Фатальна недуга патентованих демократів

Перебування в натовпі змінює поведінку людини. Це явище описано Гюставом Лебоном у книжці "Психологія мас".

А перебування у владі? Певно, викликає у вітчизняних політиків такі зміни, що їхній опис було б доречним назвати "Епідеміологія влади".

Симптоми та перебіг недуги

Отримавши посвідчення "слуги народу", сам "слуга" відчуває перший симптом недуги: ілюзію, що отримано не тимчасове посвідчення, а довічний патент на право говорити від імені народу.

Скупчення таких "патентованих" осіб у владній кареті викликає серед них спалах VIP-лихоманки. Цю лихоманку супроводжують самонавіювання, що ніби:

1) влада - це дуже надовго. Ми ж такі гарні, розумні та ще й найбільш демократичні. Як варіант: "ми - команда прохффесіоналів";

2) будь-яку проблему можна розв'язати однією спритною владною постановою. А після того, як забрати до центру максимум повноважень та фінансів, не гребуючи всіма можливими засобами, то писати закони під себе (ПРіБЮТ), переманювати депутатів конкурента, призначати "своїх" суддів тощо;

3) народ "не в курсі". Владі краще знати, що йому, народові, потрібно. Тому ніяких, не дай Боже, обговорень чи референдумів. І депутатів краще обирати списком. Щоб ти, електорат, проголосував "правильно", та й далі не відволікався від перегляду ток-шоу чи серіалів.

Але ж наші розбиті дороги розвалюють будь-яку карету влади.

Усі повноваження забирає противник. Колишні союзники - на його стороні. Ілюзії розвіюються як димові ефекти у Верховній Раді після "клоунади з яйцями". Остання надія - кричати до народу "рятуйте!"

А як рятувати?..

Немає ніяких рятувальних засобів, тобто інструментів впливу на ситуацію, окрім права участі в мітингах. Немає навіть лозунгу, який би дав відповідь на питання: "А для чого, власне, рятувати?".

Ну, економіка - штука складна. Газ, криза... Не склалось. Але хоча б пристойну виборчу систему можна було б витворити, маючи таких супердемократів?

Була ж більшість у Раді. У президента - право звернутись до народу.

Вважали недоцільним? - А жаль.

Бо чи відважились би депутати "кинути" свою фракцію, якщо б їх вибирали, скажімо, по відкритим спискам із правом відкликання?

Фатальність недуги в тому, що хворі на VIP-лихоманку не можуть вилікуватись самостійно. Адже для цього потрібно робити те, що вигідне всім - досконалу систему виборів, розвивати народовладдя.

А вони здатні робити лише те, що вигідне конкретно їм.

Збудник та поширення захворювання

За проявами недуга подібна до нарко- та інших маній. Проте спосіб її поширення немов у ботулізму. Його бактерії у вигляді спор присутні скрізь, але починають свій хвороботворний розвиток лише там, де немає кисню.

Тобто в закритих зонах, без доступу свіжого повітря демократії.

Принципи лікування та профілактики

У розповсюдженні хвороби винні ми самі. То закликаємо владу до об'єднання, то чекаємо нових політиків - не розуміючи того, що маємо справу з епідемією. Це основна помилка як верховодів влади так і нас, грішних.

Бо хіба можна вилікувати, приміром, сибірську язву чи дизентерію, критикуючи або збираючи мітинги?

Тільки залучення всієї громади не дає інфікованим шансів заховатись в закритих зонах, утворюючи розсадники хвороби. А розвиток народовладдя зменшує такі зони, він і є протиотрутою до цієї лихоманки.

Наші політичні ескулапи не здатні дати раду цій напасті. То може, як і в давні часи, звернутись до варягів?

Перспективна кандидатура - Бент Флівберг (Flyvbjerg), громадянин Данії. Знає всі різновиди влади, бо є спеціалістом із мега-проектів та політичних наук, консультує ЄС та ООН. За особливі заслуги отримав від королеви Данії рицарське звання. На сьогодні - професор в Оксфорді.

У своїй книзі "Раціональність та влада", у підсумковому розділі, він вирізняє такі властивості влади:

- Влада формує реальність. Вона має можливість приховати невигідні їй факти, і давати такі коментарі, себто інтерпретацію реальності, які роблять її хазяїном ситуації;

- Більше влади - менше раціональності. Бо менша необхідність установити істину. Як говорив Кант: "Володіння владою неминуче шкодить вільному використанню розуму";

- Бізнесу, читай олігархам, важче впливати на демократично вибрані органи ніж на окремих представників влади;

- Занадто жорстка конфронтація із владою зазвичай веде до програшу. Влада може використати голу силу, що дієвіше ніж апеляція до розуму чи фактів. У стабільній обстановці більше можливостей проводити акції, досягати консенсусу, тощо.

І завершальна цитата:

"З історичної перспективи видно, що на практиці прогрес демократії досягається переважно не конституційними реформами та реформуванням установ, а більш прямим, часто лобовим протистоянням із механізмами влади та практикою класових привілеїв.

Хочете брати участь у політиці, але можливості для цього обмежені, тоді об'єднуйтесь з тими, хто думає подібним чином та боріться за те, чого хочете".

Таким чином, маємо принцип "прогресивного тиску": не натиснеш - не зрушиш. Із цього принципу випливають два закони нашої політичної реальності.

Закон відсутності бананів

Як відомо, жителі СРСР не знали, що таке банани. Ну, не росте в нас цей фрукт, а з-за кордону його не завозили.

Бувало, що якийсь занадто допитливий іноземець хотів дізнатись, а чого це радянські трудівники не їдять бананів. І йому люб'язно відповідали: "Немає в продажі бананів? Так ними ж ніхто не цікавиться". Коли ж він звертався до покупців, чи дійсно вони не питають про банани, то чув у відповідь: "Так".

Бо чого запитувати, якщо їх ніколи не буває в продажі?

Мораль: якщо Ваших запитів про банани, себто, скажімо, про відклик депутатів, не чути, то й бананів Вам не побачити.

Без чітких сигналів знизу змін не буде.

Запитую - значить, я політично існую. Запитую щодо принципових, а не персональних, на кшталт "Табачника геть", змін.

А щоб запити було чути, у них чітка форма - "60% населення хоче бананів", - та надійнафіксація. Про останню - далі.

Закон плавання в басейні

Критиків сьогоднішньої ситуації в Україні сила-силенна. Як знизу, так і зверху.

А запитавши патентованих критиків: "Що робити?", чуєш таке: "Насамперед "нагодуємо народ", а тоді вже демократія". Або: "Люди не готові, спочатку збудуємо громадянське суспільство, а тоді вже поставимо владу під його контроль". Бува, ще так: "Спочатку підготуємо й скличемо (як?..) конституційні збори, приймемо нову Конституцію, проведемо люстрацію, а тоді вже..."

Тобто, усі ці поради нагадують відомий анекдот про дурдом: "Навчитеся плавати - води в басейн наллємо". Мораль: щоб навчитись плавати, тобто захищати свої інтереси, треба залізти у воду.

Не намочиш - не попливеш.

Тільки реальна участь у справах держави покращує громадянські навички суспільства.

Проведення лікувальних процедур

Нещодавно в Монреалі, на Раді по міжнародним відношенням (CFR), Збігнев Бжезинський наголосив, що "перший раз за всю історію людства, воно політично прокинулось, і це цілковито нова реальність, якої ще не було в історії".

Де ж можуть реалізувати себе пробуджені народи?

Узяти участь у: державних референдумах - Швейцарія; сотнях регіональних референдумів та народних ініціатив за рік - США та Німеччина; розподілі коштів місцевого бюджету - жителі Порту Алегрі та 200 інших міст Бразилії.

А Україна?..

Її громадяни мають такі основні інструменти впливу на політику:

1. Таємне голосування бюлетенями. Себто вибори. Закритість процедур, вразливість до фальсифікацій вимагає участі державних органів. Фактично проведення голосування для визначення волі населення є монополією влади.

2. Мітинги або марші. Невідомо, кого представляють їхні учасники, не всі наважаться виступити проти більшості або начальства. Забирають багато часу, складних проблем не вирішиш.

3. Збирання підписів. Провести легше, бо процес розтягнуто в часі. Однак воно не є таємним, а якщо підписи збирають в установах, то стає "добровільно-примусовим".

4. Масові страйки. Малоймовірні, бо незалежних профспілок мало.

Очевидно, потрібні більш зручні інструменти.

Наприклад, такий, у якому при голосуванні застосовують самоконтроль. І тому кожен може перевірити, як враховано його голос.

Самоконтроль дозволяє: провести достовірне, без фальсифікацій, голосування самостійно, не маючи адміністративної підтримки та списку виборців; засвідчити результати таємного голосування його учасниками; швидко підрахувати та перевірити повторно файл результатів; голосувати за "відкритими" списками та відкликати депутатів; проводити опитування за один чи декілька днів.

Отже, він дозволяє кожному висловити свою волю щодо важливих для суспільства питань, наприклад, шляхом опитування, та забезпечити її чітку фіксацію.

Це спосіб тиску на владу, який не можна звинуватити в екстремізмі чи критикантстві. Це творче, екологічно чисте середовище. За ідеї, а не проти якоїсь персони зі Сходу чи Заходу.

Не можна швидко покращати суспільство.

Але для його оздоровлення, протидії корупції в нинішній ситуації, було б корисним, ще вчора, досягти більшого рівня народовладдя.

Парламентським шляхом цього не зробити. Бо більшість депутатів ВР лобіює свій бізнес, і зайвий контроль їм не потрібен.

Одначе, масові опитування навіть у кількох районах - це вже фактор тиску.

А рецептура така: не абстрактна ідея, типу "нова Конституція", чи певна особа, - а конкретні, чіткі вимоги:

- індивідуально вибирати та відкликати наших "представників";

- мати можливість впливати на закони, які приймають ці представники. Виборчу систему, принципи Конституції та базові закони затвердити на референдумах після обговорення. Висувати народні ініціативи.

Новини спорту

Політика як футбол - не забив ти, забивають тобі.

Нещодавно регіональна більшість ВР прийняла у першому читанні закон про референдум.

Якою буде відповідь опозиції? Заява, що "народ немає досвіду референдумів, його обмануть", чи приготування своїх запитань та пропозицій до народу?

Може, нарешті, вони врахують старі помилки, та будуть пам'ятати, що кращий захист - це атака?

Юрко Колючка, 02 липня 2010 р.

//www.pravda.com.ua/columns/2010/07/2/5183956/

Бауржан Избасаров. Судьба депутата. //caricatura.ru/art/izbasarov/url/parad/izbasarov/13694/

Закон України Про засади внутрішньої і зовнішньої політики 2010

Верховна Рада України;

Закон від 01.07.2010 № 2411-VI
Документ 2411-17, чинний, поточна редакція -
Прийняття від 01.07.2010

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про засади внутрішньої і зовнішньої політики

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 40, ст. 527)

Цим Законом визначаються засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів, формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки і оборони, в економічній, соціальній і гуманітарній сферах, в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки, а також засади зовнішньої політики України.

Стаття 1. Завдання засад внутрішньої і зовнішньої політики

1. Засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах.

Стаття 2. Основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики

1. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України (254к/96-ВР), забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України (254к/96-ВР), на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, забезпеченні соціальної спрямованості економіки України та сталого соціально-економічного розвитку України, зміцненні демократичних засад суспільного і державного життя, забезпеченні верховенства права, економічної і політичної незалежності держави, захисту її національних інтересів, утвердження України як повноправного і авторитетного члена світового співтовариства.

2. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах:

пріоритетність захисту національних інтересів;

верховенство права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, повага до гідності кожної особи;

рівність усіх суб'єктів права власності перед законом, захист конкуренції у сфері економічної діяльності;

здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

відкритість та прозорість процесів підготовки і прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

забезпечення сталого розвитку економіки на ринкових засадах та її соціальної спрямованості;

забезпечення балансу загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

свобода, соціальна справедливість і творча самореалізація,

участь громадян в управлінні державними і суспільними справами;

соціальне партнерство та громадянська солідарність.

3. Зовнішня політика ґрунтується на таких принципах:

суверенна рівність держав;

утримання від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої іноземної держави;

повага до територіальної цілісності іноземних держав та непорушності державних кордонів;

вирішення міжнародних спорів мирними засобами;

повага до прав людини та її основоположних свобод;

невтручання у внутрішні справи держав;

взаємовигідне співробітництво між державами;

сумлінне виконання взятих на себе міжнародних зобов'язань;

пріоритет загальновизнаних норм і принципів міжнародного права перед нормами і принципами національного права;

застосування Збройних Сил України лише у випадках актів збройної агресії проти України, будь-яких інших збройних зазіхань на її територіальну цілісність і недоторканність державних кордонів, боротьби з міжнародним тероризмом та піратством або в інших випадках, передбачених міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

застосування міжнародних санкцій, контрзаходів та заходів дипломатичного захисту відповідно до міжнародного права у випадках міжнародних протиправних діянь, які завдають шкоди Україні, її громадянам і юридичним особам;

своєчасність та адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам Україні, її громадянам і юридичним особам.

Стаття 3. Засади політики у сфері розбудови державності

1. Основними засадами політики у сфері розбудови державності є:

розвиток демократії шляхом удосконалення механізму державного управління, здійснення парламентського контролю;

вдосконалення системи проведення виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;

модернізація системи державної служби з урахуванням європейського досвіду на принципах професійності та політичної нейтральності;

посилення відкритості та прозорості процесів підготовки і прийняття державних рішень та здійснення будь-яких дій, пов'язаних із формуванням і використанням бюджетних коштів, кадровими призначеннями на керівні посади в центральних органах виконавчої влади, судах, правоохоронних органах;

забезпечення справедливого і доступного судочинства;

забезпечення дотримання міжнародних стандартів незалежності суддів;

посилення протидії корупції та тіньовій економічній діяльності, забезпечення безумовного дотримання принципів законності насамперед вищими посадовими особами держави, політиками, суддями, керівниками правоохоронних органів і силових структур;

боротьба із злочинністю шляхом поліпшення координації роботи правоохоронних органів, оптимізації їх структури, належного забезпечення їх діяльності.

Стаття 4. Засади внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів

1. Основними засадами внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів є:

утвердження місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя, розширення повноважень місцевих рад шляхом децентралізації функцій органів державної влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування, створення умов для розвитку економічної самостійності регіонів;

удосконалення системи адміністративно-територіального устрою на принципах економічної самодостатності та доступності адміністративних (управлінських) і соціальних послуг споживачам цих послуг;

зміцнення матеріальної бази органів місцевого самоврядування та підвищення рівня їх ресурсного забезпечення;

посилення відповідальності представників органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів перед територіальними громадами, що їх обрали;

розроблення та впровадження проектів міжрегіональних економічних зв'язків і транскордонного співробітництва, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку;

зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці;

створення ефективних механізмів забезпечення активної участі територіальних громад та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної регіональної політики;

досягнення високої функціональної спроможності кадрового потенціалу регіонів, передусім шляхом створення системи і технологій залучення інвестицій для підготовки високопрофесійних управлінських кадрів.

Стаття 5. Засади внутрішньої політики у сфері формування інститутів громадянського суспільства

1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері формування інститутів громадянського суспільства є:

утвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави;

завершення політичної реформи, посилення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян, запровадження громадського контролю за діяльністю влади;

забезпечення незалежної діяльності об'єднань громадян, посилення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень;

підвищення ролі та відповідальності політичних партій, сприяння політичній структуризації суспільства на засадах багатопартійності, створення умов для забезпечення широкого представництва інтересів громадян у представницьких органах влади;

проведення регулярних консультацій з громадськістю з важливих питань життя суспільства і держави;

проведення всеукраїнських та місцевих референдумів як ефективних форм народного волевиявлення, участі народу у прийнятті суспільно важливих рішень.

Стаття 6. Засади внутрішньої політики у сфері національної безпеки і оборони

1. Основними засадами внутрішньої політики у сфері національної безпеки і оборони є:

забезпечення життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у зовнішньополітичній, оборонній, соціально-економічній, енергетичній, продовольчій, екологічній та інформаційній сферах;

зміцнення обороноздатності держави, посилення відповідальності органів державної влади всіх рівнів за неналежну підготовку і забезпечення безпеки держави;

реформування Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення їх максимальної ефективності та здатності оперативно реагувати на потенційні загрози Україні, надання особливої уваги прикриттю повітряного і морського простору держави, всебічному забезпеченню Збройних Сил України;

забезпечення поступового переходу до комплектування Збройних Сил України на контрактній основі, насамперед за спеціальностями, що визначають боєздатність підрозділів;

забезпечення оснащення Збройних Сил України новітніми видами військової техніки та озброєнь, відновлення спроможності оборонно-промислового комплексу щодо впровадження новітніх технологій як на основі кооперації з державами - партнерами, так і впровадження власних замкнутих циклів створення військової техніки та озброєнь;

удосконалення системи демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами, забезпечення їх відповідності вимогам європейських інституцій;

забезпечення реалізації гарантій соціального захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, працівників правоохоронних органів, інших прирівняних до них осіб та членів їхніх сімей;

завершення формування і розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу; впровадження практики державного замовлення на озброєння та військову техніку для Збройних Сил України, інших складових Воєнної організації держави.

Стаття 7. Засади внутрішньої політики в економічній сфері

1. Основними засадами внутрішньої політики в економічній сфері є:

забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення високих темпів її зростання, забезпечення макроекономічної стабільності та низького рівня інфляції;

розвиток внутрішнього ринку, підвищення ефективності його функціонування та вдосконалення механізмів державного регулювання, забезпечення збалансованості попиту та пропозиції на окремих ринках;

проведення узгодженої антиінфляційної політики та забезпечення цінової і валютно-курсової стабільності;

проведення стабільної, раціональної та справедливої податкової політики, яка передбачає зниження податкового навантаження на економіку з розширенням бази оподаткування;

проведення прозорої та виваженої бюджетної політики як дієвого інструменту соціально-економічного розвитку, захисту вразливих верств населення та інвестування в реальний сектор економіки для підтримки національного товаровиробника і збереження робочих місць;

проведення ефективної політики управління державним боргом;

підвищення результативності державних видатків, реалізація прозорої політики закупівель за державні кошти, яка гарантуватиме раціональне використання ресурсів;

перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці та капіталу) на споживання, насамперед шкідливої для здоров'я людей продукції, ресурсні та екологічні платежі;

розвиток і зміцнення банківської системи та небанківських фінансових установ;

забезпечення інституційної та фінансової незалежності Національного банку України одночасно з посиленням прозорості його діяльності;

підвищення рівня захисту прав вкладників;

впровадження ринкових інструментів акумулювання і перерозподілу довгострокових фінансових ресурсів, у тому числі в рамках введення обов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення;

розвиток ліквідного, прозорого та надійного фондового ринку, ефективне функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів;

забезпечення економічної збалансованості розвитку регіонів, узгодженості напрямів їх розвитку із загальнонаціональними потребами;

гарантування державою непорушності усіх форм власності як основи ринкової системи господарювання;

створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, спрощення умов започаткування бізнесу та виходу з нього, зменшення втручання держави в економічну діяльність суб'єктів господарювання, спрощення системи отримання дозволів, зниження тиску на бізнес з боку контролюючих органів;

перехід на європейську модель ринкового нагляду, якості та безпеки продукції;

впровадження європейських підходів у сфері делегування функцій держави суб'єктам господарювання;

розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях;

детінізація економіки, створення сприятливих умов для діяльності економічних агентів у легальному правовому полі;

інтенсифікація інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема, шляхом залучення коштів підприємств і населення, утвердження ефективної системи страхування інвестиційних ризиків, стимулювання спрямування заощаджень громадян на інвестування економіки, забезпечення інноваційної складової інвестицій;

запровадження економічних стимулів для заохочення модернізації національного виробництва, спрямування інвестицій у новітні технології, формування національної інноваційної інфраструктури та державних програм промислової модернізації;

розвиток механізмів державно-приватного партнерства з метою залучення інвестицій у модернізацію промислової та соціальної інфраструктури;

перехід від фіскальної до інвестиційно орієнтованої моделі приватизації, забезпечення прозорості прийняття рішень та взаємопов'язаності стратегії приватизації державного майна із стратегією розвитку економіки України та її окремих галузей;

забезпечення ефективного управління об'єктами державної власності, запровадження прозорого та ефективного механізму реалізації державою своїх прав власника;

досягнення високого рівня енергетичної безпеки, диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, збільшення обсягу їх власного видобутку, підвищення ефективності використання енергоносіїв, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

переведення українських газо-, нафтотранспортних і електричних мереж на умови функціонування, що діють у державах Європейського Союзу;

створення умов для відродження українського села, ефективного використання земель сільськогосподарського призначення, формування конкурентоспроможного агропромислового комплексу, збільшення його експортного потенціалу, гарантування продовольчої безпеки держави;

забезпечення високого рівня якості сільськогосподарської продукції та продовольства, формування прозорого ринку такої продукції;

формування інфраструктури ринку земель, забезпечення оформлення правовстановлюючих документів на право власності на землю;

розбудова транспортної інфраструктури, підвищення ефективності використання транзитного потенціалу держави, інтеграція транспортних мереж України у міжнародні транспортні коридори;

реформування житлово-комунального господарства, забезпечення доступності комунальних послуг та підвищення їх якості, залучення мешканців до управління об'єктами житлово-комунального господарства.

Стаття 8. Засади внутрішньої політики в соціальній сфері

1. Основними засадами внутрішньої політики в соціальній сфері є:

забезпечення гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод громадян на основі впровадження європейських стандартів соціального захисту, підвищення якості соціальних послуг;

надання громадянам упродовж усього життя соціальних гарантій на основі вдосконалення системи соціальних стандартів і пільг;

досягнення ефективного демографічного розвитку;

поліпшення соціального захисту дітей, утвердження духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої та соціально благополучної сім'ї;

сприяння молоді в реалізації творчих можливостей та ініціатив, залучення її до активної участі в соціальному, економічному та гуманітарному розвитку держави;

забезпечення доступним житлом громадян, насамперед малозабезпечених, з обмеженими фізичними можливостями, молоді, працівників бюджетної сфери, формування потужного державного замовлення на будівництво соціального житла, відродження доступного іпотечного кредитування;

трансформація державної політики у сфері зайнятості та ринку праці, у тому числі шляхом розвитку партнерства між роботодавцями і найманими працівниками, власниками підприємств, установ, організацій та професійними спілками;

подолання бідності і зменшення соціального розшарування, зокрема, шляхом сприяння самозайнятості населення, розвитку малого та середнього бізнесу, недопущення виникнення заборгованості із заробітної плати на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності;

забезпечення державних гарантій щодо реалізації соціальних прав працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, забезпечення молоді першим робочим місцем;

забезпечення захисту прав громадян України, які працюють за кордоном, та сприяння їх поверненню в Україну;

поетапне погашення зобов'язань держави за знеціненими заощадженнями громадян;

удосконалення системи пенсійного забезпечення, створення умов для гідного життя людей похилого віку, стимулювання розвитку недержавної системи пенсійного страхування;

забезпечення розміру соціальних виплат, які є основним джерелом доходів, на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум, удосконалення системи підтримки соціально незахищених верств
населення;

подолання бездомності громадян, безпритульності та бездоглядності дітей.

Стаття 9. Засади внутрішньої політики в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки

1. Основними засадами внутрішньої політики в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки є:

забезпечення конституційних прав громадян на безпечне довкілля, створення екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності населення, посилення просвітницької діяльності з інформування населення про екологічні норми і стандарти;

збереження навколишнього природного середовища, вдосконалення національної екологічної політики, стимулювання розвитку екобезпечних технологій;

забезпечення комплексного захисту населення та реабілітації території від негативного впливу наслідків Чорнобильської катастрофи, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

здійснення заходів щодо безпечного поводження з радіоактивними відходами, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;

підвищення рівня цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

впровадження системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів.

Стаття 10. Засади внутрішньої політики в гуманітарній сфері

1. Основними засадами внутрішньої політики в гуманітарній сфері є:

реалізація державної мовної політики на основі норм національного та міжнародного права, забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших рідних мов громадян України;

створення належних умов для нарощення освітнього потенціалу України, забезпечення рівного доступу громадян до здобуття якісної освіти незалежно від місця проживання, майнового стану та фінансових можливостей;

удосконалення системи освіти, забезпечення якісної дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах, підвищення престижності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, підтримка обдарованої молоді;

підвищення ролі вищої освіти і науки як основ становлення в Україні ефективної "економіки знань";

реформування та розвиток вітчизняної системи вищої освіти і науки, забезпечення їх інтеграції в європейський та світовий освітній і науковий простір, запровадження принципів та стандартів Болонського процесу у вищих навчальних закладах України;

забезпечення ефективного захисту відповідно до міжнародних стандартів права інтелектуальної власності, в тому числі авторських і суміжних прав;

сприяння культурному розвитку громадян України, створення умов для реалізації творчого потенціалу людини та суспільства, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян України у задоволенні культурно-духовних потреб;

відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини, підтримка розвитку культури і мистецтва, відродження та збереження культурної самобутності регіонів;

захист, модернізація та розвиток національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво);

створення умов для консолідації суспільства на основі національної системи духовних цінностей, у центрі якої людина, її розвиток, права і свободи, максимальне забезпечення її потреб;

відновлення повноцінного діалогу між представниками різних соціальних та етнічних груп, культур та релігійних конфесій;

забезпечення умов для формування толерантного суспільства, гарантування свободи совісті та віросповідання;

забезпечення свободи засобів масової інформації та безперешкодного доступу громадян до інформації, створення умов для розвитку інформаційних технологій та інформаційного суспільства, широкої інтеграції і доступу громадян до світового інформаційного простору;

створення суспільного мовлення та надання державної підтримки національному інформаційному продукту, здійснення заходів щодо захисту національного інформаційного простору;

створення умов для максимальної реалізації здібностей талановитих спортсменів, стимулювання створення спортивної інфраструктури, сприяння участі українських спортсменів у міжнародних змаганнях, підвищення авторитету держави у світовому спортивному русі;

реформування системи охорони здоров'я з метою забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, надання державою гарантованого обсягу безоплатної медичної допомоги, ефективної реалізації державних цільових програм лікування найбільш поширених небезпечних для здоров'я і життя людини захворювань, раціонального державного контролю за якістю лікарських засобів і виробів медичного призначення;

розвиток страхової медицини, зокрема шляхом запровадження загальнообов'язкового державного медичного страхування;

запровадження пріоритетного розвитку та профілактичного спрямування первинної лікувально-профілактичної допомоги, розвиток інституту сімейного лікаря, забезпечення проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів (диспансеризації) з метою ранньої діагностики захворювань, створення єдиного простору доступної для всіх верств населення медичної допомоги;

удосконалення державної політики у сфері фізичної культури і спорту, сприяння популяризації та поширенню здорового способу життя, організації змістовного дозвілля.

Стаття 11. Засади зовнішньої політики

1. Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур.

2. Основними засадами зовнішньої політики є:

забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;

забезпечення дипломатичними та іншими засобами і методами, передбаченими міжнародним правом, захисту суверенітету, територіальної цілісності та непорушності державних кордонів України, її політичних, економічних, енергетичних та інших інтересів;

використання міжнародного потенціалу для утвердження і розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави, її сталого економічного розвитку;

створення сприятливих зовнішньополітичних умов для розвитку української нації, її економічного потенціалу, історичної свідомості, національної гідності українців, а також етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності громадян України усіх національностей;

утвердження провідного місця України у системі міжнародних відносин, зміцнення міжнародного авторитету держави;

сприяння міжнародному миру і безпеці у світі, участь у всеосяжному політичному діалозі для підвищення взаємної довіри держав, подолання традиційних і нових загроз безпеці;

дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність участі у вдосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес;

підтримка зміцнення ролі міжнародного права у міжнародних відносинах, забезпечення дотримання та виконання чинних, вироблення нових принципів і норм міжнародного права;

запобігання конфліктам у регіонах, що межують з Україною, та врегулювання наявних конфліктів;

забезпечення захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном;

створення сприятливих умов для задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, підтримання з ними сталих зв'язків;

забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі;

підтримка розвитку торговельно-економічного, науково-технічного та інвестиційного співробітництва України з іноземними державами на засадах взаємної вигоди;

забезпечення з метою повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу інтеграції економіки України у світову економічну систему;

розширення міжнародного співробітництва з метою залучення іноземних інвестицій, новітніх технологій та управлінського досвіду в національну економіку в інтересах її реформування, модернізації та інноваційного розвитку;

підтримка інтеграції України у світовий інформаційний простір.

Стаття 12. Визначення та реалізація засад внутрішньої і зовнішньої політики

1. Визначення та реалізація засад внутрішньої і зовнішньої політики здійснюються на основі тісної взаємодії та координації зусиль Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади у цьому напрямі.

2. Визначені цим Законом засади внутрішньої і зовнішньої політики мають ураховуватися під час розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів.

3. Повноваження щодо визначення та реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики здійснюють:

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні - шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, внесення у разі потреби змін до цього Закону, законодавчого регулювання відносин, спрямованого на впровадження засад внутрішньої та зовнішньої політики у відповідних сферах, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР), здійснення парламентського контролю;

Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР), прав і свобод людини і громадянина - шляхом звернення із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, в яких пропонується визначення, коригування засад внутрішньої і зовнішньої політики з урахуванням внутрішнього і зовнішнього становища України, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави, керівництва у сферах національної безпеки і оборони держави, реалізації права законодавчої ініціативи, зокрема щодо внесення змін до цього Закону, застосування права вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів, у тому числі з підстав їх невідповідності визначеним цим Законом засадам внутрішньої і зовнішньої політики, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР), видання на виконання Конституції (254к/96-ВР) і законів України указів та розпоряджень;

Рада національної безпеки і оборони України як контролюючий та координуючий орган у сфері національної безпеки і оборони при Президентові України - шляхом розгляду на своїх засіданнях стратегічних питань забезпечення національної безпеки і оборони, здійснення координації та контролю за діяльністю центральних та місцевих органів виконавчої влади у сферах національної безпеки і оборони;

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади - шляхом забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, спрямованої на реалізацію засад такої політики, забезпечення розроблення з метою реалізації цих засад у відповідній сфері проектів законів та інших нормативно-правових актів, проведення експертизи таких проектів на відповідність засадам, визначеним цим Законом, здійснення координації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та спрямування її на забезпечення реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, здійснення кадрової політики в межах, визначених Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, реалізації права законодавчої ініціативи та видання в межах своєї компетенції постанов і розпоряджень;

центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи - шляхом участі в межах своєї компетенції у формуванні та реалізації внутрішньої і зовнішньої політики у відповідній сфері, розроблення в межах наданих повноважень проектів законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію засад внутрішньої і зовнішньої політики, здійснення кадрової політики в межах, визначених законодавством;

органи місцевого самоврядування - шляхом вирішення в межах Конституції (254к/96-ВР) і законів України питань місцевого значення у відповідних сферах внутрішньої політики та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

4. У реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики беруть участь політичні партії, громадські організації у порядку, передбаченому законом.

Стаття 13. Контроль за дотриманням засад внутрішньої і зовнішньої політики

1. Контроль за дотриманням засад внутрішньої і зовнішньої політики здійснюється Верховною Радою України, Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом Міністрів України, іншими органами державної влади у межах їх повноважень, визначених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Стаття 14. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Внести до Закону України "Про основи національної безпеки України" (964-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 39, ст. 351) такі зміни:

1) абзац другий статті 1 доповнити словами "у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам";

2) в абзаці одинадцятому статті 6 слова "та в євроатлантичний безпековий простір" виключити;

3) в абзаці п'ятому частини другої статті 8 слова "та Організації Північноатлантичного договору" виключити.

3. Визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 2 липня 1993 року "Про Основні напрями зовнішньої політики України" (3360-12) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 37, ст. 379).

4. Кабінету Міністрів України:

у тримісячний строк підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, які суперечать цьому Закону.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 01 липня 2010 року

N 2411-VI

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2411-17

Україна захоплена рейдерами
Чорний квадрат Януковича
Тому що послідовні 

*** 

Декларація Про боротьбу за звільнення України 2014 

Звернення Верховної Ради України до держав-гарантів безпеки України (постанови) 2014 

Заява Верховної Ради України Про надання Україні реальних гарантій безпеки 2010 

Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 

Закон України Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року (застереження) 1994 

Тристороння заява Президентів України, США та Росії 1994-у/р 

Постанова Верховної Ради України Про Основні напрями зовнішньої політики України 1993 

Постанова Верховної Ради України Про додаткові заходи щодо забезпечення набуття Україною без’ядерного статусу 1992 

Звернення Верховної Ради України До парламентів і народів світу 1991 

Заява Верховної Ради України Про без’ядерний статус України 1991