понеділок, 12 жовтня 2009 р.

«Народна Конституція» Віктора Ющенка: крок вперед і два кроки назад?


Під кінець своєї державної (і політичної) кар'єри Президент України вирішив увійти до історії не як найбільше розчарування народу та найнеефективніший Голова держави в сучасній історії України, а як великий реформатор. Для цього Віктор Андрійович (а точніше, т. зв. «літературні негри» з інституту стратегічних досліджень) написав власний проект Конституції України з помпезною назвою «Народна Конституція».

Особливістю вищезазначеного проекту є створення, відповідно до розділу IV, двопалатного парламенту – Національних зборів (Палата депутатів та Сенат). В об'єктивних умовах українського політичного життя дана ідея виглядає маразматично: наш однопалатний парламент працює настільки рідко, що виникає враження, ніби він давно розпущений, або ж відсутній як такий. Українському народові, на думку поки що Президента Ющенка, не вистачає ще й другої палати, в чому ж сенс її створення? Відповідь на дане питання дає 86 стаття проекту Конституції: «До загального складу Сенату входять також сенатори, якими довічно стають після закінчення повноважень Президенти України...». Таким чином, справжньою метою даного проекту є збереження на політичній шахівниці «політичного трупа», яким є Віктор Андрійович, оскільки, будучи Головою держави, має рейтинг нижчий від рейтинга «справжнього сім'янина» П. Симоненка та «потрібного країні» В. Литвина. З даної статті «Народної Конституції» також випливає бажання В. Ющенка повернути з політичного небуття «патріотів України» Л. Кучму та Л. Кравчука, що яскраво свідчить про наступність т. зв. української політичної еліти.

«Родзинкою» даного проекту є й стаття 90, згідно з якою, члени Кабінету Міністрів України отримують право сумісництва: працювати на державній посаді, не складаючи при цьому депутатського мандату. Цікавим аспектом при цьому є розміри заробітної плати вищезазначених трудівників-сумісників.

Політичну пропаганду стосовно відміни депутатської недоторканності (її декларують всі парламентські політичні сили) спростовує 91 стаття проекту, ніби народної, конституції: «Народний депутат без згоди Палати депутатів, сенатор без згоди Сенату не може бути затриманий чи заарештований». Отже, гучні заяви про повне скасування недоторканності депутатів залишаються заявами, які ніхто з нинішніх можновладців не має наміру реалізовувати.

Моральність діючого Президента дивує – він порушує не тільки нині діючу Конституцію, а й власний проект: «Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати іншу державну посаду, а також посаду в об'єднаннях громадян...» (стаття 116) – однак, Віктор Андрійович як займав, так і займає посаду почесного президента партії «Наша Україна». Який же сенс було вписувати до проекту Конституції таку «антидемократичну» статтю?

Зазнає змін і процедура формування Кабінету Міністрів: «Для сформування персонального складу Кабінету Міністрів України Президент України доручає кандидату на посаду Прем'єр-міністра України, уповноваженому політичною партією, яка за підсумками виборів до Палати депутатів отримала найбільшу кількість депутатських мандатів, сформувати та внести у двадцятиденний строк на розгляд Палати депутатів пропозиції щодо персонального складу Кабінету Міністрів України...» (стаття 128). Складається враження, що найбільшою ціллю Президента є повернення Віктора Януковича на посаду голови уряду, оскільки нині найбільшою фракцією парламенту є «Партія регіонів», отже, з прийняттям даного проекту, «двічі несудимий професор» Віктор Федорович автоматично розпочне формування уряду.

Вищезазначені аспекти є лише частиною «прощального листа» Віктора Ющенка під назвою «Народна Конституція». Перш за все, дивує оформлення проекту: обсяг яскравих фото Президента (а-ля лідер нації) у брошурі ледь не більше від тексту Конституції; на перших сторінках – ритуальні запевнення редакції про те, що прийняття даного проекту дозволить побудувати майже земний рай в окремо взятій країні. Тобто, дана книжечка є звичайною передвиборною агітаційною листівкою, виданою державним коштом, ще й задовго до офіційного початку виборчої кампанії.

Віталій Романченко
Заступник Голови Бердянської
міської організації ВО «Свобода»
12 жовтня 2009 року
//www.zaporizhzhya.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/012325/
//www.razom.org.ua/

Немає коментарів: