Розпорядок диктатора ЗУНР про організацію Уряду для виконування державної влади в Західно-Українській Народній Республіці 1920

Розпорядок диктатора ЗУНР з дня 25 липня 1920 

про організацію Уряду для виконування державної 

влади в Західно-Українській Народній Республіці

Арт. I

Надзвичайно важкі умовини, серед яких знайшлася Західно-Українська Народна Республика і її Уряд з розвоєм воєнних подій, викликали конечну потребу зосередження функцій державної влади в одних руках.

Се спонукало президію Виділу Української Національної Ради і Державний Секретаріат перенести Актом здати, Заліщики, дня 8 липня 1919 [р.], виконувані ними до того часу атрибути законодатної та найвищої цивільної та військової влади державної на мене як Диктатора Західно-Української Народної Республики.

З того часу виконував я перейняту згаданим Актом владу в своїм імені. А коли за бігом воєнних подій зорганізований первісно державний центральний апарат урядовий перестав на ділі бути чинним і існувати в своїм складі, полагоджував я справи державні при помочі принагідно і відповідно до потреб хвилі складеного урядового апарату, заступаючись у вирішуванні деяких поодиноких діл чи то справ цілих поодиноких областей адміністрації повновласниками, заіменованими будь-ще Виділом Національної Ради чи Державним Секретаріатом будь назначуваними мною, які, однак, не мали постійного круга компетенції.

Арт. II

Повага держави на зверх та складність її адміністрації вимагає, щоби існував постійно зорганізований державний апарат урядовий, відповідаючи існуючому правному станові. Під ту пору Уряд мусить бути наладжений так, щоби при додержанні закріпленого Актом з 8 липня 1919 [р.] принципу зосередження найвищої влади в руках Диктатора, відповів своїм завданням під зглядом здатності до систематичного ведення діл поодиноких окремих областей адміністраційних, маючи до того ясно очеркнену і відмежовану компетенцію для кожної області адміністрації.

А що трудне положення держави вимагає постійної присвяти переважної моєї уваги і особистого старання справам заграничної політики і справам військовим, то ж являється конечність надати так зорганізованому Урядові право ініціативи і певної самостійності в вирішуванні справ деяких областей адміністрації.

Арт. III

Щоб задовольнити сим вимогам, постановляю, як слідує:

Уряд Диктатора ЗУНР

§ 1

Атрибути державної влади, надані Диктаторові Актом з 8 липня 1919 [р.], виконуються ним через «Уряд Диктатора Західно-Української Народної Республики».

§ 2

Уряд цей складається з окремих самостійних відділів, а імено:

а/ для ведення діл, входячих попередньо в круг компетенції Секретаріату справ закордонних;

б/ для ведення діл, входячих попередньо в круг компетенції секретаріатів фінансів, торгівлі і промислу;

в/ для справ преси і пропаганди, зокрема організації, ведення і нагляду політичної пресової служби та політичної пропаганди, в цілі попирання інтересів держави та для виконування атрибутів адміністраційної влади в справах пресових;

г/ для ведення діл, входячих попередньо в круг ділання Державних Секретарів справ внутрішніх, судівництва, просвіти, віросповідань, рільництва, пошт і телеграфів, шляхів та робіт публічних;

д/ Президіальної Канцелярії Диктатора для ведення діл президіяльних, а зокрема — для приймання в законній дорозі внесень на рішення Диктатора від органів державних, покликаних до того законом, і взагалі в справах, застережених існуючими постановами до безпосереднього вирішення Диктатора; для виготовлювання в автентичнім тексті видаваних Диктатором законних постанов, розпорядків, рішень, декретів і письм, ведення їх евіденції та зберігання автентичних оригіналів; для ведення в імені Диктатора урядової кореспонденції та для посередничення в безпосередніх урядових зносинах з ним.

§ 3

Справи, входячі в круг ділання Державного Військового Секретаріату, лишаються при зорганізованій вже окремими постановами «Військової Канцелярії Диктатора ЗУНР», яка входить в склад уряду, як окремий відділ (Арт. III, § 2).

Розмір компетенції уряду і

покликаних до ведення його осіб

§ 4

Менша або більша самостійність у вирішуванні справ урядом зависить від уповажнень, даних особам, поставленим Диктатором на чолі поодиноких відділів чи канцелярій (§ 2, 3) .

Уповноважені Диктатора

§ 5

На чолі установлених § 2 а/, б/, в/, г/ відділів Уряду Диктатора ЗУНР стоять з правила іменовані Диктатором Уповноважені і ведуть діла свого круга компетенції при помочі іменованих Диктатором концептових і канцелярійних Урядників самостійно, в імені Диктатора, згідно з існуючими законними постановами і даними Диктатором інструкціями та припорученнями. Не мають, однак, прислугуючого державним секретарям права видавання законних постанов, розпорядків та загально обов’язуючих рішень, яке застерігається Диктаторові.

§ 6

При видаванні Уповноваженими Диктатора самостійних заряджень, які тягнуть за собою видатки з державної скарбниці в рамах признаного кредиту, вони є обов’язані зноситися постійно з відділом для справ фінансів (контроля державних розходів). Потребу переступлення кредиту і спори компетенційні вирішує Диктатор.

§ 7

Виїмково може бути ведення поодиноких відділів, доручене Диктатором Референтам, які ведуть діла під його безпосереднім наглядом, з розміром компетенцій, означуваним для них принагідно Диктатором.

§ 8

Розмір компетенції Військової Канцелярії Диктатора ЗУНР є означений існуючими постановами, які й лишаються дальше в силі.

§ 9

На чолі Президіяльної Канцелярії стоїть іменований Диктатором Шеф Президіяльної Канцелярії, який веде діла назначеного йому круга при помочі іменованих Диктатором концептових і канцелярійних Урядників, під безпосереднім доглядом Диктатора.

§ 10

Порядок внутрішнього ведення діл та урядових зносин поодиноких відділів Уряду між собою і на зверх означується окремим розпорядком.

Арт. IV

Сила обов’язуюча закона: з дня 4 січня 1919 [р.] ч. 2 Вістника Державних Законів і розпорядків ЗУНР про спосіб оповіщування законів і розпорядків завішується.

Закони і розпорядки, видавані в часі завішеня закона з дня 4 січня 1919 [р.] ч. 2 Вістника Державних Законів і розпорядків, входять в силу з днем їх затвердження Диктатором без окремого оголошення, оскільки не містять в собі іншої постанови.

Арт. V

Розпорядок цей обов’язує з днем 1 серпня 1920.

[Диктатор ЗУНР:] Петрушевич

*****

Було моїм бажанням поставити на чолі зорганізованого Розпорядком з 25 липня 1920. Уряду такі особи, які репрезентували би ріжні політичні напрямки в суспільності, і дати в сей спосіб громадянству фактичний вплив на виконування тих функцій державної влади, які згідно з теперішним правним станом зложені є до моїх рук, під моєю виключною відвічальністю.

Коли ж задля перерваних зв’язків з краєм, занятим чужими арміями, та неможності порозуміння з усіма партійними групами членів Української Національної Ради в краю, переведення сего принципу в цілості являється під ту пору в повні неможливим, прийшлося мені, складаючи уряд, руководитися лише зглядом на особисте моє довір’я до осіб, покликаних до уряду та їх особисте уздібнення.

Переводячи в життя постанови Розпорядку з 25 липня 1920 про організацію Уряду для виконування державної влади в часі тривання повновласті Диктатора, іменував я по мислі Арт. III §§ 2, 5 сего Розпорядку:

1/ мого дотеперішнього повновласника для справ закордонних з титулом Державного Секретаря д-ра Степана Витвицького моїм Уповноваженим для ведення діл, входячих в круг компетенції [а/] Державного Секретаріату для справ закордонних;

2/ посла Західно-Української Народної Республики у Відні п. Володимира Сінгалевича Уповноваженим для ведення діл, входячих в круг компетенції [б/] Державних Секретаріатів фінансів, торговлі і промислу;

3/ [в/] Президента Державного Секретаріату д-ра Костя Левицького Уповноваженим для справ преси і пропаганди;

4/ [г/] Старшого Прокуратора при Генеральній Прокураторі у Відні Йосифа Ганінчака, заступника Західно-Української Народної Республики в Колегії повновласників для лікв.[ідованого] Міністерства Війни, Уповноваженим для справ, входячих в круг компетенції [г/] Державних Секретаріатів справ внутрішніх, судівництва, просвіти і віросповідань, рільництва, пошт і телєграфів, шляхів та робіт публичних.

Усіх панів Уповноважених взиваю приступити негайно до зорганізування і введення в життя поодиноких відділів Уряду і предложити мені відповідні внесення в тій справі.

Відень, дня 1 серпня 1920.

Диктатор ЗУНР: Петрушевич

____________

ЦДАВО України. Ф. 2192. Оп. 2. Спр. 7. Арк. 1—3 зв., 5-5зв. Оригінал.
//www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=1237881

//uk.wikipedia.org/wiki/Витвицький_Степан

//uk.wikipedia.org/wiki/Сінгалевич_Володимир

//uk.wikipedia.org/wiki/Левицький_Кость

Петрушевич Євген Омелянович 

(1863 – 1940) — український громадсько-політичний діяч, юрист, доктор права. Народився 3 червня 1863 р. у м. Буськ, нині Львівської області, в сім'ї греко-католицького священика.

Після закінчення Академічної гімназії записався на студії правничого факультету Львівського університету. Вже в студентські роки став одним із лідерів молодіжного руху, очолював «Академічне братство». Після отримання ступеня доктора права відкрив у м. Сокаль (нині Львівської обл.) адвокатську канцелярію. Був головою повітової «Просвіти».

У 1907 – 1918 р. — посол, заступник голови, а у 1917 – 1918 р. — голова української парламентської репрезентації парламенту Австро-Угорщини. У 1908 р. переніс свою адвокатську канцелярію до м. Сколе (нині Львівської обл.), де невдовзі став посадником міста. У1910 р. від Стрийської виборчої округи обраний послом до Галицького сейму у Львові.

Від 18 жовтня 1919 р. — Президент Української Національної Ради Західної Української Народної Республіки (ЗУНР). Від 22 січня 1919 року — член Директорії Української Народної Республіки від Західної Області УНР. З 9 червня 1919 р. — Диктатор ЗОУНР. З 8 липня 1919 р. по травень 1923 р. — Диктатор ЗУНР.

Останні роки свого життя дуже потерпав від матеріальних нестач. Долав труднощі завдяки підтримці гетьмана П.Скоропадського та українського апостольського вікарія в Німеччині отця П.Вергуна. Коли у вересні 1939 р. Німеччина напала на Польщу, надіслав уряду А.Гітлера протестаційний меморіал.

Помер 29 серпня 1940 р. у Берліні (Німеччина). Перепохований 1 листопада 2002 року у Львові на Личаківському цвинтарі.

____________

//uk.wikipedia.org/wiki/Петрушевич_Євген_Омелянович
//uk.wikipedia.org/wiki/Диктатор_ЗУНР

Конституція Західно-Української Народної Республіки (проект Станіслава Дністрянського) 1920 

Розпорядок Диктатора ЗУНР в справі зорганізування Комісії кодифікаційної при Уряді Диктатора ЗУНР для справ внутрішніх, судівництва і комунікації 1920 

Розпорядок Диктатора ЗУНР про виконування Уповноваженими атрибутів державної влади в часі неприсутності Диктатора 1920

Закон про уживання мови на Західній Області Української Народної Республіки 1919 

Велика Злука. День проголошення самостійності України 1919

Закон про Виділ Української Національної Ради 1919 

Обіжник Ради Державних Секретарів Західної Української Народньої Республіки до державних повітових Комісарів про їх обов’язки та права 1918 

Тимчасовий основний закон Української Національної Ради про державну самостійність Західної-Української Народньої Республіки 1918 

Основи державного устрою Галицької Республіки (проект статуту) 1918 

Поклик Української Національної Ради до Українського Народу (про взяття верховної державної влади у Львові) 1918 

Проголошення Української Національної Ради Українському Народу про утворення Української Держави 1918 

Проклямація Української Національної Ради про утворення Української Держави 1918 

Статут Української Національної Ради 1918 

Устрій Галицької Держави (проект тимчасових основних законів Станіслава Дністрянського) 1918

Члени Уряду [Диктатора Західної Області] Української Народної Республіки (ЗОУНР) у м. Кам'янці-Подільському. 1919 р.
ЦДАВО України, ф. 5235, оп. 1, спр. 2015, арк. 1.
//www.archives.gov.ua/Sections/Constitution/2/index.php?44

Диктатор ЗУНР Євген Петрушевич в оточенні командування ГА. Липень 1919 р. Ліворуч від нього – Генеральний Секретар військових справ і начальник Генштабу полковник Віктор Курманович. Другий праворуч – командувач ГА генерал Мирон Тарнавський. 

//joanerges.livejournal.com/1195754.html?thread=5225194

Члени Уряду [Диктатора] Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) у Відні. 1920 р. ЦДАВО України, ф. 5235, оп. 1, спр. 2015, арк. 5.
//www.archives.gov.ua/Sections/Constitution/2/index.php?45