Хронічне конституційне забуття

Київ – У ці дні в різних містах України відбуваються заходи, спрямовані на народне обговорення проекту конституційних змін, що запропоновані Президентом України. 

Ініціативу цьому народному обговоренню поклав особисто Віктор Ющенко під час урочистої промови з нагоди Дня Незалежності України 24 серпня 2009 року.

Однак експерти небезпідставно ставлять під сумнів ефективність цього обговорення, адже його напрацювання навряд чи будуть втілені в життя. Президентська каденція Віктора Ющенка добігає кінця, а разом з нею і багато тих ініціатив, які були започатковані Президентом, але не доведені до кінця. Народне обговорення конституційної реформи, очевидно, запізнилося на 3-4 роки.

Непочуті пропозиції громадськості

1 липня 2006 року в своєму суботньому радіозверненні Віктор Ющенко вже звертався до широкої громадськості із закликом розпочати широку дискусію з питань конституційної реформи. Хоча громадськість відгукнулась, однак ніхто не був готовий почути голос суспільства. Віктор Ющенко спустив весь процес на гальмах, обмежившись формальними рішеннями про створення конституційних комісій.

Попри все, громадськість закликала Віктора Ющенка розпочати процес докорінної зміни Конституції. Так, Громадський комітет національної безпеки України пропонував Президенту не просто продовжити конституційну реформу, а ухвалити цілком нову Конституцію України.

На думку експертів Комітету, основним завданням нової Конституції мало стати нове визначення взаємовідносин громадянина-суспільства-держави в соціальній системі. Новий Основний Закон мав закріпити гармонійний устрій соціальної системи, здійснити ті суспільні мрії, які не здійснилися 1996 року, – народити нову демократичну Україну.

На Банковій врешті-решт усвідомили, що доцільно розробляти нову Конституцію, але не зрозуміли, що вона має бути новою за змістом, а не лише за формою. Відтак, проект Конституції, нещодавно запропонований головою держави до народного обговорення, є новим формулюванням старих ідей і концепцій. Якісно нових ідей в ньому немає.

Натомість якісно нові ідеї містилися в конституційних пропозиціях громадськості ще в 2006 році. Вони стосувалися необхідності внесення в Основний Закон положень про громадянське суспільство. Відтак, Конституція мала б закріпити існування соціальної системи у складі трьох суб’єктів: вільного громадянина, громадянського суспільства та підпорядкованої їм держави. Для порівняння, з 1996 року і до тепер соціальна система відповідно до чинної Конституції складається лише з двох суб’єктів: громадянина і держави, між якими – прірва.

Що мало б бути в конституційних пропозиціях Президента, якби він вчасно дослухався голосу громадськості?

По-перше, проект Конституції від Президента мав би шанс стати справжнім формалізованим суспільним договором, за яким організовується соціальна система. По-друге, в ньому були б використані деякі прогресивні положення з попередніх проектів Конституції України 1992-93 років.

Про людину

Конституція має визнавати людину найвищою соціальною цінністю та основою соціальної системи. З цього мають виходити всі завдання та спрямованість діяльності держави. Нова Конституція мала б визначити правовий статус кожного громадянина через максимально широкий перелік основних прав та свобод.

Відтак, конституційні формули доцільно викладати чітко, щоб їх можна було на практиці застосовувати як норми прямої дії. Кожному праву громадянина має кореспондувати відповідний обов’язок держави.

Конституція мала б формально закріпити юридичний принцип, відповідно до якого громадянам дозволено все, що прямо не заборонено законом.

У новому проекті Конституції варто було б використати формулу проекту Конституції від 1993 року, зокрема, право громадян чинити політичний спротив у разі, якщо будь-хто чинить дії, спрямовані на захоплення державної влади. Чому не записати в новій Конституції це положення?

Про суспільство

У проекті Конституції від Президента України мали б бути окремим розділом закріплені положення про громадянське суспільство. Так само, як це було в усіх проектах конституцій України на початку 1990-х років.

Громадянське суспільство є середовищем активної свободи для громадян, які реалізують свої права та свободи. Конституція має закріпити реальні гарантії для громадянського суспільства – право приватної та громадської власності, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та право на місцеве самоврядування. Конституція має забезпечити захист сім’ї, закріпити статус громадських об’єднань, громадських діячів, а також передбачити механізми громадського контролю за діяльністю держави.

Експерти Громадського комітету національної безпеки України на початку 2006 року пропонували віднести систему місцевого самоврядування до структур громадянського суспільства, що, нарешті, наповнить місцеве самоврядування новим реальним змістом.

Громадянське суспільство має бути захищене Конституцією від державного втручання. Саме воно має стати зв’язковою ланкою між вільними громадянами та державним апаратом, який в усій своїй діяльності має підпорядковуватися інтересам громадян і суспільства.

За чинною Конституцією України державна влада фактично відірвана від суспільства та «від виборів до виборів» почувається абсолютно незалежною від свого народу. Між людьми і державою – прірва, яка виникає цілком об’єктивно, відповідно до конституційних норм. Віктор Ющенко мав би ліквідувати підстави для цієї прірви у своєму проекті Основного Закону.

Про державу

Держава має бути конституційно підпорядкована інтересам суспільства і громадян. Має бути закріплена та прописана процедура звітування держави та її інститутів перед суспільством за свою діяльність, а також процедура обговорення громадськістю державних рішень.

Науковим способом, а не політичними компромісами має бути визначена форма правління – президентська, змішана чи парламентська республіка. Кожна з них має свої недоліки та переваги, кожна відповідає певним українським традиціям. Але слід вибрати найоптимальніший варіант. Незалежно від обраної форми республіки, в новій Конституції має бути визначена система відповідальності за ухвалення будь-якого державного рішення. Навіть, якщо таке рішення ухвалює колективний суб’єкт.

Конституційні експерти на банковій вважають найбільшою проблемою конституційної реформи вироблення «системи стримань і противаг». Дійсно, це питання є одним із найважливіших для ухвалення Основного Закону. Інакше епоха політичних криз стане нескінченною, відбуватиметься постійне перетягування владної ковдри та узурпація влади.

Але, якщо на найвищому рівні будуть закріплені положення про громадянське суспільство, то саме воно й стане основним стримувачем та противагою державі та її апарату. По-друге, в усіх сферах суспільного життя має бути передбачена відповідальність, і в першу чергу політична і конституційна. Адже це ненормальна держава, якщо в ній протягом численних років навіть суто теоретично не можуть застосувати процедуру імпічменту!

Придумувати сьогодні нову систему стримувань та противаг між гілками державної влади, так само, як і винаходити велосипед, – не треба. Необхідно лише звернутися до численних проектів конституцій України початку 1990-х років. Там все є!

Всі ці пропозиції та багато інших конституційних формул громадськість передавала в Секретаріат Президента, а також оприлюднювала на шпальтах ЗМІ. Більшість із них залишилася непочутою авторами конституційних проектів.

Очевидно, результати народного обговорення новітнього президентського проекту Основного Закону також із часом спіткає забуття. Втілити в життя Віктор Ющенко їх – навіть найкращі ідеї та напрацювання – вже не встигне.

Але ж конституційне забуття в Україні трапляється вже не вперше. В 1993 році результати масштабного всенародного обговорення конституції теж були поховані в архівах Верховної Ради, де й припали пилом. А саме вони містили величезну кількість прогресивних норм і положень, які так і не побачили світ у 1996 році.

Конституційний процес в Україні свідчить: політикум не вчиться ані на чужих конституційних помилках, ані на власних. Якщо так піде і далі, весь конституційний досвід України чи то 1993-го, чи то 2009 року чекає одне – хронічне конституційне забуття. А країну – хронічна конституційна криза. 

(Київ – Прага) 
Олексій Толкачов, 24 вересня 2009 р. 
//www.radiosvoboda.org/content/article/1830362.html

//www.youtube.com/watch?v=73cjNp7n75o