяльність: «Наші люди по-різному сприймають спосіб життя, релігію та філософію тих людей, які до нас приїжджають. Тому виникають іноді конфлікти на тлі саме непорозуміння. Але є ще й ці екстремістські організації: з поля зору нормальних людей це фашизм, екстремізм. І ми бачимо як це проявляється у всьому. І тому відбулася така розмова, що потрібно в державі мати таку структуру як «Україна без нацизму», яка б фіксувала відповідні матеріали і десь би подавала їх до преси, проводила роз'яснювальну роботу, десь би проводила акції гуманітарно-політичного характеру. Яка б закликала не допускати подібних речей, бути спокійними в такий важкий час, тобто тлумачити, пояснювати і упереджувати. У цьому і полягають основні наші завдання.»

На запитання журналіста за якими саме критеріями можна відрізнити екстремізм і нацизм, одержано відповідь: « Це міжнаціональні стосунки, для когось колір шкіри викликає певні асоціації. Ви подивіться, що у польському містечку понаписувано про євреїв, це ж вони знімали документально. Так само і в інших містах — що в Росії їх немає? Є звичайно. Тобто це перш за все порушення закону, порушення етики моралі, національної гідності, і ще плюс релігійний екстремізм.»

Але ж це проблеми, які вирішуються просвітницькою діяльністю з метою порозуміння громадян. При чому тут нацизм? Чому б не назвати нову організацію «За громадянське порозуміння»? Та й навіщо творити щось нове? Панові Кравчуку було б престижніше вступити в діюче національне товариство «Просвіта» і там реалізуватися. Просвіти треба народові, замість розсварювати на мові і шукати нацизм, до якого бідній і свареній усім сильним світом Україні – як куцому до зайця! Тому і важка це робота –тягнути з болота бегемота, себто вишукування нацистів у ненацистській за визначенням державі!

Проте, якщо діяти за радянським принципом, то можливо все. Цей принцип відомий - створювати труднощі і потім їх героїчно поборювати. Можна видавати за нацизм вимушений екстремізм громадян, незадоволених життям взірця «Маємощомаємо». Керувати таким процесом «упередження нацизму» майже неможливо, адже імпровізація - це велика стихія, а людей в Україні не жаль. Важко буде Леоніду Макаровичу на посаді голови коаліції «Україна без нацизму».

Зазвичай любителі шукати чорну кішку в темній кімнаті перекидають меблі і б’ють посуд, викликаючи нічним гармидером лють заспаних сусідів. Головне – перебуваючи на посаді коаліції «Україна без нацизму» дуже важко залишатись над тяганиною низів і бути арбітром нації, обіймаючи посаду голови хоч призначеної, але діючої за планом Конституційної асамблеї.

Володимир Ференц, «Острів Галичина», 05.07.2012

//www.octpib.info/Articles.aspx?id=14164

Фото: Установчий З'їзд Всеукраїнського правозахисного руху «Україна без нацизму»

//www.migraciya.com.ua/article-443

СТВОРЕННЯ АНТИФАШИСТСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ «УКРАЇНА БЕЗ НАЦИЗМУ»

22 червня 2012 у Дипломатичній академії при МЗС відбулось відкрите розширене засідання Міжнародного правозахисного руху «Світ без нацизму». У Києві спеціально для участі в заході зібралися представники понад 30-ти країн світу, експертів Ради Європи, політиків, лідерів провідних українських правозахисних організацій, народних депутатів України, представників творчої та спортивної еліти України. Головною метою зустрічі стало створення Антифашистської коаліції «Україна без нацизму», основною діяльністю якої є неприпустимість неонацизму в Україні.

У засіданні взяли участь Президент України у 1991 — 1994 роках, Президент відкритого правозахисного руху «Україна без нацизму» Леонід Кравчук; Представник Президента України у Верховній Раді України Юрій Мірошніченко; Голова Союзу юристів України, Президент Всесвітньої організації юристів, Президент Світового Конгресу українських юристів Валерій Євдокимов; Голова Спостережної Ради відкритого правозахисного руху «Україна без нацизму» Станіслав Струкальський; Радник Президента України, народний депутат України Віталій Журавський; член Міжнародного правозахисного руху «Світ без нацизму», член Вищої ради юстиції, народний депутат України Валерій Бондик; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у 1998- 2012 року Ніна Карпачова; Віце-Президент Міжнародного правозахисного руху «Світ без нацизму» Валерій Енгель; Голова правління відкритого правозахисного руху «Україна без нацизму» Андрій Гаджаман.

На засіданні було підписано Меморандум про створення антифашистської коаліції «Україна без нацизму». Відповідно рішення прийнято зважаючи на неонацистську загрозу як одну з головних небезпек цінностям гуманізму, демократії, соціальної справедливості і міжнародної солідарності.

На вересень 2012 року у Верховній Раді України заплановано створення дискусійного депутатського клубу «Україна без нацизму», що дозволить зробити перші кроки щодо вирішення питання боротьби з нацистськими настроями у суспільстві.

Представники правозахисного руху закликають владу в найкоротші строки заборонити реєстрацію та діяльність політичних громадських організацій, що мають расистський напрямок діяльності.

23.06.2012
//www.lawyersunion.org.ua/?p=3530

Віктор Янукович. Про етнонаціональну політику 

Леонід Кравчук. Україна не може націоналізм вважати нацизмом 

Вадим Ак-Мурза. Лиходеевщина 

Віктор Ющенко. Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті