Керівні принципи для конституційних референдумів на національному рівні 2001

Страсбург, 11 липня 2001

CDL-INF(2001)10

Висновок n° 190/2002

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМIСIЯ

ЗА ДЕМОКРАТIЮЧЕРЕЗ ПРАВО

(Венеціанська комісія)

КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ

ДЛЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ РЕФЕРЕНДУМІВ

НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

ухвалені Венеціанською комісією на 47-й сесії

(Венеція, 6-7 липня 2001 року)

І. ЗАГАЛЬНИЙ ЗМІСТ

Недавній досвід конституційних референдумів у нових демократіях виявив ряд проблем, звернутися до яких здійснюють спробу запропоновані керівні принципи. Вони встановлюють мінімальні правила для конституційних референдумів і призначені забезпечити використання цього інструмента в усіх країнах відповідно до принципів демократії та верховенства права.

Конституційні референдуми використовуються як звернення до всенародного голосування щодо питання про частковий або повний перегляд Конституції держави (а не її суб’єкта федерації), безвідносно до того, чи це вимагає від виборців висловитися щодо конкретної пропозиції щодо зміни конституції, чи щодо питання у принципі.

За означенням конституційний референдум стосується часткового або повного перегляду Конституції.

Конституційний референдум може:

• вимагатися текстом Конституції, яка стверджує, що деякі зміни автоматично підлягають затвердженню на референдумі після їх прийняття парламентом (обов’язковий референдум);

• проводитися за народною ініціативою, якщо:

- або певна частина електорату пропонує текс змін, який після цього підлягає всенародному голосуванню;

- або певна частина електорату вимагає, щоб текст змін, прийнятий парламентом, підлягав всенародному голосуванню;

• призначатися владою, як, наприклад:

- самим парламентом або визначеною кількістю членів парламенту;

- главою держави або урядом;

- однією або кількома територіальними одиницями.

Конституційні референдуми можуть проводитися стосовно текстів, уже схвалених або ще не схвалених парламентом.

Вони можуть мати форму:

• голосування щодо конкретно сформульованого проекту поправок дот конституції або конкретних пропозицій щодо скасування чинних положень Конституції;
• голосування щодо питання у принципі (наприклад: «чи підтримуєте Ви зміни до Конституції для запровадження президентської форми правління?»); або
• голосування щодо конкретної пропозиції, яка не має форми конкретно сформульованої поправки, відомої як «пропозиція у загальному формулюванні» (наприклад: «чи Ви підтримуєте зміни до Конституції, щоб скоротити число членів Парламенту з 300 до 200?».

Це можуть бути питання:

• зобов’язальний (у правовому сенсі) референдум;
• не зобов’язальний референдум.

ІІ. КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ

А. Правові засади

На конституційному рівні повинні бути явно врегульовані такі питання:

- типи референдуму та органи, уповноважені призначати референдум;

- предмет референдуму;

- наслідки референдуму;

- загальні положення і принципи (пункт ІІ.В), у тому числі право голосу;

- основні правила, які визначають процедурну і предметну придатність (пункти ІІ.Сі ІІ.D);

- судовий перегляд (пункт ІІ.Р).

Усі керівні принципи, окреслені нижче, повинні бути врегульовані Конституцією або законами.

В. Загальні положення і принципи

1. До референдуму застосовуються конституційні принципи виборчого права (загальне, рівне, вільне, пряме і таємне голосування).

2. Рівно ж повинні бути гарантовані і дотримані основні права, зокрема, свобода слова, свобода зборів і свобода об’єднань.

3. Використання референдумів повинно бути підпорядковане правовій системі у цілому, а особливо нормам, які регулюють перегляд Конституції. Зокрема, референдум не може бути проведений, якщо Конституція не передбачає його, наприклад, коли конституційна реформа є предметом виключної юрисдикції парламенту.

4. У сфері, окресленій цими керівними принципами, повинен бути доступним судовий

перегляд.

С. Процедурна придатність текстів, що виносяться на референдум

Питання, які виносяться на референдум, повинні дотримувати:

- єдності форми: одне питання не повинне поєднувати конкретно сформульованого проекту поправки із пропозицією у загальному формулюванні чи питанням у принципі;

- єдності змісту: за винятком випадку повного перегляду Конституції, повинен існувати внутрішній зв’язок між різними частинами тексту, щоб гарантувати вільне голосування виборця, якого не слід закликати підтримати чи відхилити як ціле пропозицію без внутрішнього зв’язку; перегляд кількох розділів Конституції одночасно еквівалентний повному перегляду;

- бажано, щоб одне питання не стосувалося одночасно Конституції та законодавства нижчого рівня (єдність ієрархічного рівня).

D. Предметна придатність текстів, що виносяться на референдум

Тексти, які виносяться на конституційний референдум, повинні бути обмежені суттєвими межами (як внутрішніми, так і зовнішніми) конституційної реформи.

Вони не можуть суперечити міжнародному праву чи статутним засадам Ради Європи (демократія, права людини і верховенство права).

Тексти, які суперечать вимогам, зазначеним у пунктах ІІ.Сі ІІ.D, не повинні виноситися на всенародне голосування.

Е. Інші аспекти вільного голосування

Крім принципів, встановлених пунктами В, С і D, вільне голосування – зокрема, вільне визначення волі виборця – означає:

1. Право сподіватися, що пропонований референдум буде організовано в межах законодавчої системи і у відповідності із правилами процедури; зокрема, референдуми повинні бути проведені у межах часових проміжків, передбачених законом;

2. Чесний характер голосування:

а. Питання, запропоноване електорату, повинно бути ясним (не заплутаним чи двозначним); воно не повинно вводити в оману; воно не повинно наводити на відповідь; виборець повинен бути поінформований поро наслідки референдуму; виборець повинен відповідати на поставлене запитання «так», «ні» або незаповненим бюлетенем;

b. Влада повинна надавати об’єктивну інформацію. Це означає, що текст, винесений на референдум, та пояснювальний документ до нього повинні бути доступними виборцям достатньо заздалегідь, зокрема:

- вони повинні бути опубліковані в офіційній газеті принаймні за місяць до голосування;

- вони повинні бути надіслані безпосередньо до виборців і мають бути отримані принаймні за два тижні перед голосуванням;

- пояснювальний документ повинен давати збалансований виклад не тільки точку зору виконавчої та законодавчої влади, але й протилежну точку зору.

с. На відміну від випадку виборів, немає необхідності повністю забороняти втручання влади на підтримку або проти пропозицій, винесених на референдум. Проте як загальнодержавна, так і регіональна чи місцева влада не повинна впливати на підсумок голосування надмірною односторонньою агітацією. Використання владою публічних коштів для цілей агітації під час власне періоду референдумної агітації (тобто протягом місяця перед голосуванням) повинно бути заборонене. Для використання публічних коштів для цілей агітації у попередній період повинна бути встановлена строга верхня межа.

3. Право на правильне встановлення результату незалежним органом і на формальну публікацію в офіційній газеті.

Голосування повинне бути визнане недійсним, якщо порушення могли змінити (як негативний, так і позитивний) результат голосування. Крім того, можливе часткове скасування результатів голосування, якщо порушення мали місце тільки у певних географічних частинах (регіонах, округах чи навіть виборчих дільницях).

F. Фінансування

- Загальні правила фінансування політичних партій та передвиборчої агітації повинні застосовуватися як до публічного, так і до приватного фінансування референдуму.

- На відміну від виборів, використання публічних коштів владою для цілей агітації не повинно бути строго забороненим у всіх випадках; проте воно повинно бути обмеженим; див. пункт ІІ.Е.2.с вище.

- Якщо оплата з приватних джерел за збір підписів на підтримку народної ініціативи дозволяється, вона повинна бути врегульована як стосовно загального обсягу витрачання коштів, так і щодо розміру оплати кожній особі.

Використання публічних місць

а. Реклама

Прихильники та опоненти пропозиції, винесеної на референдум, повинні мати рівний

доступ до рекламних щитів.

b. Збір підписів

Якщо для того, щоб збирати підписи на підтримку народної ініціативи у людних місцях на вулицях, потрібен дозвіл влади, у такому дозволі може бути відмовлено тільки в окремих випадках, з міркувань переваги публічних інтересів та у відповідністю з принципом рівності.

с. Право на демонстрацію

Вуличні демонстрації на підтримку чи проти тексту, винесеного на референдум, можуть підлягати дозволу влади; у такому дозволі може бути відмовлено тільки з міркувань переваги публічних інтересів, відповідно до загальних правил, що регулюють публічні демонстрації.

Н. Засоби масової інформації

Публічні агітаційні радіо- та телепередачі повинні надавати рівний ефірний час програмам, які підтримують та опонують предмету голосування.

Повинно бути гарантоване збалансоване представництво прихильників та опонентів предмету референдуму в інших публічних передачах, зокрема у випусках новин.

Фінансові та інші умови для реклами на радіо і телебаченні повинні бути однаковими для прихильників та опонентів предмету референдуму.

Може розглядатися питання про заборону публікації підсумків соціологічних опитувань протягом тижня перед голосуванням.

J. Спеціальне регулювання народної ініціативи

- Кожен, хто має політичні права, може поставити свій підпис на підтримку ініціативи референдуму.

- Повинні бути чітко встановлені часові межізбору підписів (зокрема день початку періоду збору підписів та останній день цього періоду, як і кількість підписів, які необхідно зібрати.

- Кожен (незалежно від того, чи він або вона має політичні права) повинен мати право збирати підписи.

- Усі підписи повинні бути перевірені. Щоб сприяти перевірці, найкраще, якщо список підписаних містить імена виборців, зареєстрованих у томужмуніципалітеті.

- Для того, щоб не бути змушеною визнати голосування недійсним, влада повинна мати повноваження заздалегідь до голосування виправити хибний проект питання, такий як:

• неясний характер питання, його дезорієнтуючу або нав’язливу природу;
• порушення правил процедурної та предметної придатності; у цьому випадку може бути визнана часткова непридатність, якщо решта тексту послідовна; частина може зазнати виправлення браку предметної придатності.

- Див. також пункт ІІ.F, третій абзац (винагорода за збір підписів) і пункт ІІ G.b (використання публічних місць для збору підписів).

К. Референдуми, які вимагаються Конституцією (обов’язкові референдуми)

Ситуації, у яких Конституція вимагає проведення референдуму, можуть бути обмеженими до випадків повного перегляду або перегляду основних положень. В останньому випадку Конституція має визначити у відповідній статті ті конкретні положення, перегляд яких підлягає обов’язковому референдуму.

L. Паралелізму процедурі

Протягом певного періоду часу текст, який був відхилений на референдумі, не може бути прийнятий через іншу процедуру перегляду конституції.

Протягом цього ж періоду часу положення конституції, які були прийняті на референдумі, не можуть бути переглянуті іншим способом перегляду конституції.

Наведені вище обмеження не застосовуються:

- у випадку консультативного референдуму (який не є зобов’язальним для влади);

- у випадку референдуму щодо часткового перегляду Конституції, якщо попередній референдум стосувався повного перегляду;

- у випадку відхилення тексту, прийнятого парламентом і винесеного на всенародне голосування на вимогу частини електорату; подібний текст не повинен виноситися на всенародне голосування, якщо немає вимоги нового референдуму.

М. Роль парламенту

Якщо проект перегляду конституції пропонується частиною електорату або органом влади однак не парламентом, парламент повинен визначити свою оцінку тексту, що виноситься на голосування. Він може бути уповноважений висунути пропозицію, альтернативну до пропонованого тексту. Для висловлення своєї думки парламентом має бути встановлена часова межа: якщо вона настала, текс повинен виноситися на всенародне голосування без оцінки парламенту.

N. Наслідки референдуму

Референдуми щодо конкретно сформульованих проектів поправок звичайно повинні мати зобов’язуючий характер, й імплементація їх результатів не повинна становити якихось

проблем.

Референдум щодо запитання у принципі чи щодо пропозиції у загальному формулюванні повинен бути тільки консультативним. Якщо деякі країни визнають, що такий референдум може зобов’язати парламент у принципі, це приводитиме до труднощів імплементації і міститиме високий ризик політичних конфліктів.

О. Кворум

Може бути припустимою вимога щодо підтримки певного мінімального проценту від електорату для того, що визнати референдум таким, що відбувся. Доцільно визначати такий тип кворуму через вимогу мінімальної явки.

Р. Судовий перегляд

Дотримання наведених вище правил повинно допускати судовий перегляд. У кінцевій інстанції це повинно здійснюватися Конституційним Судом –якщо він існує – або Верховним Судом. Зокрема, судовий перегляд повинен зосереджуватися на питаннях:

- права голосу;

- завершеності народної ініціативи;

- процедурної і предметної придатності текстів, які виносяться на референдум, що повинно підлягати попередньому перегляду; внутрішнє законодавство визначає, чи цей перегляд обов’язковий, чи факультативний;

- поваги до вільного голосування;

- результатів голосування.

____________

//www.venice.coe.int/webforms/documents/CDL-INF(2001)010-ukr.aspx

Закон України Про всеукраїнський референдум 2012 

Рішення Конституційного Суду України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою) 2008 

Рішення Конституційного Суду України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) Іван Домбровський, Володимир Кампо, Ярослава Мачужак (окрема думка) 2008 

Про підсумки всеукраїнського референдуму 2000 

Рішення Конституційного Суду України (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) 2000 

Указ Президента України Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України 1996 

Відомості про результати всеукраїнського референдуму 1991 

Закон України Про всеукраїнський та місцеві референдуми 1991 

Всесоюзний референдум, Всеукраїнське опитування, Галицький референдум 1991 

Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Про народне обговорення важливих питань державного життя Української РСР 1988

Хартия основных прав Европейского Союза 2000

Хартія основних прав

Європейського Союзу

Європейський Союз; Хартія,

Міжнародний документ від 07.12.2000

Документ 994_524, поточна редакція -
Прийняття від 07.12.2000

Хартия основных прав 
Европейского Союза

Торжественная прокламация

(Ницца, 7 декабря 2000 года)

Европейский парламент, Совет и Комиссия торжественно провозглашают Хартию основных прав Европейского Союза, текст которой следует ниже

Преамбула

Народы Европы, образуя все более сплоченный и тесный союз, приняли решение строить вместе мирное будущее на основе общих ценностей.

Сознавая свое духовное и моральное достояние, Европейский Союз основывается на неделимых и всеобщих ценностях - достоинстве человека, свободе, равенстве и солидарности; он опирается на принципы демократии и правового государства. Он ставит человека во главу угла своей деятельности, учреждая гражданство Европейского Союза и создавая пространство свободы, безопасности и правосудия.

Европейский Союз способствует сохранению и развитию этих общих ценностей при уважении разнообразия культур и традиций народов Европы, а равно национальной самобытности государств-членов и организации их публичных властей на национальном, региональном и местном уровнях; он стремится содействовать сбалансированному и устойчивому развитию и обеспечивает свободное передвижение лиц, товаров, услуг и капиталов, а также свободу учреждения субъектов предпринимательской деятельности.

В этих целях необходимо, придав им в Хартии большую четкость, упрочить защиту основных прав, учитывая эволюцию общества, социальный прогресс, развитие науки и техники.

Настоящая Хартия вновь подтверждает, при соблюдении компетенции и целей Европейского сообщества и Европейского Союза, а также принципа субсидиарности, права, проистекающие, прежде всего, из конституционных традиций и общих международных обязательств государств-членов, Договора о Европейском Союзе (994_029) и Договора о Европейских сообществах (994_017, 994_026, 994_027), Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод (995_004), Социальных хартий (994_062, 994_044), принятых Европейским сообществом и Советом Европы, а равно судебной практики суда Европейских сообществ и Европейского суда по правам человека.

Обладание этими правами влечет за собой ответственность и обязанности как по отношению к другим людям, так и по отношению к мировому сообществу и будущим поколениям.

Следуя изложенному, Европейский Союз признает формулируемые ниже права, свободы и принципы.

Глава I. Достоинство

Статья 1. Достоинство человека
Достоинство человека неприкосновенно. Его необходимо уважать и защищать.

Статья 2. Право на жизнь 
1. Каждый человек имеет право на жизнь.
2. Никто не может быть приговорен к смертной казни или казнен.

Статья 3. Право на личную неприкосновенность
1. Каждый человек имеет право на физическую неприкосновенность и неприкосновенность психики.
2. В области медицины и биологии необходимо прежде всего обеспечить:
- добровольное и свободное согласие заинтересованного лица в соответствии с установленным законом порядком;
- запрещение евгенической практики, прежде всего той, которая направлена на селекцию человека;
- запрещение использования тела человека и его частей как таковых в качестве источника наживы;
- запрещение репродуктивного клонирования человеческих существ.

Статья 4. Запрещение пыток и других жестоких, бесчеловечных или унижающему достоинство обращению и наказанию
Никто не должен подвергаться пыткам или жестокому, бесчеловечному или унижающему достоинство обращению и наказанию.

Статья 5. Свобода от рабства и подневольного состояния
1. Никто не должен содержаться в рабстве или подневольном состоянии.
2. Никто не может привлекаться к принудительному или обязательному труду.
3. Торговля людьми запрещается.

Глава II. Свободы

Статья 6. Право на свободу и личную неприкосновенность
Каждый человек имеет право на свободу и личную неприкосновенность.

Статья 7. Уважение частной и семейной жизни
Каждый человек имеет право на уважение его частной и семейной жизни, на неприкосновенность жилища и тайну корреспонденции.

Статья 8. Защита сведений личного характера
1. Каждый человек имеет право на охрану касающихся его сведений личного характера.
2. Эти сведения должны использоваться в соответствии с установленными правилами в определенных целях и на основании разрешения заинтересованного лица либо на иных правомерных основаниях, предусмотренных законом. Каждый человек имеет право на доступ к относящимся к нему собранным сведениям и добиваться внесения в них исправления.
3. Соблюдение этих правил подлежит контролю со стороны независимого органа.

Статья 9. Право на вступление в брак и право на создание семьи
Право на вступление в брак и право на создание семьи гарантируются в соответствии с национальным законодательством, регламентирующим его осуществление.

Статья 10. Свобода мысли, совести и религии
1. Каждый человек имеет право на свободу мысли, совести и религии. Это право включает свободу менять свою религию или убеждения, а равно свободу исповедовать свою религию или придерживаться убеждений как индивидуально, так и сообща с другими, публичным или частным образом, в богослужении, вероучении и отправлении религиозных и ритуальных обрядов.
2. Право на отказ от военной службы по религиозно-этическим мотивам признается в соответствии с национальным законодательством, регламентирующим его осуществление.

Статья 11. Свобода выражения своего мнения и свобода информации
1. Каждый человек имеет право на свободу выражать свое мнение. Это право включает свободу придерживаться своего мнения, получать и распространять информацию и идеи без какого-либо
вмешательства со стороны публичных властей и независимо от государственных границ.
2. Соблюдаются свобода и плюрализм средств массовой информации.

Статья 12. Свобода собраний и ассоциаций
1. Каждый человек имеет право на свободу мирных собраний и на свободу ассоциации с другими на всех уровнях, в частности, в политической, профсоюзной и общественной жизни, что подразумевает право каждого человека создавать совместно с другими профессиональные союзы и вступать в них для защиты своих интересов.
2. Политические партии, действующие на уровне Европейского Союза, содействуют выражению политической воли граждан Союза.

Статья 13. Свобода художественного творчества и научно-исследовательской деятельности
Гарантируется свобода художественного творчества и научно-исследовательской деятельности. Соблюдается свобода преподавания в вузах.

Статья 14. Право на образование
1. Каждый человек имеет право на образование, а также на доступ к профессиональной подготовке и повышению квалификации.
2. Это право включает возможность бесплатного получения обязательного образования.
3. Свобода создавать учебные заведения при условии соблюдения демократических принципов, а также право родителей обеспечивать своим детям обучение и воспитание в соответствии с их религиозными, философскими и педагогическими убеждениями, соблюдаются в соответствии с национальным законодательством, регламентирующим их осуществление.

Статья 15. Свобода профессиональной деятельности и право на труд
1. Каждый человек имеет право на труд и на осуществление профессиональной деятельности, которую он свободно выбирает или на которую он свободно соглашается.
2. Каждый гражданин и каждая гражданка Союза имеет право искать работу, работать, учреждать собственное дело или предоставлять услуги на территории любого государства-члена.
3. Выходцы из третьих стран, имеющие разрешение на работу на территории государств-членов, имеют право на равные условия труда с гражданами Европейского Союза.

Статья 16. Свобода предпринимательства
Свобода предпринимательства признается в соответствии с правом Европейских сообществ и национальным законодательством и практикой.

Статья 17. Право собственности
1. Каждый человек имеет право владеть, пользоваться, распоряжаться и завещать свою законно приобретенную собственность. Никто не может быть лишен своего имущества, иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом, при условии справедливой и своевременной компенсации за причиненный ущерб. Пользование собственностью может регламентироваться законом в соответствии с общественными интересами.
2. Интеллектуальная собственность охраняется.

Статья 18. Право на убежище
Право на убежище гарантируется согласно положениям Женевской конвенции от 28 июля 1951 года (995_011) и Протокола от 31 января 1967 года о статусе беженцев (995_363) и в соответствии с Договором об учреждении Европейского сообщества (994_017).

Статья 19. Защита в случае ссылки, высылки и экстрадиции
1. Коллективная высылка запрещается.
2. Никто не может быть сослан, выслан или экстрадирован в государство, в котором существует серьезная опасность того, что ему может быть вынесен смертный приговор, что он может подвергнуться пыткам или другим видам бесчеловечного или унижающего достоинство человека обращения или наказания.

Глава III. Равенство

Статья 20. Равенство в правах
Все люди равны в правах.

Статья 21. Недопущение дискриминации
1. Запрещается дискриминация любого рода, в частности, по признаку пола, расы, цвета кожи, этнического или социального происхождения, генетических характеристик, языка, религии или убеждений, политических и иных взглядов, принадлежности к национальному меньшинству, имущественного положения, происхождения, ограниченной трудоспособности, возраста или сексуальной ориентации.
2. В сфере применения Договора, учреждающего Европейское сообщество (994_017) и Договора о Европейском Союзе (994_029) и без ущерба для особых положений указанных договоров любая дискриминация по признаку гражданства запрещается.

Статья 22. Культурное, религиозное и языковое разнообразие
Европейский Союз уважает культурное, религиозное и языковое разнообразие.

Статья 23. Равноправие мужчин и женщин
Равноправие мужчин и женщин должно быть обеспечено во всех областях, в том числе в области трудоустройства, работы и вознаграждения за труд.
Принцип равноправия не является препятствием для сохранения или принятия мер, предусматривающих особые преимущества для недостаточно представленного пола.

Статья 24. Права ребенка
1. Дети имеют право на защиту и уход, необходимые для их благополучия. Они могут свободно выражать свое мнение. Оно учитывается в касающихся их случаях в зависимости от их возраста и зрелости.
2. При совершении любых действий в отношении детей, как со стороны публичных властей, так и со стороны частных учреждений, высшие интересы ребенка должны рассматриваться как приоритетные.
3. Каждый ребенок имеет право регулярно поддерживать личные отношения и прямые контакты с обоими родителями, если только это не противоречит его интересам.

Статья 25. Права пожилых людей
Европейский Союз признает и уважает право пожилых людей вести достойную и независимую жизнь и участвовать в социальной и культурной жизни.

Статья 26. Социальная реабилитация инвалидов
Союз признает и уважает право инвалидов пользоваться плодами мер, направленных на обеспечение их самостоятельности, их социальной и профессиональной реабилитации и их участия в жизни общества.

Глава IV. Солидарность

Статья 27. Право трудящихся на получение информации и проведение консультаций на уровне предприятия
Трудящимся или их представителям должно быть гарантировано право на своевременное получение информации и проведение консультаций на соответствующем уровне в тех случаях и на тех условиях, которые предусмотрены правом Европейских сообществ и национальным законодательством и практикой.

Статья 28. Право на ведение переговоров и коллективные действия
Трудящиеся и работодатели или их соответствующие организации, согласно праву Сообщества и национальному законодательству и практике, имеют право обсуждать и заключать коллективные договоры на соответствующем уровне и, в случае столкновения интересов, прибегать к коллективным действиям, в том числе забастовкам, для защиты своих интересов.

Статья 29. Право на услуги по трудоустройству
Каждый человек имеет право на доступ к бесплатным услугам по трудоустройству.

Статья 30. Защита в случае незаконного увольнения
Каждый трудящийся имеет право, в соответствии с правом Сообщества и национальными законодательством и практикой, на защиту от незаконного увольнения.

Статья 31. Справедливые и равные условия труда
1. Каждый трудящийся имеет право на работу в условиях, обеспечивающих охрану его здоровья, его безопасность и уважение его достоинства.
2. Каждый трудящийся имеет право на ограничение максимальной продолжительности рабочего времени и на ежедневный и еженедельный отдых, а равно на ежегодный оплачиваемый отпуск.

Статья 32. Запрещение использования детского труда и охрана труда молодых людей
Использование детского труда запрещается. Минимальный возраст для приема на работу не может быть ниже возраста завершения обязательного школьного образования, без ущерба для норм, более благоприятных в отношении молодых людей, кроме случаев отдельных ограниченных исключений.
Молодым людям, принятым на работу, создаются соответствующие их возрасту условия труда; им обеспечивается защита от экономической эксплуатации и привлечения к любому труду, который может причинить вред их безопасности, здоровью, физическому, умственному, моральному или социальному развитию, либо воспрепятствовать получению ими образования.

Статья 33. Семейная жизнь и профессиональная деятельность
1. Охрана семьи обеспечивается на юридическом, экономическом и социальном уровнях.
2. В целях обеспечения возможности совмещать семейную жизнь и профессиональную деятельность каждой женщине предоставляется право на защиту от увольнения по причине беременности, а также право на оплачиваемый отпуск по беременности и родам и послеродовой отпуск, или отпуск в связи с усыновлением ребенка.

Статья 34. Социальное обеспечение и социальная помощь
1. Европейский Союз признает и соблюдает право на получение пособий по социальному страхованию и социальное обеспечение в случае рождения ребенка, болезни, производственных травм, невозможности самостоятельного существования или старости, а также в случае потери работы в соответствии с условиями, предусмотренными правом Европейских сообществ и национальными законодательством и практикой.
2. Любое лицо, проживающее или перемещающееся на законных основаниях на территории Европейского Союза, имеет право на выплату пособий в сфере социального обеспечения и социальные льготы в соответствии с правом Европейских сообществ и национальными законодательством и практикой.
3. В целях борьбы с социальным отторжением и бедностью Европейский Союз признает и соблюдает право на получение социальной помощи и жилищных субсидий, предназначенных для обеспечения достойного существования для всех, кто не располагает достаточными средствами, в соответствии с условиями, предусмотренными правом Европейских сообществ и национальным законодательством и практикой.

Статья 35. Охрана здоровья
Каждый человек имеет право на профилактическое лечение и медицинское обслуживание на условиях, предусмотренных национальными законодательством и практикой. Повышенное внимание должно уделяться защите здоровья человека при разработке и осуществлении всех политик и действий Европейского Союза.

Статья 36. Доступ к услугам в сфере экономики
В целях содействия социальному сплочению и территориальной интеграции Европейского Союза в соответствии с Договором, учреждающим Европейское сообщество (994_017) Европейский Союз признает и соблюдает право на доступ к экономическим услугам общенационального характера в том виде, как это предусмотрено национальными законодательством и практикой.

Статья 37. Защита окружающей среды
Политики Европейского Союза должны включать повышенный уровень защиты окружающей среды и обеспечивать улучшение ее качества в соответствии с принципом устойчивого развития.

Статья 38. Защита прав потребителя
Политики Европейского Союза должны включать повышенный уровень защиты прав потребителя.

Глава V. Гражданство

Статья 39. Право избирать и быть избранным на выборах в Европейский парламент
1. Каждый гражданин или гражданка Европейского Союза имеет право избирать и быть избранным на выборах в Европейский парламент, проводящихся в государстве-члене Союза, в котором он или она проживают, на тех же условиях, что и граждане данного государства.
2. Члены Европейского парламента избираются в ходе всеобщих выборов путем прямого, свободного и тайного голосования.

Статья 40. Право избирать и быть избранным на муниципальных выборах
Каждый гражданин или гражданка Европейского Союза имеет право избирать и быть избранным на муниципальных выборах, проводящихся в государстве-члене Союза, в котором он или она проживают, на тех же условиях, что и граждане данного государства.

Статья 41. Право на надлежащее управление
1. Каждый человек имеет право на беспристрастное, справедливое рассмотрение его дела в разумный срок институтами и органами Европейского Союза.
2. Данное право предусматривает, в частности:
- право каждого человека высказать свое мнение, до того как к нему персонально будут применены меры, которые могут повлечь за собой неблагоприятные для него последствия;
- право каждого человека на доступ к касающимся его материалам при соблюдении законных интересов конфиденциальности, а также профессиональной и коммерческой тайны;
- обязанность административных органов мотивировать принимаемые решения.
3. Каждый человек имеет право на возмещение Сообществом ущерба, причиненного его институтами или его служащими при исполнении ими своих обязанностей, в соответствии с общими принципами права государств-членов.
4. Каждый человек может обращаться в институты Европейского Союза на одном из официальных языков договоров и должен получить ответ на том же языке.

Статья 42. Право на доступ к документации
Каждый гражданин или гражданка Европейского Союза, или любое физическое или юридическое лицо, проживающее или имеющее официальное зарегистрированное местопребывание в одном из государств-членов, обладает правом доступа к документам Европейского парламента, Совета и Европейской комиссии.

Статья 43. Омбудсман
Каждый гражданин или гражданка Европейского Союза или любое физическое или юридическое лицо, проживающее или имеющее официальное зарегистрированное местопребывание в одном из государств-членов, вправе обратиться к Омбудсману Европейского Союза с жалобой в случае ненадлежащего выполнения функций институтами или органами Сообщества, за исключением жалоб на Европейский суд и суд первой инстанции при исполнении ими своих судебных функций.

Статья 44. Право на подачу петиции
Каждый гражданин или гражданка Европейского Союза, физическое или юридическое лицо, проживающее или имеющее официальное зарегистрированное местопребывание в одном из государств-членов, обладает правом на подачу петиции в Европейский парламент.

Статья 45. Свобода передвижения и проживания
1. Каждый гражданин или гражданка Европейского Союза обладает правом свободного передвижения и проживания на территории государств-членов.
2. Свобода передвижения и проживания может предоставляться в соответствии с Договором, учреждающим Европейское сообщество (994_017), выходцам из третьих стран, законно проживающим на территории любого государства-члена.

Статья 46. Дипломатическая и консульская защита
Каждый гражданин Европейского Союза пользуется на территории третьего государства, в котором его государство не имеет своего представительства, защитой дипломатических или консульских учреждений любого государства-члена на тех же условиях, что и граждане данного государства.

Глава VI. Правосудие

Статья 47. Право на эффективное средство правовой защиты и доступ к беспристрастному суду
Каждый человек, чьи права и свободы, гарантированные правом Европейского Союза, были нарушены, имеет право на эффективное средство правовой защиты в суде при соблюдении условий, предусмотренных настоящей статьей.
Каждый человек имеет право на справедливое, публичное и своевременное разбирательство его дела независимым и беспристрастным судом, созданным на основании закона. Каждый человек может прибегнуть к помощи адвоката, защитника и назначить своего представителя.
Те, кто не располагает достаточными средствами, освобождаются от судебных расходов, в той мере, в которой это освобождение необходимо для обеспечения эффективного доступа к правосудию.

Статья 48. Презумпция невиновности и право на защиту
1. Каждый обвиняемый считается невиновным, пока виновность его не будет установлена согласно закону.
2. Каждому обвиняемому гарантируется соблюдение его права на защиту.

Статья 49. Принципы законности и соответствия наказания совершенному преступлению
1. Никто не может быть осужден за совершение какого-либо деяния или бездействия, которое, согласно действовавшему в момент его совершения национальному или международному праву, не являлось правонарушением. Равным образом не может налагаться наказание, более тяжелое нежели то, которое подлежало применению в момент совершения правонарушения. Если после совершения правонарушения законом устанавливается более легкое наказание, оно подлежит применению.
2. Ничто в настоящей статье не препятствует преданию суду и наказанию любого лица за любое деяние или бездействие, которое в момент совершения являлось преступлением согласно общим принципам права, признанным международным сообществом.
3. Мера наказания должна соответствовать тяжести совершенного преступления.

Статья 50. Право не быть повторно осужденным или наказанным в уголовном порядке за одно и то же преступление
Никакое лицо не должно быть повторно судимо или наказано в уголовном порядке за преступление, в совершении которого оно уже было окончательно оправдано или осуждено на территории Европейского Союза в соответствии с законом.

Глава VII. Общие положения

Статья 51. Сфера применения
1. Положения настоящей Хартии адресуются институтам и органам Европейского Союза при соблюдении принципа субсидиарности, а также к государствам-членам исключительно в случаях применения ими права Европейского Союза. Соответственно они соблюдают права, следуют принципам и способствуют их применению согласно своей компетенции.
2. Настоящая Хартия не создает новых полномочий и не ставит новых задач перед Сообществом и Европейским Союзом, и не изменяет их полномочия и задачи, определенные в договорах.

Статья 52. Сфера действия гарантируемых прав
1. Любое ограничение прав и свобод, признанных настоящей Хартией, должно быть предусмотрено законом и соблюдать основное содержание этих прав и свобод. Ограничения могут применяться лишь при соблюдении принципа пропорциональности и только в том случае, если они необходимы и действительно отвечают общим целям, признаваемым Европейским Союзом, или необходимы для защиты прав и свобод других людей.
2. Права, признаваемые в настоящей Хартии и основанные на Договорах о Сообществах (994_017, 994_026, 994_027) или на Договоре о создании Европейского Союза (994_029), осуществляются на условиях и в пределах, в них установленных.
3. В той мере, в которой настоящая Хартия содержит права, соответствующие правам, гарантируемым Европейской конвенцией о защите прав человека и основных свобод (995_004), их смысл и применение совпадают со смыслом и применением установленными названной Конвенцией. Данное положение не является препятствием для их более широкой защиты по праву Европейского Союза.

Статья 53. Уровень защиты
Ни одно из положений настоящей Хартии не должно толковаться как ограничивающее или наносящее ущерб правам человека и основным свободам в соответствующей сфере их применения, признанным правом Европейского Союза, международным правом и международными конвенциями, участниками которых являются Европейский Союз, Европейское сообщество или все государства-члены, и в особенности Европейской конвенцией о защите прав человека и основных свобод (995_004), а также конституциями государств-членов.

Статья 54. Запрещение злоупотребления правом
Ничто в настоящей Хартии не может толковаться как предполагающее право заниматься какой-либо деятельностью или совершать какие-либо действия, направленные на попрание прав и свобод, изложенных в настоящей Хартии, или на их ограничение в большей степени, нежели это предусмотрено настоящей Хартией.

____________
//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_524

Европейская социальная хартия (пересмотренная) 1996 

Декларация о регионализме в Европе 1996 

Рамочная конвенция Совета Европы о защите национальных меньшинств 1995 

Европейская хартия региональных языков или языков меньшинств (миноритарных языков) 1992 

Хартия Сообщества об основных социальных правах трудящихся 1989 

Европейская хартия местного самоуправления 1985 

Декларация о полиции 1979 

Европейская социальная хартия 1961 

Европейская культурная конвенция 1954 

Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод 1950 

Устав Совета Европы 1949

Флаг Европы — представляет собой 12 золотых пятиконечных звёзд, расположенных по кругу, аналогично цифрам на циферблате часов. Первоначально являлся флагом Совета Европы.

В официальном пояснении к решению комитета министров Европейского совета от 9 декабря 1955 года по принятию флага говорится следующее:

На фоне голубого неба западного мира звёзды символизируют народы Европы в кругу, знак единства. Число звёзд неизменно, определяется равным двенадцати. Это число символизирует совершенство и полноту … Как двенадцать знаков зодиака представляют всю вселенную, так двенадцать золотых звёзд стоят за все народы Европы, и за те, что ещё не могут участвовать в построении Европы в единстве и мире.

//ru.wikipedia.org/wiki/Флаг_Европы

//ru.wikipedia.org/wiki/Европейский_союз

Представительство ЕС в Украине

//eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_uk.htm

Про підсумки всеукраїнського референдуму 2000

ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ

ПОВІДОМЛЕННЯ

від 25.04.2000

м. Київ

vd20000425

Про підсумки всеукраїнського референдуму

16 квітня 2000 року

Відповідно до частин третьої, восьмої статті 41 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (1286-12), статті 11 та пунктів 11, 13 статті 15 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" (733/97-ВР) Центральна виборча комісія на підставі протоколів комісії Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських комісій з всеукраїнського референдуму встановила, що:

загальна кількість громадян України, включених до списку громадян, які мають право брати участь у всеукраїнському референдумі, - 36629926

кількість громадян України, як одержали бюлетені, - 29728575

Референдум визнається таким, що відбувся, оскільки в ньому взяло участь більше половини (вісімдесят один цілих і п'ятнадцять сотих відсотка) громадян України, внесених у списки для голосування.

1. Кількість громадян України, як взяли участь у голосуванні з питання:

"Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою третьою частиною такого змісту: "Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України", яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України, та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: "та в інших випадках, передбачених Конституцією України?",

становить 29698047

1.1. Кількість громадян України, які голосували за схвалення зазначеного питання, - 25177984

1.2. Кількість громадян України, які голосували проти схвалення зазначеного питання, - 4126394

1.3. Кількість бюлетенів, визнаних недійсними, - 393669

1.4. Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" зазначене питання вважається ухваленим громадянами, оскільки за нього було подано більшість (вісімдесят чотири цілих шістдесят дев'ять сотих відсотка) голосів громадян України від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

2. Кількість громадян України, які взяли участь у голосуванні з питання:

"Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: "Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?",

становить 29694705

2.1. Кількість громадян України, які голосували за схвалення зазначеного питання, - 26461382

2.2. Кількість громадян України, які голосували проти схвалення зазначеного питання, - 2862560

2.3. Кількість бюлетенів, визнаних недійсними, - 370763

2.4. Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" зазначене питання вважається ухваленим громадянами, оскільки за нього було подано більшість (вісімдесят дев'ять відсотків) голосів громадян України від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

3. Кількість громадян України, які взяли участь у голосуванні з питання:

"Чи згодні Ви із зменшенням загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов'язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів "чотириста п'ятдесят" на слово "триста", а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?",

становить 29694861

3.1. Кількість громадян України, які голосували за схвалення зазначеного питання, - 26730432

3.2. Кількість громадян України, які голосували проти схвалення зазначеного питання, - 2597915

3.3. Кількість бюлетенів, визнаних недійсними, - 366514

3.4. Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" зазначене питання вважається ухваленим громадянами, оскільки за нього було подано більшість (вісімдесят дев'ять цілих і дев'яносто одна сота відсотка) голосів громадян України від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

4. Кількість громадян України, які взяли участь у голосуванні з питання:

"Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства?",

становить 29695380

4.1. Кількість громадян України, які голосували за схвалення зазначеного питання, - 24284220

4.2. Кількість громадян України, які голосували проти схвалення зазначеного питання, - 4994336

4.3. Кількість бюлетенів, визнаних недійсними, - 416824

4.4. Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" зазначене питання вважається ухваленим громадянами, оскільки за нього було подано більшість (вісімдесят один цілих і шістдесят вісім сотих відсотка) голосів громадян України від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Центральна виборча комісія 

____________
//uazakon.com/document/spart44/inx44810.htm

Василий Таций. Итоги всеукраинского референдума 2000 года незаслужено забыты

15 грудня 2000 року почалася акція "Україна без Кучми"...