Рік 2013: влада планує «покращення» лише Конституції

Рік, що минув, вочевидь закарбується в пам’яті українців ще надовго. В «дванадцятому» було все: теракти, спортивні події, гучні вбивства, волевиявлення, і все це супроводжувалося активним проведенням реформ. Хоча реального «покращення» від них звичайний люд навряд чи відчув.

Попереднє зібрання парламентаріїв, на диво успішно, продукувало законопроекти, які згодом перетворювались в закони, що несли з собою зміни, які в кінцевому підсумку створювали реформу в тій чи іншій галузі. Дивно, але здається, що найбільш обговорюваними стали реформи в судовій системі, в прокуратурі та в адвокатурі. Хоча їхня популярність пояснюється, скоріш за все, часом проведення. Зараз мало хто згадує закон «Про вибори народних депутатів», зміни до якого приймались до парламентських виборів. Чи, скажімо, Закон України «Про засади державної мовної політики» – закон, який можна назвати квінтесенцією українофобства нинішньої влади, та ось з часом прийняття не склалось. Не хочеться розводити можливо «пусту» демагогію на тему «значення часу прийняття закону», перейдемо до внутрішньої складової реформ.

Про якість реформ говорити зайве: подекуди нововведення й справді корисні, але нерідко стається так, що задум правильний, а ось реалізація – ні . І річ не в тім – вигідно це комусь чи ні, бо в переважній більшості колапс імплементації (впровадження) норм закону трапляється через банальний поспіх та нерозуміння основ права серед самих законотворців.

Посудіть самі: левова частка правових новел 2012 року ініціювалась не українцями, а іноземними структурами. Як приклад можна навести пенсійну реформу, хоч розпочата вона була в 2011 р. Останнім часом так склалось, що рекомендації європейських держав чи організацій виступають «Прокрустовим ложем» для парламентських законопроектів. Наявність такого схвалення чи рекомендації – передумова прийняття закону.

Ще одним приводом для прийняття законів є певні події. Події, як правило, мають завжди наслідок або є наслідком чогось. В законодавчому плані події, особливо негативного характеру, викликають реакцію в державі, яка часом конвертується у формі закону. До прикладу подія з «караванським стрілком», яка наочно продемонструвала поспішну реакцію держави, і як наслідок – розширення повноважень приватних охоронних фірм та охоронців.

Загалом рік, що минув приніс нам багато змін і не мало підстав для майбутніх реформ. А ось про те, що може нас очікувати в новому році можна тільки здогадуватись.

Наслідки подій 2012 року, які можуть викликати реакцію в 2013 році:

Захист суддів і працівників судового апарату

15 грудня 2012 року було по-звірячому вбито суддю Фрунзенського районного суду м. Харкова та членів його сім’ї. «Знайти винних буде вважатись честю для слідчих» – звучало у телевізійних новинах. Президент особисто взяв розслідування вбивства судді і його родини під свій контроль. Та поки що, на жаль, результати розслідування не тішать.

Однак, незалежно від результатів цього розслідування, Рада суддів України домагається від органів державної влади прийняти заходи для захисту життя і здоров’я не тільки суддів, а й працівників усього судового апарату. 21 грудня 2012 року Рада суддів звернулася з відповідним зверненням до парламенту. В зверненні йдеться про удосконалення законодавчого забезпечення державного захисту суддів і працівників судового апарату. Також в зверненні йшлося про формування додаткових коштів у бюджеті .

Та чомусь мало віриться про витрати додаткових коштів на посилення захисту, ну якщо не суддів, то працівників судового апарату точно. Адже, буквально, кілька тижнів тому працівникам судового апарату повідомили, що обіцяне підвищення заробітної плати вдвічі заплановано вже з 2014 року.

Нова Конституція

Колись лауреат нобелівської премії миру Генрі Кіссінджер сказав: «Незаконне ми вчиняємо швидко, неконституційне потребує дещо більше часу». Головним в цій думці є поняття «незаконного» і «неконституційного». Американський державний діяч розділяє ці два поняття, виділяючи «неконституційне», як щось, що потребує відповідних змін.

Схоже, що в нашій державі ці два поняття вже давно «злились» в уяві чиновників, політиків, бізнесменів. Парадоксально, але в Україні, вчинити щось неконституційне набагато легше, ніж те, що незаконне – річ в «умілому» трактуванні деяких норм Конституції, які, як правило, носять декларативний характер.

Очевидно, трактувати «під себе» норми Конституції вже всім набридло і тому не виключено, що 2013 рік може стати роком прийняття нової Конституції.

Про те, що в наших законодавчих вподобаннях не останню роль відіграють міжнародні організації та інші держави ми вже згадували. Ось і тут, підставою вважати, що цього року ми можемо стати свідками нового Головного Закону є резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи.

«Без реформування Конституції неможливо запровадити необхідні для України реформи, аби виконати зобов’язання», – йдеться в резолюції.

Як наслідок, указом Президента від 17.05.2012 р. було створено Конституційну асамблею.

Створення цього дорадчого органу породило чимало чуток про те, що готується нова редакція Конституції, за допомогою якої В.Ф. Янукович зможе пролонгувати своє перебування на посаді. Опозиціонери побоювались, що це може призвести до проведення президентських виборів в парламенті.

Показово, але вибори 2012 року довели, що перебування на «троні» команди президента не таке вже й безхмарне. Можливо, як варіант виходу з патової ситуації, і буде прийняття нової редакції Конституції. Тим паче, що Закон «Про всеукраїнський референдум» може значно полегшити спробу прийняття нового Головного Закону країни.

Андрій Лесик, 08 січня 2013 року

//vgolos.com.ua/politic/6790.html

Максим Зотов. Будь готовий до реформ. 22.01.2013 р.
//www.misto.vn.ua/ua/home/resonance/5609