Інтерв’ю
Голови
Вищого адміністративного суду України Ігоря
Темкіжева газеті "Закон і бізнес"
1. Як би Ви оцінили сучасний стан судової системи
після прийняття за останні два роки глобальних законодавчих змін у сфері
судочинства?
З часу
запровадження реформаторських змін в судовій системі України минуло лише два
роки, втім вже сьогодні можна говорити про перші результати судової реформи.
Це, і зміна умов доступу до професії судді, і зміна системи притягнення суддів
до відповідальності, і збільшення незалежності судів від інших гілок влади, і
початок широкого застосування рішень європейських судів в українській практиці.
Всі розуміють, що
судова реформа не завершена, а скоріш тільки-но розпочата, тож для законодавця
ще є великий обсяг роботи у цьому напрямку. Тим більше, що практика
застосування закону «Про судоустрій і статус суддів», який став першим етапом у
реформуванні українського судочинства, виявила коло проблем, які залишились
невирішеними.
На початку
реформування Президент України поставив завдання зробити правосуддя
об’єктивним, справедливим і доступним, при цьому знаково, що глибока правова та
судова реформи стали одними з перших його ініціатив на посаді Глави держави. Чи
вдалося досягти цієї мети за два роки? Скажімо так: нам є над чим працювати.
Два роки тому суддівське співтовариство побачило щиру зацікавленість
керівництва країни у вирішенні проблем судової гілки влади. Сьогодні ми
відчуваємо готовність до подальших кроків в цьому напрямку. Сподіваємось на
конструктивну роботу нового парламенту, адже виправлення багатьох недоліків
залежить заме від їхньої злагодженості.
В цілому ж
сучасний стан судової системи я оцінюю як цілком дієздатний навіть за мірками
найкращих міжнародних стандартів. Не варто забувати, що процес реформування
правової та судової галузі розпочався на далеко не досконалій платформі, і
передбачає роботу в умовах нашої все ще пострадянської правової дійсності.
Зрозуміло, що сподіватись на швидкий результат за таких умов не доводиться.
Втім, за умов професійного, сумлінного, послідовного здійснення таких реформувань
добропорядними в загальнолюдському та політичному розумінні виконавцями безсумнівно
забезпечить очікуваний результат.
2. Який із законодавчих актів, ухвалених за цей час,
мав найбільш доленосне значення для подальшого розвитку судової гілки влади?
Звісно, це власне
сам закон «Про судоустрій і статус суддів». Саме він покликаний стати основою для
подальшого розвитку та зміцнення українського правосуддя. Завдяки цьому документу
система судів загальної юрисдикції в Україні побудована нарешті за принципами територіальності
та спеціалізації, як цього вимагає Основний Закон.
Позитивним надбанням
реформи є і створення єдиної системи судів — першої, апеляційної, касаційної інстанції
та найвищого органу в системі — Верховного Суду. Прописані довгоочікувані порядок
призначення на посади суддів уперше та механізм призначення суддів на адміністративні
посади, визначено статус голови суду та керівника апарату.
Велике значення мали
і нещодавно прийняті Податковий кодекс, новий Кримінально-процесуальний кодекс,
закони «Про доступ до публічної інформації» і закон «Про адміністративні послуги»,
численні зміни до процесуальних законів, в тому числі і до КАСУ, які скоротили строк
розгляду деякої категорії справ, створили умови для зменшення можливостей для застосування
процесуальних диверсій в ході судового процесу.
3. Які законодавчі акти, на Ваш погляд, варто розробити
та прийняти найближчим часом для подальшого зміцнення незалежної судової системи?
Великої уваги, на
мій погляд, потребують такі питання як посилення авторитету і престижу суддівської
професії, зміцнення незалежності суддів, забезпечення публічності судочинства.
Щодо незалежності
суддів, то її забезпечення має відбуватися шляхом створення реальної економічної
незалежності. Йдеться і про матеріально-технічне забезпечення судів, і про гідну
оплату праці суддів, і про створення достойних умов для учасників судового процесу.
При цьому створити дійсно гідні умови для здійснення судочинства, забезпечивши належний
рівень незалежності суддів, можливо за допомогою вже існуючих механізмів, без прийняття
принципово нових рішень. Головне – відійти від звичного фінансування судових органів
за залишковим принципом, припинити публічний тиск на судову владу з боку представників
інших гілок влади, активніше утверджувати міжнародні стандарти незалежності суддів
в Україні.
Деякі покращення можливі
лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Як відомо, Конституційна
Асамблея активно працює над цілою низкою змін до Основного закону і до початку
2014 року повинна надати проект змін до Конституції України. Очікується, що деякі
зміни відбудуться саме в частині формування та функціонування судової влади.
Актуальним також є
реформування інституту прокуратури. З урахуванням демократичних перетворень у країні,
законодавцем повинні бути уточнені спірні моменти щодо ролі прокуратури в судовому
процесі. Сьогодні ця тема активно обговорюється, є кілька законопроектів, покликаних
принципово змінити роль прокуратури в Україні.
Як неодноразово відзначали
міжнародні експерти, принципи незалежності судів і самостійності суддів в Україні
порушує також надання органам та посадовим особам, які не належать до судової влади,
повноважень щодо організації та діяльності судів, визначення судоустрою та статусу
суддів поза їхньою конституційно визначеною компетенцією. Таким чином, на часі розроблення
відповідних законодавчих змін, які б збільшили роль представників суддівського корпусу
при прийнятті подібних рішень та/або встановили більш сувору відповідальність за
спроби прямого чи опосередкованого тиску або впливу на суддю з боку посадових осіб
і представників влади.
"Закон і бізнес" № 35 (1074) від 29 серпня
- 7 вереся 2012 року
//www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2463
01.02.2013 Олег Несинов. Мыльный пузырь реформы правосудия
24.12.2012 Наталья Мамченко. План правовых реформ 2013
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар