середа, 23 лютого 2011 р.
Влада хоче Конституційної Асамблеї, опозиція - Установчих зборів
Є побоювання, що новим варіантом Основного закону
господарі Банкової збільшать свої повноваження.
Скасування політичної
реформи і повернення до Конституції зразка 1996 року президенту Віктору
Януковичу видалося замало, і він вирішив взятися за розробку нових змін до
Основного закону. Глава держави вважає, що творити поліпшений варіант головного
документа країни має Конституційна Асамблея. І підтримав ідею її створення, яку
свого часу запропонував Леонід Кравчук, президент України у 1991-1994 роках. Видано відповідний
указ. Леонід Макарович разом із двадцятьма фахівцями у сфері права увійшов
до складу Науково-експертної комісії, яка вироблятиме механізм створення і
діяльності цієї Асамблеї.
Як каже Кравчук,
треба визнати, що нинішня Конституція є такою, що не відповідає інтересам
українського народу. Тому її треба привести у відповідність з потребами часу.
За прогнозами першого президента, ця робота може зайняти два з половиною роки.
Підготовлені напрацювання від імені чинного президента передадуть для схвалення
у парламент нового скликання. Кравчук не виключає, що нову версію Конституції
затверджуватимуть на всеукраїнському референдумі. Все залежатиме від думки
Конституційної Асамблеї.
Поки що не
повідомляється, за яким принципом підбиратимуть людей у цей, не передбачений
жодними правовими документами, орган. Очолювати його, вважає Кравчук, мала би
досить авторитетна людина у суспільстві, громадсько-політичний діяч, який не
належить до жодної політичної сили і не працює у владі. У Леоніда Макаровича є
впевненість, що вдасться прийняти нову Конституцію. Запорукою цього, за його
словами, є «стабільність у владі, яку забезпечив Віктор Янукович», а ця
«стабільність», мовляв, є першим кроком до стабільності у суспільстві… Леонід
Кравчук висловив упевненість, що після Януковича нікому з інших президентів
більше не захочеться міняти Конституцію. У тому сенсі, що вона буде досконалою…
У середовищі
опозиційних політиків звістку про конституційну реформу зустріли «в штики».
Представник
«Народної Самооборони», народний депутат Тарас Стецьків, оцінив ініціативу
Януковича як «імітацію демократичного процесу». Сказав, що, прикрившись групою
призначених юристів і політиків, він готує ширму для конституційної узурпації
влади. Тарас Стецьків пропонує інший демократичніший шлях для внесення змін до
Основного закону – скликання Установчих зборів. Представників до цього органу
мали би всенародно обирати у мажоритарних округах. Члени Установчих зборів
повинні на десять років відмовитися від права балотуватися на будь-яку виборну
посаду чи бути призначеними на державні посади. Партії не мають права брати
участь у виборі цих представників. Конституційні напрацювання Установчих зборів
повинен затвердити референдум.
У грудні 2007
року тодішній президент Віктор Ющенко уже пробував взятися за розробку змін до
Конституції, для цього створив Національну
конституційну раду. Але у час гострої політичної кризи ця ідея так і не
знайшла підтримки.
Коментар для «ВЗ»
Ігор КОГУТ,
голова ради Лабораторії
законодавчих ініціатив
Важливо, щоб
Конституційна Асамблея була реальним процесом, а не бутафорією. Хотілося би
сподіватися, що створена експертна група напрацює законодавчу і методологічну
основу проведення Конституційної Асамблеї. Що робота з формування установчої
влади буде відкритою для громадянського суспільства. Ця Асамблея повинна
поставити собі за мету «десовєтизацію» державної системи України, поставити в
основу основ людину та її громадянські права.
P.S. На засіданні
щодо створення Конституційної Асамблеї президент Віктор Янукович допустив
черговий мовний ляп. Він сказав: «Леонід Макарович мені досить ПІДСТУПНО
розповів, як це можна організувати, тому я прийняв його ініціативу». Очевидно,
глава держави хотів сказати ДОСТУПНО. Неприємна обмовка трапилася з Януковичем
у Міжнародний день рідної мови…
На фото: Віктор
Янукович підшукав для Леоніда Макаровича нову роботу – готувати Конституційну
Асамблею.
23.02.2011
Іван ФАРІОН, «Високий замок»
Фото Михайла МАРКІВА
Оппозиция пошла против Конституции
Парламентское
меньшинство пытается помешать созданию нового основного закона
Вчера представители парламентской оппозиции обнародовали законопроект,
принятие которого, по замыслу его автора народного депутата Тараса Стецькива, должно
помешать Конституционной ассамблее, созданной в администрации президента, подготовить
новую редакцию основного закона. В парламентском большинстве эту инициативу не поддержали.
По словам народного депутата Тараса Чорновила, Верховная рада скорее всего поддержит
планы президента по подготовке новой Конституции в обмен на продление полномочий
парламента VI созыва до 2015 года, пишет "Коммерсантъ Украина".
Законопроект #8143 "О процедуре подготовки
и утверждения новой Конституции" подготовил и внес в Верховную раду заместитель
председателя фракции "Наша Украина—Народная самооборона" Тарас Стецькив.
Он не стал скрывать, что его инициатива вызвана планами президента Виктора Януковича
принять новую редакцию основного закона на референдуме. "Основная идея этого
законопроекта — забрать у действующих политиков право писать Конституцию,— заявил
Ъ господин Стецькив.— Общество должно взять это дело в свои руки".
Напомним, в понедельник под руководством Виктора Януковича прошло
учредительное заседание научно-экспертной группы (НЭГ) по созданию Конституционной
ассамблеи. Возглавил НЭГ первый президент Украины Леонид Кравчук, заявивший Ъ о
том, что результатом работы ассамблеи, состав которой предложит он сам, должны стать
не изменения действующего основного закона, а его новая редакция. По словам господина
Кравчука, поскольку действующая Конституция не содержит процедуры принятия новой
редакции основного закона, то вполне вероятен вариант ее утверждения на референдуме,
минуя парламент (...).
Господин Стецькив предлагает парламенту на законодательном уровне
закрепить принципы формирования и деятельности Конституционной ассамблеи. По замыслу
депутата в этот орган по мажоритарным округам должны всенародно избираться лица,
называемые в законопроекте "народными избранниками". Членами ассамблеи,
в частности, могут стать бывшие президенты Украины и судьи Конституционного суда
в отставке. Согласно документу "народные избранники", которых будет 150
человек, должны добровольно минимум на 10 лет отказаться от права баллотироваться
на какую-либо выборную должность и быть назначенными на государственную службу.
"Членами Конституционной ассамблеи могут быть избраны только те люди, которые
сознательно отказываются от любой власти — центральной, законодательной, исполнительной,
судебной,— прокомментировал Ъ инициативу Тарас Стецькив.— Новая Конституция, которую
создадут народные избранники, должна быть вынесена на референдум".
Политические партии, согласно законопроекту, должны быть отстранены
от процесса выдвижения "народных избранников" — это право предоставляется
исключительно общественным организациям, зарегистрированным не менее чем за год
до выборов, а также "съездам представителей юридических высших учебных заведений
и научных учреждений".
Во фракции Партии регионов (ПР) к инициативе Тараса Стецькива
отнеслись с плохо скрытым недовольством. "Я уже два дня общаюсь в округе с
избирателями, и все мне говорят, как им надоели выборы и как хорошо, что их перенесли
на 2012 год,— заявил Ъ заместитель председателя фракции ПР Юрий Самойленко.— Так
что, им теперь сказать, что будут еще выборы в Конституционную ассамблею? Эта идея
попахивает, извините, какой-то шизофренией!"
Единого мнения относительно работы Конституционной ассамблеи
и способа принятия нового основного закона в парламентском большинстве пока нет.
Председатель Верховной рады Владимир Литвин считает, что ассамблея должна нарабатывать
лишь изменения в основной закон, а не новый текст Конституции. "Иначе может
появиться искушение принимать Конституцию под политический момент,— заявил вчера
спикер.— Когда документ будет иметь высокий уровень готовности, его должен рассмотреть
парламент и окончательно утвердить текст изменений". Народный депутат Тарас
Чорновил (группа "Реформы ради будущего") вчера заявил, что Рада скорее
всего поддержит планы президента в обмен на продление полномочий парламента VI созыва
до 2015 года. "Я почти уверен, что в 2012 году у нас будет проведено голосование
на референдуме не за текст Конституции, а за пять ключевых положений, которые будут
определять систему власти. И потом в парламенте, как взятка, будет втиснуто в текст
Конституции положение о переносе парламентских выборов с 2012 года на 2015-й".
Жестче всех против создания Конституционной ассамблеи выступила
лидер партии "Батькивщина" Юлия Тимошенко: "Янукович начинает аферу
с новыми изменениями в Конституцию. Диктатору не хватает диктатуры. Скоро он будет
вносить поправки в 10 заповедей. Патология".
Валерий Кучерук
Газета
"Коммерсантъ Украина", №28 (1302), 23.02.2011
//www.kommersant.ua/doc/1590469
Конституційна асамблея: Утворення з прихованим статусом
Новостворена Конституційна
асамблея з не до кінця зрозумілим статусом стане, швидше за все, зручним механізмом
влади для підбиття своїх дій під правове поле.
Створення указом Президента
від 21 лютого науково-експертної
групи з підготовки Конституційної асамблеї стало несподіванкою для широкого
суспільного загалу. Офіційно це рішення стало наслідком підтримки чинним главою
держави ініціативи свого попередника.
Виступаючи під час
першого засідання науково-експертної групи, Віктор Янукович зазначив, що, на його
переконання, нині настав час поновити процес вдосконалення Основного закону. "З
огляду на те, що відбулися трансформації в суспільстві, що ця Конституція пережила
в тому числі і відомі всім зміни у грудні 2004 року,
що є критична точка зору, яка відповідає вимогам часу і життю нашої країни, цей
процес роботи над новою Конституцією треба поновити", - наголосив Віктор Янукович.
Передбачається, що
Конституційна асамблея, створення якої розпочалося під керівництвом першого Президента
Леоніда Кравчука і під патронатом та за сприяння Януковича, напрацює нову редакцію
Конституції України. При чому особливо наголошується, що цей проект буде широко
обговорюватися у суспільстві, і в результаті в статусі президентського законопроекту
буде поданий до Верховної Ради. Також було поінформовано, що Конституційна асамблея
тісно співпрацюватиме з Венеціанською комісією, що повинно, в теорії, забезпечити
міжнародну легітимність запропонованих змін.
Названі цілі досить слабко в’яжуться із діями української влади, яка шляхом проведення адміністративної реформи та внесення змін до законодавства вже достатньо посилила повноваження Президента
Отже, як бачимо цілі
у новоствореного органу із не до кінця зрозумілим статусом на даний момент є досить
амбітними. Фактично, мова йде про нову, масштабну конституційну реформу, що повинна
змінити правове поле української держави. Водночас, вищеназвані цілі досить слабко
в’яжуться із новітніми діями української влади, яка шляхом проведення адміністративної
реформи та внесення змін до законодавства вже достатньо посилила повноваження Президента.
Не зрозуміло, куди за таких умов може рухатися реформа, адже подальше посилення
президентської влади може викликати негативну реакцію у світовому співтоваристві.
Послаблення ж президента у ході конституційної реформи видається ще більш малоймовірним,
адже саме глава держави виступав ініціатором зворотного процесу.
То що ж стоїть за
Конституційною асамблеєю?
Уточнення понять
Перш за все, необхідно
з'ясувати, що ж являє собою вищеназвана Конституційна асамблея згідно з теорією
конституційного права. Це не що інше як виборний орган, що має установчу владу,
тобто владу ухвалювати нову конституцію.
Фактично це подібний
до парламенту орган, однак він, як правило, має більшу кількість делегатів (для
збільшення представництва інтересів суспільних груп), та обирається на короткий
термін, лише для ухвалення конституції. У вітчизняній історії цей орган традиційно
називали установчими зборами.
У теорії конституційного
права ухвалення конституції саме установчими зборами вважається найкращим механізмом
зміни основного закону. Оскільки цей орган збирається лише для розгляду одного питання,
то це підвищує фахово-професійний рівень учасників процесу та зменшує вплив приватних
політичних інтересів (як у випадку конституційного процесу у стінах парламенту).
Варто зазначити, що конституційне право України не передбачає можливості ухвалення змін до Конституції поза парламентом (тобто як референдумом, так і Конституційною асамблеєю)
Проте, варто зазначити,
що конституційне право України не передбачає можливості ухвалення змін до Конституції
поза парламентом (тобто, як референдумом, так і Конституційною асамблеєю).
Крім того, Конституційна
асамблея не може бути створена указом Президента. Вона не може бути сформована жодними
адміністративними актами, адже тоді ми матимемо справу не з асамблеєю, а з дорадчим
органом.
Фактично самі ініціатори,
повторюючи, що зміни мають бути ухвалені Верховною Радою, визнають, що у даному
випадку ми маємо справу лише з певним консультативним органом, який повинен започаткувати
суспільну дискусію, напрацювати деякі пропозиції.
Наскільки продуктивною
буде робота новоствореної Конституційної асамблеї, покаже час. Однак деякі моменти
примушують заздалегідь сумніватися у дієвості цього органу.
Зокрема, склад науково-експертної
групи з підготовки Конституційної асамблеї викликає певні питання. Окрім першого
Президента, там представлені переважно колишні судді та народні депутати. Із 20
учасників лише 11 є докторами юридичних наук. Дехто взагалі не є правником. Лише
Віктора Колісника можна вважати відомим фахівцем у галузі саме конституційного права.
Проте, наприклад,
у комісії не представлений нинішній глава ЦВК Володимир Шаповал, який є автором
україномовного підручника з цієї галузі права. Все це свідчить про підготовку роботи
комісії у "пришвидшеному режимі".
Мета створення
Отже, запропонована
модель конституційних змін виглядає неоднозначною з точки зору права. У будь-якому
випадку, самі зміні ініціюватиме Президент, а вноситиме – Верховна Рада. В принципі,
будь-які асамблеї за таких умов видаються схожими, швидше, на "п’яте колесо",
ніж на дієвий орган.
Однак, очевидно, що
і створення цієї структури відбулося невипадково. Можна спробувати визначити кілька
версій справжнього призначення Конституційної асамблеї.
1. Сигнал для Венеціанської комісії. Як відомо,
цей орган, що відповідає за моніторинг конституційно-правового поля Європи, не надто
позитивно відреагував на скасування у жовтні 2010 року політичної реформи 2004 року
в Україні рішенням Конституційного суду. З правової точки зору, це рішення є більш
ніж сумнівним. Відповідно експерти з Венеції запропонували Україні ухвалити зміни
з дотриманням усієї процедури або ухвалити нову редакцію Конституції.
Створення Конституційної
асамблеї має вказати міжнародному співтовариству на готовність влади прислухатися
до його думки та діяти у правовому полі. Однак оскільки статус асамблеї невизначений,
то і процес ухвалення нової Конституції може розтягнутися хоч на 4 роки (збори,
добір експертів, суспільне обговорення змін і т.д.). І весь цей час у відповідь
на закиди у власній неконституційності, українська влада матиме усі підстави казати,
що "працює над цим питанням".
2. Повернення Кравчука. Щодо лідера опозиції
Юлії Тимошенко влада обрала просту та дієву тактику: позбавляти її найближчого оточення.
На декого впливають через різноманітні юридичні механізми, а комусь пропонують посаду.
Не можна сказати, що перший Президент був найпослідовнішим прихильником колишнього
прем’єра, однак, безсумнівно, відігравав свою певну роль.
Тепер нинішній Президент,
створюючи асамблею, наділяє свого попередника посадою та статусом, надаючи можливість
повернутися у політичний процес. Очевидно, що платою за це буде лояльність. Тобто
команда Тимошенко втрачає ще одного, не останнього за рангом члена.
Не можна виключати будь-яких факторів політичного впливу, а тому асамблея ще може сказати своє вирішальне слово у момент, коли на це ніхто не очікуватиме
3. Запасний аеродром. Крім того, Конституційна
асамблея може бути використана як реальний механізм, коли, наприклад, суспільно-політична
ситуація різко зміниться і виникне реальна потреба у зміні державного ладу для того,
щоб влада елементарно могла утриматись. Не можна виключати будь-яких факторів політичного
впливу, а тому асамблея ще може сказати своє вирішальне слово у момент, коли на
це ніхто не очікуватиме.
У будь-якому випадку,
дієвість чи пасивність Конституційної асамблеї, її реальний чи віртуальний характер
буде для всіх зрозумілий залежно від її активності та продуктивності роботи. Однак,
вже зараз очевидно, що мотивація створення цього органу має, швидше, політичний,
ніж юридичний характер.
Петро Олещук, політолог, 23 лютого 2011 р.
//novynar.com.ua/analytics/government/156405
![]() |
| Колаж: durdom.in.ua |
Леонид Кравчук: Я никогда не говорил в вашем присутствии, Виктор Федорович, но вы - первый президент, который решился проводить реформы
КОНСТИТУЦИОННАЯ АССАМБЛЕЯ
Украина начала работу над новой Конституцией.
Украина начала работу над новой Конституцией.
Президент страны Виктор Янукович провел учредительное заседание
научно-экспертной группы по созданию Конституционной ассамблеи. Главой этого органа
и ответственным за разработку новой редакции Основного Закона будет первый президент
Украины Леонид Кравчук.
По странному стечению обстоятельств судьба Основного Закона Украины
в наиболее значимые периоды во многом зависит больше от президента, чем от парламента.
Главному законодательному органу страны хронически некогда заниматься Основным Законом
до тех пор, пока на насущную необходимость не укажет глава государства.
Этапы большого пути
Так было в 1996 году, когда Конституцию приняли за ночь после
почти суток непрерывных дебатов. Своего рода дедлайн для парламентариев, слишком
долго не находившим общего языка, тогда подвел президент Кучма, поставив Раде ультиматум:
или принимайте свой вариант до 28 июня, или я выношу свой проект на референдум.
Политреформа 2004 года была компромиссом, который в итоге продемонстрировал
свою несостоятельность и был отменен в прошлом году. Сейчас инициатива снова исходит
от президента. Однако в случае с Конституционной ассамблеей 2011 года есть ряд существенных
отличий. Во-первых, создание ассамблеи дает старт длительному процессу, который
на выходе должен привести к усовершенствованию Основного Закона. Во-вторых, конституционный
процесс на этот раз приходится не на период острого противостояния внутри страны,
а на сравнительно стабильное время. И в-третьих, состав ассамблеи максимально деполитизирован,
что позволяет надеяться на искусство ради искусства, а не передела полномочий.
О грядущей политреформе, разработкой которой должна заняться
Конституционная ассамблея, президент Виктор Янукович заявлял еще в прошлом году.
В понедельник глава государства сделал первый практический шаг к выполнению своего
обещания - подписал указ о научно-экспертной группе (НЭГ) по созданию Конституционной
ассамблеи и провел первое заседание этого органа. В состав НЭГ вошли 20 ученых и
специалистов по конституционному праву и лишь один политик - первый президент Украины
Леонид Кравчук.
Открыв заседание, Виктор Янукович пояснил: именно Леонид Кравчук
являлся идеологом создания Конституционной ассамблеи. "Учитывая опыт и активную
политическую позицию" первого президента, действующий глава государства назначил
его руководителем НЭГ и ответственным за подготовку будущей политреформы.
Решение Виктора Януковича и его аргументация являются довольно
неожиданными, ведь Леонид Кравчук до сих пор считался противником действующей власти.
Однако работа над новой Конституцией дает шанс Леониду Макаровичу войти в историю
не только как первому президенту Украины, но и как отцу идеальной украинской Конституции.
Тем более, что работа над первым вариантом Основного Закона в 90-е годы прошлого
века была начата именно при президенте Кравчуке, а вот довел ее до логического,
на тот момент, завершения Леонид Кучма.
"Я никогда не говорил в вашем присутствии, Виктор Федорович,
но вы - первый президент, который решился проводить реформы. До сих пор все президенты
думали о втором сроке, а реформы - это вещь непопулярная", - отметил Леонид
Кравчук, обращаясь к действующему президенту.
Минимум политики -
максимум качества
Юристы, выступавшие на заседании НЭГ, рассказали о некоторых
направлениях проведения реформы. "Следует предусмотреть возможность народной
законодательной инициативы,- отметил директор Института государства и права им.
В.М.Корецкого Юрий Шемшученко. - В числе дискуссионных положений - название, структура,
полномочия парламента и проблема бикамерализма (возможность создания двухпалатного
парламента)".
Впрочем, в рассуждения академика Шемшученко вмешался глава государства,
сообщив, что не поддерживает идею двухпалатного парламента. "Мы тут побеседовали
с Леонидом Макаровичем, и я хочу прокомментировать эту идею. Сейчас очень редко
страны (реформирующие Конституцию) создают себе двухпалатный парламент. А обратный
процесс есть - некоторые развитые страны переходят от двухпалатного парламента к
однопалатному", - заявил Янукович.
Утвердить проект политреформы должна будет Конституционная ассамблея
численностью 100-150 человек, состав которой предложит Леонид Кравчук. "Политиков
в ассамблее должно быть не больше 20-25%. Я бы очень не хотел, чтобы ассамблея поделилась
на две части, провластную и оппозиционную", - отметил он.
Процесс принятия новой редакции Основного Закона пока остается
предметом для дискуссии. Один из вариантов: Конституция пройдет необходимые согласования
в Венецианской комиссии и Конституционном суде и, следуя привычной процедуре, будет
утверждена парламентом. Между тем Леонид Кравчук не исключает и другой вариант -
принятие Конституции на референдуме, при котором у Рады будет лишь совещательный
голос. В парламенте уже выразили недовольство этой инициативой. Хотя на данном этапе
вряд ли стоит заниматься перетягиванием конституционного одеяла на себя. Тем же
парламентариям, желающим принять участие в процессе, лучше всего будет делиться
своими наработками и идеями с экспертной группой, с тем чтобы окончательный вариант
одинаково легко прошел и парламентский зал, и референдум.
23.02.2011
Андрей Побединский,
"Жизнь", Донецкая обл.
//lifedon.com.ua/nportal/news/6011
//lib.rada.gov.ua/static/about/monitor-09/reg_11/reg_11_14.htm
![]() |
//caricatura.ru/art/ivanov/url/parad/ivanov/10405/
|
Конституционная Ассамблея - арбитр нации или игрок команды Януковича?
Украина разбогатела на Конституционную Ассамблею. Этот орган создает Президент Виктор Янукович – он уже поручил первому украинскому лидеру Леониду Кравчуку заняться необходимой подготовкой. Скорее всего, именно Кравчук окажется во главе данного органа, цель которого – подготовка новой редакции Основного Закона Украины.
В том, что потребность в новой Конституции назрела, сам Кравчук
не сомневается. По его словам, нынешний Основной Закон не соответствует интересам
граждан. Однако у еще толком не рожденной структуры уже появились и оппоненты. В
частности, нардеп-нунсовец Тарас Стецькив успел заявить, что появление данного органа
влечет за собой подмену понятий, так как вместо всенародного обсуждения Президент
назначит в Ассамблею выгодных себе людей, чтобы под маркой общепризнанной реформы
получить усиливающий собственные полномочия вариант документа. В этой связи Стецькив
отметил, что писать новую Конституцию должны не юристы Януковича, а народ Украины,
коль уж на его интересы ссылаются инициаторы создания новой структуры.
Разобраться в ситуации From-UA предложила видным отечественным политикам, политологам
и общественным деятелям. Ведь проблема, по сути, касается всех – во всяком случае,
так о ней было заявлено властью. Каков же получился ответ на прозвучавший голос
власти от далеко не последних представителей украинского общества?
Проблема Украины состоит отнюдь не в Конституции, считает депутат-нунсовец
Юрий Костенко и советует не искать выхода
в переписывании Основного Закона.
«Уже 20 лет в украинском политикуме активно ведутся дискуссии
о том, какой должна быть Конституция в Украине. И в то же время за 20 лет в Украине
не реализовано ни одной целостной программы преобразований, ни политической, ни
экономической, ни социальной – ни в одной сфере, начиная с темы развития демократии
и заканчивая темой развития сельского хозяйства, мы за 20 лет ничего не сделали.
В плане конституционных моделей Украина перепробовала все, что в мире уже давно
работает, и довольно неплохо. У нас была парламентская республика, президентская,
потом была смешанная система, теперь вновь вернулись к президентской. Но это не
позволило реализовать в стране то, что нужно обществу – нормальные условия для производственной
деятельности и достойные социальные стандарты», – отметил политик.
Все остальное, по его словам, нюансы – глубоко вторичные по отношению
к главной проблеме.
«Поэтому мой вывод такой: какой бы ни была в Украине конституционная
модель, это никоим образом не будет влиять на качество государственной политики.
В Украине другая системная проблема – это не конституционное устройство, а отсутствие
в украинской государственной политике политических сил, которые отображают общественные
интересы. Не интересы кланов, вождя, а общественные интересы – производственный
интерес и социальный. И конституционное устройство к этому не имеет никакого отношения»,
– уверен Костенко.
Известный диссидент Левко
Лукьяненко беспокоится о другом.
«Я придерживаюсь той точки зрения, что Конституция является особым,
чрезвычайно важным нормативным документом, и играться с ней каждый раз нельзя. Конституция
должна быть стабильной, и менять ее каждый раз не годится. Ее можно усовершенствовать,
но не надо это делать впопыхах», – переживает он о частых сменах Основного закона
в угоду конкретным политическим обстоятельствам.
Диссидент боится, что новый вариант Конституции будет направлен
на сближение Украины с Россией.
«При той власти, которая хочет все централизовать и превратить
Януковича в конституционного монарха – я против таких манипуляций, потому что все
бразды правления сосредотачиваются в руках Президента. В таких политических условиях
менять Конституцию очень опасно. И сейчас Янукович берет себе за образец не то,
что думают украинские политики, ученые, юристы, а московскую практику. И это будет
путь превращения Украины в Малороссию», – заметил Лукьяненко.
Политолог Александр
Палий менее категоричен.
«Я бы поддержал идею, чтобы в ассамблею входили авторитетные
люди, которые действительно представляют общество, правовую мысль, а не назначенцы
Администрации Президента. Президент тоже может выбрать авторитетных людей, но мне
кажется, что он вряд ли это сделает, потому что у него совершенно другой подход»,
– предполагает он.
Эксперт уверен, что если Глава государства пойдет по пути назначения
в ассамблею выгодных себе персон, толку от этого проекта не будет.
«Муляжные структуры ни к чему не приводят. Например, был муляжный
парламент в Тунисе, Египте, Ливии – и к чему это все привело? Для того, чтобы реформы
осуществлялись, необходимо, чтобы они опирались на реальные потребности общества,
на реальное представительство общества. Президент мог бы возглавить этот процесс
по внесению изменений в Конституцию, но он должен назначать не своих манипулируемых
людей. Ему надо брать людей, которые могли бы выступать от какой-то части общества,
то есть ему надо брать элиту, а элита – это, прежде всего, ответственность», – отметил
Палий.
Откровенно нравится затея с Конституционной Ассамблеей руководителю
политологического центра «Пента» Владимиру
Фесенко.
«Подход, в принципе, правильный. Суть его в том, чтобы разработкой
Конституции занимались не политики, а специалисты и представители общественности,
к которым было бы определенное общественное доверие. Но при этом речь не идет о
подмене конституционного процесса, как он зафиксирован в Основном Законе. То есть
новую редакцию Конституции необходимо принимать через ВР, и если понадобится по
конституционной процедуре, то надо будет проводить референдум. Поэтому я думаю,
что здесь сама логика достаточно приемлема и легитимна», – отметил он.
В то же время эксперт не отрицает, что очень многое будет зависеть
от того, каким будет состав Конституционной Ассамблеи.
«К этому процессу надо будет подойти очень взвешенно, основательно,
чтобы там оказались люди, которых нельзя было бы упрекнуть в заангажированности
политической, чтобы это были не политики. Я сторонник того, чтобы частью Ассамблеи
была парламентская
конституционная комиссия, в которой были бы и представители оппозиции. Но пусть
она играет свою роль на финише процесса, а сами конституционные предложения пусть
разработают люди, которые профессионально к этому готовы и которые не являются политиками,
то есть не получат своей выгоды от этого», – считает Фесенко.
Совсем по-другому видит эту же перспективу директор Центра политического
маркетинга Василий Стоякин.
«Мне эта идея кажется в высшей степени опасной. Мне приходилось
много читать и общаться с теми людьми, которые проводят эту линию. Смысл Конституционной
Ассамблеи изначально (она появилась еще во времена Ющенко) заключается вовсе не
в том, чтобы разработать и принять новую Конституцию. Смысл заключается в переучреждении
государства. И логика такая: национальные патриотические силы добились того, что
в 1991 году было создано государство, и государство это не сложилось так, как они
хотели, из-за несознательности населения. И поскольку у нас такие проблемы со «свидомостью»
населения, то будем считать, что двадцати лет, которые прошли, не было, и создадим
новое государство, которое будет правильное и в котором несвидомые граждане права
голоса иметь не будут. Идти таким путем – это самый лучший способ эту государственность
вообще потерять», – переживает он.
По словам эксперта, на данный момент власть должна заботиться
о решении других проблем.
«При всех тех проблемах, которые сопровождали конституционный
процесс в Украине (я считаю, что сейчас в Украине вообще нет никакой Конституции,
потому что ее тупо отменили), создание какой-то Конституционной Ассамблеи, учредительного
собрания с последующим всенародным референдумом, на мой взгляд, это путь тупиковый,
потому что он идет в сторону умственных спекуляций относительно того, какая держава
нам вообще нужна. Он уводит от решения конкретных жизненных проблем – от того, как
должна быть устроена власть, как должна функционировать реальная власть. Надо не
выдумывать новую власть, а заставить функционировать эту власть реально. Мне кажется,
что речь должна идти не о работе какого-то нового органа, а о вполне традиционной
работе. Если хотим принимать новую Конституцию, то давайте создавать конституционную
комиссию в ВР, как это обычно делается», – заявил Стоякин.
Не видит смысла в обсуждении этого вопроса глава Госфинуслуг
Василий Волга.
«Спор по поводу того, кто должен писать новый проект Конституции
– болтовня, вызванная желанием всовывать власти палки в колеса по поводу и без повода»,
– отрезал он.
По словам чиновника, все будет так, как решит Президент Виктор
Янукович, а решения Главы государства подлежат не обсуждению, а выполнению.
«У нас все определено законом. Есть Президент, являющийся гарантом
Конституции, и он решает, каким образом будет происходить подготовка и обсуждение
проекта. В Украине есть легитимная представительская власть, которую избрал народ.
Она представляет мнение большинства и как его выразитель принимает определенные
решения. В данном случае, касающиеся Основного закона», – объяснил Волга.
Еще лаконичнее свое отношение к проблеме выразил нардеп-регионал
Василий Хара.
«Я считаю, что нужно собирать Ассамблею, нужно привлекать максимальное
количество людей со всех сторон», – заявил он.
«Но окончательный вариант Конституции нужно принимать в парламенте»,
– уточнил Хара.
С учетом всего разнообразия мнений и оценок, можно констатировать:
если хоть кто-то хоть что-то делает – это уже хорошо. В данном случае делает Президент,
создав Конституционную Ассамблею. Потому что рассуждать о теоретических проблемах,
кто и как должен или не должен менять Конституцию, и когда это надо, а когда не
надо делать, – можно вечно. Ну, хорошо, не вечно, но на наш век точно хватит. А
толку?
Понятно также, что любое действие рождает противодействие – это
объективный закон природы. Поэтому ожидать от общества (а ведь опрошенные политики
и эксперты являются его частью – репрезентантами, так сказать) со столь диаметрально
противоположными взглядами на пути решения одной конкретной задачи единодушной оценки
какой-либо инициативы Януковича не приходится. В данном случае это и не нужно –
всегда будут недовольные и несогласные, всем не угодишь. Да и зачем, если по неписаным
законам демократического общества в любом вопросе должно быть обеспечено право на
альтернативу?
Другое дело, во что реально выльется эта самая Конституционная
Ассамблея. Однако в этом отношении пока можно только гадать – процесс только начался.
И это радует. Лед тронулся, господа присяжные заседатели!
Андрей Генералов,
23.02.2011 г.
//www.from-ua.com/politics/b5e03fe84ddb8.html
Чи наважиться Леонід Кравчук стати «батьком-засновником»?
Сподівана
несподіванка, хід крапленою картою, нова спроба політичного окозамилювання,
симуляція справжнього конституціоналізму? Так.
"Весільний
генерал" Кравчук, сумнівна ініціатива екс-президента, гра в піддавки із
владою, крок уперед, два кроки назад? Так... "Реєстрові"
експерти, номенклатурне зібрання, чого-зволите-пане-будь-ласка, відсторонена
громадськість, наперед заданий результат? Так!
Усі ці та схожі
на ці відгуки на започаткування указом Віктора Януковича формування Конституційної Асамблеї (дехто з коментаторів пише ці слова з малої літери, дехто – ставить їх
у лапки) цілком справедливі та слушні. Ба більше: очевидно, має рацію Тарас
Чорновіл: під прикриттям творення нової Конституції тишком-нишком влада має
намір пролонгувати повноваження чинної Верховної Ради аж до осені 2015 року, а
заодно добряче "почистити" Основний Закон, не залишивши там ніяких
соціальних гарантій.
Тому можна ще і
ще раз сказати: так, це новий спосіб обдурювання широких мас, це імітація тієї
роботи, яку мають здійснювати повноважні представники громадянського
суспільства, а не призначені згори "авторитетні експерти".
І все ж вірні на
загал твердження не варто абсолютизувати. Адже, по-перше, ситуація в Україні
змінюється і в один пречудовий момент може змінитися радикально, по-друге,
траплялося, що номенклатурники діяли в загальних інтересах, по-третє,
різноманітні Конституційні збори – річ настільки хитра, що заздалегідь навряд
чи можна спрогнозувати все, на що вони здатні.
Отож по-порядку.
Не тільки очільники вітчизняної влади реагували на перші поштовхи політичного
землетрусу в Північній Африці неадекватно, щось там верзучи про "порушену
стабільність", - а й сам Обама одразу не знав, як оцінити події і відбувся
у щорічному посланні Конгресу, виголошеному якраз 25 січня, у день, коли
"вибухнув" Єгипет, фразою "Сполучені Штати Америки стоять
пліч-о-пліч з народом Туніса і підтримують демократичні сподівання всіх
людей" (про бурхливі події на вулицях єгипетських міст, про ймовірність
того, що "затрусить" й інші держави регіону – ані слова).
Що ж, проспали
високочолі експерти, з ким не буває... Не всі, звичайно – група
"яйцеголових" на чолі з добрим знавцем регіону, радником президента
Деннісом Россом заздалегідь передбачала серйозні проблеми й зазначала найслабші
місця в ланцюгу стратегічних союзників США – Йорданія, Туніс, Єгипет, Бахрейн і
Ємен. Так хіба ж мало українських інтелектуалів аналізує ситуацію в країні і
доходить висновку про близький революційний вибух або, принаймні, про серйозні
трансформації "нагорі"?
Звичайно,
сьогодні таке припущення видається майже фантастичним, але ж хіба за певних
обставин не може статися так, що Конституційна Асамблея на чолі з Леонідом
Кравчуком виявиться єдиним більш-менш легальним та легітимним органом
представницької влади?
Тепер про
номенклатуру. Звичайно, серед призначеної указом Януковича науково-експертної
групи з підготовки Конституційної Асамблеї лише кілька справжніх учених, які
самі пишуть свої тексти, а не підписують заготовлене для них підлеглими, іншими
словами, переважна більшість там – освітянська й академічна номенклатура.
Проте це все-таки
номенклатура помітно вищого інтелектуального рівня, ніж
адміністративно-управлінська, отож вона здатна у слушний момент
переорієнтуватися і стати на бік "сил справедливості та свободи", А
водночас цілком здатна і займатися обслуговуванням чинної влади,
підлабузництвом і підсиджуванням.
Номенклатура,
одним словом. Та хіба влітку 1990 року не номенклатура у своїй масі рішуче
підтримала (ясна річ, не забуваючи про свої інтереси, але водночас і йдучи
врозріз із лінією Кремля) Декларацію про державний суверенітет України?
Щоправда, тоді її
очолював ще не Леонід Кравчук. Але він був "на підході"...
І, нарешті, про
здатність різного роду Конституційних зборів брати на себе куди більше, ніж їм
на те дали прав. Пошлюся на класичний приклад, утім, відомий у нас передусім
фахівцям, отож доведеться розповісти про нього досить докладно. Ідеться про
Конституційний Конвент, що ухвалив чинну донині (з неповними трьома десятками
поправок) Конституцію США.
Ця Конституція –
друга в історії держави. 1777 року, в розпал Війни за незалежність, Другий
континентальний конгрес ухвалив так звані Статті Конфедерації, документ
конституційного рівня, який визначав Сполучені Штати як конфедерацію і
закріплював повноваження центральних органів влади. 1781 року Статті були
ратифіковані останнім – тринадцятим – штатом й офіційно набули сили.
Центральна влада
виявилася вкрай неефективною та кволою: при голосуванні в Конгресі Конфедерації
з будь-якого питання була потрібна одностайна згода всіх штатів, отож один штат
міг заблокувати будь-яку ініціативу чи відстрочити ухвалення найактуальнішого
рішення.
Розмови про те,
що слід щось робити з цією неефективною конституцією, почалися майже одразу
після її ухвалення. Й от у вересні 1786 року представники п’яти штатів
(Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Пенсільванія, Делавер, Вірджинія) зібралися в Аннаполісі
для, щоб обговорити поправки до Статей Конфедерації, які стосувалися вузького,
але важливого питання: скасування митних бар’єрів між штатами.
Конференція
виявилася недостатньо представницької (представники декількох штатів не встигли
вчасно добратися до Аннаполіса, частина штатів проігнорувала зібрання), тож
делегати звернулися до Конгресу Конфедерації з проханням скликати у травні
наступного, 1787 року у Філадельфії конференцію представників усіх штатів із
достатніми для перегляду Статей Конфедерації повноваженнями.
21 лютого 1787
Конгрес Конфедерації погодився з пропозицією й ухвалив резолюцію про скликання
Конвенту "з єдиною і вираженою метою перегляду Статей Конфедерації".
Зібралося 70 делегатів від штатів, які почали дискусії.
І хоча
повноваження Конвенту стосувалися лише перегляду та корекції Статей
Конфедерації, зібрання поступово дійшло до розуміння необхідності створення
нової Конституції, яка б затвердила принципово інший державний устрій, а саме
федеративний, та іншу форму правління – президентську республіку.
Тут не місце
розповіді про всі перипетії обговорення, відзначу лише, що делегати рішуче
вийшли за межі наданих їм повноважень і 17 вересня підготували остаточний
проект Конституції, переданий ними сесії Конгресу Конфедерації. Ви будете
сміятися, але Конгрес підтримав проект Основного Закону, за яким повноваження
парламенту істотно зменшувалися і, як зараз модно казати, переформатовувалися.
Ну, а далі була
тривала й непроста ратифікація Конституції окремими штатами, під час якої
виникла й була закріплена на рівні вимог кількох суб’єктів федерації ідея
доповнення Основного Закону десятьма поправками – Біллем про права. А 4 березня
1789 року почали роботу нові федеральні органи влади, створені відповідно до
нової Конституції.
Зауважать: але ж
якого інтелектуального та морального рівня було чимало з-поміж тих делегатів!
Їх же очолювали "батьки-засновники", вони підготували і переконали
суспільство до ідеї федеративної республіки з президентським правлінням,
сильною незалежною законодавчою і судовою владами.
Заувага
справедлива, але ж "батьками-засновниками" ці справді непересічні
діячі стали постфактум, коли змогли переконати колег у необхідності ініціативно
взяти на себе ніким не делеговані повноваження...
Отож не слід
виключати й подібного перебігу подій, тим більше, що Леонід Кравчук давно вже
відомий як майстер нестандартних політичних маневрів та вмілець, який проходить
між крапельками дощу. Поживемо – побачимо.
Але для того,
щоби офіційна Конституційна Асамблея спромоглася на якісь рішучі кроки,
потрібен постійний тиск на неї, постійна загроза проведення паралельної
Громадянської Конституційної Асамблеї яка розробить, прийме і затвердить через
загальнонародний референдум Громадянську Конституцію України.
Це не буде
легальний шлях, - але ж недемократична влада не зможе створити й ухвалити
справді легітимну та дієву, визнану світом Конституцію. Яким може стати
розв’язання цієї колізії? Важко сказати. Але якщо Конституційна Асамблея буде
слухняно виконувати накази "згори", її справді доведеться писати з
дуже малої літери. З усіма належними наслідками.
Сергій Грабовський, 23 лютого 2011 р.
//www.pravda.com.ua/columns/2011/02/23/5948797/
![]() |
Монумент президентів батьків-засновників США Джорджа Вашингтона, Томаса Джефферсона, Авраама Лінкольна і Теодора Рузвельта на горі Рашмор у Південній Дакоті //evreimir.com/69906/
|
Підписатися на:
Дописи (Atom)













