Виступ Президента України Віктора Януковича на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України 2011

Шановні співвітчизники!

Сьогодні ми відзначаємо річницю важливої історичної події в житті українського народу – проголошення Акту об’єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

22 січня 1919 року Схід і Захід України подали один одному руку, щоб заявити про здійснення віковічної мрії нашого народу – жити у власній соборній державі.

Україна йшла до єдності через глибокі внутрішні конфлікти, війни, через спроби ворогів її незалежності зупинити ходý історії.

Об’єднати українські землі було вкрай складно, проте саме Провидіння додавало сили народу і він переміг.

22 січня 1990 року, як і в далекому 1919-му, на підтримку соборності українських земель від Львова до Києва утворився “живий ланцюг”.

Відчуття єдності, братерства, прагнення свободи та незборима віра в демократичну, незалежну Україну були для мільйонів громадян потужним поштовхом, що дав надію і став прелюдією до проголошення Незалежності.

Тема єдності суспільства в утвердженні державного суверенітету притаманна не лише нашій історії.

Більшість країн на європейському континенті та за його межами пройшли крізь випробування на здатність ставити інтереси держави вище інтересів окремих політичних сил.

Ті, хто перебороли регіональні та політичні егоїзми, сьогодні належать до клубу провідних держав світу – розвинутих, успішних, що впевнено рухаються шляхом соціально-економічного прогресу.

Сьогодні тема єдності знову набула колосальної ваги.

Ми вступаємо в непростий період, коли заради трансформації України в сучасну економічно розвинуту демократичну державу, змушені вдаватися до непопулярних реформ, до безкомпромісної боротьби з корупцією, злодійством.

Однак ми, громадяни України разом на Заході і на Сході повинні пройти через ці випробування гідно, як належить народу, що ставить перед собою амбітні цілі і вміє їх досягти.

Вперше за останні 20 років ми зуміли забезпечити політичну стабільність і розпочали глибоку модернізацію держави.

Вперше за всю новітню історію України влада в особі Президента, парламентської більшості й Уряду взяла на себе відповідальність за системні реформи практично в усіх сферах життя та розпочала їх реалізацію.

Це не подобається політикам, які через невміння об’єднувати зусилля, через нескінченні чвари привели країну до глибокої соціально-економічної кризи і тепер намагаються будь-якою ціною повернутися до влади.

Вони говорять про політичні репресії, намагаються дискредитувати нашу державу в очах міжнародної спільноти.

Вони знову кличуть людей на барикади, знову намагаються довести, що частина суспільства належить до патріотів і демократів, а інша – до їх антиподів. Ми це проходили п’ять років тому.

З цього нічого не вийшло. Каміння виявилося розкиданим. Настав час його збирати.

Для цього необхідно пам’ятати про виклики, які стоять перед Україною.

Сьогодні Україна опинилася перед загрозою закріплення за нею статусу ринку збуту низькоякісної продукції, постачальника дешевої сировини і робочої сили, дуже залежного від імпорту енергетичної та високотехнологічної продукції більш розвинених держав.

Проблемою залишається фізична зношеність, моральна застарілість наших виробничих потужностей, неекономне споживання енергетичних ресурсів.

Без модернізації національного промислового і аграрного виробництва та інфраструктури, без налагодження механізмів стимулювання та постійного відтворення інноваційної та інвестиційної активності капіталу та підприємницької ініціативи населення неможливо переламати цю негативну тенденцію, забезпечити сталий розвиток країни та добробут громадян.

Потрібно усвідомити, що процес реформування економіки не завершиться із виходом з кризи.

Час і ресурси для екстенсивного зростання вичерпалися.

Держава, капітал та суспільство повинні порозумітися щодо напрямку і конкретних завдань реформ на середньо- і довгострокову перспективу.

Держава повинна спиратися на високий рівень громадянської довіри, толерантності та солідарності.

Зараз інститути, що покликані захищати громадянські права і свободи, мають найнижчий рівень довіри у державі.

Диспропорції в розвитку регіонів, вражаюча соціальна нерівність та загрозлива демографічна ситуація руйнують основу для громадянської єдності та збереження соціального капіталу.

Тому пріоритетом модернізації гуманітарної сфери має стати відновлення людського капіталу.

На часі – реформування системи середньої та вищої освіти, охорони здоров’я, пенсійного забезпечення.

Відновлення довіри громадян до держави буде здійснюватися через оновлення засад конституційного ладу на основі широкого громадянського консенсусу.

Реформа влади буде спрямована на впровадження нових стандартів справедливості і захисту прав людини у роботі державних адміністрацій, судів та правоохоронних органів.

Сучасна держава повинна брати активну участь у глобальних процесах і впливати на них.

У попередні роки Україна була активним учасником миротворчої діяльності ООН; ми зробили важливий внесок у глобальне ядерне роззброєння; наша присутність на глобальному ринку продовольства є важливим чинником безпеки в низці регіонів світу.

Сьогодні потрібно перейти від хибного вибору між різними глобальними центрами впливу до  здійснення збалансованої, спрямованої на відстоювання національних інтересів політики у відносинах з ключовими міжнародними партнерами України.

Стратегічною метою нашої зовнішньої політики є створення загальних умов для повноправного членства України в ЄС.

Зважаючи на ці виклики, я бачу перед нами у 2011 році наступні цілі.

Першочергові зусилля держави мають бути спрямовані на якісне оновлення виробничих потужностей та інфраструктури.

Наша мета – системна модернізація країни, підвищення її конкурентоздатності в посткризовому світі.

Ми продовжимо створювати умови, за яких інвестиції в оновлення виробництва були б вигідні.

Зокрема, в Податковому кодексі вже затверджено нові амортизаційні ставки.

Знижуються ставки двох ключових державних податків – по ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Запроваджуються податкові канікули для легкої промисловості, а також для готельного бізнесу.

Прозорий малий і середній бізнес продовжать користуватися перевагами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Ми посилимо зв’язок науки і бізнесу, освіти і виробництва.

В Україні будуть започатковані національні проекти на підтримку інноваційного виробництва.

Ми врахуємо кращий досвід американської “Силіконової долини” та російського “Сколково”.

Будуть створені умови для реалізації проектів у сфері альтернативної, зокрема відновлювальної енергетики.

Держава забезпечуватиме активну підтримку економічної діяльності, зокрема, це допомога у пошуку перспективних контрактів, це система страхування експортних операцій, та поширення інформації про інвестиційні можливості в Україні.

Окрема увага – на імпорт. Там, де це можливо і доцільно, ми будемо стимулювати імпортозаміщення.

До європейського Чемпіонату з футболу 2012 року ми підготуємо оновлену транспортну інфраструктуру: нові автомобільні і залізничні шляхи, аеропорти, станції метро.

Інновації, інвестиції в людський капітал та інфраструктуру забезпечать появу нових робочих місць, створять основу для сталого зростання зарплат і пенсій, тобто, покращать життя і добробут людей.

По-друге, ми проведемо пакет соціальних реформ.

Передовсім, це пенсійна реформа. Наше завдання полягає в тому, щоб ці зміни відбулися безболісно для людей.

Ми дамо людям відповідну компенсацію, і, по-друге, ми не допустимо зростання безробіття.

Враховуючи уроки економічної кризи 2008-2009 років, ми ухвалимо Державну програму зайнятості населення на найближче десятиліття.

Підвищення якості медичного обслуговування, запровадження страхової медицини на основі сучасного європейського досвіду включатиме підвищення доступності та якості медичних послуг, збільшення ваги профілактичних заходів, зменшення корупції в цій важливій сфері.

На черзі – продовження реформи житлово-комунального господарства.

Якість житлово-комунальних послуг будемо підвищувати, люди будуть сплачувати виключно за ті послуги, які надаються.

По-третє, ми продовжимо реформу влади.

З метою підготовки проекту нового Основного закону розпочне роботу Конституційна асамблея, яка об’єднає представників всіх зацікавлених  політичних сил та громадських організацій, готових до серйозної, професійної дискусії з конституційних проблем.

Влада не нав’язуватиме країні свого бачення конституційних змін і підготує умови для незалежної та відкритої роботи Конституційної асамблеї.

Триватиме реформа державного управління.

Відбудеться подальше скорочення бюрократичного апарату! Дії чиновників будуть постійно відстежуватися в рамках системи антикорупційних заходів. Бізнесу на державі буде поставлено крапку.

Важливим елементом зміцнення демократії стане створення суспільного мовлення, додаткових гарантій відкритості влади та доступу незалежних засобів масової інформації до важливої інформації.

Окремо зупинюся на реформах у секторі національної безпеки.

Перед нами стоїть завдання практично, як кажуть, з “нуля” створити нові національні Збройні Сили.

Держава дбатиме про військову безпеку, починаючи з підвищення соціального статусу військовослужбовців та відродження бойового духу – до формування якісно нової структури Збройних Сил, модернізації озброєнь і пристосування військової доктрини до викликів сучасного світу.

Ми зміцнимо основу нашого оборонного потенціалу.

Ми відновимо інвестиції у розвиток науково-технологічної та науково-кадрової складової оборонно-промислового комплексу.

Буде розпочато створення Єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та загальнодержавної системи моніторингу природного середовища.

Завдання, які стоять перед нами на порозі 20-ї річниці незалежності, важкі та відповідальні. Відповідальність за майбутнє України в цей критичний час лежить на кожному з нас.

Тому головним ресурсом, який є в нашому розпорядженні, є довіра та розуміння необхідності долання тимчасових труднощів заради втілення реформ.

Наш шанс – не в закликах іти на барикади, нищити і руйнувати, а в спроможності до консолідації, розвитку демократії та верховенства права, до подальшого об’єднання Сходу і Заходу.

Цього вчить нас дата 22 січня, цього вимагає від нас відповідальність за Україну.

Як Глава держави я робитиму все від мене залежне, щоб громадяни України відчували себе єдиною родиною.

В ім’я цього я твердо стоятиму на позиціях розвитку демократії і готовий працювати з усіма, хто поділяє ці принципи і здатний поставити національні інтереси вище за власні.

Зі святом Злуки вас, дорогі співвітчизники!

З Днем Соборності!

22.01.2011

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/19171.html

22.01.2014 Звернення Президента України з нагоди Дня Соборності та Свободи

22.01.2013 Виступ Президента на урочистостях з нагоди Дня Соборності та Свободи України 

04.07.2012 Вітання Президента України Віктора Януковича Президентові Французької Республіки Франсуа Олланду з нагоди національного свят (Дня взяття Бастилії) 

22.01.2012 Виступ Президента на урочистих зборах з нагоди Дня Соборності та Свободи України 

06.01.2010 Виктор Янукович. Назваться демократом не означает быть им 

... 

22.01.1918 Велика Злука. День проголошення самостійності України. День соборності України. День Соборності та Свободи України (в документах)

Зранку 22 січня 2011 року Віктор Янукович у супроводі численної групи чиновників поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку

А вдень після свого виступу у палаці “Україна” подивився святковий концерт до Дня Соборності у компанії першого та другого президентів України

//www.unian.ua/news/417400-den-sobornosti-yanukovich-layav-opozitsiyu-timoshenko-zaklikala-obednatisya-zaradi-zmini-vladi-fotoreportaj.html

Віктор Янукович: Україна має виконати свої зобов’язання перед Радою Європи

Президент України Віктор Янукович наголошує, що наша держава має забезпечити повне виконання усіх зобов’язань, взятих перед Радою Європи. Про це Глава держави заявив сьогодні на засіданні Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права.

«Ми з вами повинні здійснити історичну місію—врешті-решт виконати взяті Україною зобов’язання перед Радою Європи. І ми це почнемо робити спільними зусиллями, крок за кроком», – підкреслив Президент, додавши: робота Комісії не буде завершеною аж до реалізації цієї мети.

«Я хочу вас налаштувати на таку роботу», – сказав Глава держави. Президент наголосив, що необхідно у найкоротший термін зробити все належне для припинення моніторингу щодо України, щоб можна було вести мову також і про постмоніторинг з боку Ради Європи.

«Розумію складність цього завдання. Воно непросте. І ви повинні мене зрозуміти – це не просто гасло. Я дуже рішуче налаштований це зробити. Вирішення цих питань має бути результатом наших спільних зусиль, спільної ефективної роботи усіх гілок влади: і законодавчої, і виконавчої, і судової. Але впевнений, ми це виконаємо», – підкреслив Президент.

Глава держави нагадав, що 2011-й рік для нашої країни та Українського народу є особливим. Адже ми відзначатимемо двадцяту річницю незалежності України та 15-ту річницю прийняття Конституції.

«Ці дві ювілейні дати покладають особливу відповідальність на тих, хто за своїми посадами та своїм професійним призначенням продовжує справу, розпочату нашими попередниками. Маю на увазі справу побудови незалежної України як європейської держави, що має розвиватися і утверджуватися на засадах, зафіксованих у 1996 році в новій Конституції незалежної України», – сказав Віктор Янукович, наголосивши, що такими засадами, передусім, є свобода, демократія, верховенство права та визнання головним обов'язком держави повагу до прав людини і основоположних свобод.

Адже саме завдяки цим засадам, переконаний Глава держави, Україна вже понад 15 років є членом однієї з найважливіших європейських структур – Ради Європи.

«Членство у цій поважній організації ми розглядаємо лише як початок курсу України на євроінтеграцію та на її довгострокову мету – стати державою-членом Європейського Союзу. Ми свідомі того, що обидві ці європейські структури засновані та розвиваються на тих самих цінностях, що покладено в основу української Конституції», – сказав Президент.

Водночас Віктор Янукович відзначив кілька надзвичайно важливих зобов'язань перед РЄ, які Україна взяла на себе ще у 1996 році, однак досі не виконала. Йдеться, зокрема, про зобов'язання протягом року після вступу до РЄ прийняти закон про професійну асоціацію адвокатів та ухвалити новий Кримінально-процесуальний кодекс.

Останнім часом ми суттєво просунулись у напрямі реформування судової системи, констатував Президент, але цей процес не завершено. «Ми будемо й далі удосконалювати відповідне законодавство, спираючись на оцінки експертів і фахівців, висновки Венеціанської Комісії», – додав він.

Ще одним важливим зобов'язанням Глава держави назвав зміну ролі та функцій Генеральної прокуратури з метою приведення їх у відповідність до стандартів Ради Європи. «Над цим нам також ще належить попрацювати», – сказав Віктор Янукович.

Особливу увагу Президент приділив питанню системної конституційної реформи, яке вже постало в останні часи.

«Про потребу в ній йдеться не в одному документі європейських структур – і Парламентської Асамблеї Ради Європи, і Венеціанської Комісії, і Європарламенту. Вирішення цих та інших важливих для зміцнення демократії проблемних питань є нашим спільним завданням», – наголосив Глава держави.

Президент нагадав про сумний досвід несистемної і непрозорої роботи над змінами до Основного Закону України, що залишився від 2004 року.

«Ми повинні підійти до цього питання системно на основі діючих законів, і обов’язково – із залученням широкого кола громадськості. Переконаний: новий конституційний процес буде побудований на основі відкритості, публічності та легітимності», – сказав Президент.

Сьогодні, переконаний Глава держави, нас чекає велика робота над удосконаленням базових положень Основного Закону, які відповідали б реаліям сучасного світу.

«Найближчим часом ми розпочнемо роботу зі створення моделі Конституційної асамблеї як ефективного дорадчого механізму, що дозволить узгодити позиції фахівців з конституційного права, політичних експертів, політиків, громадськості. Ми спільно пройдемо весь шлях від дискусій з ключових питань реформи політичної системи до конкретних положень оновленого Основного Закону», – зазначив Віктор Янукович.

Мета цієї роботи, наголосив Президент – формування збалансованої системи представницької демократії європейського зразка, зміцнення парламентаризму, побудова ефективної виконавчої вертикалі, створення дієвих механізмів «прямої демократії».

«Державі і народу України потрібен справжній демократичний рух вперед, без потрясінь, спекуляцій та потворних, руйнівних політичних експериментів», – переконаний Віктор Янукович.

Серед інших актуальних питань сьогодення, які ми маємо вирішити найближчим часом, Глава держави також назвав зміцнення законності та утвердження правосвідомості, реформу кримінальної юстиції, запровадження ефективного антикорупційного законодавства.

«Звертаючись до вас, хочу ще раз висловити свою впевненість у тому, що зусилля усіх членів Комісії, незалежно від політичних поглядів та сфери діяльності, будуть спрямовані на конструктивну співпрацю, прискорення виконання Україною своїх зобов'язань перед Радою Європи», – наголосив Президент.

13.01.2011

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/19116.html

Вітання Віктора Януковича Франсуа Олланду з нагоди національного свята (дня взяття Бастилії) 

Олександр Северин. Jus resistendi (Право на спротив) 

Віктор Янукович. Зарази втілення реформ 

Віктор Янукович. Дуже важливо, щоб була спадкоємність... 

Сергій Данилов. Уроки подій в Єгипті для України (деякі тези) 

Джин Шарп. Від диктатури до демократії

Указ Президента України №1116/2010 Питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1116/2010

Питання Комісії зі зміцнення демократії та 

утвердження верховенства права

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Затвердити:

Положення про Комісію зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (додається);

персональний склад Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (додається).

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

9 грудня 2010 року

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 9 грудня 2010 року №1116/2010

ПОЛОЖЕННЯ

про Комісію зі зміцнення демократії та 

утвердження верховенства права

1. Комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (далі – Комісія) є консультативно-дорадчим органом при Президентові України.

2.Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Комісії є:

підготовка пропозицій щодо вжиття заходів для завершення виконання Україною зобов'язань, що випливають з її членства в Раді Європи, визначених Висновком Парламентської асамблеї Ради Європи №190 (1995), з урахуванням положень резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи щодо України, зокрема Резолюції 1755 (2010);

сприяння налагодженню тісної співпраці між Україною та Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), підготовка пропозицій щодо врахування її висновків та рекомендацій;

підготовка пропозицій щодо досягнення відповідності положень Конституції України європейським стандартам і цінностям на основі рекомендацій Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія);

здійснення аналізу нормативно-правових актів та моніторингу ефективності реалізації таких актів з метою приведення їх у відповідність із європейськими нормами і стандартами, вимогами політичної складової Копенгагенських критеріїв 1993 року щодо набуття членства України в Європейському Союзі, а також підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України;

підготовка довідкових матеріалів, що стосуються питань відповідності правової системи України вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв 1993 року, виконання відповідних положень Плану дій «Україна – Європейський Союз», вжиття заходів щодо висвітлення роботи з виконання цього Плану в засобах масової інформації.

4. Комісія для виконання покладених на неї завдань має право:

звертатися в установленому порядку до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій для одержання інформаційних та статистичних матеріалів, необхідних для її роботи, а також до відповідних установ та організацій для надання ними експертних висновків з питань, що належать до компетенції Комісії;

залучати в разі потреби в установленому порядку до опрацювання окремих питань представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, експертів, науковців та фахівців (за погодженням з їх керівниками);

створювати підкомісії, тимчасові робочі та експертні групи;

ініціювати проведення громадського обговорення проектів законів, актів Президента України;

організовувати та проводити наукові конференції, круглі столи, дискусії, наради, семінари тощо з питань, віднесених до її компетенції.

5. Комісію очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.

Голова Комісії є членом Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом).

6. Персональний склад Комісії затверджує Президент України за поданням Голови Комісії.

Голова та члени Комісії здійснюють свою діяльність на громадських засадах.

7. Голова Комісії:

здійснює керівництво Комісією;

визначає порядок роботи Комісії;

головує на засіданнях Комісії;

представляє Комісію у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян;

регулярно, не рідше одного разу на квартал, інформує Президента України про діяльність Комісії.

8. Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться в разі потреби, але не рідше одного разу на квартал.

Засідання Комісії є правомочним за умови присутності на ньому більше половини від її складу. Делегування членами Комісії своїх повноважень іншим особам не допускається.

9. Рішення Комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Комісії є вирішальним.

Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписує Голова Комісії.

Рішення Комісії мають рекомендаційний характер і можуть надсилатися для розгляду центральним та місцевим органам виконавчої влади.

10. У разі необхідності прийняття законодавчих актів, актів Президента України з питань, що розглядає Комісія, пропозиції з цих питань виносяться на розгляд Комісії разом із проектами відповідних нормативно-правових актів.

11. Інформація про діяльність Комісії та підготовлені нею матеріали розміщуються на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України.

12. Організаційно-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснюється Адміністрацією Президента України, Державним управлінням справами.

13. Комісія використовує в роботі бланки зі своїм найменуванням.

Глава Адміністрації Президента України 

С.ЛЬОВОЧКІН

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 9 грудня 2010 року №1116/2010

СКЛАД

Комісії зі зміцнення демократії та 

утвердження верховенства права

à la Ющенко ’05-10

à la Янукович ’12

ГОЛОВАТИЙ Сергій Петрович – народний депутат України, президент Всеукраїнського благодійного фонду «Українська правнича фундація», член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, Голова Комісії (за згодою)

БОЙКО Віталій Федорович – суддя Верховного Суду України у відставці, Голова Верховного Суду України у 1994 – 2002 роках (за згодою)

ВИШНЯКОВ Олександр Костянтинович – завідувач кафедри права Європейського союзу і порівняльного правознавства Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук (за згодою)

ДОВГЕРТ Анатолій Степанович – завідувач кафедри міжнародного приватного і митного права Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

ДОЛЕЖАН Валентин Володимирович – професор кафедри організації судових та правоохоронних органів Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук (за згодою)

ЄМЕЛЬЯНОВА Інна Іванівна – перший заступник Міністра юстиції України

КИСІЛЬ Василь Іванович – старший партнер адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», адвокат, доктор юридичних наук (за згодою)

КІВАЛОВ Сергій Васильович – голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

КОЗЬЯКОВ Сергій Юрійович – керуючий партнер адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Сергій Козьяков та партнери», адвокат (за згодою)

КОЗЮБРА Микола Іванович – завідувач кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

КОЛІУШКО Ігор Борисович – голова правління Центру політико-правових реформ (за згодою)

КОННОВ Сергій Володимирович – президент Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України», старший партнер адвокатського об'єднання «Адвокатська контора «Коннов і Созановський», адвокат (за згодою)

МАРТИНЕНКО Петро Федорович – декан юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету, суддя Конституційного Суду України у відставці (за згодою)

МІЩЕНКО Сергій Григорович – голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (за згодою)

ПЕТРИШИН Олександр Віталійович – завідувач кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, перший віце-президент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

РИЖКОВ Геннадій Володимирович – юридичний радник Німецького Фонду міжнародного правового співробітництва (за згодою)

РОМАНОВ Роман Валерійович – директор програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» (за згодою)

РЯБОШАПКА Руслан Георгійович – директор Бюро з питань антикорупційної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України

СИРОЇД Оксана Іванівна – національний менеджер проектів програми «Верховенство права та права людини» Координатора проектів ОБСЄ в Україні (за згодою)

ХАВРОНЮК Микола Іванович – заступник керівника апарату – начальник правового управління Верховного Суду України, доктор юридичних наук (за згодою)

ЯВОРСЬКИЙ Володимир Михайлович – виконавчий директор Всеукраїнської асоціації громадських організацій «Українська Гельсінська спілка з прав людини» (за згодою).

Глава Адміністрації Президента України С.ЛЬОВОЧКІН

//www.president.gov.ua/documents/12615.html

13.04.2012 Сергей Головатый. Демократия у нас есть

14.03.2012 Сергій Головатий. Конституція - це акт народу

06.03.2012 Спів… Головатий

06.03.2012 Комісія при Януковичу забракувала проект КПК Януковича 

01.03.2012 Указ Президента України №168/2012 Про деякі питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого, Марини Ставнійчук)

16.08.2011 Олександр Северин. Симулякр під венеціанським соусом

27.04.2011 Леонід Кравчук. Не поспішай, бо встигнеш

29.03.2011 Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Висновок «Про концепцію створення і функціонування Конституційної Асамблеї в Україні» (Сергія Головатого)

11.03.2011 Сергій Головатий. Конституція 1996 року - це українська цінність. Але...

10.03.2011 Виталий Червоненко. Схватка за Конституционную Ассамблею

16.02.2011 Концепція створення і функціонування Конституційної Асамблеї (Сергія Головатого) 

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого) 

2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад)

Віктор Янукович: Віктор Ющенко теж намагався скасувати політреформу

Президент Віктор Янукович має інформацію про те, що його попередник на посаді Віктор Ющенко намагався скасувати політреформу 2004 року, яка обмежувала владні повноваження глави держави і була скасована тільки 1 жовтня поточного року.

Про це Янукович заявив в ефірі програми "Шустер Live". "Багато було розмов, що Віктор Андрійович подавав до Конституційного суду подання про скасування цього закону (про політреформу - ред.). Але повернув назад під тиском свого оточення яке його переконувало в тому, що в нього був великий ризик програти вибори 2010 року, і що ці повноваження можуть отримати інші кандидати", - сказав президент.

"Так це було чи ні, я не хочу стверджувати", - наголосив він. В той же час, за словами глави держави, є дуже висока ймовірність того, що так і було.

Разом із тим, Янукович наголосив, що відчув відповідальність унаслідок скасування політреформи та посилення своїх повноважень. "Я відчув, що величезна відповідальність, яка виникла у зв'язку з рішенням Конституційного суду, накладає на мене додаткові зобов'язання", - сказав президент.

"Відповідати за значно більший обсяг повноважень перед своїми виборцями, перед українським народом. Це завжди хвилює, і треба до цього ставитися принципово", - запевнив він.

Янукович також визнав, що раніше був проти скасування політреформи, але наголосив, що скасування КС політреформи повернуло Україну в правове русло, адже попереднє рішення ухвалювалося з порушенням чинного законодавства.

"Я і сьогодні можу сказати, що будь-яке рішення КС, яке б воно не було, я б його виконував. Це принцип верховенства права. Дуже важливо для мене, як для президента, що Конституційний суд керувався принципом верховенства права і ухвалив це рішення. Воно було непростим, і передбачити, яким воно буде, було дуже важко. В Конституційному суді була дискусія непроста, тому я був готовий до будь-якого рішення", - додав Янукович.

Нагадаємо, 1 жовтня Конституційний суд скасував політреформу 2004 року. Згідно рішенню КС, Україна повернулася від парламентсько-президентської до президентсько-парламентської форми правління, отже, повноваження Януковича були суттєво розширені.

Верховна Рада і Уряд вже почали приводити українське законодавство у відповідність до Конституції 1996 року. Зокрема, згідно новому закону про Кабмін, президент має набагато ширші повноваження у формуванні уряду, зокрема, затверджує у ВР лише кандидатуру прем'єра. Крім того, розширено вплив глави держави на генпрокурора, СБУ та інші владні структури.

Опозиція вже звинуватила владу в суттєвому обмеженні повноважень парламенту та уряду і навіть в узурпації влади. В той же час, попередній президент Ющенко схвально сприйняв скасування політреформи і нагадав, що вже ініціював зміну української Конституції.

08 жовтня 2010 року

//tsn.ua/ukrayina/yanukovich-rozpoviv-yak-yuschenko-tezh-namagavsya-skasuvati-politreformu.html

06.10.2010 Віктор Ющенко. У разі перемоги на президентських виборах Юлія Тимошенко пішла б таким же шляхом, як і Віктор Янукович 

23.09.2010 Мустафа Найем. Віктор Янукович: подорож в минуле (Подання-фантом від Юлії Тимошенко) 

31.08.2010 Віктор Чивокуня. Віктор Янукович зіграє картами Юлії Тимошенко (Нереалізовані подання Віктора Ющенка) 

14.07.2010 Подання, яке має повернути Януковичу владу Кучми 

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

//tribunanaroda.info/content/view/3141/1/

Закон України Про Кабінет Міністрів України 2010

Верховна Рада України;

Закон від 07.10.2010 № 2591-VI

Документ 2591-17, чинний, поточна версія -

Редакція від 04.07.2012, підстава 4875-17

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Кабінет Міністрів України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 9, ст. 58)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011, ВВР, 2011, N 38, ст.384 N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012 N 4661-VI (4661-17) від 24.04.2012 N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 N 4719-VI (4719-17) від 17.05.2012 N 4731-VI (4731-17) від 17.05.2012 N 4850-VI (4850-17) від 24.05.2012 N 4875-VI (4875-17) від 05.06.2012}

Цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Кабінет Міністрів України у системі органів державної влади України

1. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

2. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.

3. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України (254к/96-ВР).

Стаття 2. Основні завдання Кабінету Міністрів України

1. До основних завдань Кабінету Міністрів України належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм;

5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади;

10) виконання інших функцій, визначених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України.

Стаття 3. Принципи діяльності Кабінету Міністрів України

1. Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

2. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

3. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

4. Кабінет Міністрів України регулярно інформує громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, залучає громадян до процесу прийняття рішень, що мають важливе суспільне значення. Прийняття Кабінетом Міністрів України актів, що містять інформацію з обмеженим доступом, можливе лише у випадках, визначених законом, у зв'язку із забезпеченням національної безпеки та оборони України. Всі акти Кабінету Міністрів України підлягають обов'язковому оприлюдненню, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Стаття 4. Правові засади діяльності Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР), цим Законом, іншими законами України, а також актами Президента України.

2. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України (254к/96-ВР), цим та іншими законами України.

3. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), цього Закону та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України (950-2007-п), який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Стаття 5. Місцезнаходження Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України знаходиться у столиці України - місті Києві.

Розділ II

СКЛАД І ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ

КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Стаття 6. Склад Кабінету Міністрів України та статус його членів

1. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр-міністри та міністри України.

2. Посадовий склад (кількість та перелік посад) новосформованого Кабінету Міністрів України визначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України одночасно з призначенням персонального складу Кабінету Міністрів України у порядку, встановленому статтею 9 цього Закону.

3. Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.

4. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України (254к/96-ВР), цим та іншими законами України.

Стаття 7. Вимоги до членів Кабінету Міністрів України

1. Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не може бути призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України особа, яка має судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

{Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

2. Члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України у двадцятиденний строк з дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку.

3. У разі внесення на розгляд Президенту України подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи, яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява народного депутата України про дострокове припинення ним депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України. Питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України розглядається невідкладно Верховною Радою України на її першому ж пленарному засіданні після призначення його членом Кабінету Міністрів України.

4. На членів Кабінету Міністрів України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17).

{Статтю 7 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

5. Стосовно кандидатів на посади членів Кабінету Міністрів України за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

{Статтю 7 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

Стаття 8. Призначення на посаду Прем'єр-міністра України

1. Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України.

2. Президент України після прийняття рішення про відставку Кабінету Міністрів України або про припинення повноважень Прем'єр-міністра України вносить до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України.

3. Президент України подає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України, до якого додаються:

1) відомості про громадянство;

2) відомості про освіту;

3) відомості про трудову діяльність і автобіографія;

4) декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17);

{Пункт 4 частини третьої статті 8 в редакції Законів N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, N 4661-VI (4661-17) від 24.04.2012, N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

5) відомості про перебування у складі керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;

6) відомості про судимість кандидата.

Усі відомості подаються державною мовою і власноручно підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.

4. Верховна Рада України розглядає подання Президента України про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня внесення такого подання до Верховної Ради України.

5. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання.

6. Під час розгляду питання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України.

7. Голосування у Верховній Раді України щодо надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення про надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України приймається у формі постанови Верховної Ради України.

Постанова Верховної Ради України про надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України невідкладно направляється Президенту України.

8. У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про надання згоди на призначення на зазначену посаду в порядку, встановленому частиною другою цієї статті.

9. Особа, призначена Прем'єр-міністром України, набуває повноважень за цією посадою з моменту видання Указу Президента України про призначення цієї особи Прем'єр-міністром України.

Стаття 9. Призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України

1. Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра України, призначаються на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

2. При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України новопризначений Прем'єр-міністр України вносить Президенту України подання про призначення членів Кабінету Міністрів України відповідно до вимог Конституції України (254к/96-ВР) та цього Закону.

3. Подання Прем'єр-міністра України, зазначене у частині другій цієї статті, стосовно персонального складу Кабінету Міністрів України може вноситися єдиним списком. Подання також можуть вноситися окремо на кожну посаду члена Кабінету Міністрів України.

4. На кожну посаду члена Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України вноситься одна кандидатура.

5. Подання про призначення членів Кабінету Міністрів України щодо кандидатів на відповідні посади вносяться разом з:

1) відомостями про громадянство;

2) відомостями про освіту;

3) відомостями про трудову діяльність і автобіографією;

4) декларацією про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17);

{Пункт 4 частини п'ятої статті 9 в редакції Законів N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, N 4661-VI (4661-17) від 24.04.2012, N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

5) відомостями про перебування у складі керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;

6) відомостями про судимість кандидата.

6. За результатами розгляду подання Прем'єр-міністра України Президент України приймає рішення щодо призначення внесених кандидатур на посади членів Кабінету Міністрів України або доручає Прем'єр-міністрові України внести нове подання щодо персонального складу Кабінету Міністрів України або щодо кандидатур на окремі посади членів Кабінету Міністрів України. Нове подання вноситься Прем'єр-міністром України у визначений Президентом України строк із додержанням вимог, передбачених цією статтею.

Рішення про призначення членів Кабінету Міністрів України може прийматися як списком, так і щодо окремих посад членів Кабінету Міністрів України.

7. Призначення на вакантну посаду члена Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України) здійснюється у порядку та з додержанням вимог, передбачених цією статтею.

8. Особа, призначена членом Кабінету Міністрів України, набуває повноважень за посадою з моменту видання Указу Президента України про призначення цієї особи членом Кабінету Міністрів України.

Стаття 10. Програма діяльності Кабінету Міністрів України

1. Програма діяльності Кабінету Міністрів України базується на передвиборній програмі Президента України.

2. Програма діяльності Кабінету Міністрів України подається до Верховної Ради України Прем'єр-міністром України.

3. Програма діяльності Кабінету Міністрів України вважається схваленою, якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України приймається у формі постанови Верховної Ради України.

4. Верховна Рада України може надати Кабінету Міністрів України можливість доопрацювати Програму діяльності Кабінету Міністрів України. Повторний розгляд Програми діяльності Кабінету Міністрів України Верховною Радою України проводиться не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після прийняття такого рішення.

Розділ III

СКЛАДЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ТА ВІДСТАВКА

КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Стаття 11. Складення повноважень Кабінету Міністрів України у зв'язку з обранням Президента України

1. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України.

2. Заява про складення повноважень Кабінету Міністрів України подається Прем'єр-міністром України чи особою, яка виконує його повноваження, новообраному Президенту України у день вступу на пост Президента України.

Стаття 12. Відставка Кабінету Міністрів України

1. Відставку Кабінету Міністрів України приймає Президент України.

2. Відставка Кабінету Міністрів України настає внаслідок:

1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України;

2) прийняття Президентом України рішення про відставку Кабінету Міністрів України;

3) відставки Прем'єр-міністра України;

4) смерті Прем'єр-міністра України.

Стаття 13. Відставка Кабінету Міністрів України внаслідок прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри

1. Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України.

2. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не пізніше ніж через десять днів після внесення пропозиції розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України, на яке запрошуються всі члени Кабінету Міністрів України. Під час розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів України у пленарному засіданні Верховної Ради України може брати участь Президент України.

3. Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за це проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради України.

4. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

5. Прем'єр-міністр України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України у день прийняття Верховною Радою України такої резолюції.

6. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше ніж один раз протягом чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Стаття 14. Відставка Кабінету Міністрів України внаслідок прийняття Президентом України рішення про відставку Кабінету Міністрів України

1. Президент України має право прийняти рішення про відставку Кабінету Міністрів України.

2. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президенту України заяву про відставку Кабінету Міністрів України у день прийняття рішення Президента України.

Стаття 15. Відставка Кабінету Міністрів України внаслідок відставки Прем'єр-міністра України

1. Прем'єр-міністр України має право заявити Президенту України про свою відставку.

2. Прем'єр-міністр України звільняється з посади з дня видання Президентом України указу про відставку Прем'єр-міністра України.

3. Прийняття Президентом України рішення про відставку Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Стаття 16. Відставка Кабінету Міністрів України у разі смерті Прем'єр-міністра України

1. Повноваження Прем'єр-міністра України у разі його смерті припиняються з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

2. Припинення повноважень Прем'єр-міністра України у разі його смерті має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.

Стаття 17. Продовження виконання повноважень Кабінетом Міністрів України та окремими членами Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраним Президентом України або перебуває у відставці з підстав, передбачених статтею 12 цього Закону, за дорученням Президента України продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.

2. У разі смерті Прем'єр-міністра України повноваження Прем'єр-міністра України на період до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України виконує Перший віце-прем'єр-міністр України або віце-прем'єр-міністр України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень.

3. Усі члени Кабінету Міністрів України, які склали повноваження перед новообраним Президентом України або перебувають у відставці, звільняються зі своїх посад з початку роботи новосформованим Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Звільнення з посади члена Кабінету Міністрів України

1. Член Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України) може бути звільнений з посади Президентом України:

1) за рішенням Президента України;

{Пункт 2 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

3) шляхом прийняття відставки члена Кабінету Міністрів України за поданою ним заявою про відставку.

2. Рішення Президента України про звільнення з посади члена Кабінету Міністрів України приймається у формі указу Президента України.

3. Член Кабінету Міністрів України звільняється з посади з дня видання Президентом України указу про звільнення з посади члена Кабінету Міністрів України.

4. У разі смерті члена Кабінету Міністрів України його повноваження вважаються припиненими з дня його смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

Розділ IV

КОМПЕТЕНЦІЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Стаття 19. Загальні питання компетенції Кабінету Міністрів України

1. Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

{Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

Стаття 20. Основні повноваження Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України:

1) у сфері економіки та фінансів:

забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки;

забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;

визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання;

здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;

забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов'язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;

забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;

забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя;

визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання;

забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;

забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;

розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;

обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик;

організовує державне страхування;

забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення;

забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

організовує та забезпечує здійснення митної справи;

бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;

виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:

забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян;

виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин;

{Абзац третій пункту 2 частини першої статті 20 в редакції Закону N 4719-VI (4719-17) від 17.05.2012}

забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій;

забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення;

забезпечує проведення державної політики зайнятості населення, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, регулює міграційні процеси;

забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров'я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів;

забезпечує проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України; створює умови для вільного розвитку мов корінних народів і національних меншин України, сприяє задоволенню національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України;

забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров'я, освіти, культури і спорту, туристичного та рекреаційного господарства;

проводить державну політику у сфері інформатизації, сприяє становленню єдиного інформаційного простору на території України;

забезпечує проведення науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України, розроблення і виконання загальнодержавних науково-технічних програм;

вживає заходів щодо вдосконалення державного регулювання у науково-технічній сфері, стимулювання інноваційної діяльності підприємств, установ та організацій;

визначає порядок формування та використання фондів для науково-технічної діяльності;

забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування;

забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм;

здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;

приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища;

координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм;

забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха;

засновує премії та стипендії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення в різних сферах суспільного життя, визначає їх розмір та порядок призначення;

3) у сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина:

забезпечує проведення державної правової політики;

здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади;

вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров'я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, запобігання і протидії корупції;

{Абзац четвертий пункту 3 частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 }

здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень органами виконавчої влади та їх керівниками;

створює умови для вільного розвитку і функціонування системи юридичних послуг та правової допомоги населенню;

забезпечує фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про Державний бюджет України, та створює належні умови для функціонування судів та діяльності суддів;

організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення діяльності правоохоронних органів, соціальний захист працівників зазначених органів та членів їхніх сімей;

забезпечує координацію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції;

{Пункт 3 частини першої статті 20 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

4) у сфері зовнішньої політики:

забезпечує у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов'язані з цим документи;

забезпечує відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України;

приймає рішення про придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництво, реконструкцію об'єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України;

5) у сфері національної безпеки та обороноздатності:

здійснює заходи щодо охорони та захисту державного кордону України і території України;

здійснює заходи щодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань;

здійснює заходи щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України, визначає у межах бюджетних асигнувань на оборону чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу і навчальні збори;

вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності України, оснащення Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;

забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей;

здійснює керівництво єдиною системою цивільного захисту України, мобілізаційною підготовкою національної економіки та переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи воєнного стану;

вирішує питання забезпечення участі військовослужбовців України в миротворчих акціях у порядку, визначеному законом;

визначає пріоритетні напрями розвитку оборонно-промислового комплексу;

6) у сфері вдосконалення державного управління:

{Абзац перший пункту 6 частини першої статті 20 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

{Абзац другий пункту 6 частини першої статті 20 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

здійснює заходи щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади;

розробляє і здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності їх діяльності та оптимізації витрат, пов'язаних з утриманням апарату управління;

{Абзац п'ятий пункту 6 частини першої статті 20 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

приймає рішення щодо забезпечення представництва інтересів Кабінету Міністрів України під час розгляду справ у Конституційному Суді України;

вживає в межах своїх повноважень заходів щодо заохочення та приймає відповідно до закону рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України;

затверджує граничну чисельність працівників органів виконавчої влади;

визначає відповідно до закону умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектору економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу).

2. Кабінет Міністрів України здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Розділ V

ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

У ВІДНОСИНАХ З ОРГАНАМИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Стаття 21. Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади

1. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

2. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України.

{Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

3. Питання діяльності міністерств у Кабінеті Міністрів України представляють відповідні міністри.

4. Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці органи.

{Частину п'яту статті 21 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

{Частину шосту статті 21 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

7. Кабінет Міністрів України затверджує граничну чисельність працівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для утримання органів виконавчої влади.

8. Кабінет Міністрів України може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині.

9. Особливості відносин Кабінету Міністрів України з окремими центральними органами виконавчої влади можуть визначатися законами України.

Стаття 22. Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим і підвідомчими їй органами

1. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актів Президента України і актів Кабінету Міністрів України на території Автономної Республіки Крим. Кабінет Міністрів України має право одержувати від Ради міністрів Автономної Республіки Крим інформацію з питань її діяльності.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим підзвітна та підконтрольна Кабінету Міністрів України з питань виконання нею державних функцій і повноважень.

3. Кабінет Міністрів України заслуховує звіти Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим державних функцій і повноважень.

4. Кабінет Міністрів України встановлює порядок участі Ради міністрів Автономної Республіки Крим та підвідомчих їй органів у виконанні загальнодержавних програм, інших заходів
загальнодержавного значення.

5. У разі неналежного виконання Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим покладених на нього повноважень Кабінет Міністрів України має право звернутися до Президента України та до Верховної Ради Автономної Республіки Крим з поданням про звільнення його з посади.

Стаття 23. Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з місцевими державними адміністраціями

1. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій щодо виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, здійснення на відповідній території інших наданих місцевим державним адміністраціям повноважень.

2. Кабінет Міністрів України розглядає питання щодо:

1) погодження кандидатур заступників голів обласних державних адміністрацій;

2) надання у разі вмотивованої відмови голови обласної державної адміністрації або підтримки головою обласної державної адміністрації вмотивованої відмови голови районної державної адміністрації погодити призначення керівника територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, керівника підприємства, установи, організації, що перебуває в управлінні міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, згоди на призначення відповідного керівника;

{Пункт 2 частини другої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

3) подання Президенту України пропозицій щодо скасування актів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції (254к/96-ВР) та законам України, іншим актам законодавства України, з одночасним зупиненням їх дії.

3. На засідання Кабінету Міністрів України, на якому розглядається питання щодо призначення керівника територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, призначення керівника підприємства, установи, організації, запрошується відповідний голова обласної державної адміністрації, йому надається можливість вносити пропозиції з обговорюваного питання, робити застереження, давати пояснення.

{Частина третя статті 23 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

4. Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України. Місцеві державні адміністрації та їх голови підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України у межах його повноважень.

5. Кабінет Міністрів України одержує від місцевих державних адміністрацій інформацію про їх діяльність, регулярно заслуховує звіти голів державних адміністрацій з питань їх діяльності.

6. Кабінет Міністрів України затверджує типовий регламент місцевих державних адміністрацій, типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації, рекомендаційний перелік її структурних підрозділів, визначає граничну чисельність та фонд оплати праці працівників місцевих державних адміністрацій, у тому числі їх апаратів, і витрати на їх утримання.

{Частина шоста статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4875-VI (4875-17) від 05.06.2012}

7. Проекти актів Кабінету Міністрів України з питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць надсилаються відповідним місцевим державним адміністраціям для погодження. Кабінет Міністрів України перед прийняттям таких актів розглядає зауваження та пропозиції, подані місцевими державними адміністраціями.

8. Кабінет Міністрів України розглядає пропозиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань, що потребують вирішення Кабінетом Міністрів України. Під час розгляду таких пропозицій голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій мають право брати участь у засіданні Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

9. Районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації подають пропозиції з питань, що потребують вирішення Кабінетом Міністрів України, відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для подальшого подання їх Кабінету Міністрів України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

Стаття 24. Повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з державними господарськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями

1. Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні господарські об'єднання, підприємства, установи та організації, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об'єктами державної власності. Кабінет Міністрів України затверджує положення та статути державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності.

2. Кабінет Міністрів України визначає методологію затвердження фінансових планів державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій і обчислення обсягу доходів бюджету від управління державними корпоративними правами.

3. Кабінет Міністрів України відповідно до законодавства координує та контролює діяльність зазначених державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій.

4. Керівники державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, утворених Кабінетом Міністрів України, несуть персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за результати роботи цих об'єднань, підприємств, установ та організацій, ефективне використання державного майна.

Розділ VI

ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

У ВІДНОСИНАХ З ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ

Стаття 25. Відносини Кабінету Міністрів України з Президентом України

1. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України.

2. Кабінет Міністрів України за ініціативою Президента України або з власної ініціативи здійснює підготовку проектів актів Президента України, вносить їх на розгляд Президенту України, забезпечує виконання виданих Президентом України актів, наданих Президентом України доручень, реалізацію програм Президента України та щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України.

{Частина друга статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4731-VI (4731-17) від 17.05.2012}

3. Прем'єр-міністр України і міністр, відповідальний за акт Президента України, виданий Президентом України в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР), та за виконання такого акта, зобов'язані скріпити його своїми підписами у п'ятиденний строк з дня надходження акта для скріплення.

4. За ініціативою Президента України Кабінет Міністрів України вносить на розгляд Верховної Ради України, подає для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України підготовлені проекти законів, бере участь у здійсненні експертизи прийнятих Верховною Радою України законів, що надійшли на підпис Президенту України, готує та подає в установленому Президентом України порядку вмотивовані пропозиції щодо застосування до законів права вето.

Кабінет Міністрів України вносить Президенту України клопотання щодо визначення законопроектів як невідкладних для позачергового розгляду Верховною Радою України.

5. У засіданнях Кабінету Міністрів України може брати участь Президент України або уповноважений ним представник.

{Частину шосту статті 25 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

Стаття 26. Відносини Кабінету Міністрів України з Радою національної безпеки і оборони України, а також консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, що утворюються Президентом України

1. Рада національної безпеки і оборони України відповідно до закону координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Кабінет Міністрів України забезпечує виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України.

2. Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів України відповідає на звернення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, що утворюються Президентом України, надає їм інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань.

{Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

3. Члени Кабінету Міністрів України, керівники інших органів виконавчої влади можуть включатися до складу консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, що утворюються Президентом України для здійснення своїх повноважень, та брати участь у роботі таких органів і служб на громадських засадах.

{Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

Розділ VII

ПОВНОВАЖЕННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

У ВІДНОСИНАХ З ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ

ТА ЇЇ ОРГАНАМИ

Стаття 27. Здійснення Кабінетом Міністрів України права законодавчої ініціативи

1. Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

2. Кабінет Міністрів України вносить проекти законів на розгляд Верховної Ради України.

3. Для представлення у Верховній Раді України проекту закону, внесеного Кабінетом Міністрів України, Прем'єр-міністр України визначає члена Кабінету Міністрів України. У разі неможливості визначеним членом Кабінету Міністрів України представляти проект закону у Верховній Раді України за згодою Прем'єр-міністра України його може представляти заступник міністра, керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, про що Верховна Рада України повідомляється письмово.

4. Кабінет Міністрів України має право відкликати внесений ним на розгляд Верховної Ради України проект закону.

5. Новосформований Кабінет Міністрів України має право відкликати до прийняття у першому читанні проекти законів, внесені на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України, повноваження якого припинені.

Стаття 28. Повноваження Кабінету Міністрів України під час розгляду питань Верховною Радою України

1. Кабінет Міністрів України на виконання рішення Верховної Ради України за зверненням відповідного комітету Верховної Ради України або з власної ініціативи подає Верховній Раді України висновки щодо повноти економічного обґрунтування та фінансового забезпечення законодавчих пропозицій і проектів законів, реалізація яких потребує матеріальних та інших витрат за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

2. Кабінет Міністрів України забезпечує проведення експертизи внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи проектів законів, які надіслані Верховною Радою України.

3. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України, заступники міністрів мають право бути присутніми на засіданнях Верховної Ради України і виступати з питань, що обговорюються.

4. У разі якщо на засіданні Верховної Ради України народні депутати України порушують питання, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів України або окремих центральних органів виконавчої влади, Прем'єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України мають право на репліку та на виступ.

5. Члени Кабінету Міністрів України або за їх дорученням посадові особи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України мають право брати участь у засіданнях комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України з розгляду питань, що стосуються повноважень Кабінету Міністрів України.

Стаття 29. Повноваження Кабінету Міністрів України  з розроблення і забезпечення виконання  Державного бюджету України

1. Кабінет Міністрів України розробляє та подає не пізніше 15 вересня кожного року до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік та доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання відповідно до Конституції України (254к/96-ВР), Бюджетного кодексу України (2542-14) та закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Стаття 30. Повноваження Кабінету Міністрів України з розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм

1. Кабінет Міністрів України розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України проекти загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля.

{Частина перша статті 30 в редакції Закону N 4731-VI (4731-17) від 17.05.2012}

2. Кабінет Міністрів України одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України за минулий рік подає Верховній Раді України звіти про хід виконання загальнодержавних програм.

Стаття 31. Відносини Кабінету Міністрів України з Рахунковою палатою

1. Кабінет Міністрів України на запит Рахункової палати надає статистичну, фінансову, бухгалтерську та іншу інформацію, необхідну для виконання нею завдань, функцій та повноважень, установлених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

2. Кабінет Міністрів України одержує від Рахункової палати відомості про результати перевірок, ревізій та обстежень, а також пропозиції щодо притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, винних у порушенні вимог законодавства, нецільовому та неефективному використанні коштів, заподіянні матеріальної шкоди державі, розглядає такі відомості та пропозиції, вживає в межах своєї компетенції відповідних заходів та інформує про них Рахункову палату.

Стаття 32. Відносини Кабінету Міністрів України з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини

1. Кабінет Міністрів України в межах, установлених законом, забезпечує Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини доступ до актів та інших документів Кабінету Міністрів України, підвідомчих йому органів, підприємств, установ та організацій, сприяє йому в здійсненні визначених законом повноважень.

 2. Кабінет Міністрів України за наявності підстав, викладених у зверненні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, вживає в межах своєї компетенції відповідних заходів щодо усунення порушень прав людини та інформує про це Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Стаття 33. Розгляд звернень і запитів народних депутатів України

1. Кабінет Міністрів України або члени Кабінету Міністрів України, яким надійшли звернення чи запит народного депутата України, зобов'язані надати відповідь у встановленому законом порядку.

2. Відповідь на звернення чи запит народного депутата України, направлені Кабінету Міністрів України, підписує Прем'єр-міністр України. Відповідь на звернення чи запит народного депутата України, направлені іншим членам Кабінету Міністрів України, підписує член Кабінету Міністрів України, якому це звернення чи запит адресовано.

3. У разі обговорення відповіді на запит народного депутата України на пленарному засіданні Верховної Ради України на засідання можуть запрошуватися члени Кабінету Міністрів України, яким адресовано запит.

4. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України в установленому законом порядку невідкладно приймають народних депутатів України з питань їх депутатської діяльності.

Стаття 34. Розгляд звернень комітетів, Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України

1. Кабінет Міністрів України організовує розгляд звернень комітетів, Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України з питань його діяльності.

2. Відповідь на звернення, зазначені в частині першій цієї статті, підписує Прем'єр-міністр України або інший член Кабінету Міністрів України, якому адресовано звернення.

Стаття 35. Інформування Верховної Ради України про діяльність Кабінету Міністрів України

1. У дні проведення пленарних засідань Верховної Ради України щотижня відводиться час для запитань членам Кабінету Міністрів України (далі - "Година запитань до Уряду").

2. У проведенні "Години запитань до Уряду" у Верховній Раді України бере участь Кабінет Міністрів України в повному складі, крім тих його членів, які не можуть бути присутніми з поважних причин.

3. Під час проведення "Години запитань до Уряду" члени Кабінету Міністрів України відповідають на запитання народних депутатів України, представників депутатських фракцій. Народні депутати України, депутатські фракції можуть заздалегідь письмово повідомляти членів Кабінету Міністрів України про запитання, які їм буде поставлено.

4. Під час проведення "Години запитань до Уряду" порушуються лише питання, що належать до компетенції Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

5. Член Кабінету Міністрів України відповідає на запитання в межах своєї компетенції. У разі потреби його відповіді можуть бути доповнені іншими членами Кабінету Міністрів України.

6. "Година запитань до Уряду" транслюється у прямому ефірі першими загальнонаціональними каналами телебачення і радіомовлення.

Розділ VIII

ВІДНОСИНИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

З ІНШИМИ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ,

ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ТА ОБ'ЄДНАННЯМИ ГРОМАДЯН

Стаття 36. Відносини Кабінету Міністрів України з Конституційним Судом України

1. Кабінет Міністрів України звертається до Конституційного Суду України для надання висновків про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, а також для офіційного тлумачення Конституції (254к/96-ВР) та законів України.

Стаття 37. Відносини Кабінету Міністрів України з судами загальної юрисдикції

1. Кабінет Міністрів України може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції.

2. Інтереси Кабінету Міністрів України у судах загальної юрисдикції представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

3. Органи виконавчої влади, державні підприємства, установи та організації зобов'язані на вимогу Кабінету Міністрів України або Міністерства юстиції України в установлений ними строк подати
матеріали, необхідні для розгляду справ у судах.

Стаття 38. Відносини Кабінету Міністрів України з Національним банком України, іншими державними органами

1. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України взаємодіє з Національним банком України, іншими державними органами з питань, що належать до його компетенції.

Стаття 38-1. Відносини Кабінету Міністрів України з державними колегіальними органами

1. Кабінет Міністрів України взаємодіє з державними колегіальними органами з питань, що належать до його компетенції.

{Закон доповнено статтею 38-1 згідно із Законом N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011}

Стаття 39. Відносини Кабінету Міністрів України з органами місцевого самоврядування

1. Кабінет Міністрів України спрямовує діяльність органів виконавчої влади на сприяння ефективному функціонуванню та розвитку місцевого самоврядування, додержання визначених законом прав органів місцевого самоврядування, забезпечує взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення, зокрема економічного, соціального та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

2. Кабінет Міністрів України вживає заходів для ознайомлення органів місцевого самоврядування з проектами актів Кабінету Міністрів України, що безпосередньо стосуються питань функціонування місцевого самоврядування чи інтересів територіальних громад.

3. Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному законом, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, компенсує витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади.

4. Кабінет Міністрів України може вносити на розгляд Верховної Ради України проекти законів про надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади. Одночасно Кабінет Міністрів України подає пропозиції про фінансування здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загальнодержавних податків, а також передачі у комунальну власність чи у користування органів місцевого самоврядування відповідних об'єктів державної власності.

5. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України забезпечує здійснення контролю за виконанням органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень органів виконавчої влади.

Стаття 40. Відносини Кабінету Міністрів України з об'єднаннями громадян

1. Кабінет Міністрів України безпосередньо або через органи виконавчої влади забезпечує реалізацію передбачених законом прав об'єднань громадян.

2. Кабінет Міністрів України розглядає пропозиції об'єднань громадян з питань, що належать до його компетенції.

Розділ IX

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ
КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Стаття 41. Здійснення повноважень Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актів Президента України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

2. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Стаття 42. Прем'єр-міністр України

1. Прем'єр-міністр України:

1) керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує діяльність Кабінету Міністрів України на забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, та здійснення інших повноважень, покладених на Кабінет Міністрів України, надає з цією метою доручення членам Кабінету Міністрів України;

{Пункт 1 частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

2) вносить на розгляд Президента України:

подання про призначення членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників;

подання про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів;

подання про призначення на посаду голів місцевих державних адміністрацій;

{Пункт 3 частини першої статті 42 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

4) формує проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів України;

5) скликає засідання Кабінету Міністрів України та головує на них;

6) підписує акти Кабінету Міністрів України;

7) скріплює підписом акти Президента України у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР);

8) представляє Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

9) вступає у відносини з урядами іноземних держав, веде переговори і підписує міжнародні договори відповідно до закону та актів Президента України;

10) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо затвердження голів спільних міжурядових комісій з питань співробітництва, що утворюються на підставі міжнародних договорів, укладених від імені Кабінету Міністрів України.

2. Прем'єр-міністр України може здійснювати інші повноваження, передбачені Конституцією (254к/96-ВР), цим та іншими законами України.

3. Для здійснення Прем'єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат Прем'єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

4. У разі відсутності Прем'єр-міністра України його повноваження виконує Перший віце-прем'єр-міністр України або віце-прем'єр-міністр України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень.

Стаття 43. Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України

1. Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністр України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень:

{Абзац перший статті 43 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4850-VI (4850-17) від 24.05.2012}

1) забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідних напрямах діяльності;

{Пункт 2 статті 43 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

3) забезпечує підготовку питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України, попередньо розглядає і погоджує проекти законів, актів Президента України, що готуються Кабінетом Міністрів України, та проекти відповідних актів Кабінету Міністрів України, сприяє узгодженню позицій між членами Кабінету Міністрів України, вносить пропозиції щодо порядку денного засідань Кабінету Міністрів України;

4) забезпечує взаємодію Кабінету Міністрів України з Президентом України та Верховною Радою України з питань діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

5) бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України, має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України та її органів, брати участь у роботі колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, у засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

6) за рішенням Кабінету Міністрів України здійснює керівництво консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, що утворюються Кабінетом Міністрів України;

7) представляє в установленому порядку Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

8) веде переговори і підписує міжнародні договори України відповідно до наданих йому повноважень;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

2. Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністр України за рішенням Президента України очолює міністерство.

{Статтю 43 доповнено частиною другою згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

Стаття 44. Міністр України - член Кабінету Міністрів України

1. Міністр України:

1) забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, формування та реалізацію державної політики, виконання інших покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у відповідній сфері;

2) спрямовує та координує діяльність відповідних центральних органів виконавчої влади;

{Пункт 2 частини першої статті 44 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

3) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України:

пропозиції щодо вирішення питань, пов'язаних з виконанням своїх повноважень із спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади;

{Абзац третій пункту 3 частини першої статті 44 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

пропозиції - у разі вмотивованої відмови голови обласної державної адміністрації (підтримки головою обласної державної адміністрації вмотивованої відмови голови районної державної адміністрації) погодити призначення керівника територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується міністром, керівника підприємства, установи, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується міністром, - про надання Кабінетом Міністрів України згоди на призначення такого керівника;

{Абзац четвертий пункту 3 частини першої статті 44 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

4) скріплює підписом акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР), з питань, що належать до сфери діяльності міністерства, та забезпечує їх виконання;

5) погоджує проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України, з питань, що належать до сфери діяльності міністерства, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;

6) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство чи центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;

7) видає обов'язкові до виконання накази з питань, що належать до сфери діяльності міністерства та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним;

8) здійснює підготовку питань для розгляду Кабінетом Міністрів України;

9) бере участь у розгляді питань на засіданнях Кабінету Міністрів України та вносить пропозиції щодо порядку денного засідань Кабінету Міністрів України;

{Пункт 10 частини першої статті 44 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

11) представляє в установленому порядку Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

12) веде переговори і підписує міжнародні договори України відповідно до наданих йому повноважень;

13) за рішенням Кабінету Міністрів України здійснює керівництво консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, що утворюються Кабінетом Міністрів України;

{Пункт 14 частини першої статті 44 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

{Пункт 15 частини першої статті 44 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

16) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

2. Патронатна служба члена Кабінету Міністрів України (крім Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України) утворюється у складі апарату міністерства.

{Частина друга статті 44 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

Стаття 45. Відповідальність членів Кабінету Міністрів України

1. Члени Кабінету Міністрів України несуть солідарну відповідальність за результати діяльності Кабінету Міністрів України як колегіального органу виконавчої влади.

2. Члени Кабінету Міністрів України особисто несуть відповідальність за стан справ у доручених їм сферах державного управління.

3. Члени Кабінету Міністрів України за вчинення правопорушень несуть відповідальність відповідно до закону.

4. Члени Кабінету Міністрів України за вчинення корупційних правопорушень або порушення вимог до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави (заборона використання службового становища в особистих цілях, запобігання конфлікту інтересів тощо), можуть бути звільнені Президентом України в порядку, визначеному частиною першою статті 18 цього Закону.

{Частина четверта статті 45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012}

Стаття 46. Засідання Кабінету Міністрів України

1. Організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання.

2. Засідання Кабінету Міністрів України скликаються Прем'єр-міністром України.

3. Засідання Кабінету Міністрів України вважається повноважним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів України.

4. У разі якщо міністр не має змоги взяти участь у засіданні Кабінету Міністрів України, з правом дорадчого голосу в засіданні бере участь заступник міністра.

5. Кабінет Міністрів України за пропозиціями членів Кабінету Міністрів України визначає інших осіб, які мають право брати участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу.

6. На засіданнях Кабінету Міністрів України головує Прем'єр-міністр України, а в разі його відсутності - Перший віце-прем'єр-міністр України.

7. Порядок денний засідання Кабінету Міністрів України затверджує Кабінет Міністрів України за пропозицією Прем'єр-міністра України.

8. Засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом.

9. Стенограма засідання Кабінету Міністрів України є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів України, що має конфіденційний характер і використовується для складення протоколу засідання. Стенограма засідання Кабінету Міністрів України надається Президенту України, членам Кабінету Міністрів України на їх запит.

10. Протокол засідання надсилається членам Кабінету Міністрів України, Президенту України та Верховній Раді України, а також може надсилатися іншим суб'єктам відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України (950-2007-п).

{Статтю 47 виключено на підставі Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

Стаття 48. Секретаріат Кабінету Міністрів України

1. Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

2. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України.

{Частина друга статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

3. Секретаріат Кабінету Міністрів України очолює Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

{Частина третя статті 48 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

4. Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів України має не більше трьох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом
Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Пропозиції Прем'єр-міністру України стосовно кандидатур на посади першого заступника та заступників Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України вносить Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів України.

{Частина четверта статті 48 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

5. Державні службовці, інші працівники Секретаріату Кабінету Міністрів України призначаються на посаду та звільняються з посади Керівником Секретаріату Кабінету Міністрів України, крім тих, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України, у порядку, визначеному законодавством про державну службу та трудовим законодавством.

{Частина п'ята статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

6. Права, обов'язки і відповідальність державних службовців Секретаріату Кабінету Міністрів України визначаються законодавством про державну службу.

7. Припинення повноважень Кабінету Міністрів України не є підставою для звільнення з посад державних службовців, інших працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України, крім працівників апарату Прем'єр-міністра України, патронатної служби Першого віце-прем'єр-міністра України.

{Частина сьома статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

8. Патронатна служба Першого віце-прем'єр-міністра України утворюється у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України. Працівники такої служби призначаються на посаду та звільняються з посади Керівником Секретаріату Кабінету Міністрів України за поданням Першого віце-прем'єр-міністра України.

{Частина восьма статті 48 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

9. Структура Секретаріату Кабінету Міністрів України та гранична чисельність його працівників затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України.

{Частина дев'ята статті 48 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

10. Секретаріат Кабінету Міністрів України є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України (850-2009-п), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

11. Кошторис та штатний розпис Секретаріату Кабінету Міністрів України затверджує Керівник Секретаріату Кабінету Міністрів України за погодженням з Міністерством фінансів України
у межах бюджетних асигнувань, передбачених для забезпечення діяльності Секретаріату Кабінету Міністрів України.

{Частина одинадцята статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

Стаття 49. Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, що утворюються Кабінетом Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України для забезпечення здійснення своїх повноважень може утворювати тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

{Частина перша статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

2. До участі в роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів можуть залучатися державні службовці, а також народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.

3. Завдання, склад та організація роботи консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Для оплати праці фахівців, залучених до роботи в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах, можуть виділятися кошти, передбачені для забезпечення діяльності Секретаріату Кабінету Міністрів України або відповідного центрального органу виконавчої влади.

Стаття 50. Акти Кабінету Міністрів України

1. Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

{Частина друга статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4731-VI (4731-17) від 17.05.2012}

2. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

3. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

4. Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15).

5. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.

6. Скасування акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 16 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) має наслідком припинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання скасованого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом.

7. Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Стаття 51. Підготовка проектів актів Кабінету Міністрів України

1. Право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Ініціювати підготовку та прийняття актів Кабінету Міністрів України може Президент України.

{Частина перша статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011}

2. Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

{Частина друга статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3610-VI (3610-17) від 07.07.2011}

3. Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем’єр-міністром України та Першим віце-прем’єр-міністром України, віце-прем’єр-міністрами України в разі, якщо вони не очолюють міністерство.

{Частину третю статті 51 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 4850-VI (4850-17) від 24.05.2012}

{Частина третя статті 51 в редакції Закону N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4850-VI (4850-17) від 24.05.2012}

4. Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп'ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.

6. Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 52. Прийняття актів Кабінету Міністрів України

1. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

2. Після підписання акта Кабінету Міністрів України внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі виправлення орфографічних і стилістичних помилок, здійснюється в порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Стаття 53. Набрання чинності актами Кабінету Міністрів України

1. Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

2. Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

3. Акти Кабінету Міністрів України з питань державної митної справи набирають чинності в порядку, визначеному Митним кодексом України (4495-17).

{Статтю 53 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4496-VI (4496-17) від 13.03.2012}

4. Акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України.

5. Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті "Урядовий кур'єр", акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

{Частина статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3165-VI (3165-17) від 17.03.2011}

Розділ X

СОЦІАЛЬНЕ ТА ІНШЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧЛЕНІВ

КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Стаття 54. Умови оплати праці та іншого забезпечення Прем'єр-міністра України

1. Умови оплати праці Прем'єр-міністра України, його транспортного, медичного та іншого забезпечення на час виконання Прем'єр-міністром України своїх повноважень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 55. Умови оплати праці та відпустки членів Кабінету Міністрів України

1. Умови оплати праці членів Кабінету Міністрів України визначаються відповідно до законодавства.

2. Члени Кабінету Міністрів України мають право на щорічну відпустку тривалістю тридцять календарних днів.

Стаття 56. Матеріально-побутове забезпечення членів Кабінету Міністрів України

1. Член Кабінету Міністрів України забезпечується службовим транспортним засобом.

2. Член Кабінету Міністрів України, не забезпечений житлом, забезпечується службовим житлом на час перебування на посаді.

Службові житлові приміщення, призначені для заселення членами Кабінету Міністрів України, перебувають у державній власності.

Виключення житлових приміщень, що надаються членам Кабінету Міністрів України на час перебування на посаді, з числа службових не допускається.

3. Член Кабінету Міністрів України має право на позачергове придбання проїзних квитків на всі види міжміського транспорту в межах території України.

4. Члену Кабінету Міністрів України на період здійснення його повноважень видається в установленому порядку дипломатичний паспорт України.

5. У разі смерті члена Кабінету Міністрів України надається допомога на його поховання.

Стаття 57. Гарантії трудових прав членів Кабінету Міністрів України

1. Час роботи на посаді члена Кабінету Міністрів України зараховується до стажу державної служби, загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи

Стаття 58. Пенсійне забезпечення колишніх членів Кабінету Міністрів України

1. Пенсійне забезпечення колишніх членів Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (3723-12).

Розділ XI

ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Дія статті 58 цього Закону поширюється також на пенсіонерів з числа колишніх членів Ради Міністрів Української РСР, Кабінету Міністрів Української РСР, Кабінету Міністрів України, яким пенсію призначено до набрання чинності цим Законом.

3. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про Кабінет Міністрів України" (279-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., N 25, ст. 241; 2010 р., N 9, ст. 85, зі змінами, внесеними законами України від 1 липня 2010 року N 2388-VI (2388-17), від 8 липня 2010 року N 2457-VI) (2457-17).

4. До приведення актів законодавства у відповідність із цим Законом їх положення застосовуються в частині, що не суперечить Конституції України (254к/96-ВР) та цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Конституцією України (254к/96-ВР)та цим Законом;

2) прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

3) забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 7 жовтня 2010 року

N 2591-VI

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2591-17/page

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2591-17/page2

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2591-17/page3

Президентська монархія
Назад в СРСР

Народе, це все для тебе!
«Перекоси» Януковича?

17.05.2012 Закон України. Про щорічне послання Президента України