Декларация об образовании Союза Советских Социалистических Республик (СССР) 1922

ДЕКЛАРАЦИЯ ОБ ОБРАЗОВАНИИ 

СОЮЗА СОВЕТСКИХ СОЦИАЛИСТИЧЕСКИХ РЕСПУБЛИК

Со времени образования советских республик государства мира раскололись на два лагеря: лагерь капитализма и лагерь социализма.

Там, в лагере капитализма — национальная вражда и неравенство, колониальное рабство и шовинизм, национальное угнетение и погромы, империалистические зверства и войны.

Здесь, в лагере социализма — взаимное доверие и мир, национальная свобода и равенство, мирное сожительство и братское сотрудничество народов.

Попытки капиталистического мира на протяжении десятков лет разрешить вопрос о национальности путем совмещения свободного развития народов с системой эксплуатации человека человеком оказались бесплодными. Наоборот, клубок национальных противоречий все более запутывается, угрожая самому существованию капитализма. Буржуазия оказалась бессильной наладить сотрудничество народов.

Только в лагере Советов, только в условиях диктатуры пролетариата, сплотившей вокруг себя большинство населения, оказалось возможным уничтожить в корне национальный гнет, создать обстановку взаимного доверия и заложить основы братского сотрудничества народов. Только благодаря этим обстоятельствам удалось советским республикам отбить нападения империалистов всего мира, внутренних и внешних. Только благодаря этим обстоятельствам удалось им успешно ликвидировать гражданскую войну, обеспечить свое существование и приступить к мирному хозяйственному строительству.

Но годы войны не прошли бесследно. Разоренные поля, остановившиеся заводы, разрушенные производительные силы и истощенные хозяйственные ресурсы, оставшиеся в наследство от войны, делают недостаточными отдельные усилия отдельных республик по хозяйственному строительству. Восстановление народного хозяйства оказалось невозможным при раздельном существовании республик.

С другой стороны, неустойчивость международного положения и опасность новых нападений делают неизбежным создание единого фронта советских республик перед лицом капиталистического окружения.

Наконец, само строение Советской власти, интернациональной по своей классовой природе, толкает трудящиеся массы советских республик на путь объединения в одну социалистическую семью.

Все эти обстоятельства повелительно требуют объединения советских республик в одно союзное государство, способное обеспечить и внешнюю безопасность, и внутреннее хозяйственное преуспевание, и свободу национального развития народов.

Воля народов советских республик, собравшихся недавно на съезды своих Советов и единодушно принявших решение об образовании «Союза Советских Социалистических Республик», служит надежной порукой в том, что Союз этот является добровольным объединением равноправных народов, что за каждой республикой обеспечено право свободного выхода из Союза, что доступ в Союз открыт всем социалистическим советским республикам, как существующим, так и имеющим возникнуть в будущем, что новое союзное государство является достойным увенчанием заложенных еще в октябре 1917 года основ мирного сожительства и братского сотрудничества народов, что оно послужит верным оплотом против мирового капитализма и новым решительным шагом по пути объединения трудящихся всех стран в мировую Социалистическую Советскую Республику.

Заявляя обо всем этом перед всем миром и торжественно провозглашая незыблемость основ Советской власти, нашедших свое выражение в конституциях уполномочивших нас социалистических советских республик, мы, делегаты этих республик, на основании данных нам полномочий, постановляем подписать договор об образовании «Союза Советских Социалистических Республик».

____________

//ru.wikisource.org/wiki/Декларация_об_образовании_СССР

Декларация об образовании СССР — наряду с Договором об образовании СССР составила конституционную основу построения Союза ССР. 29 декабря 1922 года проект Декларации был утверждён конференцией делегаций РСФСР, УССР, БССР и ЗСФСР, а 30 декабря 1922 года Декларация вместе с Договором об образовании СССР была принята Первым съездом Советов СССР. Вошла в качестве 1-го раздела в Конституцию СССР 1924 года.

Первый съезд Советов СССР — Съезд Советов рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов, провозгласивший образование Союза Советских Социалистических Республик. Состоялся в Москве 30 декабря 1922 года, в помещении Большого театра. В его работе участвовали 2215 делегатов, в том числе от РСФСР — 1727, УССР — 364, ЗСФСР — 91, БССР — 33.

Социальный состав: рабочие — 44,4%, крестьяне — 26,8%, интеллигенты и служащие — 28,8%. Члены и кандидаты РКП (б) составляли 94,1% делегатов, члены др. партий (еврейской социал-демократической партии, левые социалисты — федералисты Кавказа, анархисты) — 0,2%, беспартийные — 5,7%.

К 1922 году на территории бывшей Российской империи сложилось 6 республик: РСФСР, Украинская ССР, Белорусская ССР, Азербайджанская ССР, Армянская ССР и Грузинская ССР. Между ними с самого начала существовало тесное сотрудничество. В годы гражданской войны сложился военный и хозяйственный союз, а на период проведения Генуэзской конференции (1922) - дипломатический. Объединению способствовала общность цели - построение социализма, а также необходимость решения ключевой задачи - выстоять «в капиталистическом окружении».

В марте 1922 года Азербайджанская, Армянская и Грузинская ССР объединились в Закавказскую Советскую Федеративную Социалистическую Республику. В декабре 1922 года I Закавказский съезд Советов обратился в Президиум ВЦИК с предложением созвать объединенный съезд Советов и обсудить вопрос о создании союза советских республик. Такие же решения приняли Всеукраинский и Всебелорусский съезды Советов.

Для разработки плана объединения всех советских республик Оргбюро ЦК РКП(б) создало специальную комиссию. Тезисы подготовил И.В.Сталин. Он предложил включить все республики в состав РСФСР на правах автономий («план автономизации»). Несмотря на то, что 3 из 6 республик (Грузия, Украина и Белоруссия) выступили против этого плана, комиссия Оргбюро на заседании 23-24 сентября приняла проект И.В.Сталина. Документы комиссии направили В.И.Ленину в Горки.

В.И. Ленин выступил против умаления прав республик. Он настаивал на внешнем (формальном) равноправии всех национальных независимых республик и соблюдении их суверенных прав, выступал за самый тесный союз равноправных республик. Еще за три года до образования СССР вождь большевиков писал: «Мы хотим добровольного союза наций… Такого союза, который был бы основан на полнейшем доверии… На вполне добровольном согласии». Ленинский план утвердили республиканские съезды Советов.

«В этой новой ступени объединения, - сказал открывший съезд зам. председателя ВЦИК П.Смидович, - источник новых грандиозных сил сопротивления и созидания».

Порядок дня Съезда: рассмотрение Декларации об образовании СССР, рассмотрение Договора об образовании СССР (докладчик И.В.Сталин); Выборы ЦИК СССР. […]

Делегаты избрали почетным председателем В.И.Ленина, который из-за болезни не присутствовал, и послали приветствие вождю партии. Председателем съезда был избран М.И.Калинин Съезд единогласно утвердил в основном Декларацию и Договор об образовании СССР.

Столицей Советского Союза была провозглашена Москва. Избранный на съезде ЦИК СССР состоял из 371 члена и 138 кандидатов от всех союзных республик ЦИК СССР поручалось подготовить окончат текст Декларации и Союзного договора и представить на утверждение 2-го съезда Советов СССР.

1-я сессия ЦИК СССР (30 декабря 1922 года) избрала Президиум ЦИК из 19 членов и 13 кандидатов в члены. Председателями ЦИК были избраны: М.И.Калинин — от РСФСР, Г.И.Петровский — от УССР, Н.Н.Нариманов — от ЗСФСР, А.Г.Червяков — от БССР, секретарем ЦИК — А.С.Енукидзе.

____________

Лит.: Ленин В. И. К вопросу о национальностях или об "автономизации", Полн. собр. Соч. 5 изд. т. 45, 1 съезд Советов СССР Стенографич. отчет, М, 1922; Съезды Советов Союза ССР, союзных и автономных Советских Социалистических Республик Сб. документов, т. 3, М, 1960; История КПСС, т. 4, кн. 1, М., 1970, с 196—210; Якубовская С. И. Развитие СССР как союзного государства 1922—1936 гг., М., 1972; 50 лет образования Союза Советских Социалистических Республик Совместное торжественное заседание ЦК КПСС, Верховного Совета СССР, Верховного Совета РСФСР, 21—22 декабря 1972 Стенографич. отчёт, М., 1973. Г. Д. Комков.

//chron.eduhmao.ru/page_12_30_1p.html

//dic.academic.ru/dic.nsf/bse/83207/Декларация

//slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Первый%20съезд%20Советов%20СССР/

Договор об образовании СССР 1922 

Союзный рабоче-крестьянский договор между Российской Социалистической Федеративной Советской Республикой и Украинской Социалистической Советской Республикой 1920

Постановление Всеукрревкома О распространении на УССР декретов РСФСР 1920 

Конституция Украинской Социалистической Советской Республики (УССР). Декларация прав и обязанностей трудящегося и экслуатируемого народа Украины 1919 

Манифест Временного Рабоче-Крестьянского правительства Украины 1918 

Конституция Российской Социалистической Федеративной Советской Республики (РСФСР) 1918 

Украинская Советская Федеративная Народная Республика (Народный Секретариат УСФНР) 1918 

(ІІ) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918 

Декрет Центрального Исполнительного Комитета О роспуске Учредительного Собрания 1918 

(І) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918 

Конфликт революций. Центральный Совет и Совет Народных Комиссаров («Генеральский» и Народный Секретариат УНР) 1917-1918 

Декларация прав народов России (Иосифа Сталина) 1917 

Съезд Народов и Областей России (Михаила Грушевского) 1917 

Манифест Михаила Романова (Учредительное Собрание) 1917 

Величайший Манифест (отречение Николая ІІ) 1917 

Письмо Исполнительного комитета Александру ІІІ («Самая смелая и страшная петиция о правах») 1881 

Народная Воля (Учредительное Собрание) 1879-1881 

Земля и Воля 1878

Москва. Члены ВЦИК в зале заседаний I Всесоюзного съезда Советов

Москва. Делегаты I съезда Советов СССР в зале заседаний

Делегаты полномочной конференции ЦИК Закавказских Советских Социалистических Республик

Делегация Советской Украины на X Всероссийском съезде Советов. X Всероссийский съезд Советов состоялся 23—27 декабря 1922 г. в Москве. Принял постановление (26 декабря) об образовании Союза Советских Социалистических Республик; избрал делегацию от РСФСР (И.В.Сталин, М.И.Калинин, В.М.Молотов и др.) для подписания Договора об образовании СССР. //chron.eduhmao.ru/page_12_30_1p.html

Союзный рабоче-крестьянский договор между Российской Социалистической Федеративной Советской Республикой и Украинской Социалистической Советской Республикой 1920

 

СОЮЗНЫЙ

РАБОЧЕ-КРЕСТЬЯНСКИЙ ДОГОВОР

от 28 декабря 1920 года

МЕЖДУ РОССИЙСКОЙ СОЦИАЛИСТИЧЕСКОЙ ФЕДЕРАТИВНОЙ

СОВЕТСКОЙ РЕСПУБЛИКОЙ И УКРАИНСКОЙ СОЦИАЛИСТИЧЕСКОЙ

СОВЕТСКОЙ РЕСПУБЛИКОЙ

Правительство Российской Социалистической Федеративной Советской Республики, с одной стороны, и правительство Украинской Социалистической Советской Республики, с другой стороны, исходя из провозглашенного великой пролетарской революцией права народов на самоопределение, признавая независимость и суверенность каждой из договаривающихся сторон и сознавая необходимость сплотить свои силы в целях обороны, а также в интересах их хозяйственного строительства, решили заключить настоящий Союзный рабоче-крестьянский договор, для чего назначили своими уполномоченными:

Советское Российское правительство - председателя Совета Народных Комиссаров Владимира Ильича Ленина и Народного Комиссара по Иностранных Делам Георгия Васильевича Чичерина, а Советское Украинское правительство - председателя Совета Народных Комиссаров и Народного Комиссара по Иностранным Делам Христиана Георгиевича Раковского.

Вышеозначенные уполномоченные, проверив предоставленные им полномочия и найдя их вполне достаточными, пришли к следующему соглашению:

I

Российская Социалистическая Федеративная Советская Республика и Украинская Социалистическая Советская Республика вступают между собою в военный и хозяйственный союз.

II

Оба государства считают необходимым объявить, что все общие обязательства, которые они впредь будут принимать на себя по отношению к другим государствам, могут обусловливаться лишь общностью интересов рабочих и крестьян, заключающих настоящий Союзный договор Республик, и, что из самого факта прежней принадлежности территории Украинской Социалистической Советской Республики к бывшей Российской империи для Украинской Социалистической Советской Республики не вытекает никаких обязательств по отношению к кому бы то ни было.

III

Для лучшего осуществления указанной в пункте 1-м цели оба правительства объявляют объединенными следующие Комиссариаты: 1) Военный и Морских Дел, 2) Высший Совет Народного Хозяйства, 3) Внешней Торговли, 4) Финансов, 5) Труда, 6) Путей Сообщения и 7) Почт и Телеграфа.

IV

Объединенные Народные Комиссариаты обеих Республик входят в состав Совета Народных Комиссаров Российской Социалистической Федеративной Советской Республики и имеют в Совете Народных Комиссаров Украинской Социалистической Советской Республики своих уполномоченных, утверждаемых и контролируемых украинским Центральным Исполнительным Комитетом и Съездом Советов.

V

Порядок и форма внутреннего управления объединенных Комиссариатов устанавливается особыми соглашениями между обоими правительствами.

VI

Руководство и контроль объединенных Комиссариатов осуществляются через Всероссийские Съезды Советов Депутатов Рабочих, Крестьян и Красноармейцев, а также и Всероссийский Центральный Исполнительный Комитет, в которые Украинская Социалистическая Советская Республика посылает своих представителей, на основании постановления Всероссийского Съезда Советов.

VII

Настоящий Договор подлежит ратификации соответственных высших законодательных учреждений обеих Республик.

Подлинный составлен и подписан в 2-х экземплярах на русском и украинском языках в городе Москве, декабря 28-го дня, тысяча девятьсот двадцатого года.

ДОПОЛНИТЕЛЬНОЕ ПОСТАНОВЛЕНИЕ К РЕГЛАМЕНТУ

ВСЕРОССИЙСКИХ СЪЕЗДОВ СОВЕТОВ

На Съезде Советов каждая из заключивших Договор сторон в праве потребовать, чтобы по необъединенным Комиссариатам другая сторона имела лишь совещательный голос.

____________

http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=ESU;n=9167

Договор об образовании СССР 1922 

Декларация об образовании СССР 1922 

Постановление Всеукрревкома О распространении на УССР декретов РСФСР 1920 

Конституция Украинской Социалистической Советской Республики (УССР). Декларация прав и обязанностей трудящегося и экслуатируемого народа Украины 1919 

Манифест Временного Рабоче-Крестьянского правительства Украины 1918 

Конституция Российской Социалистической Федеративной Советской Республики (РСФСР) 1918 

Украинская Советская Федеративная Народная Республика (Народный Секретариат УСФНР) 1918 

(ІІ) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918 

Декрет Центрального Исполнительного Комитета О роспуске Учредительного Собрания 1918  

(І) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918 

Конфликт революций. Центральный Совет и Совет Народных Комиссаров («Генеральский» и Народный Секретариат УНР) 1917-1918 

Декларация прав народов России (Иосифа Сталина) 1917 

Съезд Народов и Областей России (Михаила Грушевского) 1917 

Манифест Михаила Романова (Учредительное Собрание) 1917 

Величайший Манифест (отречение Николая ІІ) 1917 

Письмо Исполнительного комитета Александру ІІІ («Самая смелая и страшная петиция о правах») 1881 

Народная Воля (Учредительное Собрание) 1879-1881 

Земля и Воля 1878

Башни Московского кремля лишились имперских символов только в 1935 г.

http://culturelandshaft.wordpress.com//петля-времени/диалоги-2/культурный-ландшафт-учебный-диалог-ч/журнал/помните-о-византии/наследие-византии-россия/

Декларація Директорії Української Народної Республіки [право народу на революцію] 1918

Протокол 

об’єднаного засідання Директорії, Міністрів, 

Керуючих Міністерствами та Комісарів Міністерств 

про прийняття Декларації Директорії та затвердження 

складу членів Ради Народніх Міністрів 

Української Народньої Республіки

24 грудня 1918 р.

Головував: голова Директорії В.К.Винниченко

Присутні: члени Директорії С.В.Петлюра, Ф.П.Швець і А.Г.Макаренко

Голова Ради Міністрів: В.М.Чеховський
Міністри: Мицюк, Осецький, Білинський, Шаповал
Керуючі Міністерствами: Коллард, Паливода, Гольдельман
Комісари Міністерств: С.П.Шелухін, Пилипчук, Холодний, Матюшенко, Тимофіїв, Лотоцький, Симонів, Мазуренко.

Т. в. о. Державного Секретаря: Сніжко
Секретарював: М.М.Павловський

Засідання почалося о 9 годині вечора.

І. Слухали: Оголошення головою зборів декларації Директорії Української Народньої Республіки.

I. Постановили: Прийняти Декларацію, згоджуючись з викладеною в ній програмою майбутньої політичної діяльності правительства.

II. Слухали: Оголошення головою зборів складу членів Ради Народніх Міністрів, а саме: голова Ради Міністрів і Міністр закордонних справ — Володимир Мусійович Чеховський, Міністр внутрішніх справ — Олександр Ко[р]нилович Мицюк, Міністр земельних справ — Микита Юхимович Шаповал, Міністр мистецтва — Дмитро Володимирович Антонович, Міністр морських справ — Михайло Іванович Білинський, Міністр народнього здоров’я — Борис Павлович Матюшенко, Міністр пошт і телеграфів — Іван Дем’янович Штефан, Міністр продовольчих справ — Борис Миколайович Мартос, Міністр торгу й промисловості — Сергій Степанович Остапенко, в. о. Міністра військових справ — Олександр Вікторович Осецький, в. о. Міністра народньої освіти — Петро Іванович Холодний, в. о. Міністра юстиції — Сергій Павлович Шелухін, в. о. Міністра фінансів — Василь Петрович Мазуренко, в. о. Міністра праці — Леонід Дмитрович Михайлів. Керуючий Міністерством шляхів — Пилип Каленикович Пилипчук, керуючий Управлінням культів при Міністерстві освіти — Іван Липа, Державний Контрольор — Дмитро Львович Симонів, т. в. о. Державного Секретаря — Ілля Михайлович Сніжко.

II. Постановили: Прийняти до відома.

III. Слухали: Пропозицію голови зборів надати право голові Ради Міністрів доповнити склад Кабінету.

III. Постановили: Прийняти.

IV. Слухали: Пропозицію голови зборів доручити обрання Товаришів Міністрів Раді Міністрів.

IV. Постановили: Прийняти.

Засідання зачинено о 12 годині ночі.

____________

Витяг із протоколу. Журнал об’єднаного засідання Директорії, Міністрів, Керуючих Міністерствами та Комісарів Міністерств, на якому було прийнято Декларацію Директорії УНР та затверджено склад Ради Народних Міністрів УНР. 24 грудня 1918 р. ЦДАВО України, ф.1065, оп.1, спр.15, арк.18-18 зв. Незасвідчена копія.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1229863&cat_id=661216
//memory.sumy.ua/uryad.html

ДЕКЛАРАЦІЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ДИРЕКТОРІЇ,

що зробила Директорія

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне панування - гетьманщину.

Україну вичищено від карних експедицій, старост, жандармів та инших злочинних інституцій пануючих класів. Відновлено національно-персональну автономію, що забезпечує право кожної нації на вільне життя.

Цензові думи та земство, наставлені гетьманським урядом, скасовано і відновлено демократичні, вибрані всенародним голосуванням органи місцевого самоврядування.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народньої Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванню попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з б[увшим] гетьманом. Верховне порядкування цією землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель. Для переведення реформи организовано Народні Земельні Управи.

По "наказу N 1 Директорії селянам" робляться описи контрибуцій, взятих поміщиками з селян для повернення їх покривдженим. Так само ведуться слідства по всій Україні з приводу тих зловживань і злочинств, які було учинено над селянством поміщиками та гетьманським урядом.

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.

В усіх инших галузях життя Директорія так само одмінила всі закони й постанови гетьманського уряду, направлені проти інтересів трудящих класів і шкідливих для всього громадянства.

Уповноважена силою і волею трудящих класів України - Верховна Влада Української Народньої Республіки - Директорія цими заходами довершила перший акт соціального та національно-політичного визволення українського народу.

Кому належить влада?

Слідуючим етапом нашої революції є творення нових, справедливих, відповідних до реального відношення сил у державі, соціяльних і політичних форм.

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від першого джерела революційного права, трудящого народу, Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові.

Але Директорія вважає, що право управління й порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які суть основою громадського життя, які творять матеріальні та духовні цінності, які кров'ю і життям своїх членів вступили до боротьби з руйнуючими силами сучасного ладу.

Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим - робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров'ю.

Гріхи буржуазії

Так звані "пануючі класи", класи земельної, промислової буржуазії за сім місяців цілковитого, нічим необмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і в управлінню державою. Маючи всі матеріальні, фізичні й духовні засоби, маючи повну волю для организації економічного і політичного життя, ці класи внесли тільки дезорганизацію і руїну в край. Переслідуючи тільки свої вузько-класові егоїстичні інтереси, ці класи вели воїстину грабіжницьку політику в краї.

Ними розграбовано, розкрадено в чужі імперіялістичні руки значну частину державно-народнього майна.

Дбаючи тільки про накоплювання капіталів у приватних руках, ці люде довели промисловість до повного занепаду, а господарство краю до злиденного стану.

Розцвіт спекуляції за панування цих правителів дійшов до нечуваних розмірів.

Поводячись як у завойованій країні, великовласники правили методом безоглядного террору і насильства. Закопування живцем у землю, вирізування шматків живої шкури, випікання очей так званими "поміщицькими карателями" були цілком нормальними способами управління народом.

Будучи чужинцями в краю, великовласники брутально топтали національні права і здобутки нашого народу, ганьбили гідність його державності, продавали й зраджували з такими жертвами й такою працею збудовані державні форми.

З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках повстав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участи в правлінню країною.

Вся влада трудовому народові

От же Директорія заявляє.

Класи не трудові, експлоататорські, які живляться й роскошують з праці класів трудових, класи, які нищили край, руйнували господарство й одзначили своє правління жорстокостями й реакцією, не мають права голосу в порядкуванню державою.

Директорія передає свої права і уповноваження лиш трудовому народові самостійної Української Народньої Республіки.

Директорія пропонує:

1. Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Директорії і встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з'їхатись в губернії і вибрати своїх делегатів на конгрес трудового народу України. Ті делегати будуть представляти там волю як того озброєного селянства, що тепер тимчасово є в військах, так і тих, що мирною працею допомагають творити народній державний лад та порядок.

2. Міському робітництву - вибрати від фабрик, майстерень, заводів, контор та инших установ людської праці своїх делегатів на конгрес трудового народу України.

Частина робітництва неукраїнської національності під час боротьби українського народу з б[увшим] гетьманом ставилась до цієї боротьби не з повною активністю, а частина нейтрально.

Директорія гадає, що в боротьбі за визволення всіх працюючих не-українське робітництво забуде свою національну нетерпимість і щиро та дружно прилучиться до всього трудового народу України.

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, цеб-то: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народнім кооперативам, служачим в конторах та инших установах, так само вибрати своїх представників на конгрес трудового народу України.

Конгрес

Місце і час одкриття праці конгресу, а також норми виборів на нього Директорія оповіщає окремою інструкцією.

Конгрес трудового народу України матиме всі верховні права і повновласність рішати всі питання соціяльного, економічного та політичного життя Республіки.

Конгрес трудового народу, яко революційне представництво организованих працюючих мас, скликається не по удосконаленій формулі виборів, якої додержати зараз неможливо. Надалі, коли настане мирне життя, він має бути замінений представництвом працюючих мас, обраним по удосконаленій системі виборів, цеб-то Установчими Зборами.

Повернення контрибуцій

Конгрес трудового народу має вирішити форми влади, як на місцях, так і в центрі. Для цього вирішення Директорія вважатиме всякі спроби захвату влади якими-будь групами насильством над волею трудового українського народу і тому буде рішуче припиняти всяки такі самовольні виступи.

До Конгресу Директорія верховною властю своєю насамперед поверне селянству ті контрибуції, які було зібрано з нього поміщиками.

Робітничий контроль

Рятуючи державу від дальшого господарського та промислового занепаду, розграбування та безоглядної експлоатації робітництва і всього населення, Директорія поставить на фабриках, заводах та инших промислових установах державний робітничий контроль і пильно дбатиме, щоб промисловість набрала здорового, користного для народу життя.

Всі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народнього господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моментові, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування Української Народньої Республіки головні галузі української промисловості і направити господарство в них в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класа великовласників.

Боротьба з спекуляцією

Всі форми спекуляції Директорія нищитиме безпощадно, не зупиняючись перед карами військового часу. Для цього по всій Україні будуть организовані "комісії боротьби з спекуляцією".

Так само Директорія пильно дбатиме, щоб негайно трудові маси були задоволені предметами першої необхідності (шкури, мануфактури, залізних виробів та иншого краму, а також продуктів споживи).

Соціяльні реформи

Стаючи твердо і непохитно на шлях соціяльних основних реформ, Директорія вважає необхідним підкреслити, що вживатиме всіх заходів, щоб уникнути анархичних, неорганізованих і несистематичних форм цієї перебудови. Директорія вважатиме своїм обов'язком погоджувати ці великі завдання з соціяльно-історичними й міжнародними умовами, в яких у даний момент перебуває Україна, а також з тими кращими формами соціяльних реформ, яких досягатиме світова, особливо західно-європейська трудова демократія.

Міжнародні відносини

В сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на грунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав.

Ставлячи перед собою великі та складні завдання, Директорія хотіла би всі здорові трудові сили свого народу вжити не на кріваву боротьбу з сусідами, а на утворення нового життя в краю та на зведення порядку і ладу, так бажаного всім працюючим.

Внутрішня політика

Так само у внутрішніх відносинах Республіки Директорія ставить собі метою національну злагоду і дружнє поєднання трудової демократії всіх націй, що заселяють українську землю.

Директорія щиро вірить, що спільними силами всіх працюючих трудовий народ України без жорстоких, крівавих і непотрібних форм боротьби досягне своєї мети.

Одже класам нетрудовим треба розумно і чесно признати всю шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, цеб-то класам трудовим.

Поклик до спільної праці

Трудову інтелігенцію Директорія закликає рішуче стати на бік працюючих класів і в інтересах творення нового справедливого життя для всього народу прикласти своїх сил знаття і науки для найкращого направлення будівничого соціяльного процесу.

Соціалістичні партії та групи всіх соціялістичних напрямів і всіх національностей Директорія кличе поставитися з повним розумінням важности моменту і всі свої сили направити на правильну та достойну трудового народу організацію волі його, на організацію порядку й ладу по всій землі трудової Республіки.

Доручаючи негайне переведення в життя цих великих задач Правительству Української Народньої Республіки, - Раді Народніх Мінистрів, - Директорія вірить, що весь трудовий народ України щиро допоможе своєму правительству в цій важній, відповідальній роботі.

26.12.1918 р.

Голова Директорії Української Народньої Республіки

В. Винниченко;

члени Директорії:

С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський, А. Макаренко

____________

Відродження. - 1918, 26 (13) грудня. - N 219 (Додаток).

Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992

//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0010300-18

//uk.wikipedia.org/wiki/Директорія_Української_Народної_Республіки

ДЕКЛАРАЦІЯ ДИРЕКТОРІЇ УНР 1918 – програмний документ конституційного характеру, оприлюднений 26.XII 1918 після вступу військ Директорії УНР до Києва. 

У Декларації було узагальнено положення низки важливих державних актів: Оповіщення громадян [Відозва Директорії УНР] від 15.XI 1918, Звернення до всіх правительств світу від 20.XI 1918, Наказів селянам від 21.XI 1918, Оповіщення громадянам від 21.ХІ 1918, Постанови Директорії УНР від 26.XI 1918, Ноти до народів світу від 15.XII 1918 та деяких інших, виданих упродовж листопада — грудня 1918 від імені Українського Національного Союзу і Директорії.

У преамбулі документа констатовано факт повалення гетьманського режиму П.П.Скоропадського, скасування дум і земств, жандармів, відновлення національно-персональної автономії, демократичних органів місцевого самоврядування та ін. 

Щодо найболючішого для України питання — власності на землю — Директорія у додатку до Наказу селянам № 1 підкреслювала, що всі трудові господарства залишаються у користуванні їх попередніх власників, а решта земель переходить до безземельних і малоземельних селян, насамперед тих, хто боровся з гетьманським режимом. 

Розпочиналося слідство з приводу зловживань гетьманської влади. Скасовувались усі постанови уряду Української Держави стосовно роб. політики. Відновлювалися 8-годинний роб. день, право на колективні договори, коаліції, страйки, права профспілок. 

Всі ці заходи Директорія вважала лише першим етапом соціального і національного визволення українського народу. Наступним мав стати етап власне державотворення, налагодження системи влади. 

Директорія проголосила себе «тимчасовою верховною владою революційного часу», владою, першоджерелом якої є право трудящого народу на революцію. 

На думку Директорії, буржуазія і поміщики довели свою цілковиту неспроможність в управлінні державою, а їхні дії завдали народові величезної шкоди. Наслідками грабіжницької політики панівних верств стали дезорганізація державного життя, злиденне господарство, занепад промисловості, розквіт спекуляції, терор і насильство. Багатії, зазначалося у Декларації, поводилися в Україні як чужинці, брутально нехтуючи національними правами. Вони ганьбили гідність українського народу і гальмували процес державотворення. 

Виходячи з того, що буржуазію і поміщиків не можна допускати до державного керма, Директорія заявила: «Класи нетрудові, експлуататорські, які живляться і розкошують з праці класів трудових, класи, які нищили, руйнували господарство і відзначили своє правління жорстокостями і реакцією, не мають права голосу у порядкуванні державою».

Директорія закликала трудове селянство, озброєне вояцтво, робітників фабрик, заводів, майстерень та ін., а також працюючу інтелігенцію — вчителів, лікарів, членів кооперативів, контор, службовців та ін. обрати своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України.

Конгрес розглядався керівниками Директорії як тимчасове революційне представництво організованих працюючих мас, що має всі верховні права і повноваження вирішувати будь-які питання соціального, економічного і політ, життя України. На Конгрес було покладено обов'язок організувати владу як у центрі, так і на місцях.

Лідери держави усвідомлювали, що вибори до Конгресу не вдасться організувати на демократичних засадах, оскільки розробити відповідні виборчі процедури за короткий строк було неможливо. У майбутньому передбачалося скликати за допомогою інституту всенародних демократичних виборів Установчі Збори і передати їм усю владу в державі.

Директорія планувала повернути селянству пограбоване в них поміщиками за Гетьманату, встановити робітничих контроль на промислових підприємствах, відновити роботу основних галузей народного господарства, «безпощадно нищити спекуляцію за законами воєнного часу», вжити заходів для найшвидшого задоволення потреб трудящих у товарах, предметах першої необхідності тощо.

Головним завданням у сфері внутрішньої політики визначено «досягнення національної злагоди і єдності трудової демократії». 

У сфері зовнішніх відносин Директорія проголосила цілковитий нейтралітет України, прагнення до мирного співжиття з народами всіх держав світу, коли всі сили труд, народу спрямовуватимуться не на «криваву боротьбу з сусідами, а на творення нового життя». 

Звинувачення Директорією режиму гетьмана П.П.Скоропадського за характером і термінологією були схожі на ті, що містилися у Маніфесті Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України від 28.ХІ 1918 [який в свою чергу був дуже схожий на Відозву Директорії УНР від 15.ХІ 1918]...

____________

Літ.: Міцюк О. Доба Директорії УНР. Спомини і роздуми. Л., 1938; Мазепа І. Україна в огні і бурі революції 1917-1921, т. 1—3. Прага, 1942; Стахів М. Україна у добі Директорії УНР, т. 1-7. Скрентон, 1962; Мироненко О. М. Груднева (1918 р.) декларація Директорії. В кн.: Укр. державотворення: невитребуваний потенціал. К., 1997.

О.М. Мироненко.
//cyclop.com.ua/content/view/1030/58/1/13/
Декларація Директорії У.Н.Р. Ф. 257, оп. 2, спр. 1389, арк. 1

//www.archive.lviv.ua/materials/exhibitions/image/27/

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Проект Конституції - Основних Державних Законів Української Народньої Республіки (Отона Ейхельмана) 1921 

Закон про Державну Народню Раду Української Народньої Республіки 1920 

Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Основний Державний Закон Української Народньої Республіки (проект урядової Комісії по виробленню Конституції Української Держави) 1920 

Тимчасовий закон про форму державного устрою та порядок законодавства в Українській Народній Республіці 1920 

Начерк проекту Державного законоладу для «Української Трудової Республіки» (за постановою «Табору Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині») 1919 

Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1919 [четвертий закон Ньютона] 

Закон про форму української влади (ухвалений Конгресом Трудового Народу України) 1919 

Універсал Трудового Конгресу України 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919 

Ухвала Всенародніх зборів угорських українців 1919 

Закон про землю в Українській Народній Республіці 1919 

Закон про вищий уряд Української Автокефальної Православної Соборної Церкви 1919 

Закон про державну мову в Українській Народній Республіці 1919 

Протокол засідання Ради Комісарів Революційного Комітету Директорії Української Народньої Республіки 1918 

Універсал Симона Петлюри. Заклик Головного Командування Революційних військ Директорії УНР на Чернигівщині і Полтавщині. Звернення дивізії «Сірожупанників» 1918 

Відозва Директорії Української Народньої Республіки 1918

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. Директорія УНР прийшла на зміну Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського, владу якого було повалено 14 грудня 1918 року.

Cклад Директорії УНР:

Володимир Винниченко — голова Директорії (14 грудня 1918 року — 13 лютого 1919 року)

Симон Петлюра — Головний Отаман; голова Директорії (13 лютого 1919 року — 10 листопада 1920 року).

Федір Швець — 15 листопада 1919 виїхав з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади Симону Петлюрі. 25 травня 1920 року постановою уряду УНР був виведений зі складу Директорії.

Панас Андрієвський — 4 травня 1919 року вийшов зі складу Директорії УНР (постанова Директорії про вибуття від 13 травня 1919 року).

Андрій Макаренко — 15 листопада 1919 виїхав з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади Симону Петлюрі.

Євген Петрушевич — як президент ЗО УНР з 22 січня 1919 до кінця червня 1919.

________________
Склад Директорії УНР в другій половині 1919 р. Зліва направо: 
Андрій Макаренко, Федір Швець, Симон Петлюра.
//uk.wikipedia.org/wiki/Директорія_Української_Народної_Республіки

Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Ющенка Віктора 2004

Електронна копія змісту документа,

поданого кандидатом на пост Президента України

до Центральної виборчої комісії

ПЕРЕДВИБОРНА ПРОГРАМА

КАНДИДАТА НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

ЮЩЕНКА ВІКТОРА АНДРІЙОВИЧА

[Вибори Президента України

31 жовтня, 21 листопада, 26 грудня 2004 року]

ЯКОЮ Я БАЧУ УКРАЇНУ

Я бачу Україну справедливою і заможною європейською державою. Де кожна людина може реалізувати свої можливості, не шукаючи кращої долі за кордоном. Де кожен, хто бажає працювати, має роботу і гідну зарплату. Де кожна дитина може отримати якісну освіту. Де кожен громадянин має доступ до належного медичного обслуговування; кожна літня людина отримує гідну пенсію. Де надійно захищене життя - сім’я, материнство і дитинство. Де шанують ветеранів. Де влада користується довірою і повагою громадян. Де державні чиновники компетентні і законослухняні, отримують високу зарплату і не беруть хабарів. Де всі рівні перед законом; де кожен із нас, а не лише багаті, може захистити свої права у суді. Де надійно гарантовані свобода думки, свобода слова, свобода совісті. Я бачу Україну державою, яку шанують і цінують її власні громадяни і до якої з повагою ставляться у світі. Я бачу Україну, в якій житимуть, як казав Олександр Довженко, «по закону Божеському і людському».

ЗА

Створення мільйонів нових робочих місць. Економічне зростання, що позначається на добробуті кожного громадянина. Кардинальне підвищення зарплат і пенсій. Доступність якісної освіти, медицини. Пристойне житло для кожної сім’ї.

 ЗА

Державу, яка захищає інтереси простих громадян, а не прислуговує купці олігархів. Зменшення податків, стимулювання виробництва. Обмежене втручання держави в життя громадян. Незалежний суд, що надійно захищає права простих людей.

ПРОТИ

Приниження людської гідності. Бідності і безробіття. Розкрадання державної власності і державного бюджету. Репресивних податків, що не дають підприємствам працювати, а людям – отримувати гідну зарплату.

ПРОТИ

Зловживання владою. Обмеження прав і свобод простих громадян. Масової корупції і хабарництва, на чому тримається нинішня влада.

Як економіст за фахом, маючи досвід роботи на посадах Голови Національного банку і Прем’єр-міністра України, як лідер найбільшої парламентської фракції - я знаю, як цього досягти. За півтора роки роботи мого Уряду був наведений порядок у бюджетній сфері, усунуті бартерні розрахунки. Стали прозорими грошові потоки, припинилися масові відключення електроенергії. Ми підвищили зарплати і пенсії усім категоріям населення. Домоглися вчасної виплати зарплат, ліквідували заборгованість із виплати пенсій. І головне - ми досягли цього без зовнішніх запозичень, з опорою виключно на власні ресурси.

Після перемоги на президентських виборах я зобов’язуюся перед народом України виконати такий План дій.

ПЛАН ДІЙ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

«ДЕСЯТЬ КРОКІВ НАЗУСТРІЧ ЛЮДЯМ»

1. СТВОРИТИ П’ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ. Для цього:

• Створення нових робочих місць з гідною зарплатою визначити критерієм оцінки діяльності влади на всіх рівнях.
• Спрямувати економічну політику на розвиток внутрішнього ринку.
• Запровадити систему державного замовлення і громадських робіт для створення нових робочих місць.
• Гарантувати робоче місце кожному, хто отримав професію за державним замовленням.
• Зняти всі перешкоди для тих, хто хоче відкрити власну справу, сприяти їх власній ініціативі.
• Зменшити ставки кредитування. Забезпечити гарантований доступ до кредитів для малого і середнього бізнесу.
• Сприяти розвитку високотехнологічних галузей - для виходу України на міжнародні ринки праці.
• Залучити в економіку України інвестицій у 10 разів більше, ніж сьогодні - це нові робочі місця, нові технології.

2. ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРІОРИТЕТНЕ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ. Для цього:

• Збільшити мінімальну пенсію - вона буде більшою за прожитковий мінімум. Ліквідувати «зрівнялівку» та дискримінацію у пенсійному забезпеченні.
• Протягом року повернути людям борги із зарплати.
• Відновити зруйновану систему охорони здоров’я - в кожному місті та селі. Забезпечити кожному громадянину гарантований перелік безоплатних медичних послуг.
• Гарантувати пріоритетне оздоровлення ветеранів війни і праці, які віддали свої кращі роки служінню державі - це наш святий обов’язок.
• Створити умови для повноцінного суспільного життя інвалідам.
• Відновити повагу у суспільстві до Вчителя; гарантувати освітянам зарплату, не нижчу середньої по промисловості.
• Кожна дитина, незалежно від майнового стану батьків, зможе отримати якісну освіту.
• Забезпечити пріоритетне право отримання вищої освіти за бюджетні кошти дітям із малозабезпечених сімей.
• Поновити 10-річний термін навчання у середній школі з 5-бальною системою оцінки знань.
• Замість будівництва нових урядових споруд і купівлі дорогих авто для чиновників - будувати соціальне житло для малозабезпечених громадян.

3. ЗБІЛЬШИТИ БЮДЖЕТ - ЗМЕНШЕННЯМ ПОДАТКІВ. Для цього:

• Зменшити податки. Коли вони будуть справедливими, їх сплачуватимуть усі, - тіньова економіка вийде на світло і поповнить бюджет.
• Щорічно зменшувати оподаткування фонду зарплати - через п’ять років він не перевищуватиме 20 %.
• Спростити процедури сплати податків, зробити їх прозорими.
• Відокремити бізнес від влади, захистити підприємців від поборів. Припинити практику використання правоохоронних органів для здійснення тиску на підприємства.
• Очистити податкові органи від корумпованих чиновників, підвищити зарплату чесним професіоналам. Вони збиратимуть податки в повному обсязі і виключно на основі закону. Ліквідувати податкову міліцію – в цьому каральному органі не буде потреби.
• Змусити олігархів справно сплачувати всі податки. Я проти нового перерозподілу власності, але олігархи заплатять справжню ціну за підприємства, що «прихватизуються» за безцінь – мільярди гривень підуть на виплату заощаджень пограбованих громадян.

4. ЗМУСИТИ ВЛАДУ ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ, ПОВЕСТИ РІШУЧУ БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ. Для цього:

• Звільнити з посад казнокрадів і хабарників у структурах виконавчої влади, натомість призначити чесних і порядних професіоналів.
• Скоротити непотрібні управлінські структури, зменшити чисельність армії чиновників. Решті – забезпечити належні умови роботи і гідну зарплату. Дешевий чиновник надто дорого обходиться народу. Кожен чиновник підпише «Кодекс честі державного службовця» – і неухильно його дотримуватиметься.
• Чітко визначити функції оновлених владних структур. Держава не втручатиметься у життя людей там, де вони без неї впораються набагато краще.
• Звільнити суддів, які заплямували себе корупцією і замовними рішеннями в інтересах олігархів. Суди відновлять почуття справедливості у суспільстві - вони не каратимуть, а захищатимуть права громадян.
• Провести справжню політичну реформу – кожен відчує, що влада працює для громадян, і працює ефективно. Зміни до Конституції будуть прийняті прозоро і законно – і запроваджені у 2006 р., після обрання нової Верховної Ради на вільних і чесних виборах.
• Розширити права і зміцнити фінансову базу для ефективного самоврядування – на рівні міст, селищ, сіл. Більше коштів спрямуємо у регіони і до територіальних громад - на фінансування найважливіших потреб людей.

5. СТВОРИТИ БЕЗПЕЧНІ УМОВИ ДЛЯ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ. Для цього:

• Змінити пріоритети правоохоронців – головним у їх діяльності буде не безпека можновладців, а безпека кожного громадянина.
• Очистити правоохоронні органи від корупціонерів, на керівні посади призначити чесних, високопрофесійних офіцерів, надати їм належну політичну і матеріальну підтримку. Розгорнути рішучу боротьбу з криміналітетом і організованою злочинністю.
• Підвищити рівень захисту населення від природних і техногенних аварій і катастроф. Послідовно вирішувати нагальні проблеми чорнобильців. Я гарантую, що інформація про екологічний стан довкілля буде повністю відкритою для громадян.

6. ЗАХИСТИТИ ЦІННІСТЬ СІМ’Ї, ПОВАГУ ДО БАТЬКІВ І ПРАВА ДІТЕЙ. Для цього:

• Зламати тенденцію скорочення чисельності населення України.
• Збільшити мінімум у 10 разів грошову допомогу матері при народженні дитини. Відмова матері від професійної діяльності на користь виховання дитини має знайти належне визнання у суспільстві.
• Гарантувати якісну і безкоштовну медичну допомогу жінкам при народженні дитини.
• Створити умови, щоб саме сім’я, а не виховні заклади, стала гармонійним середовищем для виховання дітей.
• Надавати державну підтримку тим, хто виховує дітей, або доглядає людей похилого віку.
• Відновити мережу державних і комунальних дитячих садків і ясел, насамперед - на селі. Заборонити продаж дошкільних закладів.
• Створити умови, щоб батьки виховували дітей і мали гідний заробіток не на чужині, а у себе вдома.
• Кредити для будівництва або купівлі житла будуть доступні кожній молодій сім’ї - як у місті, так і на селі.
• Ліквідувати дитячу безпритульність. Забезпечити пріоритний розвиток дитячих будинків сімейного типу.
• Забезпечити безкоштовно дітей-інвалідів ліками, медичними засобами, спеціальним харчуванням, оздоровленням; створити їм умови для повноцінного життя у суспiльcтвi.
• Впровадити інститут сімейних лікарів.
• Забезпечити неухильне дотримання законів, що забороняють пропаганду аморальності і насильства, – свідомість дітей буде захищена від руйнівного впливу.

7. СПРИЯТИ ДУХОВНОСТІ, ЗМІЦНЕННЮ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ. Для цього:

• Створити умови для розвитку особистості, високого рівня освіти і культури громадян.
• Сприяти єдності народу України, орієнтації суспільства і держави на загальнолюдські цінності -свободу, демократію, міжнаціональну і міжконфесійну злагоду, взаємну повагу і толерантність, справедливість і добро.
• Підтримувати ініціативи громадян, їх активну участь у вирішенні державних проблем. В оновленій Україні стане нормою свобода слова, активна діяльність громадських організацій, політичної опозиції - як запорука державної політики в інтересах народу.

8. СПРИЯТИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА. Для цього:

• Зупинити спекулятивні махінації навколо продажу землі - земля буде власністю тих, хто її обробляє.
• Збільшити вдвічі продуктивність сільського господарства, кардинально підвищити рівень доходів селян.
• Зробити фінансові ресурси доступними селянам, а не чиновникам і посередникам. Гарантувати справедливі закупівельні ціни на сільгосппродукцію.
• Підняти рівень доходів селян до середнього по країні.
• Збудувати сучасну транспортну інфраструктуру, завершити газифікацію, налагодити телефонний зв’язок, відновити роботу шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів - у кожному селі. Молодь матиме змогу реалізувати свої здібності і не покидатиме села.

9. ПІДВИЩИТИ БОЄЗДАТНІСТЬ АРМІЇ, ПОВАГУ ДО ЛЮДЕЙ У ПОГОНАХ. Для цього:

• Мобілізувати ресурси для створення в Україні боєздатної армії, розвитку оборонних технологій.
• Скоротити термін строкової військової служби до 12 місяців невідкладно - вже з весняного призову 2005р.
• Скасувати призов на військову службу і забезпечити комплектування професійної армії за контрактом - починаючи з 2010р.
• Забезпечити військовослужбовців житлом. Гарантувати кожному військовому при звільненні в запас пристойне житло і соціальні гарантії.

10. ПРОВОДИТИ ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ В ІНТЕРЕСАХ НАРОДУ УКРАЇНИ.

• Зовнішня політика України буде чесною, прозорою і послідовною, економічно вигідною.
• Ми будемо оцінювати її успіхи не за кількістю візитів, заяв і декларацій. Головне для нас - це обсяги залучених в Україну інвестицій, просування вітчизняних товарів на міжнародні ринки, захист прав громадян України за кордоном.
• Відносини з Росією будуть взаємовигідними, дружніми і стабільними.
• Наші партнери, як на Сході, так і на Заході побачать іншу Україну - міцну, надійну, яка дотримується зобов’язань і водночас здатна захистити свої національні інтереси.

***

Я йду на вибори, щоб подолати в Україні бідність і безробіття, забезпечити високі стандарти життя для простих людей. Я знаю, які проблеми хвилюють кожного громадянина України. Я знаю, як ці проблеми вирішувати - і я вмію їх вирішувати. Всі мої дії на посаді Президента будуть законними, прозорими і зрозумілими. Мої дії будуть рішучими, послідовними і ефективними. Вже з наступного року ми всі відчуємо, що живемо в зовсім іншій державі - яка дбає про всіх громадян, а не лише про чиновників і олігархів.

Тим, хто мене підтримає на виборах, і тим, хто цього не зробить, гарантую: я стоятиму на сторожі прав кожного з вас. В Україні буде зручно і затишно усім і кожному - в цьому я вбачаю свій головний обов’язок. Говорячи словами Івана Франка, «мільйони чекають щасливої зміни». Нас в Україні – 48 мільйонів. Разом ми змінимо життя на краще!

____________

http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2004/WP009?PT021F01=51&PT001F01=500

http://www.pravda.com.ua/news/2004/07/9/3001064/

Фото: Сергій Андрущенко

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#15

http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/11/21/5446/

Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Порошенка Петра 2014 

Передвиборна програма кандидата у Президенти України Петра Порошенка 2014 

Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Віктора Януковича 2010 

Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Януковича Віктора 2010 

Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Ющенка Віктора 2010 

Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Віктора Ющенка. Звернення Президента України Віктора Ющенка до українського народу 2005 

Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Віктора Януковича 2004 

Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Леоніда Кучми 1999 

Офіційні символи Президента України. Указ Президента України Про офіційні символи глави держави 1999 

Передвиборна програма кандидата у Президенти України Кучми Леоніда 1999 

Конституція України. Розділ V. Президент України 1996 

Передвиборна програма кандидата у Президенти України Кучми Леоніда 1994 

Леонід Кравчук. Нова Україна. Державність (передвиборна програма) 1991 

Передвиборна програма кандидата у Президенти України Леоніда Кравчука 1991 

Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Про Президента Української РСР 1991 

Закон Української РСР Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР 1991

Київ, 2004 рік. Охорона під адміністрацією Кучми. Фото: Андрій Чемеринський

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#1

Київ, 2004 рік. Молитва на Банковій. Фото: Андрій Чемеринський

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#2

Кам'янець-Подільський, Новопланівський міст через Смотрич, 2004 рік.

Частина протестувальників іде від районної ради на допомогу мітингуючим під міськвиконкомом. Фото: Руслан Поведа

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#4 

Київ, 2004 рік. Наметове містечко на Майдані. Фото: Віталій Модло

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#3  

Київ, 2004 рік. «Революційні барабани» в парку навпроти Кабміну. Вони були зроблені з бочок, в яких палили багаття і грілися прихильники Януковича, котрі пішли з парку через день після початку своєї акції. Фото: Олексій Кулішенко

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#5

Дніпропетровськ, 2004 рік.

«Мы говорим «Ющенко» - подразумеваем «Украина». Фото: Олексій Мазур

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#7

Революційний карнавал. 1 грудня 2004 року.

Прапори Тимошенко і Ющенка поки що поруч. Фото: Сергій Андрущенко

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#14

Харківський майдан, 2004 рік. Фото: Денис Ковалевський

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#16

Київ, Майдан, 2004 рік. Студентка 3 курсу УжНУ (Закарпаття)

Софія Слободська зі смаком поїдає «наколоті апельсини»

http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2010/11/20/5351/#6

Київ, Майдан Незалежності, 2004 рік.
http://www.depo.ua/rus/politics/inauguratsii-ukrainskih-prezidentov-skandaly-kazusy-i-06062014165500

Київ, Майдан Незалежності, 2004 рік.
http://www.depo.ua/rus/politics/inauguratsii-ukrainskih-prezidentov-skandaly-kazusy-i-06062014165500