Постанова Верховної Ради Української РСР Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР 1990

Зміст сторінки:

• Постанова Верховної Ради Української РСР Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР 1990
• Постанова Президії Верховної Ради Української РСР Про проведення республіканської науково-практичної конференції на тему "Концепція і принципи нової Конституції Української РСР" 1991

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про Комісію по розробці нової

Конституції Української РСР

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 45, ст. 607)

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

1. Утворити Комісію по розробці нової Конституції Української РСР у такому складі:

à la Князевич’14
à la Ставнійчук ’13
à la Кравчук ’12

à la Кравчук ’11

à la Ющенко’08

à la Гавриш-Мороз’02

à la Сирота’96

à la Мороз-Кучма’94

Кравчук Леонід Макарович, народний депутат Української РСР, Голова Верховної Ради Української РСР (Голова Комісії).

Артеменко Микола Михайлович, народний депутат Української РСР, генеральний директор науково-виробничого об'єднання "Сад", Черкаська область.

Багров Микола Васильович, народний депутат Української РСР, голова Кримської обласної Ради народних депутатів.

Бедь Віктор Васильович, народний депутат Української РСР, адвокат Тячівської юридичної консультації Закарпатської області.

Бойко Віталій Федорович, Міністр юстиції Української РСР.

Бондарчук Андрій Іванович, народний депутат Української РСР, власний кореспондент газети "Правда Украины" по Волинській і Ровенській областях.

Бутенко Георгій Андрійович, голова Київського міського суду.

Василенко Володимир Андрійович, доктор юридичних наук, професор Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.

Василішин Андрій Володимирович, Міністр внутрішніх справ Української РСР.

Волощук Михайло Юрійович, народний депутат Української РСР, голова Закарпатської обласної Ради народних депутатів.

Гайсінський Юрій Олександрович, народний депутат Української РСР, прокурор Московського району м. Харкова.

Головатий Сергій Петрович, народний депутат Української РСР, старший науковий співробітник Інституту соціальних та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР, м. Київ.

Голубець Михайло Андрійович, народний депутат Української РСР, керівник Львівського відділення Інституту ботаніки імені М.Г.Холодного АН УРСР.

Гопей Іван Олександрович, народний депутат Української РСР, голова виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів.

Гуренко Станіслав Іванович, народний депутат Української РСР, перший секретар ЦК Компартії України.

Дем'янов Володимир Васильович, народний депутат Української РСР, голова виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів.

Демидов Григорій Вікторович, народний депутат Української РСР, прокурор відділу загального нагляду Азово-Чорноморської природоохоронної прокуратури, Кримська область.

Дідик Микола Анатолійович, народний депутат Української РСР, голова виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів.

Дмитрієв Євген Іванович, народний депутат Української РСР, голова Чернівецької обласної Ради народних депутатів.

Дорогунцов Сергій Іванович, народний депутат Української РСР, голова ради по вивченню продуктивних сил Української РСР АН УРСР, м. Київ.

Драч Іван Федорович, народний депутат Української РСР, голова Руху.

Духов Борис Інокентійович, народний депутат Української РСР, начальник Військової академії протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу О.М.Василевського, м. Київ.

Ємець Олександр Іванович, народний депутат Української РСР, Голова Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини.

Єршов Аркадій Віталійович, народний депутат Української РСР, голова виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів.

Желіба Володимир Іванович, народний депутат Української РСР, голова Кіровоградської обласної Ради народних депутатів.

Захарук Дмитро Васильович, народний депутат Української РСР, секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань планування, бюджету, фінансів і цін.

Карпенко Віталій Опанасович, народний депутат Української РСР, редактор газети "Вечірній Київ", м. Київ.

Козюбра Микола Іванович, завідуючий кафедрою теорії держави і права Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, доктор юридичних наук, професор.

Корнєєв Альберт Васильович, народний депутат Української РСР, заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин.

Коцюба Олександр Павлович, народний депутат Української РСР, Голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності.

Лісовенко Василь Трохимович, народний депутат Української РСР, голова Чернігівської обласної Ради народних депутатів.

Лукінов Іван Іларіонович, директор Інституту економіки АН УРСР, віце-президент Академії наук УРСР, академік АН УССР, м. Київ.

Лук'яненко Левко Григорович, народний депутат Української РСР, голова Української республіканської партії.

Любенчук Микола Іванович, народний депутат Української РСР, голова колгоспу імені Котовського Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Марченко Володимир Романович, народний депутат Української РСР, начальник відділу Роменського заводу автоматичних телефонних станцій, Сумська область.

Мацюк Анатолій Романович, керівник групи наукових консультантів Секретаріату Верховної Ради Української РСР, доктор юридичних наук.

Мороз Олександр Володимирович, народний депутат Української РСР, заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань правопорядку та боротьби із злочинністю.

Некрасов Владилен Петрович, народний депутат Української РСР, член Військової ради - начальник політуправління Червонопрапорного Чорноморського флоту, м. Севастополь.

Носов Владислав Васильович, народний депутат Української РСР, член Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності.

Павличко Дмитро Васильович, народний депутат Української РСР, Голова Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах.

Пахомов Юрій Миколайович, директор Інституту соціології АН УРСР, м. Київ.

Потебенько Михайло Олексійович, народний депутат Української РСР, Прокурор Української РСР.

Слєднєв Володимир Петрович, народний депутат Української РСР, директор Донецького металургійного заводу імені В.І.Леніна.

Сметанін Володимир Ілліч, народний депутат Української РСР, заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини.

Тацій Василь Якович, ректор Харківського юридичного інституту, доктор юридичних наук, професор.

Федоров Володимир Григорович, народний депутат Української РСР, голова Житомирської обласної Ради народних депутатів.

Фокін Вітольд Павлович, народний депутат СРСР, Заступник Голови Ради Міністрів Української РСР.

Хананов Едуард Ахатович, народний депутат Української РСР, голова виконавчого комітету Луганської обласної Ради народних
депутатів.

Хоменко Микола Григорович, народний депутат Української РСР, Керівник Секретаріату Верховної Ради Української РСР.

Червоній Василь Михайлович, народний депутат Української РСР, апаратник Ровенського виробничого об'єднання "Азот".

Черненко Віталій Григорович, народний депутат Української РСР, головний лікар медсанчастини Микитівського ртутного комбінату, Донецька область.

Чорновіл Вячеслав Максимович, народний депутат Української РСР, голова Львівської обласної Ради народних депутатів.

Чумак Аркадій Степанович, народний депутат Української РСР, член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань правопорядку та боротьби із злочинністю.

Чумаченко Микола Григорович, академік Академії наук УРСР, директор Інституту економіки промисловості АН УРСР, м. Донецьк.

Шемшученко Юрій Сергійович, директор Інституту держави і права АН УРСР, член-кореспондент АН УРСР, м. Київ.

Шишкін Віктор Іванович, народний депутат Української РСР, заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності.

Шульга Микола Олександрович, народний депутат Української РСР, Голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин.

Юзьков Леонід Петрович, доктор юридичних наук, професор Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.

Юхновський Ігор Рафаїлович, народний депутат Української РСР, голова Народної ради, Голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань народної освіти і науки.

II. Доручити Комісії по розробці нової Конституції Української РСР створити робочі групи по підготовці окремих розділів проекту Конституції, залучивши до них провідних вчених і фахівців з відповідних галузей знань.

III. Президії Верховної Ради УРСР внести на розгляд сесії Верховної Ради Української РСР в грудні 1990 року концепцію нової Конституції Української РСР.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 24 жовтня 1990 року

N 405-XII

ПОСТАНОВА

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про проведення республіканської науково-практичної конференції на тему "Концепція і принципи нової Конституції Української РСР"

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 17, ст. 208)

Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

1. Провести республіканську конференцію на тему "Концепція і принципи нової Конституції Української РСР" 18-20 квітня 1991 року в м. Києві (18 квітня - секційні, 19-20 квітня - пленарні засідання).
2. Затвердити склад оргкомітету по проведенню цієї конференції (додається).

3. Секретаріату Верховної Ради Української РСР і Раді Міністрів УРСР вирішити питання про забезпечення умов проведення конференції та видання її матеріалів.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 18 березня 1991 року
N 843-XII

ОРГКОМІТЕТ

науково-практичної конференції на тему

"Концепція і принципи нової Конституції Української РСР"

Голова

Коцюба Олександр Павлович - Голова Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності, кандидат юридичних наук.

Співголови

Бойко Віталій Федорович - Міністр юстиції Української РСР.

Бурчак Федір Глібович - член Комітету конституційного нагляду СРСР, завідуючий відділом у питаннях законодавства і правопорядку Секретаріату Верховної Ради УРСР, доктор юридичних наук.

Василенко Володимир Андрійович - професор Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, доктор юридичних наук.

Гончаренко Владлен Гнатович - декан юридичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, доктор юридичних наук, професор.

Лукінов Іван Іларіонович - віце-президент АН УРСР, директор Інституту економіки АН УРСР, академік.

Мацюк Анатолій Романович - керівник групи наукових консультантів Секретаріату Верховної Ради Української РСР, доктор юридичних наук.

Пєхота Володимир Юлійович - Керуючий Справами Ради Міністрів
Української РСР.

Тацій Василь Якович - ректор Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського, доктор юридичних наук, професор.

Хоменко Микола Григорович - Керівник Секретаріату Верховної Ради Української РСР.

Шемшученко Юрій Сергійович - директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького АН УРСР, член-кореспондент АН УРСР.

Шишкін Віктор Іванович - заступник Голови Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності, кандидат юридичних наук.

Юзьков Леонід Петрович - професор Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, доктор юридичних наук.

Вчений секретар

Мурашин Геннадій Олександрович - заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького АН УРСР, кандидат юридичних наук.

Секретар

Шапоренко Іван Сидорович - головний консультант Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності.

____________
//zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=405-12
//zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=843-12

Проект Концепції внесення змін до Конституції України (Марини Ставнійчук, доопрацьований) 2014 

Проект Концепції внесення змін до Конституції України (Леоніда Кравчука, взятий за основу) 2013 

Концепція нової Конституції України (проект Марини Ставнійчук) 2008 

Конституція Леоніда Кравчука (проект опублікований у пресі 26 жовтня) 1993 

Конституція Леоніда Кравчука (варіант однопалатних зборів, проект винесений на всенародне обговорення) 1992 

Конституція Леоніда Кравчука (проект винесений на всенародне обговорення) 1992

Постанова Верховної Ради Про обрання співголовою Комісії по розробці нової Конституції України Голови Верховної Ради України Плюща І.С. 1992 

Концепція нової Конституції України (Леоніда Кравчука) 1991

Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Про економічну самостійність Української РСР 1990

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Про реалізацію Закону

"Про економічну самостійність Української РСР"

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 34, ст. 500)

З метою належного забезпечення дії Закону "Про економічну самостійність Української РСР" (142-12) Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

1. Привести чинне законодавство Української РСР у відповідність з цим Законом.

Всі дії суб'єктів господарських відносин, які суперечать державному суверенітету та економічним інтересам Української РСР, визнаються недійсними і забороняються.

2. Доручити Раді Міністрів Української РСР у місячний строк розробити концепцію та програму переходу Української РСР до регульованої ринкової економіки.

3. Доручити Раді Міністрів УРСР у двомісячний строк підготувати такі проекти законодавчих актів про:

 - власність;

 - землю;

 - оподаткування;

 - оренду;

 - підприємництво;

 - підприємство;

 - акціонерні товариства;

 - банки;

 - фінансово-кредитну систему;

 - цінні папери і фондовий ринок;

 - податкову інспекцію;

 - захист споживача;

 - ціноутворення;

 - роздержавлення власності;

 - працю;

 - зовнішньоекономічну діяльність;

 - митну службу;

 - охорону природи,

 а також антимонопольне законодавство.

4. Контроль за виконанням пункту 3 цієї постанови покласти на Президію Верховної Ради Української РСР і відповідні постійні комісії.

5. Раді Міністрів Української РСР, постійним комісіям Верховної Ради Української РСР опрацьовані законопроекти внести на розгляд другої сесії.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 3 серпня 1990 року

N 143-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=143-12

ЗАКОН

УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Про економічну самостійність Української РСР

Цей Закон на основі Декларації про державний суверенітет України визначає зміст, мету і основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави, механізм господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи Української РСР.

Розділ перший

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Зміст економічної самостійності Української РСР

Забезпечення економічної самостійності Української РСР є необхідною умовою державного суверенітету України.

Українська РСР самостійно:

• визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України;
• здійснює управління економічними процесами з метою відродження і всебічного розвитку соціальної та культурної сфери, задоволення потреб громадян Української РСР у матеріальних, соціальних і духовних благах, охорони навколишнього середовища;
• визначає структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання та управління суспільним виробництвом;
• здійснює фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику.

Усі розташовані на території України підприємства, установи і організації становлять її народногосподарський комплекс.

Стаття 2. Основні цілі економічної самостійності Української РСР

Економічна самостійність Української РСР покликана забезпечити:

• умови життя народу України, гідні сучасної цивілізації, задоволення його соціальних і культурних запитів;
• підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам людини, створення умов для вільної творчої праці й самоствердження особи;
• соціальну захищеність кожного громадянина України;
• зростання національного багатства;
• розвиток науки, досягнення передового технологічного рівня виробництва;
• підвищення престижу підприємливості та сумлінної праці;
• рівні можливості вільного культурного, духовного та інтелектуального розвитку усіх громадян, які проживають на території республіки;
• досягнення екологічної безпеки, створення здорових і безпечних умов життя і праці.

Стаття 3. Основні принципи економічної самостійності Української РСР

Економічна самостійність Української РСР базується на таких основних принципах:

• власності народу республіки на її національне багатство та національний доход;
• різноманітності і рівноправності форм власності та їх державному захисті;
• децентралізації власності і роздержавленні економіки;
• повній господарській самостійності і свободі підприємництва усіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів Української РСР;
• самостійності регулювання грошового обігу;
• захищеності внутрішнього ринку.

Стаття 4. Відносини власності в Українській РСР

Основу економічної самостійності Української РСР утворює власність її народу на національне багатство. Власністю народу України є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території республіки.

До власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Порядок створення і функціонування на території України нових об'єктів власності радянських республік, інших держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян визначається законодавством Української РСР.

Власність в Українській РСР виступає в таких формах:

• державна;
• колективна;
• індивідуальна (особиста і приватна трудова власність) та інші, передбачені Законом форми власності.

Відносини власності встановлюються і регулюються на основі законодавства Української РСР. Українська РСР гарантує рівноправність всіх форм власності. Право власності охороняється законом.

Розділ другий

ФІНАНСОВО-БЮДЖЕТНА, КРЕДИТНА І
ГРОШОВА СИСТЕМА УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Стаття 5. Фінансово-бюджетна система Української РСР

Українська РСР має власну фінансову систему.

Фінансові ресурси Української РСР складаються з коштів республіканського бюджету, бюджетів місцевих Рад народних депутатів, коштів інших органів місцевого самоврядування, позабюджетних надходжень та інших фінансових ресурсів.

Формування доходної бази республіканського і місцевих бюджетів грунтується на податковій політиці, що визначається законодавством Української РСР і проводиться в республіці самостійно.

Українська РСР на договірних засадах може брати участь у цільовому фінансуванні зі свого бюджету загальносоюзних і міжреспубліканських програм, спільних проектів і програм з іноземними державами і міжнародними організаціями.

Стаття 6. Банківська і грошова система Української РСР

Українська РСР на своїй території самостійно організує банківську справу і грошовий обіг.

Банківська система республіки складається з Національного банку України, Зовнішньоекономічного банку, республіканських акціонерно-комерційних банків, інших кредитних установ різних форм власності. Кожний вид банківських установ є економічно самостійним і керується у своїй діяльності чинним законодавством.

Національний банк України є вищою кредитною та емісійною установою Української РСР, підзвітний Верховній Раді Української РСР і проводить в республіці єдину державну грошово-кредитну та валютну політику, координує діяльність банківської системи у цілому, організує міжбанківські розрахунки, виконує функції резервного банку.

Кредитними ресурсами республіки є власні кошти банків, залишки коштів на банківських рахунках підприємств, установ, організацій, розташованих на території республіки, і громадян, кошти в міжбанківських розрахунках, грошові заощадження населення, інші грошові ресурси.

За умов запровадження власної грошової одиниці Національний банк України для її валютного забезпечення та повної зовнішньої конвертованості нагромаджує валютні запаси.

В Українській РСР створюється ринок акцій, облігацій та інших цінних паперів. Порядок створення і діяльності на території республіки акціонерних банків та інших кредитних установ, у тому числі з участю іноземного капіталу, визначається законодавством Української РСР.

Стаття 7. Ціноутворення

Політика ціноутворення на території республіки належить до компетенції Української РСР і визначається її законодавством.

Перелік товарів і послуг, ціни і тарифи на які підлягають державному регулюванню, визначаються законодавством Української РСР.

Розділ третій

УПРАВЛІННЯ НАРОДНИМ
ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Стаття 8. Загальні засади державного управління народним господарством

Українська РСР самостійно формує систему, склад і структуру державного управління народним господарством.

Державне управління економікою республіки повинно забезпечити:

• поступовий перехід до ринкової економіки;
• регулювання економіки шляхом податків, кредитів, квот, ліцензій, санкцій, дотацій на основі нормативних актів Української РСР без безпосереднього втручання в господарську діяльність підприємств та організацій;
• розробку, фінансування та реалізацію загальнонаціональних програм;
• раціональні пропорції використання національного доходу, що забезпечують ефективний соціальний і економічний розвиток республіки;
• захист економічних інтересів Української РСР.

Законодавство Української РСР створює рівні можливості для розвитку всіх форм підприємницької діяльності та свободи у виборі методів господарювання, напрямів використання доходу і здійснення інвестицій, заохочуючи конкуренцію та усуваючи монополізм у виробництві товарів і наданні послуг.

Втручання державних органів у діяльність підприємств та інших господарюючих суб'єктів можливе лише у випадках і в порядку, що визначається законодавством Української РСР.

Фінансування фундаментальних досліджень у галузі суспільних, природних і технічних наук здійснюється за рахунок бюджетних коштів і кредитів.

Українська РСР самостійно організує інвестиційну діяльність на своїй території, сприяє утворенню інвестиційного ринку і фондових бірж.

Фінансування заходів соціальної та культурної політики здійснюється з республіканського та місцевих бюджетів, за рахунок коштів підприємств, установ і організацій, населення та інших джерел.

Стаття 9. Зайнятість, соціальний захист і регулювання доходів населення

Держава створює умови для зайнятості працездатного населення і забезпечує соціальний захист громадян.

Держава регулює зайнятість, сприяє працевлаштуванню, підготовці та підвищенню кваліфікації кадрів, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, які вивільняються в результаті реорганізації та вдосконалення виробництва.

Порядок прийняття на роботу і звільнення працівників, режим праці та відпочинку встановлюються підприємствами на основі законодавства Української РСР про працю. Форми і системи оплати праці визначаються підприємствами самостійно.

Регулювання зайнятості жінок, молоді, інвалідів здійснюється шляхом створення додаткових робочих місць, розвитку надомної праці, запровадження гнучкого режиму робочого часу, а також надання пільг при оподаткуванні.

Доходи громадян регулюються диференційованим прогресивним оподаткуванням відповідно до законодавства Української РСР. Українська РСР гарантує своїм громадянам прожитковий мінімум.

Стаття 10. Охорона навколишнього середовища і раціональне природокористування

Українська РСР самостійно регулює відносини природокористування та охорони навколишнього середовища в межах своєї території.

Республіканські та місцеві державні органи відповідно до законодавства Української РСР визначають норми екологічної безпеки, ліміти і нормативи природокористування, податки за природні ресурси та санкції за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу, здійснюють, виходячи з екологічних показників, видачу дозволів і накладання заборони на діяльність підприємств, установ і організацій.

Стаття 11. Економічні основи місцевого самоврядування

Розвиток усіх регіонів республіки забезпечується в інтересах і з ініціативи місцевого населення.

Початок господарської діяльності і використання природних ресурсів на території місцевих Рад народних депутатів здійснюється тільки з їх дозволу.

Місцева Рада народних депутатів має самостійний бюджет.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів.

Рішення, прийняті в межах компетенції місцевої Ради народних депутатів, є обов'язковими для діючих на даній території підприємств, організацій та установ, службових та інших осіб.

Стаття 12. Зовнішньоекономічна діяльність та міжреспубліканські відносини

Українська РСР самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з радянськими республіками, іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди.

Підприємства і організації мають право вступати у прямі господарські зв'язки та співробітничати з підприємствами і організаціями інших радянських республік, створювати з ними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, союзи, інші об'єднання.

Міжнародні угоди Української РСР з питань економічної діяльності укладаються відповідно до законодавства Української РСР.

Українська РСР утворює свій державний валютний фонд у складі зведеного валютного плану (платіжного балансу) республіки, в якому враховуються надходження і платежі в діючих грошових одиницях та іноземній валюті по загальному міжнародному розрахунковому обороту республіки.

Нормативи і порядок розподілу валютної виручки підприємств і організацій від експорту товарів (робіт, послуг) визначаються законодавством Української РСР.

Підприємства і організації, розташовані на території республіки, здійснюють свої зовнішньоекономічні зв'язки відповідно до законодавства Української РСР.

Українська РСР як суверенна держава бере участь у діяльності міжнародних економічних організацій.

Уряд Української РСР установлює перелік товарів, вивезення і ввезення яких регулюється квотами і ліцензіями.

Республіка самостійно створює митну систему.

Розділ четвертий

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЕКОНОМІЧНУ САМОСТІЙНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Стаття 13. Принципи юридичної відповідальності

Основними принципами юридичної відповідальності за порушення Закону про економічну самостійність Української РСР є невідворотність застосування економічних санкцій, правова захищеність суб'єктів економічних відносин, взаємовідповідальність між державою та учасниками економічних відносин.

Стаття 14. Види юридичної відповідальності

Незаконні дії або бездіяльність у сфері економіки є порушенням економічної самостійності Української РСР та інтересів юридичних і фізичних осіб і залежно від способу дії винних караються за законом. Основним видом відповідальності є економічні санкції. В разі вчинення злочинних дій застосовується кримінальна відповідальність.

Закон набирає чинності з дня його прийняття.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ 3 серпня 1990 року 
N 142-XII

____________
//search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T014200.html

Приватизация или конфискация?

Круглий стіл «Декларація про державний суверенітет – важливий крок на шляху до незалежності України» 16 липня 2010 року у Чернігівській міській раді. Співорганізатор заходу, депутат Чернігівської міської ради, голова Чернігівської обласної організації Української народної партії Володимир Ступак нагадав, що серед тих, хто 20 років тому голосував за Декларацію, були й депутати від Чернігівщини. Найбільш активну позицію займала народний депутат першого скликання від міста Чернігова Тетяна Яхеєва. Вона була співавтором тексту Декларації, а пізніше розробила Закон «Про економічну самостійність Української РСР» //www.memory.gov.ua/en/news/detail/335.htm

Декларація про державний суверенітет України 1990

Декларація

про державний суверенітет України

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 31, ст. 429) рус.)

Верховна Рада Української РСР,

виражаючи волю народу України,

прагнучи створити демократичне суспільство,

виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

шануючи національні права всіх народів,

дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,

визнаючи необхідність побудови правової держави,

маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

І. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

II. НАРОДОВЛАДДЯ

Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА

Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.

IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.

Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство (1636-12).

Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР (888-09) і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР.

Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Українська РСР регулює імміграційні процеси.

Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Республіки.

V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО

Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.

Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.

Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.

Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками - суб'єктами цієї власності.

Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР.

Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.

Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів.

Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.

Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення.

Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК

Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.

Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.

Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.

Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.

Українська РСР має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР.

IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА

Українська РСР має право на власні Збройні Сили.

Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.

Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

                                                  * * *

Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод.

Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.

Прийнята Верховною Радою Української РСР

м. Київ, 16 липня 1990 року

N 55-XII

____________
//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=55-12
Декларація про державний суверенітет України надрукована в Вашингтоні (США), 1990 р. ЦДАЗУ, Бібл.ф.2, ін. №327к.

//tsdazu.gov.ua/ua/online/47-all/259-online.html 

ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

(Постанова втратила чинність на підставі Постанови ВР N 2143-XII (2143-12) від 20.02.92, ВВР, 1992, N 20, ст. 279)

Про День проголошення незалежності України

(Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990, N 31, ст. 430)

Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, 

підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України (55-12) 16 липня 1990 року,

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє:

Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.

Перший заступник

Голови Верховної Ради Української РСР І.ПЛЮЩ

м. Київ, 16 липня 1990 року

N 56-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56-12

Декларація про державний суверенітет України, 16 липня 1990 р. ЦДАВО України, ф. 1, оп. 16, спр. 4490, арк. 100-106. //www.archives.gov.ua/Sections/17-Nez/index.php?48#photo

Постанова Верховної Ради України "Про День проголошення незалежності України", 16 липня 1990 р. ЦДАВО України, ф. 1, оп. 16, спр. 4490, арк. 107

//www.archives.gov.ua/Sections/17-Nez/index.php?46