Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997

Україна, Російська Федерація;

Договір, Міжнародний документ від 31.05.1997

Документ 643_006, чинний, поточна редакція -

Набрання чинності від 01.04.1999

 

Договір

про дружбу, співробітництво і партнерство

між Україною і Російською Федерацією

(укр/рос)

(Договір ратифіковано Законом

N 13/98-ВР від 14.01.98) див нижче)

Україна і Російська Федерація, далі "Високі Договірні Сторони",

спираючись на тісні зв'язки, що історично склалися, відносини дружби і співробітництва між народами України і Росії,

відзначаючи, що Договір між Українською РСР і РРФСР від 19 листопада 1990 року сприяв розвитку добросусідських відносин між обома державами,

підтверджуючи свої зобов'язання, що випливають із положень Угоди між Україною і Російською Федерацією про подальший розвиток міждержавних відносин, підписаної у Дагомисі 23 червня 1992 року,

вважаючи, що зміцнення дружніх відносин, добросусідства і взаємовигідного співробітництва відповідає докорінним інтересам їхніх народів, служить справі миру і міжнародної безпеки,

прагнучи надати нової якості цим відносинам і зміцнити їх правову основу,

сповнені рішучості забезпечити необоротність і поступальність демократичних процесів в обох державах,

враховуючи домовленості в рамках Співдружності Незалежних Держав,

підтверджуючи свою прихильність до норм міжнародного права, перш за все до цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй, і додержуючись зобов'язань, які взяті в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі,

домовились про таке:

Стаття 1

Високі Договірні Сторони як дружні, рівноправні і суверенні держави засновують свої відносини на взаємній повазі та довірі, стратегічному партнерстві та співробітництві.

Стаття 2

Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів.

Стаття 3

Високі Договірні Сторони будують відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Стаття 4

Високі Договірні Сторони виходять з того, що добросусідство і співробітництво між ними є важливими факторами підвищення стабільності і безпеки в Європі і в усьому світі. Вони здійснюють тісне співробітництво з метою зміцнення міжнародного миру і безпеки. Вони вживають необхідних заходів для того, щоб сприяти процесу загального роззброєння, створенню та зміцненню системи колективної безпеки в Європі, а також посиленню миротворчої ролі ООН і підвищенню ефективності регіональних механізмів безпеки.

Сторони докладають зусиль до того, щоб врегулювання всіх спірних проблем здійснювалося виключно мирними засобами, і співробітничають у відверненні та врегулюванні конфліктів і ситуацій, які зачіпають їхні інтереси.

Стаття 5

Високі Договірні Сторони проводять регулярні консультації з метою забезпечення подальшого поглиблення двосторонніх відносин і обміну думками щодо багатосторонніх проблем, які становлять взаємний інтерес. Вони у необхідних випадках координують свої позиції для здійснення узгоджених дій.

У цих цілях за згодою Сторін проводяться регулярні зустрічі на вищому рівні. Міністри закордонних справ Сторін зустрічаються не рідше ніж 2 рази на рік.

Робочі зустрічі між представниками інших міністерств і відомств Сторін дня обговорення питань, що становлять взаємний інтерес, проводяться в міру необхідності.

Сторони можуть створювати на постійній чи тимчасовій основі змішані комісії для вирішення окремих питань у різних галузях.

Стаття 6

Кожна з Високих Договірних Сторін утримується від участі або підтримання яких би то не було дій, спрямованих проти іншої Високої Договірної Сторони, і зобов'язується не укладати з третіми країнами будь-яких договорів, спрямованих проти іншої Сторони. Жодна із Сторін не допустить також, щоб її територія була використана на шкоду безпеці іншої Сторони.

Стаття 7

В разі виникнення ситуації, яка, на думку однієї з Високих Договірних Сторін, створює загрозу миру, порушує мир або зачіпає інтереси її національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності, вона може звернутися до іншої Високої Договірної Сторони з пропозицією невідкладно провести відповідні консультації. Сторони обмінюються відповідною інформацією і при необхідності вживають узгоджених або спільних заходів з метою подолання такої ситуації.

Стаття 8

Високі Договірні Сторони розвивають свої відносини у сфері військового, військово-технічного співробітництва, забезпечення державної безпеки, а також співробітництва з прикордонних питань, митної справи, експортного та імміграційного контролю на основі окремих угод.

Стаття 9

Високі Договірні Сторони, підтверджуючи рішучість прямувати шляхом скорочення збройних сил і озброєнь, сприятимуть процесу роззброєння і взаємодіятимуть у справі неухильного виконання угод у галузі скорочення збройних сил і озброєнь, в тому числі ядерних.

Стаття 10

Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам іншої Сторони права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі, що й своїм власним громадянам, крім випадків, встановлених національним законодавством Сторін або їхніми міжнародними договорами.

Кожна із Сторін захищає в установленому порядку права своїх громадян, які проживають на території іншої Сторони, відповідно до зобов'язань по документах Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, домовленостей в рамках Співдружності Незалежних Держав, учасниками яких вони є.

Стаття 11

Високі Договірні Сторони вживають на своїй території необхідних заходів, включаючи ухвалення відповідних законодавчих актів, для відвернення і припинення будь-яких дій, що являють собою підбурювання до насильства або насильство проти окремих осіб чи груп громадян, яке грунтується на національній, расовій, етнічній або релігійній нетерпимості.

Стаття 12

Високі Договірні Сторони забезпечують захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і створюють умови для заохочення цієї самобутності.

Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує право осіб, що належать до національних меншин, індивідуально або разом з іншими особами, які належать до національних меншин, вільно висловлювати, зберігати і розвивати свою етнічну, культурну, мовну або релігійну самобутність і підтримувати і розвивати свою культуру, не зазнаючи будь-яких спроб асиміляції всупереч їх волі.

Високі Договірні Сторони гарантують право осіб, які належать до національних меншин, повністю і ефективно здійснювати свої права людини і основні свободи і користуватися ними без будь-якої дискримінації і в умовах повної рівності перед законом.

Високі Договірні Сторони сприятимуть створенню рівних можливостей і умов для вивчення української мови в Російській Федерації та російської мови в Україні, підготовки педагогічних кадрів для викладання на цих мовах у освітніх закладах і надаватимуть з цією метою рівноцінну державну підтримку.

Високі Договірні Сторони укладають з цих питань угоди про співробітництво.

Стаття 13

Високі Договірні Сторони розвивають рівноправне і взаємовигідне співробітництво в економіці, утримуються від дій, які можуть завдати економічної шкоди одна одній. У цих цілях, визнаючи необхідність поетапного формування і розвитку загального економічного простору шляхом створення умов для вільного пересування товарів, послуг, капіталів і робочої сили, Сторони вживають ефективних заходів для погодження стратегії здійснення економічних реформ, поглиблення економічної інтеграції на основі взаємної вигоди, гармонізації господарського законодавства.

Високі Договірні Сторони забезпечуватимуть широкий обмін економічною інформацією і доступ до неї підприємств, підприємців та вчених обох Сторін.

Сторони прагнутимуть до узгодження своєї фінансової, грошово-кредитної, бюджетної, валютної, інвестиційної, цінової, податкової, торгово-економічної, а також митної політики, до створення рівних можливостей і гарантій для господарюючих суб'єктів, сприятимуть формуванню і розвитку прямих економічних і торговельних відносин на всіх рівнях, спеціалізації і кооперації технологічно пов'язаних виробництв, підприємств, об'єднань, корпорацій, банків, виробників і споживачів продукції.

Високі Договірні Сторони сприятимуть збереженню і розвитку на взаємовигідній основі виробничої і науково-технічної кооперації між промисловими підприємствами при розробці і виробництві сучасної наукоємної продукції, включаючи продукцію для потреб оборони.

Стаття 14

Високі Договірні Сторони забезпечать сприятливі умови для прямих торговельних та інших економічних відносин і співробітництва на рівні адміністративно-територіальних одиниць відповідно до діючих національних законодавств, приділяючи особливу увагу розвитку економічних зв'язків прикордонних регіонів.

Стаття 15

Високі Договірні Сторони забезпечують сприятливі економічні, фінансові і правові умови для підприємницької та іншої господарської діяльності підприємств і організацій другої Сторони, включаючи стимулювання і взаємний захист їхніх інвестицій. Сторони заохочуватимуть різні форми кооперації і прямих зв'язків між господарюючими суб'єктами обох держав незалежно від форм власності.

Стаття 16

Високі Договірні Сторони взаємодіють в ООН та інших міжнародних організаціях, включаючи економічні, фінансові, надають підтримку одна одній у вступі до міжнародних організацій і приєднанні до угод і конвенцій, учасницею яких не є одна із Сторін.

Стаття 17

Високі Договірні Сторони розширюють співробітництво в галузі транспорту, забезпечують свободу транзиту осіб, вантажів і транспортних засобів через території одна одної відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права.

Перевезення вантажів і пасажирів залізничним, повітряним, морським, річковим і автомобільним транспортом між обома Сторонами і транзитом по їхній території, включаючи операції через морські, річкові і повітряні порти, залізничні та автомобільні мережі, а також операції через лінії зв'язку, магістральні трубопроводні та електричні мережі, розташовані на території другої Сторони, здійснюються в порядку і на умовах, передбачених окремими угодами.

Стаття 18

Високі Договірні Сторони будуть співробітничати у проведенні пошуку та аварійно-рятувальних робіт, а також у розслідуванні надзвичайних подій на транспорті.

Стаття 19

Високі Договірні Сторони забезпечують додержання правового режиму державного майна, майна юридичних осіб і громадян однієї Високої Договірної Сторони, яке знаходиться на території іншої Високої Договірної Сторони, відповідно до законодавства цієї Сторони, якщо інше не передбачене угодою між Сторонами.

Сторони виходять з того, що питання відносин власності, які зачіпають їхні інтереси, підлягають врегулюванню на основі окремих угод.

Стаття 20

Високі Договірні Сторони приділяють особливу увагу розвитку співробітництва в забезпеченні функціонування національних паливно-енергетичних комплексів, транспортних систем і систем зв'язку та інформатики, сприяючи збереженню, раціональному використанню і розвитку комплексів та єдиних систем, що склалися у цих галузях.

Стаття 21

Високі Договірні Сторони на основі окремих угод здійснюють співробітництво у дослідженні і використанні космічного простору, спільному виробництві і розробці ракетно-космічної техніки на принципах рівноправності, взаємної вигоди і згідно з міжнародним правом. Високі Договірні Сторони сприяють збереженню і розвитку коопераційних зв'язків, що склалися між підприємствами ракетно-космічної галузі.

Стаття 22

Високі Договірні Сторони будуть взаємно сприяти під час ліквідації аварій, що виникли в результаті надзвичайних ситуацій, на лініях зв'язку, магістральних трубопроводах, енергетичних системах, шляхах сполучення та інших об'єктах, які становлять взаємний інтерес.

Порядок взаємодії при проведенні аварійних і відновлювальних робіт визначається окремими угодами.

Стаття 23

Високі Договірні Сторони співробітничають в галузі освіти, науки і техніки, у розвитку дослідницької діяльності, заохочуючи прямі зв'язки між їхніми науково-дослідними організаціями і здійснення спільних програм і розробок, особливо в галузі передових технологій. Питання використання результатів спільних досліджень, отриманих в ході співробітництва, будуть погоджуватися в кожному конкретному випадку шляхом укладення окремих угод.

Сторони взаємодіють у сфері підготовки кадрів, заохочують обмін спеціалістами, вченими, аспірантами, стажистами і студентами. Вони взаємно визнають еквівалентність документів про освіту, вчені ступені і вчені звання і укладуть з цього питання окрему угоду.

Сторони здійснюють обмін науково-технічною інформацією, а також здійснюють співробітництво з питань захисту авторських і суміжних прав, інших видів інтелектуальної власності відповідно до національного законодавства і міжнародних зобов'язань своїх країн у цій галузі.

Стаття 24

Високі Договірні Сторони розвивають співробітництво в галузі культури, літератури, мистецтва, засобів масової інформації, туризму і спорту.

Сторони взаємодіють в галузі збереження, реставрації і використання їхньої історико-культурної спадщини.

Сторони всебічно сприяють зміцненню і розширенню творчого обміну і взаємодії між колективами, організаціями та об'єднаннями діячів літератури і мистецтва, кінематографії, книговидавничої сфери, архівної справи своїх країн, проведенню традиційних днів національних культур, художніх фестивалів і виставок, гастролей творчих колективів і солістів, обміну делегаціями діячів культури і спеціалістів на державному, регіональному і місцевому рівнях, організації національних культурних центрів на території своїх держав.

Сторони надають державну підтримку у розробці і реалізації спільних програм відродження і розвитку індустрії туризму, освоєння нових перспективних рекреаційних зон, збереження, реставрації та ефективного використання культурно-історичних і релігійних пам'яток і об'єктів. Всемірно заохочуються зміцнення контактів між спортивними організаціями і клубами, спільне проведення міждержавних спортивних заходів.

Сторони спільно розроблюють і реалізують взаємовигідні програми розвитку матеріально-технічної бази телебачення та радіо, в тому числі супутникового мовлення, забезпечують на паритетній основі організацію теле- і радіопередач, в Україні - російською мовою, в Росії - українською мовою.

Сторони сприятимуть розвитку контактів між людьми, політичними партіями і громадськими рухами, профспілками, релігійними організаціями та об'єднаннями, оздоровчими, спортивними, туристичними та іншими об'єднаннями і союзами.

Весь комплекс питань, передбачених цією статтею, стане предметом окремих угод.

Стаття 25

Високі Договірні Сторони здійснюють співробітництво в галузі захисту і поліпшення стану навколишнього середовища, запобігання транскордонним забрудненням, раціонального і ресурсозберігаючого природокористування, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, сприяють погодженим діям у цій галузі на регіональному і глобальному рівнях, прагнучи до створення всеохоплюючої системи міжнародної екологічної безпеки.

Сторони виходять з того, що питання охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки, в тому числі питання охорони і використання екосистем і ресурсів річки Дніпро та інших транскордонних водотоків, дій в умовах надзвичайних екологічних ситуацій, підлягають регулюванню на основі окремих угод.

Стаття 26

Високі Договірні Сторони співробітничають у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і укладуть з цього питання окрему угоду.

Стаття 27

Високі Договірні Сторони розвивають співробітництво в галузі соціального захисту, включаючи соціальне забезпечення громадян. Вони укладуть спеціальні угоди з метою вирішення питань трудових відносин, працевлаштування, соціального захисту, відшкодування збитків, завданих каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних із нещасними випадками на виробництві, соціального забезпечення громадян однієї Сторони, які здійснюють трудову діяльність або набули трудового стажу на території іншої Сторони, та з інших питань у цій галузі, які потребують узгоджених рішень.

Сторони забезпечать вільний і своєчасний переказ пенсій, грошової допомоги, аліментів, коштів по відшкодуванню збитків, спричинених каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, та інших соціально значущих платежів громадянам однієї із Сторін, які постійно проживають чи тимчасово перебувають на території іншої Сторони.

Стаття 28

Високі Договірні Сторони будуть співробітничати з питань відновлення прав депортованих народів згідно з домовленостями у рамках СНД на двосторонній і багатосторонній основі.

Стаття 29

Високі Договірні Сторони як причорноморські держави готові і надалі розвивати всебічне співробітництво у справі рятування і зберігання природного середовища Азово-Чорноморського басейну, проведення морських і кліматологічних досліджень, використання рекреаційних можливостей і природних ресурсів Чорного і Азовського морів, розвитку судноплавства та експлуатації морських комунікацій, портів і споруд.

Стаття 30

Високі Договірні Сторони усвідомлюють важливість збереження технологічно єдиної для України та Російської Федерації системи збору, обробки, розповсюдження та використання гідрометеорологічної інформації і даних про стан навколишнього середовища для забезпечення інтересів населення і національної економіки і будуть всебічно сприяти розвитку співробітництва в галузі гідрометеорології і моніторингу навколишнього середовища.

Стаття 31

Високі Договірні Сторони приділяють особливу увагу розвитку взаємовигідного співробітництва в галузі охорони здоров'я і поліпшення санітарно-епідеміологічної обстановки, виробництва лікарських препаратів і медичної техніки, підготовки висококваліфікованих кадрів для лікувальних закладів Сторін.

Стаття 32

Високі Договірні Сторони співробітничатимуть у вирішенні питань по регулюванню міграційних процесів, включаючи заходи по попередженню і недопущенню нелегальної міграції з третіх країн, для чого укладуть окрему угоду.

Стаття 33

Високі Договірні Сторони співробітничають у боротьбі із злочинністю, передусім з організованою, тероризмом у всіх його формах і проявах, в тому числі злочинними вчинками, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, цивільної авіації та інших видів транспорту, незаконним обігом радіоактивних матеріалів, зброї, наркотичних засобів і психотропних речовин, контрабандою, включаючи незаконне переміщення через кордон предметів, що становлять культурну, історичну і художню цінність.

Стаття 34

Високі Договірні Сторони співробітничатимуть у правовій сфері
на основі окремих угод.

Стаття 35

Високі Договірні Сторони сприяють розвитку контактів і співробітництва між парламентами і парламентарями обох держав.

Стаття 36

Цей Договір не зачіпає прав і зобов'язань Високих Договірних Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів, учасниками яких вони є.

Стаття 37

Спори відносно тлумачення і застосування положень цього Договору підлягають урегулюванню шляхом консультацій і переговорів між Високими Договірними Сторонами.

Стаття 38

Високі Договірні Сторони укладуть між собою інші угоди, необхідні для здійснення положень цього Договору, а також угоди в галузях, що становлять взаємний інтерес.

Стаття 39

Цей Договір підлягає ратифікації і набуває чинності в день обміну ратифікаційними грамотами.

Від дня набуття чинності цим Договором припиняє свою дію Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою від 19 листопада 1990 року.

Стаття 40

Цей Договір укладається терміном на десять років. Його дія буде потім автоматично продовжуватися на наступні десятирічні періоди, якщо жодна з Високих Договірних Сторін не заявить іншій Високій Договірній Стороні про своє бажання припинити його дію шляхом письмового повідомлення не менше ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду.

Стаття 41

Цей Договір підлягає реєстрації в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй відповідно до статті 102 Статуту ООН.

Вчинено у м.Києві 31 травня 1997 року у двох примірниках, кожний українською і російською мовами, при цьому обидва тексти є автентичними.

За Україну

За Російську Федерацію

Верховна Рада України;

Закон від 4.01.1998 № 13/98-ВР

Документ 13/98-вр, чинний, поточна редакція -

Прийняття від 14.01.1998

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво

і партнерство між Україною і Російською Федерацією

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 20, ст.103)

Верховна Рада України постановляє:

Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, підписаний 31 травня 1997 року в м. Києві, ратифікувати.

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

м. Київ, 14 січня 1998 року

N 13/98-ВР

____________

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/643_006

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/13/98-%D0%B2%D1%80

 

ДОГОВОР

О ДРУЖБЕ, СОТРУДНИЧЕСТВЕ И ПАРТНЕРСТВЕ

МЕЖДУ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИЕЙ И УКРАИНОЙ

Российская Федерация и Украина, далее именуемые "Высокие Договаривающиеся Стороны",

опираясь на исторически сложившиеся тесные связи, отношения дружбы и сотрудничества между народами России и Украины,

отмечая, что Договор между РСФСР и Украинской ССР от 19 ноября 1990 года способствовал развитию добрососедских отношений между обоими государствами,

подтверждая свои обязательства, вытекающие из полонений Соглашения между Российской Федерацией и Украиной о дальнейшем развитии межгосударственных отношений, подписанного в Дагомысе 23 июня 1992 года,

считая, что укрепление дружественных отношений, добрососедства и взаимовыгодного сотрудничества отвечает коренным интересам их народов, служит делу мира и международной безопасности,

стремясь придать новое качество этим отношениям и укрепить их правовую основу, преисполненные решимости обеспечить необратимость и поступательность демократических процессов в обоих государствах, учитывая договоренности в рамках Содружества Независимых Государств,

подтверждая свою приверженность нормам международного права, прежде всего целям и принципам Устава Организации Объединенных Наций, и следуя обязательствам, взятым в рамках Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе,

договорились о нижеследующем:

Статья 1

Высокие Договаривающиеся Стороны как дружественные, равноправные и суверенные государства основывают свои отношения на взаимном уважении и доверии, стратегическом партнерстве и сотрудничестве.

Статья 2

Высокие Договаривающиеся Стороны в соответствии с положениями Устава ООН и обязательствами по Заключительному акту Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе уважают территориальную целостность друг друга и подтверждают нерушимость существующих между ними границ.

Статья 3

Высокие Договаривающиеся Стороны строят отношения друг с другом на основе принципов взаимного уважения, суверенного равенства, территориальной целостности, нерушимости границ, мирного урегулирования споров, неприменения силы или угрозы силой, включая экономические и иные способы давления, права народов свободно распоряжаться своей судьбой, невмешательства во внутренние дела, соблюдения прав человека и основных свобод, сотрудничества между государствами, добросовестного выполнения взятых международных обязательств, а также других общепризнанных норм международного права.

Статья 4

Высокие Договаривающиеся Стороны исходят из того, что добрососедство и сотрудничество между ними являются важными факторами повышения стабильности и безопасности в Европе и во всем мире. Они осуществляют тесное сотрудничество в целях укрепления международного мира и безопасности. Они предпринимают необходимые меры с тем, чтобы способствовать процессу всеобщего разоружения, созданию и укреплению системы коллективной безопасности в Европе, а также укреплению миротворческой роли ООН и повышению эффективности региональных механизмов безопасности.

Стороны прилагают усилия к тому, чтобы урегулирование всех спорных проблем осуществлялось исключительно мирными средствами, и сотрудничают в предотвращении и урегулировании конфликтов и ситуаций, затрагивающих их интересы.

Статья 5

Высокие Договаривающиеся Стороны проводят регулярные консультации с целью обеспечения дальнейшего углубления двусторонних отношений и обмена мнениями по многосторонним проблемам, представляющим взаимный интерес. Они в необходимых случаях координируют свои позиции для осуществления согласованных действий.

В этих целях по согласованию между Сторонами проводятся регулярные встречи на высшем уровне. Министры иностранных дел Сторон встречаются не реже чем два раза в год.

Рабочие встречи между представителями других министерств и ведомств Сторон для обсуждения вопросов, представляющих взаимный интерес, проводятся по мере необходимости.

Сторонами могут создаваться на постоянной или временной основе смешанные комиссии для решения отдельных вопросов в различных областях.

Статья 6

Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон воздерживается от участия или поддержки каких бы то ни было действий, направленных против другой Высокой Договаривающейся Стороны, и обязуется не заключать с третьими странами каких-либо договоров, направленных против другой Стороны. Ни одна из Сторон не допустит также, чтобы ее территория была использована в ущерб безопасности другой Стороны.

Статья 7

В случае возникновения ситуации, которая, по мнению одной из Высоких Договаривающихся Сторон, создает угрозу миру, нарушает мир или затрагивает интересы ее национальной безопасности, суверенитета и территориальной целостности, она может обратиться к другой Высокой Договаривающейся Стороне с предложением безотлагательно провести соответствующие консультации. Стороны обмениваются соответствующей информацией и при необходимости осуществляют согласованные или совместные меры с целью преодоления такой ситуации.

Статья 8

Высокие Договаривающиеся Стороны развивают свои отношения в сфере военного, военно-технического сотрудничества, обеспечения государственной безопасности, а также сотрудничества по пограничным вопросам, таможенного дела, экспортного и иммиграционного контроля на основе отдельных соглашений.

Статья 9

Высокие Договаривающиеся Стороны, подтверждая решимость идти по пути сокращения вооруженных сил и вооружений, будут способствовать процессу разоружения и взаимодействовать в деле неукоснительного выполнения соглашений в области сокращений

вооруженных сил и вооружений, в том числе ядерных.

Статья 10

Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон гарантирует гражданам другой Стороны права и свободы на тех же основаниях и в таком же объеме, как и своим собственным гражданам, кроме случаев, установленных национальным законодательством Сторон или их международными договорами.

Каждая из Сторон защищает в установленном порядке права своих граждан, проживающих на территории другой Стороны, в соответствии с обязательствами по документам Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе и другими общепризнанными принципами и нормами международного права, договоренностями в рамках Содружества Независимых Государств, участниками которых они являются.

Статья 11

Высокие Договаривающиеся Стороны принимают на своей территории необходимые меры, включая принятие соответствующих законодательных актов, для предотвращения и пресечения любых действий, представляющих собой подстрекательство к насилию или насилие против отдельных лиц или групп граждан, основанное на национальной, расовой, этнической или религиозной нетерпимости.

Статья 12

Высокие Договаривающиеся Стороны обеспечивают защиту этнической, культурной, языковой и религиозной самобытности национальных меньшинств на своей территории и создают условия для поощрения этой самобытности.

Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон гарантирует право лиц, принадлежащих к национальным меньшинствам, индивидуально или совместно с другими лицами, принадлежащими к национальным меньшинствам, свободно выражать, сохранять и развивать свою этническую, культурную, языковую или религиозную самобытность и поддерживать и развивать свою культуру, не подвергаясь каким-либо попыткам ассимиляции вопреки их воле.

Высокие Договаривающиеся Стороны гарантируют право лиц, принадлежащих к национальным меньшинствам, полностью и эффективно осуществлять свои права человека и основные свободы и пользоваться ими без какой-либо дискриминации и в условиях полного равенства перед законом.

Высокие Договаривающиеся Стороны будут содействовать созданию равных возможностей и условий для изучения русского языка в Украине и украинского языка в Российской Федерации, подготовки педагогических кадров для преподавания на этих языках в образовательных учреждениях, оказывать в этих целях равноценную государственную поддержку.

Высокие Договаривающиеся Стороны заключат по этим вопросам соглашения о сотрудничестве.

Статья 13

Высокие Договаривающиеся Стороны развивают равноправное и взаимовыгодное сотрудничество в экономике, воздерживаются от действий, могущих нанести экономический ущерб друг другу. В этих целях, сознавая необходимость поэтапного формирования и развития общего экономического пространства путем создания условий для свободного перемещения товаров, услуг, капиталов и рабочей силы, Стороны принимают эффективные меры для согласования стратегии осуществления экономических реформ, углубления экономической интеграции на основе взаимной выгоды, гармонизации хозяйственного законодательства.

Высокие Договаривающиеся Стороны будут обеспечивать широкий обмен экономической информацией и доступ к ней предприятий, предпринимателей и ученых обеих Сторон.

Стороны будут стремиться к согласованию своей финансовой, денежно-кредитной, бюджетной, валютной, инвестиционной, ценовой, налоговой, торгово-экономической, а также таможенной политики, к созданию равных возможностей и гарантий для хозяйствующих субъектов, будут содействовать формированию и развитию прямых экономических и торговых отношений на всех уровнях, специализации и кооперации технологически связанных производств, предприятий, объединений, корпораций, банков, производителей и потребителей продукции.

Высокие Договаривающиеся Стороны будут способствовать сохранению и развитию на взаимовыгодной основе производственной и научно-технической кооперации между промышленными предприятиями при разработке и производстве современной наукоемкой продукции, включая продукцию для нужд обороны.

Статья 14

Высокие Договаривающиеся Стороны обеспечат благоприятные условия для прямых торговых и иных экономических отношений и сотрудничества на уровне административно-территориальных единиц, в соответствии с действующими национальными законодательствами, уделяя особое внимание развитию экономических связей приграничных регионов.

Статья 15

Высокие Договаривающиеся Стороны обеспечивают благоприятные экономические, финансовые и правовые условия для предпринимательской и иной хозяйственной деятельности предприятий и организаций другой Стороны, включая стимулирование и взаимную защиту их инвестиций. Стороны будут поощрять различные формы кооперации и прямых связей между хозяйствующими субъектами обоих государств, независимо от форм собственности.

Статья 16

Высокие Договаривающиеся Стороны взаимодействуют, в ООН и других международных организациях, включая экономические, финансовые, оказывают поддержку друг другу во вступлении в международные организации и присоединении к соглашениям и конвенциям, участником которых не является одна из Сторон.

Статья 17

Высокие Договаривающиеся Стороны расширяют сотрудничество в области транспорта, обеспечивают свободу транзита лиц, грузов и транспортных средств через территории друг друга в соответствии с общепризнанными нормами международного права.

Перевозки грузов и пассажиров железнодорожным, воздушным, морским, речным и автомобильным транспортом между обеими Сторонами и транзитом по их территории, включая операции через морские, речные и воздушные порты, железнодорожные и автомобильные сети, а также операции через линии связи, магистральные трубопроводные и электрические сети, расположенные на территории другой Стороны, осуществляются в порядке и на условиях, предусмотренных отдельными соглашениями.

Статья 18

Высокие Договаривающиеся Стороны будут сотрудничать в проведении поиска и аварийно-спасательных работ, а также в расследовании чрезвычайных происшествий на транспорте.

Статья 19

Высокие Договаривающиеся Стороны обеспечивают соблюдение правового режима государственного имущества, имущества юридических лиц и граждан одной Высокой Договаривающейся Стороны, находящегося на территории другой Высокой Договаривающейся Стороны, в соответствии с законодательством этой Стороны, если иное не предусмотрено соглашением между Сторонами.

Стороны исходят из того, что вопросы отношений собственности, затрагивающие их интересы, подлежат урегулированию на основе отдельных соглашений.

Статья 20

Высокие Договаривающиеся Стороны уделяют особое внимание развитию сотрудничества в обеспечении функционирования национальных топливно-энергетических комплексов, транспортных систем и систем связи и информатики, способствуя сохранению, рациональному использованию и развитию сложившихся в этих областях комплексов и единых систем.

Статья 21

Высокие Договаривающиеся Стороны на основе отдельных соглашений осуществляют сотрудничество в исследовании и использовании космического пространства, совместном производстве и разработке ракетно-космической техники на принципах равноправия, взаимной выгоды и в соответствии с международным правом. Высокие Договаривающиеся Стороны способствуют сохранению и развитию сложившихся кооперационных связей предприятий ракетно-космической отрасли.

Статья 22

Высокие Договаривающиеся Стороны будут оказывать взаимное содействие при ликвидации возникших в результате чрезвычайных ситуаций аварий на представляющих взаимный интерес для обеих Сторон линиях связи, магистральных трубопроводах, энергетических системах, путях сообщения и других объектах.

Порядок взаимодействия при проведении аварийных и восстановительных работ определяется отдельными соглашениями.

Статья 23

Высокие Договаривающиеся Стороны сотрудничают в области образования, науки и техники, в развитии исследовательской деятельности, поощряя прямые связи между их научно-исследовательскими организациями и осуществление совместных программ и разработок, в особенности в области передовых технологий. Вопросы использования результатов совместных исследований, полученных в ходе сотрудничества, будут согласовываться в каждом конкретном случае путем заключения отдельных соглашений.

Стороны взаимодействуют в сфере подготовки кадров, поощряют обмен специалистами, учеными, аспирантами, стажерами и студентами. Они взаимно признают эквивалентность документов об образовании, ученых степенях и ученых званиях и заключат по данному вопросу отдельное соглашение.

Стороны осуществляют обмен научно-технической информацией, а также сотрудничают по вопросам защиты авторских и смежных прав, других видов интеллектуальной собственности в соответствии с национальным законодательством и международными обязательствами своих стран в этой области.

Статья 24

Высокие Договаривающиеся Стороны развивают сотрудничество в области культуры, литературы, искусства, средств массовой информации, туризма и спорта.

Стороны взаимодействуют в области сохранения, реставрации и использования их историко-культурного наследия.

Стороны всемерно содействуют укреплению и расширению творческого обмена и взаимодействия между коллективами, организациями и объединениями деятелей литературы и искусства, кинематографии, книгоиздательской сферы, архивного дела своих стран, проведению традиционных дней национальных культур, художественных фестивалей и выставок, гастролей творческих коллективов и солистов, обмена делегациями деятелей культуры и специалистов на государственном, региональном и местном уровнях, организации национальных культурных центров на территории своих государств.

Стороны оказывают государственную поддержку в разработке и реализации совместных программ возрождения и развития индустрии туризма, освоения новых перспективных рекреационных зон, сохранения, реставрации и эффективного использования культурно-исторических и религиозных памятников и объектов. Всемерно поощряются укрепление контактов между спортивными организациями и клубами, совместное проведение межгосударственных спортивных мероприятий.

Стороны совместно разрабатывают и реализуют взаимовыгодные программы развития материально-технической базы телевидения и радио, в том числе спутникового вещания, обеспечивают на паритетной основе организацию теле- и радиопередач в России – на украинском языке, в Украине на русском языке.

Стороны будут содействовать развитию контактов между людьми, политическими партиями и общественными движениями, профсоюзами, религиозными организациями и объединениями, оздоровительными, спортивными, туристическими и другими объединениями и союзами.

Весь комплекс вопросов, предусмотренных настоящей статьей, явится предметом отдельных соглашений.

Статья 25

Высокие Договаривающиеся Стороны осуществляют сотрудничество в области защиты и улучшения состояния окружающей среды, предотвращения трансграничных загрязнений, рационального и ресурсосберегающего природопользования, ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера, способствуют согласованным действиям в этой области на региональном и глобальном уровнях, стремясь к созданию всеобъемлющей системы международной экологической безопасности.

Стороны исходят из того, что вопросы охраны окружающей среды и обеспечения экологической безопасности, в том числе вопросы охраны и использования экосистем и ресурсов реки Днепр и других трансграничных водотоков, действий в условиях чрезвычайных экологических ситуаций, подлежат регулированию на основе отдельных соглашений.

Статья 26

Высокие Договаривающиеся Стороны сотрудничают в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС и заключат по этому вопросу отдельное соглашение.

Статья 27

Высокие Договаривающиеся Стороны развивают сотрудничество в области социальной защиты, включая социальное обеспечение граждан. Они заключат специальные соглашения с целью решения вопросов трудовых отношений, трудоустройства, социальной защиты, возмещения ущерба, причиненного увечьем или иным повреждением здоровья, связанными с несчастными случаями на производстве, социального обеспечения граждан одной Стороны, осуществляющих трудовую деятельность или приобретших трудовой стаж на территории другой Стороны, и по другим вопросам в этой области, требующим согласованных решений.

Стороны обеспечат свободный и своевременный перевод пенсий, пособий, алиментов, средств по возмещению вреда, причиненного увечьем или иным повреждением здоровья, и других социально значимых платежей гражданам одной из Сторон, постоянно проживающим или временно пребывающим на территории другой Стороны.

Статья 28

Высокие Договаривающиеся Стороны будут сотрудничать по вопросам восстановления прав депортированных народов в соответствии с договоренностями в рамках СНГ на двусторонней и многосторонней основе.

Статья 29

Высокие Договаривающиеся Стороны как причерноморские государства готовы и далее развивать всестороннее сотрудничество в деле спасения и сохранения природной среды Азово-Черноморского бассейна, проведения морских и климатологических исследований, использования рекреационных возможностей и природных ресурсов Черного и Азовского морей, развития судоходства и эксплуатации морских коммуникаций, портов и сооружений.

Статья 30

Высокие Договаривающиеся Стороны сознают важность сохранения технологически единой для Российской Федерации и Украины системы сбора, обработки, распространения и использования гидрометеорологической информации и данных о состоянии окружающей среды для обеспечения интересов населения и национальной экономики и будут всемерно содействовать развитию сотрудничества в области гидрометеорологии и мониторинга окружающей среды.

Статья 31

Высокие Договаривающиеся Стороны уделяют особое внимание развитию взаимовыгодного сотрудничества в области здравоохранения и улучшения санитарно-эпидемиологической обстановки, производства лекарственных препаратов и медицинской техники, подготовки высококвалифицированных кадров для лечебных учреждений Сторон.

Статья 32

Высокие Договаривающиеся Стороны будут сотрудничать в решении вопросов по регулированию миграционных процессов, включая меры по предупреждению и недопущению нелегальной миграции из третьих стран, для чего заключат отдельное соглашение.

Статья 33

Высокие Договаривающиеся Стороны сотрудничают в борьбе с преступностью, прежде всего с организованной, терроризмом во всех его формах и проявлениях, в том числе преступными деяниями, направленными против безопасности морского судоходства, гражданской авиации и других видов транспорта, незаконным оборотом радиоактивных материалов, оружия, наркотических средств и психотропных веществ, контрабандой, включая незаконное перемещение через границу предметов, представляющих культурную, историческую и художественную ценность.

Статья 34

Высокие Договаривающиеся Стороны будут сотрудничать в правовой сфере на основе отдельных соглашений.

Статья 35

Высокие Договаривающиеся Стороны способствуют развитию контактов и сотрудничества между парламентами и парламентариями обоих государств.

Статья 36

Настоящий Договор не затрагивает прав и обязательств Высоких Договаривающихся Сторон, вытекающих из других международных договоров, участниками которых они являются.

Статья 37

Споры относительно толкования и применения положений настоящего Договора подлежат урегулированию путем консультаций и переговоров между Высокими Договаривающимися Сторонами.

Статья 38

Высокие Договаривающиеся Стороны заключат между собой другие соглашения, необходимые для осуществления положений настоящего Договора, а также соглашения в областях, представляющих взаимный интерес.

Статья 39

Настоящий Договор подлежит ратификации и вступает в силу в день обмена ратификационными грамотами.

Со дня вступления в силу настоящего Договора прекращает свое действие Договор между Российской Советской Федеративной Социалистической Республикой и Украинской Советской Социалистической Республикой от 9 ноября 1990 года.

Статья 40

Настоящий Договор заключается сроком на десять лет. Его действие будет затем автоматически продлеваться на последующие десятилетние периоды, если ни одна из Высоких Договаривающихся Сторон не заявит другой Высокой Договаривающейся Стороне о своем желании прекратить его действие путем письменного уведомления не менее чем за шесть месяцев до истечения очередного десятилетнего периода.

Статья 41

Настоящий Договор подлежит регистрации в Секретариате Организации Объединенных Наций в соответствии со статьей 102 Устава ООН.

Совершено в г. Киеве 31 мая 1997 года в двух экземплярах, каждый на русском и украинском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу.

Президент Российской Федерации Б. ЕЛЬЦИН

Президент Украины Л. КУЧМА

____________

http://dialogs.org.ua/ru/project/page14172.html

http://giod.consultant.ru/page.aspx?1061777

О прекращении действия соглашений, касающихся пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины 2014 

Декларация О борьбе за освобождение Украины 2014 

Договор о принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе РФ новых субъектов 2014 

Декларация о содержании российско-украинского стратегического партнерства 2012 

Соглашение между Украиной и Российской Федерацией по вопросам пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины 2010 

Постановление Верховного Совета Украины Об устранении угрозы территориальной целостности Украины, возникшей вследствие строительства Российской Федерацией дамбы в Керченском проливе 2003 

Заявление Верховного Совета Украины По поводу событий в Керченском проливе 2003 

Российско-Украинская Декларация 1997 

Соглашение между Российской Федерацией и Украиной по Черноморскому флоту 1995 

Трехстороннее заявление Президентов России, США и Украины 1994 

Соглашение между Российской Федерацией и Украиной о дальнейшем развитии межгосударственных отношений 1992 

Договор между Украинской Советской Социалистической Республикой и Российской Советской Федеративной Социалистической Республикой 1990 

… 

Союзный рабоче-крестьянский договор между Российской Социалистической Федеративной Советской Республикой и Украинской Социалистической Советской Республикой 1920 

Украинская Советская Федеративная Народная Республика (Народный Секретариат УСФНР) 1918

Борис Ельцин и Леонид Кучма подписывают Договор о дружбе, сотрудничестве и партнерстве между Российской Федерацией и Украиной, 31 мая 1997 года

http://www.fenixslovo.com/ru/society/2447

Асамблея Європейських Регіонів. Декларація щодо регіоналізму в Європі 1996

ПЕРЕДМОВА

Асамблея Європейських Регіонів прагне до визнання регіоналізму не лише в Європейському Союзі, але й за його межами. В той час, коли в Європі відбувається посилення Європейського Союзу, роль регіонів в процесі об"єднання набуває великого значення. Такі питання, як розширення відповідальності та партнерське співробітництво між різними політичними рівнями висуваються на перший план і при цьому субсидіарність стає основним принципом, що встановлює роль кожного. Рух за регіоналізм є міцним не лише в Європейському Союзі, але й за його межами. Цей рух посилює впевненість, що повноваження Європейського Союзу, Держав-членів Союзу та регіонів взаємно доповнюють одне одного.

Регіони, федеративні Держави та автономні утворення це, в першу чергу, головні підвалини демократії; вони є опорою культурного різноманіття в Європі, основними партнерами в соціально - культурному розвитку. Ось чому, саме вони мають взяти на себе відповідальність в тих галузях, де в них є перевага серед інших: в економіці (зайнятість), в культурі, у захисті навколишнього середовища, в регіональному та загальнодержавному плануванні, в наукових дослідженнях, тощо. Декларація щодо регіоналізму, яка була прийнята Асамблеєю Європейських Регіонів, служить регіонам надійним орієнтиром на шляху розширення та посилення їхнix повноважень. Цей документ вміщує ті норми та стандарти, які встановлюють пріоритети та вказують шляхи і засоби досягнення мети. Він не є хартією, що фіксує мінімум, за яким здійснюється визнання регіону. Велика різноманітність регіонів в АЄР обумовлює чималу кількість моделей і структур, що визначають регіональний розвиток. Декларація про регіоналізм встановлює напрямки, за якими йде розвиток регіонів-членів АЄР. Таким чином, регіони підтверджують мету АЄР: посилення регіонального розвитку.

Цією Декларацією АЄР хоче показати, що вона є зaвжди разом зі своїми членами, та поділяє їхні зусилля. Вони можуть збагатити та посилити АЄР. Саме тому, декларація розповсюджується, репрезентується та обговорюється як в АЄР, так і поза нею. В межах нашої компетенції, як кoлишньoгo так i теперішньoгo Пpeзидeнтiв АЄР, ми пpaгнeмo до подальшого розповсюдження регіоналізму в Європі, що дозволить регіонам взяти на себе більше відповідальності в Європі за те, що є ближче людям.

Жopдi Пyжoль

Президент АЄР (1992-1996)

Президент Гeнepaлiтeтy Кaтaлoнiї

Люк Ван ден Бранде

Президент АЄР

Міністр-Президент Уряду Фландрії

Засідання Асамблеї Європейських Регіонів (АЄР),

що відбулося в м.Базелі 4 грудня 1996 р., ухвалило:

Преамбула

1. Беручи до уваги, що АЄР репрезентує майже 300 європейських регіонів, які відрізняються за розміром та адміністративним і політичним устроєм, та з населенням близько 400 мільйонів;

2. Беручи до уваги, що регіони мають різний статус, який обумовлюється їх історією, культурою, конституційними принципами та характером територіальної організації кожної держави. Поважаючи існуючі відмінності, ця спільна декларація висловлює прагнення регіонів до подальшої регіоналізації в інституційних межах своїх держав, що мають федеративну, децентралізовану або автономну структуру. Цей текст не може тлумачитись як зобов’язання регіонів перед будь-якою з цих структур;

3. Беручи до уваги, що регіони є невід’ємними та незамінними елементами європейського розвитку та інтеграції;

4. Розуміючи, що регіони мають різне походження та функції, деякі історично базуються на відмінностях спільнот, етнічних груп або навіть націй, а інші утворені як адміністративні райони, що здійснюють повноваження, делеговані їм Державою;

5. Беручи до уваги важливість процесу інтеграції та регіоналізації в Європі;

6. Визначаючи, що саме через історичні, мовні, культурні, соціальні, економічні та географічні умови люди все більше і більше ототожнюють себе зі своїми регіонами, різноманіття яких є невичерпним багатством;

7. Беручи до уваги, що Держави із стійкими регіональними політичними структурами, тобто такими, що мають власну законодавчу владу і власні фінанси, можуть оптимально вирішувати власні економічні та соціальні проблеми;

8. Беручи також до уваги, що регіональні реалії виправдовують участь регіонів в роботі державних органів та в акціях міжнародного рівня;

9. Усвідомлюючи, що регіони в межах законодавства своїх країн є невід’ємною складовою частиною демократії, децентралізації і самовизначення шляхом залучення людей до усвідомлення своєї спільності та розширення можливостей їх участі у громадському житті;

10. Розуміючи, що регіони і їх населення мають необмежені можливості для здійснення та подальшого розвитку взаємовигідної політичної, економічної та культурної кооперації між ними;

11. Визначаючи величезний потенціал політичної, соціальної, економічної та культурної кооперації між європейськими регіонами, а також важливість такої кооперації на національному, транскордонному та міжнародному рівнях для розвитку об’єднаної і згуртованої Європи та для впровадження знання та розуміння цієї діяльності серед широкого загалу;

12. Беручи до уваги, що участь регіонів в процесі прийняття рішень в європейських інститутах у відповідності з принципом субсидіарності робить діяльність Європейського Союзу більш відкритою для громадян;

13. Беручи до уваги відповідні положення проектy Європейського Союзу щодо "Європейської Хартії регіонального самоврядування" (1996 р.) та "Хартії про регіоналізм" Європейського парламенту" (1988 р.);

14. Маючи впевненість у важливості цієї декларації, яка відображає політичну волю регіонів та прагнення, які вони бажають втілити в Європі, та поважаючи різноманітність у підходах до вирішення проблем, що виникають;

прийнялo викладену нижче Декларацію:

СТАТTЯ 1. РЕГІОН: ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОНЦЕПЦІЯ

1. Регіон - це територіальне утворення, яке сформовано у законодавчому порядку на рівні, що є безпосередньо нижчим після загальнодержавного, та наділене політичним самоврядуванням.

2. Регіон визнається національною конституцією або законом, які гарантують його автономію, самобутність, владні повноваження та організаційний устрій.

3. Регіон має власну конституцію, статут автономії або інший закон, який є частиною загальнодержавної правової системи на найвищому рівні і встановлює, якнайменше, його владні повноваження та устрій.

Статус регіону може бути зміненим лише за узгодженням з регіоном. В одній державі можуть бути регіони з різним статусом відповідно до їх історичних, політичних, соціальних та культурних особливостей.

4. Регіон є виразом певної політичної самобутності, яка може набувати різних політичних форм, що відображують демократичну волю кожного регіону набувати таку форму політичної організації, якій він віддає перевагу. Регіон формує і фінансує свою адміністрацію та встановлює свою представницьку символіку.

СТАТTЯ 2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ

1. Регіон має повний юридичний статус.

2. Базовий устрій регіону включає представницьку асамблею та виконавчий орган. Їх організація є виключним правом регіону.

3. Члени представницької асамблеї обираються прямим і таємним голосуванням на підставі рівного та загального виборчого права. Асамблеї можуть бути надані законодавчі повноваження, які обмежуються місцевим законодавством.

4. Виконавчий орган є політично підзвітним представницькій асамблеї, умови та процедура підзвітності встановлюються місцевим законодавством.

5. Члени представницької асамблеї і виконавчого органу непідконтрольні органам центральної влади, оскільки це заважатиме вільному виконанню їх функцій.

СТАТTЯ 3 ПОВНОВАЖЕННЯ

1. Розмежування повноважень між Державою та регіонами встановлюється національною конституцією або законодавством у відповідності з принципами політичної децентралізації та

субсидіарності. Згідно з цими принципами функції мають здійснюватись на рівні максимально наближеному до громадян.

2. Виконання національного законодавства, безпосередньо чи шляхом делегування, є, як загальне правило, відповідальністю регіону.

3. Регіон відповідає за здійснення усіх функцій, що переважно відносяться до регіонального відомa.

4. Якщо Держава має на регіональному рівні децентралізовану адміністрацію, вона, щоб уникнути дублювання, передає службовий персонал та фінансові ресурси відповідним регіональним органам.

5. Регіони здійснюють передані їм повноваження на індивідуальній основі. У разі необхідності регіони однієї держави домовляються про узгодження своїх дій, що здійснюються в сфері їх специфічної компетенції. При цьому вони виробляють необхідні процедури.

6. Рішення або дії Держави, що стосуються повноважень або інтересів регіонів, особливо дії, що впливають на фінансовий стан або на місцеві органи влади, чи рішення, що впливають на законодавчі повноваження регіонів, не можуть бути прийняті без попередньої згоди цих регіонів.

ДОДАТОК ДО СТАТТІ 3. ПАРАГРАФ 1.

Приклади існуючих регіональних повноважень:

- регіональна економічна політика,

- регіональне планування, будівництво і житлова політика,

- телекомунікації та транспортна інфраструктура,

- енергетика та навколишнє середовище,

- сільське господарство та рибальство,

- освіта на усіх рівнях, університети та науково-дослідницькі роботи,

- культура та засоби масової інформації,

- охорона здоров’я,

- туризм, відпочинок та спорт,

- поліція та громадський порядок.

СТАТTЯ 4. ФІНАНСУВАННЯ

1. Регіон має фінансову автономію, достатні ресурси для повного здійснення своїх повноважень. Управління здійснюється за принципами економності, продуктивності, ефективного використання

ресурсів, надання послуг громадянам і відкритості бюджетних рішень.

2. Основні принципи управління громадськими фінансами та розподілення прибутків, а також основні дії Держави по керуванню регіональним бюджетом мають бути закріплені у національній конституції або законодавством. Регіони виконують вирішальну роль у створенні законодавства щодо фінансової сфери на національному рівні.

СТАТTЯ 5. ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ РЕГІОНУ

1. Фінансові ресурси регіону в основному складаються з податків, які частково чи повністю передаються Державою, а також місцевих податків.

2. Регіон отримує кошти, які необхідні для здійснення його функцій. Для цього він отримує частку загальнодержавних податкових надходжень. Цих коштів має бути достатньо і вони концентруються у вигляді невеликої кількості основних джерел прибутків від збору податків для забезпечення стабільного регіонального управління бюджетом, що дає можливість здійснювати економічну політику, яка спрямована на стійкий розвиток регіону.

3. У відповідності з національним законодавством регіон має право збирати власні податки і визначати джерела податкових надходжень. Для цього регіон встановлює критерії отримання податків, мита та зборів. Там, де це дозволено загальнодержавним законодавством, регіон може встановлювати місцеві надбавки до державних податків.

4. Якщo y розподілi податкових надходжень беруть участь кілька суб’єктів влади, розмір та процедура цього розподілy визначаються законодавством. Основні державні фінансові асигнування є пріоритетними відносно до місцевих асигнувань, які мають регулюватись тільки певними державними критеріями.

5. Якщо регіон не має права на збір податків, він бере участь у створенні відповідних органів та розробці механізму отримання податків. Він, також, бере участь у формуванні складу та процедури відповідних судів.

6. В межах встановлених законодавством, регіон може знаходити кредити для інвестицій. Лімітування та процедура моніторингу законності кредитів встановлюється законодавством.

СТАТTЯ 6. МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ ФІНАНСОВЕ ЗРІВНЯННЯ

1. Принцип солідарності веде до існування національних систем фінансового зрівняння. Мета та процедура фінансового зрівняння встановлюється національною конституцією або законодавством. Розрахунок має здійснюватись з урахуванням неоднаковості фінансового навантаження на регіони, на підставі об’єктивних критеріїв. Але фінансове зрівняння не повинно підштовхувати ці регіони до обов’язкового внесення зрівняльних платежів на противагу відповідному використанню джерел податкових ресурсів, які є у їх розпорядженні. Потреби муніципальних властей треба також брати до уваги при підрахунку зрівняльних платежів. Зрівняння є формою передачі коштів від Держави до регіонів та між регіонами.

2. Принцип солідарності, має також впроваджуватись в ЄС для зниження міжрегіональної нерівності і досягнення соціального та економічного згуртування в Європі. Одним із засобів для досягнення цієї мети є Структурний Фонд Європейського Союзу.

СТАТTЯ 7. УЧАСТЬ НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ РІВНІ

1. Регіони відіграють відповідну роль у законодавчих органах Держави.

2. Держава в межах своїх повноважень координує участь регіональних інститутів у процесі прийняття рішень на державному рівні, якщо ці рішення впливають на повноваження регіонів.

3. Регіони беруть участь у створенні судових органів відповідальних за вирішення спірних питань щодо розподілення повноважень між Державою та регіонами. Розбіжності між регіонами та Державою мають вирішуватись у судовому порядку або в арбітражі.

СТАТTЯ 8. ДЕРЖАВА ТА РЕГІОНИ

1. Відношення між Державою і регіонами та між регіонами ґрунтуються за принципами взаємоповаги, співробітництва та солідарності. Регіони і Держава мають сприяти взаємному співробітництву та утримуватись від дій, які спричиняють шкоду або обмежують здійснення

повноважень на інших рівнях.

2. Там, де це існує, державний контроль щодо регіонів має регулюватись національною конституцією, або, якщо в конституції немає таких положень, відповідним законодавством.

3. Регіонам має бути надано право підписувати договори або угоди з іншими регіонами в межах однієї Держави.

4. Як загальний принцип адміністративні повноваження здійснюються регіонами і, лише у

виключних обставинах, Державою.

СТАТTЯ 9 РЕГІОНИ ТА МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ

1. Здійснюючи делеговані їм повноваження, регіони та місцеві органи влади співпрацюють на ґрунті взаємодовіри та у відповідності з принципом субсидіарності. Регіони та місцеві органи влади мають вживати усіх необхідних заходів для сприяння взаємній співпраці, з урахуванням контролю, який регіони можуть здійснювати щодо місцевих органів влади.

2. Необхідно консультуватись з місцевими органами влади, якщо на регіональному рівні здійснюються заходи, які торкаються сфери компетенції або інтересів місцевих органів влади.

СТАТTЯ 10. РЕГІОНИ ТА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

1. Регіони мають можливість діяти на міжнародному рівні. Вони можуть укладати договори, угоди або протоколи, які є міжнародними, за характером, і узгоджувати ці питання з центральним урядом, якщо цього вимагає національне законодавство.

2. З метою реалізації спільних проектів регіони здійснюють міжрегіональне внутрішнє та транскордонне співробітництво на двосторонньому та багатосторонньому рівні.

3. Регіони мають право самостійно або спільно з іншими регіонами засновувати свої представництва в інших Державах або у відповідних міжнародних організаціях.

4. На доповнення до параграфу 1 цієї Статті, регіони беруть участь у міжнародній діяльності своєї Держави відповідно до внутрішнього законодавства, або у випадках, коли торкаються їх повноважень або життєво важливих інтересів.

5. Перед укладанням міжнародного договору, що стосується їх інтересів, регіони мають консультуватися з Державою. Якщо підписується договір, який стосується повноважень регіонів, вони беруть участь у підготовці та укладанні договору. Така ж процедура встановлюється і при підписанні внутрішніх договорів між Державою та регіонами. Договори втілюються в життя у відповідності з розподіленням повноважень між Державою та регіонами.

СТАТTЯ 11. РЕГІОНИ ТА ПРИКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО.

1. Регіони, що мають спільні кордони здійснюють прикордонне співробітництво у відповідності з внутрішнім законодавством та міжнародним правом.

2. З метою розвитку співробітництва між регіонами вони мають право у межах власних повноважень та з урахуванням внутрішнього законодавства і міжнародних договорів між Державами укладати угоди про прикордонне співробітництво.

3. В правових межах кожної Держави, регіони мають право утворювати спільні дорадчі або виконавчі органи.

4. Діяльність цих органів регламентується процедурою відповідних судів так само, як і діяльність регіональних органів.

СТАТTЯ 12. РЕГІОНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

1. Європейський Союз визнає регіони Держав-Членів та регіональні асоціації активними учасниками своєї політики. Він має орган, що складається з представників регіонів, який бере участь у прийнятті рішень, що стосуються регіонів. Члени цього органу висуваються регіонами.

2. Регіони можуть мати представництва в організаціях Європейського Союзу. Такі представництва можуть створюватись спільно кількома регіонами. Європейський Союз та його Держави-Члени визнають відповідний статус цих представництв.

3. Регіони в межах своїх повноважень або там, де це стосується їх інтересів, беруть участь у визначенні позиції, якої дотримуються їх Держави в організаціях Спільноти.

4. Якщо питання стосується виключної відповідальності регіону або його безпосередніх інтересів, Держава не може займати позицію, що відрізняється від регіональної, за виключенням тих випадків, коли внутрішнє законодавство вимагає цього в інтересах єдності Держави.

5. Регіони в межах своїх повноважень здійснюють законодавство Спільноти.

6. Регіони в межах своїх повноважень отримують допомогу з фондів Спільноти. Для цього регіони встановлюють зв’язок з Європейським Союзом без посередництва Держави.

7. Регіони можуть брати участь в угодах, що призначені для поліпшення політики Спільноти. Органи правосуддя мають спостерігати за виконанням регіонами законодавства Спільноти. Держава та регіони обопільно інформують одне одного про дії щодо реалізації законодавства Спільноти та її програм.

8. Регіони мають право звертатися до Європейського Суду, якщо дії інститутів Спільноти торкаються повноважень або інтересів регіонів.

9. Законодавство по виборах до Європейського Парламенту включає регіональні виборчі округи держав, які мають децентралізований політичний та адміністративний устрій.

10. Має бути створено механізм здійснення контактів між Європейським Парламентом та регіональними парламентами, в межах їх компетенції, як інститутами, що представляють волю громадян.

СТАТTЯ 13. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ.

1. Ухвалюючи цю Декларацію, Асамблея Європейських Регіонів (АЄР) прагне до розвитку та посилення регіоналізму в Європі. В світлі великого різноманіття ситуацій в регіонах та їx прагнень цей документ, який не є законодавчо обов’язковим, має стати для деяких регіонів посібником, що вміщує основні положення та завдання регіоналізму.

2. АЄР та її члени здійснюють такі підходи до національних урядів, інститутів Європейського Союзу та інших європейських органів, які є необхідними для досягнення мети цього документу.

3. Декларація також підкреслює, що регіон є найбільш вдалою організацією для вирішення регіональних проблем у відповідній та незалежній формі. Європейські Держави мають в межах можливого сприяти тому, щоб регіонам були передані повноваження та фінансові ресурси, які необхідні для їх існування, вносячи у разі необхідності поправки до міжнародного законодавства.

4. АЄР та її члени також розвивають європейське міжрегіональне співробітництво на всіх рівнях та допомагають процесу регіоналізації, вносячи відповідні поправки до конституції або конституційного закону, і цим сприяють утворенню найбільш слушних форм регіональної структури.

5. Прикордонне співробітництво зміцнює та консолідує регіоналізм. Розвиток регіональних особливостей, які ґрунтуються на прикордонному співробітництві, сприяє політичній та соціальній стабільності.

6. Створення Комітету Регіонів в структурі органів Європейського Союзу та Конгресу місцевих та регіональних влад Європи в структурі органів Ради Європи є великим кроком на шляху до регіоналізації в Європі.

Довгостроковою метою має стати створення Європи Регіонів як третього рівня уряду; це дозволить Комітету Регіонів отримати статус дійсної регіональної Палати.

7. АЄР та її члени підтримують асоціації місцевих властей. Їх центральною метою, однак, залишається розвиток справжньої регіональної самобутності.

8. АЄР слідкуватиме за прогресом в європейських Державах у досягненні цілей, про які йдеться у цій Декларації.

Assemblée des Régions d’Europe

Assembly of European Regions

Versammlung der Regionen Europas

Asamblea de las Regiones de Europa

Assemblea delle Regioni d’Europa

Secrétariat Général

Immeuble Europe

20, Place des Halles

F-67054 Strasbourg Cedex (France)

✆ (+33) 3 88 22 07 07

✆ (+33) 3 88 75 67 19

e-mail: aerpress@sdv.fr

____________

//www.aer.eu/fileadmin/user_upload/PressComm/Publications/DeclarationRegionalism/.dam/l10n/ua/DR_UKRAINE[1].pdf

Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи Про участь громадян у місцевому публічному житті 2001

Хартія основних прав Європейського Союзу 2000 

Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 

Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин 1995 

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (міноритарних мов) 1992 

Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 

Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 

Декларація про поліцію 1979 

Європейська соціальна хартія 1961 

Європейська культурна конвенція 1954 

Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 

Статут Ради Європи 1949