Наталья Мамченко. План правовых реформ 2013

Какими предстанут судебная система, правоохранительные органы и адвокатура в 2013 г. и как на них отразились реформы 2012 г.

Уходящий год, безусловно, запомнится юридической общественности. Так, были приняты новый Уголовный процессуальный кодекс Украины, новый Закон «Об адвокатуре и адвокатской деятельности», внесены серьезные поправки в Закон «О прокуратуре». В связи с этим для судебной системы, правоохранительных органов, адвокатов 2012 г. стал непростым этапом реализации новых законодательных положений. Кроме того, согласно последним данным, готовится фундаментальное преобразование конституционного органа – Высшего совета юстиции, который будет состоять в большинстве своем из судей, избранных самими судьями.

Представители высших эшелонов власти уже задекларировали продолжение реформ, и ключевой задачей названа подготовка новой редакции Конституции Украины. Отечественные и зарубежные эксперты не раз отмечали, что принятие новых законодательных актов, касающихся судебной системы, без внесения изменений в Конституцию не даст необходимого эффекта. Результативным может быть только комплексный «апгрейд» Основного Закона, который коснулся бы и судоустройства. За эту работу принялась созданная в этом году Конституционная Ассамблея, в состав которой вошли ведущие ученые-юристы.

Накануне года Змеи «Судебно-юридическая газета» решила проанализировать, достигнуты ли первые желаемые результаты указанных реформ, и каких шагов в этом направлении стоит ожидать в ближайшем будущем.

Судебная система Украины создана для защиты прав граждан, прав и законных интересов юридических лиц, интересов государства путем своевременного, эффективного и справедливого решения правовых споров на основе верховенства права. Поэтому к числу важных достижений отечественной Фемиды в 2012 г. можно смело отнести наличие четкой стратегии дальнейшего развития.

Советам судей – финансовые полномочия

Так, согласно утвержденному Советом судей Украины стратегическому плану развития судебной власти на 2013–2015 гг., развитие правосудия должно быть направлено, в первую очередь, на обеспечение его доступности, справедливой судебной процедуры, независимости, беспристрастности, профессионализма судей, эффективности судебной защиты. Однако не обошли судьи и материальные вопросы. Среди приоритетных задач, направленных на укрепление независимости судов, планируется максимально обеспечить выполнение норм ст. 129 Закона «О судоустройстве и статусе судей» в части постепенного увеличения судейского вознаграждения. Особое внимание будет уделено усилению роли органов судейского самоуправления в бюджетном процессе, в т. ч. внедрению специального порядка формирования бюджета судебной системы, который предусматривал бы внесение бюджетного запроса непосредственно в профильный парламентский комитет, минуя Министерство финансов.

Будет принят ряд мер с целью обеспечения права граждан на доступ к правосудию. В частности, планируется улучшить состояние помещений судов, создав надлежащие условия для пребывания в них граждан и для работы судей и работников аппарата суда. Среди прочего, планируется в разы улучшить и упростить доступ граждан к судебной информации, включая информацию о судебных процедурах, обеспечить доступ сторон в процессе к полной и понятной информации по конкретным делам, а также доступ к судебным решениям и т. д. В этой связи на одном из заседаний Совета судей Украины была высказана и поддержана идея создания реестра судебных решений при каждом суде и внедрения так называемого «электронного дела», с помощью которого можно будет узнать информацию о состоянии того или иного дела, находящегося в производстве суда.

Безусловно, несмотря на техническое и информационное совершенствование работы судебной власти, она должна еще и придерживаться высоких профессиональных стандартов в своей деятельности. Поэтому органы судейского самоуправления определили в числе основных задач создание национальной системы стандартов качества и эффективности работы суда, включающей стандарты нагрузки, своевременность и эффективность решения дел, нормы поведения работников аппарата суда, стандарты качества процессуальных документов и т. д.

Продолжится работа и по совершенствованию подготовки судейских кадров. Так, будут разработаны и внедрены национальные стандарты профессионального обучения кандидатов на должность судьи, повышения квалификации судей и обучения работников аппарата судов. Данные стандарты должны будут учитываться при разработке и внедрении учебных программ для судей и работников аппарата судов, системы оценки, требований к преподавателям и т. д., в частности, при введении специальной учебной программы для руководителей аппарата судов, учебных программ по пользованию программным обеспечением, по этике и др.

Не секрет, что судебная система Украины стремится завоевать уважение и доверие со стороны граждан. Поэтому вполне логично, что судебной власти необходимо поддерживать свой имидж, и не последнюю роль в этом играет коммуникационная политика. Так, судейское сообщество продолжит работу над созданием и внедрением национальной концепции коммуникаций судебной власти, которая будет включать сотрудничество со СМИ, создание пресс-центра судебной власти для обеспечения единой информационной политики, надлежащего реагирования как на внутренние, так и на внешние информационные запросы и информирования общества о потребностях, проблемах и достижениях украинской Фемиды. Принципы коммуникационной политики также будут направлены на поддержание отношений между судами и обществом с целью повышения правовой культуры граждан и улучшения восприятия ими работы судов.

Особое место в реформировании системы правосудия занимают этические нормы поведения судьи. Как известно, в начале 2013 г. на Съезде судей Украины будет принят в новой редакции Кодекс судейской этики. Напомним, что на сегодняшний день в Украине действует Кодекс профессиональной этики судьи, утвержденный Съездом судей еще в октябре 2002 г. Этот документ не только устарел морально, но и входит в противоречие с действующим Законом «О судоустройстве и статусе судей». Новый же проект редакции Кодекса подготовлен рабочей группой Совета судей Украины во исполнение решения Х внеочередного Съезда судей Украины от 16.09.2010 и, судя по результатам обсуждений, вполне соответствует как законодательству, так и требованиям времени.

Проект обновленного кодекса содержит разделы, регламентирующие поведение судьи как во время осуществления им правосудия, так и вне суда. В частности, предусмотрено, что судья должен демонстрировать учтивость, умение владеть собой, уважение к членам правового сообщества и сторонам по делу, не применять враждебные, оскорбительные слова и заявления в решениях суда и при общении с участниками процесса. Что касается поведения служителей Фемиды вне судебного процесса, то судья вправе участвовать в общественной деятельности, публичных мероприятиях, если они не наносят вреда его статусу, авторитету судебной власти и не могут повлиять на осуществление правосудия. Судья должен избегать недобросовестных связей, которые, по мнению граждан, могут повлиять на его независимость и беспристрастность. Стоит отметить, что за нарушение этических норм кодекса судьи не будут привлекаться к ответственности, поскольку это скорее писаный свод правил поведения, стандартов для судей. Нести ответственность судьи будут лишь за нарушение законов и присяги судьи.

Не последнюю роль в развитии судебной власти играет и мониторинг состояния независимости судов, беспристрастности и доступности правосудия. Так, изучая в 2012 г. работу судов, судьи пришли к выводу, что необходимо произвести некоторые существенные изменения, в т. ч. касающиеся судейского самоуправления. И одним из таких изменений, которое планируется воплотить в жизнь, должно стать закрепление на законодательном уровне права Совета судей Украины обращаться в суд в интересах правосудия и с целью защиты независимости судей и права предоставления заключений относительно проектов законов, касающихся судебной системы, на предмет их соответствия принципу независимости судей. При этом такие заключения должны обязательно учитываться Верховной Радой при принятии законов.

Как обезопасить судей и их семьи?

Конец года ознаменовался трагическим для всей судебной системы событием. 15 декабря в своей квартире был жестоко убит судья Фрунзенского районного суда Харькова Владимир Трофимов и члены его семьи: жена Ирина, сын Сергей и девушка сына Марина Зуева. По делу открыто уголовное производство. Президент Украины В. Янукович взял расследование данного преступления под личный контроль.

Очевидно, данное событие должно было найти отклик у судейского самоуправления, и нашло. 21 декабря Совет судей Украины обратился к органам государственной власти относительно необходимости обеспечения государственной защиты судей и работников аппарата судов. «Независимость и неприкосновенность судей не является привилегией судейского корпуса, а устанавливается с целью обеспечения и действия принципа верховенства права и права лиц на справедливое правосудие», – говорится в обращении Совета. ССУ считает, что нынешнее обеспечение государственной защиты судей является недопустимым и требует принятия немедленных кардинальных мер реагирования, а также внедрения превентивных мер.

В частности, Совет рекомендует Верховной Раде усовершенствовать законодательное обеспечение государственной защиты судей и работников аппарата судов; правительству – определить расходы на финансирование в полном объеме мер безопасности и социальной защиты судей и работников аппарата судов при разработке проектов законов о госбюджете; МВД – принимать неотложные меры реагирования для усиления безопасности судей, работников аппарата судов, сохранения их имущества по каждому факту соответствующего обращения, повысить эффективность осуществления досудебного расследования преступлений против жизни, здоровья судей и их близких родственников. К Генеральному прокурору Украины ССУ обращается в связи с необходимостью усиления надзора за соблюдением законов относительно обеспечения государственной защиты судей и работников аппарата судов, а также обеспечения правильного применения законов органами, осуществляющими досудебное расследование преступлений против жизни, здоровья судей и их близких родственников.

За организационное обеспечение государственной защиты судей и работников аппарата судов, в т. ч. при формировании соответствующих предложений по бюджету судов, должна взяться в пределах своих полномочий и Государственная судебная администрация.

Новая Конституция – новый формат ВСЮ

Вопрос о порядке формирования состава Высшего совета юстиции «висит в воздухе» уже давно. В рекомендациях Венецианской комиссии четко звучит положение о том, что большинство в этом органе должны составлять судьи. Но эта идея пока так и не была реализована: процент судей в составе ВСЮ увеличился, но они не составляют большинство.

4 декабря с. г. на очередном заседании Комиссия по вопросам правосудия Конституционной Ассамблеи Украины (далее – КАУ) одобрила концептуальные принципы усовершенствования конституционного регулирования правосудия в Украине, которые 6 декабря 2012 г. были представлены на третьем пленарном заседании КАУ. Комиссия предложила несколько подходов, с учетом которых должна осуществляться конституционная реформа в части усовершенствования правосудия. Условно их можно разделить на следующие группы: система судоустройства, процедура отбора и назначения судей, усиление гарантий независимости судей, формирование Высшего совета юстиции.

Как стало известно, на сегодня уже подготовлены изменения к ст. 131 Конституции, которые предусматривают новый порядок формирования ВСЮ. Они выписаны так, что в его состав будут входить преимущественно судьи – 14 из 20 человек. Кроме того, проект предлагает уменьшить число сотрудников прокуратуры в Совете с 3 до 1 и ввести в его состав омбудсмена. После утверждения проекта Конституционной ассамблеей он будет направлен на экспертизу в Совет Европы.

Напомним, сейчас по должности в состав ВСЮ входят председатель Верховного Суда, министр юстиции и Генеральный прокурор. По три человека в ВСЮ назначают Верховная Рада, Президент Украины и съезды – судей, адвокатов и представителей юридических вузов и научных учреждений. Еще двух членов избирает Всеукраинская конференция представителей прокуратуры. В случае прохождения изменений через соответствующие инстанции 14 членов ВСЮ будут представлять судейский корпус – 11 будут избираться Съездом судей, а еще 3 будут входить в состав Совета по должности (председатели ВСУ и Конституционного Суда и глава Совета судей Украины). Из представителей прокуратуры в Совете останется только Генпрокурор, а место министра юстиции займет уполномоченный ВР по правам человека. Еще по 2 члена будут назначать съезд адвокатов и съезд представителей юрвузов и научных учреждений.

С учетом того, что такие требования были озвучены Европой и нашли одобрение у большинства украинских экспертов, велика вероятность, что эти изменения будут приняты. Впрочем, процедура внесения изменений в Основной Закон может занять значительное время.

Реформа прокуратуры: шаг за шагом

С 1 декабря 2012 г. вступил в силу Закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по вопросам усовершенствования деятельности прокуратуры», который подписан Президентом Украины 20 сентября с. г. Одним из существенных изменений стало упразднение ряда существующих документов прокурорского реагирования. Остался лишь один документ – представление, внесение которого не будет влечь за собой приостановления действия нормативно-правовых актов или прекращения определенной деятельности.

Другое новшество касается полномочий прокуроров при проведении проверок. Так, прокурорская проверка может проводиться только в случае проведения предварительной проверки соответствующим органом контроля, или если такая проверка не была проведена в срок. При этом начинать проверку можно только при условии письменного уведомления проверяемой стороны. Другими словами, чтобы начать проверку, прокурор должен вынести мотивированное постановление и обосновывать необходимость совершения конкретных действий – например, истребования документов, содержащих банковскую или коммерческую тайну. Кроме того, все оригиналы документов, изъятые в ходе проверки, по ее окончанию должны быть возвращены владельцам. Действия прокурора и акт реагирования по результатам такой проверки можно обжаловать в суде.

Как отмечают в ГПУ, несмотря на предложенные Законом ограничения полномочий прокуратуры, они являются по-настоящему взвешенными и обоснованными. В этом заложен государственный и системный подход к проблеме. Надзорная функция ориентирована, прежде всего, на защиту интересов общества. Это связано с продолжающимся процессом масштабного обновления государственного сектора, в частности, контролирующих органов, пересмотра их полномочий, придания приоритета судебной защите прав и свобод человека и гражданина, внедрения законодательства о юридической помощи гражданам.

При этом следует подчеркнуть, что определенные ограничения и корректировка деятельности прокуратуры вне уголовной юстиции вовсе не означают, что она лишается возможности осуществлять свои конституционные функции. Изменения в законодательство как раз и разработаны таким образом, чтобы прокурор имел оптимальный арсенал полномочий в этой сфере, достаточный для выполнения возложенных на него функций. Следовательно, именно от прокурора соответствующего уровня, того, как он организует работу и использует предоставленные ему полномочия, зависят итоговые результаты прокурорской деятельности.

Согласно с требованиями п. 9 Переходных положений Конституции, «прокуратура продолжает выполнять в соответствии с действующими законами функцию надзора за соблюдением и применением законов и функцию предварительного следствия – до введения в действие законов, регулирующих деятельность государственных органов по контролю за соблюдением законов, и до сформирования системы досудебного следствия и введения в действие законов, регулирующих ее функционирование». Новый УПК сформировал систему органов досудебного следствия и определил место и роль в ней прокуратуры, ограничив реализацию ею функции досудебного следствия установленными временными рамками – не более 5 лет. Процесс же введения в действие законов, регулирующих деятельность государственных органов по контролю, до сих пор продолжается (на сегодня только 15 из 89 контролирующих органов имеют специальные законы, статус, задачи и полномочия остальных урегулированы подзаконными актами – указами Президента Украины, постановлениями правительства и т. д.). До завершения этого процесса, согласно приведенному предписанию Основного Закона, прокуратура продолжает выполнять возложенные на нее конституционные полномочия по надзору за соблюдением и применением законов.

Новая адвокатура

В деле реформирования адвокатуры в этом году завершилось многолетнее активное «топтание на месте». Речь идет о принятии Закона «Об адвокатуре и адвокатской деятельности», который вступил в силу 15 августа с. г. Среди новелл Закона: создание системы органов адвокатского самоуправления, единого реестра адвокатов; введение 6-месячной стажировки для лиц, желающих стать адвокатами; введение ответственности за непредоставление ответа на адвокатский запрос; определение порядка наложения дисциплинарных взысканий на адвокатов и порядка допуска адвокатов-иностранцев к адвокатской деятельности в Украине.

17 ноября с. г. состоялся учредительный съезд адвокатов, на котором была создана Национальная ассоциация адвокатов Украины и избран Совет адвокатов Украины, а также сформированы другие органы адвокатского самоуправления. Спустя месяц после проведения съезда Совет адвокатов определился с правоустанавливающими документами органов адвокатского самоуправления. В частности, были утверждены положения о совете адвокатов каждого региона с указанием руководителей и лиц, которые уполномочены подавать документы на регистрацию, юридического адреса и пр. данных, необходимых для осуществления регистрации советов адвокатов как юридических лиц; порядок ведения единого реестра адвокатов Украины, порядок оформления материалов об админправонарушениях, образец ордера адвоката, штатное расписание НААУ, положение о стажировке лиц, успешно сдавших квалификационный экзамен. Кроме того, Совет утвердил положение об установлении размера и порядка уплаты ежегодных взносов адвокатов на обеспечение реализации адвокатского самоуправления, их распределения и использования.

Так, согласно решению учредительного съезда адвокатов, ограничившего предельный размер ежегодного взноса одной месячной минимальной заработной платой по состоянию на январь текущего года, размер ежегодного взноса адвокатов в этом и следующем годах составит 1073 грн. Он должен быть единоразово уплачен до марта 2013 г. При этом было принято решение, что поскольку к тому времени не все региональные советы адвокатов могут быть зарегистрированы как юридические лица, адвокаты из таких регионов будут платить взнос непосредственно НААУ, которая передаст часть средств местному совету после его регистрации. Кроме того, Совет решил, что адвокаты должны внести в этот же срок часть взноса – 1/12 суммы ежегодного взноса (около 90 грн) – за декабрь с. г. Примечательно, что 30% суммы взноса будет направляться на финансирование деятельности НААУ, Совета адвокатов, Высшей ревизионной комиссии и проведения общенациональных адвокатских мероприятий, а 70% останется в регионах. Неуплата, несвоевременная или неполная уплата взносов может быть основанием для открытия дисциплинарного производства в отношении адвоката.

Также был утвержден размер платы за сдачу квалификационного экзамена лицами, изъявившими желание получить право на занятие адвокатской деятельностью. Было решено установить размер такой платы в максимально допустимом Законом Украины «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» объеме – 4 минимальные месячные заработные платы. Конкретный размер взноса будет определяться, исходя из размера минимальной месячной заработной платы на момент оплаты.

Впрочем, в 2013 г. закон об адвокатуре, вполне возможно, подвергнется изменениям. Так, исполняя решение учредительного съезда, председатель Национальной ассоциации адвокатов Лидия Изовитова обратилась к народным депутатам Украины нового созыва относительно необходимости внесения изменений в Закон «Об адвокатуре и адвокатской деятельности» в части уточнения информации, которая должна предоставляться по адвокатскому запросу. В частности, из Закона предлагается исключить положение о возможности непредоставления в ответ на адвокатский запрос информации с ограниченным доступом. Указанное даст возможность адвокатам надлежащим образом реализовать свои полномочия, в т. ч. по уголовным делам. В своем обращении г-жа Изовитова просит о срочном рассмотрении вопроса.

МВД: когда ждать реформы

Проект концепции реформирования органов внутренних дел Украины был разработан в соответствии с рекомендациями парламентских слушаний «О реформировании системы МВД и внедрении европейских стандартов», которые состоялись 5 октября 2011 г. в Верховной Раде Украины, а также с учетом предложений Координационного центра внедрения экономических реформ при Президенте Украины. Но на данный момент упомянутый проект остается неутвержденным, что лишает его необходимого юридического статуса. Потому первоочередным заданием ведомства является утверждение Концепции реформирования органов внутренних дел Украины, а также принятие ряда базовых законов, которые делают возможным их дальнейшее развитие – в частности, «Об органах внутренних дел Украины», «О прохождении службы в органах внутренних дел», «О силах внутреннего правопорядка», «О Государственной миграционной службе в Украине», а также новых редакциях законов «Об организационно-правовых основах борьбы с организованной преступностью», «Об оперативно-розыскной деятельности» и некоторых других.

В течение минувшего года руководством МВД была проведена определенная работа, направленная на подготовку органов и подразделений милиции к работе в условиях действия нового УПК. Внесены изменения в структуру территориальных органов. В каждом органе начальнику его следственного отдела предоставлен статус первого заместителя. Решен вопрос численного укрепления следственных подразделений, которым переданы полномочия по расследованию значительного количества видов преступлений от органов прокуратуры, Службы безопасности Украины и Государственной налоговой службы. Введены должности специалистов, которые будут отвечать за внедрение, функционирование и эксплуатацию электронных средств контроля, а также определены лица, которые будут отвечать за надзор за задержанными в органах внутренних дел.

Учитывая современные вызовы и международный опыт, МВД будет постепенно реформироваться в ведомство европейского образца, которому будут присущи многопрофильность, демилитаризация и разумная децентрализация управления.

Следует отметить, что в последние годы Министерство внутренних дел финансируется из Государственного бюджета на уровне 30–40% от потребности, что усложняет качественное выполнение задач, возложенных на милицию, внутренние войска и Государственную миграционную службу. Так в 2013 г. для МВД при потребности 33 млрд 364 млн грн предусмотрено всего лишь 13 млрд 497 млн грн, что составляет только 40,2% от реальных расходов. По сравнению с 2012 г. расходы общего фонда увеличены на 639,5 млн грн, что лишь на 5% больше, чем было утверждено на год нынешний. Такое увеличение соответствует ожидаемому в 2013 г. уровню инфляции и является самым низким показателем за последние 6 лет.

Увеличение ассигнований на заработную плату будет направлено на соблюдение действующего уровня минимального денежного обеспечения в сумме 1800 грн. Возможно, увеличение по сравнению с 2012 г. в пределах индекса инфляции составит около 55 грн, также будет повышена заработная плата работникам, должностные оклады которых зависят от минимальной заработной платы. Здесь ориентировочный размер повышения составит 260 грн.

Что касается изменения названия «милиция» на «полиция», то в данном вопросе руководство МВД придерживается той позиции, что в ближайшее время это не будет ключевым моментом для изменения содержания работы ведомства. В данное время наиболее актуальными вопросами являются определение оптимальной структуры и функций такого многопрофильного ведомства, как МВД, принципы его комплектования лицами рядового и начальствующего состава, а также государственными служащими.

Комментарии

Инна Рафальская, председатель Киевской городской квалификационно-дисциплинарной комиссии адвокатуры:

– Самые важные изменения для адвокатуры это, пожалуй, то, что вступил в силу Закон «Об адвокатуре и адвокатской деятельности». Мы надеемся на эффективную работу в соответствии с новым законом. Конечно, еще необходимо будет наработать много механизмов для его реализации, возможно, внести некоторые изменения, связанные с реализацией профессиональных прав адвокатов. Что же касается якобы существующего раскола в адвокатском сообществе, возникшего после формирования новых органов самоуправления, то я с этим не согласна. На самом деле адвокаты просто хотят работать. А без функционирования и региональных, и национальных органов адвокатского самоуправления работы не будет. Недавно Совет адвокатов Украины принял все документы, которые, согласно закону, необходимы для профессиональной деятельности адвокатов. Соответственно, наша деятельность нормативно обеспечена, и это дает возможность работать.

Игорь Самсин, председатель Высшей квалификационной комиссии судей Украины:

– Работу Высшей квалифкомиссии в 2012 г. я оцениваю позитивно. В уходящем году мы закончили первый отбор кандидатов на должность судьи впервые, предоставили рекомендации многим судьям. Порядка 300 кандидатов в судьи из первого отбора уже приняли присягу и осуществляют правосудие. По второму отбору мы провели анонимное тестирование более чем 3 тыс. кандидатов в судьи. Благодаря плодотворной работе в 2012 г. кандидаты в судьи третьего отбора уже в 2013 г. будут проходить специальную подготовку в Национальной школе судей. Поэтому могу сказать, что в этом году нами была проделана огромная работа.

Виктор Микулин, член Высшей квалификационной комиссии судей Украины:

– Недавние трагические события, произошедшие в Харькове, должны стать стимулом для переосмысления подходов к охране судей и их семей. Ведь профессия судьи всегда связана с риском, опасностью. Поэтому государство должно подумать, как эффективно защитить не только участников судебного процесса, но и главную действующую фигуру – судью, как это принято во всем мире. Возможно, стоит подумать о том, каким образом можно усилить охрану судейского жилья, например, установить круглосуточную охрану таких объектов, видеонаблюдение, сигнализацию, тревожную кнопку на случай непредвиденных ситуаций и т. д. Такой подход позволит защитить не только судью, но также и членов его семьи, жилье.

Владимир Колесниченко, председатель Высшего совета юстиции:

– Обеспечение безопасности судей должно проводиться на государственном уровне в комплексе, с привлечением всех соответствующих служб. Необходимо, чтобы проводился мониторинг для прогнозирования ситуаций, связанных с угрозой для жизни и здоровья судьи при рассмотрении того или иного дела. Нелишним было бы упростить порядок получения разрешения судьям на ношение и хранение судьям огнестрельного оружия, чтобы судья дома имел возможность себя защитить. В целом мне кажется, что для обеспечения безопасности судей нужно создать в обществе определенную атмосферу относительно неприкосновенности судей. Необходимо информировать общественность о том, что за нападение на судью может быть предусмотрен особый вид уголовной ответственности.

Безусловно, не последнюю роль для безопасности судьи играет его поведение. Важно, чтобы судья, осуществляя профессиональную деятельность, понимал, что он принимает решения не от себя лично, а от имени государства.

Ярослав Романюк, первый заместитель председателя Верховного Суда Украины, председатель Совета судей Украины:

– Законодатель пошел нам встречу и предоставил возможность самим определять, какие решения подлежат внесению в Единый государственный реестр судебных решений, а какие – нет. В обществе такая идея была встречена неоднозначно и поддавалась критике. Кое-кто высказывал опасения, что мы хотим что-то утаить. Поэтому мы предлагаем единый реестр в государстве сохранить, избавив его от переизбытка ненужных решений, но вместе с тем внедрить в каждом суде Украины свои реестры судебных решений, куда будут помещаться все решения, принятые тем или иным судом.

Топ-8 изменений Конституцию Украины

(раздел «Правосудие»)

• вопросы создания, реорганизации и ликвидации судов решать исключительно путем принятия законов по представлению Высшего совета юстиции;
• создать систему мировых судов, институты альтернативных (внесудебных) способов решения правовых споров;
• устранить политические структуры от формирования кадрового состава судов и решения вопроса ответственности судей;
• обеспечить формирование кадрового состава судов и ответственность судей перед единым государственным органом – ВСЮ;
• увеличить возрастной ценз для занятия должности судьи с 25 до 30 лет;
• увеличить срок стажа работы по специальности, необходимый для занятия должности судьи, с 3 до 5 лет;
• увеличить возрастной ценз пребывания в должности судьи с 65 до 70 лет;
• решение вопросов о назначении судей на админдолжности в судах возложить на органы судейского самоуправления – коллективы судей

Топ-8 изменений в судебной системе

• принятие новой редакции Кодекса судейской этики;
• утверждение стратегического плана развития судебной власти на 2013–2015 гг.;
• создание реестра судебных решений при каждом суде;
• создание национальной системы стандартов качества и эффективности работы суда;
• внедрение национальных стандартов профессионального обучения кандидатов на должность судьи;
• внедрение специальной подготовки для кандидатов в судьи;
• внедрение национальной концепции коммуникаций судебной власти;
• обеспечение государством охраны судей и работников судов

Топ-8 изменений в прокуратуре

• реализация целого ряда надзорных полномочий стала возможной в рамках начатой проверки и только после вынесения соответствующего постановления и вручения его копии;
• установлен исчерпывающий перечень оснований для проверок. Проверки по обращениям будут осуществляться только в случае их предварительного рассмотрения компетентными органами или непринятия ими в установленные сроки решений по этим вопросам; проведению проверки будет предшествовать вынесение руководителем органа прокуратуры или его заместителем обоснованного постановления;
• впервые определяется обязанность прокурора возвращать соответствующим лицам после окончания проверки оригиналы истребованных актов, документов и материалов, а до ее завершения – копии и пр.;
• ограничен перечень субъектов, у которых разрешается до проведения проверки истребовать решения, распоряжения, инструкции, приказы и иные акты и документы, получать информацию о состоянии законности и мерах по ее обеспечению;
• отменена такая форма прокурорского реагирования, как предписание, которое носит обязательный характер;
• вводится всего один акт реагирования – представление, которое не будет останавливать действие нормативно-правового акта – разрешается только ставить вопрос о его отмене;
• в сфере представительства прокуратурой интересов гражданина в суде установлен исчерпывающий перечень оснований такого представительства без оговорки о «других уважительных причинах», изъято такое основание, как неспособность гражданина из-за материального положения реализовать свои процессуальные полномочия

Топ-6 новелл в адвокатуре

• создание системы органов адвокатского самоуправления и Национальной ассоциации адвокатов Украины;
• создание Единого реестра адвокатов Украины;
• 6-месячная стажировка для лиц, желающих стать адвокатами;
• введение ответственности за непредоставление ответа на адвокатский запрос;
• определение порядка наложения дисциплинарных взысканий на адвокатов;
• определение порядка допуска адвокатов-иностранцев к адвокатской деятельности в Украине.

Наталья Мамченко, Судебно-Юридическая газета

№ 50(168), 2 стр., 24 декабря 2012 г.

//sud.ua/newspaper/2012/12/24/45781-plan-pravovikh-reform-2013

//www.novayagazeta.ru/politics/51767.html

01.02.2013 Олег Несинов. Мыльный пузырь реформы правосудия 

21.12.2012 Звернення Ради суддів України до органів державної влади щодо необхідності забезпечення державного захисту суддів та працівників апарату судів 

06.12.2012 Доповідь Комісії з питань правосуддя щодо концептуальних засад конституційно-правової модернізації правосуддя України 

30.08.2012 Ігор Темкіжев. Головне - відійти від звичного фінансування судових органів… 

11.04.2012 Семен Глузман. Мы живем в стране имитации права 

29.08.2011 Владимир Сущенко. О правовом государстве и юридическом сообществе в наше время и в будущем 

16.06.2011 Александр Мучник. Порядочность - источник Права 

10.06.2010 Сергій Головатий. Вища рада юстиції - це «гестапо»

Звернення Ради суддів України до органів державної влади щодо необхідності забезпечення державного захисту суддів та працівників апарату судів

Незалежність і недоторканність суддів є невід’ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду. Незалежність і недоторканність суддів не є привілеєм суддівського корпусу, а встановлюється з метою забезпечення і дії принципу верховенства права та права осіб на справедливе правосуддя.

Право кожного на незалежний і безсторонній суд закріплено міжнародними актами, передусім Загальною декларацією прав людини (стаття 10) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 6). Гарантії незалежності і недоторканності суддів як носіїв судової влади та самостійності судів як судових органів встановлені Конституцією та законами України. Незалежність судів визначено в Україні як конституційний принцип організації та функціонування судів з метою забезпечення права осіб на судовий захист.

Проте, в Україні мають бути забезпечені дієві, а не формальні гарантії незалежності суддів, ефективний, а не декларативний державний захист суддів, членів їх сімей та працівників апарату судів.

Суддівський корпус України усіляко підтримує вжиття Президентом України системних заходів у цій сфері. Зокрема, Главою держави ініційовано прийняття Верховною Радою України Закону України від 5 червня 2012 року № 4874-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів». Президентом України також внесено на розгляд Конституційної Асамблеї проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів».

За результатами проведеного Радою суддів України влітку 2011 року моніторингу незалежності суддів в Україні, незалежні міжнародні експерти відзначили позитивний приклад Президента України, який постійно в публічних заявах висловлює повагу до незалежності судів та суддів.

Натомість необхідно констатувати, що діяльність не всіх органів державної влади у цій сфері є такою ж конструктивною.

Зокрема, викликає занепокоєння стан дотримання вимог закону щодо державного захисту суддів та працівників апарату судів, у тому числі забезпечення їх безпеки. Відповідно до принципу 11 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, безпека суддів має належним чином гарантуватися законом. Система заходів державного захисту суддів і працівників апарату судів встановлена Законами України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та від 23 грудня 1993 року № 3781-ХІІ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Разом з тим реалізація норм зазначених законів в Україні належним чином не забезпечується.

Особливе занепокоєння викликає поширення випадків втручання в діяльність суддів, посягання на їх життя і здоров’я. Мають місце непоодинокі факти тиску на суддів шляхом погроз, шантажу та іншого протиправного впливу.

Правоохоронні органи, на які законом покладено обов’язок щодо забезпечення безпеки суддів і працівників апарату судів, нерідко безпідставно залишають без реагування повідомлення про надходження погроз та інших протиправних діянь щодо суддів та працівників апарату судів. Не виконуються повною мірою вимоги щодо негайного вжиття належних заходів за кожним випадком зазначених протиправних дій усупереч приписам статті 18 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Не завжди ефективними є заходи щодо розслідування злочинів проти життя, здоров`я суддів та їх близьких родичів.

Так, упродовж 2010 – І півріччя 2012 років не було засуджено жодної особи за вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 Кримінального кодексу України), за вироками, що набрали законної сили.

Фінансування заходів державного захисту суддів та працівників апарату судів на належному рівні не здійснюється. Недостатніми є заходи забезпечення охорони громадського порядку, безпеки суддів і працівників апарату судів, а також учасників судового розгляду.

Органами державної влади не враховується, що судді постійно перебувають у центрі правового конфлікту, зіткнення протилежних інтересів і пов’язаного з цим ризику, несуть психологічне навантаження, зазнають погроз, посягань на життя і здоров’я від учасників судового розгляду та інших осіб.

Стан забезпечення безпеки суддів є незадовільним, механізми захисту суддів від протиправних посягань є неефективними, що призводить до незворотних наслідків.

Суддівську спільноту, громадськість вразили трагічні події, пов’язані із загибеллю судді Вищого господарського суду України М. Михайлюка, судді Шевченківського районного суду міста Києва С. Зубкова, судді Київського апеляційного адміністративного суду О. Дурицької та інші випадки.

Особливий резонанс в суспільстві викликало жорстоке вбивство судді Фрунзенського районного суду міста Харкова В. Трофімова та членів його сім’ї. У виступі на церемонії складення присяги суддями, вперше призначеними на посаду професійного судді, 19 грудня поточного року Президент України цілком обґрунтовано назвав цей трагічний випадок викликом для всього українського суспільства.

Зазначені факти призводять до дестабілізації діяльності судової влади, руйнують сподівання суспільства на ефективність діяльності правоохоронних органів. У підсумку такі явища становлять загрозу утвердженню в Україні принципу верховенства права, підривають основи правопорядку в державі, завдають непоправної шкоди авторитету України на міжнародній арені.

Рада суддів України вважає, що такий стан забезпечення державного захисту суддів є неприпустимим та потребує вжиття негайних кардинальних заходів реагування, а також запровадження превентивних механізмів з метою недопущення аналогічних випадків в подальшому.

З урахуванням викладеного Рада суддів України звертається до органів державної влади:

Верховної Ради України щодо:

– вдосконалення законодавчого забезпечення державного захисту суддів та працівників апарату судів;

– урахування вимог закону щодо фінансування заходів забезпечення безпеки та соціального захисту суддів і працівників апарату судів при прийнятті законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Кабінету Міністрів України щодо:

– вжиття невідкладних заходів стосовно належного виконання вимог закону щодо фінансування заходів забезпечення державного захисту суддів та працівників апарату судів, в тому числі фінансового забезпечення діяльності відповідних правоохоронних органів;

– визначення видатків на фінансування у повному обсязі заходів забезпечення безпеки та соціального захисту суддів та працівників апарату судів при розробці проектів законів України про Державний бюджет України на відповідний рік;

– підтримки розробленого Радою суддів України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення державного захисту суддів та працівників апарату судів».

Міністерства внутрішніх справ України щодо:

– вжиття невідкладних та необхідних заходів реагування для посилення безпеки суддів, працівників апарату судів, збереження їхнього майна за кожним фактом відповідного звернення; усунення випадків безпідставної відмови у вжитті таких заходів;

– забезпечення належного виконання вимог закону щодо підтримання громадського порядку в судах, припинення проявів неповаги до суду та охорони приміщень судів;

– підвищення ефективності здійснення досудового розслідування злочинів проти життя, здоров`я суддів та їх близьких родичів.

Генерального прокурора України щодо:

– необхідності посилення нагляду за додержанням законів стосовно забезпечення державного захисту суддів і працівників апарату судів, а також правильним застосуванням законів органами, які здійснюють досудове розслідування злочинів проти життя, здоров`я суддів та їх близьких родичів.

Голів судів України щодо:

– вжиття передбачених законом заходів стосовно державного захисту суддів та працівників апарату судів;

– поліпшення взаємодії з органами внутрішніх справ щодо забезпечення безпеки суддів та працівників апарату судів.

Державної судової адміністрації України щодо:

– організаційного забезпечення в межах повноважень державного захисту суддів та працівників апарату судів, у тому числі при формуванні відповідних пропозицій стосовно бюджету судів.

Звернення прийнято на засіданні Ради

суддів України 21 грудня 2012 року.

____________

//www.court.gov.ua/22474/

01.02.2013 Олег Несинов. Мыльный пузырь реформы правосудия 

24.12.2012 Наталья Мамченко. План правовых реформ 2013 

06.12.2012 Доповідь Комісії з питань правосуддя щодо концептуальних засад конституційно-правової модернізації правосуддя України 

30.08.2012 Ігор Темкіжев. Головне - відійти від звичного фінансування судових органів… 

11.04.2012 Семен Глузман. Мы живем в стране имитации права 

29.08.2011 Владимир Сущенко. О правовом государстве и юридическом сообществе в наше время и в будущем 

16.06.2011 Александр Мучник. Порядочность - источник Права 

10.06.2010 Сергій Головатий. Вища рада юстиції - це «гестапо»

Рада суддів України звернулася до організаторів і учасників громадських акцій "Волю Павличенкам!" із закликом припинити проведення масових акцій, оскільки вважає їх тиском на суд...

//www.unian.ua/news/539105-rada-suddiv-hoche-schob-zahisniki-pavlichenkiv-pripinili-svoji-aktsiji.html

(VI) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов‘язків людини та громадянина 2012

[голова – Володимир Буткевич,

секретар – Юрій Бошицький]

18 грудня 2012 року в приміщенні Інституту соціології Національної Академії наук України відбулось чергове засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина (далі – Комісія).

У роботі Комісії також взяли участь спеціально запрошені експерти Комісії професори Л.Д.Тимченко та Л.О.Тимченко.

На засіданні було розглянуто ряд питань, зокрема, заслухано інформацію голови Комісії, доктора юридичних наук, професора В.Г.Буткевича щодо зустрічі складу координаційного бюро Конституційної Асамблеї з експертами Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія), обговорено пропозицію секретаря Комісії, кандидата юридичних наук, професора Ю.Л.Бошицького щодо внесення змін до преамбули Конституції України, обговорено пропозицію голови Комісії, доктора юридичних наук, професора В.Г.Буткевича щодо порядку роботи над відповідним розділом Концепції внесення змін до Конституції України.

Також члени Комісії обговорили організаційні питання щодо проведення наступних засідань Комісії.

З питань, що розглядалися на засідання Комісії, прийнято такі рішення:

1) доопрацювати проект преамбули Конституції України, запропонований секретарем Комісії, кандидатом юридичних наук, професором Ю.Л.Бошицьким з урахуванням зауважень, поданих членами Комісії;

2) створити робочу групу для роботи над проектом відповідного розділу Концепції внесення змін до Конституції України в складі: голови Комісії, доктора юридичних наук, професора В.Г.Буткевича, членів Комісії – доктора юридичних наук, професора П.М. Рабіновича, доктора юридичних наук, професора М.І.Козюбри, кандидата юридичних наук М.М.Товта, кандидата юридичних наук, доцента В.В.Речицького, а також експерта Комісії доктора юридичних наук, професора Л.Д.Тимченка.

18.12.2012

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/26486.html

19.03.2013 (Х) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина

25.02.2013 (IX) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина

12.02.2013 (VIII) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов'язків людини та громадянина 

29.01.2013 (VІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина 

10.09.2012 (ІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов’язків людини і громадянина 

04.07.2012 Перше засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов'язків людини і громадянина

Борис Беспалий. Двуликий Янус

Референдум — один із інструментів демократії. Це лицьова сторона медалі. 

Чого ж його полюбляють різномасті диктатори? Адже "диктатори за демократію" звучить як проповідь вегетаріанства вустами людожера. Це зворотна сторона медалі. Аналіз новоспеченого закону "Про всеукраїнський референдум"свідчить, що друга, тіньова сторона для авторів насправді є першою, якщо не єдиною. Яке блюзнірство: в тіні демократичної риторики лаштувати чорний хід для диктатури!

До того вищою точкою України була Говерла, відтоді — двоглавий як Ельбрус, Пік Цинізму: один горб — над Банковою, другий — над Межигір’ям. Показовий штрих: біл-борд — речником референдуму виступає апологет "сильної руки" Медведчук, пам’ятний фразою: "Власть сильна, как никогда".

Першопрохідці, зазвичай, даровиті.

Першим поставив референдум на службу диктатурі сам Наполеон. Був він не лише великим полководцем і державним діячем, а й не аби яким демагогом. Захопивши владу 18 брюмера 1799 року переворотом, заднім числом він зарахував у співучасники увесь французький народ. Син революції, одначе.

У січні 1800-го референдум схвалив наполеонівську Конституцію, що надала автору титул Першого консула. За — 99,94%.

Апетит приходить з їжею, і 10 травня 1802 року другий референдум зробив Бонапарта довічним Першим консулом. "За" — 99,76%.

Далі — більше, у листопаді 1804-го референдум підніс Францію до статусу імперії, Наполеона — до імператора. За — 99,93%.

У правовому сенсі, саме через референдум Франція промарширувала від Першої республіки до Першої імперії, від зачатків демократії до завершеної диктатури.

В історії повторення як трагіфарс, і 22 квітня 1815 року, в агонії Ста днів, Наполеон провів референдум з легалізації свого повернення до влади. За — 99,67%.

І на вершині слави, і на порозі безодні великий корсіканець забезпечував приголомшивий результат — понад 99%! Нічого з недавнього минулого не нагадує?

Ще одна спільна риса його референдумів — усі вони конституційні. Нічиїх підступних задумів не нагадує?

Ухвалюючи Конституцію України, обачливі депутати ІІ скликання ввели конституційний референдум у її рамки. А зухвалі автори закону "Про всеукраїнський референдум" вивищили його над Конституцією, захопили плацдарм для наступу диктатури.

Хороший приклад повчальний, поганий — заразний. Передати послідовникам масштаб своєї особистості Бонапарт не міг, проте шлях їм проторував.

Першим учнем став його племінник Шарль Луї Наполеон Бонапарт, який провів 5 референдумів, з них 3 — конституційні. Ну і сімейка!

Перший, пробний референдум 21 грудня 1851 року продовжив термін президентства громадянина - президента з 4 до 10 років. "За" — 92,03%.

Проба пера явно удалась і, менш як через рік, 21 листопада1852-го честолюбець наважився на ключовий референдум — відновлення Наполеонівстької імперії (другої) та імператора Наполеона (третього). За — 96,86%.

Імперія другого гатунку, імператор — третього, але перевірку метод витримав. Задіяти інструмент демократії для антидемократичних цілей дано не лише геніям.

Полюбляв плебісцити навіть Гітлер.

У 1933 році 95% голосів підтримали вихід Німеччини з Ліги націй, що відкрило їй шлях до безконтрольного нарощування і переозброєння армії. Шлях до війни.

У серпні 1934 близько 90% голосів підтримали об’єднання посад президента і канцлера у "фюрера і рейхсканцлера". А 10 квітня 1938 аншлюс підтримали 99,08% німців і 99,75% австрійців.

Після Гітлера європейці вельми обережні з двосічним мечем референдуму . Зате досвід тиранів-лицемірів перетнув межі Європи і став надбанням всесвітнім.

Так, у Єгипті в 1976-1978 роках пройшла низка референдумів, що продовжила термін президентства Садата та збільшила повноваження правоохоронців.

На іншому кінці світу, у Венесуелі, конституційний референдум У. Чавеса 15 лютого 2009 року скасував обмеження на кількість переобрань президента, губернаторів, мерів і депутатів.

На теренах колишнього СРСР до зміцнення диктатур через референдум підійшли творчо. Наші люди.

Скасували референдумом конституційні обмеження на послідовні президентські терміни Азербайджан ( Алієв), Білорусь (Лукашенко), Казахстан (Назарбаєв), Таджикистан ( Рахмонов), Туркменистан ( Ніязов).

Продовжили референдумом терміни своїх каденцій президенти Білорусі (Лукашенко), Казахстану (Назарбаєв), Таджикистану ( Рахмонов), Туркменистану (Ніязов), Узбекистану (Карімов).

Останнє, за технологією, — це безальтернативні вибори з єдиним кандидатом. Це стосується і референдуму взагалі. На альтернативних виборах виборець обирає з кількох кандидатур, а на референдумі він визначається в межах однієї пропозиції.

Якщо ж на референдум винесено кілька питань, то це аналогічно безальтернативним виборам на кілька посад.

Ця різниця між референдумом і багатопартійними виборами є роздоріжжям для країн - кандидатів у демократи: через вільні вибори підеш — до демократії дійдеш, через референдум підеш — хтозна куди зайдеш.

Референдум — явище багатогранне, але ця стаття присвячена лише одній його грані — ризику диктатури.

По-перше, тому що говорити про все одразу, це все одно, що говорити ні про що.

По-друге, з цього боку нападають, з цього — й захищаємось. Якщо диктатура пройде, яке значення матимуть інші аспекти?

Недемократизм і неконституційність закону відверті, навіть демонстративні. Це — тест для суспільства.

На місцевих виборах восени 2010-го влада беззаконно зняла БЮТ з балотування у знакових Київській і Львівській областях, місті Тернополі. То був тест. БЮТ не відповів. Після цього не питайте, чого влада витворяє з ним що завгодно.

Тож, навчене досвідом, суспільство не має мовчки проковтнути так званий закон "Про всеукраїнський референдум".

Звернення до Конституційного Суду не безнадійне. Не тому, що КС на сторожі Конституції, а тому, що з таким законом цей суд став на гривню дешевшим.

А як щодо ініціації народного референдум про скасування антинародного закону?

Борис Беcпалий, 14 грудня 2012 року

//www.pravda.com.ua/columns/2012/12/14/6979673/

//1984-2010.blogspot.com/

14.01.2013 Борис Беспалий. Замах на Конституцію
05.01.2013 Борис Беспалий. Закон як знаряддя беззаконня

(ІІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань здійснення народовладдя 2012

Анатолій Акімочкін

[голова - Анатолій Селіванов,

секретар - Юрій Барабаш]

Комісія Конституційної Асамблеї з питань здійснення народовладдя (далі – Комісія) відповідно до плану роботи із залученням наукових експертів і фахівців в галузі організації судової влади 5 грудня 2012 року провела чергове засідання з питань підготовки розділу "влада народу" Концепції внесення змін до Конституції України, яка готується для розгляду Конституційною Асамблеєю.

Активно і зацікавлено учасники засідання прийняли участь в обговоренні доповідей членів Комісії професорів А.М.Єрмоленка, Ю.Г.Барабаша, О.А.Фісуна, А.О.Селіванова, які відповідно до плану завдань подали аналітичні матеріали щодо визначених концептуальних підходів до обґрунтування і внесення вмотивованих пропозицій до відповідного розділу Концепції внесення змін до Конституції України. Особливу увагу члени Комісії звернули на необхідність правової визначеності понять і категорій, які пов’язані з реалізацією народовладдя, його співвідношення з демократією, як суспільно-необхідного явища, в якому забезпечуються права і свободи громадянина.

Досить оригінальним і новим по суті поєднання установчої влади народу через пряме волевиявлення громадян видається запропонована модель введення інституту мирових суддів, які обиратимуться населенням і є ресурсом розвантаження місцевих районних суддів від великої кількості справ (спорів) приватного характеру (соціально-побутового змісту). Концептуальна модель розроблена Головою Комісії, професором А.О.Селівановим підтримана членами Комісії. Доповіді з питань методологічного характеру, зокрема, "Український народ", "конституційна держава", "суспільний договір щодо легітимності державної влади і передачі суб’єктами управління повноважень створювати єдиний правопорядок" привернули увагу кожного присутнього на засіданні Комісії і це мало дискусійний характер, проте вплинуло на певні уточнення наукових позицій і прийняття консенсусних рішень.

На засіданні Комісії були також з увагою заслухані доповіді наукових експертів професорів О.П.Рябченко, А.Є.Шевченка та інших, що також обумовило активність у підготовці правових позицій Комісії з обговорюваних питань.

Комісія також розглянула інформацію секретаря Комісії, професора Ю.Г.Барабаша щодо самоусунення від роботи члена Комісії А.В.Акімочкіна* і прийняла рішення рекомендувати координаційному бюро Конституційної Асамблеї розглянути пропозицію щодо його переведення за правилом "консортингу" до складу іншої Комісії або вжиття інших заходів, пов’язаних з подальшим перебуванням його у складі Конституційної Асамблеї.

12.12.2012

Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/26364.html

*Анатолій Вікторович Акімочкін, перший заступник голови Незалежної профспілки гірників України, перший заступник голови Конфедерації вільних профспілок України, член Конституційної Асамблеї.

//npgu.com.ua/node/8

22.03.2013 (V) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань здійснення народовладдя 

12.02.2013 (IV) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань здійснення народовладдя 

05.11.2012 (ІІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань здійснення народовладдя  

16.10.2012 Доповідь Комісії з питань здійснення народовладдя щодо розуміння і реалізації конституційних положень «влада народу» 

19.09.2012 Круглий стіл «Конституційно-правові механізми забезпечення народовладдя та підвищення ефективності діяльності представників органів влади»  

29.06.2012 Перше засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань здійснення народовладдя

Леонід Кравчук: Народ перестав боятися влади... і з часом це дедалі більше проглядатиметься

Від самого початку створення Конституційну асамблею піддавали критиці. Спочатку — сам факт заснування зібрання, котре розроблятиме новий проект Конституції під егідою Президента. Другою новиною стало відверте ігнорування асамблеї опозиціонерами: усі вони відмовилися брати участь у її роботі, тим самим «похитнувши» легітимність цього органу. Натомість до складу Конституційної асамблеї увійшла низка незалежних експертів. Утім, кожне із засідань, а таких було вже три, супроводжувалося якимось скандалом.

Перед першим засіданням в одного із членів КА виникла підозра, що Партія регіонів може подати на розгляд асамблеї норму про російську мову як другу державну. На другому засіданні спротив висловив один із творців чинної Конституції Віктор Мусіяка. Він відмовився голосувати за запропонований порядок денний: на голосування було внесено зміни до 98 статті КУ, у якій ідеться про контроль за використанням коштів із Держбюджету. Останній постріл у репутацію Конституційної асамблеї пролунав під час останнього засідання. Незалежні експерти заявили про можливість їхнього виходу із КА після того, як пропозиція про розгляд асамблеєю впливу на її діяльність підписаного Президентом закону про референдум була провалена більшістю протягом голосування.

Бунтівну групу очолив Ігор Коліушко, голова правління громадської організації «Центр політико-правових реформ». Він наголосив на тому, що ухвалення вищезгаданого закону змінює правила гри для Конституційної асамблеї. Також було висловлено побоювання, що зміни до Конституції пройдуть в обхід асамблеї. На бік Коліушка стали науковий консультант із правових питань Центру ім. Разумкова Микола Мельник, екс-суддя Конституційного Суду України Микола Козюбра, колишній нардеп Георгій Крючков та екс-спікер Верховної Ради Олександр Мороз.

Зокрема, Ігор Коліушко презентував колегам проект рішення Конституційної асамблеї про звернення до Президента щодо закону про референдум. Таку ініціативу також не було підтримано.

Варто нагадати, що «День» неодноразово писав про недоліки та загрози підписаного закону про всеукраїнський референдум. Днями зі зверненням до глави держави виступила низка громадських організацій. Основною їхньою вимогою було звернення гаранта до Конституційного Суду щодо конституційності ухваленого закону.

«День» вирішив з’ясувати, чому Конституційна асамблея відмовилася сформулювати свою позицію з питання, яке має до неї безпосередній стосунок.

ВИНЕСЕННЯ СУПЕРЕЧЛИВИХ ПИТАНЬ НА РЕФЕРЕНДУМ МОЖЕ ЗАГОСТРИТИ СИТУАЦІЮ, ЩО ВІД СЛІВ ПЕРЕЙДУТЬ ДО ДІЙ

Леонід КРАВЧУК, Президент України, голова Конституційної асамблеї:

— Під час третього засідання Конституційної асамблеї, на якому були присутні поважні гості — секретар, члени та два заступники голови Венеціанської комісії, ми розглядали два надзвичайно важливі питання. Перше стосувалося судової реформи, законопроект якої подала Адміністрація Президента (радник Президента Портнов) та його експертну оцінку відповідною комісією, яку очолює колишній голова Верховного Суду України Маляренко. Це досить суттєве питання, адже коли ми даємо оцінку ситуації в країні, аналізуємо підсумки виборів, питання судочинства та криміналізації життя, Кримінально-процесуальний кодекс, то найбільше питань виникає саме щодо цього.

Пріоритети роботи КА було визначено від самого моменту її створення: судова реформа, реформа правоохоронної системи в цілому та реформа місцевого самоврядування. Отже, ми працюємо в руслі цих пріоритетів під загальною проблематикою підготовки концепції внесення змін до Конституції України. Цю концепцію напрацьовують комісії Конституційної асамблеї, її може бути завершено наприкінці лютого — на початку березня.

Питання внесення змін до Конституції на сьогодні є для нас найважливішим. Наразі ми не можемо здійснювати задекларованих реформ, бо на рівні чинної Конституції цих питань не визначено: вони не мають точних і сучасних європейських формулювань. Однак потреба розв’язання цього питання викликана самим українським життям, на чому постійно наголошують європейські лідери й Венеціанська комісія. Оскільки 2010 р. ми не ухвалювали Конституцію — нам її подарував Конституційний Суд, мусимо щось робити, щоб вийти із непростої ситуації, у якій опинилися: легітимність чинної Конституції і її правова аура не є визначеною такою мірою, як того потребує нормальний законотворчий процес і життя держави за нормами і принципами Основного закону.

Крім того, на засіданні пан Коліушко, якого потім підтримали й інші члени асамблеї, поставив питання про необхідність розгляду КА відповідності закону про референдум нормам Конституції та європейським цінностям. Ми вчинили згідно з положенням про Конституційну асамблею, яким визначено її основне завдання — підготовку законопроекту про внесення змін до чинної Конституції. Що ж до поточних законів, їхньої конституційності — це компетенція Конституційного Суду. Асамблея не дає оцінок. Ми запропонували комісії розглянути пропозицію Коліушка й визначити документ, на який ми можемо послатися для розгляду цього питання. Утім, такої норми немає, а бути пожежною командою або командою швидкої допомоги КА не може.

Я не вважаю, що ця ситуація була конфліктною. Це була спроба деяких членів КА заявити про себе. Якщо зі складу Конституційної асамблеї вийдуть незалежні експерти, трагедії не станеться. Асамблея працюватиме, як і раніше, а на їхнє місце прийдуть інші люди, які знатимуть, що найвище завдання КА — внести зміни до Конституції, які відповідали б європейським стандартам і цінностям, а права, свободи людини, демократія та верховенство права були б не формальними та двозначними, а виписаними як єдина думка, воля й дії для кожного українця та влади зокрема. Ми ще не знаємо всіх нюансів такого демократичного документа. Ми ніколи не жили в демократичному суспільстві, і нині воно таким не є, тому ми звернулися до Венеціанської комісії.

Як громадянин, політик і перший президент України я вже неодноразово давав оцінку ухваленому законопроекту про референдум. Але це була моя особиста думка — я не висловлював її від імені КА чи якоїсь іншої організації.

Конституційна асамблея не ухвалює закони, вона готує проекти. Закони ухвалює лише ВР за чинною Конституцією. Інша справа, чи може сьогодні бути поставленим питання про винесення пропозиції змін до Конституції. У силу її особливостей вона не є завершено легітимною. Чи довго ми можемо жити, не маючи справжньої, легітимної, Конституції як договору між суспільством і владою?. Адже саме такою вона має бути [хто ж представлятиме «високі договірні сторони»? – Ред.].

Верховна Рада збереться 12 числа, і ми побачимо, чи готова вона укласти такий договір. На мою думку, не готова. Виборчі проблеми, заяви під час кампанії та після виборів дають підставу говорити, що 300 голосів для ухвалення такого Основного закону, який би відповідав корінним стратегічним інтересам суспільства і який виконувала б влада, немає. То що нам робити? Жити за чинною нелегітимною Конституцією чи шукати інший спосіб ухвалення головного закону? Якщо звернутися до Конституції, стаття 5 зазначає: носієм суверенітету і джерелом влади є український народ. Чому народ не може визначити, який устрій і влада йому потрібні. Проживши 21 рік у державі, де постійно триває розподіл повноважень, боротьба між президентом і парламентом, люди не просто мають на це повне право, а й можуть це зробити. В усіх цивілізованих країнах передбачено безпосередню участь народу у вирішення свого майбутнього. Шляхи такої участі — два: вибори та референдум [конституанта? – Ред.]. До цього часу в нас не було закону про референдум. Коли постало питання про всесоюзний референдум, Горбачов та інші на з’їзді говорили про певні труднощі, адже йде парад суверенітетів, але закон про референдум потрібен. Михайло Сергійович сказав: «Якщо ми довіряємо радянському народові, то треба, щоб він мав можливість висловити свою волю». Закон про референдум, безперечно, має бути кращим, але жити без такого закону — обмежувати волю українського народу.

Ми боїмося, що на референдум можуть винести гострі питання: про союз Росії, України й Білорусі чи Митний союз (відповідну заяву вже зробив Віктор Медведчук. — Ред.), але я думаю, що люди, котрі можуть винести це на референдум, скажу недипломатично, не такі дурні, щоб не розуміти наслідків утягнення народу у протистояння. Референдум — дуже непроста форма волевиявлення. Винесення суперечливих питань на референдум, переклавши на людей відповідальність за їхнє розв’язання, може загострити ситуацію так, що від слів перейдуть до дій.

Подивіться на наслідки парламентських виборів, на Київ та інші регіони: народ перестав боятися влади. Це один із підсумків незалежного українського життя, і з часом це дедалі більше проглядатиметься. Приходитимуть нові покоління і ставитимуть питання по-іншому, і життя в них буде інакше: питання честі, гідності, відповідальності, патріотизму розумітимуть не формально, це буде глибоке переконання для нового покоління.

Не треба боятися українського народу. 1991 року, коли я запропонував винести питання про державну незалежність на всеукраїнський референдум, на Софійській площі зібралися патріоти, націонал-патріоти. Що вони тільки не казали про мене, стверджували, що народ буде за Радянський Союз! Мені навіть дзвонив Горбачов і казав, що 17 березня був референдум, на якому громадяни України проголосували за збереження СРСР як оновленої федерації. Тоді я відповів, що вірю українському народові. І не дарма: 90,34% (34 700 000 людей) проголосували за державну незалежність. Саме тому нині маємо Україну. Нам варто ставитися до проблеми, виходячи з її історичної важливості, і дивитися на перспективу.

Конституційна асамблея сформулює необхідні зміни й подасть їх Президентові, а він передасть Верховній Раді. Чи буде готовим парламент ухвалити такий документ, чи діятиме в силу амбіцій і філософії: «хай буде гірше, якщо не по-нашому». Я жодного слова не підпишу, якщо воно суперечитиме високим цінностям. Винести на референдум Конституцію — це не просто прочитати 150 сторінок одного правового конституційного тексту, а відповісти на запитання, в якій країні хочуть жити люди. Якщо народ проголосує за ту чи ту пропозицію, ми виконуватимемо його волю.

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ ЗУМОВЛЕНІ НЕ НЕДОСКОНАЛІСТЮ КОНСТИТУЦІЇ. ВОНИ — В ЇЇ ІГНОРУВАННІ

Микола МЕЛЬНИК, науковий консультант Центру ім. Разумкова, член Конституційної асамблеї:

— Закон про референдум несе в собі небезпеку передусім для суспільства, держави і Конституції. Він, так би мовити, упритул їх не бачить і повністю ігнорує. Він установлює неконституційний порядок зміни Основного закону, зокрема виключає з нього парламент і Конституційний Суд. Також він передбачає можливість ухвалення на референдумі нової Конституції, ліквідуючи наявну особливу процедуру її підготовки, попереднього й остаточного схвалення. Усупереч Конституції закон вводить новий порядок набрання чинності законами та новою Конституцією. Дуже точну і ємку оцінку цього закону дав Віктор Мусіяка. Він сказав, що це такий явний антиконституційний акт, що з погляду Конституції його навіть законом назвати не можна.

За таких обставин КА, яка покликана бути головним суб’єктом у процесі підготовки змін до Конституції, може взагалі виявитися непотрібною.

Головних аргументів проти висловлення позиції асамблеї з питання закону про референдум було два: це питання політизує діяльність КА, і воно попередньо не було підготовлене для розгляду на КА. З одного боку, це справді так. Але з другого — із ухваленням цього закону кардинально змінився порядок внесення змін до чинної Конституції та ухвалення нової. Хоча б із цього питання КА могла висловитися, вказавши на чітку й однозначну конституційну позицію — на те, що Конституцію може бути змінено лише в порядку, передбаченому самою Конституцією, а не законом про референдум. Натомість більшість членів Конституційної асамблеї вирішила, що питання про закон про референдум має спочатку розглянути профільна комісія асамблеї, а тільки потім, можливо, — і КА.

Питання про вихід з асамблеї незалежних експертів варто ставити ширше — як узагалі буде використано КА: відповідно до цілей, які було задекларовано Президентом при її утворенні; для «освячення» конституційних змін, підготовлених кимось іншим; як ширму для прикриття прихованих від суспільства процесів, які стосуються зміни Конституції?

Певні симптоми щодо «освячення» уже з’явилися в діяльності КА. Йдеться про розгляд нею двох законопроектів щодо змін до Конституції: на засіданні у вересні щодо повноважень Рахункової палати, а на останньому засіданні — щодо питань судової влади. В обох випадках розглядали не власні напрацювання КА, а законопроекти, які «зайшли» зі сторони. Показовим є також те, що ініціатива розгляду цих проектів ішла не від Президента, який утворив КА, а від Кабміну та Адміністрації Президента (юридично глава держави і його Адміністрація — це абсолютно різні суб’єкти).

Водночас сьогодні ще залишаються причини вважати, що КА функціонуватиме відповідно до установчих цілей — підготовки концепції конституційної реформи та на її основі — законопроекту щодо змін до Конституції. Саме з цього я і виходжу, беручи участь у роботі КА. Вихід зі складу КА — це останній спосіб реагування на ситуацію в ній. На мій погляд, поки є можливість використовувати свій вплив на зміст діяльності КА, на її рішення, вносити свої пропозиції та обстоювати їх, це треба робити.

Основна робота Конституційної асамблеї полягає в підготовленні концепції змін до Конституції. Вона головним чином зосереджена в комісіях КА — за відповідними напрямками. Комісія з питань правосуддя, членом якої я є, уже підготувала концептуальні принципи конституційного реформування правосуддя. Точніше перший їхній варіант. Далі має йти робота над кожним засадничим положенням, інтегруванням його в загальну концепцію змін до Конституції, формулюванням конкретних конституційних новел.

Крім того, комісія розглянула підготовлений Адміністрацією Президента законопроект щодо посилення конституційних гарантій незалежності суддів. Вона визнала більшість головних положень цього проекту неприйнятними, юридично необѓрунтованими і такими, що можуть посилити політичну залежність суддів.

Робота в КА ще більше переконала мене в тому, що нинішні системні проблеми України зумовлені не недосконалістю Конституції. Вони зовсім в іншому — в ігноруванні Основного закону, у вихолощенні його правового змісту звичайними законами, у підміні положень, у нігілістичному ставленні до Конституції. У цілому ж проблема України — в її стратегічному курсі: вона стрімко йде від права і демократії. Тому не можна виключати, що розпочатий процес «модернізації Конституції» буде використано для створення конституційної основи саме для такого курсу. При цьому потрібно добре розуміти два важливі моменти. По-перше, за нинішньої ситуації в Україні навряд чи вдасться ухвалити Конституцію кращу, ніж та, яка сьогодні діє. По-друге, нова Конституція зовсім не означатиме початку нового життя в нашій країні, бо вона може виявитися Конституцією консервації нинішньої ситуації та повернення в минуле.

РЕФЕРЕНДУМ НЕ МОЖЕ ЗАМІНЮВАТИ РІШЕННЯ БІЛЬШОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Томас МАРКЕРТ, секретар Європейської Комісії за демократію через право (Венеціанської):

— Сьогодні в Україні активно обговорюють нещодавно ухвалений закон про референдум. Це питання також дуже сильно хвилює Венеціанську комісію. Ми вже неодноразово озвучували свою думку, відповідно до якої конституційна реформа має базуватися на широкому консенсусі. Тому дуже важливо, щоб такі рішення ухвалювала більшість Верховної Ради. Утім, референдум не може замінювати рішення більшості ВР.

Загалом у нас позитивне враження від Конституційної асамблеї. Ми провели продуктивну дискусію та обмін думками щодо судової гілки влади — процес рухається.

Ми зацікавлені в якомога ширшій участі та залученні політичних сил і громадянського суспільства до цього процесу — обговорення конституційної реформи. Сподіваємося, що буде знайдено шляхи долучення опозиції до конституційної реформи.

Непокоїть нас питання про можливість внесення змін до Конституції референдумом: це має робити Верховна Рада, причому при досягненні консенсусу між владою та опозицією.

Чинна Конституція краща, ніж українські реалії, але в ній можна знайти недоліки: зокрема, слабким місцем є положення про судоустрій. Насамперед ідеться про пункт щодо призначення суддів, які мають пройти випробувальний термін — п’ять років, а тоді Верховна Рада затверджує їх на постійну роботу: тут є вплив на незалежність суддів. Наявну систему можна було б покращити завдяки переданню повноважень із призначення суддів від Верховної Ради до суддівського органу. Це може зняти політизацію судової системи, бо суддів призначатимуть самі судді. Очевидно, що таке питання не можна розв’язати впродовж одного дня чи тижня, це потрібно робити поступово.

По-друге, слабо виписані розділи про взаємини між гілками влади, Президентом, урядом і Верховною Радою. Проблемною є нинішня ситуація, коли глава держави здобув значні повноваження за рішенням Конституційного Суду: було б правильно, якби таке рішення було ухвалено Верховною Радою. Що ж до розподілу повноважень між Президентом і парламентом, тут потрібно було б передбачити більше стримувань і противаг, які б створювали гармонію й баланс.

Щодо закону про вибори, то не потрібно змінювати виборчої системи без досягнення консенсусу між владою та опозицією. Закон, ухвалений владою та опозицією, гірший за текст, який рекомендувала Венеціанська комісія.

Друга редакція закону про мови враховує рекомендації Венеціанської комісії. Що ж до захисту української та розвитку російської й інших мов, то це політичне питання, яке також потребує консенсусу між владою та опозицією.

Ми враховуємо конкретну ситуацію в країні, добре розбираємося, що тут відбувається, але, попри те, що не всі рекомендації Венеціанської комісії враховано, не судимо. Головне — тримати діалог відкритим.

12 грудня 2012 р.

//www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/chi-gotova-rada-uklasti-dogovir-mizh-suspilstvom-i-vladoyu

28.03.2013 Ігор Коліушко. Закон про референдум vs Конституційна асамблея. Що далі? 

05.02.2013 Джанні Букіккіо. Конституційна реформа має стати завданням Верховної Ради, а не референдуму 

14.01.2013 Микола Оніщук. Політики, які мають президентські амбіції об'єктивно зацікавлені в тому, щоб обсяг повноважень глави держави не зменшувався 

04.01.2013 Виктор Янукович. Вопрос о проведении конституционного референдума будет зависеть от характера предложенных изменений 

11.12.2012 Всеволод Речицький. Декілька міркувань щодо нового закону про референдум 

06.12.2012 Томас Маркерт. Закон про референдум... дає шлях процесу, який є неконституційним і сіє розбрат 

04.12.2012 Віктор Мусіяка. Закон про референдум - абсолютно антиконституційний акт 

01.12.2012 Олександр Мороз. Закон про референдум - шлях до диктатури 

23.11.2012 Мирослав Попович. Леонид Кравчук. Даже президент не может решать судьбу закона 

21.11.2012 Ігор Коліушко. Юлія Кириченко. Парламент схвалив неконституційний порядок зміни Конституції України 

26.06.2012 Леонід Кравчук. Якщо Верховна Рада не захоче прийняти нову Конституцію, тоді останнє слово за народом 

21.06.2012 Марина Ставнійчук. Очевидно, будет референдум по внесению изменений в Конституцию

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ /«День»