субота, 21 травня 2011 р.

Декларація прав людини і громадянина 1789



Преамбула

Представники французького народу, утворивши Національні збори і вважаючи, що неуцтво, забуття прав людини або зневага до них є єдиною причиною суспільних лих та корупції урядів, прийняли рішення викласти в урочистій заяві природні, невід'ємні і священні права людини, щоб ця Декларація, незмінно перебуваючи перед поглядом всіх членів соціального організму, постійно нагадувала їм їх права та обов'язки, щоб дії законодавчої і виконавчої влади, які у будь-який час можна було б порівняти з метою кожного політичного інституту, зустрічали більшу пошану, щоб вимоги громадян, засновані віднині на простих та беззаперечних принципах, спрямовувалися на дотримання Конституції і щастя для усіх. Відповідно, Національні збори визнають та проголошують перед лицем і під заступництвом Верховної Істоти наступні права людини і громадянина. |читать по-русски|

Стаття перша

Люди народжуються і залишаються вільними і рівними у правах. Суспільні відмінності можуть ґрунтуватися лише на основі загальної користі.

Стаття 2

Метою кожного політичного об’єднання є збереження природних і невід’ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і спротив пригнобленню.

Стаття 3

Увесь суверенітет належить нації. Жодна установа, жодна особа не може здійснювати владу, яка не виходить явно від нації.

Статья 4

Свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому: таким чином права кожної людини не мають меж, за винятком тих, які забезпечують іншим членам суспільства користування такими самими правами. Ці обмеження можуть бути визначені тільки законом.

Стаття 5

Закон може забороняти лише дії, шкідливі для суспільства. Все, що не заборонено законом, те дозволено, і ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Стаття 6

Закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у його створенні. Він має бути однаковим для усіх, захищає він чи карає. Усі громадяни рівні перед ним і тому мають у рівній мірі доступ до всіх посад, місць і занять, відповідно до їх здібностей і без будь-яких розрізнень, крім тих, що обумовлені їхніми чеснотами і талантами.

Стаття 7

Ніхто не може бути обвинувачений, затриманий або ув'язнений інакше, як у випадках, визначених законом, і у встановленому ним порядку. Той, хто домагається, віддає, виконує або примушує виконувати свавільні накази, підлягає покаранню, але кожен громадянин, викликаний або затриманий відповідно до закону, мусить негайно коритися: він робить себе винним, якщо чинить опір.

Стаття 8

Закон встановлює лише ті покарання, які безумовно і очевидно необхідні; ніхто не може бути покараний інакше, ніж на підставі закону, ухваленого і оприлюдненого до скоєння злочину, і правомірно застосованого.

Стаття 9

Кожна людина є невинуватою, доки її не визнано винною, тому у разі необхідності затримання, будь-яка надмірна суворість при його здійсненні повинна каратися жорстокими репресіям зі сторони закону.

Стаття 10

Ніхто не може переслідуватися за свої погляди, навіть релігійні, якщо їх вираження не порушує громадського порядку, встановленого законом.

Стаття 11

Вільне вираження думок і поглядів є одне з найбільш дорогоцінних прав людини: тому кожен громадянин може вільно висловлюватись, писати і друкуватися, але відповідати за зловживання цією свободою у випадках, встановлених законом.

Стаття 12

Права людини і громадянина мають гарантуватися спільною силою: тому ця сила встановлюється в інтересах усіх, а не в інтересах тих, кому вона довірена.

Стаття 13

Для підтримки спільної сили і на адміністративні витрати є необхідним загальний внесок. Він повинен бути рівномірно розподілений між усіма громадянами пропорційно до їхніх статків.

Стаття 14

Усі громадяни мають право переконатися самостійно або через своїх представників у необхідності загального внеску, задля добровільної згоди, щоб слідкувати за використанням і визначати суму, підстави, порядок і тривалість сплат.

Стаття 15

Суспільство має право вимагати, аби кожен представник влади звітував про свою управлінську діяльність.

Стаття 16

Суспільство, у якому не забезпечуються гарантії прав та відсутній поділ влади, не має конституції.

Стаття 17

Оскільки власність є недоторканною і священним правом, ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у разі очевидної, юридично встановленої суспільної необхідності і за умови справедливого і попереднього відшкодування.

26 серпня 1789 р.

____________

Переклад та виділення в тексті: © В. Ак-Мурза
Declaration des Droits de l'Homme et du Citoyen de 1789


Декларація прав людини і громадянина 1789 р. 
(фр. Declaration des Droits de l'Homme et du Citoyen de 1789) - 
чи не найважливіший документ Великої французької революції, 
що визначає права людини та наголошує на їхньому абсолютному пріоритеті.

"Пани нам здаються величними тільки тому, що ми перед ними на колінах. Так розпрямися!" - ці слова друкувалися під заголовком кожного номера газети "Паризька революція".

"Вкоротимо гігантів,
Принижених зробимо грандами, Зросту одного усі, Це ж просто пісня душі" - співали парижани у 1789 році.

Декларація була прийнята Національними зборами (фр. Assemblee nationale constituante) 26 серпня 1789 р. В основу Декларації покладена концепція рівноправ'я і свободи, що належать кожній людині від народження. Природними правами людини були проголошені: право на свободу, право на власність, право на безпеку і право на спротив пригнобленню.

Декларація прав людини і громадянина 1789 р. і до сьогодні лежить в основі французького конституційного права. Вона підтверджена чинною французькою конституцією 4 жовтня 1958 р. Усі закони та нормативні акти, які не узгоджувалися із принципами Декларації були відмінені.

Відповідно до преамбули чинної Конституції П'ятої республіки від 4 жовтня 1958 р., принципи, викладені у Декларації, мають конституційну силу. 16 липня 1971 року Конституційна рада Франції визнала Декларацію юридично обов'язковим документом, порушення якого прирівнюється до неконституційності.

У 2003 році Декларація прав людини і громадянина 1789 р. внесена до міжнародного реєстру ЮНЕСКО "Пам'ять світу".


Конституція Франції: Декларація прав людини і громадянина та Конституційний Акт 1793

Declaration des Droits de l'Homme et du Citoyen de 1789 //georgetown.edu
Алегорія Свободи. Гравюра 1790-і роки
//historydoc.edu.ru/catalog.asp?cat_ob_no=14872&ob_no=14871

Немає коментарів: