пʼятниця, 23 березня 2012 р.

Суспільство громадян: хати на передовій


22 березня відбулися дві події, що багато важать для розвитку громадянського суспільства в Україні. По-перше, Верховна Рада прийняла в цілому багатостраждальний законопроект №7262-1 «Про громадські об’єднання».

По-друге, в Українському домі тим часом проходив IV форум Громадянської асамблеї України. Для тих, хто вперше чує цю назву: ГАУ — найбільше в країні об’єднання громадських та експертних організацій. Створена 2007 року, асамблея на сьогодні охоплює близько 400 організацій і спонсорується Міжнародним фондом «Відродження».

Багатогодинний форум присвячувався відразу кільком важливим для громадянського суспільства в Україні питанням. В одній із трьох секцій обговорювалися грядущі парламентські вибори і стратегія поведінки громадських та експертних організацій у цей період. У другій — успіхи й сподівання громадських організацій та об’єднань. Третя присвячувалася проекту створення Громадянської конституційної асамблеї. З неї й почнемо.

ГКА: думи про те, що не збулося

Громадянська конституційна асамблея — це правова ініціатива низки громадських організацій. Насамперед — Центру політико-правових реформ і його керівника Ігоря Коліушка. Ігор Борисович давно й наполегливо рухає ідею конституційного реформування шляхом залучення до написання Основного Закону представників громадянського суспільства. Деякі його публікації з цього приводу виходили й на шпальтах DT.UA. Як визнав того дня сам експерт, спроби домовитися з владою про створення Конституційної асамблеї як реального органу влади, до якого входитимуть представники громадянського суспільства, завершилися безрезультатно. Тому тепер ЦППР пробує інший шлях — створення Громадянської конституційної асамблеї на базі фахівців, залучених через Громадянську асамблею України. Ці люди, за задумом ініціаторів, мають написати Громадянську конституцію — «документ, який зафіксує суспільне бачення засад державного порядку, прав та обов’язків громадян, форм держуправління та державного устрою». Тобто фактично новий Основний Закон, але сформований не у верхах, а в низах. На цьому форумі було прийнято рішення створити робочу групу і почати реєстрацію потенційних учасників ГКА. Втім, сам Коліушко визнає, що такий крок — наразі лише пробний камінь і спроба дізнатися, якою мірою це цікавить спільноту, чи є достатня кількість людей, готових цим займатися, та чи зможуть вони підготувати текст, який народна підтримка переведе у статус справжнього закону.

Навряд чи автору цих рядків колись вистачить компетенції дискутувати з Ігорем Коліушком про питання права і його застосування. Однак не можна не відзначити певну відірваність цих шляхетних планів від реальності. Особливо зважаючи на те, що навіть чинна Конституція країни вже давно не є керівництвом до дії для будь-якої з гілок влади, а Конституційний суд важко вважати незалежним органом. На жаль, на цей момент результат багатолітньої праці шанованих експертів схожий на декларацію про наміри мисливців на ще не народженого ведмедя у ще не посадженому лісі. У країні, де ведмеді вже кілька років як узяли владу.

Парламентські вибори: в очі дивитися!

У секції парламентських виборів своїми планами поділилися три громадські організації — рух «Чесно», Комітет виборців України та громадянська мережа «Опора». За словами Ігоря Жданова, президента аналітичного центру «Відкрита політика» й одного з ведучих секції, ближче до літа планується створити на базі Громадянської асамблеї центр, у рамках якого всі організації спостерігачів зможуть координувати свої зусилля, аби жодна дільниця не залишилася без нагляду. Представник руху «Чесно» Світлана Заліщук розповіла про ініціативу «Чеснометр», що передбачає аналіз біографій чинних народних депутатів, котрі готуються переобиратися за партійними списками: чи брехав, чи виконував обіцянки, чи був «тушкою», чи фігурував у корупційних скандалах тощо. Ініціатива, безумовно, корисна і давно назріла — жаль лише, що вона не торкнеться армії мажоритарників. Перемога ж партії влади куватиметься переважно в округах, і саме через округи піде безліч осіб із сумнівною політбіографією.

Комітет виборців не потребує рекомендацій, — він давно є найактивнішою громадською організацією, котра спостерігає за кожними виборами в країні. Зі свого боку, глава правління «Опори» Ольга Айвазовська пообіцяла, що її організація розпочне довгострокове спостереження за передвиборною кампанією ще у квітні (адже, незважаючи на офіційний старт кампанії 28 липня, вона фактично вже йде), задіявши в ньому 225 спостерігачів. У день виборів їх кількість зросте до 3,5 тисячі. За словами Айвазовської, тепер спостерігачам має бути простіше, ніж у попередні роки: по-перше, Державний реєстр виборців частково розв’язав одвічну проблему «мертвих душ» у списках, по-друге, новий виборчий закон дозволяє спостерігачам вважатися суб’єктами виборчого процесу. А це серйозно розширює їхні практичні можливості. Так, тепер спостерігачі можуть складати акти про порушення виборчого права, які згодом можуть стати документальними доказами у судових процесах.

ГО «в законі»

У цій секції форуму громадські організації «на інших дивилися і себе показували». Представники різних об’єднань — від професійних до студентських — ділилися досвідом та звітували про виконану роботу, не забуваючи хвалити своїх колег і критикувати владу. Так, констатувався факт наявності в країні політичних переслідувань і вибіркового правосуддя, констатувалися часті підміни реальних реформ декларативною мішурою — особливо у сфері боротьби з корупцією. Були озвучені вимоги нарешті реально втілити в життя Закон «Про доступ до публічної інформації», зокрема запровадити повну звітність про прийняті рішення на веб-сайтах органів влади. Звучали скарги на те, що громадські ради при ряді органів влади існують лише для декорації. Як яскравий приклад успішної роботи громадських організацій було названо рух «Ми — європейці», чия робота з європейськими чиновниками, на думку представників Громадянської асамблеї, важить для євроінтеграції країни чи не більше, ніж зусилля МЗС. «Лідери Євросоюзу зрештою визнали, що парафування угоди про асоціацію Україна — ЄС — аванс українському громадянському суспільству, та аж ніяк не українській владі», — заявив ведучий секції, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень Максим Лациба. Червоною ниткою на форумі проходила тема нового законопроекту, доля якого на той момент ще вирішувалася в Раді. Його чекали, довго і щиро.

Текст, нині підтриманий Верховної Радою, — компромісний варіант між побажаннями Міністерства юстиції і прагненнями Громадянської асамблеї — загалом досить ліберальний і вже однозначно прогресивніший за попередній закон від 1992 року. Законом скасовується «територіальний статус» ГО — організації відтепер можна реєструвати в найближчому управлінні юстиції, і вони діятимуть на всій території України. Нарешті підведено законодавчу базу під правозахисну діяльність ГО, — раніше вони офіційно могли захищати лише своїх безпосередніх членів. Засновниками ГО тепер можуть ставати і юридичні, а не тільки фізичні особи. Спрощується процедура реєстрації, скасовується реєстраційний збір. Термін реєстрації скорочується з двох місяців до семи робочих днів, чітко встановлюються можливі причини відмови в ній. Крім того, скасовується держконтроль за статутною діяльністю організацій. Організаціям також дозволяється проводити безпосередню підприємницьку діяльність, якщо вона відповідає меті ГО і сприяє її досягненню. Раніше ж могли виникнути питання навіть у разі продажу літератури або футболок з логотипами. Прийняття цього закону в цілому Громадянська асамблея сприймає як вимучену, але перемогу. І все ж її представники нарікають: політикум не готовий працювати з ГО. Насамперед — психологічно. І це стосується не тільки влади, а й опозиції, яка розглядає громадських активістів, у кращому разі, як молодших помічників з агітації і тимчасових союзників у боротьбі з владою. «Партіям невигідні ГО. Партіям зручно працювати з розрізненим народом, атомізованим суспільством, а не з об’єднаними спільним інтересом громадянами», — сформулював проблему виконавчий директор фонду «Відродження» Євген Бистрицький. На його думку, піти на діалог із громадянським суспільством нинішню владу примусив несподіваний і сильний удар народних виступів вкупі з тиском із боку Європи. Представники ГАУ погодилися з обґрунтованістю побоювань кореспондента DT.UA: накопичення громадянським рухом реальної сили неминуче породжує спроби його використання, підкупу та створення фальшивих ГО, як засвідчив це той-таки «афганський» протест. За словами Максима Лациби, проблема має лише одне розв’язання — максимальна прозорість усіх громадських організацій і критичне ставлення до тих із них, котрі не розкривають інформації про себе та свої дії. Інакше громадські організації ризикують стати ще одним інструментом у руках непорядних політиків.

Віктор Трегубов «Дзеркало тижня. Україна» №11, 23 березня 2012 р.
//dt.ua/POLITICS/suspilstvo_gromadyan_hati_na_peredoviy-99306.html

Немає коментарів: