Круглий стіл «Доцільність створення та перспективи діяльності Конституційної Асамблеї в Україні» 2012

Свої «за» і «проти» Конституційної Асамблеї висловили вінницькі науковці

Засідання «круглого столу» на тему «Доцільність створення та перспективи діяльності Конституційної Асамблеї в Україні» відбулось учора, 29 квітня, в облдержадміністрації. Свої думки з цього приводу висловили науковці та викладачі вузів Вінниці.

Перший заступник начальника Управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації Володимир Лазаренко, відкриваючи засідання, зазначив, що основані претензії найавторитетнішого органу з питань конституційного права в Європі – Венеціанської комісії – стосуються саме ситуації навколо змін до Конституції. Венеціанська комісія чітко заявила, що рішення Конституційного суду «ставить питання про легітимність дій у минулому, оскільки інституції України працювали протягом кількох років на основі конституційних норм, пізніше визнаних неконституційними. Це також ставить питання легітимності щодо діючих інституцій, оскільки і Президент, і парламент були обрані відповідно до конституційних норм, які більше не визнаються дійсними. Президент України після цього рішення має набагато більше повноважень, ніж могли передбачити виборці, коли він обирався. Діяльність основних державних органів у даний час базується на основі правил, змінених судом, а не на правилах, змінених демократичним легітимним органом».

Кожен із присутніх висловив свою точку зору щодо Конституції, внесених до неї свого часу змін і власне самої Конституційної Асамблеї. Доцент кафедри історії Вінницького педагогічного університету Анатолій Войнаровський сказав, що прийнята 1996 року Конституція містила суперечності між законодавчою базою, а зміни 2004 року лише внесли деструктив.

- Крім того, існує ще одна проблема – приймаються закони і водночас створюються обставини, щоб ці закони не діяли. Ми мусимо відстоювати свою державу, досягаючи поваги до власної держави та її громадян, визначаючи пріоритети та верховенство права, – зазначив Анатолій Войнаровський.

Викладач кафедри філософії цього ж навчального закладу Олександр Конотопенко:

- Громадянського суспільства у нас зараз немає, немає активності громадян. Крім того, повинні бути гарантії з боку держави щодо дотримання прав людини. На першому місці повинна бути людина, громадяни.

Доцент кафедри філософії Вінницького технічного університету Віктор Кавка:

- Маю великий сумнів в ефективності роботи Конституційної Асамблеї через наявність у її складі відомого українофоба Сергія Ківалова. А фразу «громадянське суспільство» ми вже заїздили. Мова повинна йти про людину, а не про державу. У США за двісті з гаком років прийнято двадцять сім змін до Конституції. І що? Зрештою, пересічному українцеві все одно, яка форма правління в державі, аби добре жилося в плані соціальному!

Доцент кафедри суспільних дисциплін медичного університету Валерій Лациба:

- В українському суспільстві завжди з тривогою дивились на наміри втручання у Конституцію. Я не думаю, що зараз слушний час для прийняття нової Конституції, можливо, краще внести зміни та доповнення. Вважаю, прикро, що опозиція відмовилась від участі в роботі Конституційної Асамблеї.

Валерій Кононенко, директор інституту журналістики педагогічного університету:

- Злагода в суспільстві залежить від Конституції. Однак є країни, які живуть взагалі без конституції, і живуть непогано. Наприклад, у Великобританії немає конституції, але є політична відповідальність лідерів.

З одного боку, Конституційна Асамблея – потрібний елемент, а з другого – немає відчуття, що вона виконає своє завдання: у нас немає контролю за виконанням Конституції. Як сказав один із зарубіжних політиків, «з гарними чиновниками і поганими законами держава може досягти успіху. Але з найкращими законами, але з поганими чиновниками – успіху не буде». В Конституції мають бути наявні три основні критерії: економічна незалежність, правова захищеність і духовність. Адже Конституція – ключовий закон, який стабілізує владу.

Думки столичних політиків з приводу 

Конституційної Асамблеї також неоднозначні.

«Основна мета формування і діяльності Конституційної Асамблеї полягає насамперед у розробці пропозицій щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України», – наголосила Радник Президента України – Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Марина Ставнійчук.

За словами Радника Президента, йдеться насамперед про необхідність аналізу застосування та реалізації чинної Конституції, всіх пропозицій та наукових підходів, які формувалися в Україні з точки зору її вдосконалення. Безумовно, додала вона, предметом уваги також мають бути можливості використання кращих традицій і досвіду європейського конституціоналізму в конституційному процесі нашої держави.

За словами Марини Ставнійчук, у період розробки одного або кількох законопроектів щодо внесення змін до Конституції в Україні відбудуться фахові та громадські обговорення відповідних пропозицій. Передбачається широке залучення до цієї дискусії європейських експертів у галузі конституційного права, передусім Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія).

Результатом роботи Конституційної Асамблеї буде відповідний законопроект або законопроекти про внесення змін до Конституції, які Президент внесе до парламенту, реалізовуючи своє право як суб’єкта законодавчої ініціативи, передбачене в Основному законі.

«З огляду на весь попередній досвід започаткування та проведення конституційних процесів Президент при ініціюванні цього процесу виходив з того, що зміни до Основного закону мають бути предметом серйозної політико-правової дискусії в суспільстві», – наголосила Марина Ставнійчук. Вона підкреслила: Конституція є основоположним законом держави, відтак при її вдосконаленні потрібен консенсус усіх суб’єктів конституційної процедури – насамперед Президента і парламенту.

Водночас, зауважила Радник Президента, в такому важливому питанні безумовно потрібна широка громадянська підтримка. Саме тому в Конституційній Асамблеї активно працюватимуть представники інститутів громадянського суспільства.

Хто й навіщо мінятиме Конституцію?

– Зміни до Конституції справді необхідно вносити. У нинішньому стані конституційної матерії ми далі рухатися в демократичному європейському вимірі не можемо, – розповідає один з «батьків» першої Конституції України, соратник активного «регіонала» Володимира Сівковича Віктор Мусіяка. – Конституція 1996 року приймалася в умовах великих внутрішніх і зовнішніх небезпек, коли нам необхідно було отримати нову державу і треба було створити, зберегти й використати відповідну концентрацію влади. Цей період минув. Зараз Конституція, яка закріплює порядок доволі жорсткої президентської влади, авторитарний режим, – це не є проєвропейський шлях розвитку держави. Владі доведеться йти на те, щоб демократизувати всю систему влади, органів самоврядування, які фактично знищені сьогодні з точки зору прав…

Ініціатором створення Конституційної Асамблеї офіційно виступив перший президент України Леонід Кравчук ще на початку 2010 року. Власне, він і став керівником робочої групи, яка опікувалася підготовкою майбутньої Асамблеї. Проте, за словами Мусіяки, ідея Конституційної Асамблеї пішла не від Леоніда Макаровича.

– Формування такої Асамблеї досі пропонувалося різними громадськими організаціями. Мова йшла про орган, який мав би підкоригувати Основний Закон. Щоб до цієї Асамблеї обиралися фахівці в такий спосіб, як, скажімо, у Верховну Раду, і вони мали б тільки повноваження на підготовку змін до Конституції і припинили своє існування, коли завершиться процес прийняття цих змін.

Але ідея обрання членів Конституційної Асамблеї за принципом виборів нардепів не пройшла. Конституційну Асамблею вирішили створювати під крилом президента Януковича і його ж указом.

Чи готова опозиція міняти 

Основний Закон разом з владою?

– Зміни до Конституції – це одна з найтонших речей, які є в системі законотворення, – розповідає народний депутат від БЮТ Ігор Гринів. – Недаремно так сильно захищена Конституція від можливості внесення змін. Це такий документ, який потрібно міняти дуже рідко. І якщо вже міняти – то міняти концептуально. У нас кожен президент під завершення своїх повноважень пробує пристосувати Конституцію під себе: або видумує собі посаду в новій Конституції, або хоче так перерозподілити повноваження, щоб знову залишитися при владі. Те, що робить сьогодні Янукович, – явно має характер легітимізації, збереження його повноважень через фактично ліквідацію посади президента. Є така недовіра: те, що пробує робити через Асамблею Янукович, – це просто спроба будь-яким чином не києм, так палицею залишитися при владі. За таких умов наша фракція (хоча думаю, що й уся опозиція) грати з ним у цю гру не буде.

За словами Гриніва, бачення змін до конституції у БЮТ дуже просте: ключові питання виносяться на референдум. Спочатку радяться з людьми, а коли вже є концепція – за роботу беруться правники-фахівці, які мають відпрацювати юридичну техніку.

– Зміни до Конституції готуються президентом Януковичем винятково для того, щоб залишитися у владі й після 2015 року, – переконаний лідер партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк. – Він прекрасно розуміє, що виграти наступні президентські вибори в нього шансів немає, якщо справи в країні так ітимуть і далі. Тому вигадує механізм, який допоможе йому залишитися президентом.

На його думку, залучення до Конституційної Асамблеї опозиційних сил потрібне владі не для реального обговорення змін, а лише для створення видимості обговорення та легалізації цього процесу перед Заходом.

– Почати процес змін має Конституційна Асамблея не імені президента Януковича, а імені народу України. Вона має представити суспільну й експертну думку, а не обґрунтувати бажання президента залишатися при владі пожиттєво, – наголошує Яценюк.

ВО «Свобода» планує узгодити спільну позицію з іншими опозиційними силами, які входять до Комітету опору диктатурі.

- Конституцію потрібно ухвалювати шляхом загальнонаціонального референдуму, – каже лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. – Конституція, звісно, потребує вдосконалення. Але вона мала б ухвалюватися всенародно. Ми розуміємо, для чого створюється ця Конституційна Асамблея. Для цієї влади українофобів важливо поміняти Конституцію України, щоб забезпечити голосування за кандидатуру президента не всенародно, а в парламенті. Ідея нібито демократичного ухвалення Конституції, нібито введення в цю Асамблею представників різних політичних партій і громадських організацій – це намагання побавитися в демократію з українською громадою. Але Януковичу й цій владі ніхто вже не вірить.

Тягнибок зазначає, що «Свобода» ще у 2007 році запропонувала проект Основного Закону. «І ми готові відстоювати в тому числі й наш варіант Конституції», – каже політик.

Партія «Удар» теж вирішила звернутися до колег з опозиційному табору, аби виробити спільне рішення щодо участі чи неучасті в роботі КА.

«Якщо представники опозиції зможуть донести спільну позицію щодо вдосконалення Конституції і реально впливати на робочий процес з підготовки тексту Основного Закону, тоді є сенс долучитися до цієї роботи. Якщо ж влада вкотре пропонує опозиції декоративну функцію і збирається через таку присутність легітимізувати фарс, то ми не маємо права освячувати своєю присутністю роботу Асамблеї», – ідеться в заяві партії.

В «Ударі» також застерігають, що через рішення Асамблеї можуть бути освячені зміни до Конституції, котрі дозволять обирати Президента в парламенті.

– Якщо залучення опозиції до удосконалення Конституції є лише гарним, але порожнім жестом влади, не розрахованим на реальний результат і врахування думки опозиції, то ми маємо спільно відмовитися від участі в цьому фарсі, – ідеться у зверненні «Удару» до колег з демократичному табору.

– Якщо опозиційні партії вирішать не брати участі в Конституційній Асамблеї – це їхнє право, – каже Леонід Кравчук. – Але це зовсім не означає, що більшість партійних структур і громадських організацій вчинять так само. І це не означає, що тоді Конституційна Асамблея не буде легітимною. Президент легітимний, і він створює легітимну Асамблею. Інша річ, ми б хотіли, аби не було такого: Асамблея ще не почала працювати, ще не опрацювала концепції, підходу до тих змін, які потрібно внести до Конституції, а вже апріорі її почнуть бойкотувати. Це не є раціональний шлях до змін.

Між тим, що напише Асамблея і тим, що прийме ВР, можуть бути суттєві розбіжності

У 2008 році тодішній президент Віктор Ющенко теж надумав міняти Основний Закон і навіть створив Національну конституційну раду. Щоправда, згодом конституційна реформа Ющенка канула в Лету. Наскільки життєздатним виявиться творення Януковича?

– Ющенко створив Раду, яка була аналогією комісії ВР з підготовки конституційний змін, – каже Леонід Макарович. – І цю Раду він сам же й очолював. Це був шлях, як написати Конституцію для себе. Серед сил, які задіяні у Конституційній Асамблеї, не буде представників безпосередньої виконавчої влади, там не буде президента. Президент тільки створює її, але участі в ній не бере. Ми працюємо з розумінням того, що Конституція має бути написана для українського народу.

На думку Мусіяки, готувати зміни до Конституції Асамблея буде не менш як рік, тож нинішній склад Верховної Ради не визначатиме долю Основного Закону.

– На нинішній склад парламенту ми навіть не орієнтувалися, коли починали працювати над концепцією Конституційної Асамблеї, – запевняє і Леонід Кравчук. – Ми знали, що це тривалий процес. Ми хочемо, щоб пройшли круглі столи, дискусії, конференції, щоб кожна людина, яка має знання чи запас напрацювань щодо Конституції, могла подати свої зміни й доповнення до Асамблеї… Я думаю, що це може бути весна 2014 року… Я був захоплений, як ми працювали над концепцією підготовки Конституційної Асамблеї. Вірю, що ці люди, зв’язані тільки з наукою, з практикою, не служать партійним босам, не пишуть Конституції для однієї людини – чи то президента, чи ще когось. Вони напишуть зміни такі, як треба. Інша справа – як до цього поставиться нова Верховна Рада: чи схвально, чи робитиме спробу написати свої зміни. Ми зробимо те, що зможемо зробити, ми підготуємо, апробуємо, проголосуємо й оприлюднимо народу. Але Конституційна Асамблея не приймає Конституцію, приймає Верховна Рада. Між тим, що напише Асамблея і тим, що буде прийнято ВР – можуть бути суттєві розбіжності.

30 травня 2012 р.

//vinnitsaok.com.ua/svoji-za-i-proty-konstytutsijnoji-asambleji-vyslovyly-vinnytski-naukovtsi-50416.html

19.05.2012 І-й Відкритий форум громадських рад «Плануємо майбутнє» 

25.02.2012 Круглий стіл «Конституційна Асамблея: питання статусу, порядку формування та діяльності» 

22.08.2011 Експертна зустріч «Створення і функціонування Конституційної Асамблеї» 

21.04.2011 Круглий стіл «Модернізація політичної системи України»

Символічна політика

За відсутності особливих досягнень у царині реальної політики діюча влада на чолі з президентом Януковичем все більше вдається до експлуатації символів у своїй буденній роботі.

Наявність безпрецедентної повноти влади жодним чином не спонукає вище державне керівництво до впровадження успішних практик державного управління, подолання кризових явищ у суспільстві та економіці.

І навіть попри такі очевидні, здавалося, провали у сфері державного будівництва, рейтинги президента та очолюваної ним партії стабільно перевищують психологічну планку в 20%.

Відповідно до даних останніх соціологічних опитувань, якби вибори президента відбувалися на початку травня 2012 року, майже 22% виборців (з тих, хто готовий взяти участь у виборах) віддали б свої голоси діючому главі держави.

Ув’язнена лідерка опозиції Тимошенко могла б розраховувати лише на 16% голосів. З огляду на такі електоральні реалії, які жодною мірою не корелюють зі станом справ в економічній, соціальній і гуманітарній сферах, виникає закономірне запитання: завдяки чому маятник суспільної підтримки такий поблажливий до нинішніх владоможців?

Відповідь на це питання, очевидно, лежить поза межами раціонального сприйняття дійсності.

Маючи засоби для тотального домінування в політичному дискурсі на тлі інтелектуального та ідеологічного примітивізму учасників опозиційного руху, партія влади вдало продукує смисли, засновані на традиційних політичних символах.

І не важливо, що використовувані владою політичні та ідеологічні маркери є пустою обгорткою, в яку можна загорнути будь-що, навіть тотальне обмеження громадянських прав і свобод, як це відбувається нині, – значна частина суспільства, в силу історичного досвіду та політичної інерції, звикла сприймати символи в якості елементів реальної політики.

В перекладі з грецької термін "символ" означає "об’єднання, з’єднання" і походить від грецького "symbolon" – умовний речовий розпізнавальний знак для членів певної групи людей, таємного товариства; речовий або умовний код, що позначає або нагадує певне поняття, образ, втілює якусь ідею.

Політичні символи, які впливають переважно на емоційну складову людської сутності, є потужним інструментом здійснення політичної влади через значний потенціал психологічного впливу, адже люди інстинктивно вірять в їх важливість.

Наприклад, в 1903 році завдяки виходу з 2-го об’єднавчого з’їзду РСДРП опозиційних до Леніна делегатів, "ленінці", які перебували в меншості, почали іменувати себе "більшовиками".

Від самого початку президентства Януковича його супроводжували не надто прихильні символи: то двері парламенту зачинилися прямо перед його носом в ході інавгурації, то вінок впав під час спільної з Медведєвим церемонії покладання квітів. Проте в подальшому президент та його оточення почали використовувати символи на свою користь.

Головним символом в діяльності президента став символ реформ – не самі реформи, але всього лише їх віртуальний образ. Спекуляції на термінології дозволили не лише переконати частину суспільства в проведенні якихось позитивних перетворень, але й повсякчас лякати чиновників невідворотністю відповідальності за провал цих же таємничих реформ.

Насправді ж, гучним словом "реформи" декорували будь-які законодавчі ініціативи незалежно від їх спрямування і отриманих результатів.

Це стосується так званих адміністративної (звільнення частини держслужбовців), пенсійної (підвищення пенсійного віку), судової (нівелювання ролі Верховного Суду) та низки інших "реформ".

Чільне місце в пантеоні символів діючої влади посідає конституційна реформа.

Під її прапором в Україні вже третій рік відбувається поступова трансформація конституційно закріпленої форми державного правління – чи не основної складової конституційного ладу, право на зміну якого, відповідно до 5 статті Конституції, належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відбувається це шляхом революційних в масштабах світової правової доктрини рішень Конституційного суду, ординарних законів і підзаконних актів.

Символічна конституційна реформа ще на етапі формування складу уповноваженого на розробку проектів цієї самої реформи органу – конституційної асамблеї – зайшла так далеко, що незабаром, на підставі прийнятого 17 травня 2012 року закону, всі органи державної влади включно з парламентом зобов’язані будуть буквально ловити слова президента про напрями бюджетної політики і на їх основі готувати проекти бюджетів всіх рівнів.

Важко навіть уявити, яких масштабів набуде конституційна реформа після початку активної роботи конституційної асамблеї.

Вочевидь, навіть "трійки НКВС" видаватимуться дитячими пустощами у порівнянні з конституційними новелами, пропонованими членами конституційної асамблеї за результатами "узагальнення практики реалізації Основного Закону України, з урахуванням досягнень та тенденцій розвитку сучасного конституціоналізму".

Маємо визнати, що провідні державні інститути (президент, парламент, Конституційний суд), які відповідають за правотворення, не розглядають право в якості санкціонованих державою загальнообов’язкових норм поведінки.

Вони маніпулятивно розширюють фокус праворозуміння за рахунок існуючих моделей суспільно-політичних відносин, наявного рівня правової культури в державі та практики вибіркового правозастосування.

Все це дозволяє не просто де-факто змінювати модель взаємодії органів державної влади, але й нав’язувати елементи російської моделі керованої (або фасадної) демократії з президентом-арбітром на чолі держави, формуючи символ всесильного батька-президента.

Не даремно в російській правовій науці вже давно дискутуються питання, пов’язані з необхідністю виокремлення в окремий вид президентської гілки влади. Не виключено, що на часі з’явитися схожим процесам й в Україні.

Не менш показовим символом, експлуатованим владою, є фінальна частина Чемпіонату Європи з футболу. Повторюючи словосполучення "Євро-2012" й граючи на європейських амбіціях частини українського суспільства, очільники держави вивели з економіки безпрецедентні кошти, не спромігшись натомість завершити навіть першочергові приготування.

Останні реляції віце-прем’єра Колеснікова про намір "доробити" трасу Київ-Житомир вже після футбольного чемпіонату не лише дисонують з попередніми бравурними запевняннями про нібито повну готовність України до зустрічі іноземних гостей, але й значно розширюють відомі горизонти чиновницького лицемірства.

Адже жодні "недопрацювання" не можуть перекрити собою ефект самого факту проведення Євро в Україні, завдяки чому кожен українець може не лише відчути себе трішки ближче до Європи, але й стати, нехай на місяць, цією самою Європою.

Неможливо не згадати й символічну "мовну реформу", яка стала чи не єдиною можливістю для кількох не обтяжених жодними позитивними почуттями до своєї країни регіоналів триматися в центрі суспільної уваги.

"Борці" за права всіх не україномовних громадян під акомпанемент підбадьорливих вигуків ідеологів формування "Русского мира" пропонують перетворити Україну на унікальну в світовому вимірі територію без будь-яких мовних обмежень – такий собі рай для космополіта.

І дарма, що Європейська хартія регіональних мов або мов меншин містить норму про те, що її положення не повинні шкодити офіційним мовам і необхідності вивчати їх. В Україні, нагадаємо, єдиною державною мовою, відповідно до статті 10-ї Конституції, є українська.

Що казати, якщо навіть боротьба з корупцією у виконанні представників правлячого режиму, носить суто символічний характер і подається громадянам так, ніби після "посадки" останнього члена уряду екс-прем’єра Тимошенко саме явище "корупція" зникне з політичного лексикону.

І якби не Інтернет, ЗМІ та поки ще наявна можливість подорожувати до більш розвинених країн, які, на превелике щастя, стараннями влади ще не перетворилися на символи, українці б ніколи не дізналися, що Україна посідає 152 місце з 183 в рейтингу сприйняття корупції (або 41 місце з 43 за опитуваннями топ-менеджерів, поступаючись лише Колумбії та Бразилії).

163 місце з 179 за рівнем економічної свободи, 145 місце (серед 183 країн) за сприятливістю умов для підприємницької діяльності, а податкова система України за витратами часу і ресурсів займає 181 місце з 183 (гірше тільки у Венесуелі і Білорусі).

Лише завдяки символам нинішні політичні лідери мають можливість створювати видимість роботи, повністю ігноруючи реальний стан справ в державі і суспільстві.

Адже самі по собі символи вже виступають сформованими феноменами політичної системи, які виконують свою функцію в силу смислового навантаження.

Інша річ, що використання символів у політичній діяльності має бути спрямоване на підвищення рівня власної легітимності та досягнення позитивних результатів.

А от з цим у влади суттєві проблеми: неподоланний когнітивний дисонанс, який виникає у більшості українців від споглядання прірви між дійсністю та офіційними рапортами українських чиновників, провокує не лише загострення психічних хвороб, але й відчуження влади від її суверенного джерела – народу. Символічна влада має символічну легітимність.

Сергій Балан, 30 травня 2012 р.

//www.pravda.com.ua/articles/2012/05/30/6965594/

Между капельками

Конституционная ассамблея примкнула к власти

Затяжные разговоры о необходимости кардинально изменить Основной закон, наконец, получили организационное продолжение. На сайте Президента появился указ о создании Конституционной ассамблеи.

Как и предполагалось, главой новоиспеченного органа назначен Леонид Кравчук, которому сама идея и принадлежит. Аксакал украинской политики на склоне лет решил посвятить себя государственному переустройству страны. Вопрос заключается в том, будут ли реализовываться его идеи, или же Леонид Макарович с чувством исполненного долга будет легализировать замыслы отечественной бюрократии.

Уже в самом указе содержится предположение, что первого президента постараются использовать лишь в качестве «конституционного знамени». Идея Кравчука состояла в том, что Конституция должна приниматься путем всенародного референдума без какого-либо участия депутатского корпуса. Об этом он рассказывал журналистам еще год назад. Конституционная ассамблея в таком случае получала статус важнейшего государственного органа, практически не зависящего даже от воли президента: вердикт ее детищу должен поставить народ. Такой подход льстил и самому Леониду Макаровичу, получавшему шанс войти в историю отцом демократической Конституции.

Однако в президентском указе ни слова о всенародном референдуму. Ассамблея является специальным вспомогательным органом при Президенте Украины. Нет упоминания и о новой редакции Конституции. На ассамблею возложены функции подготовки законопроекта, может быть даже не одного, о внесении изменений в Конституцию Украины.

Далее подготовленный ассамблеей текст после одобрения Президентом в установленном порядке передается в Верховную Раду. Здесь он расходится по комиссиям и комитетам, отдается на растерзание депутатам различных убеждений, обслуживающих, если уж называть вещи своими именами, те или иные олигархические кланы. Если кто-то верит в возможность существования в Украине независимого парламента, то этот текст не для него. Можно представить себе уровень парламентских страстей при обсуждении болевых вопросов общества. Если уж смотреть правде в глаза, то нужно сказать, что внесение даже самого взвешенного проекта конституционных изменений парализует работу любого украинского парламента.

Однако не это возмущает оппозицию. Главное, что занимает ее лидеров, а не задумал ли Президент изменить Конституцию таким образом, чтобы обеспечить себе второй срок избранием в парламенте. В то же время представители оппозиции категорически против принятия Конституции на референдуме: «Конституция всегда создавалась в парламенте, поэтому если они действительно хотят менять основной закон, то это нужно делать в Раде» ,— заявил первый заместитель председателя фракции «БЮТ-Батькивщина» Сергей Соболев. Оппозицию не смущает, что именно парламентом может быть принята любая Конституция, в том числе и такая, которая обеспечит избрание президента депутатами.

Кстати сказать, вокруг этого вопроса пляшет и власть. Советник Президента и секретарь Конституционной ассамблеи Марина Ставнийчук заявила, что изменения Основного закона отнюдь не нацелены на изменение формы правления, они нужны исключительно «для приближения к европейским стандартам». Утверждение это достаточно логичное.

Несмотря на существующие противоречия между властью и оппозицией, в подходе к конституционным преобразованиям их цели во многом совпадают. Власть пытается удержаться при помощи неограниченных президентских полномочий. Оппозиция не скрывает амбиций в ближайшее время опять вернуться на Банковую и управлять страной теми же методами.

Конституционная ассамблея может быть совещательным органом при Президенте, не более того. И было бы странным, если бы представители оппозиции вошли в орган, который является совещательным органом при Президенте— Сергей Соболев, народный депутат фракции БЮТ

Нынешняя элита не согласна что-либо менять в стране. Остается надежда на гражданское общество. Попытки его самоорганизации пока достаточно робкие. Недавно заявило о себе движение «Украинский выбор» во главе с Виктором Медведчуком. В опубликованном манифесте задекларирована амбициозная цель вернуть Украину в сообщество стран, где распространено свободное волеизъявление граждан. Речь идет о принятии закона «О всенародном референдуме», который предоставил бы право всеобщим голосованием решать важнейшие для государства вопросы: роспуск парламента, отставка правительства, прекращение полномочий состава судей Конституционного и Верховного судов.

В эту концепцию вполне вписывалась первоначальная идея Леонида Кравчука о принятии Конституции путем всенародного голосования. Кстати сказать, когда-то Кравчук и Медведчук состояли в одной партии. А потом случилась политическая непогода, и Леонид Макарович пошел своей дорогой, следуя сочиненному в народе анекдоту: как-то внезапно пошел дождь и помощник бросился к патрону с зонтиком, на что Леонид Макарович ответил: «Не надо, я между капельками…».

Блог Степана Романюк, 30 мая 2012 г.

//blogs.lb.ua/stepan_romanyuk/153665_konstitutsionnaya_assambleya.html  //www.mk.ru/merinov/

Александр Турчинов: Нам нужны свежие идеи и советы

Оппозиция запустила свою программу на всенародное обсуждение

Вчера в Киеве состоялся круглый стол по обсуждению избирательной программы объединенной оппозиции. Некоторые участники мероприятия, среди которых были политики и эксперты, констатировали, что проект программы "не вдохновляет", не является эпохальным, а ее название — слишком пафосное. Между тем окончательный вариант избирательной программы оппозиции будет утвержден на предвыборном съезде 30 июля после ее обсуждения в регионах, пишет "Коммерсантъ Украина".

Круглый стол "Программа объединенной оппозиции — программа Батькивщины: пишем вместе с обществом" был организован в рамках всенародного обсуждения предвыборной программы "Справедливое государство, честная власть, достойная жизнь". Напомним, проект этого документа, принятый на форуме объединенной оппозиции 12 мая, среди прочего обещает отменить существующий Налоговый кодекс, установить в стране "достойные зарплаты и справедливые пенсии", ввести суд присяжных, провести "антикоррупционную люстрацию" среди чиновников, реформировать правоохранительную систему и в порядке импичмента отстранить от власти президента Виктора Януковича (…).

Мероприятие, на которое были приглашены ведущие политические эксперты, а также лидеры оппозиционных политических сил проходило в одном из конференц-залов столичной гостиницы "Русь". Открыл заседание круглого стола первый заместитель председателя фракции "Батькивщина" Александр Турчинов, сразу же сообщивший присутствующим, что "несмотря на все потуги власти, оппозиция объединилась и продолжает работать". "Мы не только выступаем против политики Януковича, но и предлагаем свою программу действий, проект которой был одобрен 12 мая,— заявил он.— Сразу хочу сказать: мы не хотим, чтобы круглый стол превратился в "одобрямс" — нам нужны свежие идеи и советы". Подчеркнув, что подобные мероприятия, а также обсуждения программы "с общественностью" в ближайшее время будут проведены и в регионах, господин Турчинов передал слово председателю партии "Фронт змин", народному депутату Арсению Яценюку ("Наша Украина—Народная самооборона").

Ну, не верят избиратели, что власть будет честной

Свою речь лидер "Фронта змин" [Арсений Яценюк] начал с традиционной критики президента Виктора Януковича, который, по его словам, начал процедуру конституционных изменений "для узаконивания себя как конституционного монарха". "Поэтому приоритетом объединенной оппозиции является восстановление баланса власти, демократии и предоставление парламенту реального статуса представительского государственного органа, который влияет на процессы в стране, а не является подразделением администрации президента",— заявил он. Еще один пункт избирательной программы, на котором остановился господин Яценюк, описывает планы оппозиции по борьбе с коррупцией. "В Украине сейчас отсутствует коррупция, потому что коррупция — это когда крадут 10%,— попытался пошутить он.— Сегодня в Украине грабеж — грабятся государственные компании, грабится государственный бюджет!"

После выступлений еще нескольких народных депутатов, рассказавших участникам круглого стола об отдельных аспектах избирательной программы, слово предоставили экспертам. Научный директор Школы политической аналитики при Национальном университете "Киево-Могилянская академия" Алексей Гарань отметил, что в документе есть ряд спорных моментов.

"Например, возможность выражения недоверия президенту на всеукраинском референдуме или ликвидация Конституционного суда. Я думаю, эти инициативы сомнительны,— заявил он.— Вместе с тем ваша идея о создании Национальной конституционной ассамблеи при парламенте лучше, чем предложение Януковича о создании ее при администрации президента".

В свою очередь директор Института глобальных стратегий Вадим Карасев отметил, что "в программе много правильных вещей". "Но она, как бы это сказать, не вдохновляет,— уточнил эксперт.— Программа должна быть эпохальной и дающей надежду!"

В свою очередь директор Центра прикладных политических исследований "Пента" Владимир Фесенко поздравил оппозиционеров с "подготовкой такого содержательного документа" и заявил, что название программы "слишком пафосное". "Ну, не верят избиратели, что власть будет честной, как написано в названии. Надо написать проще, например, "демократическая власть",— отметил он.— Хорошо, что открыли программу, но еще лучше было бы, если бы открыли списки!"

Обсуждение документа продлилось несколько часов и прошло в дружеской атмосфере. По завершению мероприятия Арсений Яценюк сообщил, что до окончательного утверждения избирательной программы объединенной оппозиции на съезде 30 июля в стране будет проведено еще более десятка подобных мероприятий. "У нас есть два месяца для того, чтобы объехать всю страну, провести 11 круглых столов по программе и представить ее",— подчеркнул он, после чего обсуждение завершилось.

Валерий Кучерук, 29.05.2012

Газета "Коммерсантъ Украина", №83 (1573)

//www.kommersant.ua/doc/1945177

Програма опозиції: експерти радять менше обіцяти

Об’єднані опозиційні сили взялись обговорювати проект передвиборчої програми з економістами та політологами. 

Ті попереджають: усі проекти «покращення життя» слід ретельно прорахувати, інакше виборці не пробачать

Незважаючи на прогнози скептиків щодо ефективності і довготривалості чергового об’єднання опозиції, її лідери продовжують демонструвати міцність дружби і спільні напрацювання. Після представлення передвиборчої програми на форумі, об’єднана опозиція, як і обіцяла, взялася обговорювати запропонований проект. Для початку влаштували круглий стіл, запросивши чи не весь експертний цвіт вітчизняної політології й економіки, пише УНІАН.

Модератором заходу виступив Олександр Турчинов.

- Нас постійно звинувачували, що ми завжди проти - проти Януковича, його політики. Так, ми проти антинародної, антиукраїнської, я б сказав українофобської політики чинного режиму, - розпочав керівник передвиборчого штабу БЮТ. - Але ми пропонуємо свою внутрішню і зовнішню політику, програму конкретних дій, яка, на нашу думку, повинна розв'язати проблеми, які не вирішувалися в Україні багато років. Ми не хочемо, щоби це обговорення програми перетворилося на одобрямс. Ні, навпаки. Ми прагнемо чесної відкритої дискусії. Ми прагнемо порад експертного середовища, вас, найпотужніших експертів України, яких ми дуже поважаємо. Ми прагнемо порад наших громадян… Ми хочемо, щоби ця програма, мабуть, вперше в історії України, була реалізована.

Програма стоїть на чотирьох «китах»: справедлива держава (що передбачає справедливу зарплату, достойну пенсію, доступні ціни і тарифи, ресурси для майбутнього), чесна влада (без корупції, відповідальна, підзвітна і яка до того ж захищає громадян), гідне життя (робота – для кожного; гідне життя українського села; рівні можливості отримання сучасної освіти; доступна якісна медицина; турбота про людину; духовно багате, культурно розвинене суспільство; наука та інновації – шлях до конкурентоспроможності) і «європейська держава».

- Це та модель розвитку України, яку ми пропонуємо. Це та модель України, яку ми бачимо, за яку ми хочемо боротися, - заявив Арсеній Яценюк і продовжив. - Основний виклик сьогодні в Україні і в світі - відсутність справедливості. І наше завдання - відновлення справедливості.

Для відновлення справедливості опозиція поставила собі за мету вирішити насамперед найбільш болючі і важливі питання: відродження балансу влад і оновлення Конституції, подолання корупції і створення чесного суду.

Так навіщо міняти Конституцію?

Яценюк каже, що на питання, навіщо змінювати Конституцію, вони так і не отримали відповіді від Януковича.

- Пане президенте, а що ви там збираєтесь поміняти? Продовжити собі термін на 10 років, записати собі прізвище у Конституції, що ви і ваші наступники будуть президентами? Зараз тільки Януковичу зрозуміло, навіщо міняти Конституцію. Нам, як опозиції, треба зайняти чітку позицію: що ми пропонуємо в змінах по Конституції.

Чітке бачення того, навіщо міняти Конституцію, у лавах опозиції поки теж не сформовано. Хоча в їхній програмі і прописано: «Ми розпочнемо процес оновлення Конституції. Демократичною більшістю у новій Верховній Раді буде створена Національна Конституційна асамблея у формі спеціальної парламентської комісії. Після прийняття Парламентом нова Конституція буде винесена на Всеукраїнський референдум. Нова Конституція наблизить владу до громадян і зробить її більш відповідальною, прозорою і підзвітною. Президент обиратиметься тільки всенародно...»

Далі - більше: «Ми скасуємо монархічну за обсягом повноважень форму правління, незаконно запроваджену Януковичем. Президент не матиме такої необмеженої влади, як тепер. В політичній системі діятимуть принцип поділу влади та механізми стримувань і противаг. Баланс влади буде відновлено. У Верховній Раді буде створена нова, демократична більшість. Новий український парламент перестане бути слухняним виконавцем президентських забаганок, поверне собі функції законодавця, обмежувача і контролера виконавчої влади».

Але, зробивши досить гучні заяви, лідери подумали: а як реалізувати обіцянки на практиці? Як відновити парламентаризм і баланс влади?

- Що б ви порадили: президентська чи парламентська форма правління? Назвіть всі плюси і мінуси, - просить Яценюк у фахівців.

Сам він додає, що проти міксів на кшталт парламентсько-президентської республіки.

- Всі ці мікси спотворюють систему державного правління і формують монстрів - ні президент ні за що не відповідає, ні прем'єр. І в результаті створюються постійні політичні кризи, - наголошує новий лідер опозиції.

Думки експертів різняться.

Політолог Володимир 

Фесенко вважає, що від надмірної концентрації влади в руках президента Україні треба відмовлятися, і справа тут не тільки в прізвищі президента.

Він прихильник гнучкої парламентсько-президентської системи.

Вадим Карасьов налаштований більш скептично:

- Монарх, навіть абсолютний, завжди був обмежений законом. Він керувався законом і Богом. А сьогоднішні пострадянські президенти нічим не обмежені: ні законом, ні Богом, ні традицією, ні чим. Україні, дай Бог, перейти до конституційної автократії. Ми навіть до цього не перейшли. Перше завдання - влада закону. Створити правову державу і суспільство. Обмежити президента законом хоча б, а потім вже думати, як баланси зробити. В Конституції ми можемо написати що завгодно. Потім президент який-небудь збере Конституційний суд і все відмінить. От скажіть - чому так легко перейшли до авторитаризму після 5 років розгулу демократії? Значить, щось в системі не правильно. Є країни, які живуть не по Конституції, - Великобританія, наприклад. Але там є конституціоналізм, конституційний порядок. А є, які живуть по Конституції, але там нема конституціоналізму. Тому що Конституція – це модний гаджет держави. На ній клянуться, але по ній не живуть. Це називається дуальна держава, коли з одного боку конституційна, з іншого - адміністративно-силова, і ця силова начинка має більше значення, ніж конституційне наповнення…

А от професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань переконаний, що питання не в тому, яка ідеальна модель, а в тому, щоби в ній зберігалися баланси. На його думку, цікавою є ідея національної Конституційної асамблеї. Але не в тому вигляді, як її запропонував Янукович – орган при президенті, ним же створений. Конституційна асамблея в формі спеціальної парламентської комісії, як пропонує опозиція, це теж не ідеальний варіант, але це вже крок вперед, набагато демократичніший орган. Тим більше, якщо це буде парламент, в якому домінуватимуть демократичні сили.

По корупції вдарять скляними перегородками

Дві одвічні проблеми на Русі - дурні і дороги для України вже не актуальні. В усякому випадку, опозиція окреслила нові нагальні проблеми - корупція і монополія, які не дають можливості розвиватися ні громадянину, ні економіці, ні країні в цілому.

- В Україні зараз відсутня корупція, - каже Яценюк. - Корупція - це коли крадуть 10%. Сьогодні в Україні грабіж: грабуються державні компанії, державний бюджет, залучаються мільярдні кредити, які віддавати наступним поколінням. Ці кредиту йдуть на кшталт того, що називається Євро-2012 і закінчуючи тим, що тільки за минулий рік до Кіпру було перераховано 52 мільярди без оподаткування і зрозумілих джерел, звідки взялися ці гроші.

Опозиція обіцяє вивести доходи чиновників на світло, звільнити корумпованих можновладців, створити Національне антикорупційне бюро. Крім того, по корупції обіцяють вдарити прозорістю.

«Зобов’яжемо чиновників та високопосадовців, насамперед – працівників МВС, податківців, митників, здійснювати офіційний прийом громадян лише у спеціально обладнаних приміщеннях (публічних громадських офісах) зі скляними перегородками, відеоспостереженням. Запровадимо практику обов’язкової відеофіксації процесів безпосереднього контакту чиновника з громадянином, якому надається послуга, з можливістю вільного доступу до даної відеоінформації», - йдеться у програмі.

Щоправда, дієвість такої норми у боротьбі з корупцією деякі експерти піддають сумніву.

- Можливо, хай і будуть ці скляні приміщення. Але ж хабарі дають не під час прийомів, - зазначає Фесенко. - Це не основні важелі у боротьбі з корупцією. Треба почати з правоохоронної системи. Це крок номер один.

Історик Олександр Палій пропонує опозиції скористатися європейським досвідом і перейняти найкращі і найбільш ефективні норми програм у країн з найнижчим рівнем корупції, як то Нова Зеландія, Данія, Люксембург.

- Можна було б висунути ідею провокації хабара, - каже Палій. - Можна б було висунути ідею про звільнення чиновників, які (чи їхні сім'ї) мають більше певної суми - скажімо, 5 млн. грн. Навіщо країні поганий чиновник, якщо є хороший бізнесмен? Така б ідея була дуже популярна і працювала.

Чи бути Конституційному суду?

Ключовий елемент відновлення демократії і справедливості в країні - чесний суд, каже Яценюк. І додає, що такого сьогодні в Україні нема. Але опозиція хоче його створити.

«Нами будуть внесені зміни до законодавства про судову владу, що зроблять її незалежною від впливу інших владних інститутів. Ми створимо реально працюючий суд присяжних. Судді більше не будуть приймати неправосудні рішення, аби догодити владі. Ми проведемо реформи прокуратури і правоохоронних органів, перетворимо їх з репресивно-каральних на правозахисні, встановимо над ними ефективний цивільний контроль», - обіцяє об'єднана опозиція.

Водночас, реформа судової система знову викликає у самих її ініціаторів купу питань: чи лежить проблема цієї реформи виключно в механізмі призначення суддів, чи вона глибша? І чи можливо замінити якісно всю армію суддів?

Конституційний Суд, «який скомпрометував себе замовними рішеннями», опозиція хоче взагалі ліквідувати, а його функції передати спеціалізованій палаті Верховного Суду.

Олексій Гарань каже, що це питання дискусійне і існують інші механізми, за допомогою яких можна повернути Конституційному суду незалежність. А Фесенко додає, що обирати суддів - останнє діло:

- У нас обрання неминуче буде пов'язане з великими грошима. Ми просто переведемо корупцію в іншу форму. Не думаю, що треба 100% замінювати, думаю, є і чесні судді на нижчих ланках.

Експертна ложка дьогтю у медову програму

Експерти, звісно, потішилися, що опозиційні лідери публічно звернулися по їхню допомогу. Однак, свою «ложку дьогтю» у медовий проект програми об'єднаної опозиції не забарилися додати.

Віталій Бала радить розпочати соціальний діалог.

- Хотілося, щоб почалося обговорення з громадянами. Громадянин має проголосувати не шлунком і не серцем, а у нього має бути розуміння того, що він зможе якимось чином впливати на політику. Якщо люди побачать в кінцевому результаті, що ті зміни, які вони хотіли, будуть внесені, вони підуть на вибори і голосуватимуть за тих політиків, які їх долучили.

А ще Бала радить опозиції вводити певні ідеологічні тренди. Як приклад пропонує економічний патріотизм. Солідарний з ним і Олександр Палій. За його словами, не вистачає декількох месиджів, за які можна зачепитися, за які можна стояти, які можна винести на прапори. Каже, в суспільстві такий запит є.

А от Карасьов говорить, що в програмі дуже багато правильних речей, але вона не надихає: «Вона не епохальна, вона не надихне ні виборців, ні суспільство, ні наших стратегічних партнерів (на впевненість, - УНІАН), що ця країна виживе».

- Програма опозиції має бути не просто традиційним набором обіцянок. Виборці звикли до цієї гри в обіцянки. І вони вже не вірять, - наголошує Фесенко. - Треба зважувати на логіку економічну і логіку створення сучасної соціальної політики, передивитися обіцянки по прожитковому мінімуму, по збільшенню зарплат, щоб не вийшло так, як раніше з програмою Ющенка, який обіцяв в 5 разів збільшити кількість робочих місць чи щось подібне. Кожну цифру треба ретельно перевірити: чи будуть ресурси для реалізації? Добре, що низка громадських організацій моніторить, як виконуються передвиборчі обіцянки. І зараз це б'є по правлячій партії. Але завтра ви станете правлячою партією і питати будуть з вас. Мені здається, ваше першочергове завдання - повернутися до влади. Всі інші завдання - похідні. Ви соціальну і економічну програму зможете реалізувати лише, якщо матимете реальні важелі влади: і в парламенті, і в виконавчій владі.

Тепер лідери об'єднаної опозиції за два місяці хочуть об'їхати всю країну і обговорити програму в усіх регіонах, і вже після цього затвердити її на виборчому з’їзді, який відбудеться 30 липня. А перший круглий стіл з питань зовнішньої політики України обіцяють провести вже 1 червня.

Анна Ященко, 29 травня 2012 р.

//www.unian.ua/news/506308-programa-opozitsiji-eksperti-radyat-menshe-obitsyati.html

//e-news.com.ua/online_conferences/96

Звернення громадських діячів і громадських організацій до Голови Верховної Ради України, народних депутатів України щодо розгляду у ВРУ законопроекту «Про засади державної мовної політики»

Законопроект народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка «Про засади державної мовної політики» спрямований на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя в більшості областей України.

Більшість його ключових положень в своїй основі явно суперечать Конституції України, рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України та ґрунтуються на свавільному тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов. Спроби запровадження в Україні статусу мов і порядку їх застосування, не передбачених ст. 10 Конституції України, слід кваліфікувати як зазіхання на засади конституційного ладу України.

В разі ухвалення і втілення у життя цього законопроекту ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України, може розпочатися процес її федералізації, виникне серйозна загроза цілісності держави.

Одне з ключових положень законопроекту передбачає застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, за наявності 10 відсотків носіїв регіональної мови на певній території (п. 3 статті 7). Однак критерій визначення кількості носіїв регіональних мов є довільним. Такого критерію немає в жодному міжнародно-правовому акті. Це зроблено з однією метою – забезпечити використання переважно російської мови поряд або замість української як державної на більшій частині території України.

Така кількісна «процедура» порушує права більшості мовців, для яких не буде реалізовано їхнє право визнавати себе і бути одномовними, зберігаючи власну ідентичність. Зокрема, це стосується норми обов’язкового вивчення двох мов у закладах освіти всіх рівнів (п. 7 статті 20). Крім того, право на освіту будь-якою регіональною мовою навряд чи може бути реалізоване на рівні вищої освіти (п. 2 статті 20). Напевне, цей пункт законопроекту стосується передусім російської мови. Якщо ж ні, то він суттєво обмежує реальні права представників більшості національних меншин, мови яких на сьогодні не мають достатньої комунікативної потужності для здобуття ними вищої освіти.

Попри декларації про рівні права всіх мовців, «недопущення привілеїв чи обмежень за мовними ознаками» (пп. 1, п.2 статті 5) законопроект закладає норму про функціональну нерівність мов, відповідно до якої мови слід використовувати «з урахуванням стану кожної мови» (пп. 3, п.2 статті 5), що суперечить духові та букві «Європейської хартії регіональних або міноритарних мов», на яку покликаються автори.

Принципово неприйнятною є стаття 3 законопроекту, в якій «право мовного самовизначення» сформульоване поза контекстом статусу української мови як державної мови. Ні Конституція України, ні міжнародно-правові акти, що визначають стандарти захисту прав людини, включно з рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин та Європейською Хартією регіональних або міноритарних мов, не встановлюють право мовного самовизначення в сфері застосування державної мови. В практиці європейських держав цей принцип також відсутній.

Тверда конституційна норма «забезпечення всебічного розвитку й функціонування української мови в усіх сферах життя на всій території України» розмита положеннями про «регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української як державної, регіональних мов або мов меншин, та інших мов, якими користується населення країни» (стаття 2). Таке «забезпечення української мови» може здійснюватися тільки «зі створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин» (пп. 2, п.2 статті 5).

Для цього використовується «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов». Але в Законі України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» її положення застосовуються лише до мов національних меншин в Україні, які визначені у вичерпному переліку. Судді Конституційного Суду України Дмитро Лилак і Віктор Шишкін в окремих думках (Рішення КСУ щодо конституційності частин четвертої і п’ятої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 17-рп/2011 від 13.12.2011 р.) підкреслили, що термін «регіональна мова» не є конституційно-правовою категорією, тому такі мови фактично не існують на території України. Йдеться тільки про «мови національних меншин». На їхню думку, будь-яке обмеження статусу української мови руйнує конституційний лад держави і суперечить національним інтересам України. Змінювання меж функціонування державної мови є змінюванням конституційного ладу України, а це право згідно з частиною третьою статті 5 Конституції України належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органом або посадовими особами.

З огляду на викладене закликаємо вас відмовитися від прийняття цього антиконституційного документа, який суперечить національним інтересам України і загрожує громадянському мирові в нашому спільному домі – Україні.

Головний редактор газети «Наша віра»,

Лауреат Національної премії України

імені Тараса Шевченка Євген Сверстюк

Президент Українського ПЕН-центру

Мирослав Маринович

Координатор програми Харківської

правозахисної групи Василь Овсієнко

Виконавчий віце-президент Конгресу

Національних Громад України Йосиф Зісельс

Голова Мистецького об’єднання «Остання барикада»,

Народний депутат України Олесь Доній

Голова Київського благодійного фонду імені

О. Гірника «Українським дітям – українське слово»,

Народний депутат України Юрій Гнаткевич

Професор Національного університету

«Києво-Могилянська академія» Лариса Масенко

Професор Національного університету «Києво-

Могилянська академія», Надзвичайний

і Повноважний Посол України Володимир Василенко

Старший науковий співробітник Інституту

української мови НАН України Оксана Данилевська

Голова Київської міської організації

товариства «Меморіал» ім. В.Стуса Роман Круцик

Голова Координаційної ради з питань захисту

української мови при Київській міській

організації товариства «Меморіал» ім. В. Стуса Тарас Марусик

Народний депутат України 1-го скликання,

правозахисник Олесь Шевченко

29 травня 2012 року

//www.facebook.com/oles.doniy/posts/451568494871488

//www.facebook.com/komitetukrmova