Закон України Про громадянство України (перша редакція) 1991

Верховна Рада України;

Постанова від 08.10.1991 № 1637-XII

Документ 1637-12, втратив чинність, поточна редакція -

Втрата чинності від 01.03.2001, підстава 2235-14

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

(Постанова втратила чинність на підставі Закону

N 2235-III (2235-14) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст. 65)

Про порядок введення в дію Закону України 

"Про громадянство України"

(Відомості Верховної Ради України (ВВР) 1991, N 50, ст. 702)

Верховна Рада України постановляє:

1. Ввести в дію Закон України "Про громадянство України" з дня його опублікування.

2. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності.

3. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про громадянство України" застосовуються чинні законодавчі акти, які не суперечать цьому Закону.

4. До затвердження Верховною Радою України положень про паспорт громадянина України і свідоцтво про народження та виготовлення їх зразків залишаються діючими існуючі документи.

5. Комісіям Верховної Ради України при підготовці нових законодавчих актів України враховувати вимоги Закону України "Про громадянство України".

6. Відповідно до статті 4 цього Закону питання про належність громадян України до громадянства інших держав підлягають вирішенню у міждержавних угодах.

7. До вступу Президента України на посаду надані йому Законом України "Про громадянство України" повноваження відповідно до статей 29, 32, 36, 37, 40 виконуються тими ж органами і посадовими особами, які їх до цього здійснювали.

8. Доручити Кабінету Міністрів України:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про зміни і доповнення чинних актів законодавства, що випливають із Закону України "Про громадянство України", та про відповідальність за порушення цього Закону;

привести постанови та рішення Уряду України у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування відомчих нормативних актів, що суперечать вказаному Закону;

розробити і подати на затвердження Верховної Ради України проекти положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження;

забезпечити поетапне введення в дію статей 5 і 39 щодо видачі документів, які підтверджують громадянство України.

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 8 жовтня 1991 року

N 1637-XII

____________
//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1637-12

Верховна Рада України;
Закон від 08.10.1991 № 1636-XII

Документ 1636-12, втратив чинність,

перша редакція - Прийняття від 08.10.1991

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про громадянство України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 50, ст.701)

Громадянство України визначає постійний правовий зв'язок особи і Української держави, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Право на громадянство є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство.

Українська держава забезпечує охорону і захист прав, свобод та інтересів своїх громадян.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Громадянство в Україні

В Україні існує єдине громадянство.

На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне громадянство.

Стаття 2. Належність до громадянства України

Громадянами України є:

1) особи, які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України;

2) особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через рік після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України;

3) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

Стаття 3. Законодавство про громадянство в Україні

Громадянство України регулюється Конституцією України (888-09), цим Законом та прийнятими відповідно до них законодавчими актами України.

Питання законодавчого регулювання громадянства в Україні належить до виключної компетенції Верховної Ради України.

Стаття 4. Застосування правил міжнародних договорів

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 5. Документи, які підтверджують громадянство України

Документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, для військовослужбовців - військова книжка, а для осіб до 16 років - свідоцтво про народження.

Зразки та порядок видачі паспорта громадянина України та свідоцтва про народження визначаються положеннями про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження, які затверджуються Верховною Радою України.

Стаття 6. Збереження громадянства України при одруженні та розірванні шлюбу

Одруження громадянина або громадянки України з особою, яка перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їх громадянства.

Зміна громадянства одним із подружжя не призводить до зміни громадянства другого з подружжя.

Стаття 7. Збереження громадянства України особами, які проживають за межами держави

Проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не позбавляє його громадянства України.

Стаття 8. Захист державою громадян України за кордоном

Українська держава здійснює захист і заступництво громадян України, які перебувають за кордоном.

Дипломатичні представництва і консульські установи України, посадові особи зобов'язані вживати заходів до забезпечення громадянам республіки можливості користуватися в повному обсязі правами, наданими їм законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, та міжнародними звичаями, в установленому законодавством порядку захищати їх інтереси, що охороняються законом, а при необхідності - вживати заходів для поновлення порушених прав громадян України.

Стаття 9. Неприпустимість видачі громадянина України іноземній державі

Громадянина України не може бути видано іноземній державі, за винятком випадків, передбачених міжнародними угодами.

Стаття 10. Невизнання за громадянином України належності до громадянства іноземної держави

За особою, яка є громадянином України, не визнається належність до громадянства іноземної держави.

Стаття 11. Особи без громадянства

Особи, які проживають на території України і не є громадянами України та не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави, вважаються особами без громадянства.

II. НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 12. Підстави набуття громадянства України

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за походженням;

3) через прийняття до громадянства України;

4) через поновлення у громадянстві України;

5) за іншими підставами, передбаченими цим Законом;

6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Стаття 13. Громадянство дітей, батьки яких є громадянами України

Дитина, батьки якої на момент народження перебували в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи народилася вона на території України чи за її межами.

Стаття 14. Громадянство дітей, один з батьків яких є громадянином України

При різному громадянстві батьків, з яких один на момент народження дитини перебував у громадянстві України, дитина є громадянином України:

1) якщо вона народилася на території України;

2) якщо вона народилася за межами республіки, але батьки або один з них у цей час постійно проживали на території України.

При різному громадянстві батьків, з яких один на момент народження дитини перебував у громадянстві України, якщо в цей час обоє з батьків постійно проживали за межами України, громадянство дитини, яка народилася за межами України, визначається за письмовою згодою батьків.

Дитина, один з батьків якої на момент її народження перебував у громадянстві України, а інший був особою без громадянства чи був невідомим, є громадянином України незалежно від місця її народження.

У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина, яка не досягла 14 років, стає громадянином України незалежно від місця її народження.

Стаття 15. Набуття громадянства України дітьми осіб без громадянства

Дитина, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, є громадянином України.

Стаття 16. Громадянство дітей, батьки яких невідомі

Дитина, яка перебуває на території України, обоє з батьків якої невідомі, є громадянином України.

Стаття 17. Прийняття до громадянства України

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) відмова від іноземного громадянства;

2) постійне проживання на території України протягом останніх п'яти років.

Це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати громадянами України, за умов, якщо вони народились чи довели, що хоч би один з їх батьків, дід чи баба народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав;

3) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

4) наявність законних джерел існування;

5) визнання і виконання Конституції України (888-09).

Зазначені вимоги можуть не враховуватись лише у виняткових випадках за рішенням Президента України щодо окремих осіб, які мають визначні заслуги перед Українською державою.

Спрощений порядок надання громадянства України може застосовуватись до жінок, які одружені з громадянами України, на їх прохання і за умови відмови від іноземного громадянства.

До громадянства України не приймаються особи, які:

1) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України;

2) засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини.

Стаття 18. Поновлення у громадянстві України

Особу, яка раніше перебувала у громадянстві України, може бути за її клопотанням поновлено у громадянстві України.

III. ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 19. Підстави припинення громадянства України

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Стаття 20. Вихід з громадянства України

Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням особи в порядку, встановленому цим Законом.

У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка порушила клопотання про вихід, має невиконані зобов'язання перед державою або майнові зобов'язання, з якими пов'язані істотні інтереси громадян чи державних організацій, кооперативних та громадських об'єднань.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка порушила клопотання про вихід, притягнуто до кримінальної відповідальності як обвинуваченого або щодо неї є вирок суду, який набрав законної сили і підлягає виконанню.

Стаття 21. Втрата громадянства України

Громадянство України втрачається:

1) внаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, в поліцію, органи юстиції або в інші органи державної влади та управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України;

2) якщо громадянство України набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) якщо особа, яка перебуває за межами України, не стала на консульський облік протягом п'яти років.

Громадянство України втрачається з дня видання указу Президента України.

IV. ГРОМАДЯНСТВО ДІТЕЙ ПРИ ЗМІНІ 
ГРОМАДЯНСТВА БАТЬКІВ І ПРИ УСИНОВЛЕННІ

Стаття 22. Зміна громадянства дітей у разі зміни громадянства батьків

При зміні громадянства батьків, внаслідок якої обоє стають громадянами України або обоє виходять з громадянства України, змінюється відповідно громадянство їх дітей, які не досягли 14 років.

Якщо відомий один із батьків дитини, то при зміні громадянства цього батька відповідно змінюється громадянство дитини, яка не досягла 14 років.

Стаття 23. Збереження громадянства України дитиною, над якою встановлено опіку або піклування

Якщо обоє з батьків або один з батьків дитини, яка проживає на території України, виходять з громадянства України і при цьому не беруть участі у вихованні дитини, над якою встановлено опіку або піклування громадян України, дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України.

Стаття 24. Набуття дитиною громадянства України у разі набуття громадянства України одним з батьків

Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається іноземним громадянином, дитина може набути громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянства України, та при згоді другого з батьків.

Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає на території України, стає громадянином України.

Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає поза межами України, може набути громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянства України.

Стаття 25. Збереження дитиною громадянства України у разі виходу одного з батьків з громадянства України

Якщо з громадянства України виходить один з батьків, а другий залишається громадянином України, дитина зберігає громадянство України.

За клопотанням того з батьків, який виходить з громадянства України, та за згодою другого з батьків, який зберігає громадянство України, такій дитині може бути дозволено змінити громадянство.

Стаття 26. Набуття дітьми громадянства України у разі усиновлення

Дитина, яка є іноземним громадянином або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України, стає громадянином України.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновлює подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України.

Дитина, яка є особою без громадянства і яку усиновлює подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновлює подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - іноземним громадянином, стає громадянином України за згодою усиновителів.

Стаття 27. Збереження дітьми громадянства України у разі усиновлення

Дитина, яка є громадянином України і усиновлена іноземними громадянами або подружжям, один з якого є громадянином України, а другий - іноземним громадянином, зберігає громадянство України. За клопотанням усиновителів такій дитині може бути дозволено змінити громадянство.

Дитина, яка є громадянином України і усиновлена особами без громадянства або подружжям, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, зберігає громадянство України.

Стаття 28. Необхідність згоди дітей при зміні їх громадянства

Зміна громадянства дітей віком від 14 до 16 років у разі зміни громадянства їх батьків, а також у разі усиновлення може відбуватися тільки за згодою дітей у порядку, передбаченому статтею 33 цього Закону.

V. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ
У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 29. Повноваження Президента України

Президент України приймає рішення про:

1) прийняття до громадянства України іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України;

2) прийняття до громадянства України іноземних громадян і осіб без громадянства, які проживають за кордоном і звернулись з відповідними клопотаннями до Президента України;

3) поновлення у громадянстві України;

4) вихід з громадянства України;

5) втрату громадянства України.

Стаття 30. Повноваження органів внутрішніх справ

Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ Кримської АРСР, управління внутрішніх справ виконавчих комітетів обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів:

1) приймають від осіб, які проживають на території України, заяви з питань громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Президента України;

2) визначають належність осіб, які проживають на території України, до громадянства України;

3) реєструють втрату громадянства України особами, які проживають на території України.

Стаття 31. Повноваження Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України

Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України:

1) приймають від осіб, які постійно проживають за кордоном, заяви з питань громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Президента України;

2) визначають належність осіб, які постійно проживають за кордоном, до громадянства України;

3) реєструють втрату громадянства України особами, які постійно проживають за кордоном;

4) ведуть облік громадян України, які постійно проживають за кордоном.

VI. ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ЗАЯВ І ПОДАНЬ
З ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 32. Порядок подання заяв з питань громадянства України

Заяви з питань громадянства подаються на ім'я Президента України через органи внутрішніх справ за місцем постійного проживання заявників, а особами, які постійно проживають за кордоном, - через відповідні дипломатичні представництва або консульські установи України.

Особа, яка перебуває у громадянстві держави, з якою Україною укладено договір про запобігання подвійному громадянству, зобов'язана подати документ, який свідчив би про ставлення цієї держави до наміру громадянина змінити громадянство.

Стаття 33. Форма заяв з питань громадянства

Клопотання про прийняття до громадянства України, поновлення в громадянстві або вихід з нього розглядаються на письмове прохання заявника. Клопотання щодо осіб, які не досягли 16 років, розглядаються на прохання їх законних представників, засвідчене нотаріально, а за кордоном - засвідчене дипломатичним представництвом або консульською установою України.

При поданні заяви про прийняття до громадянства України і вихід з нього, поновлення в громадянстві дітей віком від 14 до 16 років обов'язковою є їх згода, яка повинна бути висловлена у письмовій формі і засвідчена нотаріально, а за кордоном - дипломатичним представництвом або консульською установою України.

При поданні клопотання про вихід з громадянства України неповнолітньої дитини, один з батьків якої залишається громадянином України, має бути подано також заяву цього батька, в якій висловлено його ставлення до виходу дитини з громадянства України. Така заява повинна бути засвідчена нотаріально, а за кордоном - дипломатичним представництвом або консульською установою України.

Якщо заявник не може підписати заяву через неписьменність або через фізичні вади, заява на його прохання підписується іншою особою, про що органом внутрішніх справ, а за кордоном - дипломатичним представництвом або консульською установою України робиться відповідний запис на заяві.

Стаття 34. Визначення належності до громадянства України

Заява про належність особи до громадянства України подається в орган внутрішніх справ за місцем постійного проживання цієї особи, а особою, яка постійно проживає за кордоном, - у відповідне дипломатичне представництво або консульську установу України.

При визначенні належності до громадянства України застосовуються законодавчі акти України і правила міжнародних договорів України, що діяли на момент настання обставин, з якими пов'язується належність особи до громадянства України.

Стаття 35. Порядок оформлення документів з питань громадянства

Оформлення документів з питань громадянства України провадиться при особистому зверненні заявника за місцем його постійного проживання органами внутрішніх справ, а щодо осіб, які постійно проживають за кордоном, - відповідними дипломатичними представництвами або консульськими установами України.

При наявності поважних причин органи внутрішніх справ, дипломатичні представництва і консульські установи України зобов'язані оформити матеріали про громадянство за заявами, переданими через інших осіб або поштою.

Стаття 36. Попередній розгляд заяв і подань Комісією при Президенті України у питаннях громадянства

Для попереднього розгляду питань громадянства, зазначених у статті 29 цього Закону, Президент України утворює Комісію у питаннях громадянства.

При розгляді заяв і подань з питань громадянства Комісія всебічно оцінює доводи заявника, зміст подання, висновки державних органів, інші документи.

Комісія має право вимагати у справі, що перебуває в її провадженні, матеріали, документи у відповідних державних органів і громадських об'єднань, які подають необхідну інформацію у встановлений Комісією строк, в тому числі про можливість працевлаштування, житлового та іншого забезпечення заявника в Україні.

Комісія вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо кожної заяви або подання, висновки щодо виконання умов, передбачених статтею 17 цього Закону.

Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Стаття 37. Прийняття рішень у питаннях громадянства Президентом України

У питаннях громадянства Президент України видає укази.

Зміни в громадянстві настають у день видання указу Президентом, якщо указом не встановлено інше.

Строк розгляду заяви або подання з питань громадянства не повинен перевищувати одного року.

Повторні заяви з питань громадянства розглядаються, як правило, після закінчення одного року після попереднього рішення у цьому питанні.

У разі виникнення істотних обставин, які не були і не могли бути відомі заявнику, повторні заяви можуть бути розглянуті і раніше.

VII. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У ПИТАННЯХ
ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

Стаття 38. Органи, які виконують рішення у питаннях громадянства

Виконання рішень у питаннях громадянства щодо осіб, які постійно проживають в Україні, покладається на Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ Кримської АРСР, управління, відділи внутрішніх справ, запису актів громадянського стану виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів, а щодо осіб, які проживають за кордоном, - на Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України.

Стаття 39. Видача паспортів і посвідок на проживання

Особам, які набули у встановленому Законом порядку громадянства України, органи внутрішніх справ України або дипломатичні представництва чи консульські установи України вручають паспорти громадянина України. У документах дітей, які не досягли 16 років, робиться запис про їх належність до громадянства України.

Особам, які проживають в Україні і не є громадянами України, органи внутрішніх справ України видають посвідки на проживання.

Стаття 40. Контроль за виконанням рішень у питаннях громадянства

Контроль за виконанням рішень у питаннях громадянства здійснюється Комісією при Президенті України у питаннях громадянства.

VIII. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ У
ПИТАННЯХ ГРОМАДЯНСТВА

Стаття 41. Оскарження рішень у питаннях громадянства

Рішення у питаннях громадянства, прийняті Президентом України, можуть бути оскаржені у Конституційний Суд України.

Стаття 42. Оскарження дій посадових осіб у питаннях громадянства

Відмова у прийнятті заяв з питань громадянства та інші дії посадових осіб щодо порядку розгляду справ про громадянство і виконання рішень у питаннях громадянства можуть бути оскаржені у встановленому Законом порядку в суд. 

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК 

м. Київ, 8 жовтня 1991 року 

N 1636-XII

____________
//zakon.nau.ua/doc/?code=1637-12

//zakon.nau.ua/doc/?uid=1085.367.1&nobreak=1

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1636-12/ed19911008

---------------
Історія документа та редакції:

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1636-12/card4#History

08.10.1991 – Прийняття – перша редакція (див. вище)

28.01.1993 – Редакція, підстава –  2949-12

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2949-12

06.08.1994 – Редакція, підстава – 103/94-вр

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/103/94-вр

27.10.1994 – Редакція, підстава – 207/94-вр

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/207/94-вр

09.12.1994 – Редакція, підстава – 283/94-вр

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/283/94-вр

20.05.1997 – Нова редакція, підстава – 210/97-вр

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/210/97-вр

15.04.2000 – Редакція, підстава – 1614-14

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1614-14

01.03.2001 – Втрата чинності, підстава – 2235-14 

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 (чинна редакція закону)

photo: virtual-yak

Закон України Про правонаступництво України 1991

Верховна Рада України;

Закон від 12.09.1991 № 1543-XII

Документ 1543-12, чинний, поточна редакція -

Набрання чинності від 05.10.1991

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про правонаступництво України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 46, ст. 617)

Стаття 1. З моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради Української РСР.

Стаття 2. До ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР (888-09).

Стаття 3. Закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 4. Органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Стаття 5. Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України.

Стаття 6. Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Стаття 7. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Стаття 8. Україна дає згоду на обслуговування зовнішнього боргу Союзу РСР за станом на 16 липня 1990 року в частині, яка визначається окремою міждержавною угодою.

Україна не несе зобов'язань за кредитними договорами та угодами Союзу РСР, укладеними після 1 липня 1991 року без згоди України.

Стаття 9. Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.

Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Порядок збереження, набуття і втрати громадянства України регламентується Законом про громадянство України (1636-12).

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 12 вересня 1991 року

N 1543-XII

____________
//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1543-12&pass=dCCMfOm7xBWM52lEZiYLD1.1HI43ss80msh8Ie6

Грамота Уряду УНР в екзилі Про правонаступництво України. Заява Державного Центру Української Народньої Республіки 1992 

Закон про правонаступництво. Закон про порядок видання законів 1917

Французи будують Бастилію. Фортеця Бастилія будувалася "всім миром" 
у 1370-1382 роках. У ХV ст. - стала тюрмою. 14 червня 1789 року була 
захоплена повсталими парижанами, а через рік зрита... //bastille.ru

Французи штурмують Бастилію //www.greenbird.jp/news/img_main/23411.jpg

Указ Президії Верховної Ради України Про заборону діяльності Компартії України 1991

Президія ВР України;

Указ від 30.08.1991 № 1468-XII

Документ 1468-12, втратив чинність, поточна редакція –

Визнання неконституційним від 27.12.2001,

підстава v020p710-01

УКАЗ

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

{Про втрату чинності Указу, як такого що не відповідає Конституції України (є неконституційним), див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2001 (v020p710-01) від 27.12.2001}

Про заборону діяльності Компартії України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 44, ст. 595)

{Додатково див. Постанову ПрезидіїВР N 3220-XII (3220-12) 
від 14.05.93, ВВР, 1993, N 27, ст.288}

Розглянувши висновки Тимчасової комісії Президії Верховної Ради України по перевірці діяльності на території України посадових осіб органів влади, управління, громадських об'єднань та організацій у зв'язку з державним переворотом 19-21 серпня 1991 року, відповідно до яких керівництво Компартії України своїми діями підтримало державний переворот і тим самим сприяло його здійсненню на території України, Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Відповідно до частини другої статті 7 та керуючись пунктом 6 статті 106 Конституції України (888-09), заборонити діяльність Компартії України.

2. Верховній Раді Кримської АРСР, обласним, міським, районним Радам народних депутатів прийняти на баланс майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, іншу власність) відповідних партійних комітетів, за винятком майна Управління Справами ЦК КПРС та ЦК КПУ, переданого на баланс Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 30 серпня 1991 року

N 1468-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1468-12?test=dCCMfOm7xBWMnffEZiF5ogxEHI4O2s80msh8Ie6

Указ Президії Верховної Ради України Про тимчасове припинення діяльності Компартії України 1991

Президія ВР України;

Указ від 26.08.1991 № 1435-XII

Документ 1435-12, втратив чинність, поточна редакція –

Визнання неконституційним від 27.12.2001,

підстава v020p710-01

УКАЗ

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

(Про втрату чинності Указу, як такого що не відповідає Конституції України (є неконституційним), див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2001 (v020p710-01) від 27.12.2001)

Про тимчасове припинення діяльності

Компартії України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 40, ст. 532)

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії ВР N 1444-XII 
(1444-12 ) від 28.08.91, ВВР, 1991, N 44, ст.579)

(Роз'яснення до Указу див. в Постанові Президії ВР N 3220-XII 
(3220-12 ) від 14.05.93, ВВР, 1993, N 27, ст. 288)

У зв'язку з наявністю матеріалів, що свідчать про участь органів Компартії України в державному перевороті 19-21 серпня 1991 року, з метою забезпечення умов розслідування справи та стабілізації суспільно-політичної ситуації, керуючись частиною другою статті 7 Конституції Української РСР (888-09), Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Припинити діяльність Компартії України до остаточного розслідування обставин, пов'язаних з державним переворотом 19-21 серпня 1991 року.

2. Міністерству внутрішніх справ України за участю народних депутатів опечатати всі службові приміщення партійних комітетів КПУ і взяти їх під охорону. Забезпечити збереження майна і документів від розкрадання, руйнування та знищення.

3. Тимчасовій комісії Президії Верховної Ради України для перевірки діяльності посадових осіб органів влади, управління, об'єднань і організацій у зв'язку з державним переворотом 19-21 серпня 1991 року, вирішити питання щодо вилучення партійних архівів, документів, інших матеріалів, які можуть розглядатися як докази.

4. Заборонити партійним органам, а також підприємствам, які ними засновані, або їм підпорядковані, всі фінансові операції, в тому числі і валютні, і передати всі кошти на зберігання Національному банку України.

5. До остаточного вирішення питання заробітна плата відповідальним працівникам партійних органів проводиться з коштів КПУ, іншим працівникам - за рахунок державного бюджету відповідно до чинного законодавства.

6. Верховній Раді Кримської АРСР, відповідним місцевим Радам народних депутатів до закінчення розслідування прийняти на баланс майно (будинки, споруди, друкарні, транспортні засоби, іншу власність), що належить організаціям Компартії України, за винятком майна Управління Справами ЦК КПРС та ЦК КПУ, переданого на баланс Верховної Ради України.

7. Кабінету Міністрів України, правоохоронним органам забезпечити неухильне дотримання законності в питаннях захисту прав громадян, не допустити переслідування за політичні переконання. Розглядати подібні факти як порушення прав людини і притягати винних до відповідальності.

7-1. Секретаріату Верховної Ради України, Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, районних і міських, районних у містах Рад народних депутатів надати право на період припинення діяльності КПУ звільняти працівників відповідних партійних комітетів за їх власним бажанням або у зв'язку з переведенням на інше підприємство, в установу, організацію з записом про це у трудовій книжці і посиланням на цей Указ.

(Указ доповнено пунктом 7-1 згідно з Указом Президії ВР N 1444-XII (1444-12 ) від 28.08.91) див. нижче - ред.)

8. Указ набирає чинності з моменту прийняття.

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 26 серпня 1991 року

N 1435-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1435-12

Президія ВР України;

Указ від 28.08.1991 № 1444-XII

Документ 1444-12, поточна редакція -

Прийняття від 28.08.1991

УКАЗ

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про доповнення Указу Президії Верховної Ради

України "Про тимчасове припинення діяльності

Компартії України" від 26 серпня 1991 року

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 44, ст. 579)

Президія Верховної Ради України постановляє:

Доповнити Указ Президії Верховної Ради України "Про тимчасове припинення діяльності Компартії України" (1435-12) від 26 серпня 1991 року пунктом 7-1 у такій редакції:

"7-1. Секретаріату Верховної Ради України, Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, районних і міських, районних у містах Рад народних депутатів надати право на період припинення діяльності КПУ звільняти працівників відповідних партійних комітетів за їх власним бажанням або у зв'язку з переведенням на інше підприємство, в установу, організацію з записом про це у трудовій книжці і посиланням на цей Указ".

Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 28 серпня 1991 року

N 1444-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1444-12

Акт проголошення незалежності України 1991

Верховна Рада України;

Постанова, Акт від 24.08.1991 № 1427-XII

Документ 1427-12, поточна редакція -

Прийняття від 24.08.1991

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про проголошення незалежності України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 38, ст. 502) рус.)

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою.

З моменту проголошення незалежності чинними на території Україниє тільки її Конституція (888-09), закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.

1 грудня 1991року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 24 серпня 1991 року

N 1427-XII

АКТ

ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

• продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,
• виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
• здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

проголошує

незалежність України та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

24 серпня 1991 року

Президія ВР України;

Постанова, Звернення від 26.08.1991 № 1442-XII

Документ 1442-12, поточна редакція -

Прийняття від 26.08.1991

ПОСТАНОВА

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про Звернення Президії Верховної Ради України
до громадян України всіх національностей

(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 42, ст. 555)

Президія Верховної Ради України постановляє:

1. Схвалити Звернення Президії Верховної Ради України до громадян України всіх національностей (додається).

Голова Верховної Ради України Л. КРАВЧУК

м. Київ, 26 серпня 1991 року

N 1442-XII

ЗВЕРНЕННЯ

до громадян України всіх національностей

Верховна Рада України 24 серпня 1991 року прийняла історичний документ - Акт проголошення незалежності України (1427-12).

Відтепер наша республіка - незалежна демократична держава. На її території проживає більш як 110 національностей, серед яких: росіяни, євреї, білоруси, молдавани, поляки, болгари, угорці, кримські татари, румуни, греки, гагаузи та інші. Разом з українцями вони становлять п'ятидесятидвохмільйонний народ України.

В попередні роки проводилась політика гноблення духовного життя націй, їх мов і культур. Ми зазнали важких деформацій і викривлень, свавілля і беззаконня в національному бутті народів. Цей гіркий час ми пережили разом без чвар і в злагоді.

Віднині наступає нова доба в розвитку міжнаціональних відносин на Україні. Президія Верховної Ради республіки бере на себе відповідальність, що проголошення незалежності України ніякою мірою не призведе до порушення прав людей будь-яких національностей.

Незалежна Україна як правова демократична держава, керуючись загальновизнаними нормами і принципами міжнародного права в національній сфері, Декларацією про державний суверенітет України, забезпечить рівні політичні, економічні і соціальні права всіх громадян, повну свободу розвитку всіх національних мов і культур.

Президія Верховної Ради України

Указ Президента України №472/2014 Про День боротьби за права кримськотатарського народу 

Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України 2014 

Закон України Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою 2014 

Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави 2014 

Декларація Про боротьбу за звільнення України 2014 

Конституція АРК (герб, прапор, гімн) 1998 

Конституція України. Розділ Х. АРК 1996 

Закон України Про національні меншини в Україні 1992 

Звернення Верховної Ради України До парламентів і народів світу 1991 

Декларація прав національностей України 1991 

Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні 1991 

Закон Української РСР Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 1991

Верховна Рада України;
Постанова від 20.02.1992 № 2143-XII
Документ 2143-12, поточна редакція -
Прийняття від 20.02.1992

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про День незалежності України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 20, ст. 279)

Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року (1427-12),

Верховна Рада України постановляє:

1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.

2. Постанову Верховної Ради Української РСР "Про День проголошення незалежності України" (56-12) від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ

м. Київ, 20 лютого 1992 року

N 2143-XII

____________
//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1427-12
//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1442-12
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2143-12

Постанова Верховної Ради Української РСР та Акт проголошення незалежності України 1991 р., ЦДАГО України 

//www.archives.gov.ua/Sections/Nezalezhnist/D-files-4.php

Акт проголошення незалежності України, вміщений у бюлетень для голосування на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р.

//uk.wikipedia.org/Акт_проголошення_незалежності_України

Агітаційні матеріали під час Всеукраїнського референдуму та виборів Президента України 1грудня 1991 р. ЦДАВО України //www.archives.gov.ua/Sections/17-Nez/index.php

Акт провозглашения независимости Украины 1991

Верховна Рада України;

Постанова, Акт від 24.08.1991 № 1427-XII

Документ 1427-12, поточна редакція -

Прийняття від 24.08.1991

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УКРАИНСКОЙ ССР

О провозглашении независимости Украины

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 38, ст. 502) укр.)

Верховный Совет Украинской Советской Социалистической Республики постановляет:

Провозгласить 24 августа 1991 года Украину независимым демократическим государством.

С момента провозглашения независимости действующими на территории Украины является только ее Конституция (888-09), законы, постановления Правительства и другие акты законодательства республики.

1 декабря 1991 года провести республиканский референдум в подтверждение акта провозглашения независимости.

Председатель Верховного Совета Украинской ССР Л.КРАВЧУК

г. Киев, 24 августа 1991 года

N 1427-XII

АКТ

ПРОВОЗГЛАШЕНИЯ НЕЗАВИСИМОСТИ УКРАИНЫ

Исходя из смертельной опасности, которая было нависла над Украиной в связи с государственным переворотом в СССР 19 августа 1991 года,

• продолжая тысячелетнюю традицию созидания государства на Украине,
• исходя из права на самоопределение, предусмотренного Уставом ООН и другими международно-правовыми документами,
• осуществляя Декларацию о государственном суверенитете Украины, Верховный Совет Украинской Советской Социалистической Республики торжественно

провозглашает

независимость Украины и создание самостоятельного украинского государства - УКРАИНЫ.

Территория Украины является неделимой и неприкосновенной.

Отныне на территории Украины имеют силу исключительно Конституция и законы Украины.

Настоящий акт вступает в силу с момента его одобрения.

ВЕРХОВНЫЙ СОВЕТ УКРАИНЫ

24 августа 1991 года

Президія ВР України;

Постанова, Звернення від 26.08.1991 № 1442-XII

Документ 1442-12, поточна редакція -

Прийняття від 26.08.1991

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УКРАИНЫ

Об Обращении Президиума Верховного Совета Украины к гражданам Украины всех национальностей

(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 42, ст. 555)

Президиум Верховного Совета Украины постановляет:

1. Одобрить Обращение Президиума Верховного Совета Украины к гражданам Украины всех национальностей (прилагается).

Председатель Верховного Совета Украины Л.КРАВЧУК

г. Киев, 26 августа 1991

N 1442-XII

ОБРАЩЕНИЕ

к гражданам Украины всех национальностей

Верховный Совет Украины 24 августа 1991 года принял исторический документ - Акт провозглашения независимости Украины.

Отныне наша республика - независимое демократическое государство. На ее территории проживает более 110 национальностей, среди которых: русские, евреи, белорусы, молдаване, поляки, болгары, венгры, крымские татары, румыны, греки, гагаузы и другие. Вместе с украинцами они составляют пьятидесятидвухмиллионный народ Украины.

В предыдущие годы проводилась политика угнетения духовной жизни наций, их языков и культур. Мы претерпели тяжелые деформации и искривлений, произвол и беззаконие в национальном бытии народов. Этот горькое время мы пережили вместе без ссор и в согласии.

Отныне наступает новая эпоха в развитии межнациональных отношений на Украине. Президиум Верховного Совета республики берет на себя ответственность, что провозглашение независимости Украины ни в коей мере не приведет к нарушению прав людей любых национальностей.

Независимая Украина как правовое демократическое государство, руководствуясь общепризнанными нормами и принципами международного права в национальной сфере, Декларацией о государственном суверенитете Украины, обеспечит равные политические, экономические и социальные права всех граждан, полную свободу развития всех национальных языков и культур.

Президиум Верховного Совета Украины

Верховна Рада України;

Постанова від 20.02.1992 № 2143-XII

Документ 2143-12, поточна редакція -

Прийняття від 20.02.1992

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УКРАИНЫ

О Дне независимости Украины

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 20, ст. 279)

Учитывая волю украинского народа и его извечное стремление к независимости, подтверждая историческую весомость принятия Акта провозглашения независимости Украины 24 августа 1991 года (1427-12),

Верховный Совет Украины постановляет:

1. Считать день 24 августа Днем независимости Украины и ежегодно отмечатьего как государственный общенародный праздник Украины.

2. Постановление Верховного Совета Украинской ССР "О Дне провозглашения независимости Украины" (56-12) от 16 июля 1990 года считать утратившим силу.

Председатель Верховного Совета Украины И. ПЛЮЩ

г. Киев, 20 февраля 1992

N 2143-XII

____________
//gska2.rada.gov.ua/site/postanova/akt_nz.htm
//gska2.rada.gov.ua/site/postanova/p_1442.htm
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2143-12

Постановление Верховного Совета Украинской ССР и Акт провозглашения независимости Украины, ЦДАГО України

//www.archives.gov.ua/Sections/Nezalezhnist/D-files-4.php

Акт провозглашения независимости Украины, помещенный в бюллетень для голосования на всеукраинском референдуме 1991 г.

//uk.wikipedia.org/Акт_проголошення_незалежності_України

Агитационные материалы во время проведения Всеукраинского Референдума и выборов Президента Украины 1 декабря 1991 г. ЦДАВО України //www.archives.gov.ua/Sections/17-Nez/index.php