Знешкодити шлепера

Віктор Янукович може, звісно, скільки завгодно розповідати, що “обрання президента всенародне має бути”, тільки повірити йому стає дедалі складніше. І не тільки тому, що патякати – це не “почути кожного” і не забезпечувати співгромадянам “покращення життя вже сьогодні” – цілком можливо, що наш Сонцесяйний ще і сьогодні щиро вважає, що він спроможний виграти прямі президентські вибори-2015 року, але ж справа не так у тому, що він сьогодні вважає, скільки у тому, що йому вважатиметься трохи пізніше, рівно як і у тому, що йому “навважають” у “сім’ї” та в оточенні.

Тому хай він розповідає про одне, а я про інше, і хай вже читачі самі думають, що виглядає правдивіше.

Чесна, чи навіть відносно чесна перемога Януковича на прямих виборах-2015 дедалі очевидніше стає ненауковою фантастикою. Успішна операція “преємник”, з висуненням кандидатом “від пацанів” якогось телегенічного розумника (після теперішнього гаранта таким казатися не важко), можливо і здатна тимчасово врятувати пацанський неофеодалізм, але чи буде до плану операції внесено порятунок Януковича та “сім’ї” – це ще питання. Чи потрібні вони зараз і тим більш чи будуть вони потрібні 2015-го року Москві – ще одне питання у контексті.

Тому він може робити заяви, ба навіть поїхати кудись до улюбленої Почаївської лаври (чи то ближче – до новопосталого схожого на овочевий ларьок “Десятинного монастьіря”) і там широченно перехреститися перед чимось канонічно-кірілічним, поклявшись у тому, що він залишається прихильником прямих президентських виборів і робити це абсолютно щиро.

Проте “прихильність” то така мінлива штука… Особливо якщо згадати веселі, що аж, часи навколоконституційних “тьорок” з БЮТ, завершених, як пам’ятаємо, тим, що “пропало всьо”.

Вихованому на верховенстві ситуативної доцільности Януковичу, вже звиклому до Межигір’я і до себе-президента, нашіптана на ясновельможне вушко потрібною вмотивованою людиною у потрібний депресивно-рейтинговий момент ідея спокійно переобратися у верховнорадянський спосіб може виявитися надто спокусливою. Особливо – якщо сервільний Конституційний Суд вчасно підметушиться з роз’ясненням, що коли другий строк (у хорошому сенсі) оформлюється через ВРУ, то третій строк – не третій, а теж другий. Ну, ви розумієте, про що я.

Відтак мені цілком очевидно, що цинічно-симулякрична “конституційна асамблея” ім.Януковича – це є цех з “кройки и шитья” такої [псевдо]Конституції, котра буде ситуативно доцільною в розумінні Януковича. Або тих, у кого на той момент виявиться джойстик від Януковича. З огляду на тенденції, рейтинги та наростання критичної маси владної інтелектуальної, організаційної та не побоїмося цього слова – моральної неспроможности – sapienti sat.

До речі, ще одним промовистим свідченням злих умислів “конституційних реформаторів” є те, що у януковичевій “Концепції” йдеться не про нову Конституцію, а про внесення змін до чинної. Зворушлива дещиця полягає у тому, що за чинним Основним Законом після 1996 року приймати нову Конституцію має право лише народ, а не Верхорада*. А допускати народ до народовладдя…у сприйнятті “елітних” паразитів така думка певно що вважається єретичною.

Ті, хто бажає одразу спробувати зіпсувати владі компот, можуть звернути свою оформлену у відповідний судовий позов увагу на те, що Сонцесяйний, своїм рішенням визначивши коло угідних йому установ, організацій, партій, котрі, мовляв, лише і мають право делегувати представників до творчо-трудового колективу написантів конституційних змін, дискримінував всіх інших, порушив принцип рівности громадян та громадських організацій перед законом вкупі з рівним правом на участь у державному управлінні.

Зокрема, чого варта лише відсутність у переліку “щасливців”, допущених гарантом, до конституційної творчости, Громадянської асамблеї України, котра була піонером і рушієм в Україні ідеї про Конституційну асамблею, щоправда, розуміючи її не як обслугу президента, а як повноправну конституанту – установчу владу. Втім, мабуть саме тому ГАУ там і нема…

Тож в кого є класична українська комбінація з часу + натхнення, красно запрошуються до адміністративного суду, кому ж ліньки чи гидко, важливіше інше.

Згідно з частиною другою ст.22 чинної Конституції “при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав”.

І якщо сьогодні у вас є право обирати президента, а завтра його без вашої на те волі не стане, це значитиме лише те, що це право у вас якісь гади вкрали. В якости ілюстрації: якщо ви є акціонером компанії і раптом без вас та 99,99% інших акціонерів хтось особливо хитрий спробує змінити статут, напевно, вам це принципово (і, що головне – активно) не сподобається.

Можна бути прихильником президентської республіки, можна – парламентської, можна – якогось змішаного варіанту, а мені, накприклад, взагалі естетично подобається конституційна монархія чи гетьманат, але все це ніяк не впливає на той факт, що красти – погано.

Колись у Донецьку (де, за легендами, ще подекуди зберігся реліктовий електорат регіонального Януковича), я почув цікаву та повчальну історію про те, як один чоловік, втомившись від постійних крадіжок у тролейбусах та маршрутках, врешті зашив у кишеню купу рибальських гачків, невдовзі після чого прийшов до міліцейського відділку у парі зі спійманим невдахою-шлепером.

Хочеться сподіватися, що якщо/коли шлепери полізуть до нашої кишені за нашим правом обрати не-януковича, ми теж будемо напоготові. Напевно це вартує Майдану.

Олександр Северин, к.ю.н., 30 січня 2012 р.

*Примітка: див. п.1 ст.85, ст.156 Конституції України, рішення Конституційного Суду України №6-рп від 16.04.08.

//maidan.org.ua/2012/01/oleksandr-severyn-zneshkodyty-shlepera/

Президент Віктор Янукович... використав слово «шльопер»
на адресу колишніх керівників країни. Значення цього рідко
вживаного слова викликало в Україну дискусію:
одні стверджують, що на кримінальному жаргоні «шлепер»
означає «вагонний крадій», а інші впевнені, що так на
Буковині називають євреїв, які не дотримуються традицій,
п'ють і байдикують.
//ua.korrespondent.net/ukraine/politics/humor/cartoons/p13

Конституционные козни Януковича

Разговоры о создании Конституционной ассамблеи и подготовке новой редакции Основного Закона страны обрели логическое завершение. Прогнозы и проекты, обсуждавшиеся еще во время правления Виктора Ющенко, воплотились в указе Президента Виктора Януковича. На прошедшей неделе Глава государства таки создал национальный орган по подготовке новой Конституции. Однако кому, как и зачем нужно менять действующие правила государственного устройства – так и осталось неясным. Похоже, в Украине долгожданное событие порождает намного больше вопросов, чем дает какие-то ответы.

Указ Президента является абсолютно неконституционным, отмечает лидер Прогрессивно-социалистической партии Украины Наталья Витренко, потому что в действующей сегодня Конституции не предусмотрено создание никакого органа для изменения содержания этого документа. «В Конституции четко и однозначно выписано, что это исключительные полномочия Верховной Рады. И выписана процедура, которой ВР может реализовать свои полномочия», – заметила она.

При этом политик отмечает, что новые игры на конституционном поприще власть затеяла не просто так. «Это все абсолютно негодное, недопустимое творчество Президента. Он хочет псевдоконституционным путем обеспечить себе полную узурпацию власти, вот почему он делает этот муляж. И кого бы он в эту Конституционную ассамблею ни насовал, кто бы ни согласился ради куска хлеба с маслом обслуживать эти амбиции Президента – все это нарушение Конституции Украины. Все это должно быть отметено», – уверена Витренко.

Печальными будут последствия внесения изменений в Основной Закон, предупреждает и народный депутат Леонид Грач. 

«Эту Конституцию категорически нельзя трогать. Она и так сейчас уже разбалансирована: то превращается президентско-парламентская в парламентско-президентскую, то наоборот», – напоминает он.

У президентской команды политик видит не только далеко идущие амбициозные мотивы, но и сиюминутные политические выгоды от подобной идеи. «Ассамблея – это очередная дуриловка, с одной стороны, для того, чтобы отвлечь общественное настроение от острейших социально-экономических проблем, от завалов в геополитическом направлении, от остроты, которые по вине Украины созданы в российско-украинских отношениях. И понятно, что очередной шаг через механизм вовлечения неподготовленных людей, то есть общества, в обсуждение и принятие Конституции – это путь к авторитаризму. Надо называть вещи своими именами и восставать против них», – предлагает Грач.

Другую точку зрения репрезентует депутат-нунсовец Николай Катеринчук. По его словам, украинская Конституция все-таки нуждается в правке, и это ее не уничтожит, а только укрепит. Однако созданная ассамблея вряд ли окажется способной на результативную работу. «Учитывая то, что власть говорит, что мы евроинтегрируемся, наверно, пора уже включать отдельные разделы Конституции ЕС в Конституцию украинскую. У нас в Европейской партии есть наработки, которые особенно касаются второго раздела «Права и обязанности граждан», которые, в принципе, декларативны. Они писались с хорошими намерениями, но это мертвые нормы, которые реально не финансируются государственным бюджетом и не работают. Поэтому я думаю, что курс реформ, который обозначен, должен быть отражен и в изменениях в Конституции», – отметил парламентарий.

Вот только вряд ли именно такие благородные цели движут создателями нового органа по изменению Основного Закона. «Я боюсь, что как всегда начнет меняться политическая система. Мне кажется, задание любого Президента – это соблюдать ту Конституцию, которая есть. А что касается ассамблеи – соберутся, напишут, как это делалось не раз. Другое дело, что будет проголосовано и что будет выноситься на референдум», – сказал Катеринчук.

В том, что с украинской Конституцией не все ладно, убеждает и первый президент страны Леонид Кравчук. По его словам, проблема состоит в том, что с первого дня независимости украинцы подходили к документу не как общенациональному договору о правилах жизни, развития и перспектив государства. Это значение было заменено понятиями «конституция власти» и «конституция под одного человека». Причем под каждого из них, будь то Кучма, Ющенко или Янукович, главный закон прописывался с персональными особенностями. «Таким образом, в течение всего периода независимости с Конституцией обращались, как хотели. А еще хуже ситуация с ее исполнением. Фактически Конституция не является документом, к которому относятся с уважением, с ответственностью, а главное – с желанием выполнять ее ради национально-стратегических интересов. Пришло время – и в Украине, и Венецианская комиссия, и другие международные организации сказали, что Украина пользуется нелегитимной Конституцией, и попросили ввести ее в правовое поле. Президент согласился с этим, заявив о начале конституционной реформы», – аргументировал назревшие перемены политик.

Экс-глава государства сам принимает активное участие в создании Конституционной ассамблеи, а потому логично, что оценки этому органу дает самые обнадеживающие. «Уже издан указ об одобрении концепции по подготовке и организации Конституционной ассамблеи, и мы приступаем к работе. Это необходимо по двум причинам, как я уже говорил: Конституция не может считаться полностью легитимной, и второе – в Конституции допущено очень много неточностей, не все учтено и т.д. Поэтому сейчас необходимо на правовой основе, с учетом европейского опыта, с использованием консультаций, с привлечением научных работников начать процесс формирования изменений», – очертил направления работы Кравчук.

Сначала надо научиться выполнять существующую Конституцию, а потом уже начинать дискуссию относительно того, как ее надо менять. Иначе всё это будет без толку, убеждена депутат Ирина Геращенко. «Второй очень важный момент: меня тревожит тот факт, что у нас подменяет собой парламент Украины то КС, то Конституционная ассамблея, то еще кто-то, а на самом деле право, согласно Конституции Украины, вносить изменения в Конституцию имеет либо народ Украины через референдум, либо ВР. А у нас КС принимает решение, какая у нас сейчас Конституция – это единственный прецедент в мире», – возмущена она.

Парламентарий утверждает, что подготовка новой редакции основного закона осуществляется непрозрачно – уже около года работает Конституционная комиссия под председательством Кравчука, однако о наработках этой структуры никто ничего не знает. Это вызывает определенные подозрения. «Я думаю, что все это затевается для возможного внесения изменений в Конституцию под выборы 2015 года, учитывая катастрофическое падение рейтинга партии власти и Президента Украины. Возможно, уже сегодня разрабатывается отступной сценарий избрания Президента в парламенте», – допускает Геращенко.

Странным такое толкование видится директору Национального института стратегических исследований Андрею Ермолаеву. Он обращает внимание на то, что тема конституционных изменений звучит в течение последних 10 лет и связана она не только и не столько с нынешней политической системой Украины, сколько с необходимостью выработки новых положений, отражающих реалии в мире, положение национального государства, его характеристики, создание конституционных механизмов, реально обеспечивающих права и свободы граждан, создающих условия для эффективного функционирования механизмов прямой и представительной демократии. «Конституция – это не навечно данные скрижали, это общественный договор, отражающий возможности и способности нации к самоорганизации. Но есть еще один важный момент, который нужно учитывать: в Украине конституционный процесс не может быть результатом выборов и не может быть результатом только одного голосования в парламенте. Это процесс, в котором общество учится жить в норме. Поэтому Конституционная ассамблея призвана не только выработать новые подходы к базовым положениям конституционного закона, найти более оптимальную формулу для политической системы, для функционирования местного самоуправления, но это еще должен быть и публичный процесс, чтобы для большинства граждан то, что отражено в Конституции, не было новостью в книжке, а было проблемой, которую они слышат от юристов, ученых, экспертов», – пояснил эксперт.

По его словам, конституционный процесс должен стать, по сути, процессом поиска общественного согласия в области политики, в области государственного строительства. Поэтому Конституционная ассамблея – это не закрытая группа, это система взаимодействия, в которой лучшие умы, ведущие эксперты, работая над Конституцией, одновременно будут заниматься и просветительской, разъяснительной работой. «Это попытка уйти от старой практики – принять в угоду дня, в один день, в ночь, правильный документ для политических сил. Я считаю, что это своевременное и нужное решение. Я прекрасно понимаю все сложности этого процесса – опыт работы у нас был другой: всегда на коленях, всегда в последний момент. Сейчас нужно научиться работать по-другому. Это хорошая школа, в том числе и для наших ученых, политиков – вывести тему Конституции из политического шоу, выборов, сделать его общим делом», – оптимистично и серьезно настроен Ермолаев.

Украина уже перепробовала все существующие конституционные модели, которые в мире дают позитивные результаты в области развития демократии, государства, а самое главное – экономики. А воз и ныне там. Народный депутат Юрий Костенко считает, что практика каждого президента поменять Основной Закон «чтобы лучше работала власть» является бестолковой. «Любая модель не заставит власть работать лучше или хуже. Это система «змушивання» опирается, скорее, не на конституционное устройство, а на систему демократического контроля со стороны народа власти. Только народ заставляет власть хорошо работать. Когда народ видит, что власть плохо работает, то на следующих выборах народ ее уже не избирает. В Украине такой системы никогда за 20 лет не было, потому что сначала была мажоритарная система, которая делегирует в парламент не политическую силу, способную формировать большинство, а одиночек, которые подчиняются снова-таки интересам властной команды. Потом была смешанная система, которая также не дала возможности людям контролировать власть. Потом перешли к партийно-политической системе, действительно избирали парламент и действительно происходили изменения власти принципиальные. Например, помаранчевые на бело-голубых – это же принципиальное изменение. Но сегодня мы снова вернулись к модели власти, когда народ не может четко понимать, кто при власти, и на выборах четко голосовать против тех, кто не выполнил свои обещания», – обращает внимание политик.

Отсюда вывод, что в первую очередь в Украине необходимо создать демократическую систему избрания власти, которая будет подконтрольна обществу. Не политической оппозиции, а именно обществу, потому что как раз общество избирает власть каждые 5 лет. Для этого же необходимы демократические законы европейского уровня, настоящая свобода слова, честные выборы. «Главным недостатком Конституции я считаю то, что там не закреплены конституционные модели демократических выборов. Все остальные вопросы второстепенны. Главный вопрос – чтобы в Украине выборы позволяли соревноваться идеям общественно важным. Правая идеология – это идеология национального производителя, идеология национального интереса. Левая идеология – это идеология наемной рабочей силы, социальная идеология. Либеральная идеология – это идеология глобальной экономики. Только тогда можно сказать, что в Украине изменение Конституции даст перспективы экономического развития, потому что за 22 года мы перепробовали все, а толку нет. А толку нет, потому что людей загнали в русло соревнования не идей, а денег, которые и определяют результаты выборов. Обратите внимание на результаты выборов 2010 года: кто сколько вложил в рекламу – тот столько и получил голосов. Это означает, что у нас все решают деньги. А раз так, то мы все время нарываемся на одно и то же качество власти – она является выразителем интересов крупного капитала», – пояснил Костенко.

Андрей Генералов, 30.01.2012 г.

//www.from-ua.com/politics/0a06783b239cb.html

Конституция для Януковича

Намерение украинского президента придать некий новый статус Конституционной ассамблее, призванной разработать проект еще одного Основного закона страны, может свидетельствовать о серьезности намерений главы государства. О несовершенстве действующей Конституции не говорит сегодня только ленивый - что, впрочем, не помешало президенту трактовать в выгодной для себя форме решение Конституционного Суда страны и вернуться к старой редакции Основного закона, предоставившей ему практически неограниченный полномочия.

Впрочем, давайте вспомним, что когда по этой же Конституции правил Леонид Кучма, мало кто считал, что глава государства ничем не ограничен. У тогдашнего президента случались и конфликты с собственными премьер-министрами, и скандалы в парламенте. Ему приходилось постоянно лавировать, находить новые группы поддержки... А его преемник Виктор Ющенко, по сути, превратился в президента парламентской республики еще до того, как лишился значительной части "прежних" полномочий. Так, может быть, дело и не в Конституции вовсе? А в общественной атмосфере, контроле граждан за властью, балансе сил?

Уже не раз приходилось ссылаться на классической, по-моему, пример соседней Молдовы. Эта страна была президентско-парламентской республикой, но её первым президентам, Мирче Снегуру и Петру Лучинскому, приходилось постоянно искать поддержки у законодателей, создавать временные союзы и коалиции, находить общий язык с премьерами и спикерами, проявлять чудеса политической эквилибристики.

И только когда Молдова стала "настоящей", конституционной парламентской республикой, все волшебным образом изменилось. Избранный парламентом - ! - президент Владимир Воронин благодаря доминированию своей партии в законодательном органе сосредоточил в своих руках практически неограниченную власть, был местным Януковичем - без всяких на то конституционных возможностей. Имени премьера Молдовы тогда, кажется, многие кишиневцы не знали - хотя именно в руках премьера - по закону - сосредоточены все основные властные полномочия. И только после того, как коммунисты потерпели поражение на выборах и к власти пришел альянс бывших оппозиционеров, Молдова стала настоящей парламентской республикой.

Или вот еще пример - современная Россия. Кто был премьер-министрами этой страны во второй срок президентства Владимира Путина? Фрадков? Зубков? Помнит ли читатель имена этих чиновников. А вот имя премьер-министра при президенте Медведеве знает каждый российский - и, боюсь, украинский - школьник. Зато о самом президенте вспоминают не так уж часто. Разве кто-то в России менял Конституцию? Разве если Партия регионов обеспечит себе и сателлитам большинство в парламенте страны и изберет Януковича президентом в Верховной Раде, Украина станет парламентской республикой? Да никогда в жизни!

Дело отнюдь не только в статьях закона. Дело в умении общества защитить закон. И если украинцы спокойно живут в стране, где судами и прокуратурой фактически руководят из кабинета главы государства - и не видят в этом ничего, напоминающего государственный переворот - то какое значение имеют нормы о независимости судебной власти или следствия? Да никакого. Поэтому и Конституционная ассамблея может стать в лучшем случае декорацией всевластия и самодурства, а вовсе не органом, который изменит наш Основой закон и страну.

Виталий Портников, 30 января 2012 г.

//rus.newsru.ua/columnists/30jan2012/konsti.html

//uainfo.censor.net.ua/news/10320--onstitucionnaya-assambleya-stanet-dekoraciey-vsevlastiya-i-samodurstva-portnikov.html

//vokintrop.livejournal.com/1165132.html

• Народный Трибунал
• Международный билль о правах человека
• 1000-летняя Конституционная Ассамблея Украины
• Конституанта – Конституционная Ассамблея – Учредительное...
• Вооруженная Америка: Портреты владельцев оружия...

Заява КОД з приводу так званої Конституційної Асамблеї

Віктор Янукович, який мав би бути гарантом Конституції, за два роки свого провального президентства, навпаки, зґвалтував Основний Закон, пристосувавши його до власних потреб. Перебування Януковича при владі почалося з державного перевороту, коли всупереч Конституції із так званих тушок було сформовано провладну коаліцію у парламенті, а потім в такий же незаконний спосіб змінено й саму Конституцію. Але й цього тексту Янукович не дотримується, бо його режим править не по писаній конституції, а за «поняттями» кримінально-мафіозного світу.

Відтак, Комітет опору диктатурі не довіряє заявам президента про його нібито готовність прийняти прозорі, узгоджені із суспільством рішення щодо змін до Основного закону. Утворений Януковичем орган є окозамилюванням і спробою видати за Конституційну асамблею дорадчу групу при Президентові України. У КОД свідомі того, що Янукович вже сьогодні прагне підстрахуватися та переписати Конституцію так, щоб в будь-який спосіб залишитися при владі.

Тим не менше, партії, які входять до складу Комітету опору диктатурі, враховуючи обов’язковіcть для України рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи, зможуть взяти участь у роботі справжньої Конституційної асамблеї лише за умови, що Янукович виконає рішення ПАРЄ щодо негайного звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших політв’язнів. На минулих парламентських виборах політичні блоки, на чолі яких стояли Тимошенко та Луценко, заручилися підтримкою більшості виборців, що дає їм повне право на участь в роботі із відновлення Конституційного ладу в Україні.

Друга наша умова – відновлення свободи слова. В КОД переконані, що широка суспільна та прозора дискусія над змінами до Конституції є неможливою в умовах цензури у засобах масової інформації.

Комітет опору диктатурі заявляє, що не дозволить Януковичу використати участь опозиційних партій в роботі конституційної асамблеї як ширму для прикриття будь-яких антидемократичних та авторитарних змін до Основного закону.

30-31 січня 2012 р.

//www.nru.org.ua/news/main-news/single-main-news/article/zajava-kod-z-privodu-tak-zvanoji-konstituciinoji-asamble.html

Заява опозиційних партій щодо рішення Конституційного Суду про повернення в дію редакції Конституції від 1996 року 

Заява Народного Руху України щодо рішення Конституційного Суду України про відміну Конституційної реформи 2004-го року

//www.galaktika.hu/2011_09_01_archive.html

Для роботи у громадській Координаційній раді не запросили жодного релігійного діяча

Київ – 25 січня Президент України затвердив склад Конституційної Асамблеї та утворив Координаційну раду з питань розвитку громадянського суспільства, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Проте представники Церков і релігійних організацій не були залучені до роботи в Координаційній раді. Разом із тим процес формування персонального складу Конституційної Асамблеї ще не завершився.

Це випливає з Указу Президента України № 31/2012 «Питання формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї» та Указу № 32/2012 «Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні».

Координаційна рада створена для забезпечення діяльності Президента України щодо реалізації державної політики та впровадження системних заходів, спрямованих на формування сприятливого середовища для дальшого становлення в Україні громадянського суспільства, підвищення ролі його інститутів у здійсненні державної політики, а також досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина.

В її складі окрім відсутності представників релігійних організацій, немає також посадових осіб Міністерства культури. Як відомо, після ліквідації Держкомнацрелігій саме до Мінкультури були передані функції у сфері державно-конфесійних відносин.

У свою чергу Конституційна Асамблея є спеціальним допоміжним органом, головною метою створення та діяльності якого є підготовка законопроекту про внесення змін до Конституції України.

Згідно Указу, Конституційна Асамблея створюється у складі 100 осіб, які мають відповідну фахову підготовку та досвід роботи у сфері державотворення і правотворення, мають авторитет у суспільстві та, як правило, не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Окрім 66 осіб від фахових організацій, запропонованих Главою держави, ще 34 кандидатури до персонального складу Конституційної Асамблеї має схвалити Науково-експертна група та представити їх Президенту на затвердження.

Як повідомляв ІРС, на зустрічі з Президентом Віктором Януковичем 21 квітня 2011 року члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) представили низку пропозицій, спрямованих на вдосконалення положень Конституції України  у сфері захисту інституту сім’ї та забезпечення свободи віросповідання.

Після цього, ВРЦіРО у липні 2011 року звернулась до керівника Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї Леоніда Кравчука з проханням “передбачити участь представників Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій у складі Конституційної Асамблеї”.

Нагадаємо, що іноземні дипломати на зустрічі з членами ВРЦіРО у жовтні 2011 року були одностайними у позитивній оцінці впливу українських конфесій та охарактеризували їх спільну діяльність, як успішний приклад самоорганізації громадянського суспільства.

Інститут релігійної свободи, м.Київ

//www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=856%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk

//www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=991%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk

• КАЯК 2010-2011
• Міжнародний білль про права людини
• 1000-літня Конституційна Асамблея України
• Конституанта – Конституційна Асамблея – Установчі Збори
• Озброєна Америка: Портрети власників зброї у себе вдома
• Конституційна Асамблея. Право на гідність. Народний Трибунал
• Права людини: питання і відповіді

//www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=926&Itemid=61&lang=uk

Конституційна Асамблея наперсточників

З картковими шулерами в карти не грають. Хто свідомо погоджується грати в карти з шулерами, тих в кінцевому рахунку і грають.

В діючій Конституції України, як і в попередніх редакціях, про руку Чечетова нічого не мовиться. Але вона махає! Махає конституційну більшість Верховної Ради України! Махає весь політикум країни! Махає весь народ! Махає державу, імідж та міжнародну репутацію України!

Від згоди на входження до складу Конституційної асамблеї представників від опозиційних політичних сил та фракцій, з утопічною ілюзією принесення народові додаткової жменьки демократії, свободи та щастя, яке буде продовжувати відбуватися паралельно з маханням тієї ж руки Чечетова, а в кінцевому рахунку обернеться беззастережним повторенням цієї наруги і в подальшому, незалежно від прізвища «махалова», сутність режиму не зміниться. Рука махатиме далі вже при новій Конституції.

Міняти треба не тільки, і не стільки Конституцію, яка в будь-якій редакції беззахисна і вразлива, як молоденьке й гарненьке дівчисько, в нічний час на околицях єнакіївських териконів, скільки гнати якомога швидше її Гаранта!

Адже в діючій Конституції чітко записано про право формування парламентської більшості виключно (!) з числа ФРАКЦІЙ, за результатами волевиявлення виборців. А сформували більшість під Януковича, з числа «тушок»! Конституційний суд це «благословив»! Як Гундяєв «братву»!

В Конституції зазначено, що голосування відбувається шляхом персонального волевиявлення кожного депутата, без права уповноваження (передоручення) на це інших осіб. 

А голосують, як піаністи, один депутат п’ятьма картками. Конституційний суд «благословляє»! Гарант гарантує!

Боротися потрібно не лише з наслідками, а в першу чергу - з причиною. Якщо ви в квартирі забули закрити кран з водою, і переповнена водою ванна затоплює вашу квартиру і сусідів знизу, то ви будете витрачати усі сили на наради з усією родиною та сусідами, як краще і ефективніше зібрати воду з підлоги в тазик, чи простіше та ефективніше спочатку просто закрити кран?

Невже в опозиції є настільки наївні люди, які реально сподіваються своєю присутністю щось змінити в складі антиконституційної асамблеї? Що би не напрацювала Конституційна асамблея, в якій абсолютно домінуюча більшість буде з перевірених людей режиму, голосувати за зміни до Конституції (за Конституцією) може лише «рука Чечетова», в стінах ВРУ, в якій опозиція має своє представництво, в межах до 150 депутатів. І коли їх хоч раз почула провладна більшість? Погодилася підтримати хоч якусь, не значущу поправку чи законопроект опозиції?

Поки Юлія Тимошенко, Юрій Луценко та Валерій Іващенко безвинно сидітимуть в буцегарнях Януковича, і допоки воно, не накаже своїй недоторканій «братві» декриміналізувати статтю 365 КК, не накаже припинити знущання та катування опозиціонерів, допоки власник золотого унітазу одноосібно порушуватиме Конституцію, права людини, свободу слова, соціальні гарантії та захист незахищених верств населення, цинічно ігноруватиме міжнародні конвенції, ратифіковані Україною, та загальновизнані норми міжнародного права, а банда з Банкової та Грушевського безкарно розкрадатиме десятки мільярдів бюджетних коштів, активів та цілі галузі економіки, а прокуратори з гламурними інквізиторами «шитимуть» все нові та й нові «справи» проти опозиціонерів та членів їх родин, допоки Конституційний (проституційний) суд обслуговуватиме володаря Межигір’я, як покірна гейша «зголоднілого» війною офіцера Квантунської армії, доти дискутувати про недоречні банальності ілюзорних змін, до розтоптаної страусячими мештами Конституції України, за участі опозиції (а можливо придворної опозиції та інтелігенції), що за задумом режиму, легалізує в очах світової громадськості аферу з конституційної реформи, є звичайним зрадництвом і щонайменше недалекоглядністю.

Бажано з-за дерева все ж бачити ліс.

Не сідайте грати в карти з шулерами і шукати щастя у наперсточників.

Він, покращив життя вже сьогодні (собі)!

Він, почув кожного (олігарха)!

Він, реалізував державну шкільну програму «Теплий туалет дітям» (золотим унітазом в Межигір’ї, своїм дітям)!

Він, бореться з корупцією (корупціонери безмежно вдячні)!

Він, інтегрує Україну в Європу (виходить поки тільки в ...опу)!

Юрій Романюк, голова фракції «Батьківщина» 

в Івано-Франківській обласній раді, 30.01.2012

Фото: Макс Левин

//lb.ua/blog/yuriy_romanyuk/134213_konstitutsiyna_asambleya.html