Висловитися з приводу
української ментальності і права мене спонукала лекція Надзвичайного і повноважного
посла США в Україні пана Джона Теффта, яку він проголосив у Києво-Могилянській Академії,
на тему: "Встановлення
верховенства права в Україні: розбудова модернового суспільства".
Точніше, не сама лекція,
а реакція на неї, репліка, яку я почув виходячи із зали. У натовпі слухачів пролунало:
"Чудні ці американці! Не розуміють, що українці не спроможні осягнути і, головне,
неухильно дотримуватися не то що принципів верховенства права, але й звичайнісіньких
правил переходу вулиці на перехресті, не говорячи вже про правові норми…".
До слова, сама лекція
не відкрила для слухачів – студентів і викладачів правничого факультету Могилянки
– чогось нового у філософії права, але доповідач зробив важливі акценти на глибинному
та одночасно практичному розумінні основних засад верховенства права стосовно сучасного
світу та України.
Аналізуючи історію,
далеку і не дуже, і сучасний стан становлення та розвитку нашого суспільства і держави,
політичної та державницької еліти доходиш невтішного висновку: мабуть таки той слухач
лекції – правий.
Ми дійсно, у всі часи
і віки, шалено мріючи про: правопорядок і справедливість, про чесну і не корумповану
владу, про спокійне, красиве і заможне життя (як на Заході), намагаємось всіляко
обійти, забути, не зрозуміти…тощо нами ж (або нашими представниками) встановлені
правила та закони на користь власного інтересу і власної справедливості. А у кожного
з нас інтереси і справедливість – свої!
Все починається з
дитинства і триває все життя: коли "хочу" не співпадає з "можу",
коли "добро для мене" не співпадає з "добром для тебе", коли
"якщо дуже хочеться і не можна – все ж таки можна", коли "гроші –
не пахнуть та їх багато не буває", "рука руку миє", "було б
здоров’я, а все інше купимо", коли "моя хата з краю і нічого не знаю"…
Так формувалася і
продовжує формуватися українська, як і російська та білоруська, щоправда зі своїми
особливостями, ментальність – "слав’янський" характер.
Якщо ж до цих, на
жаль, невмирущих постулатів додати такі людські якості як заздрість, помста, агресивність
і байдужість – на серці та й в душі стає моторошно…
Нам потрібні закони,
ми дуже хочемо безперешкодно реалізовувати свої права та інтереси в тих межах, що
належать лише мені, і переважну більшість нас менш за все цікавлять межі прав та
інтересів сусіда, колеги по роботі, просто незнайомої людини…
Якщо ж доля подарувала
нам владу – моральну, управлінську, законодавчу, виконавчу, судову – над іншими
людьми і подіями, то стережіться – ми її використаємо, як правило, на свою та своїх
рідних і близьких користь у повній мірі, до кінця!
Тому відомі слова:
"Влада – розбещує, а абсолютна влада – розбещує абсолютно" – актуальні
як завжди! До влади всі, чи майже всі, намагаються дістатися з найкращими намірами
– встановити всезагальний мир, спокій, благополуччя, справедливість.
Але діставшись до
неї – хто вмить, а хто поступово – забувають про ці свої наміри і починають чи продовжують
жити за суто власними правами та інтересами.
І верховенство права для кожного і всіх стають
верховенством прав окремих людей та їх угрупувань (кланів). А з обов’язками – ще
гірше.
Усі названі і не названі
мною ознаки української ментальності знаходять свій прояв у сьогоденні: при досудовому
розслідуванні і судовому розгляді так званих резонансних кримінальних справ та їже
з ними: зґвалтувань та убивств, здійснених депутатами, прокурорами, суддями, мажорами.
А ще при розгляді
та голосуванні законів у Верховній Раді; при корупційних відкатах можновладцям за
повернення ПДВ чи отримання якогось дозволу; при складанні заліків, іспитів, тестів;
при забудові історичних та заповідних територій; при переході вулиці у непозначених
місцях, тощо…
Найсумніше, найприкріше,
найжахливіше те, що всі ми чітко усвідомлюємо важливість функціонування принципу
верховенства права, про який не говорить у нас хіба що лінивий, на рівні "кухонних
розмов" і критики опонентів. Але починаємо сумніватися, а то й взагалі забувати
про нього, коли переходимо від своїх роздумів і критиканства до реалій буденного
щоденного життя…
Тоді ми починаємо
знаходити незліченну кількість причин і мотивацій, щоб переконати себе і оточення
в тому, що в наших, українських умовах неможливо дотримуватися цього самого "верховенства
права", оскільки у нас народ – не той, влада – не та, історія – інша, сусіди
– не дружні, а взагалі-то – така "наша ментальність…".
Так невже ж ми ніколи не виберемося з цього "клятого
болота української ментальності"?!
Виберемося, якщо будемо
всі разом і кожен окремо:
По-перше, мислити,
аналізувати та узагальнювати власний досвід і досвід інших народів і держав.
По-друге, формувати
у себе і свого ближнього оточення тверді переконання, що "ТАК" далі жити
не можна і не треба.
По-третє, діяти у
відповідності з цими (новими) переконаннями завжди, скрізь і в усьому.
Єдиною умовою дотримання
верховенства права, а значить побудови дійсно правової держави і демократичного
суспільства, є політична і людська воля, мужність і наполегливість еліти, принаймні
тих, хто себе так називає, суспільства негайно і беззастережно подавати особистий
приклад у реалізації вище перелічених трьох основних напрямів виходу з клятого болота.
Вислів Аристотеля:
"У своїй довершеності людина – найблагородніша
з тварин, позбавлена ж закону і справедливості вона – найгірша з них",
наведений у лекції пана посла, має стати і бути одночасно і гаслом, і керівництвом
в активних діях розбудови своєї країни для кожного з нас і для всіх разом.
20 квітня 2012 р.
Володимир Сущенко, кандидат юридичних наук, доцент,
завкафедрою конституційного та адміністративного права і процесу Миколаївського
Чорноморського державного університету імені Петра Могили, виконавчий директор "Центру
дослідження проблем верховенства права та його втілення у національну практику України"
Національного університету "Києво-Могилянська Академія"
Микола Козюбра. Верховенство права i Україна
Наталья Шныр. Словосочетание «верховенство права» у юристов вызывает лишь циничную ухмылку
Дмитро Поїзд. Про верховенство права в Україні
Джон Теффт. Встановлення верховенства права в Україні: розбудова модерного суспільства
Ганс-Юрген Гаймзьот. Переконаний, що Україна рано чи пізно таки стане правовою державою
Віталій Крюков. Верховенство влади чи права? Спроба №2
 |
| //www.ezskins.com/Happyfrog.php?164501+Wallpapers |
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар