середу, 5 вересня 2012 р.

Володимир Удовик. Порядок прийняття, зміни та скасування конституцій


В науці конституційного права термін «конституція» вживається в декількох значеннях. Найчастіше розрізняють два поняття: конституція в матеріальному сенсі і конституція в формальному сенсі. Конституція в матеріальному сенсі (іноді використовують поняття «фактична конституція») – сукупність правових норм, що регулюють найважливіші суспільні відносини в державі (взаємини громадянина і держави, основи суспільного ладу, форма правління і т.п.).

Конституція в формальному сенсі (іноді використовують поняття «юридична конституція») – закон (або кілька), що володіє вищою юридичною силою, приймається і може змінюватись в особливому порівняно зі звичайними законами порядку. Конституція в формальному сенсі завжди писаний акт. Норми матеріальної конституції можуть бути як писаними, так і неписаними (тобто звичаями). У той же час в конституції у формальному сенсі можуть зустрічатися норми, які за матеріальним характером до неї не належать.

Усі держави мають конституцію в матеріальному сенсі, але не у всіх з них є конституція в формальному сенсі. Так, у Великобританії існує конституція в матеріальному сенсі, але не формальному, і може бути змінена шляхом прийняття звичайного закону, що регулює відносини, які відносяться до конституційних.

Прийняття Конституції може здійснюватися наступним чином:

  • октроювання, тобто дарування конституції актом глави держави (монарха, президента), у тому числі дарування метрополіями конституцій своїм колоніям. Прикладом таких конституцій є Конституція Японії 1889 р., Конституція Монако 1962 р., Конституція Пакистану 1962 р. і ін.;
  • прийняття Конституції спеціально скликаним для цього органом (Установчими зборами, Конституантою, Конституційним Конвентом та ін.). В одних випадках цей орган остаточно приймає конституцію, в інших випадках – лише формує текст конституції, який потім затверджується іншим чином, наприклад, референдумом;
  • прийняття звичайним представницьким органом;
  • прийняття референдумом (іноді конституції, вже прийняті референдумом, потім затверджуються обраними на основі цих конституцій парламентами);
  • прийняття у інший спосіб (керівництвом політичної партії та ін.).

У зв’язку зі зміною співвідношення політичних сил в країні, зі змінами в суспільному житті і т.п. до конституції можуть бути внесені зміни. Більшість конституцій світу змінилися з часу їх прийняття. Так, в Конституції США з часу її прийняття було внесено 27 поправок (пропозицій про перегляд конституції в Конгресі США розглядалося більше десяти тисяч). В Конституції Фінляндії суттєві поправки вносилися в 1926, 1930, 1943, 1950 рр. У 1974 р. Конституційний комітет розробив важливі поправки до конституції стосовно таких серйозних питань, як розмежування повноважень президента, інших державних органів, основні економічні і соціальні права людини, охорона прав власності. У 1986 р. в Греції була прийнята серія поправок до Конституції 1975 р., що позбавили президента низки важливих повноважень, у тому числі права зміщення прем’єр-міністра, права проголошувати надзвичайний стан, а також обмежили його право розпускати парламент, оголошувати референдум. У Конституцію Російської Федерації 1978 р. в кінці 80-х – на початку 90-х років було внесено більше 300 поправок. У той же час конституції деяких країн внаслідок жорстких правил внесення до них поправок залишилися незмінними з часу їх прийняття (Конституція Японії 1947 р., Конституція Данії 1953 р. і ін.).

Питання внесення змін до конституції вирішується в залежності від способу її реформування. За способом зміни, внесення поправок і доповнень конституції поділяються на гнучкі та жорсткі.

Гнучкі конституції змінюються і доповнюються в тому ж порядку, що і звичайні закони. Так змінюються частково писані Конституції Великобританії та Нової Зеландії, окремі частини Конституції Індії, Ізраїлю, Монако, Саудівської Аравії.

Жорсткі конституції змінюються і доповнюються в більш складному порядку в порівнянні з прийняттям звичайного закону. Такі зміни можуть вимагати:

  • затвердження поправок на референдумі (Конституція Франції 1958 р.);
  • схвалення поправок частиною або всіма суб’єктами федерації (Конституція США, Конституція Австралії);
  • затвердження поправок кваліфікованою більшістю в палаті або палатах парламенту;
  • затвердження змін повторним голосуванням парламентом того ж скликання через певний строк (Конституція Болгарії 1991 р.),
  • затвердження шляхом повторного прийняття поправок парламентом наступного скликання (Конституція Греції 1975 р. в редакції 2001 р.);
  • затвердження шляхом послідовних обговорень з проміжками/перервами (Конституція Італії 1947 р.);
  • затвердження шляхом скликання спеціального органу (ст. 158 Конституції Болгарії 1991 р.).

У Конституціях може бути встановлений єдиний порядок змін, який може бути єдиним (Японія) або одним з альтернативних (США, Франція), або прийнято, що різні частини конституції змінюються по-різному (Індія, Мальта). Так, положення Конституції Індії щодо виконавчої та судової влади, про вибори президента та інші змінюються рішенням, прийнятим 2/3 членів обох палат парламенту країни, які голосують, з подальшим схваленням щонайменше половини законодавчих зборів штатів. А поправки, пов’язані з переліком штатів і союзних територій, приймаються простою більшістю голосів членів парламенту.

У деяких конституціях зустрічаються застереження про неприпустимість зміни взагалі окремих положень конституції. Так, у ст. 89 Конституції Франції 1958 р. записано: «Республіканська форма правління не може бути предметом перегляду». В ст. 139 Конституції Італії також йдеться про неможливість перегляду положення про республіканську форму правління. Не допускається зміна Основного закону Німеччини, що «зачіпає поділ федерації на землі, принципи участі земель в законодавстві чи принципи, записані в статтях 1 і 20» (ч. 3 ст. 79); ст. 1 закріплює недоторканність людської гідності і непорушність та невідчужуваність прав людини, а ст. 20 – основи конституційного ладу. Конституцією Греції заборонено взагалі змінювати положення, що визначають засади та форму правління держави як парламентарної республіки.

Конституції можуть бути змінені повністю або частково. Повний перегляд конституції здійснюється двома шляхами – прийняття нової конституції відповідно до правил, передбачених колишньою конституцією (прийняття Конституції Швейцарії 1999 р.) або прийняття нової редакції конституції при збереженні її колишньої дати (Конституція Нідерландів 1815 р. в редакції 1983 р.).

Суб’єкти правової ініціативи конституційного перегляду зазвичай ті ж, що і в звичайному законодавчому процесі. Таке право в деяких країнах надано главам держави (Бельгія, Росія, Франція). Деякі конституції передбачають можливість оформленої у вигляді законопроекту народної ініціативи з перегляду конституції. Так, в Італії законопроект може бути внесений не менш ніж 50 тисячами виборців (ст. 71 Конституції), в Австрії – 100 тисячами виборців (ст. 120 Конституції).

Для підготовки проектів конституцій чи поправок нерідко створюються спеціальні органи, комісії. В Австралії для попереднього розгляду проекту конституції в 1958 р. був утворений спеціальний консультативний орган, в Швеції, Фінляндії та Росії для підготовки тексту конституції парламентами були створені конституційні комісії. Для остаточного доопрацювання
проекту конституції в Росії в 1993 р. Президентом РФ було скликано Конституційну нараду.

Процедуру конституційного перегляду умовно можна розділити на два етапи – прийняття поправок парламентом та їх ратифікація, хоча це не завжди чітко проглядається в нормах конституцій. Скасування конституцій може бути легітимним (тобто в установленому порядку та уповноваженим на те органом) і нелегітимним (в результаті революції). Зустрічаються випадки, коли в чинній Конституції зазначається, що вона повинна бути скасована в результаті певної події (ст.146 Основного закону ФРН 1949 р.). Фактично відміна конституцій має місце при їх повному перегляді.

В. Удовик,
директор Фонду Президентів України, канд. іст. наук
//govuadocs.com.ua/docs/229/index-260304.html

25.10.2012 Михайло Теплюк. Методологічні питання введення в дію конституційних законів 
25.10.2012 Олексій Ющик. Конституція України: загальні питання методології оновлення 
19.10.2012 Доповідь Комісії з питань конституційного ладу та порядку прийняття і внесення змін до Конституції України: «Проблеми вдосконалення основ конституційного ладу в Україні: досвід і перспективи» 
28.06.2012 Виктор Мусияка. Гарантом Конституции должен быть не Президент 
01.02.12 Тарас Стецькив. То, что предлагает Яценюк, ничем не лучше указа Януковича 

Революція в Ісландії. Заклики змінити нині чинну конституцію Ісландії, ухвалену 1944 р., посилилися після фінансового краху в країні 2008 р.


2008 р. Громадяни збираються біля Парламенту і домагаються успіху в примусі до відставки прем'єр-міністра та уряду. Проводяться нові вибори. Однак країна залишається в тяжкому економічному становищі. Парламентом прийнятий закон про виплату народом Ісландії 3500000000 євро Британії та Голландії протягом наступних 15 років з 5,5% річною ставкою.

2010 р. Жителі Ісландії знову виходять на вулиці з вимогою референдуму.
У січні 2010-го президент Ісландії блокує закон, оголосивши народне голосування щодо цього питання. У березні референдум і відмова платити прийняті народним голосуванням з перевагою в 93 відсотки голосів. Тим часом урядовці ініціюють розслідування для притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за кризу. Багато високопосадовців і банкірів були арештовані. Інтерпол диктує наказ, що змушує всі причетні сторони покинути Ісландію…

2012 р. Виборці Ісландії на референдумі підтримали пропозиції щодо нової конституції країни, які розробили звичайні громадяни країни (пропозиції щодо засад нової конституції Ісландії, які були винесені на референдум, розробив комітет із 25 звичайних громадян, які також використали у своїй роботі внески інших громадян із соціальних мереж).

2013 р. Революція триває…
//earth-chronicles.ru/news/2012-08-23-29259
//ru-an.info/news_content.php?id=1769
//www.radiosvoboda.org/content/article/24747635.html

Немає коментарів: