Віктор Янукович: Дуже важливо, щоб була спадкоємність влади

Президент України Віктор Янукович в ексклюзивному інтерв'ю телеканалу BBC World сказав, що вбачає основне завдання влади у збереженні в Україні політичної стабільності. Він також сказав, що виграв всі вибори в Україні за останні 5-6 років, зокрема й перегони 2004 року, заявивши, що тодішнє рішення Верховного Суду про перевибори, на думку юристів, суперечило законам. Пан Янукович також відкинув закиди про переслідування політичних опонентів під егідою боротьби з корупцією і заявив, що нічого не боїться, зокрема, і масових протестів.

Найперше кореспондент Бі-Бі-Сі Джастін Роулатт запитав пана Януковича, чи не здається йому, що тягар реформ, які нині проводять в Україні, лягає на тих, хто найменш захищений.

В. Янукович: Я переконаний в тому, що початок будь-яких реформ не відчує жодна людина, бо будь-які реформи спочатку не несуть в собі позитив. Але головне, на що спрямовані українські реформи – це передусім подолання корупції, яка пронизала практично всі гілки влади.

Бі-Бі-Сі: Багато українців, з якими я розмовляв, визначають ту ж проблему, що і ви – корупцію – як ключову в Україні. Але вони кажуть, що ця корупція проникла і у найвищі гілки влади, і у вашу адміністрацію. Що ви робите для того, щоб викорінити цю корупцію?

В. Янукович: Ми сьогодні ухвалюємо закони, які значно скорочують дозвільну систему. Адміністративна реформа також скорочує державний апарат і розмежовує функції, тобто не буде дублювання функцій. Детінізація економіки передбачена і в податковому кодексі.

Але я хочу сказати, що мова сьогодні йде про пострадянську систему, яка існувала 20 років, і там працювали люди. Тому, крім вищої ланки керівництва, яке дуже часто змінювалось у зв’язку із політичною боротьбою в Україні, є ще середня і нижча ланки, які залишались і жили своїм життям, – і саме там була найбільша корупція.

Бі-Бі-Сі: А що ви говорите тим, хто твердить, що боротьба із корупцією націлена більше на людей, які є вашими опонентами, а не на людей з вашої організації, з уряду, які є корупціонерами, які і створюють проблему для простих людей тут, в Україні.

В. Янукович: Я скажу так, що корупціонери і бюрократи прикриваються цими словами, вишукуючи для себе можливості захисту, в тому числі прикриваючись демократичними гаслами. А якщо подивитися на довідку, хто притягується до відповідальності, таку довідку можна отримати у правоохоронних органах, то у ній видно – до відповідальності притягуються незалежно від приналежності до політичної сили.

Для прокурора не має значення колір політичного прапора тієї чи іншої людини, яка порушує закони України. Безумовно, опір, який творить бюрократія і корупціонери, лежить у площині того, що вони наймають різні лобістські групи на різних рівнях – як всередині країни, так і за її межами. Ці групи за гроші нав’язують і українському суспільству, і світові точку зору, про яку ви мені сказали.

Бі-Бі-Сі: Ми розмовляли із представником малого бізнесу, який живе за рахунок того, що торгує на ринку. Він брав участь у податкових протестах. Зараз його викидають із його місця на ринку, і він вважає, що це відбувається тому, що він брав участь у тих протестах. Чи це і є та свобода і демократія, про яку ви говорили, коли прийшли на посаду?

В. Янукович: Я хотів би мати інформацію про цю людину. У тих випадках, коли ми маємо інформацію, що є тиск на цих людей, ми виправляємо ситуацію. Таких прикладів я можу навести багато, коли до нас зверталися і ми наводили порядок у цих питаннях.

Безумовно, сьогодні країна ще має залишки пострадянської системи, правоохоронна система ще не реформована, треба реформувати систему кримінальної юстиції, треба вводити ті європейські стандарти, які визнанні кращими у світі.

Бі-Бі-Сі: Чому у той час як величезні протести відбуваються у Єгипті та Тунісі, у Києві навколо Майдану Незалежності встановлено величезний паркан?

В. Янукович: Я вважаю, що ніяких парканів там не повинно бути.

Бі-Бі-Сі: Але там є паркан – навколо головної частини Майдану Незалежності.

В. Янукович: Можливо, йде відновлення, ремонт Майдану. Там нещодавно стояла новорічна ялинка, вона була демонтована. Я цього не знаю, у нас немає ніякої заборони і в будь-яких місцях проводяться протестні заходи. Вони в нас не мають ніяких обмежень.

Бі-Бі-Сі: У той час, як в інших частинах світу відбуваються демонстрації і, звичайно, це було в фокусі Помаранчевої революції, яка усунула вас минулого разу, коли ви були при владі, в українців виник певний страх, що паркан там поставлений, щоби попередити подібні демонстрації, які можуть вплинути на ваше президентство?

В. Янукович: Ви знаєте, Україна сьогодні пройшла непростий шлях, і останні п’ять років переконали український народ, що політична нестабільність не сприяє розвитку країни і життю людей. Тому будь-які революції трапляються в країнах, де влада є закритою та консервативною.

Україна зовсім інша держава і я скажу вам, що 2004 рік, з однієї сторони, дав надію українському суспільству, а з другої сторони, він багато чому навчив український народ. Останні п'ять років безлад, який був у нашій країні, не тільки погіршив життя наших людей, а він значно зашкодив іміджу нашої країни за її межами.

Бі-Бі-Сі: Ви чуєте від бізнесменів, які брали участь у протестах, що в них є відчуття, що їх можуть переслідувати. А потім ви бачите паркан навколо центральної площі столиці, і ви кажете, що протести погано позначаються на міжнародному іміджі України. Чи ви хочете цим сказати, що ви не хочете бачити демонстрацій людей, які засмучені тим, що відбувається тут в Україні?

В. Янукович: Ви, мабуть, погано розумієте про що я кажу. Я нічого не лякаюсь, мені здається, я не схожий на людину, яка перелякана. Чи вам здається, що я схожий на тих, хто переляканий? Я виграв всі вибори, які були останні 5-6 років у державі, в тому числі і вибори 2004 року.

Я ніколи не боявся людей, я вважаю, що одна справа – це демократія, яку ми повинні цінувати, демократія повинна базуватися на верховенстві права, свободі слова, захисті прав людини. А зовсім інша річ – це прикриватися демократичними гаслами, приховуючи за цими гаслами корупцію і бюрократію. Я кажу про це, а про що ви кажете?

Бі-Бі-Сі: Але ж ті вибори у 2004 році, які ви кажете, що виграли, Верховним судом були визнані нечесними. Чи не так?

В. Янукович: Коментарі юристів підтверджують, що це рішення суду було з порушенням законів і Конституції України. А всі наступні вибори, які відбулися після 2004 року, були переконливими на користь мене і моєї команди, моєї політичної сили.

Бі-Бі-Сі: Тобто, якщо я повернуся до України, скажімо, через 5 років, які зміни я побачу, якою я побачу Україну?

В. Янукович: Дуже важливо за ці п'ять років зберегти політичну стабільність – це головна умова.

Далі дуже важливо, щоб була спадкоємність влади, яка мала б можливість продовжити ці реформи і виконувати наші міжнародні зобов’язання перед нашими партнерами. Мова йде про процес європейської інтеграції, який зумовлює певне реформування нашої країни, це те домашнє завдання, яке повинна робити Україна.

Тому через 5 років країна вже буде іншою, вона буде більш сучасною, буде більш наближена за стандартами до Європи, і я переконаний в тому, що це піде на користь українському народу.

11 лютого 2011 року

//www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/02/110211_yanukovych_ie_dt.shtml

Вітання Віктора Януковича Франсуа Олланду з нагоди національного свята (дня взяття Бастилії) 

Олександр Северин. Jus resistendi (Право на спротив) 

Віктор Янукович. Зарази втілення реформ 

Сергій Данилов. Уроки подій в Єгипті для України (деякі тези) 

Віктор Янукович. Україна має виконати свої зобов’язання перед Радою Європи 

Джин Шарп. Від диктатури до демократії

Поможет ли кому-то Конституционная Ассамблея?

Открывая парламентскую сессию, Виктор Янукович рассказал о том, что намерен переделать всю систему власти, включая Конституцию. Для этого он намерен использовать механизм Конституционной Ассамблеи.

Не знаю, хотя и догадываюсь, кто рассказал Януковичу о Конституционной Ассамблее, но точно могу сказать, что пользы от такого мероприятия не будет никому. Причины, по которым Янукович, как говорят, уже не первый раз упоминает об Ассамблее, очевидны. «Донецкие» имеют зияющие дыры в собственной легитимности. Эти дыры возникли по разным причинам, но самую большую проделал Конституционный суд, который своим решением об отмене политреформы, фактически умудрился отменить конституцию. Любую — что 1996, что 2004-го. Причина очевидна — конституционный суд, который учрежден основным законом, решением об отмене политреформы внес изменения в этот самый основной закон. Однако, привилегию вносить изменения в текст Конституции имеет только парламент. Таким образом, КС своим решением устроил настоящий юридический Армагеддон и ввел всю конституционную систему в состояние ступора, из которого уже нет «законного» выхода.

Конечно же, легитимность никак не связана с юридической казуистикой, то есть с «законностью». Если правительство «любят», оно может безнаказанно вытворять любые правовые кульбиты и все ему сойдет с рук. В нашем случае проблемы как раз с «любовью». Легитимность нынешней власти изначально хромает на обе ноги и иметь в тылу еще и юридическую головоломку из серии «Эпиминид говорит, что все критяне — лжецы. Эпиминид — критянин» - это очень и очень опасно. Когда у властей начнутся проблемы, и, прежде всего, проблемы в собственном лагере, первое, что у них попросят — разрешить этот маленький парадоксик. Ведь парадоксик на самом деле имеет простое и очень неприятное решение — КС не имел никакого права вносить поправки в Конституцию. Если говорить по существу дела, то в рамках своих полномочий КС мог только потребовать переголосования поправок 2004-го с соблюдением процедуры. Всё. Ничего «отменять» он не мог. Следовательно, все решения власти, принятые после этого, незаконны. Как только найдется кто-то достаточно смелый для того, чтобы это озвучить в политической плоскости, - быть беде.

Для дяди

Неизвестно, какие именно мотивы заставляют президента говорить о Конституционной Ассамблее. Вполне вероятно, что это мотивы внешнего характера. Это может показаться странным, но многие в «донецкой» команде весьма озабочены тем, чтобы со стороны все выглядело приличненько и у разных важных начальников с Запада не возникало вопросов.

А тут вдруг Венецианская комиссия, обычно весьма снисходительная к нашим властям, обнародовала заключение о все том же злополучном решении Конституционного суда. Венецианская комиссия обнаружила, что это решение означает также и то, что нелегитимными (то есть — незаконными) являются все решения, принятые после внесения поправок в 2004-м. Комиссия настолько удивилась собственной смелости, что на этом решила остановиться, указав лишь, что конституционный суд превысил собственные полномочия. То есть, теперь вполне может возникнуть ситуация, когда Януковича на каком-нибудь светском рауте спросят «А ты вообще кто? Незаконный президент незаконно избранный на незаконных выборах?» И это нехорошо. Правда, пока у нас все тихо, никто такого не спросит, но мало ли что.

Как это работает

В общем, независимо от того, какими мотивами руководствуется президент — внешними, внутренними или и теми и другими сразу, он считает необходимым разрешить конституционный кризис. Дело еще в том, что в рамках нынешней конституции — кем бы она не была — выхода нет. Конституционный суд порезвился настолько удачно, что пользоваться этим уже нельзя.

Конституционная Ассамблея — это способ обнулить ситуацию и как бы начать все с чистого листа.

Что это такое на самом деле

В теории существует четыре вида власти — исполнительная, законодательная, судебная и учредительная. Поскольку сувереном является народ (а точнее — люди), то именно они обладают правом учреждать для своей пользы государство с его тремя оставшимися «ветвями власти». То есть, современная политология предполагает, что народ (то есть люди) реализует свое право суверена, учреждая государство. После этого учредительная власть считается как бы больше не нужной, люди расходятся по рабочим местам, а государство приступает к служению общему благу. На самом деле, после этого учредительная власть никуда не девается, а достается в руки государству, которое хорошо знает как ею распорядиться с пользой для дела. Но, не будем сейчас о грустном, поверим политологии.

Так вот, процедура учреждения включает в себя созыв некоего специального одноразового органа, в котором проявляется воля пославшего его народа-суверена. Формой учреждения является конституция, в которой должно быть написано, а зачем, собственно, это все и как оно должно быть устроено внутри, чтобы приносило пользу. Вот этот самый орган и называется «конституционной ассамблеей».

Понятно, что никакой парламент не может принимать конституцию. Парламент, конечно, похож на Конституционную Ассамблею, но только издалека. Все сходство начинается и заканчивается тем, что и то и другое — избранное народом сходбище его представителей. Парламент является частью государства и поэтому он не может учреждать сам себя.

Как это планируется у нас

Очень показательно, что подавляющее большинство тех, кому приходится говорить об этой проблеме, называет специальный конституционный орган не иначе, как «конституционной ассамблеей». Лишь только автор этих строк, практически в гордом одиночестве именует это мероприятие Учредительным собранием. При этом английское Сonstitutional assembly, кальку с которого гордо произносят наши фахівці, означает именно «учредительное собрание», а «конституирование» означает учреждение чего-то, придания ему формы и значимости путем описания. Все эти словесные игры не случайны.

Когда мы произносим «конституционная ассамблея» у нас возникает две коннотации. Первая — это конституция, то есть загадочный, непонятный, но, видимо важный документ, раз политики постоянно машут им перед носом друг у друга. Вторая коннотация - Ассамблея — то есть это не какое-то там собрание, сходбище или вечеринка. Это, судя по всему, серьезное мероприятие фахівців и кого попало с улицы туда не берут. В общем, когда мы слышим «конституционная ассамблея» мы твердо знаем, что это нас наверняка не касается.

Когда же говорят «учредительное собрание», сразу возникает много вопросов — кого собрание, почему, а можно ли туда попасть и что там учреждают. Термин «учредительное собрание» показывает процесс более приземленным, но и вносит в него ясность. Особую ясность он вносит в вечную тему «кто кому доктор», ибо путем нехитрого рассуждения вдруг выясняется, что учредители — это мы с вами, а конституция — это то, для чего нужно государство и как оно для нас должно работать в наших интересах. В общем, говорить «учредительное собрание» среди фахівців считается нехорошо. Обыватель начинает нервничать, задавать вопросы, того и гляди, начнет требовать выборов в это собрание, а тогда -пиши пропало, потому что фахівців точно не изберут, а эти с улицы такого понаписывают ...

В общем, схема Конституционной Ассамблеи обсуждалась не раз и для власти наиболее удобным будет следующий вариант. Собирается собрание разных уважаемых людей, для придания ему вида законности это могут быть «делегаты» от уже существующих органов власти и от разных там заведений, в которых как бы изучают конституционное право. Не надо смеяться, я серьезно. Это собрание долго (для приличия) или быстро (если без приличий) принимает некий документ, который затем (о чудо демократии!) выносится на референдум. Понятно, что голосование на референдуме за конституцию, это все равно, что голосование за ресторанное меню. Но это никого не интересуют. Дело делается, дырка в легитимности зашивается.

На самом деле. Зашивается ли дырка?

В украинской тусовке людей, заинтересованных в «общем благе» считалось и многими до сих пор считается, что если нашим властям кто-то со стороны напишет правила, они будут ими пользоваться. Действительно, режим Конституционной ассамблеи в варианте «уважаемые люди подумали и придумали вам конституцию» возможно, решил бы проблему, если бы такое собрание было собрано где-то до 1996 года. Тогда власть была полна случайных людей, они, конечно, воровали, как и сейчас, но при этом у них не было того чувства достоинства и гордости за порученное дело, которое появилось позже. Попросту говоря, никто не знал, что такое государство и как им правильно пользоваться. Если бы в этих условиях, вдруг появился бы некий конституционный документ, его авторитет был бы весьма велик и достаточен для того, чтобы чиновники начали им руководствоваться. Это было бы удобно для них, поскольку, повторю, государство тогда представляло собой хаос гораздо больший, чем сейчас. Глядишь, через некоторое время пользование конституцией стало бы привычкой и если бы это случилось, с нами потом не случилось бы много неприятных вещей. Однако, время упущено.

Сейчас никакая конституция, кем бы она не была написана и принята, не сможет заставить чиновников действовать по правилам, так как у них уже давно есть свои правила и другие им не нужны. Любые правила, которые попытаются навязать им «снаружи», будут либо открыто отторгаться, либо игнорироваться, либо использоваться в своих целях.

На самом деле. Может ли быть от этого польза?

Самой большой ошибкой в рассуждениях о Конституционной Ассамблее или Учредительном Собрании является мнение о том, что этот орган нужен как «способ принятия конституции». Это совершенно неверно. В конституции самой по себе нет никакой проблемы. Если бы мы сейчас каким-то чудом перенесли любую нашу конституцию — что 1996, что 2004 в какую-нибудь развитую страну, никто бы там этого не заметил. Да, через некоторое время они бы выяснили, что текст конституции у них почему-то другой, исправили бы в нем очевидные глупости и продолжали бы жить, как привыкли.

Именно эта «привычка» определяет то, возможна ли в стране конституция и какова она на самом деле. Англичане, когда уходили из африканских колоний, понаписывали неграм конституций. Правильных и хороших. Те их торжественно приняли с помощью референдумов, парламентов и конституционных ассамблей. Но через некоторое время, негры решили, что ну их, бывших колонизаторов с их конституциями, и продолжили жить, как привыкли.

Конституция является частью определенной правовой и политической культуры, которую можно назвать «культурой свободы». Без нее она является просто бумажкой — набором благих пожеланий и штатным расписанием чиновников.

Ну, а как же с Учредительным Собранием? Мне скажут — ты же 20 лет ходишь тут всем рассказываешь про Учредительное Собрание, а теперь против выступаешь. Не против. Учредительное Собрание имеет смысл тогда, когда оно является результатом некоего осознанного процесса. Человек, который хочет научиться плавать, ставит себе такую цель, начинает ходить в бассейн и только через некоторое время после определенного процесса, этот человек, если он не утонет, научится плавать. Также и здесь. Когда люди будут способны сами, без всякого участия государства, собрать Учредительное собрание, тогда у них может быть конституция и эта конституция будет работать.

Владимир Золоторев для «Контрактов», 4 февраля 2011 г.

//blog.liga.net/user/zoloto/article/5910.aspx

//durdom.in.ua

Сергій Данилов. Уроки подій в Єгипті для України (деякі тези)

"Майдан" звернувся до заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова з проханням прокоментувати події в Північній Африці з української перспективи

Причиною масових соціальних протестів у Єгипті стали закриті соціальні ліфти для основної маси населення країни і соціальний реваншизм, який породжує насильницькі дії, соціальну помсту, спрямовану на позірне відновлення соціальної рівноваги.

В Україні зараз влада цілеспрямовано закриває соціальні ліфти і спричиняє порушення соціальної рівноваги, яка склалася в попередній період.

Соціальні ліфти закриваються в першу чергу для найбільш активної частини суспільства – для молоді. Інакше ніж боротьбою з соціальними ліфтами не можна вважати деструктивну як для суспільства так і для чинної влади діяльність міністра освіти Д.Табачника спрямовану на знищення одного з найбільш успішних соціальних ліфтів у сучасній Україні – Києво-Могилянської академії, а також нівелювання ролі ЗНО, як інструменту рівного доступу до вищої освіти.

Соціальний реваншизм стимулюється спробами маргіналізації чисельного прошарку дрібних і середніх підприємців. Іншим фактором, який посилює його дію, стала демонстрація надспоживання у вигляді дорогих авто, забудови, і демонстративне нехтування правилами в суспільному просторі (наприклад, порушення правил дорожнього руху). 

Демонстративне надспоживання формує цілісний образ ворога, проти якого каналізується соціальний протест. Саме надспоживання членів сімї туніського президента і його оточення стало тригером, які запустили протести в цій країні.

Відставки під час розгортання подій не рятують ситуацію. Влада після початку масових протестів вдається до термінових заходів, задовольняючи певні кадрові вимоги протестуючих, звільняючи найбільш одіозних персонажів. В жодному з випадків такі дії не принесли очікуваного результату, і протести тільки посилилися. Одіозні представники режиму мають бути звільненні задовго до початку протестів і тільки в такому випадку відставки можуть посприяти стабілізації ситуації.

Програє той, хто розпочинає насильницькі дії. До початку насильства на каїрському Майдані з Мубараком спілкувалися всі ключові гравці, розглядаючи чинного президента як важливу фігуру, принаймні у перехідний період. Після масового насильства Мубарак перейшов в статус особи, долю якої обговорюють без її участі.

Найбільше втрачають олігархи і вища бюрократія. Незалежно від характеру режиму, який встановлюється після революційних подій, прямі матеріальні втрати олігархату та вищої корумпованої бюрократії обчислюються гігантськими сумами, а частина правлячої еліти назавжди позбавляється свого привілейованого статусу.

Знищення формальної опозиції не результативно. Як переконливо засвідчили події в Тунісі і Єгипті, відсутність реальних опозиційних партійних структур, «кишенькова опозиція» не забезпечує стабільності режимів. Організацію масових протестів беруть групи активістів, які практично недосяжні для превентивних репресій.

Блокада інформаційної інфраструктури неефективна, і посилює віктімізацію протестуючих. Блокований Інтернет і частково заглушений мобільний зв'язок в Єгипті тільки розширив базу протестуючих за рахунок тих груп, які до того були пасивними споживачами інформації. Блокада Інтернету додала людей на вулицях, які змушені для задоволення своїх інформаційних потреб приєднуватися до протестів.

Авторитарні режими не стійкі через відсутність механізмів передачі влади. Тому для таких режимів критичним моментом є будь-які вибори, які влада сприймає, як абсолютно контрольовані і передбачувані, але які насправді кожного разу мають потенціал перетворення на масштабні соціальні заворушення. Вільні вибори таких проблем не породжують.

04.02.2011

Сергій Данилов, Центр близькосхідних досліджень

//maidanua.org/static/mai/1296812537.html

Вітання Віктора Януковича Франсуа Олланду з нагоди національного свята (дня взяття Бастилії) 

Олександр Северин. Jus resistendi (Право на спротив) 

Віктор Янукович. Зарази втілення реформ 

Віктор Янукович. Дуже важливо, щоб була спадкоємність... 

Віктор Янукович. Україна має виконати свої зобов’язання перед Радою Європи 

Джин Шарп. Від диктатури до демократії

//shri-boomer.livejournal.com/154576.html

Янукович отримав контрольний пакет у парламенті

Буденно і майже без емоцій Верховна Рада проголосувала зміни до Конституції, які узаконили повноваження нинішніх депутатів ще на два роки.

Тепер наступні вибори парламенту мають відбутися 28 жовтня 2012 року, а перший тур виборів президента - 29 березня 2015 року, якщо в політиці не відбудеться надзвичайних подій.

Відкриття сесії парламенту засвідчив своєю увагою Віктор Янукович. Висловлюючи реверанси на його адресу, спікер Володимир Литвин аж надто намагався сподобатися верховній владі.

- Про реформи говорять всі (...) Але скажіть: хто запропонував активну, в тому числі мізкову роботу щодо виведення країни зі складного становища? Хто на ділі окреслив і запропонував своє бачення реформ та наполягає на здійсненні далеко не простих перетворень? Президент Віктор Федорович Янукович!

Литвин оригінально потрактував поведінку тих, хто ставить під сумнів заяви влади:

- Взагалі критика – це рабська звичка. А відповідно заклики побудувати рай в Україні обертаються пеклом!

Очевидно, за такою логікою Литвина, запопадливість перед владою є вірною ознакою вільної людини...

Якби парламент не проголосував зміни до Конституції, то за чинною редакцією вибори парламенту мали відбутися вже через два місяці. Для Литвина цей сценарій був катастрофічним, адже на фоні падіння рейтингів спікер з його Народною партією не потрапляв у нову Верховну Раду.

Впевненості у тому, що в залі знайдеться 300 голосів, не було до останнього моменту. Тому відповідальним по фракції Партії регіонів довелося видзвонювати всіх, хто був у зоні досяжності - того ж Сергія Головатого, який забрав свою картку з загального фракційного "общака".

Головатий носить свою картку з собою після того, як нею скористалися в квітні 2010 року, в день ратифікації Харківських угод, коли сам депутат перебував у Страсбурзі та балотувався до Європейського суду з прав людини. Ця подвійна гра вразила європейців, і Головатий так і не обрався на посаду своєї мрії.

Те, що за допомогою мертвих душ, але зміни до Конституції були ухвалені, є перемогою в локальній внутрішній війні Андрія Клюєва, який відповідає у новій владі за те, щоб депутати ходили строєм.

Коли всі перші особи роз'їхалися, Клюєв залишився у Литвина обговорити плани на майбутнє. Результативне голосування добавляє Клюєву один бал у гонці за посаду прем'єр-міністра.

По гарячих слідах роль Клюєва у формуванні 300 голосів відзначив його підлеглий Михайло Бродський у своєму блозі: "Тяжелый, профессиональный переговорный путь прошел Андрей Петрович Клюев. Во время работы в парламенте я много раз участвовал в сложных переговорах по организации большинства. Это, поверьте, трудный процесс поиска компромисса. И не всегда приходится общаться с приятными людьми".

За ухвалення змін до Конституції проголосували 310 депутатів. Однак при цьому очевидно, що фізично в залі не було 300 депутатів з числа тих, чий голос було зараховано "за".

Зокрема, традиційно не було Ріната Ахметова, який за сім сесій цього скликання парламенту побував лише на одному засіданні - коли підписав присягу. Також були відсутні всі депутати з найближчого оточення Ахметова - Кій, Мальцев, Чертков, Аркаллаєв. Окрім того, не було легендарного Юрія Іванющенка, відомого як "Юра Єнакіївський".

Також були відсутні сумісники, картки яких також проголосували - Васильєв, Саламатін, Джига, Ілляшов, Калетнік. Уже тільки цих перерахованих прізвищ достатньо, щоб число людей, які фізично були в залі та голосували "за", зменшилося до 299.

Голосувати за іншого депутата заборонено законом. Оскільки формальні порушення процедури при ухваленні Конституції вже були підставою для скасування політреформи 2004 року, то натискання кнопок за відсутніх депутатів є такою самою підставою оскаржувати голосування 1 лютого 2011 року.

Окрім того, депутат Володимир Ар'єв заявив, що його голос було сфальсифіковано. У вівторок ввечері Ар'єв передзвонив до "Української правди" з Вашингтона і повідомив, що в момент голосування він був у літаку, а його картка - з ним. На доказ цього він переслав фотографію з карткою в руках, зроблену на фоні термінала авіакомпанії Delta.

В числі 310 депутатів, які натиснули кнопки "за", виявилося семеро БЮТівців, які в той же день були виключені з фракції. При чому в кожному випадку це окрема історія. Так, Олег Бабаєв, обраний мером Кременчука, як сумісник мав втратити мандат. Він сам після перемоги на місцевих виборах вийшов з партії "Батьківщина". Тому його перебування в рядах БЮТ так чи інакше добігало кінця.

Іван Куровський - власник великої компанії "Житлобуд", а без підтримки влади цей бізнес приречений на смерть. Найскандальніший об'єкт цього забудовника - майданчик біля Жовтневої лікарні в Києві. А тут якраз доля "раптом" повернулася обличчям до Куровського - наприкінці минулого року Вищий господарський суд, після неодноразових негативних рішень у різних інстанціях, взяв і знову дозволив Куровському зводити там 17-типоверхівку.

"За" також проголосував Руслан Богдан, якого рік тому називали одним з трьох фігурантів педофільного скандалу. Несподіванкою для Тимошенко став голос Павла Мовчана, який є головою товариства "Просвіта".

Очікуваною була підтримка рішення з боку хрещеного батька Тендерної палати Антона Яценка - враховуючи, що тривалий час ходили чутки про можливе порушення проти нього кримінальної справи та рішення Яценка перечекати важки часи на лікарняному.

Зате особливо неприємним для Тимошенко мало стати голосування Віктора Павленка і Анатолія Семиноги.

Павленко хоч і вважається близьким до Миколи Баграєва, але, після дрейфу цього головного шоумена БЮТ в бік влади, він продовжував голосувати синхронно з фракцією. Також Павленко був постановником останнього опозиційного з'їзду "Батьківщини". Нинішнє рішення проголосувати за зміни до Конституції, за словами джерел у БЮТ, Павленко прийняв після відвідин Генеральної прокуратури в рамках однієї з кримінальних справ.

Так само проблеми, які виникли у брата Анатолія Семиноги з правоохоронцями, називають причиною його підтримки влади. Ця втрата - особливо для Тимошенко. Семинога не просто тривалий час очолював міську організацію партії "Батьківщина" в Києві - одному з форпостів Тимошенко, де тепер доведеться заповнювати кадрову вакансію. Він - близький персонально до лідерки БЮТ.

Серед депутатів НУНС за рішення продовжити повноваження проголосували більше половини фракції - 41 депутат, в числі яких - перебіжчики з неформальних груп Жванії, Костенка, Балоги. Остаточно на профанацію перетворився опозиційний уряд, коли "за" проголосували тіньові "віце-прем'єри" та "міністри" Кармазін, Стретович і Москаль.

Окрім того, "за" натиснув кнопку Владислав Каськів, який входить у групу Сергія Льовочкіна, а також керівник фракції Микола Мартиненко, який тепер робить ставку на Арсенія Яценюка. Сам Яценюк, який був зацікавлений у дочасних виборах, натиснув "проти".

Також голосував "проти" В'ячеслав Кириленко, хоча відтермінування виборів створює час на об'єднання на правому фланзі. В'ячеслав Кириленко повідомив Українській правді, що в ході підготовки до парламентської кампанії планується проведення об'єднавчого з'їзду для створення єдиної партії, до якої увійдуть "Фронт змін", "За Україну" та "Собор".

Основним мотивом поведінки нашоукраїнців було усвідомлення того, що на парламентських виборах шанси переобратися у них мінімальні - а тому продовження роботи Верховної Ради гарантує їм щонайменше півтора роки в статусі депутатів.

...Одразу після голосування за зміни до Конституції на третьому поверсі парламенту відбулося фотографування нової депутатської групи Ігоря Рибакова, яку він зібрав з числа перебіжчиків, але поки офіційно не представив.

На збори "тушок" прийшло 17 депутатів, більшість з яких виключили з блоку Тимошенко за співпрацю з владою. Також до цього утворення вступили Іван Плющ і Тарас Чорновіл.

Офіційно група Рибакова не оголошується, оскільки він хоче набрати до її складу 21 депутата і перевищити за чисельністю фракцію Литвина.

Таким чином, вчорашні перебіжчики, які були легалізовані в тому числі за участі самого Литвина, сьогодні позбавляють його ефемерної "золотої акції".

Це - логічний фінал для спікера, який намагався всіх перехитрити, а в підсумку залишається на посаді тільки завдяки добрів волі Банкової. Адже до всього іншого Литвин більше не захищений регламентною нормою, і для його відставки більше не потрібно збирати кворум в 300 голосів.

Враховуючи ці обставини, найближчим часом на адресу Януковича можна очікувати нових панегіриків з боку голови Верховної Ради, який чи не все політичне життя пафосно хизувався своєю незалежністю.

Віктор Чивокуня, 02 лютого 2011 р.

//www.pravda.com.ua/articles/2011/02/2/5870436/

Высокая оценка Европой Конституции 1996 года – это миф

Президент сказал, что конституционная реформа должна продолжаться. Ну, надо – значит, надо. С этой целью в феврале планируют организовать Конституционную ассамблею. Чтобы, значит, плотно заняться изучением данной проблемы. Марина Ставнийчук, скорее всего, войдет в ее состав. По крайней мере, мы так думаем. Она же эксперт. И член Венецианской комиссии. Два в одном. Мы пораспрашивали ее о вариантах развития событий.

– Марина Ивановна, нужна ли Украине Национальная конституционная ассамблея? И какой она будет?

Абсолютно очевидно, что существует необходимость усовершенствования Основного закона. Об этом говорят политики, политологи и специалисты в области конституционного права. И, в конце концов, хочется верить, что Украина – европейское государство, которое развивается в направлении демократических ценностей.

Мне кажется, чтобы ответить на вопрос, какой будет эта Ассамблея, необходимо учитывать следующие факторы. Первый: целеполагание. Другими словами, что нам нужно получить в результате: новую Конституцию, новую редакцию Основного закона или просто модернизировать некоторые существующие положения Конституции? Второй: какой будет общественно политическая ситуация в стране?

Президент, судя по его заявлениям, рассматривает Ассамблею как совещательный орган. Он подчеркивает, что власть не будет навязывать обществу свое видение конституционного будущего страны. При спокойном, эволюционном развитии событий, а также с учетом существующей процедуры внесения изменений в Основной закон действительно можно рассматривать Ассамблею как совещательный орган, который будет работать над соответствующим проектом. Однако если ситуация усложнится, то, скорее всего, речь может идти об органе, который будет принимать новую Конституцию. Более того, скажу, что подобные настроения также существуют.

– Но ведь в таком случае придется формировать принципы создания Ассамблеи!

Безусловно. В законе необходимо будет прописать четкую процедуру избрания представителей в Ассамблею, определить уровень и нормы представительства. Надо будет также урегулировать и форму работы данной структуры. В парламенте уже был соответствующий проект. Но, на мой взгляд, подобный вариант развития событий пока маловероятен.

– Европейский Союз признал Конституцию образца 1996 года одной из самых лучших и сбалансированных в Европе. Назовите хотя бы три причины, по которым ее следует менять.

Три причины я вам, конечно же, назову, однако давайте сначала развеем один миф, связанный с оценкой Конституции 1996 года европейскими экспертами. Прежде всего, необходимо иметь в виду, что конституционный процесс проходил в Украине в чрезвычайно сложных условиях. Мы стали чуть ли не последней страной на постсоветском пространстве, которая приняла новый Основной закон. Учитывая данное обстоятельство, Совет Европы, Венецианская комиссия приветствовали сам факт благополучного завершения конституционного процесса, причем традиционным парламентским путем. И это привело к возникновению мифа о Конституции 1996 года как об одной из лучших в Европе. По этому поводу было соответствующее обращение Парламентской ассамблеи Совета Европа к Венецианской комиссии: действительно ли была дана такая оценка в свое время? Ответ был дан 17 декабря 2010 года, и его суть сводится к следующему. Да, действительно Конституция 1996 года была документом своего времени и выглядела сбалансированной. Однако практика ее применения свидетельствует о том, что возник целый ряд серьезных проблем, о которых Венецианская комиссия предупреждала еще до и сразу после принятия Конституции в 1996 году. Таким образом, была необходимость продолжения конституционного процесса. Сегодня не девяностые годы прошлого века. Ситуация изменилась.

Если же говорить о трех причинах, по которым необходимо менять Основной закон, то я бы назвала следующие.

Во-первых, с точки зрения глобальных, цивилизационных процессов, Украина не должна быть объектом внешнего влияния. Из страны практически «третьего мира» с повышенными рисками она должна перейти в категорию регионального лидера, конкурирующего субъекта, интегрированного в мировое политико-экономическое пространство. Поэтому на повестке дня стоит вопрос модернизации в правовой, социальной и экономической сферах. Это достаточно серьезный вызов, который стоит перед украинским государством.

Во-вторых, не решен вопрос легитимизации власти. Об этом сегодня предпочитают не говорить, однако после «исторического» решения Конституционного суда проблема легитимности самого Основного закона в редакции 1996 года, а также властных институтов создана. Удалось лишь снизить ее остроту, однако она никуда не делась. Венецианская комиссия не дает правовой оценки вердикта КС (решение окончательное и обжалованию не подлежит), однако рассматривает возникшую ситуацию как достаточно сложную и нетрадиционную с точки зрения практики европейского конституционализма.

Если ситуация в стране станет менее стабильной, то эту проблему сразу же начнет «раскручивать» оппозиция. И власть должна учитывать данное обстоятельство. Я думаю, оппозиция сегодня пока не вытаскивает все свои козыри.

И, в-третьих: существуют достаточно серьезные проблемы, связанные с обеспечением эффективной и сбалансированной работы системы сдержек и противовесов между институтами власти. Плюс ко всему необходимо провести настоящую судебно-правовую реформу на основе европейских подходов, которая также непосредственно связана с внесением изменений в Основной закон. Есть необходимость совершенствования и институтов регионального и местного самоуправления и т.д.

Все это дает мне основания говорить о том, что процесс усовершенствования Конституции имеет абсолютно объективный характер.

– Как лучше всего «легализировать» наработки Ассамблеи: на референдуме или с помощью Верховной Рады?

Я не случайно подчеркивала, что все будет зависеть от развития ситуации в стране. Если стабилизация продолжится, то, безусловно, наилучший вариант – это принятие конституционных изменений парламентом. Другой вопрос – каким составом парламента. Венецианская комиссия занимает достаточно однозначную позицию. Она заключается в том, что процесс внесения конституционных изменений должен проходить в соответствии с установленным Основным законом порядком. Это не специальная рекомендация для Украины, а общеевропейский подход.

– Какая форма правления, на ваш взгляд, является оптимальной для Украины: президентско-парламентская или парламентско-президентская? И какая форма государственного устройства является наиболее адекватной: унитарная или федеративная?

Начну отвечать со второго вопроса. Для меня совершенно очевидно, что Украина так настрадалась в ходе исторического развития, что сегодня нет никакого смысла начинать дискуссию о федерации или о создании самостоятельных политических автономий. Что же касается первого вопроса, то, на мой взгляд, если не будет надлежащей политической культуры в обществе, если не удастся создать реальные механизмы ответственности власти, то какую форму правления ни вводи, результат будет один и тот же.

Наши эксперты исходят из того, что есть западные конституционные модели, на которые следует равняться. Но сегодня нет ни одной европейской страны, о которой можно сказать, что в ней реализована президентская или парламентская форма правления. Везде наблюдается определенное смешение этих форм, что дает возможность, с одной стороны, эффективно работать власти, с другой – избегать злоупотребления ею с помощью механизма сдержек и противовесов.

У нас же сегодня наблюдается явный перекос в сторону усиления полномочий института президентства. На самом деле сильная президентская власть в определенный промежуток времени может обеспечить стабильное и эффективное управление. Однако это ограниченный во времени ресурс. Эксперты, которые серьезно изучают опыт развития постсоветских стран, склоняются к мнению, что необходимо двигаться в сторону расширения парламентаризма. Все-таки именно эта форма правления способствует развитию демократического общества, свободной конкурентной экономики, обеспечивает балансы во власти. Для меня очевидно, что наше будущее – это смешанная, парламентско-президентская республика. Возможно, это дело будущего, а в определенный период времени необходимо выбрать из двух зол наименьшее. Если рассматривать усиление президентских полномочий только как средство обеспечения неких корпоративных интересов, то это неприемлемо. Доминирование президента обосновано, если есть необходимость создать единый центр для проведения справедливых социальных, экономических реформ, модернизации производства. Но я говорю об определенном, ограниченном периоде времени, о неком согласии элит по этому вопросу.

– Как вы считаете, необходимо ли сокращать количество депутатов, формировать двухпалатный парламент и ограничивать депутатский иммунитет? В 2000 году абсолютное большинство избирателей поддержало данные инициативы.

Начну с того, что сегодня у нас наблюдается серьезный парламентский кризис. Верховную Раду вряд ли можно рассматривать в качестве представителя народа, своих избирателей и инициатора в законодательном процессе. Она – простой исполнитель. Совершенно очевидно, что с этим надо что-то делать. Необходима эффективная система сдержек и противовесов, когда достаточно сильному, избираемому напрямую президенту соответствует сильный парламент, влияющий на формирование состава правительства, обладающий серьезными контролирующими полномочиями и надлежащим образом реализующий свою основную функцию – законодательную.

Что же касается двухпалатного парламента, то в Европе единого рецепта нет. Понятно, что двухпалатный парламент имеет целый ряд преимуществ – усиливается роль регионов, бурные дебаты в нижней палате сдерживаются за счет существования более консервативной верхней палаты. Но также есть и недостатки. Усложняется законодательная процедура, которая к тому же занимает больше времени. Возникает проблема двойного вето: не только президентского, но и верхней палаты. Лично у меня нет уверенности в том, что Украине нужен двухпалатный парламент.

А сокращение численности депутатского корпуса – это интересная идея. И народ ее поддерживает. Если снизить расходы на содержание Верховной Рады за счет сокращения или отмены депутатских льгот, то можно обойтись и без сокращения численности парламентариев. Если же все останется по-прежнему, то подобная необходимость есть. А иммунитет надо ограничивать. В этом никакого сомнения нет. Будет ли это все реализовано в ближайшее время? Вы же понимаете, что решения референдума 2000 года вообще утратили свое юридическое значение, поскольку они не были реализованы Верховной Радой. Да и с той поры прошло десять лет.

– С помощью какой электоральной системы следует избирать парламент: мажоритарной, пропорциональной или смешанной?

Внесение изменений в избирательную систему приобрело в Украине некий деформированный вид. Она (система) менялась чуть ли не под каждую кампанию. И если в период становления государственности это было оправдано, поскольку происходило нарабатывание элементов политсистемы, строилась система парламентаризма, то сегодня есть необходимость говорить о стабилизации законодательства. Безусловно, выборы в Верховную Раду по открытым партийным спискам – это наше будущее. Должна быть реальная конкуренция внутри политических партий, не искусственные праймериз, которые являлись, к примеру, элементом предвыборной агитации во время местных выборов. Я, кстати, убеждена в том, что местные выборы должны проходить исключительно на основе мажоритарной системы. Для чего нужно инспирировать многопартийность, когда для решения региональных проблем необходимо большинство людей, которые знают и умеют решать местные проблемы?

Еще раз подчеркну: в будущем мы придем к избранию Верховной Рады на основе открытых партийных списков. Что касается следующих парламентских выборов, то, скажем так, есть политическая воля на реализацию смешанной, мажоритарно-пропорциональной системы или даже чисто мажоритарной системы. И оппозиция в парламенте эту волю не в силах сломить. В этом случае я бы делала основной акцент на открытости, конкурентности и траспарентности избирательных процедур. На качестве списков избирателей, порядке формирования избирательных комиссий, обеспечении равных возможностей для кандидатов. Вот это главное поле битвы.

Фотографии Ольги Якимович

Беседовали Владимир Скачко, Александр Юрчук, «Киевский телеграф», 02 лютого 2011 р.

//telegrafua.com/country/11706/

Закон України Про політичний хабар 2011

Верховна Рада України;

Закон від 01.02.2011 N 2952-VI

Документ 2952-17, чинний, поточна редакція -

Прийняття від 01.02.2011

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 10, ст.68)

Верховна Рада України постановляє:

1. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 30, ст. 141) такі зміни:

1) частину першу статті 76 викласти в такій редакції:

"Стаття 76. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років";

2) частину першу статті 77 викласти в такій редакції:

"Стаття 77. Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради України";

3) частину п'яту статті 103 викласти в такій редакції:

"Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень";

4) у статті 136:

а) частину першу викласти в такій редакції:

"Стаття 136. Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, депутати якої обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим має наслідком припинення повноважень її депутатів";

б) після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

"Чергові вибори до Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обраної на чергових виборах".

У зв'язку з цим частини другу - п'яту вважати відповідно частинами третьою - шостою;

5) у статті 141:

а) частини першу та другу викласти у такій редакції:

"Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п'ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років";

б) після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

"Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах".

У зв'язку з цим частини третю та четверту вважати відповідно частинами четвертою та п'ятою;

6) розділ XV "Перехідні положення" доповнити пунктами 15 і 16 такого змісту:

"15. Чергові вибори до Верховної Ради України після відновлення положень Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року за Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року N 20-рп/2010 у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України проводяться в останню неділю жовтня 2012 року.

16. Чергові вибори Президента України після відновлення положень Конституції України в редакції від 28 червня 1996 року за Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року N 20-рп/2010 у справі про додержання процедури внесення змін до Конституції України проводяться в останню неділю березня 2015 року".

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ

Попередньо схвалений

Верховною Радою України

19 листопада 2010 року

м. Київ, 1 лютого 2011 року

N 2952-VI

____________
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2952-17