субота, 9 грудня 1989 р.

Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989


ЄЕС; Хартія,
Міжнародний документ від 09.12.1989
Документ 994_044, поточна редакція -
Підписання від 09.12.1989



ХАРТІЯ СПІВТОВАРИСТВА
про основні соціальні права працівників
(укр/рос)

Глави держав або урядів держав - членів Європейського Співтовариства на зустрічі у Страсбурзі 9 грудня 1989 року,

оскільки відповідно до положень статті 117 Договору про утворення ЄЕС (994_017) держави-члени дійшли згоди щодо необхідності сприяння поліпшенню життя та умов праці працівників з метою зробити можливою їхню гармонізацію, продовжуючи водночас їхнє поліпшення;

оскільки згідно з висновками Європейської Ради в Ганновері і Роді Європейська Рада в Мадриді визнала, що в контексті встановлення єдиного європейського ринку соціальним аспектам має надаватися таке саме значення, як і економічним аспектам, і оскільки внаслідок цього має забезпечуватись їхній збалансований розвиток;

оскільки згідно з висновками Мадридської Європейської Ради мають бути чітко визначені відповідні ролі правил Співтовариства, національного законодавства та колективних угод;

оскільки відповідно до принципу субсидіарності відповідальність за ініціативи, які мають бути започатковані у напрямку імплементації цих соціальних прав, покладається на держави-члени або їхні складові та на Європейське Співтовариство в межах його повноважень;

оскільки подібна імплементація може здійснюватися у формі законів, колективних угод або існуючої практики на різних відповідних рівнях та оскільки це в багатьох галузях вимагає активного залучення двох соціальних партнерів;

оскільки урочисте проголошення основних соціальних прав на рівні Європейського Співтовариства не може під час реалізації створювати підстави для їхнього погіршення в порівнянні з ситуацією, що у даний час існує в кожній державі-члені,

прийняли цю декларацію, яка є "Хартією Співтовариства про основні соціальні права працівників".

РОЗДІЛ I
Основні соціальні права працівників

Свобода пересування

1. Кожний працівник Європейського Співтовариства має право на свободу пересування по всій території Співтовариства за умови обмежень, виправданих громадським порядком, громадською безпекою або громадським здоров'ям.

2. Право на свободу пересування дає можливість будь-якому працівникові здійснювати у Співтоваристві будь-яку діяльність за будь-якою професією відповідно до принципів рівного ставлення щодо прийняття на роботу, умов праці і соціального захисту в країні перебування.

3. Право на свободу пересування також передбачає:

- гармонізацію умов проживання в усіх державах-членах, зокрема тих, що стосуються возз'єднання родин;

- усунення перешкод, створюваних внаслідок невизнання дипломів або еквівалентних свідоцтв про професійну підготовку;

- поліпшення умов життя і праці транскордонних працівників.

Зайнятість і винагорода

4. Кожна особа вільна обирати і працювати за спеціальністю відповідно до регламентів, що регулюють кожний вид діяльності.

5. Всі види зайнятості підлягають справедливій винагороді.

З цією метою згідно з положеннями, що застосовуються в кожній країні:

- працівникам забезпечується справедлива заробітна плата, тобто заробітна плата, достатня для забезпечення їм гідного рівня життя;

- відповідно до умов зайнятості працівники, крім тих, що працюють на основі безстрокового контракту на умовах повного робочого часу, одержують пропорційну винагороду;

- заробітна плата може бути утримана, вилучена або передана лише відповідно до національного законодавства; подібні положення мають передбачати заходи, що дозволяють зацікавленому працівникові продовжувати користуватися необхідними засобами існування для нього/неї та його/її сім'ї.

6. Кожна особа повинна мати можливість безкоштовно користуватися доступом до громадських служб працевлаштування.

Поліпшення умов життя та праці

7. Завершення створення внутрішнього ринку має призвести до поліпшення життєвих та робочих умов працівників у Європейському Співтоваристві. Цей процес має бути результатом зближення таких умов, продовжуючи водночас їхнє поліпшення, зокрема стосовно тривалості й організації робочого часу та форм зайнятості, крім безстрокових контрактів, таких, як термінові контракти, робота на умовах неповної зайнятості, тимчасова та сезонна робота.

У разі необхідності поліпшення має охоплювати розвиток певних аспектів правил стосовно зайнятості, таких як процедури колективного скорочення чисельності персоналу, та тих, що стосуються банкрутства.

8. Кожний працівник Європейського Співтовариства має право на щотижневий відпочинок і щорічну оплачувану відпустку, тривалість яких має підлягати прогресивній гармонізації відповідно до національної практики.

9. Умови зайнятості кожного працівника встановлюються в законах, колективній угоді або трудовому контракті згідно з положеннями, що застосовуються в кожній країні.

Соціальний захист

Згідно з положеннями, що застосовуються в кожній країні:

10. Кожний працівник Європейського Співтовариства має право на адекватний соціальний захист і незалежно від статусу і розміру підприємства, на якому працює, користуватися адекватним рівнем допомоги з соціального забезпечення.

Особи, які не мають можливості увійти або повторно увійти до ринку праці та не мають засобів до існування, повинні мати можливість отримувати достатні кошти і соціальну допомогу з урахуванням особливостей їхньої конкретної ситуації.

Свобода об'єднання та
колективних переговорів

11. Роботодавці і працівники в Європейському Співтоваристві мають право на об'єднання з метою утворення за своїм вибором професійних організацій або професійних союзів для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Кожний роботодавець і кожний працівник мають свободу вступати або не вступати в подібні організації, не зазнаючи внаслідок цього будь-яких персональних або професійних збитків.

12. Роботодавці або організації роботодавців, з одного боку, і організації працівників, з іншого, мають право починати переговори й укладати колективні угоди відповідно до умов, встановлених національними законодавством та практикою.

Діалог між двома соціальними партнерами на європейському рівні, який має розвиватися, може, якщо сторони вважають це за необхідне, виражатися в договірних відносинах, зокрема на міжпрофесійному та галузевому рівнях.

13. Право вдаватися до колективних дій у випадку конфлікту інтересів включає право на страйк відповідно до зобов'язань, що випливають з національних регламентів і колективних угод.

З метою сприяння врегулюванню виробничих конфліктів згідно з національною практикою необхідно заохочувати запровадження та застосування на відповідних рівнях процедур примирення, а також посередницьких і арбітражних процедур.

14. Внутрішній правопорядок держав-членів визначає, на яких умовах і в якому обсязі передбачені в статтях 11 - 13 права застосовуються до збройних сил, поліції та цивільної служби.

Професійне навчання

15. Кожний працівник Європейського Співтовариства повинен мати можливість доступу до професійного навчання та користування таким навчанням протягом усього періоду своєї трудової діяльності. В умовах, що регулюють доступ до такого навчання, не може існувати жодної дискримінації на підставі громадянства.

Компетентні державні органи, підприємства та два соціальних партнери, кожний в рамках своєї сфери компетенції, мають запровадити безперервні та постійні системи навчання, які дають можливість кожній особі пройти повторне навчання, особливо за допомогою надання відпустки для навчання, з метою поліпшення її професійних навичок або набуття нових професійних навичок, зокрема у світлі технічного розвитку.

Рівність чоловіків та жінок

16. Має бути забезпечена рівність чоловіків і жінок. Необхідно розвивати рівні можливості для чоловіків і жінок.

З цією метою мають бути посилені заходи для забезпечення реалізації принципу рівності чоловіків і жінок, зокрема стосовно доступу до зайнятості, винагороди, умов праці, соціального захисту, освіти, професійного навчання та розвитку кар'єри.

Необхідно також вживати заходів, які дають можливість чоловікам і жінкам поєднувати свої професійні та сімейні обов'язки.

Інформування, консультації та
участь працівників в управлінні

17. Інформування, консультації та участь працівників в управлінні мають розвиватися у відповідних напрямках, беручи до уваги існуючу практику в різних державах-членах.

Це застосовується особливо щодо компаній чи груп компаній, що мають підприємства або компанії у двох чи більше державах - членах Європейського Співтовариства.

18. Таке інформування, консультації та участь мають здійснюватися в належний час, зокрема у таких випадках:

- під час проведення на підприємствах технологічних перетворень, які з огляду на умови й організацію праці працівників мають серйозні наслідки для робочої сили;

- у зв'язку з процесами реструктуризації на підприємствах або у випадках їх злиття, які впливають на зайнятість працівників;

- у випадках проведення колективного скорочення чисельності персоналу;

- коли, зокрема, транскордонні працівники перебувають під впливом політики зайнятості, проведеної підприємствами, на яких працюють.

Охорона здоров'я та
безпека на робочому місці

19. Кожний працівник у своєму робочому середовищі має користуватися задовільними умовами охорони здоров'я та безпеки. Необхідно вжити відповідних заходів для досягнення подальшої гармонізації у цій сфері при збереженні існуючих досягнень.

Ці заходи мають враховувати, зокрема, необхідність навчання, інформування, консультацій та збалансованої участі працівників у тому, що стосується існуючих ризиків та дій у напрямку їхнього усунення або зменшення.

Положення щодо застосування внутрішнього ринку мають сприяти забезпеченню подібного захисту.

Захист дітей та підлітків

20. Без шкоди для правил, що можуть бути більш сприятливими для молодих людей, зокрема що забезпечують їхню підготовку до праці через професійне навчання та з урахуванням відступів, обмежених щодо визначених видів легкої роботи, мінімальний вік трудової діяльності не повинен бути нижчим за мінімальний вік закінчення школи та у будь-якому випадку не нижчим ніж 15 років.

21. Молоді люди, які працюють за винагороду, повинні одержувати справедливе винагородження відповідно до національної практики.

22. Необхідно вжити відповідних заходів для коригування трудового законодавства, що застосовується щодо молодих працівників, з метою задоволення потреб їхнього особистого розвитку, професійного навчання та доступу до зайнятості.

Зокрема, має бути обмежена тривалість робочого часу - без будь-якої можливості обійти дане обмеження за допомогою використання понаднормової роботи - та робота в нічний час має бути заборонена стосовно працівників, які не досягли 18 років, крім випадку з певними видами робіт, встановленими в національному законодавстві або правилах.

23. Після завершення обов'язкової освіти молоді люди повинні мати право отримати початкове професійне навчання достатньої тривалості з метою дозволити їм адаптуватися до вимог їхнього майбутнього трудового життя; для молодих працівників подібне навчання має проводитися в робочий час.

Особи похилого віку

Відповідно до положень, що застосовуються в кожній країні:

24. Кожний працівник Європейського Співтовариства при досягненні пенсійного віку повинен мати можливість користуватися засобами, що забезпечують йому/їй гідний рівень життя.

25. Будь-яка особа, яка досягла пенсійного віку, але не отримала права на пенсію або не має інших засобів існування, повинна отримати право на достатні засоби та медичну і соціальну допомогу, що відповідають її потребам.

Непрацездатні особи
(інваліди)

26. Всі непрацездатні особи (інваліди) незалежно від походження і причини їхньої непрацездатності повинні мати право на додаткові конкретні заходи, спрямовані на поліпшення їхньої інтеграції в соціальне та професійне життя.

Ці заходи, зокрема, з урахуванням здібностей їхніх бенефіціаріїв повинні стосуватися професійного навчання, ергономіки, доступності, мобільності, транспортних засобів та житлових умов.

РОЗДІЛ II
Імплементація Хартії

27. Відповідальність за забезпечення основних соціальних прав цієї Хартії та вжиття соціальних заходів, необхідних для забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку як складової стратегії економічної і соціальної єдності, переважно несуть держави-члени відповідно до їхньої національної практики.

28. Європейська Рада закликає Комісію якнайшвидше представити можливі ініціативи в рамках її повноважень, передбачених у Договорах, з метою прийняття правових інструментів, спрямованих на ефективну імплементацію, коли і як тільки завершиться створення внутрішнього ринку, тих прав, що належать до сфери компетенції Співтовариства.

29. Комісія щорічно в останні три місяці року готує звіт про застосування Хартії державами-членами та Європейським Співтовариством.

30. Звіт Комісії передається Європейській Раді, Європейському Парламенту та Економічному і Соціальному Комітету.

Акти європейського права із соціальних питань
К.: Парламентське видавництво, 2005

____________
//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_044

Хартія основних прав Європейського Союзу 2000 
Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 
Декларація щодо регіоналізму в Європі 1996 
Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин 1995 
Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (міноритарних мов) 1992 
Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 
Декларація про поліцію 1979 
Європейська соціальна хартія 1961 
Європейська культурна конвенція 1954 
Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 
Статут Ради Європи 1949

Сергій Корсун, «Добренький Буратіно»
//caricatura.ru/art/korsun/url/parad/korsun/13891/

Немає коментарів: