пʼятниця, 9 січня 2004 р.

Другий (Волинський) Статут Великого князівства Литовського 1566


[Статут Вялікага княства Літоўскага 1566 года. 
- Мінск, 2003. - С.35-263. За виданням 1855 року [Временник Императорскаго Московскаго Общества Истории и Древностей Российских].



РЕЕСТРЪ

Привилей Року 63
Привилей БЂльской. принятье унеи рокъ 64
Привелей Виленскій рокъ 65
ЛЂта Божьего нароженія 1566 мЂсяца Іюля 1 дня, 
артикулы Поправы статутовая


Жикгимонтъ Августъ Божъею миллостью Король Польский. Великий Князь Литовскій, Рускій, Прускій, Жомоитскій, Мазовецкій, Ифлянтскій и иныхъ. Чинимъ явно всимъ вобецъ и каждому зособна нинЂшнимъ и на потомъ будучимъ, ижъ тотъ статутъ Великому Князеству Литовскому, панству нашому и всимъ землямъ къ нему прислухаючимъ, упривильеваный въ БЂлску черезъ насъ Господара на соймЂ звыкломъ великомъ валномъ, который зъ стародавныхъ часовъ звыклый бывати въ томъ панст†нашомъ Великомъ КнязствЂЛитовскомъ, зложоный и справленый и постановеный черезъ обранье певное парсуны зъ роду и народу шляхецкого становъ соймомъ належачимъ родичомъ и обывателемъ того Великого Князства, лечъ ижъ ку ужыванью не пришолъ ажъ и до сихъ часовъ не выданъ. Тогды то съ тыхъ прычинъ сталосе, ижъ черезъ насъ и презъ пановъ радъ нашихъ также и всихъ тыхъ становъ Великого Князства Литовского сойму належачыхъ не былъ еще прогляданъ и ревидовань про войну уставичную, которую есьмо вели по вси тые часы зъ Московскимъ, а такъ на теперешнемъ валномъ соймЂ Виленскомъ важными справами затруднени. ВЂдже яко въ часъ мЂлъ знести, видечи быть потребную справедливость всимъ про то съ паны рады нашими и зо всими станы сойму належачыми на поправованье и прегляданье того статуту заседшы и скорикговавшы вже на тотъ часъ на вси потомные часы ку ужыванью, водлугъ привильевъ господарскихъ БЂльского и Виленьского въ тоть статутъ вышей вложоныхъ и описаныхъ, прыложывшы къ нимъ третій прывилей, въ тотъ же статутъ казавшы вписати на поровнанье и объявенье всихъ становъ, ижъ ровно ку достоенствамъ такъ Литовскій яко и Рускій народъ приходити маеть, выдали есмо и выдаемъ, пры бытности и зъ уфалою и позволеньемъ радъ нашихъ и всихъ становъ сойму належачыхъ, всимъ въ посполитость, водле которого вжо вси обыватели того панства нашого Великого Князства Литовского и вси земли ку нему належачіе будуть се радити и судити, поправуючы и прибавляючы водлЂ часу потребы артыкуловъ въ томъ статутЂ на соймехъ валныхъ Великого Князства Литовского, такъ яко около того поправованья артыкуловь шырей доложоно и въ привильи БЂльскомъ. А выдань есть сесь статутъ на соймЂ Виленскомъ великомъ валномъ, року Божъего нароженья тисеча пять сотъ шестдесятъ шостого, мЂсяца Марта, первого дня.
О персонЂ господарской.

Артыкулъ І. Вси обыватели Великого Князства Литовского однымъ правомъ писанымъ, отъ насъ данымъ, сужоны быти мають
Артыкулъ 2. Мы Господаръ обЂцуемъ никого не карати на заочное повЂданье, хот бы се дотыкало ко ображенью маестату нашого господарского, и хто тежъ што на кого велъ, а не довелъ, тымъ самъ каранъ быти маеть
Артыкулъ 3. О ображенье маестату нашого господарского
Артыкулъ 4. Ображенье маестату нашого господарского
Артыкулъ 5. О обораженье маестату нашого господарского такій доводъ а не инакшій маеть быти
Артыкулъ 6. Хто бы кольвекъ съ панства нашого до земли непріятельское утекъ
Артыкулъ 7. Хтобы съ пригоды до земли суседъ наших втекъ
Артыкулъ 8. О зкгвалченье и зламанье кглейту
Артыкулъ 9. О мандатЂхъ, въ которихъ речахъ мають быти мандаты съ канслеріи нашое даваны
Артыкулъ 10. Хтобы кому имЂнье заставилъ або продалъ первей нижли зъ земли утекъ
Артыкулъ 11. Если бы отецъ отъ дЂтей утекъ до земли непріятельское такъ тежъ которій близшій
Артыкулъ 12. Хто бы листы або печати наши фалшовалъ, чимъ маеть быти каранъ
Артыкулъ 13. О фалшованью монеты и о мындзЂхъ и золотарехъ
Артыкулъ 14. Не маеть нихто за чій колвекъ выступокъ учинокъ терпЂти, одно каждый самъ за себе
Артыкулъ 15. Хто много за мало упросилъ, а безъ данины побралъ
Артыкулъ 16. О речъ земленую межи имЂньями нашими князскими панскими шляхецкими, мы Господаръ тымъ правомъ судитисе маемъ
Артыкулъ 17. Вси въ томъ панст†нашомъ Великомъ Князст†Литовскомъ однымъ тымъ правомъ сужоны быти мають
Артыкулъ 18. О листЂхъ заповЂдныхъ, ижъ не иають быти съ канцлеріи нашое выдаваны
Артыкулъ 19. Листы отвороные мають кождому ворочаны быти
Артыкулъ 20. О збитью носланца нашого господарского, и тежъ посланцовъ отъ пановъ радъ нашихъ при листЂхъ нашихъ господарскихъ и пановъ радъ и старостъ нашихъ судовыхъ и суду земского
Артыкулъ 21. О листЂхъ заручныхъ
Артыкулъ 22. О одновЂдникохъ неосЂлыхъ
Артыкулъ 23. О листЂхъ желЂзныхъ, кому мають быти даваны
Артыкулъ 24. Кому бы шло о честь, къ рыхло справедливость учынена быти маеть
Артыкулъ 25. О мытЂхъ новыхъ
Артыкулъ 26. О неданье мыта шляхтЂ
Артыкулъ 27. Хтобы напротивко выроку нашого господарского мовилъ
Артикулъ 28. Хто бы подъ кимъ што упросилъ, а тому бы напередъ дано и въ привильи нашомъ господарскомъ напередъ описано
Артыкулъ 29. Хто бы на што листы упросилъ, а того въ держанью не былъ
Артыкулъ 30. Абы се въ домЂхъ въ дворехъ нашихъ господарскихъ никто не становилъ

О оборонЂ земскои.

Артыкулъ 1. О повинности, яко вси обыватели Великого Князства Литовского, водлЂ уфалы сойму вального Великого Князства Литовского, службу земскую служити мають
Артыкулъ 2. О постановенью обороны земское толко на сеймЂ
Артыкулъ 3. О невызволенье листы нашими, и тежъ кого вызволить волно
Артыкулъ 4. О имЂнья заставные, хто зъ нихъ службу земскую служити маеть
Артыкулъ 5. О хоружыхъ
Артыкулъ 6. О збиранью и тягненью шляхты на войну
Артыкулъ 7. Уси шляхта повЂтовые повинны становитися Іюдъ хороговью повЂтовою
Артыкулъ 8. О шляхтЂ, которіе въ розныхъ повЂтЂхъ имЂнья мають
Артыкулъ 9. О духовныхъ, якъ мають службу земскую служыти
Артыкулъ 10. Абы се пошыхованью не родъЂждчали до домовъ своихъ
Артыкулъ 11. Которіе для немоцы своее на войну Ђхати не могутъ
Артыкулъ 12. О сынЂхъ и заступованью войны одинъ за другого
Артыкулъ 13. Хто бы замЂшкалъ, на рокъ положоный до войска не пріЂхалъ
Артыкулъ 14. О таковомъ, хто бы зъ битвы утекъ
Артыкулъ 15. О тыхъ, которіе на войнЂ зброй коней и броней своихъ кому иному позычають
Артыкулъ 16. Почому отъ попису брати
Артыкулъ 17. О старшихъ, которіе надъ людомъ войска нашого послани бываютъ
Артыкулъ 18. О хоружыхъ, абы земянъ дома не осажывали ани одпущали
Артыкулъ 19. О сторожы военной
Артыкулъ 20. О наЂздъ на домъ и гумна на войнЂ шляхецкіе
Артыкулъ 21. О стацЂи на войнЂ, кому бы не доставало
Артыкулъ 22. О бранью вижа на стацею отъ гетьмановъ
Артыкулъ 23. О кгвалтъ або о находъ военный у въ обозЂ
Артыкулъ 24. О людехъ ненежныхъ, якъ мають зъ имЂней своихъ службу земскую служыти
Артыкулъ 25. О чужоземскіе прыбылые люди, якъ се мають заховать въ тегненью
Артыкулъ 26. О шкоды въ тегненью такъ тубулцовъ яко и чужоземцовъ
Артыкулъ 27. О блудягы на войнЂ
Артыкулъ 28. О указанью и пописованью шляхты повЂтовое у воеводствахъ або у староствахъ головныхъ
Артыкулъ 29. Яко войнЂ новинные у войску отъ гетмана далеко становитися не мають

О вольностяхъ шляхецкихъ и розмноженью 
Великого Князства Литовского.

Артыкулъ 1. О розмноженью Великого Князства Литовского
Артыкулъ 2. О вольностяхъ шляхецкихъ
Артыкулъ 3. Мы Господаръ обяцуемъ розмножати Великое Князство Литовское, а што бы разобрано и отышло, зась ку нему привернути
Артыкулъ 4. О неданье шляхты и ихъ имЂней и кгрунтовъ и всякихъ вольностей и тежъ неданье листовъ и привильевъ противъ сему статуту
Артыкулъ 5. О соймиковъ повЂтовыхъ и о выправенъю и посланью зъ нихъ пословъ земскихъ на валный соймъ
Артыкулъ 6. О соймЂ валномъ
Артыкулъ 7. Абы шляхтичъ безправнЂ не былъ иманъ ани сажонъ
Артыкулъ 8. Абы панове шляхту о почтивость ихъ сами не судили
Артыкулъ 9. Ижъ достоенствъ и врядовъ въ дЂдицство чужоземцомъ давано быти не маеть
Артыкулъ 10. Достойности и вряды давные не мають быти нарушоны
Артыкулъ 11. Достоенствъ и врядовъ на заочное обмовенье не маемъ одыймовати
Артыкулъ 12. О держанью старыхъ уставъ, а новыхъ безъ сейму валного не встановляти
Артыкулъ 13. О вольности выЂханья нашого изъ земли кромъ земль непріятельскихъ
Артикулъ 14. По смерти отцовъ и матокъ и йныхъ кровныхъ, и близкихъ ихъ дЂтей и потомковъ отъ каждого дЂдицства спадкомъ выслуги и всякого набытья не отдаляти
Артыкулъ 15. Людей простыхъ надъ шляхту не повышати
Артыкулъ 16. О зводъ шляхецства.
Артыкулъ 17. О чужоземцу наганеномъ о шляхецство
Артыкулъ 18. Если бы хто кому приганилъ, а самъ не былъ шляхтичъ
Артыкулъ 19. О наганенье шляхтича забитого
Артыкулъ 20. О шляхтЂ которие бы вмЂстЂ осЂлость мЂли
Артыкулъ 21. О простыхъ людехъ кгдыжъ повышенья чести и становъ за годностями заслугами могутъ мЂти
Артыкулъ 22. Кгды бы шляхтичъ шляхтичу примовку учинилъ якую
Артыкулъ 23. О примовку, ижъ хто бы не былъ чыстого ложа сынъ
Артыкулъ 24. О вызволенье отплатовъ новыхъ и одъ подводъ кромЂ стародавного обычаю якъ тежъ по дорогамъ
Артыкулъ 25. Если бы который съ подданныхъ нашихъ на князехъ панохъ або на комъ иномъ выслужылъ имЂнье лежачое
Артыкулъ 26. О позыванье свЂцкихъ въ духовное право
Артыкулъ 27. О мЂщанехъ мЂста нашого Виленского, якимъ правомъ шляхту зъ мЂщаны судити мають
Артыкулъ 28. О мЂщане, ижъ селянъ не мають на торгу грабить
Артыкулъ 29. О слуги и люди шляхецкія и о челедь неволную, которіе до мЂстъ входять
Артыкулъ 30. О мЂрахъ абы были равны
Артыкулъ 31. Кнегинь паней дЂвокъ вдовъ не маемъ за кого кгвалтомъ давати
Артыкулъ 32. Отецъ за жывота своего змушенья не повиненъ имЂнья дЂтемъ поступовати, лечъ подоброй воли его
Артыкулъ 33. Всимъ станомъ народу шляхецскаго, якъ хотя, волно имЂньями шафовати
Артыкулъ 34. О волности шафовати выслугою своею
Артыкулъ 35. О волности шляхтЂ имЂнья лежачіе и иные маетности свои намъ Господару записовати.
Артыкулъ 36. Хто чого за Короля Казимера и за Олександра и за отца нашого Короля его милости Жикгимонта былъ въ держанью, тотъ вЂчнЂ маеть держати.
Артыкулъ 37. Хто бы имЂнье отъ насъ Господара кому даное въ кого отыймовалъ
Артыкулъ 38. Што бы кому черезъ листы дано або упрошоно, а онъ бы того не вжывалъ и въ молчанью былъ черезъ давность земскую, десеть лЂтъ, и тежъ о лЂта дЂтиные, которые бы въ чужой земли были
Артыкулъ 39. Мы Господаръ обЂцуемъ еднакую справедливость чынити всимъ, а пересуды мы и панове рада наша брати не маемъ
Артыкулъ 40. О тыхъ, которіе Ђдучы въ дорогу на поляхъ се становятъ, а збожъю шкоду чинятъ
Артыкулъ 41. О вывоженью приправъ военныхъ и всякого желЂза до земли непріятельское.

О судьяхъ и о судЂхъ и о выбиранью судей въ повЂтЂ

Статут Великого князівства Литовського
1566 (Волинський). Фрагмент сторінки.
Артыкулъ 1. О судьяхъ и о судЂхъ и о выбиранью судей въ повЂтЂ
Артыкулъ 2. О моцы и владности судей, ижъ кождый кождого стану повиненъ передъ нами становитисе, и о томъ хтобы передъ нами не сталъ
Артыкулъ 3. О пересудЂхъ и доходЂхъ судьи подсудка и писара
Артыкулъ 4. О возныхъ присязЂ и о ихъ врядЂ
Артыкулъ 5. Справа и урядъ вознаго
Артыкулъ 6. Хтобы вознаго за посланьемъ и за листы вряду замкового земского на справЂзбилъ, або листъ у его отнявшы содралъ
Артыкулъ 7. Абы особы врядовые сами судили, а никто иншый на мЂстцу ихъ
Артыкулъ 8. О судьяхъ, яковые мають быти выбираны
Артыкулъ 9. Яко и при комъ позвы позыватися мають, къ и гдЂ то свЂдчыти и што возному за переЂздъ и працу его давати
Артыкулъ 10. О печати нашей господарской земской тежъ печатехъ врядовыхъ, которыми што маеть быти печатовано
Артыкулъ 11. О книгахъ земскихъ, въ кождомъ повЂтЂ гдЂ будутъ хованы
Артыкулъ 12. Хтобы за позвы напершіе и другіе и третіе роки не сталъ безъ прычыны слушное
Артыкулъ 13. Хтобы за хоробою або за послугою нашою або земского за позвы стати не могъ
Артыкулъ 14. Хтобы кого позвалъ на роки судовые, самъ безъ слушное прычыны несталъ
Артыкулъ 15. Хтобы кого черезъ судъ або черезъ еднанье ку праву позвалъ
Артыкулъ 16. О позвЂхъ не маеть никто ни на кого речей не вчтивыхъ и образливыхъ доброй сла†писати
Артыкулъ 17. Хто имЂнья въ разныхъ повЂтехъ маеть и до колка судовъ зъ имЂней разныхъ на одны роки будеть позванъ
Артыкулъ 18. Што бы се трафило або стало пры бытности нашой господарской и при дворЂнашемъ, которимъ обычаемъ маеть быти сужоно, и хтобы черезъ заказъ уЂхалъ и о гостяхъ чужоземцахъ
Артыкулъ 19. О тыхъ, которые бы не маючы въ которомъ повЂтЂ або врядЂ нашомъ осЂлости, а тымъ пріЂхавшы зъ стороны або изъ иного повЂту збытокъ або якую шкоду учынилъ
Артыкулъ 20, Што мають судить воеводове старостове и державцы наши, и о ихъ позвехъ въ тыхъ речахъ
Артыкулъ 21. О судьи замковомъ
Артыкулъ 22. О роки завитые въ которыхъ речахъ быти мають складаны
Артыкулъ 23. О збитью позвовъ
Артыкулъ 24. О позвЂхъ, якъ долго тривати мають
Аршыкулъ 25. Хто бы кого отъ суду земскаго съ повЂту своего до иного права позвалъ
Артыкулъ 26. О таковыхъ, которые не маючи въ которомъ повЂтЂ осЂлости, другаго осЂлого позывають, а идетъ имъ обЂюмъ сторонамъ объ одну речъ
Артыкулъ 27. О рокахъ, на которіе судья подсудокъ и писаръ маеть зъЂждчатис и позваные передъ ними новинни становитис
Артыкулъ 28. О позвЂхъ и о року, якій за позвы будеть складанъ, а каждый жалобу свою на поз†меновите описати маеть, и о збиванью позвовъ
Артыкулъ 29. Которымъ бы се дЂели кривды отъ урядниковъ слугъ и подданыхъ чиихъ колвекъ
Артыкулъ 30. Яко стороны у суду за позвы заховатися мають
Артыкулъ 31. О заступованью въ суду одному за другого
Артыкулъ 32. О злеценью речей и отдаванью моцы инымъ за себе у права мовити
Артыкулъ 33. Хто бы самъ не могъ або не вмЂлъ у права мовити
Артыкулъ 34. О прокураторахъ якіе мають быти и якихъ тежъ судъ не маеть пріймовати
Артыкулъ 35. О скаранью фалшывыхъ прокураторовъ а подступныхъ, и къ тому жъ вольно сторонЂ прокуратора своего у права подпирати и самому мовити и другаго прокуратора на его мЂстцу установити
Артыкулъ 36. Прычины нестанья прокуратовъ, ижъ то имъ и сторонамъ ихъ шкодити не будеть
Артыкулъ 37. Чого прокураторъ безъ стороны своее справовати не можеть
Артыкулъ 38. Ижъ нихто зъ оборонами передъ судъ приходити не маеть
Артыкулъ 39. Хтобы на кого передъ правомъ словомъ або рукою с торгнулъ, пхнулъ, або ранилъ
Артыкулъ 40. Хтобы на судЂ судью и писара такъ враду замковаго яко и земскаго соромотилъ, билъ, ранилъ, або забилъ
Артыкулъ 41. О томъ гдЂ бы судья подсудокъ и писаръ такъ замковый яко и земскій у радЂсЂдечи кого на судЂизсоромотилъ, або се на кого рукою торгнулъ
Артыкулъ 42. Если бы хто пріЂхавши до суду земскаго або замковаго кого другаго часу роковъ зранилъ або кгвалтъ и шкоду якую кому учинилъ
Артыкулъ 43. Ижъ позванный не маеть розривати права речми непотребными
Артыкулъ 44. Яко братью недЂленую або учасниковъ позывати
Артыкулъ 45. Ижъ врядниковъ нашихъ зъ ихъ врядовъ нихто судити не маеть, одно мы сами Господаръ
Артыкулъ 46. О мЂщанЂхъ о людЂхъ нашихъ и о кривдахъ ихъ отъ шлхты
Артыкулъ 47. О мЂщанехъ права Майдеборского
Артыкулъ 48. О участникохъ, якъ мають облизкости имЂнья доходити лежачаго
Артыкулъ 49. О заповЂди и о заруки о речъ сужоную
Артыкулъ 50. Хтобы послЂ права и присеги тогожъ искалъ што нередъ правомъ утратилъ
Артыкулъ 51. О свЂдкохъ якіи мають быти у права пріймованы
Артыкулъ 52. О доводЂхъ и отводЂхъ которіе ку свЂдецству мають быти припущоны
Артыкулъ 53. Которые ку свЂдецству мають быти припущоны
Артыкулъ 54. О свЂдкохъ, которымъ бы хто што ку нимъ хотЂлъ мовити
Артыкулъ 55. На своихъ свЂдкохъ по пра†нихто ничого искати не можеть
Артыкулъ 56. СвЂдецствомъ двохъ або трехъ свЂдковъ маеть сторона речъ свою одержати, и хто бы тежъ оставившы доводъ пустилъ сторонЂ на присегу
Артыкулъ 57. О доводЂхъ листовныхъ
Артыкулъ 58. О комисияхъ нашихъ господарскихъ, въ которыхъ речахъ мають быти даваны
Артыкулъ 59. О роки заплатЂ пенежной
Артыкулъ 60. О полюбовномъ суду
Артыкулъ 61. О отзыванью суду до насъ Господара
Артыкулъ 62. О тозвехъ, гдЂ бы колко братьи або участниковъ позвали кого ку праву, а потомъ отъ суда отозвавшыся по сказаньи естли бы зъ нихъ одинъ зъедналсе, а другіе которые се не еднали могуть отозву пилновати
Артыкулъ 63. Въ чомъ отозву судъ допустити не маеть
Артыкулъ 64. За апеляцыями рокъ завитый маеть быть
Артыкулъ 65. Котораго часу отъ суду земскаго и замковаго отьзовъ до насъ . Господара маеть быть
Артыкулъ 66. О давностяхъ земскихъ
Артыкулъ 67. О отправахъ речей сужоныхъ
Артыкулъ 68. На имЂнью лежачомъ отправа сумы пенезей
Артыкулъ 69. О кгвалтовное выбитье спокойнаго держеня
Артыкулъ 70. О подкоморыхъ и о ихъ врядЂ

О оправе посагу.

Артыкулъ 1. Которимъ обычаемъ отецъ выдаючи дЂвку свою за мужъ маеть обваровати впевнити записанья вЂна отъ зятя
Артыкулъ 2. Якъ маеть жонЂ вЂно заиисати
Артыкулъ 3. По смерти отцовской дЂвки якъ мають зъ имЂнья выправованы быти
Артыкулъ 4. О вдо†вЂнованой, якъ се мають пропивко ей дЂти лЂта маючіе обходити
Артыкулъ 5. Вдовы безплодные, которіе дЂтей не мають
Артыкулъ 6. Которій бы кольвекъ осЂлый и неосЂлый оженился въ ЛитвЂ
Артыкулъ 7. О дЂвкахъ, которіе безъ воли родичовъ замужъ идуть або бы мЂли пойти
Артыкулъ 8. О дЂвкахъ, которіе по смерти родичовъ своихъ безъ воли братьи або стреевъ замужъ идуть
Артыкулъ 9. Хтобы съ двЂма або съ трема жонами дЂти мЂлъ
Артыкулъ 10. О вдовЂ, которая застанетъ зъ дЂтьми недорослыми лЂтъ своихъ
Артыкулъ 11. О дЂвкахъ и вдовахъ, которіе за простыхъ людей замужъ идуть
Артыкулъ 12. О вдовЂ, которая бы по смерти мужа своего за другаго хотЂла пойти
Артыкулъ 13. О спадки, которые заровно на сына и до дочки приходять, и о внесенью матчиномъ, если бы кому не записала
Артыкулъ 14. О поровнанью внесенья розыхъ женъ передъ роздЂломъ дЂтиного имЂнья
Артыкулъ 15. Если бы которая вдова замужъ пошла
Артыкулъ 16. О имЂнью, на которомъ мужъ жонЂ отправу чинить
Артыкулъ 17. О безплодной жонЂ
Артыкулъ 18. О розводЂхъ малженскихъ передъ судомъ духовнымъ

О опекахъ.

Артыкулъ І. О дЂти недорослые лЂтъ
Артыкулъ 2. О опецЂ отцовской
Артыкулъ 3. Которіе опекунами мають быти
Артыкулъ 4. Наука опекуномъ, якъ мають на себе опеку брати
Артыкулъ 5. Если бы што опекунъ несправую або недбалостью своею дЂтемъ што упустилъ
Артыкулъ 6. Опекунъ можеть дЂтиное крывды у права доходити, але не моцонъ ничого утратити
Артыкулъ 7. Хто бы дЂти недорослые до права позвалъ
Артыкулъ 8. Ижъ дЂти недорослые не мають у права отновЂдати въ чотырохъ причинахъ
Артыкулъ 9. О братьи недЂлной
Артыкулъ 10. Старшій опекунъ не можеть имЂнья дЂтиного продавати, утратити
Артыкулъ 11. Старшій сынъ дорослый не можеть братьи недорослое имЂнья отдаляти або завести окромъ части своее, лечъ бы для долговъ родичовъ своихъ
Артыкулъ 12. Вь опецЂ тое имЂнье держечи не маеть ничого зъ него за свою вину платити
Артыкулъ 13. Коли бы се трафило екзекуторови або оборонцы почавши которіе справы тестанентовъ справовати, а не доконавши змерли

О записЂхъ и продажахъ.

Артыкулъ 1. О записахъ на имЂнью
Артыкулъ 2. Если будуть кому потреба запись чинити кромЂ роковъ земскихъ отъ лежачихъ книгъ
Артыкулъ 3. Хто бы хотЂлъ имЂнье свое отчизное продати або завести
Артыкулъ 4. О волности продати третюю часть на вЂчность
Артыкулъ 5. О записЂхъ имЂней купныхъ
Артыкулъ 6. Если бы отецъ и матка отъ дЂтей своихъ або братъ отъ братьи которое имЂнье кому записати хотЂлъ
Артыкулъ 7. Не маеть нихто никому жадного спадку записовати, чого въ рукахъ не маеть
Артыкулъ 8. Хто бы кому записалъ имЂнье або землю по своемъ жывотЂ, а тоть, кому записано, того смерти не дождалъ и передъ умеръ
Артыкулъ 9. Хто бы на которую кольвекъ речъ доброволнЂ далъ записъ, тотъ маеть при моцы зостати
Артыкулъ 10. О имЂнье должное и давность земскую
Артыкулъ 11. Хтобы подъ кимъ искалъ близкости, а тотъ держалъ имЂнье записомъ слушнымъ
Артыкулъ 12. О долги двохъ або колка на одномъ имЂнью
Артыкулъ 13. О речъ заставную, въ большой сумЂ хто заведеть
Артыкулъ 14. Кождая застава давности мЂть не можеть
Артыкулъ 15. О откладанью пенезей на заставу
Артыкулъ 16. Рокъ нраву о заставную речъ маеть быть положонъ завитый
Артыкулъ 17. Хтобы што запродалъ на рокъ
Артыкулъ 18. О имЂнье заставное, безъ року не окуповати
Артыкулъ 19. О отнятьЂ имЂнья заставного
Артыкулъ 20. О речъ рухомую въ заставЂ
Артыкулъ 21. Хтобы кому зоставилъ коня або вола безъ року
Артыкулъ 22. О речахъ заставныхъ, штобы згинуло въ чыемъ схованью
Артыкулъ 23. О заповЂданью речей рухомыхъ чужыхъ
Артыкулъ 24. О листы на долги на имЂнья згинулые
Артыкулъ 25. Якъ много безъ листу вызнаного маеть позычити
Артыкулъ 26. О позычкахъ купецкихъ

О тестаменьтЂхъ.

Артыкулъ 1. Хто можеть и не можеть о речахъ своихъ рухомыхъ тестаментъ чинити
Артыкулъ 2. О тестаиентЂхъ на речи рухомые на имЂнья набытыя, яко мають чынены быти
Артыкулъ 3. О свЂдкохъ, которіе мають быти при справованью тестаментовъ
Артыкулъ 4. Никто не можеть неволнику своему ничого записати, волнымъ его не вчинившы
Артыкулъ 5. Кождый слуга путный и мЂщанинъ мЂстъ непривилеваныхъ и тежъ человЂкъ простый якъ маеть тестаменьтъ чинити
Артыкулъ 6. Если бы тестаменьтъ въ чомъ не былъ достаточнЂ справованъ
Артыкулъ 7. Причины для которое отецъ сына можеть отъ имЂней выдЂлить або отдалити
Артыкулъ 8. О человЂку слЂпомъ

О правахъ земскихъ.

Артыкулъ 1. О отнятьЂ имЂней въ границахъ
Артыкулъ 2. О рокъ завитый на землю выЂхати
Артыкулъ 3. Въ свЂдецст†жадного закону не маеть быть, кромъ хрестіянского Рымского закону або Греческого
Артыкулъ 4. Хто бы кому свЂдки ганилъ
Артыкулъ 5. Коли бы хто свЂдковъ наганеныхъ передъ судомъ неочистилъ
Артыкулъ 6. О землю обрубную и тежъ о сумЂстные земли, якъ мають доводъ чинити
Артыкулъ 7. О рокъ завитый шесть недЂль
Артыкулъ 8, Хто бы мЂлъ вести право о землю зъ воеводо старостою и державцомъ, а тотъ бы мЂлъ имЂнье въ томъ же повЂтЂ, гдЂ естъ врдникомъ
Артыкулъ 9. Хто бы кому границу або межу сказилъ
Артыкулъ 10. О лЂсъ сумЂсный и о проробки
Артыкулъ 11. О рЂки гдЂ граничать
Артыкулъ 12. Коли бы хто своимъ ставомъ иншый ставъ або сЂножать затопилъ
Артыкулъ 13. Хтобы на чыей земли посЂялъ збожъе, тежъ коли бы хотЂлъ сЂно косити або бы покосилъ, якъ маеть заповЂдати вознымъ, абы не звозилъ до права
Артыкулъ 14. Хто бы земли въ держаню былъ тры годы, а другій правомъ не преконавшы жыто пожалъ, албо жатое побралъ, або бой учынилъ, або соху зрубалъ борону и колеса
Артыкулъ 15. О увезанье въ имЂнье за долги албо за иншую причыну, якъ се мають справовать
Артыкулъ 16. О имЂнье, которое зволившысе дадуть до рукъ нашихъ господарскихъ
Артыкулъ 17. О имЂнье нероздЂльное межы братьею
Артыкулъ 18. У чужого человЂка не маеть нихто земли закуповати безъ воли пана его
Артыкулъ 19. Которые люди приходять на волю и засЂдЂвши волю утекають
Артыкулъ 20. О найденю скарбу захованого въ земли або въ якомъ положеню
Артыкулъ 21. О портехъ водныхъ и о товарехъ стонулыхъ на водахъ
Артыкулъ 22. О дорогахъ старовЂчныхъ

О ловы о пущы и о дерево бортное.

Артыкулъ 1. О ловы о пущы, хто бы ихъ половилъ
Артыкулъ 2. ЦЂна звЂромъ дикимъ
Артыкулъ 3. О борти и озера и сеножати, хто маеть въ чіей пущи
Артыкулъ 4. Хтобы чужое озерЂ въ своей пущы поволочылъ
Артыкулъ 5. Хтобы засталъ чіего человЂка у своей пущы и пограбилъ
Артыкулъ 6. Хтобы мЂлъ споръ о борти або о входы въ пущы
Артыкулъ 7. Хтобы кому озера або ставъ сажовку зволочылъ або млынъ изжогъ
Артыкулъ 8. О гнЂздо соколье и лебединое и о перевЂсъ
Артыкулъ 9. О бобровые гоны
Артыкулъ 10. О хмелища
Артыкулъ 11. О принадахъ пташыхъ
Артыкулъ 12. Хто бы кому прынады злодЂйскимъ обычаемъ показилъ
Артыкулъ 13. Устава дереву бортному
Артыкулъ 14. ЦЂна пчоламъ
Артыкулъ 15. О порубанье гаю
Артыкулъ 16. О покраденье саду
Артыкулъ 17. О пожарохъ въ пущы

О кгвалтехъ и о головщызнахъ шлхецкихъ.

Артыкулъ 1. Хто бы на чый домъ або на господу умыслнЂ наЂхалъ, хотечи его забити
Артыкулъ 2. О доводъ кгвалту, якъ мають освЂдчати и обжаловати
Артыкулъ 3. О кгвалтъ костелу закону Хрестіянского.
Артыкулъ 4. О кгвалтовнику, который забивши зъ земли утечеть
Артыкулъ 5. Хто бы злочинцовъ, розбойниковъ, злодЂевъ явныхъ и людей выволаныхъ въ дому въ себе переховалъ
Артыкулъ 6. Хто бы забилъ кгвалтовника въ дому своемъ помочниковъ его
Артыкулъ 7. Хто бы наЂхалъ або нашолъ на чужое имЂнье або на село кгвалтомъ, а въ томъ боронечи кгрунту своего кого забилъ
Артыкулъ 8. О кгвалтованье дЂвки и невЂсты
Артыкулъ 9. О кгвалтовное взятье въ малженство дЂвки, вдовы и каждое невЂсты
Артыкулъ 10. О мужу и жонЂ о замордованью до смерти
Артыкулъ 11. О похвалку за которою бы се стала шкода и одповЂдь на горло
Артыкулъ 12. Естли бы колько парсунъ шляхецкихъ о забитье одного шляхтича обвинено было
Артыкулъ 13. О звадахъ шляхецкихъ
Артыкулъ 14. О указане шляхецтва за всказанемъ навезки
Артыкулъ 15, О мЂщанинЂ который бы ранилъ шляхтича
Артыкулъ 16. О забойцахъ отца и матки
Артыкулъ 17. Если бы хто брата або сестръ забилъ
Артикулъ 18. Который бы слуга забилъ або ранилъ пана своего
Артыкулъ 19. Хтобы на кого на дорозЂ засЂлъ, а въ томъ бы самъ забитъ былъ
Артыкулъ 20. Если бы шкода або кгвалтъ кому сталсе, такъ въ чыемъ дому яко и на дорозЂ, за вЂдомостью домового господаря
Артыкулъ 21. Хто бы на чые имЂнье на село и на люди наслалъ, або самъ наЂхавшы кгвалтомъ побилъ поранилъ
Артыкулъ 22. За кгквалтъ посполитый сусЂдскій
Артыкулъ 23. Если бы шляхтичъ шляхтича розбилъ на дорозЂ
Артыкулъ 24. Которой братьи рожоной будеть отца забито, або зъ нихъ самихъ которого кольвекъ
Артыкулъ 25. Хто близшый головчызны искати маеть
Артикулъ 26. О звадахъ.
Артыкулъ 27. О звадЂ вечерней
Артыкулъ 28. Хтобы кого умыслнЂ ранилъ, а до суду былъ позванъ
Артыкулъ 29. Слуга, которій боронечы пана своего коли бы кого забилъ албо ранилъ
Артыкулъ 30. Если бы чій слуга, учинивши кому кгвалтъ домовый або головщызну, прочъ утекъ
Артыкулъ 31. О забитье человЂка переЂжджаго и безплеменного
Артыкулъ 32. Промолчанью кгвалту або злодЂства
Артыкулъ 33. Который злочынца будеть на смерть сказанъ, а отъ того ся откупилъ або отпрошонъ былъ
Артыкулъ 34. Хтобы послЂ ранъ по пиромъ або по корчмомъ ходечи пилъ
Артыкулъ 35. О забитью такъ званого гостя яко и незваного

О головщызнахъ и навезкахъ людей посполитыхъ.

Артыкулъ 1. О головщызны и навезки людей посполитыхъ
Артыкулъ 2. Головщызна и навезка тивуномъ ключникомъ войтомъ, старцомъ
Артыкулъ 3. Головщызны ремесныхъ людей
Артыкулъ 4. О ношенью жыдовскомъ.
Артыкулъ 5. Жыдъ, татаринъ и кождый бесурмянинъ на врядъ преложонъ и хрестіянъ въ неволи мЂти не маеть
Артыкулъ 6. Навезка татаромъ.
Артыкулъ 7. ЧеловЂкъ волный за жаденъ выступокъ внЂволю выданъ быти не маеть
Артыкулъ 8. О человЂку отчызномъ
Артыкулъ 9. Хтобы на человЂка волного права дати не хотЂлъ
Артыкулъ 10. О челядь невольную, которая втечетъ отъ пана своего
Артыкулъ 11. О вольныхъ людехъ которыхъ въ голодъ продають
Артыкулъ 12. Хтобы въ голодъ челедь свою выгналъ
Артыкулъ 13. Неволницы мають быти троякихъ причинъ
Артыкулъ 14. Еслибы хто до кого слугу приказалъ, а тотъ слуга зашкодившы втекъ отъ его прочъ

О грабежахъ и навезкахъ.

Артыкулъ 1. О пограбенье стада свирЂпскаго
Артыкулъ 2. Якимъ обычаемъ мають се заховати о испашъ и грабежъ на испашахъ
Артыкулъ 3. Хтобы подъ шляхтичомъ або подъ шляхтянкою грабежъ учинилъ
Артыкулъ 4. О грабежъ коня князского панского и шляхецкого
Артыкулъ 5. Яко челядь неволная втекла маеть быти заповЂдана и выдана
Артыкулъ 6. О грабежъ человЂка князского панского и земянского
Артыкулъ 7. ЦЂна рабочимъ конемъ
Артыкулъ 8. ЦЂна быдлу малому и великому
Артыкулъ 9. ЦЂна птахомъ домовымъ
Артыкулъ 10. ЦЂка птицамъ на мысливство хованымъ
Артыкулъ 11. ЦЂна збожью
Артыкулъ 12. ЦЂна собакомъ
Артыкулъ 13. Если бы кого песъ непривязаный укусилъ
Артыкулъ 14. Которое бы быдля або песъ въ сусЂдст†шкоду учинилъ

О злодЂйст†вского стану.

Артыкулъ 1. Хтобы въ кого лице зосталъ
Артыкулъ 2. О зводъ на злодЂя
Артыкулъ 3. Для покою посполитого застановенье отъ злодЂйства
Артыкулъ 4. О важности лица, за што злодЂй маеть быти каранъ
Артыкулъ 5. Якъ маеть лицо зостати
Артыкулъ 6. О гоненье слЂдомъ всякое шкоды покраденое и отбитье лица
Артыкулъ 7. Хто бы шляхтича першый разъ о злодЂйство безъ лица обвинилъ
Артыкулъ 8. О шляхтичу лЂтъ зуполныхъ немаючому
Артыкулъ 9. О поволанью
Артыкулъ 10. Хтобы злодЂя приличного въ себе въ дому ховалъ або вЂдомость о немъ мЂлъ
Артыкулъ 11. О покраденье свирна або клети князское и шляхецское и тежъ мужыцкое
Артыкулъ 12. О лицЂ которое найдетъ въ дому человЂка неподойзреного
Артыкулъ 13. О злодЂю которого поимають на злодЂйствЂ
Артыкулъ 14. О знаки злодейскіе на неподойзреного
Артыкулъ 15. Три кроть злодЂя приличного одного дня можетъ мучити
Артыкулъ 16. О злодЂехъ и розбойникохъ, которые бы врадника своего поволали
Артыкулъ 17. О человЂка неподойзреного
Артыкулъ 18. Поволаномъ шляхтичу
Артыкулъ 19. О забитью злодЂ при лицы
Артыкулъ 20. Хто што вкралъ на дворЂ нашомъ
Артыкулъ 21. О жонахъ и дЂтехъ которые ужывали речей краденыхъ
Артыкулъ 22. О лицы важномъ што будеть дано до двора нашого князского панского земянского
Артыкулъ 23. О слугахъ безъ приказу и тыхъ што безъ службы
Артыкулъ 24. О блудягы
Артыкулъ 25. О покраденью збожья вского, иле на поли зложоного въ стырткахъ
Артыкулъ 26. О покраденье ставу и сажовки
Артыкулъ 27. О небезпечность отъ огня
Артыкулъ 28. Хтобы кого обвинилъ, а передъ врядъ привелъ, маеть тогожъ часу описатися, на которій рокъ маеть доводити
Артыкулъ 29. О человЂка отчызнаго и человЂка хто его выкралъ
Артыкулъ 30. Хто кого обвинитъ въ томъ выстунЂ которихъ крвивавою виной або горломъ карають

Даровизна речей рухомыхъ отъ мужа жонЂ правомъ дожывотнымъ
Способъ запису и замЂны добръ
Мужъ жонЂ, жона мужови може сполне доживотье учинить тымъ способомъ
Записъ отъ мужа жонЂ на суму
Отъ тогожъ той же на доживотье
Запись на вЂчистую продажу
Даровизна вЂчистая сумъ записаныхъ и речей рухомыхъ отъ мати дЂтемъ

Артыкулы поправъ статуту Литовскаго на соймЂ валномъ въ Варша†1578
О поправахъ артикула 27 въ роздЂлЂ 4
Поправа артикула 23 въ роздЂлЂ 4
Артыкулъ поправы Статуту Литовскаго на сойму Варшавскомъ, о земскихъ рокахъ
А что ижъ описано въ артикулЂ первомъ
Поправа артыкулу 9 въ роздЂлЂ 12 о подданныхъ отчизныхъ и невольникахъ и слугахъ приказныхъ, которые отъ пановъ своихъ втекаютъ
Шкрутеніумъ

Артыкулъ 1. порядокъ до обираня судей
Артыкулъ 2. О выбираню судей
Артыкулъ 3. Присяга судей
Артыкулъ 4. Яко судити мають
Артыкулъ 5. Што судити мають и якъ 
Артыкуліе поправы статутовые на соймЂ Берестейскомъ року 66
Артыкулъ 9. въ роздЂлЂ 3 около неданя чужеземцомъ достоинствъ
Артыкулы справъ судовыхъ зъ статуту Польского презъ пановъ Коронныхъ ухвалены и постановлены


ПРЕДИСЛОВИЕ

Согласно опредЂленію Общества Исторіи и Древностей Россіискихъ объ изданіи Литовскаго Статута, Редакція Временника въ настощей книгЂ напечатала Литовскій Статут 1566 года, и поправы Статутовы 1578 года. Статутъ 1566 года а ровно и поправы статутовы еще никогда не были напечатаны и нынЂ издаются въ первый разъ. При изданіи Статута редакція пользовалась какъ оригиналомъ спискомъ съ рукописи, хранщейся въ Румянцовскомъ МузеумЂ, и по каталогу составленному Г.Востоковымъ числящейся подъ № CCCCXII. Г.Востоковъ объ этой рукописи пишетъ: «Статутъ Литовскій-второй, или такъ называемый Волынскій 1566 года, съ предшествовавшими оному привилегіями 1563, 64 и 65 годовъ въ л. 141 л. скорописью Польско-Русскаго почерка XVI в. писанъ Василіемъ Усовичемъ, градскимъ писаремъ и присяжнымъ Синдикомъ Кіевским, какъ показано въ разныхъ мЂстахъ рукописи. Сей списокъ Статута Волынскаго, по нЂкоторымъ примЂтам, долженъ быть тотъ самый, который принадлежалъ библиотекЂ Залускихъ и описанъ Яноцкимъ въ его Specimen Cat. Cod. mss. Biblioth. Zaluscianae 1752 р. 68 № 213.» Списокъ съ сей рукописи для Общества списанъ со всею акуратностію чиновнікомъ Археографической коммисіи Г.Тимоθеевымъ, хорошо знакомымъ съ стариннымъ Западно-Рускимъ нарЂчіемъ, и занимавшимся нЂсколько лЂть при изданіи актовъ Западной Россіи подъ руководствомъ покойнаго редактора Протоіерея І.І. Григоровича. При изданіи Статута 1566 года редакція Временника въ мЂестахъ темныхъ и невразумительныхъ пользовалось, гдЂ можно, какъ варіантами и пособіями статутомъ 1529 и статутомъ 1588 годовъ. Для печатанія поправъ Статутовыхъ и артыкуловъ справъ судовыхъ въ редакцію Временника доставлена была Д. Ч. Общества Княземъ Михаиломъ Андреевичемъ Оболенскимъ полууставная рукопись писанная въ 1643 году. Поправы сіи въ рукописи приложены къ Литовскому Статуту 1588 года. Редакція Временника при настощемъ изданіи вполнЂ слЂдовала [:)] правописанію рукописей.

Секретарь Общества И.БЂляевъ.

____________
//litopys.org.ua/statut2/st1566.htm
//histzytom.blogspot.com/p/1320-1569.html
/leksika.com.ua/15530910/legal/statuti_velikogo_knyazivstva_litovskogo


Zygmunt II August
Zygmunt II August (1520-1572) - z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski (od 1543 wielki książę litewski, od 1548 król Polski, od 1569 władca zjednoczonego państwa – Rzeczypospolitej Obojga Narodów).

Сигізмунд ІІ Август (лит. Žygimantas, біл. Жыгімонт; 1520-1572) - з Божої ласки король Польщі, великий князь литовський, руський, пруський, мазовецький, жмудський, інфлянський, смоленський, сіверський і чернігівський (від 1543 великий князь литовський, від 1548 король Польський, від 1569 володар об’єднаної держави - Республіки Обох Народів).

Народився в Кракові. Син Сигізмунда I Старого та Бони Сфорца д'Арагона, останній король Польщі з династії Ягеллонів.

За правління Сигізмунда ІІ продовжувалися війни з Москвою (Литва втратила Полоцьк, Ситно, Езерище, Усвяты...). 

Був проголошений другий Статут Великого князівства Литовського (Волинський; 1566). Видано привілей щодо зрівняння у правах православних і католиків (1563; текст привілею був включений як преамбула до Волинського Статуту). 

В Польщі було допущено діяльність єзуїтів (1564; [dobra praca]). Вперше взято на державну службу 300 козаків, що їх почали з того часу називати реєстровими.

[Дітей не мав. Помер у Книшині через три роки і три дні після ратифікації ним Люблінської унії - утворення Речі Посполитої - передачі Польщі половини Литви, ще половина колись великого князівства на той час вже встигла «від'їхати» під владу Московії.

Власне, Сигізмунд ІІ докінчив «старання» свого батька Сигізмунда І та свого діда Казимира ІV - під себе опанувати, улаштувати українські землі - скінчилася Велика Литва й постала Велика Польща (див. мапи).

До слова - тими ж «стараннями» скінчиться і Велика Польща та постане Велика Росія... (див. Казимир ІV, Сигізмунд І, Ян ІІ, Станіслав ІІ).]

Так припинилась династія Ягеллонів, родоначальником якої був прадід Сигизмунда ІІ Августа Владислав ІІ Ягайло (Ягелло; князь вітебський, великий князь литовський (1377-1381, 1382-1392), король польский (1386-1434), онук Гедимина, сын Ольгерда і княгині Уляни Тверської).

«Так буде кожному, хто не пильнує своєї землі, а чужої шукає».

____________
//uk.wikipedia.org/wiki/Сигізмунд_II_Август
//ru.wikipedia.org/wiki/Сигизмунд_II_Август
//pl.wikipedia.org/wiki/Zygmunt_II_August
//www.altesses.eu/max.php?image=2ab015fb20

Зібрання малоросійських прав 1807-р 
Народна Конституція Речі Посполитої 1791-р 
Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 
Вивід прав України (Пилипа Орлика) 1712 
Пакти та Конституції законів свобод Війська Запорозького (Конституція Пилипа Орлика) 1710 
Комісія Гадяцька (Річ посполита Трьох Народів) 1658 
Порядок шкільний. Статут ставропігійної школи у Львові 1586 
Перший (Старий) Статут Великого князівства Литовського 1529 
Лист (судебник) великого князя Казимира Ягайловича 1468 
Правда Руська 1019-1051


2 коментарі:

Вадим Ак-Мурза сказав...

Другий Статут продемонстрував високий рівень системної правничої думки. Це розуміла й політична еліта Великого князівства Литовського, яка вважала, що її країна, за висловом канцлера Миколая Радзивіла Чорного, є «republica bene ordinata» [«добре впорядкована держава»].
//uk.wikipedia.org/wiki/Литовські_Статути

Вадим Ак-Мурза сказав...

Низовою адміністративною ланкою були органи самовряду­вання сільських общин. Вони складалися з отаманів (переважно в південних землях) або старост (на півночі) і підлеглих їм дрібних адміністраторів (войтиків, сорочників тощо).

...згідно з Волинським привілеєм, установленим королем на Люблінському сеймі 1569 р., у повітових судових уста­новах переважно вживалася «руська», тобто українська, мова. «Ру­ською» мовою видавалися акти замкових канцелярій, але в міста слід було надсилати документи, написані польською мовою.

Чинність Волинського привілею було поширено і на Брацлавщину. Для Київщини встановлювався особливий привілей, де та­кож забезпечувалася можливість вживання «руської» (української) мови...

В Україні, переважно на королівських землях, тривалий час продовжували існувати общинні, так звані копні, суди (їх називали «копа», «купа» або ж «громада»). Вони були судами сільської гро­мади та носіями віковічних традицій звичаєвого права. За допомо­гою цих своєрідних установ селяни й жителі містечок не тільки успішно боролися з різного роду правопорушеннями й злочинами, а й відстоювали право самостійно вирішувати усі питання життя об­щини незалежно від місцевої адміністрації та тиску феодалів.

Копний суд територіально об'єднував кілька сіл. Його засідан­ня відбувалися під відкритим небом на заздалегідь визначеному місці — «коповищі», куди збиралися представники селянських дво­рів, їх називали «сходаї», «мужі», «судді копні».

Право належати до копи мали тільки глави сімей, які постійно проживали на даному місці. їхні жінки, брати й діти запрошували­ся на засідання копного суду лише як свідки. Кількість суддів, як правило, становила 10—20 осіб. Священики мали бути присутніми на засіданні копного суду під час складання його учасниками присяги. Крім головних учасників — «сходаїв», на копний суд за­прошувалися селяни сусідніх громад — «люди сторонні», які не ма­ли права втручатися у справи, а тільки стежили за перебігом подій. Це положення поширювалося також на шляхтичів і управителів ма­єтків. Засідання копного суду відбувалися у присутності представни­ка державної адміністрації — возного, який складав протокол і доне­сення в гродський суд для запису рішення в актові книги.

Підсудність копного суду була досить широкою. Він розглядав земельні спори між селянами, справи про заорювання землі, кра­діжку худоби, привласнення чужих боргів, бійки і навіть убивства. Копний суд мав право призначати такі покарання, як штраф, від­шкодування збитків, тілесні покарання. Характерно, що копні суди самостійно здійснювали розшук обвинуваченого, розглядали спра­ви по суті, виносили судові рішення, які були остаточними і вико­нувалися негайно...

polkaknig@narod.ru © 2005-2006
http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/7637/7654/