вівторок, 28 вересня 2010 р.

Маніфест проти маніфестів, або Опозиція, яку я б підтримав


Україна - країна брехні.

У нас відмінено прописку, але неможливо повідомити державу, що мене можна знайти за такою-то адресою. Можна тільки отримати дозвіл на життя, через паспортний стіл.

Якщо на дорозі висить знак обмеження швидкості "60", то їхати можна "80", а не "60".

За новонароджену дитину обіцяють 25 тисяч гривень, та спробуйте зібрати всі документи, що б їх отримати!

У громадських місцях заборонено палити і пити, але всі це роблять, і, як правило, нічого їм за це не буде.

Податок на прибуток громадян "один з найнижчих у Європі", а фактично, разом із всіма податками на фонд заробітної плати, сплачувати треба понад 50%, що точно не стимулює виплату "по білому".

Державна мова - українська, але практично немає комп'ютерних ігор державною, фактично немає - дитячих книжок, зовсім немає - журналів, переклад фільмів часто - титрами.

Про що я? Ви усі все це знаєте.

Чим відрізняється опозиція від влади? Нічим. Адже опозиція завжди говорить, що влада - злочинна, і робить не те. А влада завжди говорить, що минула влада, тобто, теперішня опозиція - злочинна, і робить не те.

І всі обіцяють змінити життя на краще. Варіанти: вже або незабаром. Вони роками обіцяють: зменшити податки, спростити життя підприємцям, захистити громадянина. Відміняють десятки підзаконних актів. Постійно вдосконалюють законодавство.

Але жити стає все важче.

Як на мене, все одне, хто в опозиції, а хто у владі. За невеличким виключенням, там немає професіоналів. А ті, що й з'являються, відразу перемелюються системою. І йдуть.

Тобто, розраховувати можемо тільки на себе. На третій сектор. На ЗМІ. На професіоналів, які працюють, і мають що сказати.

Що робити? Працювати.

В країні вже давно є критична більшість професіоналів, які могли б запропонувати чіткий зрозумілий план реформ. Зрозумілу законодавчу базу. По кожному напрямку. Від тексту Конституції до наказів по ДАІ. Від податкової бази до системи роботи податкової.

Час розмов минув. Тепер час - робити справу. Будувати "Україну моєї мрії". Не моєї - особисто. Нашої.

Це мають зробити інтелектуали. Українці з великої літери. Професіонали у економіці, правоохоронній сфері, безпеці, журналістиці, благодійництві тощо. Через два напрямки роботи.

Перший. Формування оновленої юридичної бази. Новий текст Конституції. Адже у період формування конституційного поля були редакції, в яких не було такої кількості неоднозначностей у тексті. Я пам'ятаю щонайменше 4 проекти Основного закону.

Перед тим треба визначитися, без напівтонів. Робимо президентську республіку? Класичну, коли голова держави очолює уряд і несе відповідальність. Або парламентську. Коли посади президента немає взагалі, і уряд очолює голова більшості і несе повну відповідальність.

Мені здається, що на теперішньому історичному етапі краще - перше. Але я - не юрист. Краще запитати у Шишкина. На жаль, неможна запитати у Сироти.

Нові тексти Кодексів. Системи оподаткування. Закони по головних напрямках. Щоб потім швидко сформувати законодавче поле, податкову систему.

Це все має координуватись. Кимось.

Наприклад, комітетом старійшин. Чи Комітетом опору. Фактично, Конституційною асамблеєю. У її рамках мають бути створені підкомітети створення законодавчої бази за напрямами. Очолити їх могли б фахівці в окремих напрямках. Приміром, Пинзеник міг би курувати податкову реформу. Обороною міг би займатися Гриценко. Тощо.

Тоді при кожному дебільному рішенні влади відразу пропонувалася б альтернатива. Не порожні слова, а текст закону, указу, наказу і так далі.

Другий. Використання існуючої законодавчої бази проти дебілізма.

Щось подібне вдалося в боротьбі з "Візирем", приладом вимірювання швидкості. Харківські вчені засумнівалися в його "чесності". К1, а потім й інші ЗМІ, зробили результати дослідження надбанням громадськості. Паралельно кілька юристів з власної ініціативи почали процес оскарження в судах "листів щастя". Результат - "Візир" зараз використовується ДАІ тільки зі штатива, без засідок у кущах.

Думаю, схему можна використовувати і в неповерненні ПДВ - іноземці, що працюють в Україні, саме так і зробили. І в русифікації - україномовний пенсіонер з Миколаєва гарний приклад.

Схема працюватиме, коли ЗМІ висвітлюватимуть такі процеси. А подібні теми не можуть бути заборонені для ефіру чи друку, оскільки вони створюють суспільний резонанс, при цьому, не несуть прямої загрози владі.

Здається, вже є пул юристів-добровольців, які б безкоштовно консультували людей, як подати до суду, надавали "козу", супроводжували в судах однотипні справи.

І тільки вал справ може переламати кожну конкретну ситуацію, як було з "Візирем".

Чи можливі зміни? Так. Колись. Потім.

Але працювати треба вже. Зараз. Щодня. Чим можемо.

Чи є люди, які хочуть жити у корумпованій, антигромадянській державі, де є право сили, а не сила права? Навряд чи.

Можна дискутувати про рівень використання мов, податків, прав. Але точно - не про те, що кожен із нас хоче жити. Жити.

І хто, як не ми, побудуємо Україну нашої мрії.

Сергій Мамаєв, 28 вересня 2010 р.
//www.pravda.com.ua/columns/2010/09/28/5422004/

Немає коментарів: